Божий Син пояснив, що навіть ті, хто робить щось подібне до того, що вимагається, але робить це явно неправильно або з неправильних спонук, не ввійдуть у Царство, а будуть цілковито відкинуті (Мт 7:15—23).

Бог спілкується з людьми не як бездушний диктатор, що лише віддає короткі накази. Він не хоче, щоб люди слухались його, мов тварини, якими керують з допомогою вудил і вуздечки. (Пор. Як 3:3; Пс 32:8, 9.) Також Бог не бажає, щоб його слухались формально або неохоче, як це робили демони, коли підкорялись Христу та його учням (Мр 1:27; Лк 10:17, 20). Він хоче, щоб до послуху спонукувало вдячне серце (Пс 112:1; 119:11, 112; Рм 6:17—19). Тому, коли Єгова виявляє свій намір чи свою волю, він апелює до почуття справедливості і до праведності, до любові та великодушності, до мудрості і здатності людини мислити (Пв 10:12, 13; Лк 1:17; Рм 12:1, 2). Ті, хто має правильний стан серця, слухаються, керуючись любов’ю (1Ів 5:2, 3; 2Ів 6). Справедливість і правдивість звістки, яку Бог передає через своїх служителів, також спонукує до послуху тих, хто її чує. Тому апостол Петро говорить про послух правді, завдяки якому можна мати «нелицемірну братерську любов» (1Пт 1:22; пор. Рм 2:8, 9; Гл 5:7, 8).

Крім того, слухатись Бога допомагає здоровий страх перед ним. Той, хто має такий страх, визнає, що Бог є всемогутнім і що він не той, кого можна зневажати або з кого можна насміхатися. Він відплачує кожному за його вчинками. (Пор. Флп 2:12, 13; Гл 6:7, 8; Єв 5:7.)