Менш ніж через 50 років після смерті апостола Івана, який помер приблизно 100 року н. е., багатий молодий чоловік, на ім’я Маркіон, прилюдно заявляв, що християни повинні відкинути Старий Завіт. Як зазначив англійський історик Робін Лейн Фокс, Маркіон твердив, що «„Бог“, представлений у Старому Завіті, був „закоренілим варваром“, адже він схвалював розбійників і таких нападників, як ізраїльський цар Давид. Христос же — це новий і зовсім інший вияв вищого Бога». Робін Фокс пише, що такі погляди «стали основою „маркіонізму“, і аж до четвертого століття включно ряди прихильників цієї течії зростали, особливо в сирійськомовній частині Сходу». Деякі люди сьогодні все ще мають подібні переконання. За словами Філіпа Янсі, через більш ніж 1600 років після появи такої системи поглядів «серед християн стрімко згасає розуміння Старого Завіту, і теперішнє суспільство фактично не розуміє його».

Чи Старий Завіт справді застарів? Чи існує гармонійний зв’язок між «Єговою військ» у Старому Завіті і «Богом любові й миру» в Новому? (Ісаї 13:13, НС; 2 Коринфян 13:11).

На жаль, як зазначалось у попередній статті, дехто нехтує Єврейськими Писаннямиa. Такі люди вважають, що зображений там Бог є жорстоким божеством, яке безжалісно знищує своїх ворогів. Розгляньмо, що самі Єврейські та Християнські Грецькі Писання говорять про Автора Біблії.

Хто Автор

Згідно з Єврейськими Писаннями, Бог сказав ізраїльському народу: «Я, Господь, не змінююся» (Малахії 3:6). Приблизно через 500 років біблійний письменник Яків написав, що Бог «анітрохи не змінюється, як це буває з мінливою тінню» (Якова 1:17). Чому ж тоді дехто думає, що Бог, виявлений в Єврейських Писаннях, відрізняється від Бога, зображеного в Християнських Грецьких Писаннях?

Слід зазначити, що в різних частинах Біблії говориться про різні грані Божої особистості. Наприклад, у книзі Буття сказано, що Бог «засмутився... у серці Своїм», що він «Творець неба й землі» і «Той, Хто всю землю судить» (Буття 6:6; 14:22; 18:25). Чи всі ці описи стосуються одного й того самого Бога? Так.

Наведімо приклад: з якимось суддею люди мали справу в суді і добре знають його як ревного поборника закону. Для своїх же дітей він люблячий та великодушний батько. А близькі друзі вважають його товариською людиною з добрим почуттям гумору. Суддя, батько і друг — все це стосується однієї й тієї ж людини. Просто за різних обставин виявляються різні грані її особистості.

В Єврейських Писаннях Єгова постає як «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий». А втім, ми також довідуємось, що Бог «не залишає нічого без кари» (Вихід 34:6; 34:7, Хом.). Ці два описи пов’язані зі значенням Божого імені. «Єгова» буквально означає «Він спричиняє ставати». Тобто заради сповнення своїх обіцянок Бог стає тим, ким забажає (Вихід 3:13—15). Але він залишається тим самим Богом. Ісус говорив: «Єгова, наш Бог,— один Єгова» (Марка 12:29).