Його книга написана у час, коли вибраний народ Єгови порушив угоду з Ним і віддався язичницькому ідолопоклонству. Вона підтверджує, що Боже милосердя не поширюється на якийсь один народ, навіть якщо це вибраний Ізраїль. Більш того, вона прославляє велике милосердя Єгови та його сердечну доброзичливість, а це є повною протилежністю браку милосердя, терпіння і віри, що можна помітити у недосконалій людині.

Егоїзм Йони допровадив його до того, що він почав сприймати вияв милосердя Єгови до ніневітян як особисту образу. Цей пророк намагався врятувати свою репутацію, коли сказав Єгові, що давно знав, чим це все закінчиться, і тому, мовляв, не потрібно було посилати його пророкувати. Йона отримав докір за своє нешанобливе ставлення і нарікання, тому нам слід почерпнути для себе багато цінного з цього випадку та не критикувати Єгову за милосердя та за спосіб його дій (Йони 4:1—4, 7—9; Фил. 2:13, 14; 1 Кор. 10:10).

⁶ А втім, найбільший наголос у книзі Йони зроблено на таких чудових рисах Єгови, як сердечна доброзичливість і милосердя. Єгова виявив сердечну доброзичливість до ніневітян, пославши свого пророка, аби той попередив про неминуче знищення. І, коли жителі міста покаялись, Єгова був готовий виявити милосердя — милосердя, завдяки якому Ніневія змогла проіснувати ще понад 200 років до знищення мідянами та вавилонянами приблизно у 632 році до н. е.