У нинішньому світі несправедливість дуже поширена. І вину за це здебільшого складають на Бога. Однак Біблія навчає зворушливої істини: «Любить Господь справедливість» (Псалом 37:28). У цій частині ми довідаємось, як Єгова, даючи надію всім людям, довів правдивість слів псалмоспівця.

1, 2. а) Яка кричуща несправедливість спіткала Йосипа? б) Як Єгова виправив цю несправедливість?

ЯКА кричуща несправедливість! Вродливий молодий чоловік, не скоївши жодного злочину, опинився в підземній в’язниці: його фальшиво звинуватили у спробі зґвалтування. Але це не перший випадок, коли з ним повелися несправедливо. Декілька років перед тим — а тоді цьому юнаку, на ім’я Йосип, було 17 — рідні брати зрадили його, мало не вбивши. Вони продали Йосипа в рабство до далекого краю. На чужині він не пристав до неморальних пропозицій дружини свого пана — і відкинена жінка висунула йому вигадане звинувачення. Тому Йосип і потрапив до в’язниці. Видавалося, що за нього, на жаль, не було кому заступитися.

² Однак за всім цим спостерігав Бог, який «любить справедливість і правду» (Псалом 33:5, Кул.). Єгова втрутився, аби виправити несправедливість, і покерував подіями так, що Йосипа зрештою звільнили. Більш того, Йосипу — людині, котру вкинули до в’язничної «ями»,— виявили надзвичайну честь і доручили велику відповідальність (Буття 40:15; 41:41—43; Псалом 105:17, 18). Кінець кінцем його оправдали, і він використав своє високе становище, щоб посприяти здійсненню Божого наміру (Буття 45:5—8).

3. Чому не дивує те, що усі хочуть, аби з ними поводилися справедливо?

³ Хіба ж ця розповідь не зворушує наших сердець? Хто з нас не стикався з несправедливістю або не був колись її жертвою? Безперечно, усі прагнуть, аби з ними поводилися справедливо й неупереджено. І це не дивно, адже Єгова наділив нас тими рисами, якими володіє сам, а справедливість — одна з його головних рис (Буття 1:27). Щоб краще пізнати Єгову, нам необхідно зрозуміти його почуття справедливості. Завдяки цьому ми зможемо ще глибше поважати його чудові принципи і відчувати спонуку наближатись до нього.

Що таке справедливість?

4. Що таке справедливість, на думку багатьох людей?

⁴ На думку багатьох людей, справедливість — це лише сумлінне дотримування закону. У книжці «Справедливість і розсудливість: етика в теорії та на практиці» (англ.) говориться, що «справедливість пов’язана із законом, зобов’язаннями, правами та обов’язками і виносить свої рішення неупереджено й відповідно до того, що хто заслужив». Однак справедливість Єгови — це не тільки механічне дотримання правил, продиктоване почуттям обов’язку.

5, 6. а) Яке значення мають ужиті в оригінальних текстах слова, перекладені як «справедливість»? б) Що означає те, що Бог справедливий?

⁵ Аналіз слів, ужитих в оригінальному тексті Біблії, допоможе нам ліпше зрозуміти всю повноту справедливості Єгови. У Єврейських Писаннях вживається в основному три слова. Слово, найчастіше перекладене як «справедливість» та «правосуддя», також можна передати виразом «те, що правильне» (Буття 18:25, НС). Основне значення двох інших слів — це «праведність». У Християнських Грецьких Писаннях оригінальний відповідник слова «праведність» означає «бути правильним чи справедливим». Отже, між праведністю і справедливістю, по суті, немає різниці (Амоса 5:24, НС).

⁶ Тому, коли Біблія називає Бога справедливим, це значить: він чинить те, що правильне й чесне, і робить так постійно та без упередження (Римлян 2:11). Неможливо навіть припустити, що він діятиме по-іншому. Вірний Елігу сказав: «Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя — несправедливого суду» (Йова 34:10, Кул.). Отож, Бог не може зробити чогось «несправедливого». Чому? З двох важливих причин.

7, 8. а) Чому Єгова не може зробити чогось несправедливого? б) Що спонукує Єгову бути праведним, чи справедливим, у своїх стосунках з іншими?

⁷ По-перше, він святий. Як ми довідалися з 3-го розділу, Єгова абсолютно непорочний і праведний. Тому він не може зробити чогось неправедного, або несправедливого. Поміркуймо, про що це свідчить. З огляду на святість нашого небесного Батька, ми маємо всі підстави сподіватись, що він ніколи не поведеться погано зі своїми дітьми. Ісус був упевнений у цьому. В останню ніч свого земного життя він молився: «Святий Отче,— заховай в Ім’я Своє їх [учнів]» (Івана 17:11). У Біблії звертання «Святий Отче» стосується лише Єгови. І слушно, адже жоден земний батько не може зрівнятися з ним у святості. Ісус непохитно вірив у те, що його учні будуть у повній безпеці під турботливою опікою Отця — абсолютно чистого і непорочного, цілком відокремленого від гріха (Матвія 23:9).

⁸ По-друге, невід’ємною рисою Єгови є безкорислива любов. Така любов спонукує його бути праведним, чи справедливим, у стосунках з іншими. Причиною ж усіх форм несправедливості, у тому числі расизму, різного роду дискримінації та упередження, зазвичай є жадібність та егоїзм — риси, цілком протилежні любові. Біблія запевняє нас стосовно Бога любові: «Праведний Господь і любить праведність» (Псалом 11:7, Дерк.). Єгова говорить про себе: «Господь Я, і правосуддя кохаю» (Ісаї 61:8). Хіба ж не потішає те, що нашому Богові до вподоби робити правильне, тобто справедливе? (Єремії 9:24, Кул.).

Милосердя і досконала справедливість Єгови

9—11. а) Як пов’язані між собою справедливість Єгови і його милосердя? б) Як справедливість та милосердя Єгови проявляються в його стосунках з грішними людьми?

⁹ Справедливість Єгови досконала, довершена, як і всі інші грані його незрівнянної особистості. Мойсей вихваляв Єгову такими словами: «Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі,— Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він» (Повторення Закону 32:3, 4). Бог завжди виявляє бездоганну справедливість, він ніколи не буває ані надто поблажливий, ані надто суворий.

¹⁰ Справедливість Єгови тісно пов’язана з його милосердям. У Псалмі 116:5 говориться: «Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний». Дійсно, Єгова не лише справедливий, а й милосердний. Ці риси не суперечать одна одній. Коли Бог виявляє милосердя, це не значить, що він пом’якшує свою справедливість, начебто вона надто сувора. Навпаки, він часто проявляє ці дві риси водночас і навіть в одному й тому ж випадку. Розгляньмо приклад.

¹¹ Усі люди успадкували гріх, а отже заслуговують на кару за нього, тобто смерть (Римлян 5:12). Проте Єгові неприємна смерть грішників. Він — ‘Бог, що прощає, ласкавий та милосердний’ (Неемії 9:17). Але оскільки Єгова святий, він не може потурати неправедності. То як же він міг виявити милосердя людям, які успадкували гріх? Відповідь на це запитання дає одна з найцінніших істин у Божому Слові — істина про викуп, який Єгова постачив задля спасіння людства. У 14-му розділі ми детальніше довідаємося про цей вияв любові — дуже справедливий і воднораз надзвичайно милосердний. Таким чином Єгова показує милосердя і ніжність розкаяним грішникам, дотримуючись принципів своєї досконалої справедливості (Римлян 3:21—26).

Справедливість Єгови зворушує

12, 13. а) Чому справедливість Єгови притягує нас до нього? б) Якого висновку щодо справедливості Єгови дійшов Давид і як це може потішити нас?

¹² Справедливість Єгови не жорстока і не відлякує людей. Навпаки, вона чудова й притягує нас до нього. У Біблії чітко показано, що в основі Божої справедливості, або праведності, лежить співчуття. Довідаймося ж більше про те, в який зворушливий спосіб Єгова проявляє свою справедливість.

¹³ Бог, спонуканий своєю досконалою справедливістю, виявляє своїм слугам вірність і відданість. Псалмоспівець Давид, коли відчув на собі відданість Єгови, почав розуміти та глибоко поважати цю грань Божої справедливості. Якого ж висновку дійшов Давид, опираючись на власний досвід і розмірковуючи про те, як діє Єгова? Він сказав: «Любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх [«тих, хто відданий йому», НС] не покине,— вони будуть навіки бережені» (Псалом 37:28). Як потішає таке запевнення! Наш Бог ні на мить не залишить тих, хто відданий йому. Отже, ми можемо розраховувати на його сердечну турботу і близькі взаємини з ним. Запорукою цього служить Божа справедливість! (Приповістей 2:7, 8, НС).

14. Як Закон, який Єгова дав ізраїльтянам, засвідчує його турботу про знедолених людей?

¹⁴ Єгова, виявляючи справедливість, дуже уважний до потреб знедолених людей. Те, що Бог турбується про нужденних, видно з Закону, який він дав ізраїльтянам. Наприклад, у Законі містились конкретні вказівки, завдяки яким вдови і сироти не зоставались без опіки (Повторення Закону 24:17—21). Розуміючи, як важко може бути таким людям, Єгова, немов батько, сам ставав їхнім Суддею і Захисником — Він був тим, хто «чинить суд сироті та вдові»a (Повторення Закону 10:18; Псалом 68:6). Бог попередив ізраїльтян: якщо вони ображатимуть беззахисних жінок і дітей, він конче почує зойк скривджених. Єгова сказав: «Розпалиться гнів Мій» (Вихід 22:21—23). Бог гнівається не часто, але навмисна несправедливість, особливо якщо її жертвами стають смиренні та безпомічні люди, викликає в нього справедливе обурення (Псалом 103:6).

15, 16. Який факт яскраво свідчить про безсторонність Єгови?

¹⁵ Єгова також запевняє нас, що ‘не дивиться на обличчя і підкупу не бере’ (Повторення Закону 10:17). На відміну від багатьох людей, котрі мають владу чи вплив, Бога не приваблює матеріальне багатство або зовнішність. Він дуже далекий від упередженості і не обдаровує своєю прихильністю лише якусь обмежену групу улюбленців. Звернімо увагу на один факт, що яскраво свідчить про безсторонність Єгови. Можливість стати його правдивими поклонниками і жити вічно дається не лише кільком особам з якогось вибраного кола. Навпаки, «в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Ця чудова перспектива відкривається перед кожною людиною, незалежно від її суспільного становища, кольору шкіри чи країни, в якій проживає. Хіба це не є справедливість у найвищій мірі?

¹⁶ Досконала справедливість Єгови має ще одну характерну ознаку, що заслуговує нашої уваги й шани,— це те, як він поводиться з людьми, котрі порушують його праведні норми.

Не залишає нічого без кари

17. Поясніть, чому несправедливість у нинішньому світі аж ніяк не дає приводу ставити під сумнів справедливість Єгови.

¹⁷ Дехто, можливо, запитає: «Якщо Єгова не потурає неправедності, то чому ж нині люди незаслужено страждають і чому настільки поширені зіпсуті звичаї?» Така несправедливість аж ніяк не дає приводу ставити під сумнів справедливість Єгови. У багатьох випадках несправедливість у сьогоднішній злій системі — це наслідок гріха, успадкованого людьми від Адама. У світі, в якому недосконалі люди віддають перевагу грішній поведінці, несправедливість процвітає; але це триватиме недовго (Повторення Закону 32:5).

18, 19. З чого видно, що Єгова не вічно терпітиме тих, хто свідомо порушує його праведні закони?

¹⁸ Єгова виявляє велике милосердя до тих, хто щиросердо наближається до нього. А втім, він не вічно терпітиме умови, які стягують докір на його святе ім’я (Псалом 74:10, 22, 23). Бог правосуддя не може бути осміяний; він не захищатиме свідомих грішників від обвинувального вироку, на який ті заслуговують. Єгова — «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий... певне не вважає чистим винуватого [«не залишає нічого без кари», Хом.]» (Вихід 34:6, 7). Як видно з цих слів, Єгова інколи змушений карати тих, хто навмисно порушує його праведні закони.

¹⁹ Візьмімо для прикладу стосунки Бога зі стародавнім Ізраїлем. Ізраїльтяни, навіть коли оселилися в Обітованій землі, знову і знову чинили неправедність. Хоча своєю зіпсутістю вони «засмучували» Єгову, він не відкинув їх відразу (Псалом 78:38—41, Дерк.). Бог милосердно давав їм можливість змінюватися. Єгова благав цей народ: «Не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?» (Єзекіїля 33:11). Бог вважає життя дуже цінним, і тому він неодноразово посилав пророків, аби ізраїльтяни вернулися зі своїх злих доріг. Але загалом ці черстві люди не слухались і не каялися. Зрештою Єгова задля свого святого імені та всього того, що входить у його значення, віддав той народ у руки ворогів (Неемії 9:26—30).

20. а) Чого можна навчитись про Єгову з того, як він поводився з ізраїльським народом? б) Чому лев слушно символізує справедливість Єгови?

²⁰ Поводження Єгови з ізраїльтянами може багато чого розповісти нам про нього. Ми переконуємось, що всевидющі очі Бога помічають неправедність і його глибоко вражає бачене (Приповістей 15:3). Також потішає усвідомлення того, що він шукає нагод, аби проявити милосердя, коли тільки для цього є підстава. Крім того, виявляючи справедливість, Бог ніколи не діє квапливо. Оскільки Єгова довготерпеливий, чимало людей помилково вважає, наче він ніколи не виконає свого присуду над злими. Але це не так. Як видно зі стосунків Бога з ізраїльтянами, його терпіння має межі. Єгова непохитно стоїть за праведність. На відміну від людей, які часто відступають, коли слід чинити справедливість, йому ніколи не бракує відваги обстоювати те, що правильне. Тому в описах про присутність Бога та його престол слушно фігурує лев — символ мужності і справедливостіb (Єзекіїля 1:10; Об’явлення 4:7). Тож ми можемо не сумніватися: Єгова сповнить свою обіцянку стерти із землі несправедливість. Отже, те, як він судить, можна підсумувати такими словами: коли необхідно — твердість, коли тільки можливо — милосердя (2 Петра 3:9).

Наближаймося до Бога правосуддя

21. Роздумуючи про те, яким чином Єгова виявляє справедливість, як ми повинні дивитися на нього і чому?

²¹ Розмірковуючи про те, як Єгова виявляє справедливість, нам не слід уважати його байдужим, суворим суддею, зацікавленим лише у винесенні вироку грішникам. Ми повинні дивитися на нього, як на ніжного, проте рішучого Батька, котрий завжди якнайліпше поводиться зі своїми дітьми. Єгова — справедливий, або праведний, Батько — врівноважує свою непохитність у тому, що правильне, ніжним співчуттям до своїх земних дітей, які потребують його допомоги і прощення (Псалом 103:10, 13).

22. Яку перспективу відкрив перед нами Єгова, керуючись своєю справедливістю, і чому він так поводиться з людьми?

²² Які ж ми вдячні за те, що Божа справедливість — це щось набагато більше, ніж просто винесення вироку лиходіям! Керуючись справедливістю, Єгова відкрив перед нами чудову перспективу досконалого вічного життя у світі, де ‘праведність пробуватиме’ (2 Петра 3:13, Ог., 1988). Наш Бог поводиться з нами саме так, бо справедливість спонукує його рятувати, а не засуджувати. Глибше розуміння справедливості Єгови дійсно допомагає нам наближатися до нього! У наступних розділах ми детальніше розглянемо те, як Єгова виявляє цю чудову рису.

1. Що ми зазвичай відчуваємо, коли бачимо несправедливість?

ШАХРАЇ виманили у старенької вдови всі її заощадження. Жорстока мати покинула безпорадне немовля. Людину ув’язнили за злочин, якого вона не вчинила. Що ви відчуваєте, довідавшись про таке? Мабуть, кожен з вищезгаданих випадків засмучує вас, і це зовсім не дивно. Ми, люди, гостро відчуваємо, що правильне, а що — неправильне, і обурюємось, коли бачимо несправедливість. Хочеться, щоб жертві відшкодували збитки, а злочинця — покарали. Якщо стається не так, ми, можливо, запитуємо: «Чи Бог бачить це? Чому він нічого не робить?»

2. Як реагував на несправедливість Авакум і чому Єгова не осудив його?

² Упродовж історії вірні слуги Єгови ставили подібні запитання. Наприклад, пророк Авакум молився до Бога: «Чому ти змушуєш мене дивитися на цю страшну несправедливість? Чому ти допускаєш, аби всюди поширювалось насилля, беззаконня, злочини і жорстокість?» (Авакума 1:3, «Сучасна англійська Біблія»). Єгова не осудив Авакума за таке відверте запитання. Адже власне він, Бог, прищепив людям розуміння того, що таке справедливість. Єгова обдарував нас невеликою часткою свого досконалого почуття справедливості.

Єгова ненавидить несправедливість

3. Чому можна сказати, що Єгова знає більше про несправедливість, ніж ми?

³ Єгова не затуляє очі на несправедливість. Він бачить усе, що відбувається. Біблія говорить про час, коли жив Ной: «Бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякденно» (Буття 6:5). Поміркуймо ж, на що вказують ці слова. Наше уявлення про несправедливість часто базується на відносно невеликій кількості фактів — це можуть бути випадки, які сталися з нами самими або про які ми чули. На противагу нам Єгова знає про несправедливість у всесвітньому масштабі. Він бачить її всю! Більше того, він розпізнає нахили серця — спотворений спосіб мислення, що призводить до несправедливих учинків (Єремії 17:10).

4, 5. а) Як Біблія показує, що Єгова піклується про тих, з ким повелися несправедливо? б) Яким чином Єгова був уражений несправедливим поводженням?

⁴ Але Єгова не лише бачить несправедливість. Він також піклується про тих, хто стає її жертвою. Коли ворожі народи жорстоко обходилися з людьми Бога, йому завдавав болю «їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх» (Суддів 2:18). Можливо, ви помітили, що чим більше несправедливості трапляється на шляху декотрих людей, тим менше чулості залишається в їхньому серці. Але Єгова зовсім не такий! Упродовж 6000 років він бачив несправедливість у всіх її проявах, але вона і далі ненависна йому. Біблія запевняє нас: Богові огидні «брехливий язик», «руки, що кров неповинну ллють» і «свідок брехливий, що брехні роздмухує» (Приповістей 6:16—19).

⁵ Звернімо увагу й на те, як різко Єгова висловлюється про несправедливих ізраїльських провідників. Він натхнув свого пророка, аби той запитав їх: «Чи ж не вам знати право?» Яскраво описавши їхнє зловживання владою, Бог передрік, що́ чекало цих корумпованих людей: «Вони тоді кликати будуть до Господа, та Він відповіді їм не дасть, і заховає обличчя Своє того часу від них, коли будуть робити лихі свої вчинки» (Михея 3:1—4). Єгова дійсно відчуває сильну відразу до несправедливості! Адже він сам зазнав її! Не одну тисячу років Сатана несправедливо насміхався з нього (Приповістей 27:11, НС). Бога також уразила найбільша і найстрашніша несправедливість, коли його Сина, що «не вчинив... гріха», стратили, немов злочинця (1 Петра 2:22; Ісаї 53:9). Тож зрозуміло, що Єгова пам’ятає про важке становище тих, кого кривдять, і йому не байдуже.

6. Якою може бути наша реакція, коли стикаємося з несправедливістю, і чому?

⁶ Отже, немає нічого дивного, що ми гостро реагуємо, коли бачимо несправедливість чи стаємо її жертвою. Ми створені на образ Божий, а несправедливість є повною протилежністю всьому тому, що уособлює Єгова (Буття 1:27). Чому ж тоді Бог допускає, аби вона існувала?

Спірне питання про суверенітет Бога

7. Опишіть, як було поставлено під сумнів право Єгови на верховну владу.

⁷ Щоб відповісти, чому існує несправедливість, слід розглянути спірне питання про суверенітет, тобто верховну владу. Як ми вже побачили, Творець має право володарювати над землею та всіма її мешканцями (Псалом 24:1; Об’явлення 4:11). Однак на зорі людської історії право Єгови на верховну владу було поставлено під сумнів. Як до такого дійшло? Бог наказав Адаму, першій людині, не їсти з певного дерева в саду, його райському домі. Що сталося б, якби Адам не послухався? «Ти напевно помреш»,— сказав йому Бог (Буття 2:17). Той Божий наказ не створював жодних труднощів для Адама і його дружини Єви. Та попри це Сатана переконав Єву, що Бог надто обмежує їх. А що трапилося б, якби вона з’їла плід з цього дерева? Сатана відразу сказав: «Умерти — не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло» (Буття 3:1—5).

8. а) На що Сатана натякнув у розмові з Євою? б) Що Сатана поставив під сумнів, якщо говорити про правомірність Божого володарювання?

⁸ Сказавши це, Сатана натякнув, що Єгова не лише приховав від Єви дуже важливу інформацію, але й обманув її. Сатана діяв обережно і не поставив під сумнів самого факту Божої верховної влади. Але він таки піддав сумніву правомірність Божого володарювання. Іншими словами, він заявив: Єгова не застосовує свою верховну владу у праведний спосіб і не зважає на інтереси своїх підданих.

9. а) Чим закінчився для Адама і Єви їхній непослух і які важливі питання виникли через цей учинок? б) Чому Єгова просто не знищив бунтівників?

⁹ Зрештою, Адам та Єва, з’ївши плід із забороненого дерева, не послухались Єгови. Як і постановив Бог, через цей непослух на них чекав смертний вирок. Внаслідок неправди, яку сказав Сатана, виникли деякі дуже важливі запитання. Чи Єгова дійсно має право бути Правителем над людством, чи людині самій слід керувати собою? Чи Єгова застосовує свою верховну владу якнайліпшим способом? Бог міг би використати свою всемогутню силу, щоб негайно знищити бунтівників. Але питання, які постали, стосувалися не сили Бога, а його правління. Тому, знищивши Адама, Єву і Сатану, Єгова не довів би правомірності свого володарювання. Навпаки, це викликало б ще більше сумнівів. Тільки час міг показати, чи людям вдасться успішно правити самим, незалежно від Бога.

10. Що історія виявляє стосовно людського правління?

¹⁰ Що ж виявив час? Упродовж тисячоліть люди перепробували багато форм правління, як-от: автократію, демократію, соціалізм та комунізм. Кінцевий підсумок цих експериментів описано в Біблії кількома відвертими словами: «Запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). Пророк Єремія цілком слушно зазначив: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23).

11. Чому Єгова допустив, аби люди страждали?

¹¹ Єгова від самого початку знав, що незалежність людей, тобто їхнє самоврядування, принесе чимало страждань. А чи було несправедливо з його боку допустити, аби продовжувало існувати те, що приречене на невдачу? Зовсім ні! Розгляньмо такий приклад: вашій дитині потрібно зробити операцію, аби вилікувати смертельну хворобу. Ви розумієте, що операція буде болісною для дитини, і це дуже засмучує вас. Водночас усвідомлюєте: завдяки операції дитя матиме в майбутньому ліпше здоров’я. Подібно й Бог знав, а навіть передрікав: якщо він дозволить існувати людському правлінню, це принесе біль та страждання (Буття 3:16—19). Але Єгові також було відомо, що тривале і справжнє полегшення прийде лише тоді, коли він допустить, аби всі люди побачили погані плоди бунту. Таким чином спірне питання стосовно правомірності Божого володарювання буде вирішено назавжди, на цілу вічність.

Спірне питання щодо непорочності людей

12. У чому Сатана звинуватив людей, як показано у випадку з Йовом?

¹² Існує ще одна причина того, чому Бог допустив несправедливість. Коли Сатана поставив під сумнів правомірність і справедливість Божого правління, він не лише звів наклеп на Єгову щодо його верховної влади. Сатана також почав поширювати брехню про Божих слуг, піддаючи сумніву їхню непорочність. Приміром, зверніть увагу на те, що він сказав Єгові про праведного чоловіка Йова: «Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю. Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його,— чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?» (Йова 1:10, 11).

13. На що натякав Сатана, висуваючи звинувачення проти Йова, і як це стосується всіх людей?

¹³ Сатана закинув, ніби Єгова використовував свою захисну силу для того, аби підкупити Йова і здобути його відданість. Це у свою чергу означало, що непорочність Йова була удаваною і він поклонявся Богу лише задля вигоди. Сатана заявив, що якби Бог забрав від Йова своє благословення, то навіть цей чоловік прокляв би Творця. Сатана добре усвідомлював: Йов вирізнявся з-поміж інших як чоловік «невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає»a. Коли б він зумів зламати непорочність Йова, то що тоді можна було б сказати про непорочність решти людей! Таким чином Сатана насправді поставив під сумнів відданість усіх, хто хоче служити Богові. Розширюючи рамки спірного питання, Сатана сказав до Єгови: «Все, що хто [не лише Йов] має, віддасть він за душу свою» (Йова 1:8; 2:4; курсив наш).

14. Що історія виявляє про обвинувачення Сатани, яке він висунув стосовно людей?

¹⁴ Історія доводить: наперекір закидам Сатани багато людей, незважаючи на випробування, залишаються відданими Богові, подібно до Йова. Своєю вірністю вони потішають серце Єгови. Завдяки цьому він може дати відповідь на хвалькуваті закиди Сатани про те, ніби люди перестануть служити Богові, зіткнувшись з труднощами (Євреїв 11:4—38). Люди праведного серця не відвертаються від Бога. Навіть за найскрутніших обставин вони ще більше покладаються на те, що Єгова дасть їм силу зоставатись непохитними (2 Коринтян 4:7—10).

15. Яке питання може виникнути щодо минулих і майбутніх присудів Бога?

¹⁵ Але Єгова виявляє справедливість не лише задля вирішення спірних питань щодо його права на верховну владу і непорочності людей. Біблія також розповідає нам про Божі присуди, які стосувались окремих людей і навіть цілих народів. Крім того, у ній містяться пророцтва про те, які присуди він виконає в майбутньому. Чому ми можемо бути впевнені, що Єгова завжди виносив і виноситиме праведні присуди?

Чому Божа справедливість неперевершена

16, 17. Які приклади показують, що люди мають неповне розуміння того, що таке істинна справедливість?

¹⁶ Про Єгову можна по праву стверджувати: «Всі... дороги Його справедливі» (Повторення Закону 32:4). Жодна людина не може сказати такого про себе. Адже дуже часто через неповне розуміння речей ми не можемо чітко збагнути, що є правильним. Візьмімо для прикладу Авраама. Той чоловік благав Єгову не нищити Содома, хоча зло переповнювало це місто. Він запитав Бога: «Чи погубиш також праведного з нечестивим?» (Буття 18:23—33). Звичайно, відповідь була «ні». Єгова «послав на Содом та Гоморру дощ із сірки й огню» тільки тоді, коли праведний Лот і його доньки щасливо дістались до міста Цоар (Буття 19:22—24). А от Йона «запалився» гнівом, коли Єгова змилосердився над ніневітянами. Оскільки пророк вже оголосив про знищення тих людей, то хотів його побачити, незважаючи на їхнє щире каяття (Йони 3:10—4:1).

¹⁷ Єгова запевнив Авраама, що божественна справедливість полягає не тільки у знищенні злих, але й у порятунку праведних. Йона ж мусив усвідомити: Єгова милосердний. Коли злі люди змінюються, він «готовий прощати» (Псалом 86:5, НС). На відміну від декотрих людей, які тремтять за своє становище, Бог не виносить обвинувальних вироків лише для того, аби показати свою силу. Він також не стримується від вияву співчуття і не боїться, що через це його вважатимуть слабким. Його принцип — бути милосердним, коли тільки для цього існує підстава (Ісаї 55:7; Єзекіїля 18:23).

18. Покажіть на підставі Біблії, що Єгова у своїх діях керується не лише почуттями.

¹⁸ Однак почуття не засліплюють Єгову. Бог рішуче заявив, коли його народ погруз в ідолопоклонстві: «Тебе розсуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої. І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу» (Єзекіїля 7:3, 4). Отже, коли люди вперто тримаються свого, Єгова виносить відповідний присуд. Але робить він це на підставі вагомих доказів. Тому, коли до Бога дійшов «крик» про Содом і Гоморру, він сказав: «Зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене» (Буття 18:20, 21). Якими ж вдячними нам слід бути за те, що Єгова не подібний на багатьох людей, котрі роблять поспішні висновки, не ознайомившись зі всіма фактами! Справді, він такий, яким його показує Біблія: «Бог вірний, і кривди немає в Ньому» (Повторення Закону 32:4).

Будьмо певні, що Єгова справедливий

19. Що ми можемо робити, коли не до кінця розуміємо якісь питання, пов’язані зі справедливістю Єгови?

¹⁹ У Біблії не обговорюються всі питання стосовно діл Єгови в минулому. Також вона не подає вичерпного опису того, як Бог судитиме окремих людей і цілі групи в майбутньому. Коли ми не до кінця розуміємо якісь біблійні розповіді чи пророцтва, що не містять усіх деталей, то покажімо таку саму відданість, яку виявив пророк Михей. Він написав: «Надіюсь [«чекатиму», НС] на Бога спасіння мого» (Михея 7:7).

20, 21. Чому ми можемо не сумніватися, що Єгова завжди буде поводитись правильно?

²⁰ Ми можемо не сумніватись: у кожній ситуації Єгова зробить те, що правильне. Навіть коли видається, що люди закривають очі на несправедливість, Єгова запевняє: «Мені помста належить, Я відплачу» (Римлян 12:19). Якщо ми готові чекати, то матимемо таку ж тверду переконаність, як апостол Павло: «Що Бог несправедливий? Зовсім ні!» (Римлян 9:14, Хом.).

²¹ Ми живемо в «тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1). Несправедливість та «утиски» призводять до жорстокості й наруги (Екклезіяста 4:1). Але Єгова не змінився. Він і далі ненавидить несправедливість та щиро піклується про тих, хто страждає від неї. Якщо ми залишаємось віддані Єгові та його верховній владі, він дасть нам силу вистояти до призначеного ним часу, коли під правлінням свого Царства виправить усю несправедливість (1 Петра 5:6, 7).

1, 2. Чому багато людей не поважають законів, але яке почуття ми можемо розвинути до законів Бога?

«СУДОВИЙ процес — немов безодня, він... поглинає усе». Це слова з книжки, яка побачила світ у 1712 році. Її автор осуджував правову систему, при якій судові справи іноді тяглися роками, доводячи до злиднів тих, хто шукав справедливості. У багатьох країнах правова й судова системи надзвичайно заплутані та просякнуті несправедливістю, упередженням і суперечностями. Внаслідок цього зневажливе ставлення до законів дуже поширене.

² Наскільки ж контрастують з цим слова, написані приблизно 2700 років тому: «Як я кохаю Закона Твого»! (Псалом 119:97). Чому псалмоспівця переповнювали такі сильні почуття? Тому що закон, котрий він вихваляв, походив не від якогось світського уряду, а від Бога Єгови. Вивчаючи Божі закони, ви теж розвиватимете до них чимраз сильнішу любов — таку, як псалмописьменник. Це вивчення допоможе вам зрозуміти спосіб мислення найвеличнішого у всесвіті Судді та Законодавця.

Найвищий Законодавець

3, 4. Як Єгова показав, що він — Законодавець?

³ У Біблії говориться, що існує лише «один Законодавець і Суддя» (Якова 4:12). Дійсно, Єгова — єдиний правдивий Законодавець. Навіть небесні тіла рухаються за його ‘законами небес’ (Йова 38:33, Хом.). Міріади святих ангелів Єгови також керуються його законом, тому що кожен займає своє призначене становище й усі є слугами Бога, які слухаються його наказів (Псалом 104:4, НС; Євреїв 1:7, 14).

⁴ Єгова дав закони й людям. Ми всі маємо сумління, яке до певної міри відображає почуття справедливості Єгови. Сумління — це свого роду внутрішній закон, що допомагає нам відрізняти правильне від неправильного (Римлян 2:14). Наші перші батьки володіли досконалим сумлінням, і тому їм достатньо було лише кількох законів (Буття 2:15—17). Але недосконалій людині потрібно більше законів, щоб виконувати Божу волю. Такі патріархи, як Ной, Авраам та Яків, отримали від Бога Єгови закони і передали їх своїм родинам (Буття 6:22; 9:3—6; 18:19; 26:4, 5). Єгова став Законодавцем у небувалий спосіб, коли, послуговуючись Мойсеєм, дав ізраїльському народу звід законів. Цей звід допомагає нам набагато глибше зрозуміти почуття справедливості Єгови.

Короткий перегляд Мойсеєвого Закону

5. Чи Мойсеїв Закон був громіздким, складним збірником правил і чому ви так відповідаєте?

⁵ Схоже, чимало людей вважає, ніби Мойсеїв Закон був громіздким, складним збірником правил. Таке міркування — далеке від істини. Цілий той звід налічує понад 600 законів. Можливо, на перший погляд, це дуже багато. Але подумайте над таким фактом: наприкінці XX сторіччя федеральні закони США займали понад 150 000 сторінок правових книжок. Що два роки до них додається приблизно 600 нових законів! Отже, коли говорити про кількість, то, порівняно із силою-силенною людських законів, Мойсеїв Закон містить дуже мало вказівок. А втім, Божий Закон давав ізраїльтянам керівництво в таких сферах життя, про які сучасні закони навіть не згадують. Розгляньмо коротко, про що в ньому йшлося.

6, 7. а) Чим Мойсеїв Закон відрізняється від усіх інших законодавств і яка найбільша заповідь цього Закону? б) Як ізраїльтяни могли довести, що визнають верховну владу Єгови?

⁶ Закон звеличував верховну владу Єгови. Жоден звід законів не зрівняється з Мойсеєвим. Його найважливіший закон велів: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю». Як народ Бога мав виявляти до нього любов? Ізраїльтяни мусили служити Єгові, підкоряючись його верховній владі (Повторення Закону 6:4, 5; 11:13).

⁷ Ізраїльтянин доводив, що визнавав Божу верховну владу, якщо слухався осіб, яким було дано владу над ним. Батьки, начальники, судді, священики і нарешті цар — усі представляли владу Єгови. Будь-який бунт проти них Бог вважав бунтом проти себе. Проте якби наділені владою ізраїльтяни поводилися з Божим людом несправедливо чи зухвало, то зазнали б на собі гніву Єгови (Вихід 20:12; 22:27; Повторення Закону 1:16, 17; 17:8—20; 19:16, 17). Тож і ті, хто мав владу, і ті, хто їм підкорявся, повинні були підтримувати верховну владу Бога.

8. Як Закон підтримував норми Єгови щодо святості?

⁸ Закон підтримував норми Єгови щодо святості. Слова «святий» і «святість» трапляються в Законі понад 280 разів. Він допомагав Божому народу відрізняти чисте від нечистого, непорочне від порочного, оскільки називав приблизно 70 причин, через які ізраїльтянин міг стати церемоніально нечистим. У ньому містились вказівки щодо гігієни, харчування і навіть усунення нечистот, що надзвичайно сприяло доброму здоров’юa. Проте закони служили набагато вищій меті — допомагали євреям втішатися прихильністю Єгови і триматися осторонь грішних звичаїв зіпсованих довколишніх народів. Розгляньмо приклад.

9, 10. Які постанови щодо статевих зносин, а також пологів містилися в Закон-угоді і які блага вони приносили?

⁹ Згідно з постановами в Закон-угоді, обоє партнерів після статевих зносин, а також жінка після пологів деякий час були нечистими, навіть якщо вони перебували у шлюбі (Левит 12:2—4; 15:16—18). Такі постанови не зневажали цих чистих дарів від Бога (Буття 1:28; 2:18—25). Ті закони радше підтримували святість Єгови та оберігали його поклонників від осквернення. Варто зазначити, що народи, які оточували ізраїльтян, мали звичай вплітати у своє поклоніння обряди, пов’язані з сексом та родючістю. Наприклад, частиною релігії ханаанеян була чоловіча і жіноча проституція. Усе це призвело до поширення жахливого занепаду. На противагу цьому Закон повністю відокремлював поклоніння Єгові від статевого життяb. Закон приносив ще інші блага.

¹⁰ Він навчав однієї дуже важливої істиниc. Яким чином Адамів гріх передається від покоління до покоління? Хіба не через статеві стосунки і народження дітей? (Римлян 5:12). Божий закон нагадував ізраїльтянам про постійну наявність гріха. По суті, кожен з нас народжується в гріху (Псалом 51:7). Тож, щоб наближатися до святого Бога, ми потребуємо прощення і викупу.

11, 12. а) На якому важливому принципі справедливості наголошував Закон? б) Які заходи, що запобігали перекрученню справедливості, передбачав Закон?

¹¹ Закон підтримував досконалу справедливість Єгови. Мойсеїв Закон наголошував, що в судових справах необхідно дотримуватися принципу рівноцінності, тобто рівноваги. У ньому містилась постанова: «Життя за життя, око за око, зуб за зуба, рука за руку, нога за ногу» (Повторення Закону 19:21). Отож, на злочинця мали накладати кару, рівноцінну його злодіянню. Ця грань Божої справедливості стала невід’ємною характеристикою Закону; вона й нині є ключем до розуміння істини про викупну жертву Ісуса Христа, що буде висвітлено в 14-му розділі (1 Тимофія 2:5, 6).

¹² Закон також передбачав певні заходи, які запобігали перекрученню справедливості. Наприклад, щоб довести правдивість обвинувачення, необхідно було щонайменше двох свідків. За лжесвідчення суворо карали (Повторення Закону 19:15, 18, 19). Продажність і хабарництво також цілковито заборонялись (Вихід 23:8; Повторення Закону 27:25). Навіть у ділових стосунках ізраїльтяни мусили дотримуватись Божих високих норм справедливості (Левит 19:35, 36; Повторення Закону 23:20, 21). Цей величний звід безсторонніх законів був для Ізраїля неабияким благословенням!

Закони, зосереджені на милосерді та справедливості

13, 14. Яким чином Закон заохочував справедливо ставитися як до злодія, так і до потерпілого?

¹³ Чи Мойсеїв Закон був зводом суворих немилосердних правил? Безперечно, що ні! Цар Давид написав під натхненням: «Господній Закон досконалий» (Псалом 19:8). Він добре знав, що Закон заохочував виявляти милосердя і справедливість. Як саме?

¹⁴ Здається, що нині закони деяких країн виявляють до злочинців більше поблажливості та милосердя, ніж уваги до жертв. Наприклад, злодії певний строк можуть пробути у в’язниці. А пограбовані мусять і далі обходитися без того, що в них украли, та ще й платити податки, які йдуть на утримання зловмисників. У стародавньому Ізраїлі не було в’язниць. Закон встановлював чіткі межі, які регулювали суворість покарань (Повторення Закону 25:1—3). Злодій мав відшкодувати жертві вкрадене й, крім того, дати додаткову плату. Яку? Усе залежало від обставин. Очевидно, судді мали право зважати на ряд факторів, скажімо, каяття грішника. Цим можна пояснити, чому відшкодування, яке вимагалося від злодія, згідно з книгою Левит 5:20—26, було набагато меншим від зазначеного у Вихід 22:6.

15. Як Закон гарантував справедливе і водночас милосердне ставлення до тих, хто випадково заподіяв комусь смерть?

¹⁵ У Законі милосердно визнавалось, що не всі погані вчинки навмисні. Приміром, якщо людина випадково заподіяла комусь смерть, то не мусила віддати душу за душу, коли зробила правильний крок — втекла в одне з міст сховища, які були розкидані по цілому Ізраїлю. Після того як уповноважені судді дослідили справу, ця особа мала перебувати у місті сховища до смерті первосвященика, а вже потім могла поселитися, де захоче. Таким чином вона рятувалась завдяки Божому милосердю. Водночас цей закон підкреслював надзвичайну цінність людського життя (Числа 15:30, 31; 35:12—25).

16. Як Закон охороняв певні особисті права?

¹⁶ Закон також охороняв особисті права людини. Розгляньмо, як він захищав боржника. Закон не дозволяв заходити в його дім, аби взяти щось під заставу. Позичальник чекав надворі, а боржник сам виносив закла́д. Так оселя залишалася недоторканою. Якщо позичальник взяв під заставу верхній одяг, то мусив повернути його до вечора, бо він, імовірно, був потрібен боржнику, щоб зігрітися вночі (Повторення Закону 24:10—14).

17, 18. Коли справа стосувалася війни, чим ізраїльтяни відрізнялися від інших народів і чому?

¹⁷ Закон регулював навіть військові дії. Народ Єгови воював не для того, щоб задовольнити своє прагнення здобути владу чи перемогу. Ізраїльтяни мали діяти у «війнах Господніх» як Божі представники (Числа 21:14). У багатьох випадках вони повинні були спершу запропонувати умови капітуляції. Якщо місто відкидало цю пропозицію, ізраїльтяни могли взяти його в облогу, дотримуючись Божих норм. На відміну від багатьох солдатів, що воювали у різні часи, воїнам-ізраїльтянам заборонялось ґвалтувати жінок чи влаштовувати безглузде кровопролиття. Вони навіть мусили берегти довкілля — не вирубувати фруктових дерев на ворожій територіїd. В інших арміях не було таких обмежень (Повторення Закону 20:10—15, 19, 20; 21:10—13).

¹⁸ Чи у вас викликає відразу те, що в декотрих країнах малих дітей вчать воювати? У стародавньому Ізраїлі до війська брали тільки тих юнаків, котрим виповнилось 20 років (Числа 1:2, 3). Навіть повнолітнього звільняли від служби, якщо він дуже боявся. Щойно одруженого чоловіка також відпускали на цілий рік, аби він, перш ніж розпочати цю вкрай небезпечну службу, міг побачити народження свого нащадка. У Законі пояснювалось, що таким чином молодий чоловік «порадує» свою дружину (Повторення Закону 20:5, 6, 8; 24:5).

19. Яким чином Закон захищав жінок, дітей, сім’ї, вдів і сиріт?

¹⁹ Крім того, Закон захищав жінок, дітей та сім’ї і дбав про них. Він наказував батькам постійно приділяти своїм дітям увагу та навчати їх про духовне (Повторення Закону 6:6, 7). Усякого роду кровозмішення заборонялось та каралось смертю (Левит, розділ 18). Також Закон не дозволяв чинити перелюб, через який так часто руйнується сім’я, втрачається безпека, яку вона дає, а також підривається добра репутація родини. Закон дбав про вдів і сиріт та категорично засуджував погане поводження з ними (Вихід 20:14; 22:21—23).

20, 21. а) Чому Мойсеїв Закон допускав, аби серед ізраїльтян існувала полігамія? б) Чому норми щодо розлучення, поміщені в Законі, відрізнялися від норм, які пізніше відновив Ісус?

²⁰ Беручи все це до уваги, хтось, можливо, запитає: «Чому ж Закон допускав полігамію?» (Повторення Закону 21:15—17). Розглядаючи закони, пов’язані з полігамією, нам слід врахувати ситуацію, що склалася в ті часи. Люди, котрі оцінюють Мойсеїв Закон з погляду сучасної епохи і культури, безсумнівно, матимуть про нього неправильне враження (Приповістей 18:13). Згідно з нормами Єгови, встановленими ще в Едемі, шлюб — це довготривалий зв’язок між одним чоловіком і однією жінкою (Буття 2:18, 20—24). Коли Єгова дав ізраїльтянам Закон, полігамія вже існувала століттями і глибоко вкоренилась у тогочасному суспільстві. Бог добре знав, що його ‘твердошиїй народ’ часто не слухатиметься навіть найголовніших заповідей, скажімо, про заборону ідолопоклонства (Вихід 32:9). Тож Єгова вчинив мудро, що не змінив у той час усіх їхніх звичаїв, пов’язаних з подружнім життям. А втім, пам’ятайте: Єгова не встановлював полігамії. Він тільки послужився Мойсеєвим Законом, щоб регулювати її серед свого народу і запобігати зловживанню цим звичаєм.

²¹ Мойсеїв Закон також дозволяв чоловікові розлучатися з дружиною і подавав порівняно багато вагомих підстав для цього (Повторення Закону 24:1—4). Ісус сказав, що Бог пішов на цю поступку євреям через їхнє «жорстокосердя». Однак такі по́ступки були тимчасовими. Ісус відновив для своїх послідовників початкові норми Єгови щодо шлюбу (Матвія 19:8).

Закон заохочував до любові

22. Як Мойсеїв Закон заохочував виявляти любов і до кого?

²² Чи можете уявити собі якусь сучасну правову систему, що заохочує до любові? Мойсеїв Закон ставив любов понад усе. У самій тільки книзі Повторення Закону різні форми слова «любов» трапляються понад 20 разів. «Будеш любити ближнього свого, як самого себе» — друга найбільша заповідь Закону (Левит 19:18; Матвія 22:37—40). Члени Божого народу мусили виявляти таку любов не лише один до одного, але й до приходьків, які жили серед них, пам’ятаючи, що й вони, ізраїльтяни, теж колись були приходьками. Їм належало виявляти любов до бідних і страждальців: допомагати цим людям матеріально і не наживатися на їхній скруті. Навіть до тяглової худоби ізраїльтяни повинні були ставитись уважно і з добротою (Вихід 23:6; Левит 19:14, 33, 34; Повторення Закону 22:4, 10; 24:17, 18).

23. До чого був спонуканий письменник 119-го Псалма і що можемо постановити ми?

²³ Який іще народ мав такий чудовий звід законів? Не дивно, що псалмоспівець написав: «Як я кохаю Закона Твого». Але його любов була не самим лише почуттям. Вона спонукувала псалмописьменника до дій, бо він намагався підкорятись цьому закону і жити згідно з ним. Він продовжив: «Цілий день він [твій закон] — розмова моя» (Псалом 119:11, 97). Псалмоспівець регулярно відводив час на вивчення законів Єгови. Досліджуючи ті закони, він, поза всяким сумнівом, відчував, що дедалі сильніше любить їх. Воднораз зростала і його любов до Законодавця, Бога Єгови. Вивчаючи Божий закон, ви також зможете більше й більше наближатися до Єгови, Величного Законодавця і Бога правосуддя.

1, 2. Як Біблія описує становище людства і що є єдиним виходом з такої скрути?

«ВСЕ створіння разом зідхає й разом мучиться» (Римлян 8:22). Цими словами апостол Павло описує наше жалюгідне становище. З людського погляду, не існує жодної можливості усунути страждання, гріх і смерть. Але, на відміну від людей, Єгова не має обмежень (Числа 23:19). Бог правосуддя забезпечив вихід із цієї скрути — він подбав про викуп.

² Викуп є найбільшим даром, який Єгова дав людям. Завдяки цьому дару ми можемо отримати визволення від гріха і смерті (Ефесян 1:7). Саме на викупі ґрунтується надія на вічне життя чи то в небі, чи в раю на землі (Луки 23:43, НС; Івана 3:16; 1 Петра 1:4). Але що таке викуп? Чому можна сказати, що він учить нас про неперевершену справедливість Єгови?

Як виникла потреба у викупі

3. а) Чому виникла необхідність у викупі? б) Чому Бог не замінив смертного вироку якимось м’якшим покаранням для нащадків Адама?

³ Необхідність у викупі виникла через гріх Адама. Оскільки перший чоловік не послухався Бога, то передав у спадок своїм нащадкам хвороби, смуток, біль та смерть (Буття 2:17; Римлян 8:20). Єгова не міг піддатися емоціям і просто замінити смертний вирок якимось м’якшим покаранням. Зробивши це, він знехтував би власним законом: «Заплата за гріх — смерть» (Римлян 6:23). А якби Єгова відкинув свої ж норми справедливості, то в цілому всесвіті запанували б хаос і беззаконня.

4, 5. а) У чому Сатана звинуватив Бога і чому Єгова мусив відповісти на його закиди? б) Який наклеп звів Сатана на відданих слуг Єгови?

⁴ Як ми вже довідалися з 12-го розділу, через бунт в Едемі постали надзвичайно важливі спірні питання. Сатана кинув тінь на добре ім’я Бога. По суті, цей наклепник звинуватив Єгову в обмані та жорстокому диктаторстві, а також у тому, що Бог позбавляє свої творіння свободи (Буття 3:1—5). Нібито розладнавши намір Єгови наповнити землю праведними людьми, Сатана теж звинуватив його в невдалих діях (Буття 1:28; Ісаї 55:10, 11). Коли б Єгова не відповів на ці закиди, у багатьох створених ним розумних істот, можливо, похитнулась би довіра до його правління.

⁵ Сатана також звів наклеп на відданих слуг Єгови, закинувши, що вони служать йому лише з корисливих спонук, а за важких обставин жоден з них не залишиться вірним (Йова 1:9—11). Ці питання були набагато важливіші, ніж скрутне становище, в якому опинилося людство. Слушно, що Єгова мусив відповісти на наклепницькі обвинувачення Сатани. Але як Бог міг вирішити ті спірні питання і водночас врятувати людство?

Викуп — рівноцінна заміна

6. Якими словами Біблія описує Божий засіб для спасіння людства?

⁶ Вирішення, яке подав у цій ситуації Єгова, було і найбільш милосердним, і надзвичайно справедливим. Жодна людина не змогла б запропонувати такого. І водночас воно вкрай просте. Його називають по-різному: відкупом, примиренням, вибавленням, ублаганням, спокутуванням (Псалом 48:9, Слюсарчук; Даниїла 9:24; Галатів 3:13; Колосян 1:20, УКУ; Євреїв 2:17). Але, мабуть, найвлучніше його назвав сам Ісус. Він сказав: «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп [грецькою: ли́трон] за багатьох» (Матвія 20:28).

7, 8. а) Що означає слово «викуп», ужите у Святому Письмі? б) Як викуп пов’язаний з рівноцінністю?

⁷ Що ж таке викуп? Ужите тут грецьке слово походить від дієслова, яке означає «відпускати, звільняти». Його використовували, коли мова йшла про гроші, заплачені за звільнення полонених. Тож, по суті, можна сказати, що викуп — це плата, яку дають, аби повернути щось втрачене. Слово «викуп» (ко́фер), ужите в Єврейських Писаннях, походить від дієслова зі значенням «покривати». Наприклад, Бог наказав Ною ‘покрити’ (форма того ж слова) ковчег смолою (Буття 6:14, НС). Це допомагає зрозуміти, що заплатити викуп — також означає покрити гріхи (Псалом 65:3, НС).

⁸ Цікавий ще ось який факт: у «Теологічному словнику Нового Завіту» (англ.) говориться, що це слово (ко́фер) «завжди вказує на рівноцінну заміну», або повну відповідність. Скажімо, віко ковчега заповіту мало форму, яка точно відповідала формі самого ковчега, а отже, і повністю покривало його. Подібно, щоб викупити від гріха, або покрити його, потрібно заплатити ціну, яка повністю відповідає втраті, спричиненій гріхом, тобто повністю покриває її. У Божому Законі для ізраїльтян говорилося: «Життя за життя, око за око, зуб за зуба, рука за руку, нога за ногу» (Повторення Закону 19:21).

9. Чому вірні чоловіки приносили тваринні жертви і як Єгова дивився на такі жертви?

⁹ Вірні чоловіки, починаючи з Авеля, приносили Богові тваринні жертви. Жертвоприношеннями вони показували, що усвідомлюють наявність гріха та потребу у викупі, і, крім того, доводили свою віру у звільнення, яке Бог обіцяв дати через своє «насіння» (Буття 3:15; 4:1—4; Левит 17:11; Євреїв 11:4). Єгові подобались такі жертви, і він схвалював цих поклонників. Однак тваринні жертви в найліпшому випадку були просто символічними. Оскільки тварини — створіння нижчі за людину, вони не могли покрити людських гріхів (Псалом 8:5—9). Тому в Біблії говориться: «Тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи» (Євреїв 10:1—4). Такі жертви служили прообразом справжньої викупної жертви, яка мала з’явитися в майбутньому.

«Відповідний викуп»

10. а) Кому мав повністю відповідати відкупитель і чому? б) Чому була потрібна жертва лише однієї людини?

¹⁰ Апостол Павло сказав: «В Адамі вмирають усі» (1 Коринтян 15:22). Отож, аби заплатити викуп, необхідна була смерть точно такої ж людини, як Адам,— когось досконалого (Римлян 5:14). Жодне інше створіння не могло вирівняти шальки на терезах справедливості. Лише досконала людина, що не підпадала під смертний вирок, винесений Адаму, могла дати «відповідний викуп» — викуп, котрий би повністю відповідав першому чоловікові (1 Тимофія 2:6, НС). Необов’язково було приносити в жертву незліченні мільйони людей — відповідно за кожного Адамового нащадка. Апостол Павло пояснив: «Через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть» (Римлян 5:12). Оскільки «смерть... через [одну] людину», то Бог подбав, аби людство було викуплене теж «через [одну] Людину» (1 Коринтян 15:21). Як саме?

11. а) Як відкупитель мав «смерть скуштувати за всіх»? б) Чому дія викупу не поширюється на Адама та Єву? (Дивіться примітку).

¹¹ Єгова подбав про те, щоб одна досконала людина добровільно віддала в жертву своє життя. Як сказано в Римлян 6:23, «заплата за гріх — смерть». Жертвуючи своїм життям, відкупитель мав «смерть скуштувати за всіх». Іншими словами, він дав би заплату за гріх Адама (Євреїв 2:9; 2 Коринтян 5:21; 1 Петра 2:24). Це мало б надзвичайно важливі правові наслідки. Скасовуючи смертний вирок для слухняних нащадків Адама, викуп усунув би руйнівну силу гріха в самому його кореніa (Римлян 5:16).

12. Покажіть на прикладі, як виплата одного боргу може йти на благо багатьом людям.

¹² Розгляньмо приклад. Уявіть, що ви живете в містечку, де більшість мешканців працює на великій фабриці. Всі отримують високу зарплату і живуть спокійно та затишно. Одного дня цьому приходить кінець: робота на підприємстві зупиняється. Чому? Бо директор втягнувся в корупцію і довів фабрику до банкрутства. Раптово опинившись без роботи, ви й інші люди не маєте засобів до існування. Подружні партнери, діти, позикодавці страждають через корумпованість однієї людини. Чи існує якийсь вихід із цього становища? Так! У справу вирішив втрутитися заможний добродійник. Він знає, наскільки велика вартість фабрики, а також співчуває багатьом її робітникам та їхнім сім’ям. Тож цей чоловік подбав про те, щоб борг підприємства було сплачено і виробництво відновилося. Погашення того боргу поліпшує життя багатьом працівникам, їхнім родинам, а також кредиторам. Подібно й погашення Адамового боргу йде на благо незчисленним мільйонам людей.

Хто постачає викуп?

13, 14. а) Як Єгова постачив викуп за людство? б) Кому платиться викуп і чому необхідна саме така плата?

¹³ «Агнця... що на Себе гріх світу бере» міг постачити лише Єгова (Івана 1:29). Але Бог не послав просто якогось ангела, аби той урятував людство. Він послав Того, хто міг дати остаточну й вирішальну відповідь на звинувачення Сатани, висунуті щодо слуг Єгови. Бог пожертвував найдорожчим, віддавши свого єдинородного Сина, який був «його втіхою» (Приповістей 8:30, Хом.). Божий Син добровільно «полишив» свою небесну природу (Филип’ян 2:7, СМ). Єгова чудесним способом переніс життя та індивідуальність свого первородного небесного Сина в утробу єврейської дівчини Марії (Луки 1:27, 35). Як людина, він мав називатися Ісусом. З погляду закону, цього Сина можна назвати другим Адамом, оскільки між Ісусом і першим чоловіком була повна відповідність (1 Коринтян 15:45, 47). Тому Ісус міг віддати себе в жертву як викуп за грішне людство.

¹⁴ Кому мав бути заплачений викуп? Псалом 49:8 прямо говорить, що викуп платиться «Богові». Але хіба ж не сам Єгова подбав про цей викуп? Так, але це зовсім не означає, що викуп прирівнюється до беззмістовного, механічного обміну, коли хтось бере гроші з однієї кишені і перекладає до іншої. Слід усвідомити: викуп — це не обмін якихось матеріальних речей, а правова операція. Єгова, хоч і величезною ціною для себе, подбав про те, аби викуп було заплачено, і цим підтвердив, що непохитно тримається принципів своєї досконалої справедливості (Буття 22:7, 8, 11—13; Євреїв 11:17; Якова 1:17).

15. Чому Ісус мусив страждати й померти?

¹⁵ Навесні 33 року н. е. Ісус Христос з власної волі зніс важке випробування, яке привело до сплати викупу. Ісус дозволив, аби його арештували за фальшивими звинуваченнями, засудили як винного і прибили до стовпа страти. Чи й справді Ісус мусив так страждати? Безумовно, адже потрібно було вирішити спірне питання про вірність Божих слуг. Варто зазначити, що Бог не допустив, аби новонародженого Ісуса вбив Ірод (Матвія 2:13—18). Але в дорослому віці Божий Син вже міг вистояти найзапекліші нападки Сатани, повністю розуміючи суть спірних питаньb. Ісус залишився «святим [«відданим», НС], непричетним злу, непорочним, відокремленим від грішників», попри жахливе ставлення до нього, і цим дав яскравий та остаточний доказ, що Єгова таки має слуг, які залишаються йому вірними під час випробувань (Євреїв 7:26, Дерк.). Тож зрозуміло, чому, помираючи, Божий Син переможно вигукнув: «Звершилось!» (Івана 19:30).

Завершує діло окуплення

16, 17. а) Як Ісус продовжив своє діло окуплення? б) Чому Ісус мусив з’явитись «перед Божим лицем за нас»?

¹⁶ Однак Ісус мусив довести до кінця своє діло окуплення. На третій день після Христової смерті Бог воскресив його з мертвих (Дії 3:15; 10:40). Цим визначним учинком Єгова не тільки винагородив свого Сина за вірне служіння, але й дав йому можливість як Божому Первосвященику завершити діло окуплення (Римлян 1:4; 1 Коринтян 15:3—8). Апостол Павло пояснює: «Христос, Первосвященик... не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення. Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас» (Євреїв 9:11, 12, 24).

¹⁷ Христос не міг буквально принести свою кров на небо (1 Коринтян 15:50). Він приніс те, що ця кров символізувала,— правову цінність його досконалого людського життя, складеного в жертву. Тоді він офіційно представив перед Божим лицем цінність того життя як викуп за грішне людство. Чи Єгова прийняв таку жертву? Так, і це виявилось у день П’ятдесятниці 33 року н. е., коли в Єрусалимі було злито святий дух приблизно на 120 учнів (Дії 2:1—4). Хоча та подія дуже схвилювала всіх, вона була лише початком благ, які мали прийти завдяки викупу.

Блага, які приносить викуп

18, 19. а) Які дві групи осіб втішатимуться благами примирення, котре стало можливим завдяки крові Христа? б) Які блага, пов’язані з викупом, мають члени «великого натовпу» тепер і якими ще користуватимуться у майбутньому?

¹⁸ У Посланні до колосян Павло пояснює, що Богові було вгодно через Христа примирити з собою усе, встановивши мир завдяки крові, яку Ісус пролив на стовпі мук. Павло також говорить, що це примирення стосується осіб з двох окремих груп, тобто «небесного» і «земного» (Колосян 1:19, 20; Ефесян 1:10). У першу групу входять 144 000 християн, котрим дано надію служити небесними священиками і правити разом з Ісусом Христом як царі над землею (Об’явлення 5:9; 5:10, НС; 7:4; 14:1—3). Через них упродовж тисячі років на слухняних людей поступово зливатимуться усі блага, пов’язані з викупом (1 Коринтян 15:24—26; Об’явлення 20:6; 21:3, 4).

¹⁹ «Земне» — це ті, хто сподівається на досконале життя в Раю на землі. В Об’явлення 7:9—17 їх названо «великим натовпом», який переживе майбутнє «велике горе». Але вони не мусять чекати аж до того часу, аби втішатися благами викупу. Ці люди вже «випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця». Оскільки вони вірять у викуп, то навіть тепер насолоджуються духовними благами, які приносить цей сповнений любові дар. Їх визнано праведними і названо Божими друзями! (Якова 2:23). Завдяки Ісусовій жертві такі особи можуть ‘приступати з відвагою до престолу благодаті’ (Євреїв 4:14—16). Коли вони провиняються, то отримують справжнє прощення (Ефесян 1:7). Незважаючи на свою недосконалість, ті люди мають чисте сумління (Євреїв 9:9; 10:22; 1 Петра 3:21). Отже, примирення з Богом — це не якийсь довгожданий процес у майбутньому, а реалія сьогодення! (2 Коринтян 5:19, 20). Протягом Тисячоліття вони поступово будуть ‘визволені від неволі тління’ і зрештою користуватимуться «волею слави синів Божих» (Римлян 8:21).

20. Як роздуми про викуп впливають на вас особисто?

²⁰ «Дяка... Богові через Ісуса Христа» за викуп! (Римлян 7:25, Хом.). Суть цього дару — проста, але настільки глибока, що сповнює нас благоговінням (Римлян 11:33). Коли ми з вдячністю роздумуємо про викуп, він торкається нашого серця і наближає нас до Бога правосуддя. Подібно до псалмоспівця, ми маємо всі підстави вихваляти Єгову як того, хто «любить справедливість і правду» (Псалом 33:5, Кул.).

1, 2. За яких обставин Ісус розгнівався і чому?

ІСУС явно розгнівався і мав для цього всі підстави. Можливо, вам важко уявити Ісуса таким, адже він вирізнявся надзвичайною лагідністю (Матвія 21:5, Хом.). Безсумнівно, у той момент він цілковито володів собою, оскільки його гнів був праведнийa. Але що могло так розгнівити цього миролюбного чоловіка? Кричуща несправедливість.

² Ісус дуже дорожив Єрусалимським храмом. На цілій землі це було єдине священне місце, присвячене для поклоніння його небесному Отцю. Євреї з багатьох країв долали великі відстані, аби поклонятися там. Приходили навіть богобоязливі погани, займаючи відведене для них храмове подвір’я. Втім, якось на початку свого служіння Ісус, увійшовши в храм, побачив приголомшливу сцену. Неймовірно, але це місце більше нагадувало базар, ніж дім поклоніння! Його переповняли купці та міняльники. Але в чому ж полягала несправедливість? Храм Бога став для них просто місцем, де можна було визискувати людей, навіть обкрадати їх. Як саме? (Івана 2:14).

3, 4. Яке непогамовне визискування практикувалося в домі Єгови і що Ісус зробив, аби це виправити?

³ Релігійні провідники встановили правило, що храмовий податок слід було сплачувати лише одним видом монет. Аби здобути ці монети, ті, хто приходив у храм, мусили міняти гроші. Отже, грошоміни порозставляли свої столи просто у Божому домі і вимагали плати за кожен обмін. Продаж тварин також давав великий прибуток. Відвідувачі, котрі хотіли принести жертви, без проблем придбали б тварин у будь-якого торговця в місті. Однак відповідальні особи у храмі могли легко відкинути їхнє приношення, як непідхоже. Зате тварин чи птахів, куплених у храмі, приймали обов’язково. Тож люди цілковито залежали від торговців, і тому ті інколи заламували непомірні ціниb. Це було гірше від грубого гендлярства. То був справжній грабіж!

⁴ Ісус не міг миритися з такою несправедливістю. Це ж був дім його Батька! Божий Син зробив бича з мотузків і повиганяв з храму череди великої рогатої худоби та овець. Тоді він кинувся до грошомінів і поперевертав їхні столи. Уявіть собі, як монети розлітаються по мармуровій підлозі! Він суворо наказав продавцям голубів: «Заберіть оце звідси!» (Івана 2:15, 16). Здавалось, ніхто не наважився перечити цьому сміливому чоловікові.

Син такий, як Батько

5—7. а) Як передлюдське існування Ісуса вплинуло на його почуття справедливості і про що ми можемо довідатись, вивчаючи приклад Божого Сина? б) Як Христос боровся проти несправедливості, пов’язаної із суверенітетом Єгови та Його іменем?

⁵ Торговці, звичайно, повернулися. Приблизно три роки опісля Ісус виступив проти такої ж несправедливості. Цього разу він процитував осудливі слова самого Бога. Цими словами Єгова засудив людей, які зробили його дім «вертепом розбійників» (Матвія 21:13, Кул.; Єремії 7:11, Кул.). Побачивши таке непогамовне визискування людей і осквернення Божого храму, Ісус відчув те саме, що і його Батько. Та й не дивно! Адже Ісус учився у свого небесного Батька незліченні мільйони років. Завдяки цьому Божий Син володів таким самим почуттям справедливості, яке має Бог. Отже, якщо хочемо чітко зрозуміти, що таке справедливість Єгови, то найліпше нам у цьому допоможуть роздуми над прикладом Ісуса Христа (Івана 14:9, 10).

⁶ Єдинородний Син Єгови був свідком того, як Сатана несправедливо назвав Бога обманщиком і поставив під сумнів правомірність Божого правління. Який жахливий наклеп! Цей Син також чув подальші закиди Сатани стосовно того, що ніхто не служитиме Єгові безкорисливо, з любові. Ці фальшиві звинувачення, безперечно, завдавали болю праведному серцю Сина. Як же він, мабуть, зрадів, коли довідався, що відіграватиме головну роль у спростуванні цієї брехні! (2 Коринтян 1:20). Як саме він мав це зробити?

⁷ Ми вже дізналися з 14-го розділу, що на звинувачення, яке висунув Сатана, коли піддав сумніву непорочність створінь Єгови, Ісус Христос дав кінцеву і вирішальну відповідь. Таким чином він заклав основу для остаточного виправдання суверенітету Єгови та освячення Його імені. Будучи Начальником, призначеним Єговою, Ісус встановить Божу справедливість у цілому всесвіті (Дії 5:31). Його земне життя також показало, якою є справедливість Бога. Єгова сказав про Ісуса: «Вкладу Свого Духа в Нього,— і Він суд проголосить поганам [«пояснить народам, що таке справедливість», НС]» (Матвія 12:18). Як Ісус виконав ці слова?

Ісус пояснює, «що таке справедливість»

8—10. а) Як усні традиції єврейських релігійних провідників породжували презирливе ставлення до неєвреїв і жінок? б) Як усні закони зробили тягарем закон Єгови про суботу?

⁸ Ісус любив Закон Єгови і жив згідно з ним. Але релігійні провідники його часу перекручували і неправильно застосовували цей Закон. Ісус сказав їм: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що... найважливіше в Законі покинули: суд [«справедливість», Хом.], милосердя та віру» (Матвія 23:23). Без сумніву, ті вчителі Божого Закону не пояснювали, «що таке справедливість». Навпаки, вони робили Божу справедливість незрозумілою. Як саме? Розгляньмо кілька прикладів.

⁹ Єгова наказав своєму людові триматися осторонь довколишніх язичницьких народів (1 Царів 11:1, 2). Однак декотрі фанатично настроєні релігійні провідники спонукували Божий народ ставитися презирливо до всіх неєвреїв. У Мішні було навіть таке правило: «Не дозволяється залишати худобу в заїздах, які належать поганам, бо ці люди підозрюються у скотолозтві». Таке сліпе упередження до всіх без винятку неєвреїв було несправедливим і цілком суперечило духу Мойсеєвого Закону (Левит 19:34). Інші встановлені людьми правила принижували жінок. Усний закон твердив, що дружина мусила йти позаду чоловіка, а не поряд із ним. Чоловік не повинен був прилюдно розмовляти з жінкою, навіть з власною дружиною. Жінки, як і раби, не мали права давати свідчення в суді. Навіть існувала формальна молитва, в якій чоловіки дякували Богові, що не народилися жінками.

¹⁰ Ті релігійні провідники приховували Божий Закон під величезною кількістю правил і вказівок, складених людьми. Наприклад, закон про суботу забороняв всього лиш працювати в цей день тижня, відводячи його для поклоніння, духовного відсвіження та відпочинку. А фарисеї зробили з того закону тягар. Вони самі взялися вирішувати, що́ значить «працювати». Ті провідники почали називати працею 39 видів діяльності, у тому числі збирання врожаю і полювання. Стосовно цих двох занять виникало безліч запитань. Якщо хтось убив блоху в суботу, чи було це полюванням? А коли якась людина назбирала жменю зерна, аби поїсти в дорозі, чи це означало, що вона збирала врожай? Чи уздоровлення хворих теж вважалося працею? Такі питання розглядалися у світлі жорстких, дріб’язкових правил.

11, 12. Як Ісус виявляв спротив фарисейським традиціям, що суперечили Святому Письму?

¹¹ Як у суспільстві, в котрому панувала така атмосфера, Ісус міг допомогти людям зрозуміти, що́ таке справедливість? Він мужньо виступив проти тогочасних релігійних провідників своїм ученням і способом життя. Розгляньмо спершу декотрі з його вчень. Ісус прямо засудив численні, створені ними правила, сказавши: «Ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали» (Марка 7:13, Хом.).

¹² Навчаючи, Ісус яскраво показував, що фарисеї неправильно трактували закон про суботу і, по суті, взагалі не розуміли його мети. Він пояснив, що Месія — «Господь і суботі», а отже має повне право зціляти людей у той день (Матвія 12:8). Аби підкреслити це, Ісус відкрито здійснював чудесні зцілення в суботу (Луки 6:7—10). Вони були прообразом тих зцілень, які він буде робити по цілій землі упродовж свого Тисячолітнього правління. Це Тисячоліття саме по собі буде найбільшою суботою, коли всі вірні люди зрештою відпочинуть після століть непосильної праці під тягарем гріха й смерті.

13. Який закон почав діяти внаслідок Ісусового земного служіння і чим цей закон відрізнявся від свого попередника?

¹³ Божий Син також пояснив, що таке справедливість, за допомогою нового закону — «закону Христового». Цей закон почав діяти після того, як завершилось Ісусове земне служіння (Галатів 6:2). На відміну від свого попередника, Мойсеєвого Закону, цей новий закон здебільшого базувався не на писаних заповідях, а на принципах. Проте в ньому було і кілька чітких наказів. Один з них Ісус назвав «новою заповіддю». Христос учив своїх послідовників любити одні одних, як і він їх полюбив (Івана 13:34, 35). Власне саможертовна любов мала стати розпізнавальним знаком усіх, хто житиме за «законом Христовим».

Живий приклад справедливості

14, 15. Як Ісус показав, що визнає межі своєї влади, і чому це нас підбадьорює?

¹⁴ Ісус не тільки навчав про любов, а й жив згідно із «законом Христовим». Цей закон був невід’ємною частиною його життя. Розгляньмо, як Божий Син показав своїм прикладом, що таке справедливість.

¹⁵ По-перше, Ісус не вчинив жодної несправедливості і подав щодо цього бездоганний взірець. Можливо, ви вже помітили, що в багатьох випадках несправедливість бере верх тоді, коли недосконалі люди стають зарозумілими і виходять за межі своїх повноважень. Ісус так не робив. Якось до нього підійшов один чоловік і сказав: «Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною». Що відповів Ісус? «Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?» (Луки 12:13, 14). Хіба ж це не варте уваги? Ніхто на землі не був настільки розумним і проникливим, як Ісус, до того ж Бог нікому іншому не дав більшої влади. Однак Божий Син не втрутився в ту справу, оскільки не отримав на це конкретних повноважень. Він завжди виявляв скромність у ставленні до влади, навіть протягом тисячоліть свого передлюдського існування (Юди 9). Ісус покірно покладається на рішення Єгови стосовно того, що є справедливим, і це свідчить про його чудову особистість.

16, 17. а) Як Ісус виявляв справедливість, проповідуючи добру новину про Боже Царство? б) Як Ісус показав, що його почуття справедливості поєднується з милосердям?

¹⁶ По-друге, Ісус виявляв справедливість у тому, як проповідував добру новину про Боже Царство. Він був безсторонній і докладав усіх зусиль, аби досягти всяких людей — і багатих, і бідних. Фарисеї ж нехтували бідними, простими людьми, презирливо називаючи їх ʽам-гаʼаʹрец, тобто «люди землі». Ісус сміливо виступив проти такої несправедливості. Коли він навчав людей доброї новини або ж коли їв з ними, годував їх, зціляв і навіть воскрешав, то підтримував справедливість Бога, який хоче досягти «усяких людей»c (1 Тимофія 2:4, НС).

¹⁷ По-третє, Ісусове почуття справедливості поєднувалося з великим милосердям. Він з усіх сил намагався допомагати грішникам (Матвія 9:11—13). Також охоче простягав руку помочі тим, хто не міг захистити себе. Скажімо, Ісус не підтримував релігійних провідників, які заохочували виявляти недовіру до всіх язичників. Він милосердно допоміг декому з них та навчав їх, хоча прийшов насамперед до єврейського народу. Ісус здійснив чудесне зцілення задля римського сотника, кажучи: «Навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри» (Матвія 8:5—13).

18, 19. а) Як Ісус сприяв шанобливому ставленню до жінок? б) Як Ісусів приклад допомагає побачити зв’язок між мужністю і справедливістю?

¹⁸ Ісус теж не підтримував поширених поглядів стосовно жінок. Він мужньо чинив те, що було справедливим. Тоді вважалось, ніби самарянки такі ж нечисті, як і язичники. А втім, Ісус, не вагаючись, проповідував самарянці біля криниці поблизу міста Сіхар. По суті, саме тій жінці Ісус вперше прямо сказав, що він — обіцяний Месія (Івана 4:6, 25, 26). Фарисеї стверджували, що жінку не слід було навчати Божого Закону, але Ісус багато часу й сил присвячував навчанню жінок (Луки 10:38—42). Згідно з переданням, жінка не могла дати надійного свідчення. Проте Ісус удостоїв кількох жінок особливої честі: вони першими побачили його після воскресіння. Він навіть сказав їм піти й розповісти про цю надзвичайно важливу подію учням, чоловікам! (Матвія 28:1—10).

¹⁹ Ісус чітко показав народам, що таке справедливість. Часто він робив це, навіть ідучи на великий ризик. Його приклад допомагає нам зрозуміти: аби обстоювати істинну справедливість, необхідно бути мужнім. Тому Ісуса доречно названо «Левом, що з племени Юдиного» (Об’явлення 5:5). Пригадуєте, лев — це символ мужності та справедливості. У близькому майбутньому Ісус утвердить ще більшу справедливість. Він у повному розумінні встановить «справедливість на землі» (Ісаї 42:4, НС).

Месіанський Цар ‘встановлює справедливість на землі’

20, 21. Як у наш час Месіанський Цар встановлює справедливість по цілій землі та в християнському зборі?

²⁰ Ставши у 1914 році Месіанським Царем, Ісус почав установлювати справедливість на землі. Яким чином? Він узяв на себе відповідальність сповнити своє пророцтво, записане в Матвія 24:14. Ісусові послідовники на землі навчають правди про Царство Єгови людей з усіх країв. Вони, подібно до Ісуса, проповідують, виявляючи безсторонність і справедливість, та намагаються допомогти кожній людині — молодій чи літній, багатій чи бідній, чоловікові чи жінці — пізнати Єгову, Бога правосуддя.

²¹ Ісус також встановлює справедливість у християнському зборі, над яким він поставлений Головою. Як і передрікалось, він дає «дари у вигляді людей» — вірних християнських старійшин, що беруть провід у зборі (Ефесян 4:8—12, НС). Будучи пастирями цінної отари Божої, ті чоловіки підтримують справедливість і таким чином наслідують приклад Ісуса Христа. Вони завжди пам’ятають: Ісус хоче, щоб з його вівцями поводилися справедливо, хоч би яким було їхнє суспільне чи матеріальне становище.

22. Які почуття викликає в Єгови повсюдна несправедливість у нинішньому світі і що він наказав своєму Синові зробити з нею?

²² Проте незабаром Ісус у небувалий спосіб встановить на землі справедливість. У сьогоднішньому зіпсутому світі несправедливість дуже поширена. Кожна дитина, що помирає від голоду, стає жертвою непростимої несправедливості, особливо якщо взяти до уваги те, скільки грошей і часу марнується на виробництво зброї та задоволення егоїстичних забаганок шукачів насолод. Щороку передчасно помирають мільйони людей — і це лише один з багатьох проявів несправедливості, які викликають праведний гнів Єгови. Він уповноважив свого Сина вести справедливу війну проти цілої злої системи речей, аби назавжди покласти край усій несправедливості (Об’явлення 16:14, 16; 19:11—15).

23. Як Христос після Армагеддону встановить справедливість, що пануватиме вічно?

²³ Однак справедливість Єгови вимагає не лише знищення злих. Він також призначив свого Сина правити як «Князь миру». Після війни Армагеддон по всій землі запанує мир під царюванням Ісуса, і Божий Син правитиме, чинячи «правосуддя», тобто справедливість (Ісаї 9:6, 7). Тоді він з радістю усуне всяку кривду, що приносила стільки горя й страждань. Цілу вічність він буде вірно підтримувати досконалу справедливість Єгови. Тож дуже важливо, щоб уже тепер ми намагалися наслідувати справедливість Єгови. Довідаймось, як це можна робити.

1—3. а) Чому ми в боргу перед Єговою? б) Що наш велелюбний Рятівник вимагає від нас?

УЯВІТЬ, що ви перебуваєте на кораблі, який тоне. В ту мить, коли вмирає остання надія, з’являється рятівник і допомагає дістатися в безпечне місце. Яке ж полегшення відчуваєте, коли він забирає вас подалі від небезпеки й каже: «Тепер вам нічого не загрожує»! Хіба ви не почувалися б у боргу перед цією людиною? Ви буквально були б зобов’язані їй життям.

² Цей приклад до певної міри показує, що́ для нас зробив Єгова. Безсумнівно, ми всі заборгували йому. Адже Бог подбав про викуп, щоб можна було дати людям визволення з лабет гріха і смерті. Ми почуваємося безпечно, знаючи: доки віримо в цю дорогоцінну жертву, гріхи нам прощаються, а наше вічне майбуття — певне (1 Івана 1:7; 4:9). З 14-го розділу ми довідалися, що викуп є найбільшим виявом любові та справедливості Єгови. Як ми повинні відгукнутися на це?

³ Було б цілком слушно розглянути, чого вимагає від нас наш велелюбний Рятівник. Єгова говорить через пророка Михея: «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь,— нічого, а тільки чинити правосуддя [«справедливість», Хом.], і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (Михея 6:8). Зверніть увагу: одна з вимог Єгови до людей — чинити справедливість. Як це робити?

Женімося за «правдивою праведністю»

4. Звідки нам відомо, що Єгова очікує, що ми будемо жити згідно з його праведними нормами?

⁴ Єгова очікує, що ми будемо жити згідно з його нормами правильного і неправильного. Оскільки ці норми справедливі й праведні, то, дотримуючись їх, ми женемося за справедливістю і праведністю. «Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте [«шукайте справедливості», НС]»,— говориться в Ісаї 1:17. Боже Слово також закликає нас: «Шукайте праведності» (Софонії 2:3, НС). Воно так само заохочує «зодягнутися в нового чоловіка [«нову особистість», НС], створеного за Богом у справедливості [«правдивій праведності», НС]» (Ефесян 4:24). Істинна праведність, тобто істинна справедливість, не має нічого спільного з насиллям, нечистотою і неморальністю — тим, що осквернює святе (Псалом 11:5; Ефесян 5:3—5).

5, 6. а) Чому підкорення нормам Єгови не є для нас тягарем? б) Як у Біблії показано, що гнатися за праведністю — це безперервний процес?

⁵ Чи підкорення праведним нормам Бога є для нас тягарем? Ні. Людину не дратують Божі вимоги, коли її серце наближене до Єгови. Ми любимо Бога й захоплюємося його особистістю і тому повинні жити так, щоб подобатися йому (1 Івана 5:3). Пригадайте: Єгова «любить праведність» (Псалом 11:7, Дерк.). Якщо ми хочемо дійсно наслідувати Божу справедливість, або праведність, то треба розвинути любов до того, що любить Бог, і ненавидіти те, що ненавидить він (Псалом 97:10).

⁶ Недосконалим людям нелегко гнатися за праведністю. Потрібно скинути стару особистість, котрій притаманні грішні звички, і зодягнутися в нову. У Біблії говориться, що нова особистість «відновлюється» завдяки точному знанню (Колосян 3:9, 10). У мові оригіналу вираз, перекладений словом «відновлюється», передає думку, що зодягання нової особистості — це безперервний процес, який вимагає великих зусиль. Хоч би як ми намагалися поводитись правильно, усе ж інколи через гріховну природу допускаємось помилок у думках, словах чи ділах (Римлян 7:14—20; Якова 3:2).

7. Як слід сприймати невдачі, котрих зазнаємо́, коли намагаємось гнатися за праведністю?

⁷ Як слід сприймати невдачі, котрих зазнаємо, коли намагаємось гнатися за праведністю? Безперечно, ми не повинні применшувати серйозності гріха. Водночас ніколи не можна опускати рук, якщо здається, ніби через прогріхи ми непридатні для служіння Єгові. Наш милостивий Бог усе зробив для того, аби грішники, які щиро каються, знову здобули його прихильність. Зверніть увагу на підбадьорливі слова апостола Івана: «Це пишу я до вас, щоб ви не грішили». Але потім він реалістично додав: «А коли хто згрішить [через успадковану недосконалість], то маємо Заступника перед Отцем,— Ісуса Христа» (1 Івана 2:1). Єгова постачив Ісусову викупну жертву, щоб ми попри гріховну природу служили йому у прийнятний спосіб. Хіба ж це не спонукує робити все, що в наших силах, аби догоджати Єгові?

Добра новина і Божа справедливість

8, 9. Як проголошення доброї новини свідчить про Божу справедливість?

⁸ Ми можемо чинити справедливість,— а, по суті, наслідувати Божу справедливість,— коли братимемо якомога більшу участь у проповідуванні доброї новини про Боже Царство. Який існує зв’язок між справедливістю Єгови і доброю новиною?

⁹ Бог покінчить з цією злою системою лише тоді, коли буде оголошено пересторогу. Ісус, пророкуючи про події часу кінця, сказав: «Перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана» (Марка 13:10; Матвія 24:3). Слово «перше» містить думку, що після всесвітньої проповідницької праці відбуватимуться ще якісь події. Одна з них — передречена велика скорбота, яка принесе знищення злим і відкриє шлях для приходу праведного нового світу (Матвія 24:14, 21, 22). Безсумнівно, ніхто не має підстав звинувачувати Єгову в несправедливому ставленні до злих. Дбаючи про оголошення перестороги, він дає їм чудову можливість змінитися, а отже уникнути знищення (Йони 3:1—10).

10, 11. Як те, що ми проповідуємо добру новину, віддзеркалює Божу справедливість?

¹⁰ Як те, що ми проповідуємо добру новину, віддзеркалює Божу справедливість? Перш за все, коли докладаємо всіх зусиль, аби допомогти іншим врятуватися, то робимо те, що слід робити. Повернімося до ілюстрації про порятунок жертв корабельної аварії. Опинившись у рятівному човні, ви, безперечно, захочете допомогти тим, хто ще залишився у воді. Подібно й ми маємо обов’язок перед людьми, які ще борсаються у «водах» цього злого світу. Щоправда, багато з них відкидає нашу звістку, але доки Єгова терпить, ми зобов’язані давати їм нагоду ‘навернутися до каяття’ й отримати спасіння (2 Петра 3:9).

¹¹ Проповідуючи добру новину всім людям, ми виявляємо ще одну важливу грань справедливості — безсторонність. Пригадайте, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Якщо хочемо наслідувати Божу справедливість, то не можемо упереджено ставитися до інших. Навпаки, необхідно ділитися доброю новиною з усіма людьми, незважаючи на їхнє походження, а також на суспільне чи матеріальне становище. Таким чином ми дамо всім, хто слухатиме, можливість почути добру новину й відгукнутися на неї (Римлян 10:11—13).

Як ми ставимося до людей

12, 13. а) Чому не слід поспішно судити людей? б) Що означає Ісусова настанова «перестаньте судити» і «перестаньте осуджувати»? (Дивіться також примітку).

¹² Ми також чинитимемо справедливість, коли будемо ставитися до людей так, як до нас ставиться Єгова. Дуже легко судити інших, вишукувати в них недоліки та ставити під сумнів їхні спонуки. Але хто з нас хотів би, щоб Єгова критично досліджував наші мотиви та вади, не виявляючи милосердя? Він поводиться з нами зовсім не так. Псалмоспівець написав: «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня [«провини», Хом.],— хто встоїть, Владико?» (Псалом 130:3). Хіба ж ми не вдячні справедливому й милосердному Богові, що він не зосереджується на наших недоліках? (Псалом 103:8—10). Тож як слід поводитися з нашими ближніми?

¹³ Якщо ми усвідомлюємо, що Божа справедливість ґрунтується на милосерді, то не будемо поспішно судити когось у справах, які фактично нас не стосуються чи є неважливими. Ісус застеріг у Нагірній проповіді: «Не судіть [«перестаньте судити», НС], щоб і вас не судили» (Матвія 7:1). Згідно з розповіддю Луки, Божий Син додав: «Не осуджуйте [«перестаньте осуджувати», НС], щоб і вас не осуджено»a (Луки 6:37). Ісус дав зрозуміти: він знає, що недосконалі люди схильні до осуду. Слухачі, які мали звичку суворо засуджувати своїх ближніх, мусили її полишити.

14. Чому ми повинні «перестати судити» ближніх?

¹⁴ Чому ми повинні «перестати судити» своїх ближніх? Насамперед тому, що наша влада — обмежена. Учень Яків нагадує: «Один Законодавець і Суддя» — Єгова. Тож далі він доречно запитує: «А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?» (Якова 4:12; Римлян 14:1—4). До того ж через гріховну природу ми так легко можемо судити про когось несправедливо. Чимало переконань і спонук, зокрема упередження, вражене самолюбство, заздрість та лицемірна праведність, можуть спотворити нашу думку про ближніх. Ми маємо ще й інші обмеження, і роздуми про них повинні стримувати нас від квапливої критики. Не в нашій змозі читати серця або ж знати всі особисті обставини людей. Тож хто ми такі, щоб приписувати співвіруючим неправильні мотиви чи критикувати зусилля, яких вони докладають у служінні Богові? Наскільки ж ліпше наслідувати Єгову: шукати в братах і сестрах позитивні риси, а не зосереджуватись на їхніх недоліках!

15. Які слова й поведінка недопустимі серед Божих поклонників і чому?

¹⁵ А що сказати про членів сім’ї? На жаль, нині найсуворіше осуджують там, де мав би процвітати мир,— удома. Нерідко можна почути про жорстоких чоловіків, дружин чи батьків, котрі безперервно чинять словесну і фізичну наругу над членами своїх сімей. Але безжальні слова, гострий сарказм та фізичне знущання недопустимі серед Божих поклонників (Ефесян 4:29, 31; 5:33; 6:4). Ісусова настанова «перестаньте судити» і «перестаньте осуджувати» стосується також сімейного кола. Пригадайте: чинити справедливість — означає поводитися з ближніми так, як з нами поводиться Єгова. А Бог ніколи не ставиться до нас суворо чи жорстоко. Він «вельми ніжний у почуттях» до тих, хто любить його (Якова 5:11, НС). Який же чудовий приклад для наслідування!

Старійшини служать «заради справедливості»

16, 17. а) Що Єгова очікує від старійшин? б) Що слід зробити, коли грішник не виявляє щирого каяття, і чому?

¹⁶ На кожному з нас лежить обов’язок чинити справедливість, але старійшини у християнському зборі несуть щодо цього особливу відповідальність. Зверніть увагу на записані Ісаєю пророчі слова про «князів», тобто старійшин: «Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям [«заради справедливості», НС]» (Ісаї 32:1). Отже, Єгова очікує, що старійшини служитимуть в інтересах справедливості. Як вони можуть це робити?

¹⁷ Ці духовно кваліфіковані чоловіки добре знають, що, згідно з нормами справедливості, тобто праведності, у зборі потрібно зберігати моральну і духовну чистоту. Інколи старійшини мусять розглядати серйозні правопорушення. При цьому вони пам’ятають: Божа справедливість шукає нагод виявити милосердя, якщо це тільки можливо. Тому старійшини намагаються допомогти грішнику прийти до покаяння. А що робити, коли він, попри намагання допомогти йому, не виявляє щирого каяття? Слово Єгови вказує, що задля дотримання цілковитої справедливості слід вдатися до рішучого заходу: «Вилучіть лукавого з-поміж себе самих». Це означає, що грішника необхідно вилучити зі збору (1 Коринтян 5:11—13; 2 Івана 9—11). Старійшинам неприємно робити такий крок, але вони усвідомлюють: це потрібно зробити, щоб зберегти моральну і духовну чистоту збору. Однак навіть тоді вони не втрачають надії, що грішник колись опам’ятається і повернеться у збір (Луки 15:17, 18).

18. Про що старійшини пам’ятають, коли дають біблійні поради?

¹⁸ Служити в інтересах справедливості — також означає давати, коли потрібно, біблійну пораду. Звичайно, старійшини не вишукують недоліків у братів і сестер. Вони також не спішать виправляти когось при всякій нагоді. Але співвіруючий може зробити «якийсь хибний крок перед тим, як усвідомить це». Пам’ятаючи, що Божа справедливість не є ані жорстокою, ані бездушною, старійшини намагатимуться «виправити такого чоловіка в дусі лагідності» (Галатів 6:1, НС). Тому вони не лаятимуть провинника і не вживатимуть різких слів. Своїми порадами ці чоловіки з любов’ю підбадьорюють членів збору. Навіть якщо старійшини роблять слушний докір,— чітко вказують на наслідки нерозсудливої поведінки,— то при цьому пам’ятають, що співвіруючий, який прогрішився, є вівцею в отарі Єговиb (Луки 15:7). Коли очевидно, що пораду чи докір дають з любові та в ніжний спосіб, існує більша ймовірність, що провинник виправиться.

19. Які рішення мусять приймати старійшини і на чому повинні ґрунтуватися такі рішення?

¹⁹ Старійшини часто мусять робити рішення, які впливають на співвіруючих. Скажімо, вони періодично зустрічаються, аби обговорити питання про те, чи інші брати в зборі відповідають вимогам, щоб їх можна було рекомендувати на старійшин або службових помічників. Старійшини знають, наскільки важливо бути неупередженими. Приймаючи рішення щодо таких призначень, вони керуються Божими вимогами, а не особистими почуттями. Таким чином вони діють «без упередження, нічого не роблячи з схильністю до когось» (1 Тимофія 5:21, Дерк.).

20, 21. а) Чим намагаються бути старійшини і чому? б) Що старійшини можуть робити, аби допомогти «пригніченим душам»?

²⁰ Старійшини виявляють Божу справедливість ще в інші способи. Ісая передрік, що вони служитимуть «заради справедливості», а тоді сказав: «Станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ісаї 32:2, Ог., 1988). Отже, старійшини намагаються бути для співпоклонників джерелом потіхи й підкріплення.

²¹ Сьогодні у вирі гнітючих проблем багато хто потребує підбадьорення. Старійшини, що́ ви можете робити, аби допомогти «пригніченим душам»? (1 Солунян 5:14, НС). Вислуховуйте їх зі співчуттям (Якова 1:19). Можливо, пригнічена людина має потребу розповісти тому, кому довіряє, про свою «тугу» на серці (Приповістей 12:25). Запевніть таких осіб: Єгова та християнське братство потребують, цінують і люблять їх (1 Петра 1:22; 5:6, 7). Крім того, моліться разом з ними та за них. Пригнічений брат або сестра, почувши сердечну молитву старійшини, може відчути величезне полегшення (Якова 5:14, 15). Ваші щирі зусилля не залишаться поза увагою Бога правосуддя.

22. Як ми можемо наслідувати справедливість Єгови і який результат це принесе?

²² Наслідуючи справедливість Єгови, ми дедалі більше наближаємося до нього! Коли обстоюємо праведні норми Бога, ділимося з людьми рятівною доброю новиною, коли зосереджуємося на позитивних рисах наших ближніх, а не вишукуємо в них недоліків, ми виявляємо Божу справедливість. Старійшини, коли ви охороняєте чистоту збору, даєте підбадьорливі біблійні поради, коли робите безсторонні рішення і підбадьорюєте пригнічених, то віддзеркалюєте Божу справедливість. Як же радіє серце Єгови, коли з небес він бачить, що його народ з усіх сил намагається «чинити справедливість», ходячи зі своїм Богом!