БОЖЕ ЦАРСТВО

Вияв верховної влади Єгови над всіма його створіннями; знаряддя, яким він послуговується для здійснення цієї влади (Пс 103:19). Цей вислів вживається передусім щодо Божої верховної влади, представленої царським урядом його Сина, Ісуса Христа.

Звичайно, Єгова був Всевладним Правителем задовго до того, як з’явилися людські царства чи взагалі люди. Мільйони його духовних синів, ангелів, поважали і слухалися його як правдивого Бога і свого Творця (Йв 38:4—7; 2Хр 18:18; Пс 103:20—22; Дн 7:10). Тож, хоч би яким був його титул, Єгову від самого початку творення визнавали тим, чия воля по праву є найвищою.

Правління Бога на початку людської історії. Перші люди, Адам і Єва, також усвідомлювали, що Єгова є Богом, Творцем неба і землі. Вони визнавали його владу і право давати накази, доручати завдання чи забороняти щось робити, призначати людям землю для проживання та обробітку і наділяти їх владою над іншими створіннями (Бт 1:26—30; 2:15—17). Хоча Адам визнавав верховну владу Єгови, ніщо не вказує на те, що він, маючи здатність створювати нові слова (Бт 2:19, 20), створив слово «цар [ме́лех]» як титул свого Бога і Творця.

З перших розділів Буття видно, що в Едемському саду Єгова використовував свою верховну владу на благо людей і не накладав зайвих обмежень. Щоб мати добрі стосунки з Богом, людям потрібно було слухатися його так само, як син слухається свого батька. (Пор. Лк 3:38.) Бог не дав людям довгого списку законів (пор. 1Тм 1:8—11); його вимоги були простими і обґрунтованими. Крім того, в Біблії нема жодного натяку на те, що Адам мав відчуття, ніби Єгова не довіряє йому і контролює кожен його крок; Бог спілкувався з досконалою людиною лише час від часу, коли це було потрібно (Бт 1—3).

Намір Єгови по-новому здійснювати свою владу. Один з Божих духовних синів спонукав першу людську пару порушити Божий наказ. Їхній свідомий непослух був, по суті, бунтом проти влади Бога (Бт 3:17—19; див. ДЕРЕВО, Переносне значення). Цей ангел, який став Божим Противником (євр. сата́н), кинув Єгові виклик, піднявши спірне питання про правомірність його верховної влади. (Див. ЄГОВА, Моральний характер спірного питання.) Оскільки це питання було підняте на землі, логічно, що саме тут воно мало бути вирішене (Об 12:7—12).

Виносячи вирок першим бунтарям, Бог Єгова виголосив пророцтво, в якому символічною мовою повідомив про свій намір знищити всіх бунтарів з допомогою «потомства» (Бт 3:15). Це означає, що у відповідь на бунт Єгова вирішив по-новому виявити свою верховну владу, своє правління. В міру того як Бог поступово розкривав значення «священних таємниць небесного Царства» (Мт 13:11), стало зрозуміло, що цим новим виявом влади буде допоміжний уряд на чолі з призначеним Єговою правителем. Сповненням обіцянки про «потомство» стало Царство Ісуса Христа та його вибраних співправителів (Об 17:14; див. ІСУС ХРИСТОС, Важлива роль в Божому намірі). Після того як Бог дав цю обіцянку в Едемі, поступове розкриття Божого наміру щодо «потомства» стало основною темою Біблії і ключем до розуміння стосунків Єгови зі своїми служителями та людством в цілому.

Те, що Бог наділяє свої створіння такою владою, такими повноваженнями (Мт 28:18; Об 2:26, 27; 3:21), заслуговує особливої уваги, адже питання про непорочність Божих створінь, тобто їхню цілковиту відданість Богові та вірне підкорення його головуванню, було важливою складовою спірного питання, піднятого Божим Противником. (Див. НЕПОРОЧНІСТЬ, Пов’язана з найважливішим спірним питанням.) Сам факт, що Бог з упевненістю міг довірити своїм створінням надзвичайну владу і повноваження, доводить, що його правління ґрунтується на високих моральних принципах, а також сприяє виправданню його верховної влади і викриває фальшивість звинувачень його ворога.