Божі норми справедливості вимагають урівноваження — віддати «душу за душу» (Вихід 21:23). Тому за втрачене життя потрібно було заплатити життям. Але будь-чийого життя для цього не достатньо. Про недосконалих людей у Псалмі 49:8, 9 говориться: «Жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,— бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки». Виходить, ситуація є безнадійною? Зовсім ні.

11. а) Яке значення має слово «викуп» єврейською мовою? б) Лише хто міг викупити людство і чому?

¹¹ Єврейською мовою слово «викуп» означає суму, яку платять, щоб викупити заложника, і воно також вказує на рівноцінність. Тільки той чоловік, який володів досконалим людським життям, міг дати рівноцінне втраченому Адамом. Ісус Христос був єдиним досконалим чоловіком на землі після Адама. Отже, Біблія називає Ісуса «останнім Адамом» і запевняє нас, що Христос «дав Самого Себе на викуп за всіх» (1 Коринтян 15:45; 1 Тимофія 2:5, 6). Тоді як Адам передав своїм дітям смерть, спадщиною від Ісуса є вічне життя. У 1 Коринтян 15:22 пояснюється: «Так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть». Тому Ісуса по праву названо «Отцем вічности» (Ісаї 9:5, 6).

Ісусова смерть також показує, що Єгова — це Бог, який виявляє досконалу справедливість (Повторення Закону 32:4). Хтось може запитати, чому Бог не обійшов своїх принципів справедливості, які вимагають дати душу за душу, і не закрив очі на ціну, необхідну, щоб відшкодувати Адамів гріх. Причиною є те, що Єгова завжди твердо додержується своїх законів і підтримує їх, навіть дорогою ціною для себе.