У Біблії неодноразово говориться, що Єгова викупив ізраїльський народ з Єгипту, аби той став його «власністю» (Пв 9:26; Пс 78:42), а через сотні років він визволив ізраїльтян з ассирійської та вавилонської неволі (Іс 35:10; 51:11; Єр 31:11, 12; Зх 10:8—10). У тих ситуаціях теж мала місце сплата викупу, або обмін. Коли Єгова визволяв свій народ з Єгипту, то, очевидно, змусив єгиптян заплатити викуп. Ізраїль був Божим «первістком», і Єгова попередив фараона, що вперта відмова відпустити ізраїльтян буде коштувати йому життя його власного первістка, первістків усіх інших єгиптян і всієї худоби (Вх 4:21—23; 11:4—8). За те, що Кір завоював Вавилон і визволив юдеїв з полону, Єгова «дав Єгипет як викуп [форма слова ко́фер] за [свій народ], віддав... Ефіопію та Севу» замість нього. Згодом Перська імперія захопила ці землі, і так Єгова «відда[в] народи» за життя ізраїльтян (Іс 43:1—4).

Згодом, через те що ізраїльтяни «продавали себе, щоб робити зло» (2Цр 17:16, 17, прим.), він не раз «відда[вав] їх [букв. «продавав»] ворогам» (Сд 2:14; 3:8; 10:7; Пв 32:30; 1См 12:9). Якщо вони каялися, Єгова викупляв їх, тобто визволяв від лиха або неволі (Пс 107:2, 3; Іс 35:9, 10; Мих 4:10). Так Бог виступав у ролі Викупника (Ґое́л), який мав з ними «родинні» стосунки, адже цей народ був його символічною дружиною (Іс 43:1, 14; 48:20; 49:26; 50:1, 2; 54:5—7). Коли Єгова «продавав» ізраїльтян, то не отримував від язичницьких народів жодної матеріальної компенсації. Платою для нього було встановлення справедливості і виконання його волі, яка полягала в тому, щоб виправити свій народ і покарати його за непослух і зневагу. (Пор. Іс 48:17, 18.)

Подібно Бог не завжди платив за те, щоб викупити свій народ. Наприклад, коли Єгова визволяв ізраїльтян з вавилонської неволі, Кір дарував їм свободу добровільно і при житті не отримав за це жодної матеріальної винагороди. Звільняючи Ізраїль від народів, які жорстоко з ним поводилися, Єгова вимагав плати від самих гнобителів — вони платили своїм життям. (Пор. Пс 106:10, 11; Іс 41:11—14; 49:26.) Мешканці царства Юди були «продані» вавилонянам «без плати» — Єгова не отримав ніякої компенсації за те, що віддав їх ворогам. Так само «без грошей» юдеї були викуплені: вони не заплатили за своє визволення ані вавилонянам, ані Єгові. Єгова не був зобов’язаний давати завойовникам якусь компенсацію, щоб відновити справедливість. Натомість він здійснив викуп «своєю святою силою» (Іс 52:3—10; Пс 77:14, 15).

Отже, виконуючи роль Викупника (Ґое́л), Єгова мстився за зло, завдане його служителям. Завдяки цьому він очищав своє ім’я від обвинувачень тих, хто, дивлячись на біди Ізраїля, зневажав Його (Пс 78:35; Іс 59:15—20; 63:3—6, 9). Як Родич і Викупник цілого ізраїльського народу і кожного його члена зокрема, Єгова вів «справу» ізраїльтян, аби відновити справедливість (Пс 119:153, 154; Єр 50:33, 34; Пл 3:58—60; пор. Пр 23:10, 11).