Розділ 6

Спірне питання, перед яким стоїть все створіння

1. а) Яке спірне питання Сатана підняв у Едемі? б) Як те, що він сказав, стосується спірного питання?

КОЛИ перша людська пара збунтувалась в Едемі, постало спірне питання, яке впливає на все створіння. Приступаючи до Єви, Сатана натякнув, що Бог приховує щось від неї та її чоловіка. Він запитав: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?» Єва відповіла, що тільки про одне дерево Бог сказав: «Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього,— щоб вам не померти». Тоді Сатана прямо звинуватив Єгову в неправді, сказавши, що життя ні Єви, ані Адама не залежить від послуху Богові. Він твердив, що Бог приховує щось добре від своїх створінь: спроможність встановлювати свої власні норми для життя. «Умерти — не вмрете! — сказав Сатана.— Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло» (Бут. 3:1—5). Сатана переконав Єву, що їй буде краще, якщо вона прийматиме власні рішення. Цим твердженням Сатана поставив під сумнів Боже право керувати і його спосіб правління. Це спірне питання дійсно стосувалось всесвітнього суверенітету.

2. Що могло охоронити першу людську пару?

² Любов до Єгови могла охоронити Єву. Повага до чоловіка як голови могла стримати її від гріха. Але вона думала тільки про те, що здавалось їй безпосередньою користю. Заборонене стало бажаним в її очах. Цілком обманена Сатаною, Єва порушила Божий закон. Потім вона втягнула в гріх Адама. Хоч Адам не повірив брехні Сатани, але він теж не цінував Божої любові. Він знехтував головуванням Єгови і зв’язав свою долю з бунтівною дружиною (Бут. 3:6; 1 Тим. 2:13, 14).

3. а) Яке додаткове спірне питання тісно пов’язане з нападом Сатани на суверенітет Єгови? б) Кого воно стосується?

³ Напад Сатани на суверенітет Єгови не закінчився тим, що сталось в Едемі. Цим удаваним успіхом він піддав сумніву вірність інших створінь Єгови. Отже, це стало другорядним спірним питанням, тісно пов’язаним з першим. Цей виклик стосувався нащадків Адама, а також Божих духовних синів, навіть улюбленого первородного Сина Єгови. За часів Йова Сатана твердив, що люди служать Єгові не з любові до нього та його способу правління, а із самолюбних міркувань. Він доводив, що коли людина зазнає труднощів, то вона піде за самолюбними бажаннями. Чи він був правий? (Йова 1:6—12; 2:1—6; Об’явл. 12:10).

Як вони відповіли на спірне питання

4. Чому багато людей не підтримували суверенітет Єгови?

⁴ Єгова не виключив можливості, що інші підтримають Сатану в бунті. По суті, засуджуючи Сатану в Едемі, Бог згадав тих, які становитимуть ‘насіння змія’ (Бут. 3:15). З того насіння були фарисеї, які змовлялись убити Ісуса, а також Юда Іскаріотський, зрадник Христа. Це не значить, що вони несвідомо помилились. Вони знали, що є правильне, однак навмисно вибрали протистояти Єгові та його слугам. Проте багато інших людей, які не підкорялись вимогам Єгови, робили це в незнанні (Дії 17:29, 30).

5. а) На відміну від Єви, як вірні слуги Єгови дивились на його Слово? б) Як Ной довів свою вірність і чого ми можемо навчитися з його прикладу?

⁵ На протилежність цим особам були вірні чоловіки й жінки, які навчались про Творця і довели свою вірність йому як Суверену. Вони довіряли Богові. Вони знали, що їхнє життя залежить від слухняності Богу. Ной був такою людиною. Отже, коли Бог сказав йому: «Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм... Зроби собі ковчега», то Ной послухався наказу Єгови. Всі люди в той час, незважаючи на пересторогу, продовжували займатись буденними справами життя, як завжди. Але Ной будував величезний ковчег і проповідував людям про праведні дороги Єгови. Як каже Біблія: «І зробив Ной усе,— як звелів йому Бог, так зробив він». (Бут. 6:13—22; також дивись Євреїв 11:7 і 2 Петра 2:5).

6. а) Що ще вирізняло вірних слуг Єгови? б) Як Сарра виявляла ці риси і як ми можемо скористати з її прикладу?

⁶ Усі ті вірні слуги Єгови дуже поважали принцип головування, а також мали особисту любов до Єгови. Вони не були такими, як Єва, яка повелася свавільно. Вони також не були такими, як Адам, який зігнорував закон Єгови. Сарра, дружина Авраама, мала ці добрі риси. Не тільки на словах, але також у серці Авраам був її «паном». Крім того, вона любила Єгову і була жінкою віри. Разом з Авраамом вона чекала «міста [Божого Царства], що має підвалини, що Бог його будівничий та творець» (1 Петра 3:5, 6; Євр. 11:10—16).

7. а) Під якими обставинами Мойсей підтримував суверенітет Єгови? б) Чого корисного ми можемо навчитися з його прикладу?

⁷ Приблизно через 430 років після того, як Авраам залишив свою батьківщину, Мойсей підтримував суверенітет Єгови, коли віч-на-віч зустрівся з єгипетським фараоном. Це не значить, що Мойсей був самовпевнений. Навпаки, він сумнівався у своїй здібності добре говорити. Але він послухався Єгови. З допомогою Єгови, а також свого брата Аарона Мойсей неодноразово передавав фараону слова Єгови. Фараон був впертим. Навіть декотрі Ізраїлеві сини нарікали на Мойсея. Але Мойсей вірно робив усе те, що Єгова наказав йому, і з його допомогою ізраїльтяни вийшли з Єгипту (Вих. 7:6; 12:50, 51).

8. а) З чого видно, що вірність Єгові включає щось більше, ніж тільки послух до записаного Богом? б) Як розуміння такої вірності допоможе нам застосовувати те, що сказано в 1 Івана 2:15?

⁸ Вірні слуги Єгови не робили висновку, що від них вимагається дотримуватись букви закону, виконувати тільки те, що було записане Богом. Коли дружина Потіфара старалася спокусити Йосипа вчинити з нею перелюб, то ще не було записаного наказу від Бога, що забороняв би перелюб. Але згідно зі своїм знанням про шлюб, установлений Єговою в Едемі, Йосип розумів, що статеві зносини з дружиною іншого чоловіка були огидою для Бога. Йосипа не цікавило, до якої міри Бог дозволить йому стати подібним до єгиптян. Він ходив дорогами Єгови, роздумуючи над Божими стосунками з людством і сумлінно застосовуючи те, що, як він розумів, було Божою волею. (Бут. 39:7—12; порівняй Псалом 77:12, 13).

9. Як Диявол ще раз виявився брехуном у звинуваченні, яке висунув за часів Йова?

⁹ Навіть під суворим випробовуванням ті, хто знає Єгову, не відвертаються від нього. Сатана дорікав, що коли Йов втратить усе своє майно або буде страждати фізично, то навіть цей чоловік, яким Єгова був дуже задоволений, відвернеться від Бога. Але Йов довів, що Диявол — брехун, і він це зробив, навіть не знаючи причини свого нещастя (Йова 2:3, 9, 10). Сатана, стараючись довести свою правоту, пізніше зробив так, що розлючений цар Вавилону загрожував трьом молодим євреям смертю у вогненній печі, якщо вони не припадуть перед ідолом, якого він зробив. Вимушені вибирати між царевим наказом і законом Єгови про ідолопоклонство, вони не вагаючись відповіли, що служать Єгові і що він є їхнім Всевишнім Сувереном. Вірність Богові була для них дорогоціннішою від життя (Дан. 3:14—18).

10. Як ми, недосконалі люди, можемо довести свою вірність Єгові?

¹⁰ Чи з цього випливає, що тільки досконала людина може бути вірною Єгові, а коли хтось зробить помилку, то вже нічого не можна виправити? Ні в якому разі! Біблія конкретно говорить про помилки Мойсея. Єгова був незадоволений, але не відкинув Мойсея. Апостоли, які у багатьох випадках були нам добрим прикладом, мали свої слабкості. Вірність вимагає, щоб людина постійно, від серця слухалась Єгову. Але оскільки ми успадкували недосконалість, то Єгова задоволений, коли ми ні в чому навмисно не ігноруємо його волю. Якщо через слабкість ми згрішили, то дуже важливо щиро покаятись і намагатись не повторювати той гріх. Таким чином показуємо, що дійсно любимо те, що Єгова вважає добрим, і ненавидимо те, що зле в його очах. Через свою віру в жертву Ісуса, завдяки якій спокутується гріх, ми можемо мати чисте становище перед Богом (Амоса 5:15; Дії 3:19; Євр. 9:14).

11. а) Хто з людей проявив досконалу боговідданість і що цим було доказано? б) Чого ми можемо навчитися з того, що він робив?

¹¹ Але чи може бути, що досконала боговідданість просто неможлива для людини? Протягом близько 4000 років відповідь на це запитання була «святою таємницею» (1 Тим. 3:16, НС). Адам, хоча був створений досконалим, не дав досконалого прикладу боговідданості. Хто ж міг бути тим прикладом? Певно, що жоден з його грішних нащадків. Єдиною людиною, яка могла зробити це, був Ісус Христос. Те, що виконав Ісус, довело, що Адам, який жив за сприятливіших обставин, міг бути повністю вірний Богові, коли б хотів. У Божому творенні не було помилки. Отже, Ісус Христос — це приклад, який ми бажаємо наслідувати — не тільки у слухняності до Божого закону, але також в особистій вірності Єгові, Всесвітньому Суверену.

Як ми особисто відповідаємо?

12. Чому ми постійно мусимо бути насторожі відносно свого ставлення до суверенітету Єгови?

¹² Кожен з нас сьогодні стоїть перед усесвітнім спірним питанням. Його неможливо уникнути. Коли ми відверто заявляєм, що стали на сторону Єгови, тоді Сатана буде переслідувати нас. Він тисне з усіх можливих боків і буде це робити аж до кінця цієї злої системи речей. Нам завжди треба бути пильними (1 Петра 5:8). Наша поведінка показує, яку позицію ми займаємо відносно найважливішого спірного питання.

13. а) Чому ми повинні уникати неправди й крадіжок, якщо взяти до уваги їх походження? б) Відповідайте по черзі на запитання при кінці цього абзацу, беручи до уваги ситуації, які схиляють декотрих людей до злочину.

¹³ Оскільки у світі стала дуже поширеною невірність, ми не можемо ставитись несерйозно до цього питання. Вірність залежить від застосування Божих праведних норм у кожній справі життя. Наприклад, подумаймо про наступне:

1) Сатана говорив неправду, щоб спонукати наших прабатьків згрішити. Він став «батьком неправді» (Івана 8:44).

За яких обставин молодь часом обманює своїх батьків? Чому для християнської молоді важливо уникати цього? (Прип. 6:16—19).

В яких комерційних справах людина може стати по стороні «батька неправді» замість Бога правди? (Михея 6:11, 12).

Чи це правильно розказувати щось про себе, перебільшуючи факти, якщо це нікому не шкодить? (Пс. 119:163; порівняй Дії 5:1—11).

Якщо хтось серйозно згрішив, чому важливо не прикривати його гріх неправдою? (Прип. 28:13).

2) Коли Єва, а тоді й Адам послухались Сатану, щоб самим вирішувати, що добре, а що зле, вони взяли те, що не належало їм. Вони стали злодіями.

Чи можна виправдати крадіж, коли бідна людина краде у заможної? (Прип. 6:30, 31; 1 Петра 4:15).

Чи це є менш серйозним, коли всі так роблять у нашій місцевості або коли вкрадена річ незначна? (Римл. 12:2; Еф. 4:28; Луки 16:10).

14, 15. а) Як усе людство буде випробуване при кінці Христового Тисячолітнього правління? б) Як те, що ми робимо тепер, вплине на нас потім?

¹⁴ Протягом Христового Тисячолітнього правління Сатана і його демони будуть вкинені в безодню і вже більше не зможуть впливати на людство. Яке ж це буде полегшення! Але коли закінчиться тисяча років, вони будуть випущені на короткий час. Сатана зі своїми послідовниками будуть тиснути на «святих» з відновленого людства, які зберігатимуть свою вірність. Він буде виступати, неначе війною, проти «улюбленого міста», небесного Нового Єрусалима, стараючись знищити встановлену на землі праведність (Об’явл. 20:7—10).

¹⁵ Можливо, так само, як і в минулому, Сатана буде вдаватись до обману, а також використовувати самолюбство й гордість, щоб спокусити людей стати невірними Єгові. Коли ми житимемо в той час, то що будемо робити? Де буде наше серце стосовно всесвітнього спірного питання? Оскільки в той час людство буде досконале, будь-яка навмисна невірність заслуговуватиме знищення навіки. Щоб ми в той час були вірними, дуже важливо тепер охоче і рішуче слухатись керівництва, яке дає Єгова через своє Слово й організацію! Роблячи так, ми виявляємо справжню відданість йому як Всесвітньому Суверену.

Заради свого великого імені

3. Що було пов’язане зі сповненням наміру Єгови для землі та людства?

³ Ім’я Єгови, його репутація як Всесвітнього Суверена і Бога правди теж були пов’язані зі сповненням його наміру для землі й людства. Оскільки Єгова займає таку позицію, то для миру і добробуту цілого всесвіту необхідно, щоб його імені повністю віддавалась належна пошана і щоб усі люди слухались його.

4. У чому конкретно полягав той намір?

⁴ Створивши Адама і Єву, він дав їм завдання. Він чітко пояснив, що його наміром було не тільки підкорити всю землю і таким чином розширити кордони Раю, але й наповнити її потомками першого чоловіка й жінки, Адама і Єви (Бут. 1:28). Чи через їхній гріх цей намір не здійсниться, що стягнуло б ганьбу на Боже ім’я?

5. а) Згідно з Буття 2:17, коли мав померти той, хто з’їсть з дерева знання добра й зла? б) Як Єгова виконав це, зважаючи також на свій намір наповнити землю?

⁵ Єгова перестеріг Адама, що коли він не послухається і з’їсть з дерева знання добра й зла, то напевно помре «в день» їди своєї (Бут. 2:17). І так сталось: у той самий день, коли Адам учинив гріх, Єгова притягнув правопорушників до відповідальності й оголосив їм смертний вирок. Кара була неминучою. Згідно з цим вироком, у Божих очах Адам і Єва померли того самого дня. (Порівняй Луки 20:37, 38). Але щоб виконати висловлений ним самим намір наповнити землю, Єгова дозволив їм народити дітей, перш ніж вони помруть. Але оскільки в Бога 1000 років, неначе один день, то, коли Адам помер у віці 930 років, це було у межах одного «дня». (Бут. 5:3—5; порівняй Псалом 90:4; 2 Петра 3:8). Таким чином збулось те, що Єгова сказав про час покарання, і не розстроївся його намір наповнити землю нащадками Адама. Також це значило, що грішним людям було дозволено жити певний час.

6, 7. а) Згідно з Вихід 9:15, 16, чому Єгова дозволив злу продовжуватись якийсь час? б) Як Єгова показав свою силу і як прославилось його ім’я у випадку з фараоном? в) Отже, який буде результат у кінці теперішньої злої системи?

⁶ Те, що Єгова сказав правителю Єгипту за днів Мойсея, також показує, чому Бог на якийсь час допустив зло. Коли фараон не хотів відпустити синів Ізраїлевих з Єгипту, то Єгова не знищив його відразу. Єгова навів на країну десять кар, показуючи свою силу чудовими й різноманітними способами. Перестерігаючи фараона про сьому кару, Єгова сказав, що він легко може стерти його і цілий народ з лиця землі. «Але,— сказав Єгова,— Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі» (Вих. 9:15, 16).

⁷ Коли Єгова визволив Ізраїль, то його ім’я справді стало широковідоме. Сьогодні, майже через 3500 років, те, що він зробив, не забулось. Не тільки особисте ім’я Єгови було проголошено, але також правда про Носія того імені. Це доказало, що Єгова є Богом, який дотримується своїх угод і заступається за своїх слуг, а також що через його могутню силу ніщо не може перешкодити його намірові. Ще більш вражаючим буде майбутнє знищення цілої злої системи: видимої і невидимої. Цей прояв усемогутності, який приніс славу імені Єгови, ніколи не забудеться в історії всесвіту. Добрі наслідки з цього для нас — нескінченні! (Єзек. 38:23; Об’явл. 19:1, 2).

‘О глибино Божої премудрости!’

8. Які додаткові фактори заохочує нас обдумати Павло?

⁸ У Посланні до римлян апостол Павло ставить запитання: «Може в Бога неправда?» Він відповідає на те запитання, підкреслюючи Боже милосердя і згадуючи те, що Єгова сказав фараону. Він також пригадує нам, що ми, люди, неначе та глина в руках гончара. Чи ж глина нарікає на те, як її використовують? Павло продовжує: «Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган» (Римл. 9:14—24).

9. а) Хто є «посудинами гніву, що готові були на погибіль»? б) Чому Єгова проявляв довготерпіння, незважаючи на ворожість, і як це зрештою вийде на добро тим, хто любить його?

⁹ З того часу, як Єгова промовив пророцтво, записане в Буття 3:15, Сатана та його насіння стали «посудинами гніву, що готові були на погибіль». Протягом усього того часу Єгова проявляв довготерпіння. Злі люди насміхалися з нього, переслідували його слуг, а навіть убили його Сина. Але Єгова стримував свій гнів, і це було на добро його слугам. Усе створіння мало нагоду побачити згубні наслідки бунту проти Бога. У той же час Ісусова смерть дала можливість визволити слухняне людство і ‘знищити справи диявола’ (1 Ів. 3:8; Євр. 2:14, 15).

10. Чому Єгова терпів злих людей протягом минулих 1900 років?

¹⁰ Протягом більше як 1900 років після воскресіння Ісуса Єгова терпів «посудини гніву», відкладаючи їхнє знищення. Чому? Тому що він готував другорядну частину насіння жінки, яке буде царювати з Ісусом Христом у небесному Царстві (Гал. 3:29). Ці особи, всіх 144 000,— це «посудини милосердя», про які говорив апостол Павло. Спочатку до цього класу були запрошені євреї. Потім приєднались обрізані самаряни і зрештою язичники. З великим довготерпінням Єгова сповняв свій намір, він нікого не примушував служити йому, але благословляв тих, які цінували його сердечні дари. Тепер підготовка небесного класу майже закінчена.

11. Яка інша група користає з довготерпіння Єгови?

¹¹ Але що сказати про мешканців землі? У визначений Богом час мільярди людей воскреснуть, щоб стати земними підданими Царства. Також, особливо з 1935 року н. е., довготерпіння Єгови уможливило збирання «великого натовпу» людей зі всіх народів для їхнього спасіння (Об’явл. 7:9, 10; Івана 10:16).

12. а) Отже, чого ми навчились про самого Єгову? б) Як ти ставишся до того, яким чином Єгова вирішив ці справи?

¹² Чи ж у цьому була якась несправедливість? Певно, що ні! Якщо Бог затримує знищення злих «посудин гніву», щоб виявити своє милосердя іншим у гармонії зі своїм наміром, то як може хтось нарікати? Замість цього краще більше навчатись про самого Єгову, спостерігаючи за здійсненням його наміру. Ми захоплюємось рисами його особистості: правосуддям, милосердям, довготерпінням, багатогранністю його мудрості. Мудрий підхід Єгови до спірного питання завжди свідчитиме, що його правління є найкращим.