Світ же, навпаки, виправдовує будь-яку неморальність. Правдиві християни не роблять цього, проте їм не слід забувати, що багато тих, хто тепер служить Єгові, колись були у світі. Багато людей до того, як познайомилися з нашим святим Богом, потопали в «багні розпусти», бо не розуміли, чому їм треба обмежувати бажання та фантазії своєї грішної плоті (1 Петра 4:4, Хом.). Апостол Павло, описуючи гидкі звички зіпсутих язичників, сказав: «Такими були дехто з вас». Проте далі він говорить: «Але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога» (1 Коринтян 6:11).

Яка потіха міститься у цих словах! Хоч би що людина робила раніше, вона змінюється, коли на її серце впливає славетна добра новина про Христа. Ця людина стає віручою і присвячує себе Богу Єгові. З того часу вона живе морально чистим життям і є чистою в Божих очах (Євреїв 9:14). Гріхи, які вона колись вчинила, є прощені, і ця людина може ‘спішити до того, що попереду’a (Филип’ян 3:13, 14; Римлян 4:7, 8).

Єгова простив розкаяному Давидові вбивство та перелюб, а розкаяному Манасії — неморальне ідолопоклонство та вбивство багатьох людей (2 Самуїла 12:9, 13; 2 Хронік 33:2—6, 10—13). Ми можемо бути щиро вдячні за те, що він готовий простити й нас, якщо ми розкаюємося та щиро й смиренно звертаємося до нього. Однак, незважаючи на прощення Єгови, тим двом чоловікам, Давиду й Манасії, а разом з ними й цілому Ізраїлю довелося зазнати наслідків їхніх грішних учинків (2 Самуїла 12:11, 12; Єремії 15:3—5). Подібно до цього, коли Єгова прощає покаянних грішників, їхні учинки не завжди проходять безслідно і може не вдатися уникнути наслідків.

Коли присвячений християнин грішить

Єгова розуміє, що ми слабі та що навіть після хрещення ми можемо згрішити. Апостол Іван написав до християн, які жили за його часів: «Це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем,— Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Івана 2:1, 2). На підставі жертви Ісуса Єгова простить охрещених християн, які згрішили, — якщо вони справді покаються і залишать свою погану поведінку.

Приклад цього можна побачити у коринтському зборі першого століття. Апостол Павло почув, що у цьому новому зборі було вчинено кровозмішну розпусту, і наказав, щоб чоловіка, який це вчинив, вилучили. Пізніше грішник покаявся і Павло звернувся до збору з порадою поновити його (1 Коринтян 5:1, 13; 2 Коринтян 2:5—9). Таким чином за допомогою цілющої сили сердечної доброзичливості Єгови та високої вартості викупної жертви Христа цей чоловік був очищений від свого гріха. Сьогодні можуть ставатися подібні випадки. Знову ж таки, навіть якщо охрещений християнин, який вчинив серйозний гріх, кається і є прощеним Єговою, його гріх може мати тривалі наслідки (Приповістей 10:16, 17; Галатів 6:7).