Свідки проти фальшивих богів

«Ви свідки Мої, говорить Господь [«Єгова», НС], та раб Мій, якого Я вибрав» (ІСАЇ 43:10).

1. Хто є правдивий Бог і в чому він є вищим від безлічі богів, що їм поклоняються сьогодні?

ХТО є правдивий Бог? Сьогодні це найважливіше питання стоїть перед усім людством. Хоча люди поклоняються силі-силенній богів, лише Один може дати нам життя і запропонувати щасливе майбутнє. Тільки про Одного можна сказати: «Ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо» (Дії 17:28). Справді, тільки один Бог достойний поклоніння. Небесний хор, описаний у книзі Об’явлення, говорить: «Достойний Ти, Господи [«Єгово», НС] й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!» (Об’явлення 4:11).

2, 3. а) Як Сатана в обманливий спосіб поставив під сумнів право Єгови на те, щоб Йому поклонялися? б) Яким був результат гріха Єви для неї та її дітей і що це принесло Сатані?

² В Едемському саду Сатана в обманливий спосіб поставив під сумнів право Єгови на те, щоб Йому поклонялися. Використовуючи змію, він сказав Єві, що коли вона повстане проти закону Єгови і спожиє із забороненого Єговою дерева, то сама стане як Бог. Його слова звучали так: «Відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло» (Буття 3:5). Єва повірила змію і спожила заборонений плід.

³ Певна річ, Сатана збрехав (Івана 8:44). Єдине, в чому Єва стала після гріхопадіння ‘немов Бог’, це те, що вона взяла на себе право вирішувати, що є добро і що зло,— право, яке мало б залишатися за Єговою. Але всупереч брехні Сатани, вона кінець кінцем померла. Тому єдиним, хто скористав з гріха Єви, був Сатана. Насправді невиявлена мета Сатани схилити Єву до гріха полягала в тому, що він сам хотів стати богом. Згрішивши, Єва стала його першим людським послідовником, і незабаром до неї приєднався Адам. Більшість їхніх дітей не тільки народилися «в гріху», але й потрапили під вплив Сатани, що невдовзі призвело до появи цілого світу, відчуженого від правдивого Бога (Буття 6:5; Псалом 51:7).

4. а) Хто є богом цього світу? б) Яка нагальна потреба існує сьогодні?

⁴ Той світ був знищений у Потопі (2 Петра 3:6). Після Потопу постав ще один світ, відчужений від Єгови, і цей світ існує досі. Біблія про нього говорить: «Ввесь світ лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, Укр. Катол. Ун-т). Йдучи своїми діями всупереч духу і букви закону Єгови, цей світ слугує замірам Сатани. Сатана — його бог (2 Коринтян 4:4). Але, в основному, він безпорадний бог. Він не може ощасливити людей або дати їм життя; це може зробити тільки Єгова. Тому люди, які хочуть мати змістовне життя і жити в ліпшому світі, мусять спочатку переконатися у тому, що Єгова правдивий Бог, а потім навчитися виконувати його волю (Псалом 37:18, 27, 28; Екклезіяста 12:13). Отже, у вірних людей є нагальна потреба свідчити, або звіщати правду, про Єгову.

5. Про яку «хмару свідків» згадував Павло? Назвіть декого з них поіменно.

⁵ Вже від самого початку на світовій арені з’явилися такі вірні особи. Апостол Павло наводить довгий перелік цих людей в 11-му розділі Послання до євреїв і називає їх ‘такою великою хмарою свідків’ (Євреїв 12:1). Першим у Павловому переліку йде другий син Адама і Єви, Авель. Також згадуються Енох і Ной — люди передпотопних часів (Євреїв 11:4, 5, 7). Видатною особою є Авраам, родоначальник єврейської нації. Авраам, якого названо «другом Божим», став прабатьком Ісуса, ‘Свідка вірного і правдивого’ (Якова 2:23; Об’явлення 3:14).

Авраамове свідчення про правду

6, 7. Яким чином життя Авраама і його вчинки свідчили, що Єгова є правдивим Богом?

⁶ Яким чином Авраам служив свідком? Своєю міцною вірою в Єгову та відданістю і слухняністю йому. Коли Авраамові було сказано покинути місто Ур і пробути решту свого життя в далекій землі, він послухався (Буття 15:7; Дії 7:2—4). Подорожуючі тубільці нерідко відмовляються від кочового способу життя й починають провадити осіле, безпечніше життя в місті. Отже, покинувши місто, аби розпочати життя в наметах, Авраам дав прямий доказ, що він покладався на Бога Єгову. Його слухняність стала свідченням для очевидців. Єгова рясно поблагословив Авраама за його віру. Незважаючи на те що Авраам жив у наметах, він процвітав матеріально. Коли було забрано в неволю Лота і його родину, Єгова допоміг Аврааму в погоні, і тому той зміг відбити їх. Авраамова дружина народила на старості літ сина, і це підтвердило обіцянку Єгови, що Авраам стане батьком насіння. Через Авраама люди побачили, що Єгова є живим Богом, який сповняє свої обітниці (Буття 12:1—3; 14:14—16; 21:1—7).

⁷ Коли Авраам повертався після того, як врятував Лота, його зустрів Мелхиседек, цар Салима (пізніше названого Єрусалимом), який привітав Авраама, кажучи: «Благословенний Аврам від Бога Всевишнього». Його теж зустрів один содомський цар і хотів піднести йому дари. Але Авраам не прийняв їх. Чому? Він не хотів, аби вкралися якісь сумніви щодо того, Хто його благословляє. Він сказав: «Я звів свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі,— що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я Аврама» (Буття 14:17—24). Яким же добрим свідком був Авраам!

Народ свідків

8. Як Мойсей виявив велику віру в Єгову?

⁸ У Павловому переліку свідків теж наводиться Мойсей, Авраамів нащадок. Мойсей відвернувся від єгипетських скарбів і пізніше мужньо зустрівся з правителем великої світової імперії для того, щоб вивести на свободу дітей Ізраїлю. Звідки він черпав відвагу? Зі своєї віри. Павло говорить: «[Мойсей] був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євреїв 11:27). Єгипетські боги були видимі, до них можна було доторкнутися. Донині статуї цих богів справляють велике враження на людей. Але Єгова, хоча й невидимий, був значно реальнішим для Мойсея, ніж усі ті фальшиві боги. Мойсей не мав жодного сумніву в існуванні Єгови і в тому, що Він винагороджує своїх поклонників (Євреїв 11:6). Мойсей став видатним свідком.

9. У ролі кого мав виступати для Єгови ізраїльський народ?

⁹ Вивівши ізраїльтян на свободу, Мойсей став посередником угоди поміж Єговою та Авраамовими нащадками від Якова. Внаслідок цього з’явився ізраїльський народ як особлива власність Єгови (Вихід 19:5, 6). Вперше в історії мав давати свідчення цілий народ. Слова Єгови через Ісаю, десь через 800 років після того, були актуальними в принципі від самого народження цього народу: «Ви свідки Мої, говорить Господь [«Єгова», НС], та раб Мій, якого Я вибрав, щоб пізнали й Мені ви повірили, та зрозуміли, що це Я» (Ісаї 43:10). Завдяки чому члени цього нового народу могли виступати в ролі свідків Єгови? Завдяки своїй вірі та слухняності і завдяки заступництву Єгови.

10. Яким чином свідчили могутні вчинки Єгови на користь ізраїльтян і якими були результати цього?

¹⁰ Десь через 40 років після свого народження ізраїльський народ вже був близько того, щоб посісти Обітовану землю. Було вислано розвідників, щоб дістати інформацію про місто Єрихон, і Рахав, мешканка цього міста, дала їм сховок. Чому вона це зробила? Вона сказала: «Ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви виходили з Єгипту, і що зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закляттям. І чули ми це, і зомліло наше серце, і не стало вже духу в людини зо страху перед вами, бо Господь, Бог ваш,— Він Бог на небесах угорі й на землі долі!» (Ісуса Навина 2:10, 11). Повідомлення про могутні вчинки Єгови спонукали Рахав і її сім’ю покинути Єрихон та його фальшивих богів, щоб служити Єгові з ізраїльтянами. Безсумнівно, Єгова дав яскраве свідчення через ізраїльтян (Ісуса Навина 6:25).

11. Який обов’язок лежав на ізраїльських батьках щодо свідчення?

¹¹ Коли ізраїльтяни все ще були в Єгипті, Єгова послав до фараона Мойсея, кажучи: «Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед нього, і щоб ти розповідав в вуха сина свого та онука свого, що зробив Я в Єгипті, та про ознаки Мої, що вчинив я серед них. І ви будете знати, що Я — Господь!» (Вихід 10:1, 2). Слухняні ізраїльтяни розповідали своїм дітям про могутні вчинки Єгови. Їхні діти у свою чергу розповідали про це своїм дітям, і так далі — з покоління в покоління. Таким чином залишалися в пам’яті людей могутні вчинки Єгови. Подібно і сьогодні, на батьках лежить обов’язок свідчити своїм дітям (Повторення Закону 6:4—7; Приповістей 22:6).

12. Як служило свідченням те, що Єгова благословляв Соломона та Ізраїль?

¹² Коли ізраїльський народ був вірним, Єгова рясно благословляв його і це було свідченням для довколишніх народів. Розповівши про обіцяні Єговою благословення, Мойсей сказав: «Побачать усі народи землі, що Господнє Ім’я кличеться на тобі,— і будуть боятися тебе» (Повторення Закону 28:10). Соломон отримав мудрість і багатство завдяки своїй вірі. Під його правлінням цей народ процвітав і насолоджувався довгим періодом миру. Про той час ми читаємо: «Приходили від усіх народів, щоб послухати Соломонову мудрість, від усіх царів краю, що чули про мудрість його» (1 Царів 5:5, 9, 10, 14). Серед визначних гостей Соломона була цариця Шеви. Побачивши на власні очі, як Єгова благословляє цей народ і його царя, вона сказала: «Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на Свого трона за царя у Господа, Бога твого, через любов Бога твого до Ізраїля» (2 Хронік 9:8).

13. Що було, мабуть, найефективнішим свідченням Ізраїлю і як ми досі черпаємо з цього багато цінного?

¹³ Апостол Павло згадав те, що, мабуть, було найефективнішим свідченням Ізраїлю. Розповідаючи про тілесний Ізраїль християнському зборові в Римі, він сказав: «Їм довірені були Слова Божі» (Римлян 3:1, 2). Починаючи з Мойсея, декотрі вірні ізраїльтяни були натхнені на те, щоб записати про стосунки Єгови з Ізраїлем, а також про його настанови, закони і пророцтва. Через ці писання старожитні письменники засвідчили всім майбутнім поколінням, у тому числі й нашому, що є тільки один Бог і що його ім’я — Єгова (Даниїла 12:9; 1 Петра 1:10—12).

14. Чому декотрі люди, які свідчили про Єгову, зносили гоніння?

¹⁴ На жаль, ізраїльтянам часто бракувало віри, і тоді Єгова повинен був посилати свідків до свого ж народу. Чимало з них зносило гоніння. Павло сказав, що декотрі «дізнали наруги та рани, а також кайдани й в’язниці» (Євреїв 11:36). Які ж вірні свідки! І як засмучує те, що часто гоніння походило від їхніх же співвітчизників, від вибраного народу Єгови! (Матвія 23:31, 37). Гріх цього народу став настільки великим, що в 607 році до н. е. Єгова привів вавилонян, щоб ті сплюндрували Єрусалим разом із храмом і забрали більшість уцілілих ізраїльтян у неволю (Єремії 20:4; 21:10). Чи це поклало край свідченню цілого народу про ім’я Єгови? Ні.

Суд над богами

15. Яким чином свідчення давалося навіть у вавилонській неволі?

¹⁵ Навіть у вавилонській неволі вірні члени цього народу не припиняли свідчити про Божественність Єгови і його силу. Наприклад, Даниїл відважно розтлумачив сни Навуходоносора, пояснив Валтасару писання на стіні і не пішов на компроміс щодо молитви перед Дарієм. Відмовившись поклонитися бовванові, три євреї дали Навуходоносорові чудове свідчення (Даниїла 3:13—18; 5:13—29; 6:5—28).

16. Як Єгова передрік повернення ізраїльтян до свого краю і яка була мета цього повернення?

¹⁶ А втім, Єгова пообіцяв, що свідчення цілого народу знову звучатиме на ізраїльській землі. Єзекіїль, який пророкував серед поневолених у Вавилоні євреїв, написав про вирішення Єгови щодо спустошеного краю: «Розмножу на вас людину, увесь Ізраїлів дім, усього його,— і будуть заселені ці міста, а руїни будуть забудовані» (Єзекіїля 36:10). Чому Єгова хотів це зробити? Головним чином, щоб засвідчити про своє ім’я. Він сказав через Єзекіїля: «Не для вас Я роблю це, Ізраїлів доме, а тільки для святого Свого Ймення, яке ви зневажили серед народів» (Єзекіїля 36:22; Єремії 50:28).

17. Як розуміти слова з Ісаї 43:10?

¹⁷ Пророкуючи про повернення Ізраїлю з вавилонської неволі, пророк Ісая був натхнений написати в Ісаї 43:10 слова про те, що Ізраїль є свідком Єгови, його рабом. У 43-му і 44-му розділах Ісаї Єгова зображений як той, хто вформував та учинив Ізраїль, як його Творець, Бог, Святий, Спаситель, Відкупитель і його Цар (Ісаї 43:3, 14, 15; 44:2). Поневолення Ізраїлю було допущено тому, що цей народ постійно відмовлявся прославляти Єгову, визнаючи його саме таким Богом. Проте ці люди, як і раніше, називалися його народом. Єгова їм сказав: «Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, Мій ти!» (Ісаї 43:1). Поневолення ізраїльтян у Вавилоні мало закінчитися.

18. Як визволення ізраїльтян з Вавилона довело те, що Єгова — єдиний правдивий Бог?

¹⁸ Визволення ізраїльтян з Вавилона стало судом Єгови над богами. Він кинув виклик язичеським фальшивим богам, щоб вони подали їхнє свідчення, і назвав ізраїльтян своїми свідками (Ісаї 43:9, 12). Коли Єгова розтрощив кайдани, в яких були ізраїльтяни, він підтвердив те, що вавилонські боги зовсім не боги і що тільки він правдивий Бог (Ісаї 43:14, 15). Приблизно за 200 років до цієї події, назвавши перса Кіра своїм слугою, який визволить євреїв, він дав наступний доказ своєї Божественності (Ісаї 44:28). Ізраїль мав вийти з неволі. Чому? Єгова пояснює: «Він буде звіщати про славу Мою» (Ісаї 43:21). Це мало стати ще одною нагодою для свідчення.

19. Свідченням чого був заклик Кіра до ізраїльтян повернутися в Єрусалим, а також вчинки вірних євреїв після їхнього повернення?

¹⁹ Прийшов час, і персидський цар Кір завоював Вавилон, як і було пророковано. Хоча Кір і був язичником, він звістив Божественність Єгови, кажучи євреям у Вавилоні: «Хто між вами з усього Його народу,— нехай буде Бог його з ним, і нехай він іде до Єрусалиму, що в Юдеї, і нехай будує дім Господа, Бога Ізраїлевого. Це той Бог, що в Єрусалимі» (Ездри 1:3). Багато євреїв позитивно відгукнулося на цей заклик. Вони подалися в довгу подорож до Обітованої землі і звели жертовник на місці стародавнього храму. Незважаючи на знеохочення і великі перешкоди, вони таки змогли відбудувати храм і місто Єрусалим. Усе сталося так, як сам Єгова сказав: «Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом» (Захарія 4:6). Ці звершення стали додатковим доказом того, що Єгова — правдивий Бог.

20. Що можна сказати стосовно свідчення ізраїльтян про ім’я Єгови в стародавньому світі, хоча ці люди мали свої слабкості?

²⁰ Отже, Єгова продовжував користуватися ізраїльтянами як своїми свідками, хоча вони були недосконалими, а інколи й бунтарськими людьми. У дохристиянському світі цей народ зі своїм храмом і священством був центром правдивого поклоніння. Кожен, хто читає у Святому єврейському Письмі про стосунки Єгови з ізраїльтянами, зовсім не сумнівається в тому, що є лише один правдивий Бог, ім’я якого — Єгова (Повторення Закону 6:4; Захарія 14:9). А втім, про ім’я Єгови мало розійтися ще більше свідчення, і це ми обговоримо в наступній статті.

Християнські свідки божественного Суверенітету

«Щоб звіщали [ви] чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 ПЕТРА 2:9).

1. Яке ефективне свідчення про Єгову було дане в дохристиянські часи?

У ДОХРИСТИЯНСЬКІ часи велике число свідків відважно засвідчили про те, що Єгова — єдиний правдивий Бог (Євреїв 11:4—12:1). Маючи міцну віру, вони безстрашно трималися законів Єгови і відмовлялися йти на компроміс у справах, пов’язаних з поклонінням. Вони дали яскраве свідчення про всесвітній суверенітет Єгови (Псалом 18:22—24; 47:2, 3).

2. а) Хто є найбільшим Свідком Єгови? б) Хто став на місце ізраїльського народу як свідок Єгови? Звідки ми знаємо про це?

² Останнім і найвеличнішим дохристиянським свідком був Іван Хреститель (Матвія 11:11). Він мав привілей звіщати про прихід Обранця і представив Ісуса як обіцяного Месію (Івана 1:29—34). Ісус є найбільшим Свідком Єгови, ‘Свідком вірним і правдивим’ (Об’явлення 3:14). Через те що тілесні ізраїльтяни відкинули Ісуса, Єгова відкинув їх і призначив своїм свідком новий народ, духовний Ізраїль Божий (Ісаї 42:8—12; Івана 1:11, 12; Галатів 6:16). Петро процитував пророцтво про Ізраїль і показав, що воно стосується «Ізраїля Божого», християнського збору, кажучи: «Ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петра 2:9; Вихід 19:5, 6; Ісаї 43:21; 60:2).

3. Який головний обов’язок Ізраїлю Божого і «великого натовпу»?

³ З Петрових слів видно, що головний обов’язок Божого Ізраїлю — публічно свідчити про славу Єгови. У наш час до цього духовного народу приєднався «великий натовп» свідків, які теж прилюдно прославляють Бога. Щоб їх почули всі, вони голосно вигукують: «Спасіння від Бога нашого, що сидить на престолі, та від Агнця» (Об’явлення 7:9, 10, Дулуман; Ісаї 60:8—10). Що дає можливість Божому Ізраїлю та його товаришам успішно свідчити? Їхня віра і слухняність.

Лжесвідки

4. Чому євреї за Ісусових днів були лжесвідками?

⁴ Віра і слухняність вимагають того, щоб жити згідно з Божими принципами. Важливість цього можна побачити зі слів Ісуса про тогочасних єврейських релігійних провідників. Вони «на сидінні Мойсеєвім усілися» як вчителі Закону. Вони навіть посилали місіонерів, щоб навертати невіруючих. Однак Ісус сказав їм: «[Ви] обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!» Ці релігійні особи були лжесвідками: зухвалими, лицемірними і жорстокими (Матвія 23:1—12, 15). Якось Ісус сказав деяким євреям: «Ваш батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете». Чому він говорив таке членам Божого вибраного народу? Тому що вони не звертали уваги на слова найбільшого Свідка Єгови (Івана 8:41, 44, 47).

5. Звідки ми знаємо, що загальновизнане християнство дає лжесвідчення про Бога?

⁵ Подібно до цього, протягом сторіч після Ісуса сотні мільйонів прихильників загальновизнаного християнства заявляли, що вони його учні. Проте вони не виконували Божої волі, і тому Ісус не визнає́ їх (Матвія 7:21—23; 1 Коринтян 13:1—3). Загальновизнане християнство розсилало місіонерів, багато з яких напевно були щирими. Однак вони навчали людей поклонятися триєдиному богові, який палить грішників у пекельному вогні, і тому більшість навернених ними мало чим подібні до християн. Наприклад, африканська країна Руанда була родючою нивою для римсько-католицьких місіонерів. Проте руандійські католики із запалом долучилися до недавньої різні в цій країні. З плодів цієї місіонерської ниви видно, що загальновизнане християнство не принесло туди справжнього християнського свідчення (Матвія 7:15—20).

Жити згідно з божественними принципами

6. Як пристойна поведінка може стати важливою частиною свідчення?

⁶ Негідна поведінка тих, хто заявляє, що є християнами, скликає ганьбу на ‘дорогу правди’ (2 Петра 2:2, Хоменко). Правдивий християнин живе згідно з божественними принципами. Він не краде, не говорить неправди, не шахрує і не займається неморальністю (Римлян 2:22). Він напевно не вбиватиме свого ближнього. Християнські чоловіки з любов’ю наглядають за своїми сім’ями. Дружини з повагою підпорядковуються цьому нагляду. Батьки навчають своїх дітей, готуючи їх таким чином стати в майбутньому відповідальними дорослими християнами (Ефесян 5:21—6:4). Щоправда, усі ми недосконалі і помиляємось. Але справжній християнин поважає біблійні норми і докладає всіх зусиль, щоб жити згідно з ними. Це помічають інші, і така поведінка стає гарним свідченням. Бувало, що ті, хто колись противився правді, через пристойну поведінку християн приєдналися до них (1 Петра 2:12, 15; 3:1).

7. Наскільки важливим є те, що між християнами процвітає любов?

⁷ Ісус вказав на важливий фактор християнської поведінки, кажучи: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35). Характерними рисами сатанинського світу є ‘неправда, лукавство, зажерливість, злоба, заздрість, убивство, суперечки, омана, лихі звичаї, обмовництво, наклепи, богоненавидництво, напади, чванькуватість, пишність, винахідництво зла, неслухняність батькам’ (Римлян 1:29, 30). У такому оточенні всесвітня організація, яка вирізняється любов’ю, може бути яскравим доказом дії Божого духу — а це ефективне свідчення. Свідки Єгови становлять собою таку організацію (1 Петра 2:17).

Свідки — дослідники Біблії

8, 9. а) Як псалмоспівець зміцнявся, вивчаючи Божий Закон і роздумуючи про нього? б) Як біблійне вивчення і роздуми зміцняють нас, щоб ми могли продовжувати свідчити?

⁸ Щоб мати успіх у свідченні, християни мусять знати і любити праведні принципи Єгови та по-справжньому ненавидіти зіпсуття світу (Псалом 97:10). Світ вміло пропагує свій спосіб мислення, а його духу важко чинити опір (Ефесян 2:1—3; 1 Івана 2:15, 16). Що може допомогти нам підтримувати правильний склад розуму? Регулярне і цілеспрямоване вивчення Біблії. Письменник 119-го псалма неодноразово згадував про свою любов до Закону Єгови. Він читав цей Закон і роздумував про нього постійно, «цілий день» (Псалом 119:92, 93, 97—105). У результаті він міг написати: «Я неправду ненавиджу й бриджуся нею,— покохав я Закона Твого!» Крім того, глибока любов спонукала його до дії. Він говорить: «Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї» (Псалом 119:163, 164).

⁹ Подібно до цього і наше регулярне вивчення Божого Слова й роздуми над ним торкнуться наших сердець та спонукають нас ‘славити його’ — свідчити про Єгову — «сім раз денно», тобто часто (Римлян 10:10). У згоді з цим письменник першого псалма говорить, що той, хто регулярно роздумує про слова Єгови, «буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його,— і все, що він чинить,— щаститься йому» (Псалом 1:3). Апостол Павло також показав силу Божого Слова, написавши: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17).

10. Що є очевидним стосовно народу Єгови в ці останні дні?

¹⁰ Швидке збільшення кількості правдивих поклонників у XX сторіччі говорить про благословення Єгови. Немає й тіні сумніву, що як група ці сучасні свідки божественного суверенітету розвинули у своїх серцях любов до закону Єгови. Подібно до псалмоспівця, вони бажають слухатися закону Єгови і вірно свідкують про Його славу «день і ніч» (Об’явлення 7:15).

Могутні вчинки Єгови

11, 12. Якими були результати чудес, котрі виконували Ісус і його послідовники?

¹¹ У першому сторіччі за допомогою святого духу вірні християнські свідки могли виконувати чудеса, що було переконливим доказом правдивості їхнього свідчення. Коли Іван Хреститель був у в’язниці, він послав учнів, щоб запитати Ісуса: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Ісус не відповідав так чи ні. Натомість він сказав: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: «Сліпі прозрівають», і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а «вбогим звіщається Добра Новина»... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме» (Матвія 11:3—6). Ці могутні діла стали для Івана свідченням, що Ісус справді є «Той, Хто має прийти» (Дії 2:22).

¹² Подібним чином декотрі Ісусові послідовники зціляли хворих і навіть воскрешали мертвих (Дії 5:15, 16; 20:9—12). Ці чудеса були наче свідчення про них самого Бога (Євреїв 2:4). І в них виявилася всемогутня сила Єгови. Наприклад, неможливо заперечити те, що Сатана, «князь світу цього», володіє засобами, які заподіюють смерть (Івана 14:30; Євреїв 2:14). Але коли Петро підняв з мертвих вірну жінку Тавіту, то це він міг зробити тільки за допомогою Божої сили, оскільки лише Бог може повертати життя (Псалом 16:10; 36:10; Дії 2:25—27; 9:36—43).

13. а) Яким чином біблійні чудеса дотепер засвідчують про силу Єгови? б) Як сповнення пророцтв відіграє головну роль у підтвердженні Божественності Єгови?

¹³ Сьогодні такі чудеса вже не відбуваються. Вони відслужили своє призначення (1 Коринтян 13:8). А втім, їх записано для нас у Біблії і про них засвідчило багато очевидців. Коли сьогодні християни зосереджують свою увагу на цих історичних описах, ті чудеса, як і колись, дають ефективне свідчення про силу Єгови (1 Коринтян 15:3—6). Окрім того, за днів Ісаї Єгова сказав, що точне пророцтво — це беззаперечний доказ того, що Він — правдивий Бог (Ісаї 46:8—11). Сьогодні сповняється багато натхнених Богом біблійних пророцтв і чимало з них на християнському зборі (Ісаї 60:8—10; Даниїла 12:6—12; Малахії 3:17, 18; Матвія 24:9; Об’явлення 11:1—13). Сповнення пророцтв, які точно вказують на те, що ми живемо в «останні дні», також виправдовує Єгову як єдиного правдивого Бога (2 Тимофія 3:1).

14. Яким чином сучасна історія Свідків Єгови дає яскраве свідчення того, що Єгова є Суверенним Господом?

¹⁴ Єгова й досі виконує величні та дивовижні діла для свого народу. Дух Єгови сприяє тому, що на біблійну правду проливається чимраз сильніше світло (Псалом 86:10; Об’явлення 4:5, 6). Винятковий ріст, про який повідомляється з усього світу, є доказом того, що Єгова ‘прискорює це свого часу’ (Ісаї 60:22, Хом.). Коли протягом останніх днів у країні за країною спалахувало люте переслідування, народ Єгови міг мужньо зносити його завдяки зміцнювальній підтримці святого духу (Псалом 18:2, 3, 18, 19; 2 Коринтян 1:8—10). Так, уже сама сучасна історія Свідків Єгови — це яскраве свідчення того, що Єгова є Суверенним Господом (Захарія 4:6).

Треба проповідувати добру новину

15. Яке розширене свідчення мав дати християнський збір?

¹⁵ Єгова призначив ізраїльтян, щоб вони були його свідками для народів (Ісаї 43:10). Проте тільки декільком ізраїльтянам Бог наказав йти і проповідувати неізраїльтянам, і це переважно робилося для того, щоб оголошувати вироки Єгови (Єремії 1:5; Йони 1:1, 2). Однак пророцтва у Святому єврейському Письмі вказують на те, що Єгова колись мав звернути значно більшу увагу на народи, і він зробив це через духовний Ізраїль Божий (Ісаї 2:2—4; 62:2). Перед вознесінням на небо Ісус наказав своїм послідовникам: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи» (Матвія 28:19, Хом.). Хоча Ісус у своєму служінні зосереджувався на ‘овечках загинулих дому Ізраїлевого’, його послідовників було послано «до останнього краю землі», тобто до ‘всіх народів’ (Матвія 15:24; Дії 1:8). Усе людство мало почути християнське свідчення.

16. Яке доручення сповнив християнський збір першого сторіччя і в яких масштабах?

¹⁶ Павло виявив своє глибоке розуміння цього. До 61 року н. е. він уже міг сказати, що добра новина «на цілому світі плодоносна й росте». Добра новина не була призначена лише для одного народу або для одного віросповідання, як, скажімо, віросповідання, члени котрого займалися «службою Анголам». Радше вона мала бути «проповідана всьому створінню під небом» (Колосян 1:6, 23; 2:13, 14, 16—18). Отже, Ізраїль Божий у першому сторіччі сповнив своє доручення ‘звіщати чесноти Того, Хто покликав їх із темряви до дивного світла Свого’.

17. Як Матвія 24:14 сповнюється у великому масштабі?

¹⁷ Проте проповідницька праця першого сторіччя була тільки передвістям того, що мало здійснюватися в останні дні. Дивлячись у майбутнє, особливо в наш час, Ісус сказав: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матвія 24:14; Марка 13:10). Чи сповнилося це пророцтво? Так. Узявши скромний початок в 1919 році, проповідування доброї новини тепер розширилося до понад 230 країн. Це свідчення звучить на крижаній Півночі та серед вологих тропіків. Опрацьовуються величезні континенти і далекі острови, і все це робиться для того, щоб їхні жителі могли почути свідчення. Добра новина продовжує проповідуватися навіть на теренах великих заворушень, як, наприклад, у Боснії та Герцеговині, де йде війна. Так само як у першому сторіччі, свідчення плодоносить «на цілому світі». Добра новина відкрито звіщається «всьому створінню під небом». Які це принесло результати? По-перше, було зібрано «з усякого племени, і язика, і народу, і люду» останок членів Ізраїлю Божого. По-друге, почався збір мільйонів членів «натовпу великого» з «усякого люду, і племен, і народів, і язиків» (Об’явлення 5:9; 7:9). Матвія 24:14 продовжує сповнюватися у великому масштабі.

18. Що було здійснено завдяки всесвітньому проповідуванню доброї новини?

¹⁸ Усесвітнє проповідування доброї новини дає доказ того, що почалась Ісусова царська присутність (Матвія 24:3, НС). Крім того, воно є головним засобом збору ‘жнива землі’, за допомогою якого людям вказується на єдину правдиву надію для людства — Царство Єгови (Об’явлення 14:15, 16). Оскільки лише правдиві християни беруть участь у проповідуванні доброї новини, ця важлива праця допомагає відрізнити правдивих християн од фальшивих (Малахії 3:18). Таким чином вона приносить спасіння і тим, хто проповідує, і тим, хто позитивно реагує (1 Тимофія 4:16). Але понад усе, проповідування доброї новини приносить радість і честь Богу Єгові, який звелів виконувати цю працю і який підтримує тих, хто займається нею, а також сприяє плодоношенню (2 Коринтян 4:7).

19. Що повинні вирішити всі християни, вступаючи в новий службовий рік?

¹⁹ Не дивно, що апостол Павло відчував спонуку сказати: «Горе мені, коли я не звіщаю Євангелії» (1 Коринтян 9:16). Християни сьогодні поділяють його думку. Бути ‘співробітником Божим’, сяючи світлом правди в цьому похмурому світі,— це величний привілей і неабияка відповідальність (1 Коринтян 3:9; Ісаї 60:2, 3). Праця, яка мала скромний початок у 1919 році, розгорнулася сьогодні у величезних масштабах. Майже п’ять мільйонів християн, що свідкують про божественний суверенітет, несучи звістку спасіння до інших, витрачають щороку понад мільярд годин. Яку ж радість приносить те, що ми вносимо свою частку в цю працю освячення імені Єгови! Вступаючи в 1996 службовий рік, будьмо сповнені рішучості не сповільнюватися, а ще більше зважати на слова Павла до Тимофія: «Проповідуй слово наполегливо» (2 Тимофія 4:2, Деркач). Виконуючи це, ми з усього серця молимося, щоб Єгова і далі благословляв наші зусилля.