7. а) Коли Бог помазав «Святеє Святих» і що це означало? б) Що ще відбулося з Ісусом під час його хрещення?

⁷ У час Ісусового хрещення була помазана, або відділена, Божа небесна оселя, як «Святеє Святих» у структурі величного духовного храму (Даниїла 9:24).

Небесне Святеє Святих

8. Яких нових властивостей тепер набув Божий престол у небі?

⁸ У день Ісусового хрещення Божий небесний престол набув нових властивостей. Вимога досконалої людської жертви, щоб спокутувати гріхи світу, наголосила на Божій святості на противагу людській гріховності. Також було підкреслено Боже милосердя, бо він тепер виявляв свою готовність примиритися, або умилостивитися. Отже Божий престол у небі став подібним до найглибшого відділення храму, куди раз на рік входив з тваринною кров’ю первосвященик, щоб о́бразно спокутувати гріх.

9. а) Що зображала завіса між святинею і Святеє Святих? б) Як Ісус зміг увійти за завісу Божого духовного храму?

⁹ Завіса, яка відділяла святиню від Святеє Святих, зображала Ісусове плотське тіло (Євреїв 10:19, 20). Воно було перепоною, яка не давала Ісусові під час його життя на землі ввійти до присутності свого Отця (1 Коринтян 15:50). У момент Ісусової смерті «завіса у храмі роздерлась надвоє — від верху аж додолу» (Матвія 27:51). Це яскраво засвідчило про те, що перепона, яка перешкоджала Ісусові ввійти в небо, вже була усунена. Через три дні Бог Єгова здійснив виняткове чудо. Він підняв Ісуса з мертвих не як смертну людину з тіла й крові, але як величну духовну істоту, «що навіки лишається» (Євреїв 7:24). Через сорок днів Ісус вознісся на небо й ввійшов у справжнє «Святеє Святих», «щоб з’явитися тепер перед Божим лицем за нас» (Євреїв 9:24).

10. а) Що відбулося після того, як Ісус представив цінність своєї жертви своєму небесному Отцеві? б) Що означало помазання святим духом для учнів Христа?

¹⁰ Чи Бог прийняв ціну Ісусової пролитої крові як спокутування за гріхи світу? Звичайно, що так. Доказ цього став очевидним точно через 50 днів після Ісусового воскресіння у свято П’ятидесятниці. На 120 учнів Ісуса, які зібралися в Єрусалимі, було вилито Божий святий дух (Дії 2:1, 4, 33). Подібно до їхнього Первосвященика, Ісуса Христа, вони тепер були помазані служити як «священство святе, щоб приносити жертви духовні» в Божому духовному устрою храму (1 Петра 2:5). Крім того, із цих помазанців утворився новий народ, «народ святий» Божого духовного Ізраїлю. Відтоді всі пророцтва про добро для Ізраїлю, як, скажімо, обітниця «Нового Заповіту», про котрий записано в Єремії 31:31, мали стосуватися помазаного християнського збору, справжнього «Ізраїля Божого» (1 Петра 2:9; Галатів 6:16).