«Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви» (Псалом 23:4)

«Навіть коли йду я долиною тіні густої, то не боюся жодного лиха, бо ти зі мною. Твоя палиця і посох підтримують мене» (Псалом 23:4, «Переклад нового світу»).

«Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені,— Твоє жезло й Твій посох — вони мене втішать!» (Псалом 23:4, переклад І. Огієнка).

Що означають слова з Псалма 23:4a

Служителі Бога відчувають на собі його захист і турботу навіть у важкі часи і за складних ситуацій. У цьому вірші вжита метафора, в якій зображено овечку, про яку дбає пастух. Ця метафора передає думку про те, як Бог піклується про своїх служителівb. Вони не залишені сам на сам навіть з найстрашнішою бідою, зображеною в цьому вірші як густа тінь і темрява, як місце, де загрожує смертельна небезпека. Божі служителі почуваються в безпеці — так, ніби Бог поруч з ними.

У біблійні часи пастух мав палицю, якою міг захищати овечок від хижаків. Також у нього був посох. Зазвичай це була довга палиця з зігнутим кінцем. Посохом він міг скеровувати овець або відтягувати їх від небезпеки. Бог Єгова, немов дбайливий Пастир, захищає і скеровує своїх служителів. Він дбає про них навіть у найтемніші дні їхнього життя. Як саме?

• Бог навчає і потішає їх через своє Слово, Біблію (Римлян 15:4).

• Бог слухає їхні молитви і дає їм душевний мир та спокій (Філіппійців 4:6, 7).

• Бог підбадьорює своїх служителів через збір (Євреїв 10:24, 25).

• Бог дає їм міцну надію на краще майбутнє — на те, що він усуне всі лиха і страждання (Псалом 37:29; Об’явлення 21:3—5).

Контекст Псалма 23:4

23-й Псалом написав Давид, який в юності був пастухом, а пізніше став царем ізраїльського народу (1 Самуїла 17:34, 35; 2 Самуїла 7:8). На початку цього псалма Давид зображає Єгову як Пастиря, котрий веде, годує і відсвіжає своїх служителів, подібно як це робить буквальний пастух (Псалом 23:1—3).

У Псалмі 23:4 Давид, говорячи про Божий захист, звертається до Бога вже не в третій особі («він»), а в другій («ти»). Такий перехід вказує на те, які близькі стосунки Давид мав з Єговою. Давид розумів, що Бог дбає про нього особисто і добре знає, з якими випробуваннями йому доводиться стикатися. Тому Давид міг сказати: «Не боюся жодного лиха».

У двох наступних віршах 23-го Псалма, п’ятому і шостому, використана інша метафора. Єгову зображено щедрим господарем, який ставиться до Давида як до шанованого гостя. Давид мав багато ворогів, але Бог захищав його від них усіх. У кінці цього псалма Давид висловлює свою впевненість у тому, що все своє життя він буде відчувати на собі великодушність і віддану любов Єгови.

Отже, образні висловлювання, вжиті в 23-му Псалмі, описують, з якою любов’ю Бог дбає про своїх служителів (1 Петра 2:25).