1, 2. а) Про що б ви запитали Бога? б) Чим поцікавився Мойсей, розмовляючи з Богом?

УЯВІТЬ собі, що ви розмовляєте з Богом. До вас звертається Суверен Усесвіту! Лише від самої думки про це охоплює благоговіння. Спершу ви розгублено мовчите і тільки згодом вступаєте в діалог. Бог слухає, відповідає і, більш того, заохочує без вагань запитувати про все, що вас цікавить. А про що б ви запитали?

² Колись давно один чоловік опинився власне в такій ситуації. То був Мойсей. Вас, мабуть, здивує те, що́ він хотів довідатися в Бога. Мойсей не випитував ані про себе чи своє майбутнє, ані навіть про долю людства. Натомість він поцікавився Божим ім’ям. Це може видатися дуже дивним, адже Мойсей вже знав Боже власне ім’я. Тож його запитання, напевно, мало глибший зміст. По суті, воно було найістотнішим з усього, про що той чоловік міг дізнатися. Кожному з нас важливо знайти відповідь на нього. Вона може значною мірою допомогти нам наблизитися до Бога. Чому? Зосередьмо увагу на цій знаменній розмові.

3, 4. Які події передували розмові Мойсея з Богом і в чому полягала суть цієї розмови?

³ Мойсей мав 80 років. Сорок із них він провів у розлуці зі своїм народом, ізраїльтянами, на той час рабами в Єгипті. Якось, пасучи отари свого тестя, Мойсей побачив щось неймовірне. Кущ горів, але не згорав. Він був охоплений полум’ям і, мов смолоскип, світився на схилі гори. Мойсей підійшов ближче, щоб роздивитися. Як же він, мабуть, злякався, коли з вогню до нього обізвався голос! Послуговуючись ангелом-речником, Бог тоді досить довго спілкувався з Мойсеєм. І вам, мабуть, відомо, що саме в той час він сказав цьому нерішучому чоловікові полишити свій спокійний спосіб життя і повернутися в Єгипет, аби визволити ізраїльтян з рабства (Вихід 3:1—12).

⁴ Протягом тої розмови Мойсей міг поставити Богу будь-яке запитання. Але зверніть увагу, чим саме Мойсей поцікавився: «Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: «Бог ваших батьків послав мене до вас», то вони запитають мене: «Яке Ім’я Його?» Що я скажу їм?» (Вихід 3:13).

5, 6. а) Про яку просту, але важливу істину свідчить Мойсеєве запитання? б) У чому полягає ганебний учинок, що стосується власного імені Бога? в) Чому те, що Бог виявив людям своє ім’я, настільки важливе?

⁵ Мойсеєве запитання перш за все свідчить про те, що Бог має ім’я. Ми не повинні легковажити цією простою істиною. Проте чимало людей чинить саме так. Боже особисте ім’я усунули з багатьох перекладів Біблії та замінили його різними титулами, як-от «Господь» чи «Бог». З усього здійсненого в ім’я релігії — це один з найгірших і найганебніших учинків. А що ви робите найперше, коли знайомитеся з кимось? Хіба не запитуєте людину, як її звати? Те саме можна сказати і про знайомство з Богом. Він — не безіменна, байдужа істота, яку неможливо пізнати чи зрозуміти. Хоча Бог невидимий, він є особою і має ім’я — Єгова.

⁶ Більш того, Бог, виявляючи своє ім’я, відкриває перед нами щось значуще й захопливе. Він пропонує познайомитися з ним. Бог хоче, щоб ми зробили найліпше рішення у своєму житті — наблизилися до нього. Він не тільки повідомив своє ім’я, але й виявив, як у цьому імені відображається його особистість.

Значення Божого імені

7. а) Що, очевидно, означає Боже ім’я? б) Про що насправді хотів дізнатися Мойсей, коли запитував Бога про його ім’я?

⁷ Єгова сам обрав собі ім’я — ім’я, сповнене глибокого змісту. «Єгова», очевидно, означає «Він спричиняє ставати». Богу Єгові немає рівних у цілому Всесвіті. Він дав початок усьому і сприяє виконанню всіх своїх намірів. Це вселяє благоговіння. Але чи не було значення Божого імені ширшим? Мойсей, мабуть, хотів знати більше. Він знав, що Єгова — Творець, і він знав Боже ім’я. На той час Боже ім’я було відоме, і люди вживали його століттями. Тож, цікавлячись ім’ям Бога, Мойсей хотів довідатися про особу, яка носить це ім’я. Інакше кажучи, він запитав: «Що мені розповісти твоєму народу Ізраїлю про тебе, аби це зміцнило його віру в тебе і переконало, що ти справді його врятуєш?»

8, 9. а) Яку відповідь дав Єгова Мойсею і якої помилки часто допускаються при її перекладі? б) Як розуміти вислів: «Я виявлюся тим, ким я виявлюся»?

⁸ У відповідь Єгова розкрив захопливу грань своєї особистості, тісно пов’язану зі значенням його імені. Він сказав Мойсею: «Я виявлюся тим, ким я виявлюся» (Вихід 3:14, НС). У багатьох перекладах Біблії цей вірш звучить так: «Я той, що є». Але точніші переклади показують, що Бог не просто підтвердив своє існування. Радше Єгова пояснив Мойсею,— а через нього і всім нам,— що він «виявиться», або вирішить стати, тим, ким потрібно для сповнення своїх намірів. Суть цього вірша дуже добре показано в перекладі Дж. Б. Ротергама: «Я стану тим, ким захочу». Певний знавець біблійної єврейської мови пояснює даний вислів так: «У будь-якій ситуації чи скруті... Бог «стане» її розв’язанням».

⁹ Що це означало для ізраїльтян? Хоч би які перепони виникали перед ними, хоч би яким важким було їхнє становище, Єгова стане тим, ким потрібно, аби визволити свій народ з рабства і запровадити його в Обітовану землю. Безсумнівно, таке ім’я вселяло довіру до Бога. Нині воно може вселяти довіру до Бога і в нас (Псалом 9:11). Чому?

10, 11. Чому значення Божого імені приводить нас до висновку, що він найліпший Батько, який виявляє велику гнучкість? Проілюструйте.

¹⁰ Розгляньмо приклад: батьки знають, що виховуючи дитину, вони мусять бути дуже гнучкими і добре пристосовуватися до різних ситуацій. Інколи за один день їм доводиться і картати, і навчати, а також побувати в ролі няньки, кухаря, судді тощо. Багатьох батьків бентежить таке розмаїття обов’язків. Як вони зауважують, діти безмежно в них вірять, анітрішечки не сумніваючись у здатності татуся чи мамусі полегшити біль, розв’язати всі суперечки, полагодити зламану іграшку, відповісти на будь-яке запитання, що виникне в надзвичайно допитливій дитячій голівці. Декотрі батьки вважають, що не виправдовують такого довір’я, і, бачачи власні обмеження, іноді розчаровуються. На їхню думку, вони зовсім не придатні для багатьох з цих ролей.

¹¹ Єгова теж є велелюбним батьком. Але, на відміну від земних батьків, він може стати будь-ким, щоб, не порушуючи власних досконалих норм, якнайкраще подбати про своїх земних дітей. Отже, значення Божого імені приводить нас до висновку: він найліпший Батько, якого тільки можна мати (Якова 1:17). Мойсей та інші вірні ізраїльтяни переконалися, що Єгова діє відповідно до свого імені. Вони з благоговінням спостерігали за тим, як він ставав звитяжним Полководцем, Володарем сил природи, неперевершеним Законодавцем, Суддею, Будівничим, Постачальником харчів та води, Тим, хто дбає навіть про одяг та взуття для свого народу,— і цей список далеко не повний.

12. Як ставився до Єгови Мойсей, а як фараон?

¹² Так Бог виявив своє ім’я, він розкрив захопливі грані своєї особистості, які відображаються в його імені, і показав, що його слово не розходиться з ділом. Безперечно, Бог хоче, щоб ми пізнали його. А чи ми теж цього хочемо? Мойсей прагнув пізнати Бога. Це сильне бажання керувало усім його життям, і завдяки йому він розвинув дуже тісні стосунки зі своїм небесним Отцем (Числа 12:6—8; Євреїв 11:27). На жаль, мало хто з Мойсеєвих сучасників ставив перед собою таку ж мету — пізнати Єгову. Коли під час розмови з фараоном Мойсей назвав Бога по імені, той пихатий єгипетський правитель вигукнув: «Хто такий Єгова?» (Вихід 5:2, НС). Фараон не захотів довідатися більше про Єгову. Натомість він глумливо знехтував Богом Ізраїля як кимось незначним чи немічним. Багато хто в наш час теж так вважає. Такий погляд відвертає людей від найважливішої істини: Єгова — Суверенний Господь.

Суверенний Господь Єгова

13, 14. а) Чому Єгові належить стільки титулів, про які дізнаємося з Біблії? Назвіть декотрі з них. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 14). б) Чому лише Єгову можна назвати «Суверенним Господом»?

¹³ Єгова володіє надзвичайною гнучкістю і вмінням пристосовуватися, тому справедливо, що йому належить стільки титулів, про які дізнаємо́ся з Біблії. Вони не стоять в одному ряду з Божим власним ім’ям, а тільки повніше розкривають його значення. Скажімо, Бога величають «Суверенний Господь Єгова» (2 Самуїла 7:22, НС). Цей високий титул трапляється в Біблії сотні разів і свідчить про становище Єгови. Він один має право бути Правителем усього Всесвіту. Чому?

¹⁴ Єгові як Творцю немає рівних. В Об’явлення 4:11 сказано: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все». Ці урочисті слова можуть вказувати лише на нього. Цілий Усесвіт, кожна його частинка, завдячує своїм існуванням Єгові! Безсумнівно, він достойний тої честі, влади і слави, які по праву належать йому як Суверенному Господу і Творцю всього.

15. Чому Єгову названо «Царем вічності»?

¹⁵ «Цар вічності» — ще один титул, який належить виключно Єгові (1 Тимофія 1:17, НС; Об’явлення 15:3, НС). Що він означає? Бог був і буде завжди — він вічний. Нам як недосконалим людям важко це збагнути. У Псалмі 90:2 говориться: «Від віку й до віку — Ти Бог». Отже, Єгова не мав початку: він постійно був. Його доречно названо «Старий днями», адже Бог існував силу-силенну часу перед тим, як створив когось чи щось! (Даниїла 7:9, 13, 22). Хто має вагомі підстави заперечувати його право бути Суверенним Господом?

16, 17. а) Чому ми не можемо побачити Єгову і чому в цьому немає нічого дивного? б) Як пояснити те, що Єгова реальніший від усього, що можна побачити і до чого можна доторкнутися?

¹⁶ Однак дехто, подібно до фараона, таки ставить це право під сумнів. Частково проблема полягає в тому, що недосконалі люди занадто довіряють усьому баченому. Ми не можемо бачити Суверенного Господа. Він духовна істота, невидима для людей (Івана 4:24). До того ж, якби звичайна людина буквально опинилася перед Єговою, наслідки були б згубні. Він сам сказав Мойсею: «Ти не зможеш побачити лиця Мого,— бо людина не може побачити Мене — і жити» (Вихід 33:20; Івана 1:18).

¹⁷ У цьому немає нічого дивного. Мойсей, напевно за посередництвом ангела, споглядав лише відблиски Божої слави. І що було після того? Мойсеєве обличчя деякий час ‘променіло’. Тому ізраїльтяни боялися навіть глянути на нього (Вихід 33:21—23; 34:5—7, 29, 30). Отож, безперечно, жодна людина не може дивитися на Суверенного Господа в усій його славі! Чи це значить, що Бог менш реальний від чогось видимого і відчутного на дотик? Ні, адже ми, не вагаючись, визнаємо існування багатьох речей, яких не бачимо: вітру, радіохвиль, думок тощо. Більш того, Єгова незмінний, на нього не впливає час, хоч би й минули незліченні мільярди років! У цьому розумінні Бог набагато реальніший від усього, що можна побачити чи до чого можна доторкнутися, оскільки матеріальна сфера підвладна старінню і руйнуванню (Матвія 6:19). Проте чи нам слід вважати Бога просто абстрактною, безособовою силою або якоюсь незбагненною Першопричиною? Поміркуймо над цим.

Бог як особистість

18. Яке видіння бачив Єзекіїль і що символізують чотири обличчя «живих істот», які перебувають біля Єгови?

¹⁸ Хоча Бога побачити неможливо, у Біблії поміщено захопливі розповіді, які дозволяють зазирнути в саме небо. Візьмімо, наприклад, перший розділ книги Єзекіїля. Цей пророк споглядав у видінні небесну організацію Єгови, що була подібна до величезної небесної колісниці. Особливо вражає опис могутніх духовних створінь, які оточують Бога (Єзекіїля 1:4—10). Ці «живі істоти» перебувають близько Єгови, і їхня зовнішність виявляє нам дещо важливе про Бога, якому вони служать. Кожна істота має чотири обличчя: вола, лева, орла і людини. Вони, очевидно, символізують чотири головні риси Єгови (Об’явлення 4:6—8, 10).

19. Яку рису символізує обличчя а) вола? б) лева? в) орла? г) людини?

¹⁹ У Біблії віл часто ототожнюється з силою, і цілком слушно, бо це надзвичайно міцна тварина. Лев зазвичай представляє справедливість, адже справжня справедливість вимагає мужності, якою вирізняються леви. Орли добре відомі своїм гострим зором — здатністю за багато кілометрів бачити навіть маленькі об’єкти. Отже, обличчя орла влучно зображає Божу далекозору мудрість. А людське обличчя? Окрім людини, створеної на образ Божий, більше ніхто не може віддзеркалювати основну рису Бога — любов (Буття 1:26). Біблія так часто висвітлює ці грані особистості Єгови — силу, справедливість, мудрість і любов, що їх справді можна назвати головними Божими рисами.

20. Чи варто боятися того, що Єгова ніби змінився? Чому ви так відповідаєте?

²⁰ Чи варто боятися того, що Бог ніби змінився і вже не такий, яким його колись описали в Біблії? Ні, Бог як особистість не змінюється. Він говорить до нас: «Я, Господь, не змінююся» (Малахії 3:6). Єгова не діє імпульсивно. Своєю реакцією на кожну ситуацію він підтверджує, що є ідеальним Батьком. Залежно від конкретних обставин Бог виявляє саме ті риси, які необхідно. З вищезгаданих чотирьох рис переважає любов. Її видно в усіх Божих учинках. Єгова з любов’ю проявляє свою силу, справедливість і мудрість. У Святому Письмі містяться дуже цікаві слова, які стосуються Бога і цієї риси. Ми читаємо: «Бог є любов» (1 Івана 4:8). Зауважте, тут не говориться, що Бог люблячий чи має любов. Натомість Бог є любов. Любов — це сама сутність Бога, і він керується нею в усьому, що робить.

«Це наш Бог»

21. У чому ми переконаємось, якщо більше дізнаємось про риси Єгови?

²¹ Чи вам доводилось бачити, як малюк, щиро радіючи, показує друзям свого батька і з гордістю говорить: «Це мій татко»? Божі поклонники теж мають усі підстави щиро радіти і пишатись Єговою. Біблія передрікає час, коли вірні люди вигукуватимуть: «Це наш Бог» (Ісаї 25:8, 9). Чим ближче ви ознайомитеся з рисами Єгови, тим більшою буде ваша впевненість, що маєте найліпшого Батька.

22, 23. Як у Біблії змальовано нашого небесного Отця і звідки відомо, що він хоче, аби ми наблизилися до нього?

²² Хоч би що про нього навчали декотрі люди з суворими релігійними та філософськими поглядами, він не холодний і не відчужений. Навряд чи нас приваблював би байдужий Бог. І Біблія змальовує нашого небесного Отця зовсім не таким. Навпаки, вона називає його «щасливим Богом» (1 Тимофія 1:11, НС). У нього є почуття: він може бути як непохитним, так і ніжним. Бог ‘засмучується у серці Своїм’, коли його розумні створіння нехтують настановами, які він дає для їхнього ж блага (Буття 6:6; Псалом 78:41). Але якщо ми діємо мудро, так як говорить Біблія, то ‘тішимо’ серце Єгови (Приповістей 27:11).

²³ Наш Отець хоче, аби ми наблизилися до нього. Слово Бога заохочує нас ‘відчути його і знайти, хоч Він недалеко від кожного з нас’ (Дії 17:27). Отже, як можуть звичайні люди наблизитися до Суверенного Господа Всесвіту?

1, 2. а) У що було б важко повірити багатьом людям, але в чому запевняє нас Біблія? б) З ким Авраам мав тісні взаємини і чому?

ЩО ВИ б відчули, якби Творець неба і землі сказав про вас: «Це мій друг»? Мабуть, багатьом людям важко в таке повірити. Хіба може звичайна людина стати другом Бога Єгови? Однак Біблія запевняє, що ми справді можемо мати тісні стосунки з Богом.

² У давнину в Авраама були з ним такі взаємини. Бог називав цього патріарха «друг Мій» (Ісаї 41:8). Отже, він вважав Авраама справжнім другом. Авраам став таким близьким для Єгови тому, що «ввірував Богові» (Якова 2:23). Нині Бог теж шукає нагод, аби ‘прихилитися’ до тих, хто служить йому з любові (Повторення Закону 10:15, Хом.). Його Слово радить нам: «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас» (Якова 4:8). У цьому вірші звучить рівночасно спонука та обіцянка.

3. До чого Єгова заохочує нас і що він обіцяє в зв’язку з цим?

³ Єгова заохочує людей наблизитись до нього. Він радо прийме нас як своїх друзів. Водночас Бог обіцяє: якщо намагатимемось наблизитися до нього, він зробить подібний крок у відповідь — наблизиться до нас. Внаслідок цього ми зможемо розвинути щось дуже цінне — «близькі стосунки з Єговою»a (Псалом 25:14, НС). Вислів «близькі стосунки» передає думку про довірливу розмову зі щирим другом.

4. Яким, на вашу думку, повинен бути близький друг і як Єгова виявляє, що він є таким другом для тих, хто наближається до нього?

⁴ Чи ви маєте близького друга, на якого можна покластися? Такий друг піклується про вас. Ви довіряєте йому, бо він неодноразово доводив, що відданий вам. Радість, розділена з ним, подвоюється. Його готовність вислухати і поспівчувати полегшує біль. Навіть коли, здавалося б, ніхто вас не розуміє, він проявляє розуміння. Наближаючись до Бога, ви знаходите такого вірного Друга. Він щиро турбується про ваше благополуччя, по-справжньому цінує вас і повністю розуміє (Псалом 103:14; 1 Петра 5:7). Ви можете покладатися на нього цілим серцем, бо знаєте, що Бог поводиться віддано з тими, хто виявляє відданість йому (Псалом 18:25, НС). Однак ми маємо цей привілей — тісні стосунки з Богом — лише тому, що він це уможливив.

Єгова робить кроки назустріч

5. Що Єгова зробив, аби ми могли наблизитися до нього?

⁵ Ми, грішні люди, самі ніколи б не наблизилися до Бога (Псалом 5:5). Але, згідно зі словами апостола Павла, «Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5:7, 8). Єгова послав на землю Ісуса, котрий ‘душу Свою дав на викуп за багатьох’ (Матвія 20:28). Ми можемо наблизитися до Бога, виявляючи віру в цю викупну жертву. Оскільки Бог «перше нас полюбив», він заклав основу нашої дружби з ним (1 Івана 4:19).

6, 7. а) З чого видно, що Єгова не є таємничим, непізнаванним Богом? б) Якими способами він виявляє себе?

⁶ Єгова також виявив себе людям. Тісні дружні взаємини встановлюються лише тоді, коли добре знаєш людину, цінуєш її риси і вчинки. Отже, якби Єгова був таємничим, непізнаванним Богом, ми нізащо не змогли б наблизитися до нього. Він не збирається ховатись, а, навпаки, хоче, щоб ми його пізнали (Ісаї 45:19). Знання, яке він дає про себе, доступне всім, навіть тим, кого, за мірилами цього світу, вважають нижчими (Матвія 11:25).

⁷ Як Єгова виявляє себе? Про декотрі риси Бога говорить його творіння: у всьому видно величезну Божу силу, невичерпну мудрість та безмежну любов (Римлян 1:20). Але Єгова відкриває нам свою особистість не лише через творіння. Будучи Найвеличнішим Учителем, він залишив письмову оповідь про себе у своєму Слові, Біблії.

Споглядайте «благовоління Господа»

8. Чому можна сказати, що Біблія вже сама по собі є доказом любові Єгови до людства?

⁸ Біблія вже сама по собі є доказом любові Єгови до людства. У ній він розповідає про себе в зрозумілий для нас спосіб. Це свідчить про те, що Бог не лише любить нас, а й хоче, аби ми пізнали й полюбили його. Інформація з тієї цінної книги допомагає нам бачити «благовоління Господа» і спонукує наближатися до нього (Псалом 90:17). Розгляньмо, як Єгова зворушливо виявляє себе у своєму Слові.

9. Наведіть декілька біблійних цитат, які чітко вказують на Божі риси.

⁹ У Біблії міститься чимало віршів, що чітко вказують на Божі риси. Ось декотрі з них: «Любить Господь справедливість» (Псалом 37:28). Бог «могутній у силі» (Йова 37:23). «Я милостивий [«відданий», НС],— говорить Господь» (Єремії 3:12). «Він мудрого серця» (Йова 9:4). Він «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий» (Вихід 34:6). «Ти, Господи, добрий і вибачливий [«готовий прощати», НС]» (Псалом 86:5). І, як говорилося в попередньому розділі, головна риса Єгови — любов, оскільки «Бог є любов» (1 Івана 4:8). Коли ви роздумуєте про такі чудові риси, хіба ж вас не приваблює цей незрівнянний Бог?

10, 11. а) Яку інформацію Єгова помістив у своєму Слові, аби ми могли більше дізнатися про його риси? б) Який приклад з Біблії допоможе нам уявити Божу силу в дії?

¹⁰ Єгова не лише розповів нам про свої риси, а й з любов’ю помістив у Біблії описи того, як він виявляв їх. Завдяки таким описам в нашій уяві постають яскраві о́брази, котрі дають можливість ще ліпше побачити певні грані його особистості. А це у свою чергу допомагає нам наблизитися до Бога. Ось приклад.

¹¹ Читати, що Бог ‘всемогутній’ — це одне (Ісаї 40:26). Але цілком інше — довідатися про те, як він перевів ізраїльтян через Червоне море і потім 40 років піклувався про них у пустелі. У нашій уяві постає бурхливе море, яке розступається перед ізраїльтянами. Цілий народ — ймовірно, біля 3 000 000 осіб — проходить по морському дну. Обабіч високими мурами здіймаються застиглі води (Вихід 14:21; 15:8). Потім бачимо, як у пустелі Бог охороняв свій народ і турбувався про нього: зробив так, щоб зі скелі пішла вода, а на землі з’являлася схожа на білі зернинки їжа (Вихід 16:31; Числа 20:11). Цим Єгова показує, що він не лише володіє силою, але й використовує її на благо свого народу. Хіба ж не підбадьорює усвідомлення того, що наші молитви заносяться до могутнього Бога, який «нам прибіжище і сила, поміч скора в нещастях»? (Псалом 46:2, Кул.).

12. Як Єгова допомагає «бачити» його, вживаючи зрозумілі для нас вислови?

¹² Єгова, будучи духовною істотою, зробив ще щось, аби можна було пізнати його. Ми, люди, здатні бачити лише матеріальні речі. Для нашого зору недосяжна духовна сфера. Якби Бог, описуючи себе, використовував поняття, зрозумілі лише в духовній сфері, це було б те саме, коли б хтось намагався докладно змалювати свою зовнішність — колір очей, веснянки тощо — сліпому від народження. Однак Єгова доброзичливо допомагає «бачити» його, вживаючи зрозумілі для нас вислови. Інколи він застосовує порівняння й метафори, прирівнюючи себе до того, що ми добре знаємо. Бог навіть зображає себе так, наче має якісь людські органиb.

13. Що ви уявляєте собі, прочитавши Ісаї 40:11, і як це впливає на вас?

¹³ Зверніть увагу, як Єгову описано в Ісаї 40:11: «Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх». Єгова порівнюється з пастирем, який «раменом», тобто рукою, збирає ягнят. Це вказує на те, що Бог у стані захищати й підтримувати своїх людей, навіть найвразливіших із них. У його сильних руках можна почуватися безпечно, бо він ніколи не покине відданих йому (Римлян 8:38, 39). Великий Пастир носить ягнят «на лоні Своєму». Цей вислів стосується широких складок верхнього одягу, в яких пастухи іноді носили новонароджених ягнят. Такі слова запевняють, що Єгова дбає про нас з любов’ю і ніжністю. Тому бажання наблизитись до нього цілком природне.

‘Син хоче відкрити’ його

14. Чому можна сказати, що в Біблії Єгова найповніше виявляє себе через Ісуса?

¹⁴ У Біблії Єгова найповніше виявляє себе через свого улюбленого Сина Ісуса. Ніхто не зміг би ліпше, ніж Ісус, віддзеркалити спосіб мислення і почуття Бога та показати, який він. Цей первородний Син перебував поряд зі своїм Отцем ще до того, як були створені інші духовні істоти і матеріальний Усесвіт (Колосян 1:15). Ісус дуже близько знав Єгову. Тому він міг сказати: «Не знає ніхто, хто є Син,— тільки Отець, і хто Отець — тільки Син, та кому Син захоче відкрити» (Луки 10:22). Упродовж свого земного життя Ісус відкрив особистість свого Отця. Він зробив це двома важливими способами.

15, 16. Якими двома способами Ісус виявив особистість свого Отця?

¹⁵ По-перше, вчення Ісуса допомагає нам пізнати його Отця. Ісусові розповіді про Єгову глибоко западають у серце. Приміром, аби змалювати милосердя Бога, який приймає розкаяних грішників, він порівняв Єгову з вибачливим батьком, котрого настільки зворушує повернення блудного сина, що він підбігає до нього, падає йому на шию і ніжно його цілує (Луки 15:11—24). Ісус теж зобразив Єгову як Бога, що ‘притягує’ всіх, хто має праведне серце, бо любить кожну таку людину зокрема (Івана 6:44). Він бачить навіть крихітного горобця, який упав на землю. «Не лякайтесь,— бо вартніші ви за багатьох горобців»,— пояснив Ісус (Матвія 10:29, 31). Хіба ж може не приваблювати до себе такий дбайливий Бог?

¹⁶ По-друге, про особистість Єгови свідчить приклад Христа. Він так досконало наслідував свого Отця, що міг сказати: «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Івана 14:9). Отож, читаючи в Євангеліях про Ісуса,— які він виявляв почуття і як поводився з іншими,— ми в певному розумінні бачимо образ його Батька. Навряд чи існує інший спосіб, за допомогою якого Єгова виявив би свої риси повніше. Чому?

17. Поясніть, що зробив Єгова, аби ми усвідомили, який він.

¹⁷ Наприклад, спробуйте пояснити, що таке доброзичливість. Звичайно, її можна описати словами. Але якби показати когось, хто чинить добро, і пояснити: «Ось приклад доброзичливості», це поняття стало б набагато конкретнішим і зрозумілішим. Щось подібне зробив Єгова, аби ми усвідомили, який він. Описавши себе словами, Бог також дав нам живий взірець — свого Сина. Ісус власними вчинками показав, якими рисами володіє Єгова. Через євангельські оповіді про Ісуса Єгова, по суті, каже нам: «Я є ось таким». Що ж ці натхнені оповіді повідомляють нам про Ісусове земне життя?

18. Як Ісус виявляв силу, справедливість і мудрість?

¹⁸ Ісус чудово унаочнив чотири головні Божі риси. Він мав силу, яка дозволяла йому перемагати хвороби, голод і навіть смерть. Проте, на відміну від себелюбних людей, котрі зловживають своєю міццю, Божий Син ніколи не використовував чудодійну силу з егоїстичною метою чи на шкоду іншим (Матвія 4:2—4). Ісус любив справедливість. Коли він бачив, як нечесні торгівці визискують людей, його переповнювало справедливе обурення (Матвія 21:12, 13). Він неупереджено ставився до вбогих та пригнічених і допомагав їм ‘знайти спокій’ своїм душам (Матвія 11:4, 5, 28—30). Вчення Христа, який був «Більший, аніж Соломон», говорило про безмежну мудрість (Матвія 12:42). Але він ніколи не хизувався нею. Ісусові слова досягали сердець простих людей, бо він навчав чітко, просто і давав практичні поради.

19, 20. а) Чому можна сказати, що Ісус залишив визначний приклад любові? б) Що нам слід пам’ятати, читаючи про життя Ісуса і розмірковуючи над ним?

¹⁹ Ісус залишив визначний приклад любові. Протягом свого служіння він виявляв любов, зокрема такі її грані, як співчуття і розуміння. Ісус не міг без жалю дивитися на страждання інших. Така чуйність неодноразово спонукувала його до дій (Матвія 14:14). Крім того, що Божий Син зціляв хворих і годував голодних, він виражав співчуття до людей, займаючись набагато важливішою діяльністю. Ісус допомагав їм пізнати, прийняти і полюбити правду про Боже Царство, яке принесе людству довічні благословення (Марка 6:34; Луки 4:43). І що найголовніше, він показав саможертовну любов, добровільно поклавши свою душу, тобто життя, за людей (Івана 15:13).

²⁰ Тож не дивно, що цей ніжний і сердечний чоловік з глибокими почуттями приваблював людей різного віку й походження (Марка 10:13—16). Читаючи про життя Ісуса й роздумуючи над ним, завжди пам’ятаймо, що він є точним відображенням свого Батька (Євреїв 1:3).

Публікація, яка нам допоможе

21, 22. Що ми повинні робити, якщо хочемо знайти Єгову, і що поміщено в цій публікації, аби допомогти нам у цьому?

²¹ Розповівши так докладно про себе в Біблії, Єгова чітко виявляє, що хоче, аби ми наблизилися до нього. Водночас він не примушує людей здобувати його схвалення. Те, чи ми будемо шукати Єгову, «доки можна знайти Його», залежить лише від нас (Ісаї 55:6). Шукати Бога — означає дізнаватися з Біблії про його риси і спосіб дій. Публікація, яку ви тримаєте в руках, видана, щоб допомогти вам у цьому.

²² Ця книжка поділена на частини. Кожна частина розповідає про одну з головних рис Бога: силу, справедливість, мудрість і любов. Перший розділ частини описує певну рису в загальному. Наступні розділи висвітлюють те, як Єгова виявляє різні її грані. У всіх частинах є розділ, що розповідає, як Ісус віддзеркалював дану рису, а також розділ, в котрому показано, як ми можемо виявляти її у своєму житті.

23, 24. а) Яке призначення спеціальної рамки «Запитання для роздумів»? б) Як роздумування допомагає нам наближатися до Бога?

²³ Починаючи з цього розділу, в книжці міститимуться спеціальні рамки із заголовком «Запитання для роздумів». Приміром, розгляньте інформацію в рамці на сторінці 24. Біблійні вірші та запитання в ній призначені не для того, щоб повторити розділ. Вони допоможуть зосередитися на інших важливих сторонах теми. Як можна отримати з цього найбільший пожиток? Відшукуйте всі нецитовані вірші й уважно їх прочитуйте. Після кожного з них стоїть запитання. Поміркуйте, як на нього можна відповісти. Теж можна пошукати додаткову інформацію. Поставте собі ще декілька запитань: «Що я дізнався з цього про Єгову? Як прочитане стосується мого життя? Як можна це використати, аби допомогти іншим?»

²⁴ Такі роздуми допоможуть нам постійно наближатися до Єгови. Чому? У Біблії роздумування пов’язане з серцем (Псалом 19:15). Коли ми зі щирою вдячністю розмірковуємо над тим, що дізнаємося про Бога, це знання проникає в наше символічне серце, впливаючи на мислення, викликаючи певні почуття і зрештою спонукуючи до вчинків. Наша любов до Бога поглиблюється і в свою чергу заохочує нас догоджати йому, як найліпшому Другові (1 Івана 5:3). Щоб встановити такі близькі взаємини, нам потрібно довідатися про риси Єгови і спосіб його дій. Однак розгляньмо спершу одну з граней особистості Бога, яка є вагомою підставою для того, щоб наближатися до нього. Це його святість.

1, 2. Яке видіння споглядав пророк Ісая і що ми дізнаємося з цього видіння про Єгову?

ІСАЮ охопив благоговійний трепет: він споглядав дане Богом видіння. Воно видавалося настільки реальним, що згодом Ісая написав, наче справді «бачив... Господа» на високому престолі. Шати Єгови наповнили величезний храм в Єрусалимі (Ісаї 6:1, 2).

² Благоговіння вселяло і почуте — гучний спів, від якого дрижав цілий храм, навіть його підвалини. Це співали серафими — духовні створіння, які займають дуже високе становище. Їхня лунка милозвучна пісня містила слова щирої хвали: «Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його» (Ісаї 6:3, 4). Оскільки слово «свят», тобто святий, повторено аж тричі, це надає йому особливої ваги, і небезпідставно, бо Єгова святий у найвищій мірі (Об’явлення 4:8). Ціла Біблія наголошує на святості Єгови. У сотнях біблійних віршів слова «святий» і «святість» пов’язані з його ім’ям.

3. Чому через помилкове розуміння святості Єгови багато людей, замість наближатися, відвертаються від нього?

³ Як бачимо, Єгова хоче, аби ми зрозуміли про нього одну надзвичайно важливу істину — він святий. Однак нині сама лиш думка про це бентежить багатьох людей. Дехто помилково поєднує святість з лицемірною праведністю чи удаваною побожністю. Людей із заниженим почуттям власної гідності святість Бога може швидше лякати, ніж приваблювати. Вони, мабуть, бояться, що ніколи не стануть гідними того, аби наблизитися до такого святого Бога. Тому багато хто відвертається від Бога через його святість. Як шкода, адже вона є справді вагомою підставою для того, аби наближатися до нього. Чому? Перш ніж відповісти на це запитання, дізнаймося, що таке справжня святість.

Що таке святість?

4, 5. а) Що таке святість і що не входить у це поняття? б) У якому значенні Єгова «відокремлений»?

⁴ Бог — святий, але це не значить, що він самовдоволений, зарозумілий або зневажливо ставиться до інших. Навпаки, він ненавидить такі риси (Приповістей 16:5; Якова 4:6). Що ж тоді входить у поняття «святий»? У біблійній єврейській мові слово, перекладене як «святий», походить від слова, що означає «відокремлений». У поклонінні «святе» — це щось відокремлене від загальновживаного, тобто те, що вважається священним. Святість теж тісно пов’язана з чистотою і непорочністю. Як слово «святий» стосується Єгови? Чи це значить, що він «відокремлений» від недосконалих людей і тримається від них на віддалі?

⁵ Зовсім ні. Єгова, будучи «Святим Ізраїлевим», сказав, що живе «серед» свого народу, хоч той і грішний (Ісаї 12:6; Осії 11:9). Отож, святість не робить Бога відчуженим. Тоді в якому значенні він «відокремлений»? По-перше, Бог відокремлений від усього створіння в тому розумінні, що лише він посідає становище Всевишнього. Бог цілковито чистий і непорочний (Псалом 40:6; 83:19). По-друге, Єгова зовсім відокремлений від гріха, і це дуже потішає. Чому?

6. Чому те, що Єгова цілковито відокремлений від гріха, може потішати нас?

⁶ Нині справжня святість трапляється дуже рідко. У людському суспільстві, відчуженому від Бога, усе якимось чином занечищене, заплямоване гріхом і недосконалістю. Кожній людині доводиться боротися з гріхом, що живе в ній. На всіх чигає небезпека: якщо втратимо пильність, гріх переможе нас (Римлян 7:15—25; 1 Коринтян 10:12). Єгові ж це не загрожує. Він зовсім не схильний до гріха і тому ні на йоту не оскверниться чимось гріховним. Це ще раз запевняє нас, що Єгова — абсолютно надійна особа і тому є досконалим Батьком. На відміну від багатьох грішних земних батьків, Єгова ніколи не стане нечесним, розбещеним і ніколи не завдасть шкоди. Оскільки він святий, таке просто неможливе. Інколи Єгова навіть присягав своєю святістю, бо вона — найпевніша запорука (Амоса 4:2). Хіба ж це не підбадьорює?

7. Чому можна сказати, що святість є сутністю Єгови?

⁷ Святість є сутністю Єгови. Як це розуміти? Візьмімо для прикладу слова «людина» і «недосконала». Ви не зможете пояснити природу людини, оминаючи слово «недосконала». Нам у всьому притаманна недосконалість, і вона таврує кожен наш крок. А тепер поміркуймо над двома зовсім іншими словами — «Єгова» і «святий». Єгові у всьому притаманна святість. Усе, що стосується його,— чисте, непорочне і праведне. Ми не зможемо по-справжньому пізнати Єгову, не збагнувши суті цього непростого слова — «святий».

«Святість належить Єгові»

8, 9. З чого видно, що Єгова допомагає недосконалим людям ставати до певної міри святими?

⁸ Оскільки Єгова уособлює святість, можна сміливо сказати, що він — джерело всієї святості. Він не самолюб і не бажає лише сам володіти такою цінною рисою, а щедро наділяє нею інших. Коли біля палаючого куща Бог через ангела розмовляв з Мойсеєм, навіть земля навколо стала святою, оскільки те, що відбувалося на ній, було пов’язане з Єговою! (Вихід 3:5).

⁹ Чи з допомогою Єгови недосконалі люди можуть стати святими? До певної міри так. Бог сказав ізраїльтянам, своєму люду, що вони можуть стати «народом святим» (Вихід 19:6). Він поблагословив їх, давши їм святу, чисту й непорочну систему поклоніння. Тому в Мойсеєвому Законі багаторазово зверталось увагу на святість. Навіть первосвященик носив на переді завою золоту пластинку, так що всі могли бачити, як вона виблискує на сонці. На ній було вигравіювано: «Святість належить Єгові» (Вихід 28:36, НС). Отож, поклоніння ізраїльтян і взагалі спосіб їхнього життя мали вирізнятися високими нормами чистоти і цілковитою непорочністю. Єгова сказав їм: «Будьте святі, бо святий Я,— Господь, Бог ваш» (Левит 19:2). Доки ізраїльтяни дотримувалися Божих настанов, роблячи все, що під силу недосконалим людям, вони до певної міри були святими.

10. Чим відрізнялися погляди ізраїльтян і довколишніх народів стосовно питання про святість?

¹⁰ Ізраїльтяни надавали святості великої ваги, і цим їхнє поклоніння докорінно відрізнялось від поклоніння довколишніх народів. Ці язичницькі народи поклонялися богам, які насправді були вигаданими. Вони зображались як насильники, жаднюги і розпусники. Вони були порочні у всьому. Їхні поклонники теж ставали такими. Тому Єгова застеріг своїх слуг, аби вони трималися осторонь від язичників і не втягувалися в їхні огидні релігійні обряди (Левит 18:24—28; 1 Царів 11:1, 2).

11. Як святість небесної організації Єгови виявляється через а) ангелів? б) серафимів? в) Ісуса?

¹¹ Навіть за найліпших обставин вибраний Єговою стародавній Ізраїль міг лише слабо відображати святість Божої небесної організації. Величезну кількість духовних створінь, що віддано служать Богу, названо «тьмами святих» (Повторення Закону 33:2, ЦСТ; Юди 14, ЦСТ). Вони чудово віддзеркалюють світлу й непорочну красу Божої святості. Пригадайте також могутніх серафимів, яких Ісая бачив у видінні. Зміст їхньої пісні показує, яку велику роль вони відіграють у сповіщенні цілому Всесвіту про святість Єгови. Проте одне духовне створіння займає серед них найвище становище — це єдинородний Божий Син. Ісус у найвищій мірі віддзеркалює святість Єгови. Тому його слушно названо «Божим Святим» (Івана 6:68, 69, Хом.).

Святе ім’я, святий дух

12, 13. а) Чому доречними є слова Біблії про те, що Боже ім’я святе? б) Чому Боже ім’я потрібно освячувати?

¹² А що сказати про Боже ім’я? Як ми вже довідалися з першого розділу, воно є не просто титулом чи назвою. Це ім’я представляє Бога Єгову, і його значення охоплює всі Божі риси. Тому в Біблії говориться, що Боже ім’я «святе» (Ісаї 57:15, НС). Згідно з Мойсеєвим Законом, за зневагу Божого імені карали смертю (Левит 24:16). Також зверніть увагу, що́ Ісус поставив на першому місці у своїй молитві: «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє» (Матвія 6:9). Святити — значить вирізняти щось як священне, глибоко шанувати його, ставитись як до святого. Але чому Боже ім’я, якому притаманна непорочність, потрібно освячувати?

¹³ Боже святе ім’я лихословили та зводили на нього наклепи. В Едемі Сатана сказав про Єгову неправду, закинувши, наче Бог — несправедливий Владика (Буття 3:1—5). Відтоді Сатана, князь цього нечестивого світу, докладає всіх зусиль, щоб обман про Бога поширювався (Івана 8:44; 12:31; Об’явлення 12:9). Багато релігій змальовують Бога деспотичним, далеким чи жорстоким. Вони стверджують, що він підтримує їх у кровопролитних війнах. Шана за чудове творіння головно віддається не Богові, а сліпому випадку — еволюції. Справді, Боже ім’я злісно ганьбили. Це ім’я необхідно освячувати, а слава, що належить йому по праву, мусить бути відроджена. Ми прагнемо освячувати ім’я Бога й доводити правомірність його верховної влади, а також дуже радіємо, коли вносимо хоч якусь частку у сповнення цього величного наміру.

14. Чому Божий дух названо святим і чому зневага святого духу є дуже тяжким гріхом?

¹⁴ Існує ще щось тісно пов’язане з Єговою, що майже завжди називається святим,— його дух, тобто діюча сила (Буття 1:2, НС). Єгова використовує цю незрівнянну силу, щоб виконувати свої задуми. В усіх його вчинках виявляється святість, чистота і непорочність, тому його діючу силу доречно названо святим духом чи духом святості (Луки 11:13; Римлян 1:4). Зневага святого духу, скажімо свідомі дії всупереч Божій волі, є непростимим гріхом (Марка 3:29).

Чому святість Єгови притягує нас до нього

15. Чому природно відчувати побожний страх, викликаний думками про святість Єгови, і яким цей страх має бути?

¹⁵ Тож неважко зрозуміти, чому Біблія пов’язує між собою святість Бога і побожний страх з боку людей. Наприклад, у Псалмі 99:3 (Хом.) сказано: «Хай славлять твоє велике й страшне ім’я; святе — воно». Проте такий страх не є хворобливим. Це глибоке почуття благоговіння, найбільшої шани. Відчувати подібне — природно, адже Божа святість настільки вища від нас. Вона кришталево чиста і прекрасна. Однак думка про неї не повинна нас відштовхувати. Навпаки, належне розуміння святості Єгови допомагатиме нам наближатися до нього. Чому?

16. а) Як святість пов’язана з красою? Наведіть приклад. б) Як описи, в яких бачили Єгову, наголошують на чистоті, непорочності та світлі?

¹⁶ По-перше, у Біблії святість пов’язана з красою. В Ісаї 63:15 говориться, що небеса — це Боже «мешкання святині... та слави [«краси», НС]» (Ісаї 63:15). Нас вабить краса. Гляньте, приміром, на сторінку 33. Хіба ж вам не подобається цей пейзаж? Чому він так тішить око? Придивіться, яка чиста вода. Мабуть, повітря теж чисте, бо вгорі — голубе небо, і все, здається, аж іскриться під сонячними променями. А якби цей малюнок дещо змінити: струмок зробити засміченим, дерева і скелі спотворити якимись написами, а повітря наповнити кіптявою. Ми більше не милувалися б цією картинкою, на неї було б неприємно дивитися. Люди природно поєднують красу з чистотою, непорочністю і світлом. Такими ж словами можна змалювати і святість Єгови. Тож не дивно, що описи видінь, в яких бачили Єгову, надзвичайно захоплюють нас. Сяюча, мов сонце; блискуча, як коштовні камені; яскрава, наче полум’я чи найщиріші та найяскравіші дорогоцінні метали,— ось така краса нашого святого Бога (Єзекіїля 1:25—28; Об’явлення 4:2, 3).

17, 18. а) Яка була перша реакція Ісаї на видіння? б) Як Єгова через серафима підбадьорив Ісаю і що означали дії серафима?

¹⁷ Втім, порівнюючи себе з Єговою, чи ми повинні через його святість вважати себе нижчими від нього? Звісна річ, що так. Зрештою, ми справді нижчі від Єгови, і це ще дуже слабо сказано. А чи усвідомлення цього мусить відштовхувати нас від Бога? Звернімо увагу на реакцію Ісаї, коли він почув, як серафими проголошували про святість Єгови. «Тоді я сказав: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Ісаї 6:5). Безмежна святість Єгови нагадала Ісаї про його власну гріховність і недосконалість. Спершу цей вірний чоловік дуже засмутився. Але Єгова не полишив його в такому стані.

¹⁸ Один із серафимів відразу ж потішив пророка. Як? Це могутнє духовне створіння підлетіло до жертовника, взяло звідти вуглину й доторкнулося нею до вуст Ісаї. Хтось може подумати, що це мало б завдати болю, а не принести полегшення. Проте не забувайте: то було видіння, в якому все мало символічне значення. Ісая, вірний єврей, чудово знав, що у храмі щодня на жертовнику приносились жертви для окуплення гріхів. І серафим з любов’ю нагадав пророку, що, хоча він і справді був недосконалий, «нечистоустий», то все ж міг бути чистим в очах Богаa. Єгова виражав готовність прийняти недосконалу, грішну людину за святу, принаймні до певної міри (Ісаї 6:6, 7).

19. Як ми, хоч і недосконалі, можемо до певної міри бути святими?

¹⁹ Те саме можна сказати і про наш час. Усі жертви, які складалися на жертовнику в Єрусалимі, були лише тінню чогось більшого — однієї досконалої жертви, принесеної Ісусом Христом у 33 році н. е. (Євреїв 9:11—14). Якщо ми щиро каємося у своїх гріхах, виправляємось і віримо в цю жертву, тоді отримуємо прощення (1 Івана 2:2). Ми також можемо бути чистими в очах Єгови. Тому апостол Петро нагадує: «Написано: «Будьте святі,— Я бо святий» (1 Петра 1:16). Зверніть увагу, Єгова не сказав, що ми маємо бути такими ж святими, як він. Бог не сподівається від нас неможливого (Псалом 103:13, 14). Єгова заохочує людей бути святими тому, що він святий. «Як улюблені діти», ми хочемо наслідувати його настільки, наскільки це можливо для недосконалої людини (Ефесян 5:1). Отже, поступ до святості — це безперервний процес. Зростаючи духовно, ми день у день ‘вдосконалюємо святість’ (2 Коринтян 7:1, НС).

20. а) Чому важливо усвідомити, що ми можемо бути чистими в очах нашого святого Бога? б) Як вплинуло на Ісаю те, що його гріхи було окуплено?

²⁰ Єгова любить те, що праведне і чисте. Він ненавидить гріх (Авакума 1:13). Але він не відчуває ненависті до людей. Доки ми дивимося на гріх так, як він,— ненавидимо зло й кохаємо добро,— а також намагаємося наслідувати досконалий приклад Ісуса Христа, Єгова прощає нам гріхи (Амоса 5:15; 1 Петра 2:21). На нас може дуже сильно вплинути усвідомлення того, що ми маємо можливість бути чистими в очах нашого святого Бога. Не забувайте, що святість Єгови спершу спонукала Ісаю задуматися над власною недосконалістю. Він вигукнув: «Горе мені!» Але Ісая, зрозумівши, що його гріхи було окуплено, змінив свій погляд. Коли Єгова запитав, хто хоче виконати його доручення, пророк відразу погодився, хоч і не відав, що́ йому доведеться робити. Він вигукнув: «Ось я,— пошли Ти мене!» (Ісаї 6:5—8).

21. Що запевняє нас у тому, що ми можемо вдосконалювати святість?

²¹ Ми створені на образ нашого святого Бога і наділені позитивними моральними рисами і здатністю сприймати духовне (Буття 1:26). В нас усіх закладено можливість бути святими. Якщо безупинно розвиватимемо святість, Єгова з радістю допоможе нам. Роблячи це, ми все більше й більше наближатимемось до нашого святого Бога. Дізнаючись з подальших розділів про риси Єгови, ми побачимо, що існує багато вагомих причин, аби наближатися до нього!

1, 2. Які незвичайні речі вже траплялися в житті Іллі, але що він побачив з печери на горі Хорив?

ДО ТІЄЇ події в житті Іллі вже траплялися незвичайні речі. Коли йому довелося жити у сховку, круки двічі на день приносили йому їжу. Також протягом довготривалого голоду він був свідком того, як дві посудини, з котрих набирали борошно та олію, завжди залишалися повними. Він навіть на власні очі бачив, як у відповідь на його молитву з неба спав вогонь (1 Царів, розділи 17, 18). Однак чогось такого Ілля ще ніколи не бачив.

² Зіщулившись біля виходу з печери на горі Хорив, Ілля спостерігав за низкою дивовижних явищ. Спершу здійнявся лютий вітер. Він, мабуть, завивав та оглушливо ревів, трощив гори і розбивав скелі. Потім почався землетрус, і з надр землі вивільнилася колосальна енергія. Тоді з’явився вогонь. Коли він проносився по тій околиці, Ілля, ймовірно, відчув його палючий жар (1 Царів 19:8—12).

3. Вияв якої Божої риси бачив Ілля і в чому можемо її побачити ми?

³ Усі ці несхожі одна на одну події, свідком яких став Ілля, мали дещо спільне: кожна виявляла величезну силу Бога Єгови. Звичайно, нам не обов’язково побачити якесь чудо, аби зрозуміти, що Єгова володіє силою. Цю рису дуже легко помітити. Як говорить Біблія, про «вічну силу й Божество» Єгови свідчать його творіння (Римлян 1:20). Лишень подумайте про сліпучу блискавку й могутній гуркіт грому під час грози, величний і потужний водоспад, а також про неосяжну широчінь зоряного неба! Хіба ж усе це не промовляє про Божу силу? Але нині мало хто щиро визнає її. А ще менше людей сприймає силу Бога належно. Однак, усвідомивши те, якою є ця Божа риса, ми знайдемо багато підстав наближатися до Єгови. У цій частині ми детально проаналізуємо інформацію про неперевершену силу Єгови.

Невід’ємна риса Єгови

4, 5. а) Який існує зв’язок між ім’ям Єгови і його могутністю, або силою? б) Чому влучним є приклад вола, який навів Єгова, щоб зобразити свою силу?

⁴ Єгова має незрівнянну силу. В Єремії 10:6 сказано: «Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий й велике Ім’я Твоє могутністю». Зауважте, що могутність, цебто сила, пов’язана з ім’ям Єгови. Пригадуєте, Боже ім’я, очевидно, означає «Він спричиняє ставати». Завдяки чому Єгова може будь-що створити і стати ким захоче? Передусім завдяки силі. І справді, спроможність Єгови діяти, виконувати свою волю, не має меж. Така сила — одна з його невід’ємних рис.

⁵ Ми ніколи не змогли б до кінця зрозуміти, наскільки великою силою володіє Єгова. Тому він, аби допомогти нам, застосовує ілюстрації. Як ми вже довідалися, щоб описати свою силу, він ставить у приклад вола (Єзекіїля 1:4—10). Таке порівняння дуже влучне, оскільки віл — величезний і могутній. У біблійні часи мешканці Палестини могли навіть ніколи не побачити сильнішого створіння. Але вони знали про набагато страшніших родичів цих тварин — диких биків, або турів, які вже вимерли (Йова 39:9—12). Римський імператор Юлій Цезар колись сказав, що ці бики за розміром майже такі, як слони. Він написав: «Велика їхня міць, і швидкий їхній біг». Уявіть, наскільки мізерними і слабкими ви почувалися б поряд з таким створінням!

6. Чому лише Єгову названо «Вседержителем»?

⁶ Подібно й людина — маленька та безсила в порівнянні з Єговою, могутнім Богом. Для нього навіть великі народи немов пилинка на шальках терезів (Ісаї 40:15). На відміну від своїх творінь, Єгова володіє необмеженою силою, бо тільки його названо «Вседержителем»a (Об’явлення 15:3). Бог — ‘всемогутній’ і ‘всесильний’ (Ісаї 40:26). Він є невичерпним джерелом енергії. Єгова не залежить від якогось зовнішнього джерела енергії, оскільки «сила Богові належить» (Псалом 62:12, Хом.). Але як він виявляє свою силу?

Як Єгова виявляє свою силу

7. Що таке святий дух Єгови і яку думку передають слова, вжиті в оригінальних текстах Біблії?

⁷ Єгова без обмежень зливає святий дух. Це Божа сила в дії. У Біблії, в Буття 1:2, згідно з «Перекладом нового світу» (англ.), святий дух названо Божою «діючою силою». Вжиті в оригінальних єврейському та грецькому текстах слова, котрі перекладаються як «дух», можна також залежно від контексту передати словами «вітер», «подих» і «по́дув». Згідно з твердженнями лексикографів, ці слова у мовах оригіналів містять думку про невидиму силу в дії. Божий дух, як і вітер, невидимий, але його дія — очевидна.

8. Як у Біблії символічно названо Божий дух і чому такі порівняння підхожі?

⁸ Божий святий дух — це універсальна сила. Єгова користується ним, щоб сповнити будь-який свій намір. Тому слушно, що в Біблії Божий дух має такі символічні назви, як «перст», «палець», «сильна рука» чи «витягнене рамено» (Луки 11:20; Повторення Закону 5:15; Псалом 8:4). Руками людина виконує багато різноманітних завдань, для здійснення яких потрібна неоднакова сила й майстерність. Так само і Бог застосовує свій дух, щоб сповнити будь-який задум, скажімо, за допомогою цього духу він створив мікроскопічний атом, розділив води Червоного моря та обдарував християн першого сторіччя здатністю розмовляти іншими мовами.

9. Наскільки велика сила Єгови як правителя?

⁹ Єгова також виявляє силу, обіймаючи становище Всесвітнього Суверена. Чи можете уявити собі, що незліченні мільйони розумних, здібних створінь з готовністю слухаються ваших наказів? Єгова володіє такою силою правителя. Він має слуг і серед людей. У Біблії ці слуги часто прирівнюються до війська (Псалом 68:11, НС; 110:3). Але, порівняно з ангелом, людина — слабке створіння. Тільки уявіть собі: коли ассирійська армія напала на Божий народ, лише один ангел за ніч убив 185 000 солдатів! (2 Царів 19:35). Божі ангели «могутні силою» (Псалом 103:19, 20, Хом.).

10. а) Чому Вседержителя названо Єговою військ? б) Хто серед усіх створінь Єгови наймогутніший?

¹⁰ А скільки ж є ангелів? Пророк Даниїл у видінні бачив небо, де перед престолом Єгови стояло понад 100 мільйонів духовних створінь. Але ніщо не вказує на те, що він побачив усіх ангелів (Даниїла 7:10). Отже, можливо, у всесвіті існує сотні мільйонів ангелів. Тому Бога названо Єговою військ. Цей титул говорить про його високе становище Командувача, який керує численним та організованим військом могутніх ангелів. Він настановив над усіма цими духовними істотами свого улюбленого Сина, «первородного усього сотворіння» (Колосян 1:15, УКУ). Ісус, будучи архангелом — головним над усіма ангелами, серафимами та херувимами,— наймогутніший серед творив Єгови.

11, 12. а) Як проявляється сила Божого слова? б) Наскільки великою, за словами Ісуса, є сила Єгови?

¹¹ Єгова виявляє силу ще в інший спосіб. У Євреїв 4:12 (СМ) говориться: «Слово Боже — живе й потужне». Чи ви зауважували незвичайну силу Божого слова — натхнених духом оповідей, зібраних і збережених у Біблії? Вони підкріпляють, зміцнюють віру і допомагають нам докорінно змінюватися. Апостол Павло застерігав співвіруючих, щоб вони стереглися тих, хто втягнувся в грубу неморальність. Тоді він додав: «Такими були дехто з вас» (1 Коринтян 6:9—11). Отже, «Слово Боже» вплинуло на них своєю силою і допомогло їм змінитися.

¹² Сила Єгови така велика, а способи її вияву настільки ефективні, що Богові на заваді ніщо не зможе стати. Ісус сказав: «Можливе все Богові» (Матвія 19:26). А задля яких цілей Єгова використовує свою силу?

Сила, застосована з певною метою

13, 14. а) Чому можна сказати, що Єгова не є безособовим джерелом сили? б) Для здійснення яких цілей Єгова виявляє свою силу?

¹³ Дух Єгови набагато могутніший від будь-якої сили природи, а Єгова не є безособовою силою чи якимось джерелом енергії. Він — особа і цілковито керує своєю силою. Що ж спонукує Бога вживати її?

¹⁴ Як ми далі дізна́ємось, Бог застосовує силу, щоб творити, нищити, захищати, відроджувати — коротко кажучи, для здійснення всього, що узгоджується з його досконалими намірами (Ісаї 46:10). Інколи Єгова виявляє силу, аби відкрити щось важливе про свою особистість та норми. Передусім він використовує силу для сповнення своєї волі — доведення правомірності своєї верховної влади й освячення свого святого імені за допомогою Месіанського Царства. Ніщо не зможе перешкодити звершенню цього задуму.

15. З яким наміром Єгова застосовує силу задля своїх слуг і як він це виявив у випадку Іллі?

¹⁵ Єгова також виявляє свою силу на благо кожного з нас. Зверніть увагу на 2 Хронік 16:9: «Очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього». Підтвердженням цього є побачені Іллею незвичайні події, про які згадувалося на початку розділу. Чому Єгова в такий дивовижний спосіб показав йому свою силу? Зла цариця Єзавель присяглася вбити Іллю. Він утікав, щоб врятуватися. Пророка охопило почуття самотності, страх та знеохочення, бо здавалося, що вся його тяжка праця пішла намарно. Аби заспокоїти стривоженого Іллю, Єгова дав йому яскравий доказ своєї сили. Вітер, землетрус і вогонь засвідчили: наймогутніша Істота у Всесвіті була з Іллею. Що могло примусити Іллю боятися Єзавелі, коли на його боці був усемогутній Бог? (1 Царів 19:1—12)b.

16. Чому ми можемо знаходити потіху, розмірковуючи про велику силу Єгови?

¹⁶ Хоча тепер Єгова й не робить чуд, з часів Іллі він не змінився (1 Коринтян 13:8). Сьогодні він, як і тоді, готовий застосовувати свою силу для добра тих, хто любить його. Щоправда, Бог живе в неприступній духовній сфері, але він не далеко від нас. Його сила — безмежна, отже відстань не становить перешкоди. «Господь близький всіх, хто взиває до Нього» (Псалом 145:18). Коли пророк Даниїл звернувся до Єгови по допомогу, то не встиг навіть закінчити молитву, як перед ним уже з’явився ангел! (Даниїла 9:20—23). Ніщо не може завадити Єгові допомогти тим, кого він любить, і зміцнити їх (Псалом 118:6).

Чи Бог неприступний через свою силу?

17. В якому значенні сила Єгови вселяє в нас страх, але якого страху вона не викликає?

¹⁷ Чи нам слід боятися Бога, оскільки він має таку велику силу? І так, і ні. Ми кажемо «так», тому що ця риса є вагомою підставою для того, аби розвивати побожний страх та благоговіння, про що згадувалось у попередньому розділі. Як говорить Біблія, такий страх — «початок премудрости» (Псалом 111:10). Однак ми відповімо теж «ні». Чому? Бог дійсно володіє силою, але це не означає, що ми маємо відчувати до нього хворобливий страх або ж не повинні наближатися до нього.

18. а) Чому багато людей не довіряє тим, хто має владу? б) Звідки ми знаємо, що влада не може негативно вплинути на Єгову?

¹⁸ «Влада зазвичай псує, а абсолютна влада псує абсолютно». Ці слова написав у 1887 році англійський дворянин лорд Актон. Їх часто повторюють, бо багато хто, мабуть, переконується, що це беззаперечна істина. Як уже неодноразово засвідчила історія, недосконалі люди зазвичай зловживають своєю владою (Екклезіяста 4:1; 8:9). Тому чимало людей не довіряють тим, хто має владу, і тримаються осторонь від них. Єгова посідає необмежену владу. Чи вона якимось чином згубно вплинула на нього? Зовсім ні. Ми вже довідалися, що він святий і не піддається жодному поганому впливові. Єгова не такий, як недосконалі люди, котрі володіють владою в цьому зіпсованому світі. Він ніколи не зловживав нею і ніколи цього не зробить.

19, 20. а) У гармонії з якими рисами Єгова виявляє силу і чому це потішає? б) Який приклад ви навели б, щоб зобразити стриманість Єгови, і чому вона приваблює вас?

¹⁹ Пам’ятаймо: Єгова має не лише силу. Потрібно ще докладно довідатися про його справедливість, мудрість і любов. Але не слід думати, наче Бог проявляє ці риси жорстко й механічно — кожну окремо. З подальших розділів ми дізнаємося, що Єгова завжди виявляє силу в гармонії зі своєю справедливістю, мудрістю і любов’ю. Поміркуйте про ще одну рису, притаманну Богові, але якою рідко володіють світські правителі,— про стриманість.

²⁰ Уявіть собі: ви зустрілися з такою велетенською і могутньою людиною, що боїтеся її. Однак з часом бачите, що вона, здається, добра. Ця людина завжди готова застосувати свою силу, аби допомогти людям і оберегти їх, особливо беззахисних та уразливих. Вона ніколи не зловживає силою. Ви бачите, як на неї безпідставно зводять наклепи, але вона залишається непохитною і водночас тримається спокійно, гідно, навіть виявляє доброзичливість. Ви задумуєтесь, чи змогли б показати таку ж доброту і стриманість, особливо якби мали подібну силу! Якщо ви познайомитесь ближче з тою людиною, то хіба не потягнетеся до неї? Ми маємо набагато вагоміші підстави наближатися до всемогутнього Єгови. Поміркуйте над цілим реченням, частина якого стала назвою цього розділу: «Господь довготерпеливий [«повільний до гніву», НС] і силою великий» (Наума 1:3, Хом.). Єгова не спішить скеровувати свою силу проти людей, навіть проти злих. Він лагідний і добрий. Бог доказав, що він «повільний до гніву», хоч багато разів мав підстави розсердитись (Псалом 78:37—41).

21. Чому Єгова не примушує людей сповняти його волю і що ми можемо навчитися з цього про Бога?

²¹ Подивімось на стриманість Єгови з іншого боку. Якби у вас була необмежена сила, чи інколи ви не відчували б спокуси примусити людей зробити щось по-вашому? Єгова, посідаючи таку силу, не настоює, щоб люди йому служили. Хоча служіння Богу — єдиний шлях до вічного життя, Єгова не змушує нас до цього. Він ставиться приязно і з повагою до кожної людини, даючи їй свободу вибору. Бог попереджає про згубні наслідки нерозсудливого і добрі плоди правильного вибору. Але право вибирати він залишає в наших руках (Повторення Закону 30:19, 20). Єгова не потребує, щоб йому служили з примусу або через хворобливий страх перед його величною силою. Він шукає тих, хто служитиме йому охоче і з любові (2 Коринтян 9:7).

22, 23. а) З чого видно, що Єгові подобається наділяти силою інших? б) Що ми розглянемо в наступному розділі?

²² Розгляньмо останню причину, чому не потрібно лякатися Всемогутнього Бога. Люди, які мають владу, переважно бояться ділитися нею з кимось. Однак Єгові подобається давати її своїм відданим поклонникам. Він наділяє неабиякою владою інших, наприклад, свого Сина (Матвія 28:18). Також Єгова дає своїм служителям силу в інший спосіб. У Біблії говориться: «Твоя, Господи, могутність і сила, і велич, і вічність, і слава, і все на небесах та на землі... В руці Твоїй сила та хоробрість, і в руці Твоїй — побільшити та зміцнити все [«зробити кожного великим, сильним», Хом.]» (1 Хронік 29:11, 12).

²³ Отже, Єгова з радістю дасть вам силу. Тих, хто хоче служити йому, він наділяє навіть «наднормальною силою» (2 Коринтян 4:7, НС). Хіба вас не приваблює Бог з такою енергією, який, уживаючи силу, керується добротою та високими моральними принципами? У наступному розділі ми зосередимо увагу на тому, як Єгова застосовує силу, щоб творити.

1, 2. Як Сонце виявляє творчу силу Єгови?

ЧИ ВАМ доводилось у холодну ніч грітися біля багаття? Мабуть, ви простягли руки до полум’я саме на таку відстань, аби було приємно від його тепла. Якби надто наблизилися до нього, відчули б сильний жар. А коли б відсунулися задалеко, то, огорнуті холодним мороком ночі, промерзли б.

² Існує «вогнище», яке зігріває нас удень. Воно горить на віддалі приблизно 150 мільйонів кілометрів від Землі!a Яким же потужним має бути Сонце, якщо ми відчуваємо його тепло так здалеку! А Земля обертається навколо цієї велетенської термоядерної печі якраз на потрібній відстані. Якби ця віддаль була меншою, вся вода на нашій планеті випарувалася б, а якби більшою — вона вкрилась би льодом. В обидвох випадках життя на Землі не існувало б. Як джерело енергії, сонячне світло не лише необхідне нам для життя, воно також екологічно чисте, безвідходне і, безперечно, приємне (Екклезіяста 11:7).

3. Про яку важливу істину свідчить Сонце?

³ Однак більшість людей сприймає Сонце як щось звичайне, хоча від нього залежить їхнє життя. Тому вони не помічають того, про що це світило вчить нас. Біблія говорить про Єгову: «Приготував Ти світло [«світила», Хом.] та сонце» (Псалом 74:16). І справді, Сонце приносить честь Єгові — Тому, хто «небо та землю вчинив» (Псалом 19:2; 146:6). Це одне з безлічі небесних тіл, які виявляють величезну творчу силу Єгови. Дізнаймося ж більше про декотрі з них, а тоді зосередьмо свою увагу на Землі та поміркуймо про життя, що наповнює її.

«Підійміть у височину ваші очі й побачте»

4, 5. Наскільки потужне й велике Сонце, але яке воно в порівнянні з іншими зірками?

⁴ Як ви, мабуть, уже знаєте, наше Сонце є зіркою. Воно видається нам більшим від зір, які бачимо вночі, бо, порівняно з ними, Сонце розташоване досить близько до нас. Наскільки воно потужне? Температура в його надрах становить приблизно 15 000 000°С. Якби частинку сонячного ядра за розмірами не більшу, ніж голчане вушко, помістити на Землю, ви обпеклися б, стоячи навіть за 140 кілометрів від цієї жаринки! Щосекунди Сонце випромінює енергію, рівну вибухові сотень мільйонів атомних бомб.

⁵ Сонце настільки величезне, що в ньому могли б поміститися понад 1 300 000 планет такого ж розміру, як Земля. Чи це надзвичайно велика зірка? Ні. Астрономи називають його жовтим карликом. Апостол Павло написав, що «зоря від зорі відрізняється славою» (1 Коринтян 15:41). Він навіть не міг знати, які ж правдиві ці натхнені слова. Існує зірка такої величини, що, якби її помістити замість Сонця, то Земля опинилася б усередині неї. А коли б на місці Сонця була ще інша гігантська зірка, вона зайняла б простір аж до Сатурна. Він розташований дуже далеко від Землі: космічний корабель долетів би туди за чотири роки, летячи зі швидкістю у 40 разів більшою від швидкості кулі, що вилітає з потужної ручної зброї!

6. Як Біблія показує, що людина не може полічити число зір?

⁶ Кількість зір вражає ще більше, ніж їхні розміри. У Біблії говориться, що зірки неможливо перелічити, а рахувати їх — це те саме, що рахувати «морський пісок» (Єремії 33:22). Ті слова показують: зірок є набагато більше, ніж можна побачити неозброєним оком. Зрештою, якби біблійний письменник, скажімо Єремія, споглядаючи нічне небо, спробував перерахувати зорі, він налічив би лише коло трьох тисяч, бо саме стільки зірок бачить неозброєне око в безхмарну ніч. Це число можна прирівняти до кількості піщинок лише у жмені піску. Насправді ж кількість зір — незчисленна, як і кількість морського піскуb. Хто зміг би їх порахувати?

7. а) Скільки приблизно зірок міститься в нашій Галактиці і наскільки великим є це число? б) Чому варте уваги те, що астрономи не можуть встановити кількість галактик, і що́ це нам говорить про творчу силу Єгови?

⁷ Відповідь знаходимо в Ісаї 40:26: «Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх». У Псалмі 147:4 говориться: «Вираховує Він число зорям». А яке ж «число зір»? Це непросте запитання. За орієнтовними даними астрономів, лише в нашій Галактиці налічується понад 100 мільярдів зірокc. А це тільки одна з багатьох галактик, і чимало з них має ще більше зір. Скільки існує галактик? Декотрі астрономи наводять приблизне число — 50 мільярдів. Ще інші припускають, що їх може бути до 125 мільярдів. Отже, людина не здатна встановити навіть кількості самих галактик, не кажучи вже про точне число усіх мільярдів зірок, які входять до складу тих галактик. А Єгова знає цю кількість. Більш того, він дає кожній зірці окреме ім’я!

8. а) Як би ви описали розміри нашої Галактики? б) Яким чином Єгова визначає рух небесних тіл?

⁸ Ми ще в більшій мірі відчуватимемо благоговіння перед Єговою, якщо замислимось над розмірами галактик. За приблизними підрахунками, діаметр нашої Галактики, Молочного Шляху, становить 100 000 світлових років. Уявіть промінь світла, що мчиться із шаленою швидкістю — 300 000 кілометрів за секунду. Він перетне Галактику аж за 100 000 років! А декотрі галактики набагато більші від нашої. У Біблії ж говориться, що Єгова «простягає» безкрає небо, немов звичайну тканину (Псалом 104:2). Він також визначає рух цих творив. Від найкрихітнішої часточки міжзоряного пилу до найбільшої галактики — все рухається за фізичними законами, які встановив і привів у дію Єгова (Йова 38:31—33). Вчені уподібнили точний рух небесних тіл до злагоджених рухів у майстерно виконаному складному танці! Тож подумайте про Того, хто створив ці космічні тіла. Хіба ви не відчуваєте благоговіння перед Богом, який володіє такою величезною творчою силою?

«Своєю Він силою землю вчинив»

9, 10. Як про силу Єгови свідчить розташування Сонячної системи, Юпітера, Землі й Місяця?

⁹ Про творчу силу Єгови чудово свідчить наш дім — Земля. У безкрайому Всесвіті Бог підібрав для неї якнайліпше місце. Декотрі науковці вважають, що в багатьох інших галактиках на такій планеті, як наша, не змогло б роїтися життя. Значна частина Молочного Шляху, мабуть, не була призначена для життя. У центрі Галактики міститься щільне скупчення зірок. Радіовипромінювання там дуже інтенсивне, а зірки часто наближаються одна до одної на дуже малі відстані. На краях Галактики бракує багатьох елементів, необхідних для життя. Наша Сонячна система займає ідеальне місце між цими несприятливими зонами.

¹⁰ На Землю благотворно впливає існування далекого, але велетенського захисника — планети Юпітер. Вона більша від Землі в понад тисячу разів і має величезну силу притягання. А що це дає? Юпітер притягує об’єкти, котрі мчать через космічний простір, або змінює напрям їхнього руху. Учені визначили, що, якби не було Юпітера, потік великих космічних тіл, які падають на Землю, був би в 10 000 разів потужніший, ніж тепер. Також на Землю позитивно впливає її близький сусід — незвичайний супутник Місяць. Це не просто «нічне світило», яке милує око своєю красою. Завдяки Місяцю Земля перебуває під незмінним нахилом. Унаслідок цього на нашій планеті відбувається стабільне чергування пір року — а це ще один сприятливий фактор для життя на ній.

11. Як створено земну атмосферу, аби вона виконувала роль захисного щита?

¹¹ Усе на Землі свідчить про творчу силу Єгови. Візьмімо для прикладу атмосферу, яка виконує роль захисного щита. Від Сонця надходять цілющі й згубні промені. Коли шкідливе сонячне проміння врізається у верхній шар земної атмосфери, звичайний кисень перетворюється в озон. Утворений внаслідок цього озоновий шар у свою чергу поглинає більшість шкідливих променів. По суті, наша планета створена з власною захисною «парасолею»!

12. Як кругообіг води в атмосфері виявляє творчу силу Єгови?

¹² Це лише один цікавий факт, що стосується нашої атмосфери, яка є сумішшю багатьох газів, ідеально підібраних для того, щоб підтримувати життя на Землі чи біля її поверхні. До чуд атмосфери належить кругообіг води. Під дією сонячних променів з океанів та водойм на Землі щороку випаровується понад 400 000 кубічних кілометрів води. З неї утворюються хмари, які розганяються в усебіч вітрами. Потім вона, вже очищена, спадає у вигляді дощу, снігу і граду, поповнюючи земні запаси води. Саме про це говориться в Екклезіяста 1:7: «Всі потоки до моря пливуть, але море — воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти». Такий кругообіг міг пустити в дію лише Єгова.

13. Як про силу Творця свідчить рослинний світ і ґрунт?

¹³ Усюди, де існує життя, видно докази сили Творця. Починаючи від секвой, іноді вищих за 30-поверхові будинки, і закінчуючи мікроскопічними рослинними організмами, якими кишать океани і які постачають значну частину вдихуваного нами кисню,— все свідчить про творчу силу Єгови. Вже сам ґрунт насичений безліччю живих організмів — червів, грибків і мікробів. Вони співпрацюють, виконуючи різноманітні функції, завдяки чому відбувається ріст рослин. Тож у Біблії добре сказано, що земля має силу (Буття 4:12).

14. Яка сила ховається навіть у крихітному атомі?

¹⁴ Безсумнівно, Єгова своєю «силою землю вчинив» (Єремії 10:12). Божу силу демонструють навіть найменші творіння. Скажімо, якби мільйон атомів розмістити в ряд, його довжина була б меншою від товщини нашої волосини. Навіть коли б атом збільшити до розмірів 14-поверхової будівлі, його ядро було б таке, як кристалик солі, що лежав би на сьомому поверсі. Однак саме в такому крихітному ядрі захована несамовита енергія, що вивільняється під час ядерного вибуху!

«Все, що дихає»

15. Який урок Єгова дав Йовові, звернувши його увагу на деяких диких тварин?

¹⁵ Також про творчу силу Єгови яскраво свідчить розмаїття тваринного світу. У 148-му Псалмі перелічено чимало створінь, які вихваляють Єгову, а в 10-му вірші згадується про «звірину й всю худобу». Щоб пояснити, чому людина повинна відчувати благоговіння перед Творцем, Єгова звернув Йовову увагу на лева, зебру, дикого бика, бегемота і левіятана (мабуть, крокодила). Чому? Якщо людина боїться цих могутніх, грізних і неприборканих істот, хіба ж їй не слід мати ще більший страх перед їхнім Творцем? (Йова, розділи 38—41).

16. Покажіть на прикладах, що вас вражає в таких творіннях Єгови, як птахи.

¹⁶ У Псалмі 148:10 також звертається увага на «птаство крилате». Подумайте лишень про його багатоманітність! Єгова розповів Йовові про страуса, який «сміється з коня та з його верхівця». Цей птах заввишки 2,5 метра. Хоч він і не літає, зате бігає зі швидкістю 65 кілометрів за годину, роблячи кроки, що інколи сягають 4,5 метра! (Йова 39:13, 18). Альбатрос же більшість свого життя літає над морями. Він — природний планерист, а розмах його крил буває до 3 метрів. Альбатрос може годинами ширяти, не махаючи крилами. Зате колібрі-джміль — всього 5 сантиметрів завдовжки — вважається найменшою пташкою у світі. За секунду вона може робити до 80 змахів крильцятами! Колібрі, виблискуючи, немов маленький летючий самоцвіт, здатна висіти в повітрі, як вертоліт, і навіть літати задом наперед.

17. Які розміри синього кита і якого логічного висновку ми дійдемо, розмірковуючи над створеним Єговою тваринним світом?

¹⁷ У Псалмі 148:7 (Кул.) говориться, що «велетні морські» також вихваляють Єгову. Візьмімо для прикладу синього кита. На думку багатьох людей, це найбільша тварина з усіх, які будь-коли існували на нашій планеті. Той «велетень», що замешкує океанські глибини, буває до 30 метрів завдовжки, а то й більше. Він може важити стільки, скільки важить стадо з 30 дорослих слонів. Сам його язик має таку ж вагу, як один слон. Серце синього кита завбільшки з невелику машину. Цей гігантський орган робить тільки 9 ударів за хвилину, тоді як серце колібрі — до 1200 ударів. Щонайменше одна з кровоносних судин синього кита така широка, що по ній могла б проповзти дитина. Безперечно, наші серця спонукують нас повторювати слова з книги Псалмів: «Все, що дихає,— хай Господа хвалить» (Псалом 150:6).

Навчаймося з творчої сили Єгови

18, 19. Наскільки розмаїті живі організми, створені Єговою, і що творіння свідчить стосовно Божої верховної влади?

¹⁸ Про що нас вчить творча сила Єгови? Роздумуючи про різноманітність творінь, ми сповнюємось благоговійним трепетом. Один псалмоспівець вигукнув: «Які то численні діла Твої Господи... Твого творива повна земля» (Псалом 104:24). Хіба ж це не так? Біологи вже відкрили понад мільйон видів живих організмів. Але думки щодо цього різняться: дехто говорить про існування 10, 30 і навіть більше мільйонів видів. У житті митців, можливо, трапляється, що їхня здатність творити інколи вичерпується. На відміну від них, творчий потенціал Єгови, його сила створювати щось нове і неповторне, безсумнівно, невичерпний.

¹⁹ Творча сила Єгови свідчить, що він посідає верховну владу. Вже саме слово «Творець» відокремлює Єгову від усього іншого у Всесвіті — від «творива». У Біблії жодного разу не названо Творцем чи Співтворцем навіть єдинородного Сина Єгови, який був «майстром» під час процесу творення (Приповістей 8:30; Матвія 19:4). Він — «первородний усього сотворіння» (Колосян 1:15, УКУ). Єгова посідає становище Творця, і це дає йому невід’ємне право на цілковиту верховну владу в усьому Всесвіті (Римлян 1:20; Об’явлення 4:11).

20. В якому розумінні Єгова відпочив, закінчивши творчу працю на Землі?

²⁰ Чи Єгова більше не застосовує свою силу, щоб творити? У Біблії дійсно говориться, що коли Єгова припинив творити у шостий день творення, то «відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив» (Буття 2:2). Апостол Павло сказав, що сьомий «день» триватиме тисячі років, бо за його часу той день ще не закінчився (Євреїв 4:3—6). Але чи «відпочинок» Єгови означає, ніби він взагалі нічого не робить? Ні. Єгова ніколи не перестає працювати (Псалом 92:4, НС; Івана 5:17). Отже, його відпочинок просто вказує на те, що він завершив творення матеріальних речей на землі. А праця Бога, скерована на сповнення його намірів, не зупиняється. Єгова натхнув написання Святого Письма — це теж його праця. До зробленого ним навіть належить поява «створіння нового», про яке піде мова в 19-му розділі (2 Коринтян 5:17).

21. Як творча сила Єгови цілу вічність впливатиме на вірних людей?

²¹ Коли день відпочинку Єгови зрештою завершиться, Бог зможе проголосити, що вся його праця на Землі ‘вельми добра’, як він сказав після шести днів творення (Буття 1:31). Ми не знаємо, в який спосіб він виявлятиме свою безмежну творчу силу потім. У всякому разі можемо бути певні, що нас надалі захоплюватиме те, як Єгова буде використовувати свою творчу силу. Цілу вічність ми щораз ближче пізнаватимемо Єгову через його творіння (Екклезіяста 3:11). Чим більше знань ми набудемо про Єгову, тим глибшим стане наше благоговіння перед ним і тим більше ми наблизимося до нашого Величного Творця.

1—3. а) Що загрожувало ізраїльтянам з боку єгипетської армії? б) Як Єгова воював за свій народ?

ІЗРАЇЛЬТЯНИ опинилися в пастці: з одного боку над ними нависали непрохідні гірські скелі, з другого — вирувало безкрає море. За ними скажено гналася єгипетська армія — безжалісна смертоносна машина, сповнена рішучості знищити їхa. Але Мойсей настійно прохав Божий народ не втрачати надії. «Господь буде воювати за вас»,— запевняв він (Вихід 14:14).

² Мойсей, очевидно, голосно благав Єгову. І Бог відповів йому: «Що ти до Мене кличеш? ...Підійми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його» (Вихід 14:15, 16). Спробуйте уявити подальші події. Єгова негайно дає наказ ангелу — і стовп хмари рушає та стає позаду ізраїльтян. Він, можливо, розтягнувся і, немов стіна, перегородив єгиптянам шлях до наступу (Вихід 14:19, 20; Псалом 105:39). Мойсей простягає руку. Від сильного вітру море розступається. Води якимось чином застигають, піднімаються мурами — і з’являється прохід. Він настільки широкий, що ним може перейти цілий народ! (Вихід 14:21; 15:8).

³ Побачивши таку силу, фараон мав би наказати своїм воїнам відступити. Але цей пихатий володар дає команду нападати (Вихід 14:23). Єгиптяни кидаються навздогін і мчать по морському дну, але їхня погоня незабаром обертається на сум’яття, бо з колісниць починають спадати колеса. Як тільки ізраїльський народ безпечно переходить на другий берег, Єгова наказує Мойсею: «Простягни свою руку на море, і нехай вернеться вода на єгиптян, на їхні колесниці й на комонників їхніх». Водяні мури падають, хоронячи під собою фараона і його армію (Вихід 14:24—28; Псалом 136:15).

4. а) Ким Єгова виявив себе біля Червоного моря? б) Яке враження може справити на декого такий образ Єгови?

⁴ Визволення ізраїльського народу біля Червоного моря — визначна подія в історії стосунків Бога з людством. Тоді Єгова показав, що він — «Муж війни» (Вихід 15:3). Яке враження справляє на вас такий образ Єгови? Безумовно, війни принесли людям багато страждань і лиха. І, оскільки Бог застосовує свою силу для знищення, це, можливо, стримує, а не заохочує вас наближатись до нього.

Війни Божі і людські

5, 6. а) Чому про Бога слушно говориться, що він — «Єгова військ»? б) Чим Божі війни відрізняються від людських?

⁵ Божий титул «Єгова військ» вживається близько трьохсот разів в оригінальному тексті Єврейських Писань і двічі — в оригінальному тексті Християнських Грецьких Писань (1 Самуїла 1:11, НС). Будучи Суверенним Правителем, Єгова очолює численне військо ангелів (Ісуса Навина 5:13—15; 1 Царів 22:19). Ця армія володіє неймовірною нищівною силою (Ісаї 37:36). Безперечно, про знищення людей роздумувати неприємно. Але слід пам’ятати, що Божі війни відрізняються од людських конфліктів, спричинених суперечками про дріб’язкові справи. Військові та політичні лідери можуть приписувати своїй агресивній політиці благородні мотиви. Проте у війнах, які ведуть люди, неодмінно фігурують жадібність та егоїзм.

⁶ На відміну від людей Єгова не керується сліпими почуттями. У Повторення Закону 32:4 сказано: «Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі,— Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він». Боже Слово засуджує непогамовний гнів, жорстокість і насилля (Буття 49:7; Псалом 11:5). Отже, Єгова ніколи не діє безпідставно. Він виявляє свою нищівну силу дуже стримано і лише в крайньому разі. Про це він сказав через пророка Єзекіїля: «Чи Я маю вподобання в смерті несправедливого? — говорить Господь Бог,— чи ж не в тому, щоб він повернувся з доріг своїх та й жив?» (Єзекіїля 18:23).

7, 8. а) Який помилковий висновок зробив Йов щодо своїх страждань? б) Як Елігу виправив мислення Йова стосовно цього питання? в) Який урок ми можемо взяти з того, що трапилося з Йовом?

⁷ Чому ж Єгова використовує силу, щоб нищити? Перед тим як відповісти на це запитання, пригадаймо праведного чоловіка Йова. Сатана кинув виклик: Йов, а по суті ніхто з людей, не зможе залишитись непорочним під час випробувань. У відповідь на цей закид Єгова дозволив Сатані випробувати Йовову непорочність. Унаслідок цього Йов терпів важку недугу, втратив майно і дітей (Йова 1:1—2:8). Не відаючи, які питання було порушено, він зробив помилковий висновок, що його страждання — це несправедлива кара від Бога. Йов запитав Бога, чому він зробив його «ціллю», «ворогом» (Йова 7:20; 13:24).

⁸ Молодий чоловік Елігу показав, у чому полягала хибність Йовових міркувань: «Кажеш: «Моя праведність більша за Божу» (Йова 35:2). Отже, було б нерозсудливо вважати, ніби ми знаємо щось ліпше від Бога, чи припускати, що він повівся несправедливо. «Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди»,— сказав Елігу. Згодом він додав: «Всемогутній,— Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою [«справедливість і велику праведність він не применшить», НС]» (Йова 34:10; 36:22, 23; 37:23). Можемо не сумніватися: якщо Бог воює, то має для цього вагомі підстави. Пам’ятаючи про це, розгляньмо декотрі причини того, чому Бог миру інколи зодягає шати воїна (1 Коринтян 14:33).

Чому Бог миру змушений воювати

9. Чому Бог миру воює?

⁹ Принісши хвалу Богові як «Мужу війни», Мойсей сказав: «Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю?» (Вихід 15:11). Пророк Авакум висловив подібну думку: «Твої очі занадто пречисті, щоб міг Ти дивитись на зло, і на насильство [«лихо», НС] дивитись не можеш» (Авакума 1:13). Хоча Єгова — Бог любові, він також є Богом святості, праведності та справедливості. Іноді ці риси змушують його застосовувати свою нищівну силу (Ісаї 59:15—19; Луки 18:7, НС). Отже, Єгова не плямує свою святість, коли воює. Бог вдається до війни тому, що він святий (Вихід 39:30, НС).

10. а) Коли і як у Бога вперше виникла необхідність воювати? б) Яким єдиним способом буде покладено край ворожнечі, передреченій у Буття 3:15, і які благословення це принесе для праведних людей?

¹⁰ Візьмімо для прикладу ситуацію, що склалася після того, як Адам і Єва, перша людська пара, збунтувались проти Бога (Буття 3:1—6). Якби Єгова затулив очі на їхню неправедність, то, як Владика Всесвіту, підірвав би свою репутацію. Він праведний Бог, і тому був зобов’язаний засудити їх на смерть (Римлян 6:23). У першому біблійному пророцтві Єгова передрік, що між його слугами та послідовниками «вужа», Сатани, не втихатиме ворожнеча (Об’явлення 12:9; Буття 3:15). Ця ворожнеча закінчиться лише тоді, коли буде роздавлено Сатану (Римлян 16:20, Хом.). Праведним людям цей вирок принесе великі благословення, бо ціла земля звільниться від впливу Сатани і перетвориться на рай (Матвія 19:28). Але доки цей вплив існуватиме, ті, хто став на бік Сатани, чимраз більше загрожуватимуть фізичному і духовному добробуту Божого народу. Тому час від часу Єгова буде змушений втручатися.

Бог діє, щоб знищити зло

11. Чому Бог був змушений навести всесвітній Потоп?

¹¹ Прикладом такого втручання був Потоп за днів Ноя. У Буття 6:11, 12 говориться: «Зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. І бачив Бог землю,— і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі». Чи міг Бог допустити, щоб злі люди до кінця занапастили ту мораль, яка ще існувала на землі? Ні. Єгова був змушений навести всесвітній Потоп, щоб очистити землю від людей, котрі загрузли в насиллі та розпусті.

12. а) Що Єгова передрік про Авраамове «Насіння»? б) Чому амореяни мали бути знищені?

¹² Подібно було і з Божим присудом над ханаанеянами. Бог виявив, що від Авраама вийде «Насіння», через яке благословляться всі родини землі. Згідно з цим наміром, Єгова постановив, що нащадки Авраама отримають Ханаанський край, населений амореянами. Чи Бог матиме достатньо причин, щоб прогнати цих людей з їхньої землі? Він звістив, що їх буде вигнано аж приблизно через 400 років — коли «гріх амореянина» стане «повний»b (Буття 12:1—3; 13:14, 15; 15:13, 16; 22:18, Ог., 1988). За цей час амореяни дедалі глибше занурювались у неморальність. Ханаан став краєм ідолопоклонства, душогубства і надзвичайної статевої розбещеності (Вихід 23:24; 34:12, 13; Числа 33:52). Його мешканці навіть спалювали на жертовниках своїх дітей. Чи міг святий Бог наражати свій народ на таке зло? Аж ніяк! Він сказав: «Осквернилася земля, я покарав [«покараю», НС] її за її провину, й вона виблювала [«виблює», НС] своїх мешканців» (Левит 18:21—25, Хом.). Однак Єгова не нищив усіх підряд. Ханаанеяни, що були схильні прийняти правдиве поклоніння, як-от Рахав і ґів’онітяни, не загинули (Ісуса Навина 6:25; 9:3—27).

Бог воює заради свого імені

13, 14. а) Чому Єгова мусив освятити своє ім’я? б) Як Єгова усунув докір зі свого імені?

¹³ Єгова святий, отже його ім’я теж святе (Левит 22:32). Ісус учив своїх учнів молитися: «Нехай святиться Ім’я Твоє» (Матвія 6:9). Через бунт в Едемі Боже ім’я було знеславлено, оскільки було поставлено під сумнів репутацію Єгови і спосіб його правління. Бог аж ніяк не міг дивитися крізь пальці на такі наклепи й бунт. Він мусив очистити своє ім’я від несправедливих докорів (Ісаї 48:11).

¹⁴ Повернімося знову до ізраїльтян. Доки вони були рабами в Єгипті, сповнення Божої обіцянки, даної Аврааму стосовно того, що всі родини землі будуть благословляти себе його Насінням, здавалося неможливим. Коли Єгова визволив ізраїльтян і організував їх у народ, то таким чином усунув докір зі свого імені. Тому пророк Даниїл згадав у молитві: «Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій народ потужною рукою, і зробив Собі... Ім’я» (Даниїла 9:15).

15. Чому Єгова визволив євреїв з вавилонського полону?

¹⁵ Цікаво, що Даниїл звернувся з цією молитвою тоді, коли євреї потребували, аби Єгова знову виступив заради свого імені. Той неслухняний народ потрапив у неволю, цього разу до Вавилону. Єрусалим, столиця євреїв, лежав у руїнах. Даниїл знав, що, коли ці люди повернуться у свою землю, Боже ім’я буде звеличено. Тому він молився: «Господи, прости! Господи, прислухайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім’я Твоє кличеться над Твоїм містом і над Твоїм народом» (Даниїла 9:18, 19).

Бог воює заради свого народу

16. Поясніть, чому те, що Єгова захищає своє ім’я, не означає, що він холодний чи себелюбний.

¹⁶ Але чи те, що Єгова захищає своє ім’я, означає, що він холодний і себелюбний? Ні, бо, діючи так, як цього вимагає його святість і любов до справедливості, він захищає свій народ. Поміркуйте над 14-м розділом книги Буття. З нього ми дізнаємося про чотирьох царів-завойовників, котрі забрали в полон Авраамового племінника Лота і його сім’ю. Хоча ці вороги набагато переважали силою, Авраам з Божою допомогою завдав їм нищівної поразки! Розповіддю про ту перемогу, ймовірно, розпочиналась «Книжка воєн Господніх». У ній, напевно, теж містилися оповіді про війни, не згадані в Біблії (Числа 21:14). Попереду чекало ще багато перемог.

17. З чого видно, що Єгова воював за ізраїльтян після того, як вони увійшли в Ханаанський край? Наведіть приклади.

¹⁷ Незадовго до того як ізраїльтяни увійшли в Ханаанський край, Мойсей запевнив їх: «Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде воювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті» (Повторення Закону 1:30; 20:1). Від днів Ісуса Навина, Мойсеєвого наступника, й упродовж правління Суддів і вірних царів Юди Єгова справді воював за свій народ, даруючи йому багато славних перемог над ворогами (Ісуса Навина 10:1—14; Суддів 4:12—17; 2 Самуїла 5:17—21).

18. а) Чому ми можемо бути вдячні за те, що Єгова не змінився? б) Що станеться, коли ворожнеча, про яку говориться в Буття 3:15, досягне апогею?

¹⁸ Єгова не змінився. Його намір перетворити цілу планету на рай, в якому пануватиме мир, також не змінився (Буття 1:27, 28). Бог і далі ненавидить зло. Водночас він ніжно любить свій народ і незабаром виступить на його захист (Псалом 11:7). По суті, у недалекому майбутньому ворожнеча, про яку говориться в Буття 3:15, досягне хвилюючого й раптового перелому. Щоб освятити своє ім’я та захистити свій люд, Єгова знову стане «Мужем війни» (Захарія 14:3; Об’явлення 16:14, 16).

19. а) Покажіть на прикладі, чому нищівна сила Єгови допомагає нам наблизитись до нього. б) Як має впливати на нас готовність Бога воювати?

¹⁹ Розгляньмо приклад: на сім’ю одного чоловіка напала хижа тварина, і він, вступивши з нею в бій, убиває її. Як на вашу думку, чи дружина й діти цього чоловіка віддаляться від нього через такий учинок? Навпаки, їх зворушить його безкорислива любов до сім’ї. Подібно й нас не повинне відштовхувати те, що Єгова застосовує силу, аби нищити. Готовність Бога воювати, щоб захистити нас, має поглибити нашу любов до нього. Також нам потрібно збільшувати повагу до його безмежної сили. Завдяки цьому ми будемо «служити Богові з благоговінням і страхом» (Євреїв 12:28, Дерк.).

Наближайтесь до «Мужа війни»

20. Як нам слід реагувати, коли ми не до кінця розуміємо біблійні оповіді про Божі війни?

²⁰ Звичайно, Біблія не завжди висвітлює всі подробиці рішень Єгови щодо його воєн. Але ми можемо бути впевнені в одному: Бог ніколи не виявляє свою нищівну силу без причини або несправедливо чи жорстоко. Часто трапляється так, що контекст біблійної оповіді чи додаткова інформація допомагає нам побачити ситуацію в правдивому світлі (Приповістей 18:13). Навіть коли всі деталі невідомі, ми зможемо позбутися будь-яких сумнівів, якщо будемо більше дізнаватись про Єгову і розмірковувати про його цінні риси. Тоді побачимо, що маємо всі причини довіряти нашому Богу Єгові (Йова 34:12).

21. Хоч інколи Єгова стає «Мужем війни», який він насправді?

²¹ Єгова стає «Мужем війни», коли вимагають обставини, однак насправді він не войовничий. В Єзекіїлевому видінні небесної колісниці Єгову зображено готовим до бою зі своїми ворогами. Але пророк також бачив навколо Бога веселку — символ миру (Буття 9:13; Єзекіїля 1:28; Об’явлення 4:3). Безсумнівно, Єгова лагідний і миролюбний. «Бог є любов»,— написав апостол Іван (1 Івана 4:8). Він проявляє свої риси з цілковитою зрівноваженістю. І яка ж це велика честь — мати можливість наближатися до такого сильного, проте велелюбного Бога!

1, 2. Перед лицем якої небезпеки опинилися ізраїльтяни, коли в 1513 році до н. е. увійшли в Сінайську пустелю, але як Єгова підбадьорив їх?

УВІЙШОВШИ на початку 1513 року до н. е. у Сінайську пустелю, ізраїльтяни стали перед лицем справжньої небезпеки. На них чекала подорож «великою пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сараф, і скорпіон» (Повторення Закону 8:15). Також їм загрожували напади з боку ворожих народів. Ізраїльтяни потрапили в цю ситуацію, бо так покерував Єгова. Будучи їхнім Богом, чи зможе він захистити їх?

² Народ надзвичайно підбадьорили слова Єгови: «Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе» (Вихід 19:4). Єгова пригадав своїм людям, що визволив їх з Єгипту, і, ніби на крилах орлиних, заніс у безпечне місце. Але існують ще інші причини, чому вислів «крила орлині» чудово унаочнює Божий захист.

3. Чому вислів «крила орлині» чудово унаочнює Божий захист?

³ Великі й міцні крила служать орлу не лише для того, щоб ширяти у піднебессі. У денну спеку орлиця вигинає крила, розмах яких може сягати понад два метри, утворюючи таким чином захисну парасолю, щоб оберегти своїх тендітних пташенят від палючого сонця. Також вона затуляє ними орлят від холодного вітру. Подібно як орли оберігають своїх малят, Єгова оберігав і захищав юний ізраїльський народ. У пустелі Божий люд, доки залишався вірним, міг знаходити притулок в тіні його символічних дужих крил (Повторення Закону 32:9—11; Псалом 36:8). Але чи доречно сподіватися на захист від Бога в наш час?

Божа обітниця захищати нас

4, 5. Чому ми можемо цілковито довіряти Божій обітниці захищати нас?

⁴ Єгова, безсумнівно, здатний захистити своїх слуг. Він — «Бог Всемогутній», а отже, і посідає нездоланну силу (Буття 17:1). Сила, застосована Єговою, подібна до невтримного морського припливу — її ніщо не зупинить. Оскільки Бог може зробити все, що необхідно для сповнення його волі, постає запитання: «Чи воля Єгови полягає в тому, аби використовувати свою силу для захисту свого народу?»

⁵ Відповісти можна одним словом — так. Єгова запевняє, що захистить своїх людей. «Бог для нас — охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються»,— говориться в Псалмі 46:2. Оскільки Бог «необманливий», ми можемо цілковито довіряти його обітниці захищати нас (Тита 1:2). Розгляньмо кілька яскравих ілюстрацій, за допомогою яких Єгова описує свою охорону й турботу.

6, 7. а) Як у біблійні часи пастух захищав отару? б) Як у Біблії проілюстровано щире бажання Єгови захищати своїх овець і піклуватися про них?

⁶ Єгова є нашим Пастирем, а ми — «Його... народом та отарою Його пасовиська» (Псалом 23:1; 100:3). Вівці — одні з найбезпорадніших тварин. У біблійні часи пастух мусив проявляти мужність, щоб захищати отару від левів, вовків, ведмедів та злодіїв (1 Самуїла 17:34, 35; Івана 10:12, 13). Але, охороняючи овець, вівчар мав бути також ніжним. Коли овечка народжувала маля далеко від кошари, турботливий пастух оберігав матір у хвилини її безпомічності, а потім піднімав беззахисне ягня та відносив його до кошари.

⁷ Єгова, прирівнюючи себе до пастуха, запевняє, що має щире бажання захищати нас (Єзекіїля 34:11—15; 34:16, Хом.). Пригадайте, як Бога описано в Ісаї 40:11, про що детальніше розповідалось у 2-му розділі цієї книжки: «Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх». Як ягнятко потрапляє на «лоно» пастуха — у складки його верхнього одягу? Воно може підійти до вівчаря і навіть потертися до його ноги. Але пастух сам мусить нагнутись, підняти ягня та обережно покласти на своє лоно. Як же зворушливо зображено готовність нашого Великого Пастиря оберігати й захищати нас!

8. а) Кого Бог обіцяє захищати і як на це вказано в Приповістей 18:10? б) Що потрібно робити для того, аби знайти сховок у Божому імені?

⁸ Бог обіцяє надавати захист за певної умови: він охороняє лише тих, хто наближається до нього. У Приповістей 18:10 говориться: «Господнє Ім’я [«ім’я Єгови», НС] — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний». У біблійні часи башти інколи будували в пустелях. Ці вежі служили безпечним сховищем. Але те, чи втікати туди, чи ні, залежало від людини, котра опинялася в небезпеці. Так само зі сховком у Божому імені. Ховатися в ньому — означає не просто повторювати це ім’я, адже воно не має в собі якоїсь магічної сили. Натомість нам необхідно знати Того, хто носить це ім’я, довіряти йому і жити згідно з його праведними нормами. Яку ж доброту виявляє Єгова, запевняючи нас, що, коли будемо звертатись до нього з вірою, він стане нашою захисною баштою!

«Наш Бог... може врятувати нас»

9. Що ще зробив Єгова, окрім того, що пообіцяв захист?

⁹ Єгова не лише пообіцяв нам захист. Він зробив ще щось. У біблійні часи Бог, здійснюючи чуда, показав, що може захистити своїх людей. Протягом усієї історії ізраїльського народу могутня «рука» Єгови часто тримала в узді потужних ворогів (Вихід 7:4). Однак Єгова також виявляв силу, аби захистити окремих осіб.

10, 11. Які біблійні приклади показують те, як Єгова виявляв свою силу, щоб захистити окремих осіб?

¹⁰ Коли троє молодих євреїв — Шадрах, Мешах та Авед-Неґо — відмовилися поклонитись золотому боввану, поставленому царем Навуходоносором, той, розлютившись, пригрозив, що кине їх у розжарену піч. «Хто той Бог, що врятує вас від моїх рук?» — глузував Навуходоносор, наймогутніший правитель на землі (Даниїла 3:15). Ці троє юнаків ні на йоту не сумнівались у тому, що їхній Бог має силу захистити їх. Проте вони не розраховували, що він обов’язково це зробить. Отже вони відповіли: «Якщо [«якщо так має бути, то», НС] наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас» (Даниїла 3:17). І справді, вогненна піч, навіть напалена всемеро сильніше, ніж звичайно, не становила жодної перешкоди для їхнього всемогутнього Бога. Він урятував юнаків, і Навуходоносор мусив визнати: «Немає іншого Бога, що міг би так урятувати, як оце» (Даниїла 3:29).

¹¹ Також Єгова в чудовий спосіб засвідчив про свою захисну силу, коли переніс життя свого єдинородного Сина в утробу єврейської дівчини Марії. Ангел сказав їй, що вона ‘в утробі зачне, і Сина породить’. Він пояснив: «Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе» (Луки 1:31, 35). Здається, Божий Син ще ніколи так не наражався на небезпеку. Чи гріх і недосконалість земної матері позначаться негативно на зародкові? Чи Сатані вдасться поранити або вбити цього Сина ще до його народження? Ні в якому разі! Єгова немовби поставив довкола Марії захисний мур, і вже ніщо і ніхто не змогли завдати шкоди зародку від моменту зачаття — ні недосконалість, ні руйнівна сила, ні кровожерлива людина, ні жоден з демонів. Єгова продовжував охороняти Ісуса в дитячі та юнацькі роки (Матвія 2:1—15). До призначеного Богом часу його любий Син був надійно захищений від небезпек.

12. Чому в біблійні часи Єгова у чудесний спосіб охороняв декотрих людей?

¹² Чому Єгова охороняв певних людей, здійснюючи такі чуда? У багатьох випадках він робив це, аби не ставити під загрозу щось набагато важливіше — сповнення своєї волі. Скажімо, те, що Ісус вижив у немовлячому віці, було необхідне для виконання Божого наміру, який у кінцевому результаті принесе благо всьому людству. Багато оповідей про вияви захисної сили Єгови знайдемо у натхненому Святому Письмі, яке є «написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію» (Римлян 15:4). Ці приклади справді зміцнюють віру в нашого всемогутнього Бога. Але якої охорони від Бога ми можемо сподіватися нині?

Чого Божий захист не означає

13. Чи Єгова зобов’язаний чинити задля нас чуда? Поясніть.

¹³ Божа обіцянка захисту не означає, що Єгова зобов’язаний чинити задля нас чуда. Бог не гарантує нам безтурботного життя в цій старій системі. Чимало вірних слуг Єгови потерпають від різних нещасть, як-от: бідності, війн, хвороб і смерті. Ісус прямо сказав своїм учням, що декого з них можуть убити за віру. Саме тому він наголошував, що потрібно бути витривалими до кінця (Матвія 24:9, 13). Якби Єгова завжди застосовував свою силу, щоб чудесним способом рятувати нас, це дало б Сатані привід насміхатися з нього й піддавати сумніву щирість нашої відданості Богові (Йова 1:9, 10).

14. Які приклади показують, що Єгова не завжди захищає всіх своїх слуг однаковим способом?

¹⁴ Навіть у біблійні часи Єгова не застосовував силу, щоб уберегти від передчасної смерті кожного свого слугу. Наприклад, приблизно в 44 році н. е. Ірод стратив апостола Якова. Проте невдовзі після того Петра було визволено «із рук Іродових» (Дії 12:1—11). Іван, Яковів брат, пережив і Петра, і Якова. Зрозуміло, не слід очікувати, що наш Бог захищатиме всіх своїх слуг в однаковий спосіб. До того ж над кожною людиною панують «час і випадок» (Екклезіяста 9:11, Москаленко). Тоді як же Єгова захищає нас сьогодні?

Єгова забезпечує фізичний захист

15, 16. а) Які існують докази того, що, як групі, Єгова забезпечує своїм поклонникам фізичний захист? б) Чому ми можемо бути певні, що Єгова захистить своїх слуг тепер і під час «великої скорботи»?

¹⁵ Поміркуймо спершу про фізичний захист. Будучи поклонниками Єгови, ми, як група, можемо сподіватися на такий захист. Інакше ми стали б легкою здобиччю для Сатани. Лишень подумайте: Сатана, «князь світу цього», понад усе прагне усунути правдиве поклоніння (Івана 12:31; Об’явлення 12:17). Уряди декотрих наймогутніших держав забороняли проповідування і намагалися взагалі знищити нас. Але люд Єгови залишається непохитним і безупинно проповідує! Чому потужні народи не змогли припинити діяльність такої порівняно малої і, здавалося б, беззахисної групи християн? Тому що Єгова захищає нас своїми символічними могутніми крильми! (Псалом 17:7, 8).

¹⁶ А як щодо буквальної охорони під час майбутньої «великої скорботи»? Нам не потрібно боятись часу, коли Єгова виконуватиме свої присуди над цією системою. Зрештою, «вміє Господь рятувати побожних від спокуси [«випробувань», СМ], а неправедних берегти на день суду для кари» (Об’явлення 7:14, Філ.; 2 Петра 2:9). Тимчасом ми можемо бути впевнені у двох речах. По-перше, Єгова ніколи не допустить, щоб його відданих слуг стерли з лиця землі. По-друге, тих, хто залишився непорочним, він нагородить вічним життям у праведному новому світі, воскресивши їх, якщо необхідно. Для померлих немає надійнішого місця, ніж Божа пам’ять (Івана 5:28, 29).

17. Як Єгова оберігає нас через своє Слово?

¹⁷ Навіть тепер Єгова оберігає нас через своє живе «Слово», яке має спонукальну силу зціляти серця і змінювати життя людей (Євреїв 4:12). Коли ми застосовуємо його принципи, це деякою мірою захищає нас від фізичної шкоди. «Я — Господь... що навчає тебе про корисне»,— говориться в Ісаї 48:17. Безсумнівно, живучи згідно з Божим Словом, ми можемо поліпшити своє здоров’я і продовжити життя. Скажімо, оскільки ми дотримуємось біблійної поради стримуватися від блуду й очистити себе від нечисті, то уникаємо нечистих учинків та шкідливих звичок, якими багато безбожних людей руйнує собі життя (Дії 15:29; 2 Коринтян 7:1). Наскільки ж ми вдячні за охорону, яку дає Боже Слово!

Єгова оберігає нас духовно

18. Який духовний захист дає нам Єгова?

¹⁸ Але найважливішим є те, що Єгова дає духовний захист. Наш люблячий Бог охороняє нас від духовних небезпек, споряджаючи усім необхідним, щоб ми могли вистояти під час випробувань і зберегти взаємини з ним. Таким чином Єгова скеровує свої дії на збереження нашого життя, причому не лише на кілька коротких років, а на цілу вічність. Звернімо увагу на декотрі дари Єгови, які захищають нас у духовному розумінні.

19. Як дух Єгови може допомогти нам подолати будь-яке випробування?

¹⁹ Єгова ‘молитви вислухує’ (Псалом 65:3). Якщо життєві клопоти здаються нездоланними, то, виливши перед ним своє серце, ми відчуємо велике полегшення (Филип’ян 4:6, 7). Бог не обов’язково якимось чудом усуне випробування, але у відповідь на наші щирі молитви він може дати необхідну мудрість, аби боротися з труднощами (Якова 1:5, 6). Крім того, тим, хто просить, Єгова дає святий дух (Луки 11:13). Цей могутній дух допоможе нам подолати будь-яке випробування чи проблему. Завдяки ньому ми отримаємо «наднормальну силу», щоб вистояти, аж доки Єгова ліквідує всі проблеми в новому світі, який вже так близько (2 Коринтян 4:7, НС).

20. Як захисна сила Єгови може виявлятися через наших співпоклонників?

²⁰ Іноді захисна сила Єгови може виявлятися через наших співпоклонників. Єгова притягнув своїх людей у всесвітнє «братство» (1 Петра 2:17; Івана 6:44). Сердечність, яка панує в ньому, є живим свідченням того, що Божий дух має силу благотворно впливати на людей. Цей дух зроджує в нас плід — чудові й цінні риси, як-от: любов, доброзичливість і доброту (Галатів 5:22, 23, НС). Отже, коли нас спіткало горе, а співхристиянин дає нам корисну пораду чи каже декілька вкрай необхідних підбадьорливих слів, висловлюймо вдячність Єгові за такі вияви охорони й турботи.

21. а) Яку своєчасну духовну поживу дає Єгова через «вірного і мудрого раба»? б) Яку користь отримали ви особисто від дарів, котрі Єгова дає, щоб захистити нас духовно?

²¹ Єгова дає ще щось, аби захистити нас: своєчасну духовну поживу. Він доручив «вірному і мудрому рабу» постачати духовний харч, щоб ми черпали силу з його Слова. Вірний раб використовує друковані публікації, у тому числі журнали «Вартова башта» і «Пробудись!», а також зібрання та конгреси, аби забезпечити нас «своєчасно поживою» — тим, що потрібно, і тоді, коли потрібно (Матвія 24:45). Чи доводилось вам почути на християнському зібранні — в коментарі, промові чи навіть у молитві — саме те, що підбадьорило і додало необхідної сили? Чи траплялося, що на ваше життя вплинула якась особлива стаття в одному з наших журналів? Пам’ятаймо, Єгова дає всі ці дари, щоб захистити нас духовно.

22. Задля чого Єгова завжди застосовує свою силу і чому це в наших найліпших інтересах?

²² Безперечно, Єгова є щитом «для всіх, хто вдається до Нього» (Псалом 18:31). Ми розуміємо: нині Бог не виявляє своєї сили, щоб захистити нас від усякого лиха. Однак він завжди застосовує захисну силу задля сповнення своїх намірів. У кінцевому підсумку такі дії Єгови є в найліпших інтересах його народу. Якщо ми наближаємося до Бога та робимо все, щоб він і далі любив нас, то отримаємо від нього вічне досконале життя. Пам’ятаючи про це, ми дійсно можемо вважати будь-яке страждання в теперішній системі «короткочасним» і «легким» (2 Коринтян 4:17, Дерк.).

1, 2. Яких втрат зазнає людство сьогодні і як це впливає на нас?

ДИТИНА загубила чи зламала свою улюблену іграшку й гірко плаче. Від її плачу аж серце крається! Чи вам доводилось бачити, як прояснюється дитяче личко, коли хтось з батьків повертає втрачену цяцьку? Батькові чи матері, мабуть, було не важко знайти або навіть полагодити її. А дитина аж сяє від щастя і не може надивуватися. Вона знову тримає в руках те, чого, здавалося, вже ніколи не повернеш!

² Єгова, найвеличніший Батько, має силу повернути своїм земним дітям те, що вони, можливо, вважають безнадійно втраченим. Безперечно, йдеться не про якісь забавки. У теперішні «тяжкі часи» ми зазнаємо́ значно більших втрат (2 Тимофія 3:1—5). Видається, наче велика частина того, чим дорожать люди,— дім, майно, робота, навіть здоров’я,— постійно перебуває під загрозою. Також ми, ймовірно, бентежимось, коли розмірковуємо над тим, що руйнується навколишнє середовище і вимирає багато видів живих організмів. Проте ніщо не завдає такого болю, як смерть дорогої людини. Відчуття втрати і безпорадності можуть стати просто нестерпними (2 Самуїла 19:1).

3. Яка відрадна обіцянка про майбутнє міститься в Дії 3:21 і за допомогою чого Єгова сповнить її?

³ Як же потішає знання про відновну силу Єгови! Далі ми побачимо, що Бог може відновити й відновить для своїх земних дітей надзвичайно багато чого. По суті, Біблія говорить, що намір Єгови — «відновлення всього» (Дії 3:21). Він сповнить це за допомогою Месіанського Царства, на чолі якого стоїть його Син Ісус Христос. Докази свідчать, що те Царство почало правити в небі 1914 рокуa (Матвія 24:3—14). Що ж буде відновлено? Довідаймося про декотрі величні діла Єгови, пов’язані з відновленням. Уже сьогодні ми можемо бачити і відчувати на собі виконання одного з них. Інші Бог здійснить у майбутньому і зробить це у великому масштабі.

Відновлення чистого поклоніння

4, 5. Що сталося з Божим народом у 607 році до н. е. і яку надію Єгова дав йому?

⁴ Єгова вже відновив чисте поклоніння. Аби зрозуміти, що це означає, коротко розгляньмо історію царства Юди. Завдяки цьому ми ознайомимось із захопливими розповідями про те, як Бог виявляв свою відновну силу (Римлян 15:4).

⁵ Спробуйте уявити, які почуття переповнювали вірних євреїв у 607 році до н. е., коли було знищено Єрусалим. Їхнє улюблене місто сплюндрували, а його мури розвалили. Однак найгіршим було те, що величний храм, збудований Соломоном,— єдиний на землі центр чистого поклоніння Єгові,— лежав у руїнах (Псалом 79:1). Ті, хто вцілів, потрапили в полон до Вавилону, а їхня батьківщина стала запустілим пристановищем для диких тварин (Єремії 9:10). З погляду людини, все було втрачене (Псалом 137:1). Проте Єгова багато років наперед звістив про це знищення і дав надію, що попереду чекає відновлення.

6—8. а) На що неодноразово звертається увага в писаннях єврейських пророків і яке було перше сповнення цих пророцтв? б) Як у наш час на Божому народі сповнюється багато пророцтв про відновлення?

⁶ У писаннях єврейських пророків неодноразово зверталася увага на відновленняb. Єгова пообіцяв через них, що край буде відроджено, його знову заселять люди, земля рясно зародить і вже нікому не загрожуватимуть напади хижих звірів та ворогів. Бог описав умови, які пануватимуть у тому краю,— по-справжньому райські! (Ісаї 65:25; Єзекіїля 34:25; 36:35). І найголовніше: буде відновлено чисте поклоніння, а храм — відбудовано (Михея 4:1—5). Ці пророцтва вселяли в євреїв-вигнанців надію, яка допомогла їм знести 70 років вавилонського полону.

⁷ Нарешті час відродження настав. Євреїв відпустили з Вавилону, і вони повернулися в Єрусалим та відбудували храм Єгови (Ездри 1:1, 2). Доки люди трималися чистого поклоніння, Бог благословляв їх і їхній край — він був плодючим та процвітав. Єгова захищав євреїв від ворогів, а також від хижих тварин, якими упродовж десятиріч аж кишіла їхня земля. Скільки радості, мабуть, приносило їм те, що Єгова виявляв свою відновну силу! Але ці події стали тільки першим, частковим сповненням пророцтв про відновлення. У більшому масштабі вони повинні були сповнитись «на кінці днів» — у наш час, коли на престол мав сісти давно обіцяний Спадкоємець царя Давида (Ісаї 2:2—4; 9:5, 6).

⁸ У 1914 році Ісус став правителем у небесному Царстві. Невдовзі після того він зосередив свою увагу на духовних потребах вірного Божого народу на землі. Подібно як перський завойовник Кір у 537 році до н. е. звільнив останок юдеїв з вавилонського полону, Ісус звільнив останок духовних юдеїв — своїх послідовників — од впливу сучасного Вавилону, світової імперії фальшивої релігії (Римлян 2:29; Об’явлення 18:1—5). Починаючи з 1919 року, чисте поклоніння відновлюється і стоїть на належному місці в житті правдивих християн (Малахії 3:1—5). Із того часу народ Єгови служить йому в очищеному духовному храмі — Божому устрої для чистого поклоніння. Чому це важливо для нас?

Чому духовне відновлення таке важливе

9. Що церкви загальновизнаного християнства зробили з поклонінням Богу, коли минула доба апостолів, але що вчинив Єгова в наш час?

⁹ Звернімося до історії. Християни першого століття отримали багато духовних благословень. Але Ісус та апостоли передрікали, що правдиве поклоніння буде занечищене і зникне (Матвія 13:24—30; Дії 20:29, 30). Коли минула доба апостолів, з’явилося загальновизнане християнство. Його духівництво перейняло язичницькі вчення і звичаї. Також воно унеможливило наближення до Бога, адже церковники змальовували його як незбагненну Трійцю і навчали парафіян, що ті мусять сповідатися священикам і молитися до Марії та різних «святих», а не до Єгови. Що ж зробив Бог після століть такого зіпсуття? У наш час, коли світ переповнений релігійним обманом і забруднений безбожними звичаями, Бог втрутився та відновив чисте поклоніння! Це відновлення без перебільшень можна назвати однією з найважливіших подій сьогодення.

10, 11. а) Які дві грані входять у поняття «духовний рай» і як вони стосуються вас? б) Яких людей Єгова зібрав у духовний рай і що їм випаде честь побачити?

¹⁰ Отже, нині правдиві християни живуть у духовному раю. Що входить у поняття «духовний рай»? Цей вислів здебільшого стосується двох граней. Перша — чисте поклоніння правдивому Богу Єгові. Він благословляє нас поклонінням, чистим від брехні та перекручень. Бог також дає духовну поживу. Завдяки цьому ми можемо пізнавати нашого небесного Отця, догоджати йому і наближатися до нього (Івана 4:24). Друга грань духовного раю стосується людей. Як і передрік Ісая, «на кінці днів» Єгова навчає своїх поклонників ходити дорогами миру. Він усунув з-посеред нас війни. Хоч ми й недосконалі, Бог допомагає нам одягатися в «нову особистість». Він благословляє наші зусилля, даючи свій святий дух, який зроджує в нас плід — чудові риси (Ефесян 4:22—24, НС; Галатів 5:22, 23). Якщо ваша поведінка узгоджується з керівництвом святого духу, то ви справді є частиною духовного раю.

¹¹ Єгова зібрав у цей рай тих людей, котрих він любить: вони люблять його, люблять мир та «усвідомлюють свої духовні потреби» (Матвія 5:3, НС). Саме таким людям випаде честь побачити ще більш вражаюче відродження — як людства, так і цілої землі.

«Ось нове все творю!»

12, 13. а) Чому мусить відбутись ще інше сповнення пророцтв про відновлення? б) Який намір має Єгова щодо землі, котрий він оголосив ще в Едемі, і чому це дає нам надію на майбутнє?

¹² Багато пророцтв про відновлення стосується не лише духовного відродження. Приміром, Ісая писав про час, коли хворі, криві, сліпі та глухі стануть здоровими, і навіть смерть буде знищена назавжди (Ісаї 25:8; 35:1—7). За часів стародавнього Ізраїля ці обіцянки не виконалися буквально. І хоча нині ми бачимо, як вони збуваються духовно, все ж маємо достатньо причин вірити, що в майбутньому відбудеться їхнє буквальне і цілковите сповнення. Звідки така впевненість?

¹³ Колись давно в Едемі Єгова чітко пояснив свій намір щодо землі: її мала заселити щаслива, здорова, об’єднана людська родина. Перші чоловік та жінка отримали завдання доглядати землю і піклуватися створіннями, які жили на ній, та перетворити цілу планету в рай (Буття 1:28). Як же це не схоже на стан справ у наш час! Проте ми можемо ні на йоту не сумніватися, що здійсненню намірів Єгови неможливо перешкодити (Ісаї 55:10, 11). Ісус, призначений Єговою Месіанський Цар, перемінить землю на всесвітній Рай (Луки 23:43, НС).

14, 15. а) Як Єгова створить «все нове»? б) Яким буде життя в Раю і що вас найбільше приваблює в цій обіцянці?

¹⁴ Уявіть, як на ваших очах уся земля стає Раєм. «Ось нове все творю!» — говорить Єгова про той час (Об’явлення 21:5). Поміркуймо, що це означатиме. Після того як Єгова знищить цю злу стару систему, залишиться «небо нове й нова земля». Тобто новий уряд правитиме з неба над новим земним суспільством людей, які люблять Єгову і виконують його волю (2 Петра 3:13). Сатану разом з демонами буде знешкоджено (Об’явлення 20:3). Уперше за тисячі років людство звільниться від їхнього згубного, огидного впливу. Це, безсумнівно, принесе величезне полегшення.

¹⁵ Нарешті ми зможемо доглядати нашу чудову планету, що й мали робити люди, згідно з початковим наміром Бога. Земля володіє природною здатністю до самовідновлення. Забруднені озера та річки можуть очищати самі себе, якщо усунути джерело забруднення. Місцевості, зранені у час боїв, знову зацвітуть, коли припиняться війни. Як же приємно буде жити в гармонії із законами природи і сприяти тому, аби земля ставала подібним до саду парком — всесвітнім Едемом з величезним розмаїттям рослинного і тваринного світу! Замість того щоб безглуздо нищити його, людина житиме в мирі з усіма створіннями на нашій планеті. Навіть діти не боятимуться хижаків (Ісаї 9:5, 6; 11:1—9).

16. Як відродження вплине на кожну вірну людину в Раю?

¹⁶ Також у той час відродиться організм кожної людини. Ті, хто переживе Армагеддон, побачать чудесні зцілення, які відбуватимуться по цілій землі. Ісус використає свою дану Богом силу (як він це робив під час свого земного життя), щоб дати зір сліпим, слух — глухим, здорове тіло — кривим та немічним (Матвія 15:30). До похилих віком повернеться юнацька сила, здоров’я і бадьорість (Йова 33:25). Зморшки розгладяться, руки й ноги випростаються, а м’язи знову стануть міцними. Усі вірні люди відчують, що наслідки гріха та недосконалості стають дедалі менш помітними і поступово зникають. Які ж ми будемо вдячні Єгові за те, що він виявлятиме свою дивовижну відновну силу! А тепер зосередьмо увагу на винятково приємній особливості цього надзвичайного часу відродження.

Повернення мертвих до життя

17, 18. а) Чому Ісус докорив саддукеям? б) За яких обставин Ілля попросив Єгову воскресити дитину?

¹⁷ У першому сторіччі н. е. певні релігійні провідники, саддукеї, не вірили у воскресіння. Ісус докорив їм за це, сказавши: «Помиляєтесь ви, не знавши Писання, ні Божої сили» (Матвія 22:29). Справді, Святе Письмо говорить, що Єгова має силу повернути життя. З чого це видно?

¹⁸ Уявіть собі подію, яка трапилися за днів Іллі. Вдова тулить до грудей бездиханне тіло свого одинака. Хлопець мертвий. Пророк Ілля, який гостював у неї, мабуть, приголомшений. Колись він допоміг врятувати цю дитину від голодної смерті і, ймовірно, полюбив хлопчину. Мати вбита горем. Син був єдиним, хто нагадував їй про померлого чоловіка. Можливо, вона сподівалася, що він дбатиме про неї у старості. Стривожена вдова боялася, що це кара за якусь помилку в минулому. Почувши таке на додаток до всього, Ілля просто не міг дивитися на її горе. Він обережно взяв тіло, відніс його у свою кімнату і попросив Бога Єгову повернути дитині душу, тобто життя (1 Царів 17:8—21).

19, 20. а) Як Авраам виявив свою віру у відновну силу Єгови і на чому ґрунтувалася така віра? б) Як Єгова винагородив Іллю за його віру?

¹⁹ Ілля не перший, хто вірив у воскресіння. Сотні років до того Авраам був переконаний, і небезпідставно, що Єгова має силу відродити життя. Коли Аврааму було 100 років, а Саррі сповнилося 90, Бог відновив їхню дітородну силу, здійснивши справжнє чудо — Сарра народила сина (Буття 17:17; 21:2, 3). Пізніше, коли хлопець виріс, Єгова сказав, щоб Авраам приніс його в жертву. Цей патріарх виявив віру, розуміючи, що Бог може повернути його улюбленого сина Ісака до життя (Євреїв 11:17—19). Така сильна віра, можливо, й була причиною того, чому, перш ніж зійти на гору, аби принести Ісака в жертву, Авраам запевнив слуг, що повернеться назад разом із сином (Буття 22:5).

²⁰ Єгова покерував так, що Ісак залишився живий. Отже, потреби у воскресінні не було. Однак у випадку з Іллею син удови вже був мертвий, хоча й недовго. Єгова винагородив пророка за його віру, воскресивши дитину! Тоді Ілля віддав хлопця матері і сказав ось ці незабутні слова: «Дивися,— твій син живий!» (1 Царів 17:22—24).

21, 22. а) З якою метою здійснювалися воскресіння, описані в Біблії? б) У якому масштабі відбуватиметься воскресіння в Раю і хто це робитиме?

²¹ Отож, це перший, описаний в Біблії випадок, з якого дізнає́мося, що Єгова застосував свою відновну силу, аби повернути людині життя. Згодом Бог дав силу воскрешати померлих Єлисею, Ісусу, Павлові та Петру. Звичайно, усі ті воскреслі зрештою знову заснули сном смерті. Але ці біблійні розповіді чудово унаочнюють те, що відбуватиметься в майбутньому.

²² Ісус — «воскресення й життя», і в Раю він виконає цю свою роль (Івана 11:25). Він воскресить незліченні мільйони людей і дасть їм можливість жити вічно в Раю на землі (Івана 5:28, 29). Уявіть собі, з якою ж радістю обнімуть одні одних друзі та родичі, котрих надовго розлучила смерть! Усі люди хвалитимуть Єгову за його відновну силу.

23. Який був найвеличніший вияв сили Єгови і як це служить запорукою нашої надії на майбутнє?

²³ Єгова залишив незламну запоруку того, що ця надія — певна. Він воскресив свого Сина Ісуса як могутню духовну істоту і дав йому становище, нижче тільки від становища, яке сам посідав. Це був найвеличніший вияв Божої сили. Воскреслий Ісус з’явився сотням людей (1 Коринтян 15:5, 6). Навіть скептикам слід визнати, що це вагомий доказ. Бог має силу повернути життя.

24. Чому ми можемо бути певні, що Єгова воскресить мертвих, і яку надію може плекати кожен з нас?

²⁴ Єгова не лише може повернути мертвим життя, він ще й хоче це зробити. Вірний чоловік Йов під натхненням сказав, що Бог прагне воскресити мертвих (Йова 14:15, Хом.). Хіба вас не приваблює Бог, який готовий виявляти свою відновну силу з такою любов’ю? Але не забуваймо, що воскресіння — це тільки частина того величного відновлення, яке Єгова здійснить у майбутньому. Наближаючись до Бога, безупинно плекайте цінну надію, що ви зможете на власні очі побачити, як він ‘нове все творитиме’ (Об’явлення 21:5).

1—3. а) Що трапилося, коли учні плили по Галілейському морю, і що зробив Ісус? б) Чому Ісуса слушно названо «Христос, Божа сила»?

УЧНІВ охопив жах. Вони пливли Галілейським морем, аж раптом знялася буря. Без сумніву, учні вже не раз бачили шторм на цьому озері, до того ж кілька з них були досвідченими рибалкамиa (Матвія 4:18, 19). Але цього разу знялася «буря велика», і за короткий час море сильно розбушувалося. Чоловіки відчайдушно намагалися вести човен, але буря перемагала. Високі хвилі «вливалися в човен», який почав наповнюватись водою. Незважаючи на сум’яття, Ісус міцно спав на кормі, змучений цілоденним навчанням величезного натовпу людей. Учні, боячись за своє життя, розбудили його з благанням: «Рятуй, Господи,— гинемо!» (Марка 4:35—38; Матвія 8:23—25).

² Ісус не злякався. Він із цілковитою впевненістю наказав вітрові та морю: «Мовчи, перестань!» Вони негайно послухалися — буря стихла, хвилі вляглися і «тиша велика настала». Тепер учнів огорнув великий страх. «Хто ж це такий?» — шепотіли вони один одному. Справді, яка людина могла давати накази вітру і морю, немовби виправляючи неслухняне дитя? (Марка 4:39—41; Матвія 8:26, 27).

³ Але Ісус не був звичайною людиною. Сила Єгови допомагала йому, а також проявлялася через нього надзвичайним способом. Апостол Павло слушно сказав під натхненням, що «Христос, Божа сила» (1 Коринтян 1:24). Як сила Бога виявляється через Ісуса? І який вплив на наше життя може мати те, як Ісус застосовує свою силу?

Сила Божого єдинородного Сина

4, 5. а) Яку силу і владу дав Єгова своєму єдинородному Синові? б) Що було в розпорядженні цього Сина, аби він міг сповнити наміри свого Отця, пов’язані з творенням?

⁴ Поміркуймо, якою силою володів Ісус протягом свого передлюдського існування. Єгова виявив свою «вічну силу», створивши єдинородного Сина, котрий став відомий як Ісус Христос (Римлян 1:20; Колосян 1:15). Потім Бог наділив його величезною силою і владою. Також цей Син отримав від Батька доручення сповнити його наміри, пов’язані з творенням. Ось що Біблія говорить про Божого Сина: «Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (Івана 1:3).

⁵ Ми можемо мати лише приблизне уявлення про грандіозність цього завдання. Подумайте, яка сила потрібна була для того, щоб створити мільйони потужних ангелів, матеріальний Усесвіт з його мільярдами галактик та Землю з величезним розмаїттям живих організмів. Щоб виконати все це, єдинородний Син мав у своєму розпорядженні наймогутнішу силу в цілому всесвіті — Божий святий дух. Цей Син дуже радів, будучи Майстром, якого Єгова використовував для створення інших духовних істот та матеріальних речей (Приповістей 8:22—31).

6. Яку силу і владу отримав Ісус після того, як помер і воскрес?

⁶ Чи єдинородний Син Бога міг отримати ще більшу силу і владу? Ось що Ісус сказав після того, як помер і воскрес: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Матвія 28:18). Дійсно, Ісусові було дано можливість і право застосовувати свою силу в цілому всесвіті. Як «Цар над царями, і Господь над панами», він отримав повноваження зруйнувати «всякий уряд, і владу всяку та силу» — видиму й невидиму,— що противиться його Отцю (Об’явлення 19:16; 1 Коринтян 15:24—26). Бог «не залишив нічого... непідданого» Ісусу; винятком є лише сам Єгова, котрий не підпорядковується нікому (Євреїв 2:8; 1 Коринтян 15:27).

7. Чому ми можемо бути певні, що Ісус ніколи не зловживатиме силою, яку Єгова дав йому?

⁷ Чи варто боятися того, що Ісус може зловживати своєю силою? Аж ніяк! Він по-справжньому любить свого Батька і ніколи не зробить того, що йому не до вподоби (Івана 8:29; 14:31). Ісус чудово знає: Єгова в жодному випадку не зловживає своєю всемогутньою силою. Божий Син переконався, що Бог шукає нагод, аби «зміцнити тих [«виявити свою силу на благо тих», НС], у кого все їхнє серце до Нього» (2 Хронік 16:9). Ісус, як і його Отець, любить людство, отже ми можемо не сумніватися в тому, що він завжди буде використовувати свою силу на добро іншим (Івана 13:1). Ісус подав бездоганні докази цього. Розгляньмо інформацію про те, яку силу мав Божий Син, коли жив на землі, і що спонукувало його застосовувати її.

«Могутній у... слові»

8. Що Ісус міг робити після свого помазання і як він використовував свою силу?

⁸ У дитинстві, яке проходило в Назареті, Ісус, очевидно, не робив чуд. Але так було тільки до 29 року н. е., коли він у віці приблизно 30 років охрестився (Луки 3:21—23). Біблія розповідає: «Помазав Його Святим Духом і силою Бог. І ходив Він, добро чинячи й усіх уздоровлюючи, кого поневолив диявол» (Дії 10:38). «Добро чинячи»... Хіба це не вказує на те, що Ісус використовував свою силу належним чином? Після помазання Божий Син став «Пророком... могутнім у ділі й у слові» (Луки 24:19).

9—11. а) В яких місцях здебільшого навчав Ісус і які завдання поставали перед ним? б) Чому натовпи дивувалися з Ісусового навчання?

⁹ В якому розумінні Ісус був могутній у слові? Він часто навчав просто неба — на берегах озера, на схилах пагорбів, на вулицях і на ринках (Марка 6:53—56; Луки 5:1—3; 13:26). Ті, хто слухав Ісуса, могли б піти собі геть, якби його слова не виклика́ли інтересу. У добу, коли ще не існувало друкарства, вдячні слухачі мусили берегти Ісусові слова у своїх розумах і серцях. Тому вчення Ісуса мало полонити увагу, бути зрозумілим і легко запам’ятовуватись. Для Божого Сина це не становило жодної проблеми. Візьмімо для прикладу його Нагірну проповідь.

¹⁰ Одного ранку на початку 31 року н. е. на схилі пагорба біля Галілейського моря зібрався натовп. Дехто прийшов з Юдеї та Єрусалима, подолавши від 100 до 110 кілометрів, інші — з прибережних місцевостей Тира й Сидона, що розкинулись на північ від Галілейського моря. Чимало хворих людей підходило до Ісуса, щоб торкнутися його, і він зціляв їх. Після того як серед натовпу не залишилось жодної важкохворої людини, Ісус почав навчати (Луки 6:17—19). Коли він закінчив проповідь, усі були вражені почутим. Чому?

¹¹ Один з очевидців написав через декілька років: «Народ дивувався з науки Його. Бо навчав Він їх, як можновладний» (Матвія 7:28, 29). В Ісусових промовах відчувалася сила. Він говорив від імені Бога і підтверджував своє вчення Божим Словом (Івана 7:16). Висловлювання Ісуса були чіткими, настанови — переконливими, доводи — незаперечними. Його слова торкалися самої суті справ і проникали в серця слухачів. Він навчав їх, як знайти щастя, як молитися, як шукати Божого Царства і як будувати задля надійного майбутнього (Матвія 5:3—7:27). Ісусові слова сколихнули душу тих, хто відчував голод на правду і праведність. Такі люди були готові ‘зректися’ самих себе і покинути все, аби йти за Ісусом (Матвія 16:24; Луки 5:10, 11). Як же яскраво це свідчить про силу Ісусових слів!

«Могутній у ділі»

12, 13. В якому розумінні Ісус був «могутній у ділі» і наскільки різноманітними були його чуда?

¹² Ісус також був «могутній у ділі» (Луки 24:19). У Євангеліях згадується понад 30 чуд, які він здійснив — усі «силою Господньою»b (Луки 5:17). Ісусові чуда вплинули на життя тисяч людей. Якось він нагодував 5000 і згодом 4000 чоловіків, «крім жінок і дітей»,— цих два чуда пішли на благо цілим натовпам, які, можливо, налічували приблизно 20 000 осіб! (Матвія 14:13—21; 15:32—38).

¹³ Чуда Ісуса були дуже різноманітні. Він мав владу над демонами і міг легко їх виганяти (Луки 9:37—43). Також він мав владу над явищами природи і показав це, перетворивши воду на вино (Івана 2:1—11). На превелике здивування учнів, він одного разу пішов по розбурханому Галілейському морю (Івана 6:18, 19). Ісус перемагав хвороби, зцілюючи слабі органи і лікуючи хронічні та небезпечні для життя недуги (Марка 3:1—5; Івана 4:46—54). Він уздоровлював людей різними способами. Деяких людей Ісус зціляв на відстані, іншим він повертав здоров’я, доторкаючись до них (Матвія 8:2, 3, 5—13). Дехто одужував миттєво, інші — поступово (Марка 8:22—25; Луки 8:43, 44).

14. В яких ситуаціях Ісус показав, що має силу перемогти смерть?

¹⁴ Надзвичайно важливим є те, що Ісус міг подолати смерть. У Біблії записано три випадки, коли він воскресив людей: повернув батькам 12-річну доньку, вдові — єдиного сина, сестрам — дорогого брата (Луки 7:11—15; 8:49—56; Івана 11:38—44). Як виявилося, жодна з цих ситуацій не була безнадійною. Ісус підняв зі смертного ложа 12-літню дівчинку незабаром після її смерті. Сина вдови — з нош під час похоронної процесії, тобто в день, коли той помер. А Лазаря — з гробниці, в якій той пробув мертвий чотири дні.

Сила, застосована безкорисливо, обдумано та з чуйністю

15, 16. Який існує доказ того, що Ісус застосовував свою силу безкорисливо?

¹⁵ Припустімо, що сила, якою володів Ісус, опинилася в руках недосконалого правителя. Як він міг би зловживати нею! Але Божий Син був безгрішний (1 Петра 2:22). Він не дозволив собі осквернитися егоїзмом, шанолюбством та жадібністю, які спонукують недосконалих людей виявляти свою силу на шкоду іншим.

¹⁶ Ісус завжди застосовував свою силу безкорисливо. Коли він був голодний, то відмовився перетворити каміння на хліб задля себе (Матвія 4:1—4). Його мізерні статки свідчили про те, що він не використовував силу для збагачення (Матвія 8:20). Існує ще один доказ того, що Ісус чинив могутні діла, керуючись неегоїстичними спонуками. Роблячи чуда, він мусив чимось жертвувати. Коли Ісус уздоровлював хворих, з нього виходила сила. Він відчував це, навіть коли зціляв лиш одну людину (Марка 5:25—34). Проте він дозволяв натовпам людей торкатися себе, і вони ставали здоровими (Луки 6:19). Яка ж самовідданість!

17. Як Ісус довів, що використовував свою силу обдумано?

¹⁷ Ісус використовував свою силу обдумано. Він ніколи не чинив могутніх діл, аби просто похизуватися чи заради безцільного видовища (Матвія 4:5—7). Він не хотів робити чуд, щоб тільки задовольнити цікавість Ірода, викликану неправильними спонуками (Луки 23:8, 9). Ісус не афішував своєї сили, а, навпаки, не раз казав тим, кого зціляв, нікому про це не розповідати (Марка 5:43; 7:36). Він не хотів, щоб люди робили якісь висновки про нього на основі сенсаційних розповідей (Матвія 12:15—19).

18—20. а) Що впливало на те, як Ісус використовував свою силу? б) Які почуття викликає у вас розповідь про те, як Ісус зцілив глухого чоловіка?

¹⁸ Ісус, цей могутній чоловік, зовсім не такий, як бездушні можновладні правителі, котрі не зважають на потреби та страждання інших. Він піклувався про людей. Уже сам вигляд страждальців так сильно вражав його, що він відчував спонуку звільняти їх від мук (Матвія 14:14). Ісус зважав на почуття і потреби знедолених, і ця ніжна турбота впливала на те, як він використовував свою силу. Зворушливий приклад цього міститься в Марка 7:31—37.

¹⁹ Того разу сила-силенна людей знайшла Ісуса, і вони привели до нього багато хворих. Він усіх їх уздоровив (Матвія 15:29, 30). Але на одного чоловіка Ісус звернув особливу увагу. Цей чоловік був глухий і мав ваду мови. Можливо, Ісус помітив його сильну нервовість чи збентеження. Він завбачливо відвів чоловіка вбік, у відлюдне місце, і знаками пояснив йому, що́ збирається робити. Він «вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика»c (Марка 7:33). Потім Ісус глянув на небо і зітхнув, показуючи, що молиться. Це мало пояснити чоловікові: «Усе, що я зроблю для тебе, станеться завдяки силі від Бога». Зрештою Ісус сказав: «Відкрийся!» (Марка 7:34). Тієї ж миті до каліки повернувся слух, і він почав нормально розмовляти.

²⁰ Як зворушує те, що, навіть застосовуючи дану Богом силу для зцілення стражденних, Ісус з чуйністю ставився до їхніх почуттів! Хіба ж не підбадьорює усвідомлення того, що Єгова поставив на чолі Месіанського Царства такого співчутливого і дбайливого Правителя?

Тінь майбутнього

21, 22. а) На що вказували чуда Ісуса? б) Чого ми можемо сподіватися під правлінням Христового Царства з огляду на те, що він має владу над силами природи?

²¹ Могутні чини Ісуса протягом його життя на землі були тільки прообразом набагато більших благословень, яких зазна́ють люди під його царюванням. У Божому новому світі Ісус знову здійснюватиме чуда, але вже у всесвітньому масштабі! Довідаймося про деякі особливості того чудового майбутнього.

²² Ісус повністю відновить екологічний баланс землі. Пригадуєте, він показав, що має владу над силами природи, коли втихомирив бурю. Отож, під правлінням Христового Царства людям не потрібно буде боятись, що їм завдадуть шкоди тайфуни, землетруси, виверження вулканів чи інші стихійні лиха. Оскільки Ісус є Майстром, якого Єгова використовував для створення землі та всього живого на ній, він чудово обізнаний з будовою нашої планети. Божий Син знає, як саме потрібно використовувати її ресурси. Під його царюванням уся земля перетвориться в Рай (Луки 23:43, НС).

23. Як Ісус, будучи Царем, задовольнить потреби людства?

²³ А що сказати про потреби людства? Те, що Ісус міг нагодувати багатотисячні натовпи, маючи лише трошки харчів, запевняє нас: його правління звільнить людей від голоду. Тоді вони матимуть вдосталь їжі, яку чесно розподілятимуть, так що з голодом буде навіки покінчено (Псалом 72:16). Його влада над недугами свідчить про те, що немічні, сліпі, глухі, покалічені й кульгаві будуть повністю і назавжди зцілені (Ісаї 33:24; 35:5, 6). Оскільки Ісус має силу воскрешати померлих, ми можемо не сумніватись: будучи могутнім небесним Царем, він воскресить незліченні мільйони померлих, яких його Отець радий пам’ятати (Івана 5:28, 29).

24. Що нам потрібно пам’ятати, роздумуючи про силу Ісуса, і чому?

²⁴ Роздумуючи про силу Ісуса, не забуваймо: цей Син в усьому наслідує свого Батька (Івана 14:9). Отже, те, як Ісус застосовує свою силу, чітко показує, як використовує силу Єгова. Приміром, поміркуйте над тим, з якою чуйністю Ісус зцілив прокаженого. Змилосердившись, він доторкнувся до нього і сказав: «Хочу» (Марка 1:40—42). Через такі оповіді Єгова, по суті, промовляє: «Ось як я виявляю свою силу!» Хіба ж усе це не спонукує нас вихваляти нашого всемогутнього Бога і дякувати йому за те, що він виявляє свою силу з такою любов’ю?

1. В яку підступну пастку легко потрапляють недосконалі люди?

«НЕМАЄ влади, яка не ховала б у собі підступної пастки». Цими словами певна поетеса XIX сторіччя звертає увагу на приховану небезпеку — зловживання владою. На жаль, недосконалі люди дуже легко потрапляють у цю пастку. І справді, упродовж цілої історії «людина панує над людиною — їй на шкоду» (Екклезіяста 8:9, Хом.). Сила, застосована без любові, завдавала й завдає людям невимовних страждань.

2, 3. а) Що дивовижного є в тому, як Єгова використовує свою силу? б) У чому виявляється багатогранність нашої сили і як нам слід її застосовувати?

² Хіба ж не є дивовижним те, що Бог Єгова, володіючи необмеженою силою, ніколи не зловживає нею? З попередніх розділів ми вже довідалися, що він завжди використовує свою силу — чи то творчу, руйнівну, захисну, чи відновну — відповідно до своїх сповнених любові намірів. Коли роздумуємо над тим, як він застосовує силу, то відчуваємо бажання наближатись до нього. А це у свою чергу спонукує нас бути «наслідувачами Богові», коли застосовуємо власну силу (Ефесян 5:1). Але яку ж силу маємо ми, немічні люди?

³ Пам’ятаймо, що людина створена на образ і подобу Бога (Буття 1:26, 27). Отже, ми теж до певної міри володіємо силою. Вона багатогранна. Це може бути спроможність виконувати щось або працювати; контроль чи влада над іншими; здатність впливати на людей, особливо на тих, хто нас любить; фізична сила (міць); матеріальні засоби. Псалмоспівець сказав про Єгову: «В Тебе джерело життя» (Псалом 36:10). Тому Бог прямо чи посередньо є джерелом будь-якої законної сили, якою ми, можливо, володіємо. Отже, нам слід застосовувати її так, аби це подобалося йому. Як саме?

Головний чинник — любов

4, 5. а) Що є головним чинником, який допомагає правильно застосовувати силу, і як про це свідчить приклад самого Бога? б) Як любов допоможе нам виявляти свою силу в належний спосіб?

⁴ Любов — головний чинник, що допомагає правильно використовувати силу. Хіба ж не про це свідчить приклад самого Бога? Пригадайте інформацію з 1-го розділу про чотири головні Божі риси: силу, справедливість, мудрість і любов. Котра з них переважає? Любов. «Бог є любов»,— говориться в 1 Івана 4:8. Дійсно, любов — це сама сутність Єгови, він керується нею в усьому, що чинить. Отже, Бог завжди застосовує свою силу з любові, і щоразу в кінцевому підсумку це йде на благо тим, хто його любить.

⁵ Любов і нам допоможе застосовувати свою силу в належний спосіб. Біблія говорить, що любов — «милосердствує [«добра», СМ]» і «не шукає тільки свого» (1 Коринтян 13:4, 5). Тому ця риса стримуватиме нас від жорстокого чи суворого поводження з тими, над ким маємо певну владу. Натомість ми будемо виявляти до інших повагу та ставити їхні потреби й почуття вище від своїх власних (Филип’ян 2:3, 4).

6, 7. а) Що таке побожний страх і чому ця риса спонукуватиме нас не зловживати своєю силою? б) Покажіть на прикладі, як пов’язані між собою страх не сподобатися Богові та любов до нього.

⁶ Любов пов’язана з іще однією рисою, яка спонукуватиме нас не зловживати силою. Ця риса — побожний страх. Наскільки вона важлива? У Приповістей 16:6 (Дерк.) говориться: «Страх Господній відхиляє від злого». Зловживання силою, безумовно, належить до тих злих доріг, від яких слід відхилятися. Страх Божий не дозволить погано обходитися з підвладними нам людьми. Чому? Насамперед ми знаємо: за те, як поводимося з такими людьми, відповідаємо перед Богом (Неемії 5:1—7, 15). Але побожний страх полягає не тільки в цьому. Мовою оригіналу слова, перекладені як «страх», часто передають думку про глибоку пошану до Бога й благоговіння перед ним. Отож, у Біблії страх пов’язується з любов’ю до Бога (Повторення Закону 10:12, 13). Виявляти такий благоговійний страх — означає мати здорову боязнь не сподобатися Богові, причому не лише тому, що нас лякають наслідки непослуху Єгові, а тому що по-справжньому любимо його.

⁷ Візьмімо для прикладу благотворні стосунки між маленьким сином і батьком. Дитя відчуває татову теплу й сердечну турботу. Але хлопчик також знає, що́ тато вимагає від нього, й усвідомлює: батько картатиме його за неслухняність. Але він не живе в хворобливому страху перед татом. Навпаки, син ніжно любить його. Йому приємно робити те, що батькові сподобається. Цю ілюстрацію можна застосувати і до побожного страху. Оскільки ми любимо Єгову, нашого небесного Батька, то боїмося зробити те, через що він би «засмутився... у серці Своїм» (Буття 6:6). Ми прагнемо тішити його серце (Приповістей 27:11). Ось чому слід використовувати свою силу в належний спосіб. Довідаймося більше, як це робити.

У сімейному колі

8. а) Яку владу має у сім’ї чоловік і як цю владу належить застосовувати? б) Як чоловік може показати, що шанує дружину?

⁸ Поміркуймо спершу про сім’ю. В Ефесян 5:23 говориться: «Чоловік — голова дружини». Як чоловікам належить застосовувати цю дану Богом владу? Біблія наказує їм жити з дружинами ‘за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляти їм честь’ (1 Петра 3:7). Грецький іменник, перекладений як «честь», означає «вартість, цінність... пошана». Певні форми цього іменника передано словами «подарунки» і «цінний» (Дії 28:10, НС; 1 Петра 2:7, СМ). Чоловік, який виявляє честь своїй дружині, ніколи не завдасть їй фізичної шкоди і не буде принижувати або ображати її, змушуючи таким чином почуватися нікчемною. Навпаки, він визнає́, наскільки вона цінна, та ставиться до неї з повагою. Своїми словами й учинками — наодинці з дружиною та прилюдно — він показує, що дорожить нею (Приповістей 31:28). Такий чоловік матиме не лише любов і повагу дружини, але й, що важливіше,— схвалення від Бога.

9. а) Яку силу має у сім’ї дружина? б) Що допоможе дружині використовувати свої вміння, аби підтримувати чоловіка, і який це принесе результат?

⁹ Дружина теж має в сім’ї певну силу. Біблія розповідає про побожних жінок, котрі, не порушуючи принципу належного головування, з власної ініціативи дали своїм чоловікам добру пораду або ж допомогли їм уникнути помилкових суджень (Буття 21:9—12; 27:46—28:2). Дружина може бути проникливішою, ніж чоловік, чи володіти здібностями, яких немає в нього. Однак вона повинна «глибоко поважати» свого чоловіка і ‘коритися’ йому, «як Господеві» (Ефесян 5:22; 5:33, НС). Бажання догодити Богові допоможе дружині використовувати свої вміння, щоб підтримувати чоловіка, а не принижувати його чи намагатись панувати над ним. Така «мудра жінка» тісно співпрацює з чоловіком, щоб зміцнялась їхня сім’я. Завдяки цьому дружина зберігає мир із Богом (Приповістей 14:1).

10. а) Яку владу Бог довірив батькам? б) Що означає слово, перекладене висловом ‘виховувати у послусі’, і, з огляду на це, як слід виховувати дітей? (Дивіться також примітку).

¹⁰ Батьки також мають владу, яку довірив їм Бог. Біблія напучує: «Батьки, не дратуйте дітей ваших, виховуйте їх у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.). В оригінальних текстах Біблії слово, перекладене тут висловом ‘виховувати у послусі’, може означати «виховання, тренування, навчання». Діти потребують, щоб їх виховували у послусі. Вони почуваються щасливими, коли отримують зрозумілі настанови та мають чіткі обмеження й рамки дозволеного. Таке виховання у послусі, або навчання, Біблія пов’язує з любов’ю (Приповістей 13:24). Тому «навчальною різкою» ніколи не слід зловживати — ні в емоційному, ні у фізичному планіa (Приповістей 22:15, Хом.; 29:15). Суворі чи жорстокі виховні заходи, в яких немає місця любові,— це зловживання батьківською владою, вони можуть прибити дух дитини (Колосян 3:21). Натомість зрівноважене, належне виховання у послусі запевняє дитину, що батьки люблять її і турбуються про те, якою людиною вона стане, коли виросте.

11. Яким чином діти можуть використовувати свою силу в належний спосіб?

¹¹ А як щодо дітей? Яким чином вони можуть використовувати свою силу в належний спосіб? «Окраса юнацтва — їхня сила»,— говориться в Приповістей 20:29. Безперечно, найліпше з усього, на що молоді люди можуть віддавати свою силу й енергію,— це служіння нашому «Величному Творцю» (Екклезіяста 12:1, НС). Дітям треба пам’ятати, що їхні вчинки впливають на почуття батька й матері (Приповістей 23:24, 25). Коли діти слухаються своїх богобоязливих батьків і тримаються правильного шляху, то тішать їхні серця (Ефесян 6:1). Така поведінка ‘Господеві приємна’ (Колосян 3:20).

У зборі

12, 13. а) Який погляд на владу в зборі повинні мати старійшини? б) Проілюструйте, чому старійшинам належить ніжно поводитися з отарою.

¹² Єгова дав наглядачів, аби вони брали провід у християнському зборі (Євреїв 13:17, НС). Ці кваліфіковані чоловіки повинні використовувати свою владу від Бога, щоб допомагати отарі й поліпшувати її духовний добробут. Чи таке становище дає старійшинам право панувати над співвіруючими? Звичайно, що ні! Їм слід мати зрівноважений, смиренний погляд на ту роль, яку вони відіграють у зборі (1 Петра 5:2, 3). Біблія, звертаючись до наглядачів, говорить, щоб вони «пасли Церкву [«збір», НС] Божу, яку Він купив кров’ю Свого власного Сина» (Дії 20:28, СМ). Це є вагомою підставою для того, аби поводитися ніжно з кожним членом отари.

¹³ Щодо цього можна застосувати таку ілюстрацію. Близький друг просить вас доглянути те, чим він дуже дорожить. Ви знаєте, що він заплатив за цю річ великі гроші. Хіба ви не будете поводитись з нею дуже обережно і дбайливо? Подібно й Бог довірив старійшинам відповідальність піклуватися про надзвичайно велику цінність — збір, члени якого прирівнюються до овець (Івана 21:16, 17). Вівці Єгови дуже близькі його серцю — настільки любі, що він викупив їх дорогоцінною кров’ю свого єдинородного Сина Ісуса Христа. Єгова заплатив за своїх овець найвищу ціну. Смиренні старійшини пам’ятають про це і поводяться з вівцями Єгови належним чином.

«Влада язика»

14. Яку владу має язик?

¹⁴ «Смерть та життя — у владі язика»,— сказано в Біблії (Приповістей 18:21). Справді, язик може завдати багато шкоди. Кого з нас не жалила бездумна чи навіть зневажлива репліка? Але язик має силу і зцілювати. «Язик же премудрих — то ліки»,— говориться в Приповістей 12:18. Вплив підбадьорливих, благотворних слів можна прирівняти до дії заспокійливого, цілющого бальзаму для серця. Розгляньмо декілька прикладів.

15, 16. Як ми можемо використовувати свій язик, щоб підбадьорювати інших?

¹⁵ «Утішайте пригнічені душі»,— заохочено нас у 1 Солунян 5:14 (НС). Навіть вірні слуги Єгови іноді можуть страждати від пригнічення. Як їм допомогти? Щиро похваліть їх за щось конкретне, аби вони побачили, наскільки є цінними в очах Єгови. Підкріпіть їх біблійними словами, які мають велику силу, покажіть їм, що Єгова дійсно любить «прибитих духом» і тих, у кого «розбите серце», та піклується про них (Псалом 34:19, Хом.). Коли ми використовуємо владу свого язика, аби потішати інших, то показуємо, що наслідуємо нашого співчутливого Бога, який «потішає пригнічених» (2 Коринтян 7:6, «Нова американська стандартна Біблія», англ.).

¹⁶ Ми також можемо використовувати владу язика, щоб підбадьорювати. Може, у когось із наших співпоклонників смерть забрала дорогу людину? Слова співчуття, в яких виражатиметься наша турбота й зацікавлення, заспокоять згорьоване серце. А може, похилі віком брат або сестра почуваються непотрібними? Чуле й підбадьорливе слово запевнить старших, що їх цінують і дорожать ними. А якщо хтось страждає від хронічної недуги? Кілька сердечних слів, сказаних по телефону або особисто, ймовірно, поліпшать настрій хворого. Як же, мабуть, приємно нашому Творцю, коли ми використовуємо силу слова для того, що «добре на... збудування»! (Ефесян 4:29).

17. Для якого важливого діла, що принесе пожиток іншим, ми можемо використовувати свій язик і чому це слід робити?

¹⁷ Найважливіше діло, задля якого ми можемо застосовувати владу язика,— це ділитися з іншими доброю новиною про Боже Царство. У Приповістей 3:27 (Хом.) говориться: «Не затримуй добра від того, кому воно належить, коли рука твоя здоліє це зробити». Розповідати людям цю рятівну добру звістку — наш обов’язок. Було б неправильно, якби лише ми самі втішалися тією невідкладною новиною, яку так великодушно довірив нам Єгова (1 Коринтян 9:16, 22). А якої участі у цій праці очікує від нас Бог?

Служімо Єгові з «цілої сили своєї»

18. Чого Єгова очікує від нас?

¹⁸ Любов до Єгови спонукує нас брати якнайповнішу участь у християнському служінні. Чого очікує від нас Єгова? Того, що може дати кожен, хоч би як складалося його життя: «Все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям» (Колосян 3:23). Ісус, даючи найбільшу заповідь, сказав: «Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї» (Марка 12:30). Отже, Єгова сподівається, що кожен із нас буде любити його та служити йому від усієї душі.

19, 20. а) Оскільки поняття «душа» охоплює серце, розум і силу, чому в Марка 12:30 згадується про них? б) Що означає служити Єгові від усієї душі?

¹⁹ Що значить служити Єгові від усієї душі? У цьому вірші слово душа стосується особи в цілому з усіма її фізичними й розумовими здібностями. Оскільки поняття «душа» охоплює серце, розум і силу, то чому ж у Марка 12:30 згадується про них? Розгляньмо ілюстрацію. У біблійні часи людина могла продати себе (свою душу) в рабство. Але раб міг служити господареві не від щирого серця, тобто не до кінця використовувати свою силу чи розумові здібності на користь пана (Колосян 3:22). Отож, Ісус згадав про серце, розум і силу, очевидно, для того, аби підкреслити, що служінню Єгові ми повинні присвячувати все, нічого не шкодуючи. Служити Богові з усієї душі — означає віддавати цілого себе, якомога повніше використовуючи свою силу й енергію для служіння йому.

²⁰ Чи під служінням від усієї душі слід розуміти те, що кожен з нас мусить присвячувати однакову кількість часу й сил для проповідування або іншого виду служіння? Навряд чи це було б можливо, бо наші обставини й здібності різняться. Скажімо, здорова, фізично сильна молода людина, мабуть, зможе проповідувати більше, ніж особа похилого віку, яку вже покидають сили. Неодружені християни, вільні від сімейних обов’язків, напевно, в стані робити більше, ніж ті, хто зобов’язаний піклуватися про потреби родини. Наскільки ж ми повинні бути вдячними Богові, якщо маємо сили і, крім того, обставини дозволяють нам брати якнайповнішу участь у служінні! Звичайно, ніколи не слід проявляти критиканський дух, порівнюючи своє служіння зі служінням інших (Римлян 14:10—12). Навпаки, нам треба використовувати свою силу, аби підбадьорювати людей.

21. Що є найліпшим і найважливішим з усього того, задля чого можна використовувати свою силу?

²¹ Єгова дав досконалий приклад, як використовувати силу належним чином. Ми повинні наслідувати його, наскільки це можливо для недосконалої людини. Християни належно застосовують свою силу, якщо з повагою ставляться до тих, над ким мають певну владу. Окрім того, потрібно від усієї душі сповняти рятівну працю проповідування, яку нам доручив Єгова (Римлян 10:13, 14). Пам’ятай, він радіє, коли ти — твоя душа — віддаєш йому найліпше з усього, що можеш дати. Хіба серце не спонукує тебе з усіх сил служити такому чуйному й ніжному Богу? Це найліпше і найважливіше, для чого можна використовувати свою силу.

1, 2. а) Яка кричуща несправедливість спіткала Йосипа? б) Як Єгова виправив цю несправедливість?

ЯКА кричуща несправедливість! Вродливий молодий чоловік, не скоївши жодного злочину, опинився в підземній в’язниці: його фальшиво звинуватили у спробі зґвалтування. Але це не перший випадок, коли з ним повелися несправедливо. Декілька років перед тим — а тоді цьому юнаку, на ім’я Йосип, було 17 — рідні брати зрадили його, мало не вбивши. Вони продали Йосипа в рабство до далекого краю. На чужині він не пристав до неморальних пропозицій дружини свого пана — і відкинена жінка висунула йому вигадане звинувачення. Тому Йосип і потрапив до в’язниці. Видавалося, що за нього, на жаль, не було кому заступитися.

² Однак за всім цим спостерігав Бог, який «любить справедливість і правду» (Псалом 33:5, Кул.). Єгова втрутився, аби виправити несправедливість, і покерував подіями так, що Йосипа зрештою звільнили. Більш того, Йосипу — людині, котру вкинули до в’язничної «ями»,— виявили надзвичайну честь і доручили велику відповідальність (Буття 40:15; 41:41—43; Псалом 105:17, 18). Кінець кінцем його оправдали, і він використав своє високе становище, щоб посприяти здійсненню Божого наміру (Буття 45:5—8).

3. Чому не дивує те, що усі хочуть, аби з ними поводилися справедливо?

³ Хіба ж ця розповідь не зворушує наших сердець? Хто з нас не стикався з несправедливістю або не був колись її жертвою? Безперечно, усі прагнуть, аби з ними поводилися справедливо й неупереджено. І це не дивно, адже Єгова наділив нас тими рисами, якими володіє сам, а справедливість — одна з його головних рис (Буття 1:27). Щоб краще пізнати Єгову, нам необхідно зрозуміти його почуття справедливості. Завдяки цьому ми зможемо ще глибше поважати його чудові принципи і відчувати спонуку наближатись до нього.

Що таке справедливість?

4. Що таке справедливість, на думку багатьох людей?

⁴ На думку багатьох людей, справедливість — це лише сумлінне дотримування закону. У книжці «Справедливість і розсудливість: етика в теорії та на практиці» (англ.) говориться, що «справедливість пов’язана із законом, зобов’язаннями, правами та обов’язками і виносить свої рішення неупереджено й відповідно до того, що хто заслужив». Однак справедливість Єгови — це не тільки механічне дотримання правил, продиктоване почуттям обов’язку.

5, 6. а) Яке значення мають ужиті в оригінальних текстах слова, перекладені як «справедливість»? б) Що означає те, що Бог справедливий?

⁵ Аналіз слів, ужитих в оригінальному тексті Біблії, допоможе нам ліпше зрозуміти всю повноту справедливості Єгови. У Єврейських Писаннях вживається в основному три слова. Слово, найчастіше перекладене як «справедливість» та «правосуддя», також можна передати виразом «те, що правильне» (Буття 18:25, НС). Основне значення двох інших слів — це «праведність». У Християнських Грецьких Писаннях оригінальний відповідник слова «праведність» означає «бути правильним чи справедливим». Отже, між праведністю і справедливістю, по суті, немає різниці (Амоса 5:24, НС).

⁶ Тому, коли Біблія називає Бога справедливим, це значить: він чинить те, що правильне й чесне, і робить так постійно та без упередження (Римлян 2:11). Неможливо навіть припустити, що він діятиме по-іншому. Вірний Елігу сказав: «Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя — несправедливого суду» (Йова 34:10, Кул.). Отож, Бог не може зробити чогось «несправедливого». Чому? З двох важливих причин.

7, 8. а) Чому Єгова не може зробити чогось несправедливого? б) Що спонукує Єгову бути праведним, чи справедливим, у своїх стосунках з іншими?

⁷ По-перше, він святий. Як ми довідалися з 3-го розділу, Єгова абсолютно непорочний і праведний. Тому він не може зробити чогось неправедного, або несправедливого. Поміркуймо, про що це свідчить. З огляду на святість нашого небесного Батька, ми маємо всі підстави сподіватись, що він ніколи не поведеться погано зі своїми дітьми. Ісус був упевнений у цьому. В останню ніч свого земного життя він молився: «Святий Отче,— заховай в Ім’я Своє їх [учнів]» (Івана 17:11). У Біблії звертання «Святий Отче» стосується лише Єгови. І слушно, адже жоден земний батько не може зрівнятися з ним у святості. Ісус непохитно вірив у те, що його учні будуть у повній безпеці під турботливою опікою Отця — абсолютно чистого і непорочного, цілком відокремленого від гріха (Матвія 23:9).

⁸ По-друге, невід’ємною рисою Єгови є безкорислива любов. Така любов спонукує його бути праведним, чи справедливим, у стосунках з іншими. Причиною ж усіх форм несправедливості, у тому числі расизму, різного роду дискримінації та упередження, зазвичай є жадібність та егоїзм — риси, цілком протилежні любові. Біблія запевняє нас стосовно Бога любові: «Праведний Господь і любить праведність» (Псалом 11:7, Дерк.). Єгова говорить про себе: «Господь Я, і правосуддя кохаю» (Ісаї 61:8). Хіба ж не потішає те, що нашому Богові до вподоби робити правильне, тобто справедливе? (Єремії 9:24, Кул.).

Милосердя і досконала справедливість Єгови

9—11. а) Як пов’язані між собою справедливість Єгови і його милосердя? б) Як справедливість та милосердя Єгови проявляються в його стосунках з грішними людьми?

⁹ Справедливість Єгови досконала, довершена, як і всі інші грані його незрівнянної особистості. Мойсей вихваляв Єгову такими словами: «Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі,— Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він» (Повторення Закону 32:3, 4). Бог завжди виявляє бездоганну справедливість, він ніколи не буває ані надто поблажливий, ані надто суворий.

¹⁰ Справедливість Єгови тісно пов’язана з його милосердям. У Псалмі 116:5 говориться: «Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний». Дійсно, Єгова не лише справедливий, а й милосердний. Ці риси не суперечать одна одній. Коли Бог виявляє милосердя, це не значить, що він пом’якшує свою справедливість, начебто вона надто сувора. Навпаки, він часто проявляє ці дві риси водночас і навіть в одному й тому ж випадку. Розгляньмо приклад.

¹¹ Усі люди успадкували гріх, а отже заслуговують на кару за нього, тобто смерть (Римлян 5:12). Проте Єгові неприємна смерть грішників. Він — ‘Бог, що прощає, ласкавий та милосердний’ (Неемії 9:17). Але оскільки Єгова святий, він не може потурати неправедності. То як же він міг виявити милосердя людям, які успадкували гріх? Відповідь на це запитання дає одна з найцінніших істин у Божому Слові — істина про викуп, який Єгова постачив задля спасіння людства. У 14-му розділі ми детальніше довідаємося про цей вияв любові — дуже справедливий і воднораз надзвичайно милосердний. Таким чином Єгова показує милосердя і ніжність розкаяним грішникам, дотримуючись принципів своєї досконалої справедливості (Римлян 3:21—26).

Справедливість Єгови зворушує

12, 13. а) Чому справедливість Єгови притягує нас до нього? б) Якого висновку щодо справедливості Єгови дійшов Давид і як це може потішити нас?

¹² Справедливість Єгови не жорстока і не відлякує людей. Навпаки, вона чудова й притягує нас до нього. У Біблії чітко показано, що в основі Божої справедливості, або праведності, лежить співчуття. Довідаймося ж більше про те, в який зворушливий спосіб Єгова проявляє свою справедливість.

¹³ Бог, спонуканий своєю досконалою справедливістю, виявляє своїм слугам вірність і відданість. Псалмоспівець Давид, коли відчув на собі відданість Єгови, почав розуміти та глибоко поважати цю грань Божої справедливості. Якого ж висновку дійшов Давид, опираючись на власний досвід і розмірковуючи про те, як діє Єгова? Він сказав: «Любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх [«тих, хто відданий йому», НС] не покине,— вони будуть навіки бережені» (Псалом 37:28). Як потішає таке запевнення! Наш Бог ні на мить не залишить тих, хто відданий йому. Отже, ми можемо розраховувати на його сердечну турботу і близькі взаємини з ним. Запорукою цього служить Божа справедливість! (Приповістей 2:7, 8, НС).

14. Як Закон, який Єгова дав ізраїльтянам, засвідчує його турботу про знедолених людей?

¹⁴ Єгова, виявляючи справедливість, дуже уважний до потреб знедолених людей. Те, що Бог турбується про нужденних, видно з Закону, який він дав ізраїльтянам. Наприклад, у Законі містились конкретні вказівки, завдяки яким вдови і сироти не зоставались без опіки (Повторення Закону 24:17—21). Розуміючи, як важко може бути таким людям, Єгова, немов батько, сам ставав їхнім Суддею і Захисником — Він був тим, хто «чинить суд сироті та вдові»a (Повторення Закону 10:18; Псалом 68:6). Бог попередив ізраїльтян: якщо вони ображатимуть беззахисних жінок і дітей, він конче почує зойк скривджених. Єгова сказав: «Розпалиться гнів Мій» (Вихід 22:21—23). Бог гнівається не часто, але навмисна несправедливість, особливо якщо її жертвами стають смиренні та безпомічні люди, викликає в нього справедливе обурення (Псалом 103:6).

15, 16. Який факт яскраво свідчить про безсторонність Єгови?

¹⁵ Єгова також запевняє нас, що ‘не дивиться на обличчя і підкупу не бере’ (Повторення Закону 10:17). На відміну від багатьох людей, котрі мають владу чи вплив, Бога не приваблює матеріальне багатство або зовнішність. Він дуже далекий від упередженості і не обдаровує своєю прихильністю лише якусь обмежену групу улюбленців. Звернімо увагу на один факт, що яскраво свідчить про безсторонність Єгови. Можливість стати його правдивими поклонниками і жити вічно дається не лише кільком особам з якогось вибраного кола. Навпаки, «в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Ця чудова перспектива відкривається перед кожною людиною, незалежно від її суспільного становища, кольору шкіри чи країни, в якій проживає. Хіба це не є справедливість у найвищій мірі?

¹⁶ Досконала справедливість Єгови має ще одну характерну ознаку, що заслуговує нашої уваги й шани,— це те, як він поводиться з людьми, котрі порушують його праведні норми.

Не залишає нічого без кари

17. Поясніть, чому несправедливість у нинішньому світі аж ніяк не дає приводу ставити під сумнів справедливість Єгови.

¹⁷ Дехто, можливо, запитає: «Якщо Єгова не потурає неправедності, то чому ж нині люди незаслужено страждають і чому настільки поширені зіпсуті звичаї?» Така несправедливість аж ніяк не дає приводу ставити під сумнів справедливість Єгови. У багатьох випадках несправедливість у сьогоднішній злій системі — це наслідок гріха, успадкованого людьми від Адама. У світі, в якому недосконалі люди віддають перевагу грішній поведінці, несправедливість процвітає; але це триватиме недовго (Повторення Закону 32:5).

18, 19. З чого видно, що Єгова не вічно терпітиме тих, хто свідомо порушує його праведні закони?

¹⁸ Єгова виявляє велике милосердя до тих, хто щиросердо наближається до нього. А втім, він не вічно терпітиме умови, які стягують докір на його святе ім’я (Псалом 74:10, 22, 23). Бог правосуддя не може бути осміяний; він не захищатиме свідомих грішників від обвинувального вироку, на який ті заслуговують. Єгова — «Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий... певне не вважає чистим винуватого [«не залишає нічого без кари», Хом.]» (Вихід 34:6, 7). Як видно з цих слів, Єгова інколи змушений карати тих, хто навмисно порушує його праведні закони.

¹⁹ Візьмімо для прикладу стосунки Бога зі стародавнім Ізраїлем. Ізраїльтяни, навіть коли оселилися в Обітованій землі, знову і знову чинили неправедність. Хоча своєю зіпсутістю вони «засмучували» Єгову, він не відкинув їх відразу (Псалом 78:38—41, Дерк.). Бог милосердно давав їм можливість змінюватися. Єгова благав цей народ: «Не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?» (Єзекіїля 33:11). Бог вважає життя дуже цінним, і тому він неодноразово посилав пророків, аби ізраїльтяни вернулися зі своїх злих доріг. Але загалом ці черстві люди не слухались і не каялися. Зрештою Єгова задля свого святого імені та всього того, що входить у його значення, віддав той народ у руки ворогів (Неемії 9:26—30).

20. а) Чого можна навчитись про Єгову з того, як він поводився з ізраїльським народом? б) Чому лев слушно символізує справедливість Єгови?

²⁰ Поводження Єгови з ізраїльтянами може багато чого розповісти нам про нього. Ми переконуємось, що всевидющі очі Бога помічають неправедність і його глибоко вражає бачене (Приповістей 15:3). Також потішає усвідомлення того, що він шукає нагод, аби проявити милосердя, коли тільки для цього є підстава. Крім того, виявляючи справедливість, Бог ніколи не діє квапливо. Оскільки Єгова довготерпеливий, чимало людей помилково вважає, наче він ніколи не виконає свого присуду над злими. Але це не так. Як видно зі стосунків Бога з ізраїльтянами, його терпіння має межі. Єгова непохитно стоїть за праведність. На відміну від людей, які часто відступають, коли слід чинити справедливість, йому ніколи не бракує відваги обстоювати те, що правильне. Тому в описах про присутність Бога та його престол слушно фігурує лев — символ мужності і справедливостіb (Єзекіїля 1:10; Об’явлення 4:7). Тож ми можемо не сумніватися: Єгова сповнить свою обіцянку стерти із землі несправедливість. Отже, те, як він судить, можна підсумувати такими словами: коли необхідно — твердість, коли тільки можливо — милосердя (2 Петра 3:9).

Наближаймося до Бога правосуддя

21. Роздумуючи про те, яким чином Єгова виявляє справедливість, як ми повинні дивитися на нього і чому?

²¹ Розмірковуючи про те, як Єгова виявляє справедливість, нам не слід уважати його байдужим, суворим суддею, зацікавленим лише у винесенні вироку грішникам. Ми повинні дивитися на нього, як на ніжного, проте рішучого Батька, котрий завжди якнайліпше поводиться зі своїми дітьми. Єгова — справедливий, або праведний, Батько — врівноважує свою непохитність у тому, що правильне, ніжним співчуттям до своїх земних дітей, які потребують його допомоги і прощення (Псалом 103:10, 13).

22. Яку перспективу відкрив перед нами Єгова, керуючись своєю справедливістю, і чому він так поводиться з людьми?

²² Які ж ми вдячні за те, що Божа справедливість — це щось набагато більше, ніж просто винесення вироку лиходіям! Керуючись справедливістю, Єгова відкрив перед нами чудову перспективу досконалого вічного життя у світі, де ‘праведність пробуватиме’ (2 Петра 3:13, Ог., 1988). Наш Бог поводиться з нами саме так, бо справедливість спонукує його рятувати, а не засуджувати. Глибше розуміння справедливості Єгови дійсно допомагає нам наближатися до нього! У наступних розділах ми детальніше розглянемо те, як Єгова виявляє цю чудову рису.

1. Що ми зазвичай відчуваємо, коли бачимо несправедливість?

ШАХРАЇ виманили у старенької вдови всі її заощадження. Жорстока мати покинула безпорадне немовля. Людину ув’язнили за злочин, якого вона не вчинила. Що ви відчуваєте, довідавшись про таке? Мабуть, кожен з вищезгаданих випадків засмучує вас, і це зовсім не дивно. Ми, люди, гостро відчуваємо, що правильне, а що — неправильне, і обурюємось, коли бачимо несправедливість. Хочеться, щоб жертві відшкодували збитки, а злочинця — покарали. Якщо стається не так, ми, можливо, запитуємо: «Чи Бог бачить це? Чому він нічого не робить?»

2. Як реагував на несправедливість Авакум і чому Єгова не осудив його?

² Упродовж історії вірні слуги Єгови ставили подібні запитання. Наприклад, пророк Авакум молився до Бога: «Чому ти змушуєш мене дивитися на цю страшну несправедливість? Чому ти допускаєш, аби всюди поширювалось насилля, беззаконня, злочини і жорстокість?» (Авакума 1:3, «Сучасна англійська Біблія»). Єгова не осудив Авакума за таке відверте запитання. Адже власне він, Бог, прищепив людям розуміння того, що таке справедливість. Єгова обдарував нас невеликою часткою свого досконалого почуття справедливості.

Єгова ненавидить несправедливість

3. Чому можна сказати, що Єгова знає більше про несправедливість, ніж ми?

³ Єгова не затуляє очі на несправедливість. Він бачить усе, що відбувається. Біблія говорить про час, коли жив Ной: «Бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякденно» (Буття 6:5). Поміркуймо ж, на що вказують ці слова. Наше уявлення про несправедливість часто базується на відносно невеликій кількості фактів — це можуть бути випадки, які сталися з нами самими або про які ми чули. На противагу нам Єгова знає про несправедливість у всесвітньому масштабі. Він бачить її всю! Більше того, він розпізнає нахили серця — спотворений спосіб мислення, що призводить до несправедливих учинків (Єремії 17:10).

4, 5. а) Як Біблія показує, що Єгова піклується про тих, з ким повелися несправедливо? б) Яким чином Єгова був уражений несправедливим поводженням?

⁴ Але Єгова не лише бачить несправедливість. Він також піклується про тих, хто стає її жертвою. Коли ворожі народи жорстоко обходилися з людьми Бога, йому завдавав болю «їхній стогін через тих, що їх переслідували та гнобили їх» (Суддів 2:18). Можливо, ви помітили, що чим більше несправедливості трапляється на шляху декотрих людей, тим менше чулості залишається в їхньому серці. Але Єгова зовсім не такий! Упродовж 6000 років він бачив несправедливість у всіх її проявах, але вона і далі ненависна йому. Біблія запевняє нас: Богові огидні «брехливий язик», «руки, що кров неповинну ллють» і «свідок брехливий, що брехні роздмухує» (Приповістей 6:16—19).

⁵ Звернімо увагу й на те, як різко Єгова висловлюється про несправедливих ізраїльських провідників. Він натхнув свого пророка, аби той запитав їх: «Чи ж не вам знати право?» Яскраво описавши їхнє зловживання владою, Бог передрік, що́ чекало цих корумпованих людей: «Вони тоді кликати будуть до Господа, та Він відповіді їм не дасть, і заховає обличчя Своє того часу від них, коли будуть робити лихі свої вчинки» (Михея 3:1—4). Єгова дійсно відчуває сильну відразу до несправедливості! Адже він сам зазнав її! Не одну тисячу років Сатана несправедливо насміхався з нього (Приповістей 27:11, НС). Бога також уразила найбільша і найстрашніша несправедливість, коли його Сина, що «не вчинив... гріха», стратили, немов злочинця (1 Петра 2:22; Ісаї 53:9). Тож зрозуміло, що Єгова пам’ятає про важке становище тих, кого кривдять, і йому не байдуже.

6. Якою може бути наша реакція, коли стикаємося з несправедливістю, і чому?

⁶ Отже, немає нічого дивного, що ми гостро реагуємо, коли бачимо несправедливість чи стаємо її жертвою. Ми створені на образ Божий, а несправедливість є повною протилежністю всьому тому, що уособлює Єгова (Буття 1:27). Чому ж тоді Бог допускає, аби вона існувала?

Спірне питання про суверенітет Бога

7. Опишіть, як було поставлено під сумнів право Єгови на верховну владу.

⁷ Щоб відповісти, чому існує несправедливість, слід розглянути спірне питання про суверенітет, тобто верховну владу. Як ми вже побачили, Творець має право володарювати над землею та всіма її мешканцями (Псалом 24:1; Об’явлення 4:11). Однак на зорі людської історії право Єгови на верховну владу було поставлено під сумнів. Як до такого дійшло? Бог наказав Адаму, першій людині, не їсти з певного дерева в саду, його райському домі. Що сталося б, якби Адам не послухався? «Ти напевно помреш»,— сказав йому Бог (Буття 2:17). Той Божий наказ не створював жодних труднощів для Адама і його дружини Єви. Та попри це Сатана переконав Єву, що Бог надто обмежує їх. А що трапилося б, якби вона з’їла плід з цього дерева? Сатана відразу сказав: «Умерти — не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло» (Буття 3:1—5).

8. а) На що Сатана натякнув у розмові з Євою? б) Що Сатана поставив під сумнів, якщо говорити про правомірність Божого володарювання?

⁸ Сказавши це, Сатана натякнув, що Єгова не лише приховав від Єви дуже важливу інформацію, але й обманув її. Сатана діяв обережно і не поставив під сумнів самого факту Божої верховної влади. Але він таки піддав сумніву правомірність Божого володарювання. Іншими словами, він заявив: Єгова не застосовує свою верховну владу у праведний спосіб і не зважає на інтереси своїх підданих.

9. а) Чим закінчився для Адама і Єви їхній непослух і які важливі питання виникли через цей учинок? б) Чому Єгова просто не знищив бунтівників?

⁹ Зрештою, Адам та Єва, з’ївши плід із забороненого дерева, не послухались Єгови. Як і постановив Бог, через цей непослух на них чекав смертний вирок. Внаслідок неправди, яку сказав Сатана, виникли деякі дуже важливі запитання. Чи Єгова дійсно має право бути Правителем над людством, чи людині самій слід керувати собою? Чи Єгова застосовує свою верховну владу якнайліпшим способом? Бог міг би використати свою всемогутню силу, щоб негайно знищити бунтівників. Але питання, які постали, стосувалися не сили Бога, а його правління. Тому, знищивши Адама, Єву і Сатану, Єгова не довів би правомірності свого володарювання. Навпаки, це викликало б ще більше сумнівів. Тільки час міг показати, чи людям вдасться успішно правити самим, незалежно від Бога.

10. Що історія виявляє стосовно людського правління?

¹⁰ Що ж виявив час? Упродовж тисячоліть люди перепробували багато форм правління, як-от: автократію, демократію, соціалізм та комунізм. Кінцевий підсумок цих експериментів описано в Біблії кількома відвертими словами: «Запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). Пророк Єремія цілком слушно зазначив: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23).

11. Чому Єгова допустив, аби люди страждали?

¹¹ Єгова від самого початку знав, що незалежність людей, тобто їхнє самоврядування, принесе чимало страждань. А чи було несправедливо з його боку допустити, аби продовжувало існувати те, що приречене на невдачу? Зовсім ні! Розгляньмо такий приклад: вашій дитині потрібно зробити операцію, аби вилікувати смертельну хворобу. Ви розумієте, що операція буде болісною для дитини, і це дуже засмучує вас. Водночас усвідомлюєте: завдяки операції дитя матиме в майбутньому ліпше здоров’я. Подібно й Бог знав, а навіть передрікав: якщо він дозволить існувати людському правлінню, це принесе біль та страждання (Буття 3:16—19). Але Єгові також було відомо, що тривале і справжнє полегшення прийде лише тоді, коли він допустить, аби всі люди побачили погані плоди бунту. Таким чином спірне питання стосовно правомірності Божого володарювання буде вирішено назавжди, на цілу вічність.

Спірне питання щодо непорочності людей

12. У чому Сатана звинуватив людей, як показано у випадку з Йовом?

¹² Існує ще одна причина того, чому Бог допустив несправедливість. Коли Сатана поставив під сумнів правомірність і справедливість Божого правління, він не лише звів наклеп на Єгову щодо його верховної влади. Сатана також почав поширювати брехню про Божих слуг, піддаючи сумніву їхню непорочність. Приміром, зверніть увагу на те, що він сказав Єгові про праведного чоловіка Йова: «Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю. Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його,— чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?» (Йова 1:10, 11).

13. На що натякав Сатана, висуваючи звинувачення проти Йова, і як це стосується всіх людей?

¹³ Сатана закинув, ніби Єгова використовував свою захисну силу для того, аби підкупити Йова і здобути його відданість. Це у свою чергу означало, що непорочність Йова була удаваною і він поклонявся Богу лише задля вигоди. Сатана заявив, що якби Бог забрав від Йова своє благословення, то навіть цей чоловік прокляв би Творця. Сатана добре усвідомлював: Йов вирізнявся з-поміж інших як чоловік «невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає»a. Коли б він зумів зламати непорочність Йова, то що тоді можна було б сказати про непорочність решти людей! Таким чином Сатана насправді поставив під сумнів відданість усіх, хто хоче служити Богові. Розширюючи рамки спірного питання, Сатана сказав до Єгови: «Все, що хто [не лише Йов] має, віддасть він за душу свою» (Йова 1:8; 2:4; курсив наш).

14. Що історія виявляє про обвинувачення Сатани, яке він висунув стосовно людей?

¹⁴ Історія доводить: наперекір закидам Сатани багато людей, незважаючи на випробування, залишаються відданими Богові, подібно до Йова. Своєю вірністю вони потішають серце Єгови. Завдяки цьому він може дати відповідь на хвалькуваті закиди Сатани про те, ніби люди перестануть служити Богові, зіткнувшись з труднощами (Євреїв 11:4—38). Люди праведного серця не відвертаються від Бога. Навіть за найскрутніших обставин вони ще більше покладаються на те, що Єгова дасть їм силу зоставатись непохитними (2 Коринтян 4:7—10).

15. Яке питання може виникнути щодо минулих і майбутніх присудів Бога?

¹⁵ Але Єгова виявляє справедливість не лише задля вирішення спірних питань щодо його права на верховну владу і непорочності людей. Біблія також розповідає нам про Божі присуди, які стосувались окремих людей і навіть цілих народів. Крім того, у ній містяться пророцтва про те, які присуди він виконає в майбутньому. Чому ми можемо бути впевнені, що Єгова завжди виносив і виноситиме праведні присуди?

Чому Божа справедливість неперевершена

16, 17. Які приклади показують, що люди мають неповне розуміння того, що таке істинна справедливість?

¹⁶ Про Єгову можна по праву стверджувати: «Всі... дороги Його справедливі» (Повторення Закону 32:4). Жодна людина не може сказати такого про себе. Адже дуже часто через неповне розуміння речей ми не можемо чітко збагнути, що є правильним. Візьмімо для прикладу Авраама. Той чоловік благав Єгову не нищити Содома, хоча зло переповнювало це місто. Він запитав Бога: «Чи погубиш також праведного з нечестивим?» (Буття 18:23—33). Звичайно, відповідь була «ні». Єгова «послав на Содом та Гоморру дощ із сірки й огню» тільки тоді, коли праведний Лот і його доньки щасливо дістались до міста Цоар (Буття 19:22—24). А от Йона «запалився» гнівом, коли Єгова змилосердився над ніневітянами. Оскільки пророк вже оголосив про знищення тих людей, то хотів його побачити, незважаючи на їхнє щире каяття (Йони 3:10—4:1).

¹⁷ Єгова запевнив Авраама, що божественна справедливість полягає не тільки у знищенні злих, але й у порятунку праведних. Йона ж мусив усвідомити: Єгова милосердний. Коли злі люди змінюються, він «готовий прощати» (Псалом 86:5, НС). На відміну від декотрих людей, які тремтять за своє становище, Бог не виносить обвинувальних вироків лише для того, аби показати свою силу. Він також не стримується від вияву співчуття і не боїться, що через це його вважатимуть слабким. Його принцип — бути милосердним, коли тільки для цього існує підстава (Ісаї 55:7; Єзекіїля 18:23).

18. Покажіть на підставі Біблії, що Єгова у своїх діях керується не лише почуттями.

¹⁸ Однак почуття не засліплюють Єгову. Бог рішуче заявив, коли його народ погруз в ідолопоклонстві: «Тебе розсуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої. І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу» (Єзекіїля 7:3, 4). Отже, коли люди вперто тримаються свого, Єгова виносить відповідний присуд. Але робить він це на підставі вагомих доказів. Тому, коли до Бога дійшов «крик» про Содом і Гоморру, він сказав: «Зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене» (Буття 18:20, 21). Якими ж вдячними нам слід бути за те, що Єгова не подібний на багатьох людей, котрі роблять поспішні висновки, не ознайомившись зі всіма фактами! Справді, він такий, яким його показує Біблія: «Бог вірний, і кривди немає в Ньому» (Повторення Закону 32:4).

Будьмо певні, що Єгова справедливий

19. Що ми можемо робити, коли не до кінця розуміємо якісь питання, пов’язані зі справедливістю Єгови?

¹⁹ У Біблії не обговорюються всі питання стосовно діл Єгови в минулому. Також вона не подає вичерпного опису того, як Бог судитиме окремих людей і цілі групи в майбутньому. Коли ми не до кінця розуміємо якісь біблійні розповіді чи пророцтва, що не містять усіх деталей, то покажімо таку саму відданість, яку виявив пророк Михей. Він написав: «Надіюсь [«чекатиму», НС] на Бога спасіння мого» (Михея 7:7).

20, 21. Чому ми можемо не сумніватися, що Єгова завжди буде поводитись правильно?

²⁰ Ми можемо не сумніватись: у кожній ситуації Єгова зробить те, що правильне. Навіть коли видається, що люди закривають очі на несправедливість, Єгова запевняє: «Мені помста належить, Я відплачу» (Римлян 12:19). Якщо ми готові чекати, то матимемо таку ж тверду переконаність, як апостол Павло: «Що Бог несправедливий? Зовсім ні!» (Римлян 9:14, Хом.).

²¹ Ми живемо в «тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1). Несправедливість та «утиски» призводять до жорстокості й наруги (Екклезіяста 4:1). Але Єгова не змінився. Він і далі ненавидить несправедливість та щиро піклується про тих, хто страждає від неї. Якщо ми залишаємось віддані Єгові та його верховній владі, він дасть нам силу вистояти до призначеного ним часу, коли під правлінням свого Царства виправить усю несправедливість (1 Петра 5:6, 7).

1, 2. Чому багато людей не поважають законів, але яке почуття ми можемо розвинути до законів Бога?

«СУДОВИЙ процес — немов безодня, він... поглинає усе». Це слова з книжки, яка побачила світ у 1712 році. Її автор осуджував правову систему, при якій судові справи іноді тяглися роками, доводячи до злиднів тих, хто шукав справедливості. У багатьох країнах правова й судова системи надзвичайно заплутані та просякнуті несправедливістю, упередженням і суперечностями. Внаслідок цього зневажливе ставлення до законів дуже поширене.

² Наскільки ж контрастують з цим слова, написані приблизно 2700 років тому: «Як я кохаю Закона Твого»! (Псалом 119:97). Чому псалмоспівця переповнювали такі сильні почуття? Тому що закон, котрий він вихваляв, походив не від якогось світського уряду, а від Бога Єгови. Вивчаючи Божі закони, ви теж розвиватимете до них чимраз сильнішу любов — таку, як псалмописьменник. Це вивчення допоможе вам зрозуміти спосіб мислення найвеличнішого у всесвіті Судді та Законодавця.

Найвищий Законодавець

3, 4. Як Єгова показав, що він — Законодавець?

³ У Біблії говориться, що існує лише «один Законодавець і Суддя» (Якова 4:12). Дійсно, Єгова — єдиний правдивий Законодавець. Навіть небесні тіла рухаються за його ‘законами небес’ (Йова 38:33, Хом.). Міріади святих ангелів Єгови також керуються його законом, тому що кожен займає своє призначене становище й усі є слугами Бога, які слухаються його наказів (Псалом 104:4, НС; Євреїв 1:7, 14).

⁴ Єгова дав закони й людям. Ми всі маємо сумління, яке до певної міри відображає почуття справедливості Єгови. Сумління — це свого роду внутрішній закон, що допомагає нам відрізняти правильне від неправильного (Римлян 2:14). Наші перші батьки володіли досконалим сумлінням, і тому їм достатньо було лише кількох законів (Буття 2:15—17). Але недосконалій людині потрібно більше законів, щоб виконувати Божу волю. Такі патріархи, як Ной, Авраам та Яків, отримали від Бога Єгови закони і передали їх своїм родинам (Буття 6:22; 9:3—6; 18:19; 26:4, 5). Єгова став Законодавцем у небувалий спосіб, коли, послуговуючись Мойсеєм, дав ізраїльському народу звід законів. Цей звід допомагає нам набагато глибше зрозуміти почуття справедливості Єгови.

Короткий перегляд Мойсеєвого Закону

5. Чи Мойсеїв Закон був громіздким, складним збірником правил і чому ви так відповідаєте?

⁵ Схоже, чимало людей вважає, ніби Мойсеїв Закон був громіздким, складним збірником правил. Таке міркування — далеке від істини. Цілий той звід налічує понад 600 законів. Можливо, на перший погляд, це дуже багато. Але подумайте над таким фактом: наприкінці XX сторіччя федеральні закони США займали понад 150 000 сторінок правових книжок. Що два роки до них додається приблизно 600 нових законів! Отже, коли говорити про кількість, то, порівняно із силою-силенною людських законів, Мойсеїв Закон містить дуже мало вказівок. А втім, Божий Закон давав ізраїльтянам керівництво в таких сферах життя, про які сучасні закони навіть не згадують. Розгляньмо коротко, про що в ньому йшлося.

6, 7. а) Чим Мойсеїв Закон відрізняється від усіх інших законодавств і яка найбільша заповідь цього Закону? б) Як ізраїльтяни могли довести, що визнають верховну владу Єгови?

⁶ Закон звеличував верховну владу Єгови. Жоден звід законів не зрівняється з Мойсеєвим. Його найважливіший закон велів: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш — Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю». Як народ Бога мав виявляти до нього любов? Ізраїльтяни мусили служити Єгові, підкоряючись його верховній владі (Повторення Закону 6:4, 5; 11:13).

⁷ Ізраїльтянин доводив, що визнавав Божу верховну владу, якщо слухався осіб, яким було дано владу над ним. Батьки, начальники, судді, священики і нарешті цар — усі представляли владу Єгови. Будь-який бунт проти них Бог вважав бунтом проти себе. Проте якби наділені владою ізраїльтяни поводилися з Божим людом несправедливо чи зухвало, то зазнали б на собі гніву Єгови (Вихід 20:12; 22:27; Повторення Закону 1:16, 17; 17:8—20; 19:16, 17). Тож і ті, хто мав владу, і ті, хто їм підкорявся, повинні були підтримувати верховну владу Бога.

8. Як Закон підтримував норми Єгови щодо святості?

⁸ Закон підтримував норми Єгови щодо святості. Слова «святий» і «святість» трапляються в Законі понад 280 разів. Він допомагав Божому народу відрізняти чисте від нечистого, непорочне від порочного, оскільки називав приблизно 70 причин, через які ізраїльтянин міг стати церемоніально нечистим. У ньому містились вказівки щодо гігієни, харчування і навіть усунення нечистот, що надзвичайно сприяло доброму здоров’юa. Проте закони служили набагато вищій меті — допомагали євреям втішатися прихильністю Єгови і триматися осторонь грішних звичаїв зіпсованих довколишніх народів. Розгляньмо приклад.

9, 10. Які постанови щодо статевих зносин, а також пологів містилися в Закон-угоді і які блага вони приносили?

⁹ Згідно з постановами в Закон-угоді, обоє партнерів після статевих зносин, а також жінка після пологів деякий час були нечистими, навіть якщо вони перебували у шлюбі (Левит 12:2—4; 15:16—18). Такі постанови не зневажали цих чистих дарів від Бога (Буття 1:28; 2:18—25). Ті закони радше підтримували святість Єгови та оберігали його поклонників від осквернення. Варто зазначити, що народи, які оточували ізраїльтян, мали звичай вплітати у своє поклоніння обряди, пов’язані з сексом та родючістю. Наприклад, частиною релігії ханаанеян була чоловіча і жіноча проституція. Усе це призвело до поширення жахливого занепаду. На противагу цьому Закон повністю відокремлював поклоніння Єгові від статевого життяb. Закон приносив ще інші блага.

¹⁰ Він навчав однієї дуже важливої істиниc. Яким чином Адамів гріх передається від покоління до покоління? Хіба не через статеві стосунки і народження дітей? (Римлян 5:12). Божий закон нагадував ізраїльтянам про постійну наявність гріха. По суті, кожен з нас народжується в гріху (Псалом 51:7). Тож, щоб наближатися до святого Бога, ми потребуємо прощення і викупу.

11, 12. а) На якому важливому принципі справедливості наголошував Закон? б) Які заходи, що запобігали перекрученню справедливості, передбачав Закон?

¹¹ Закон підтримував досконалу справедливість Єгови. Мойсеїв Закон наголошував, що в судових справах необхідно дотримуватися принципу рівноцінності, тобто рівноваги. У ньому містилась постанова: «Життя за життя, око за око, зуб за зуба, рука за руку, нога за ногу» (Повторення Закону 19:21). Отож, на злочинця мали накладати кару, рівноцінну його злодіянню. Ця грань Божої справедливості стала невід’ємною характеристикою Закону; вона й нині є ключем до розуміння істини про викупну жертву Ісуса Христа, що буде висвітлено в 14-му розділі (1 Тимофія 2:5, 6).

¹² Закон також передбачав певні заходи, які запобігали перекрученню справедливості. Наприклад, щоб довести правдивість обвинувачення, необхідно було щонайменше двох свідків. За лжесвідчення суворо карали (Повторення Закону 19:15, 18, 19). Продажність і хабарництво також цілковито заборонялись (Вихід 23:8; Повторення Закону 27:25). Навіть у ділових стосунках ізраїльтяни мусили дотримуватись Божих високих норм справедливості (Левит 19:35, 36; Повторення Закону 23:20, 21). Цей величний звід безсторонніх законів був для Ізраїля неабияким благословенням!

Закони, зосереджені на милосерді та справедливості

13, 14. Яким чином Закон заохочував справедливо ставитися як до злодія, так і до потерпілого?

¹³ Чи Мойсеїв Закон був зводом суворих немилосердних правил? Безперечно, що ні! Цар Давид написав під натхненням: «Господній Закон досконалий» (Псалом 19:8). Він добре знав, що Закон заохочував виявляти милосердя і справедливість. Як саме?

¹⁴ Здається, що нині закони деяких країн виявляють до злочинців більше поблажливості та милосердя, ніж уваги до жертв. Наприклад, злодії певний строк можуть пробути у в’язниці. А пограбовані мусять і далі обходитися без того, що в них украли, та ще й платити податки, які йдуть на утримання зловмисників. У стародавньому Ізраїлі не було в’язниць. Закон встановлював чіткі межі, які регулювали суворість покарань (Повторення Закону 25:1—3). Злодій мав відшкодувати жертві вкрадене й, крім того, дати додаткову плату. Яку? Усе залежало від обставин. Очевидно, судді мали право зважати на ряд факторів, скажімо, каяття грішника. Цим можна пояснити, чому відшкодування, яке вимагалося від злодія, згідно з книгою Левит 5:20—26, було набагато меншим від зазначеного у Вихід 22:6.

15. Як Закон гарантував справедливе і водночас милосердне ставлення до тих, хто випадково заподіяв комусь смерть?

¹⁵ У Законі милосердно визнавалось, що не всі погані вчинки навмисні. Приміром, якщо людина випадково заподіяла комусь смерть, то не мусила віддати душу за душу, коли зробила правильний крок — втекла в одне з міст сховища, які були розкидані по цілому Ізраїлю. Після того як уповноважені судді дослідили справу, ця особа мала перебувати у місті сховища до смерті первосвященика, а вже потім могла поселитися, де захоче. Таким чином вона рятувалась завдяки Божому милосердю. Водночас цей закон підкреслював надзвичайну цінність людського життя (Числа 15:30, 31; 35:12—25).

16. Як Закон охороняв певні особисті права?

¹⁶ Закон також охороняв особисті права людини. Розгляньмо, як він захищав боржника. Закон не дозволяв заходити в його дім, аби взяти щось під заставу. Позичальник чекав надворі, а боржник сам виносив закла́д. Так оселя залишалася недоторканою. Якщо позичальник взяв під заставу верхній одяг, то мусив повернути його до вечора, бо він, імовірно, був потрібен боржнику, щоб зігрітися вночі (Повторення Закону 24:10—14).

17, 18. Коли справа стосувалася війни, чим ізраїльтяни відрізнялися від інших народів і чому?

¹⁷ Закон регулював навіть військові дії. Народ Єгови воював не для того, щоб задовольнити своє прагнення здобути владу чи перемогу. Ізраїльтяни мали діяти у «війнах Господніх» як Божі представники (Числа 21:14). У багатьох випадках вони повинні були спершу запропонувати умови капітуляції. Якщо місто відкидало цю пропозицію, ізраїльтяни могли взяти його в облогу, дотримуючись Божих норм. На відміну від багатьох солдатів, що воювали у різні часи, воїнам-ізраїльтянам заборонялось ґвалтувати жінок чи влаштовувати безглузде кровопролиття. Вони навіть мусили берегти довкілля — не вирубувати фруктових дерев на ворожій територіїd. В інших арміях не було таких обмежень (Повторення Закону 20:10—15, 19, 20; 21:10—13).

¹⁸ Чи у вас викликає відразу те, що в декотрих країнах малих дітей вчать воювати? У стародавньому Ізраїлі до війська брали тільки тих юнаків, котрим виповнилось 20 років (Числа 1:2, 3). Навіть повнолітнього звільняли від служби, якщо він дуже боявся. Щойно одруженого чоловіка також відпускали на цілий рік, аби він, перш ніж розпочати цю вкрай небезпечну службу, міг побачити народження свого нащадка. У Законі пояснювалось, що таким чином молодий чоловік «порадує» свою дружину (Повторення Закону 20:5, 6, 8; 24:5).

19. Яким чином Закон захищав жінок, дітей, сім’ї, вдів і сиріт?

¹⁹ Крім того, Закон захищав жінок, дітей та сім’ї і дбав про них. Він наказував батькам постійно приділяти своїм дітям увагу та навчати їх про духовне (Повторення Закону 6:6, 7). Усякого роду кровозмішення заборонялось та каралось смертю (Левит, розділ 18). Також Закон не дозволяв чинити перелюб, через який так часто руйнується сім’я, втрачається безпека, яку вона дає, а також підривається добра репутація родини. Закон дбав про вдів і сиріт та категорично засуджував погане поводження з ними (Вихід 20:14; 22:21—23).

20, 21. а) Чому Мойсеїв Закон допускав, аби серед ізраїльтян існувала полігамія? б) Чому норми щодо розлучення, поміщені в Законі, відрізнялися від норм, які пізніше відновив Ісус?

²⁰ Беручи все це до уваги, хтось, можливо, запитає: «Чому ж Закон допускав полігамію?» (Повторення Закону 21:15—17). Розглядаючи закони, пов’язані з полігамією, нам слід врахувати ситуацію, що склалася в ті часи. Люди, котрі оцінюють Мойсеїв Закон з погляду сучасної епохи і культури, безсумнівно, матимуть про нього неправильне враження (Приповістей 18:13). Згідно з нормами Єгови, встановленими ще в Едемі, шлюб — це довготривалий зв’язок між одним чоловіком і однією жінкою (Буття 2:18, 20—24). Коли Єгова дав ізраїльтянам Закон, полігамія вже існувала століттями і глибоко вкоренилась у тогочасному суспільстві. Бог добре знав, що його ‘твердошиїй народ’ часто не слухатиметься навіть найголовніших заповідей, скажімо, про заборону ідолопоклонства (Вихід 32:9). Тож Єгова вчинив мудро, що не змінив у той час усіх їхніх звичаїв, пов’язаних з подружнім життям. А втім, пам’ятайте: Єгова не встановлював полігамії. Він тільки послужився Мойсеєвим Законом, щоб регулювати її серед свого народу і запобігати зловживанню цим звичаєм.

²¹ Мойсеїв Закон також дозволяв чоловікові розлучатися з дружиною і подавав порівняно багато вагомих підстав для цього (Повторення Закону 24:1—4). Ісус сказав, що Бог пішов на цю поступку євреям через їхнє «жорстокосердя». Однак такі по́ступки були тимчасовими. Ісус відновив для своїх послідовників початкові норми Єгови щодо шлюбу (Матвія 19:8).

Закон заохочував до любові

22. Як Мойсеїв Закон заохочував виявляти любов і до кого?

²² Чи можете уявити собі якусь сучасну правову систему, що заохочує до любові? Мойсеїв Закон ставив любов понад усе. У самій тільки книзі Повторення Закону різні форми слова «любов» трапляються понад 20 разів. «Будеш любити ближнього свого, як самого себе» — друга найбільша заповідь Закону (Левит 19:18; Матвія 22:37—40). Члени Божого народу мусили виявляти таку любов не лише один до одного, але й до приходьків, які жили серед них, пам’ятаючи, що й вони, ізраїльтяни, теж колись були приходьками. Їм належало виявляти любов до бідних і страждальців: допомагати цим людям матеріально і не наживатися на їхній скруті. Навіть до тяглової худоби ізраїльтяни повинні були ставитись уважно і з добротою (Вихід 23:6; Левит 19:14, 33, 34; Повторення Закону 22:4, 10; 24:17, 18).

23. До чого був спонуканий письменник 119-го Псалма і що можемо постановити ми?

²³ Який іще народ мав такий чудовий звід законів? Не дивно, що псалмоспівець написав: «Як я кохаю Закона Твого». Але його любов була не самим лише почуттям. Вона спонукувала псалмописьменника до дій, бо він намагався підкорятись цьому закону і жити згідно з ним. Він продовжив: «Цілий день він [твій закон] — розмова моя» (Псалом 119:11, 97). Псалмоспівець регулярно відводив час на вивчення законів Єгови. Досліджуючи ті закони, він, поза всяким сумнівом, відчував, що дедалі сильніше любить їх. Воднораз зростала і його любов до Законодавця, Бога Єгови. Вивчаючи Божий закон, ви також зможете більше й більше наближатися до Єгови, Величного Законодавця і Бога правосуддя.

1, 2. Як Біблія описує становище людства і що є єдиним виходом з такої скрути?

«ВСЕ створіння разом зідхає й разом мучиться» (Римлян 8:22). Цими словами апостол Павло описує наше жалюгідне становище. З людського погляду, не існує жодної можливості усунути страждання, гріх і смерть. Але, на відміну від людей, Єгова не має обмежень (Числа 23:19). Бог правосуддя забезпечив вихід із цієї скрути — він подбав про викуп.

² Викуп є найбільшим даром, який Єгова дав людям. Завдяки цьому дару ми можемо отримати визволення від гріха і смерті (Ефесян 1:7). Саме на викупі ґрунтується надія на вічне життя чи то в небі, чи в раю на землі (Луки 23:43, НС; Івана 3:16; 1 Петра 1:4). Але що таке викуп? Чому можна сказати, що він учить нас про неперевершену справедливість Єгови?

Як виникла потреба у викупі

3. а) Чому виникла необхідність у викупі? б) Чому Бог не замінив смертного вироку якимось м’якшим покаранням для нащадків Адама?

³ Необхідність у викупі виникла через гріх Адама. Оскільки перший чоловік не послухався Бога, то передав у спадок своїм нащадкам хвороби, смуток, біль та смерть (Буття 2:17; Римлян 8:20). Єгова не міг піддатися емоціям і просто замінити смертний вирок якимось м’якшим покаранням. Зробивши це, він знехтував би власним законом: «Заплата за гріх — смерть» (Римлян 6:23). А якби Єгова відкинув свої ж норми справедливості, то в цілому всесвіті запанували б хаос і беззаконня.

4, 5. а) У чому Сатана звинуватив Бога і чому Єгова мусив відповісти на його закиди? б) Який наклеп звів Сатана на відданих слуг Єгови?

⁴ Як ми вже довідалися з 12-го розділу, через бунт в Едемі постали надзвичайно важливі спірні питання. Сатана кинув тінь на добре ім’я Бога. По суті, цей наклепник звинуватив Єгову в обмані та жорстокому диктаторстві, а також у тому, що Бог позбавляє свої творіння свободи (Буття 3:1—5). Нібито розладнавши намір Єгови наповнити землю праведними людьми, Сатана теж звинуватив його в невдалих діях (Буття 1:28; Ісаї 55:10, 11). Коли б Єгова не відповів на ці закиди, у багатьох створених ним розумних істот, можливо, похитнулась би довіра до його правління.

⁵ Сатана також звів наклеп на відданих слуг Єгови, закинувши, що вони служать йому лише з корисливих спонук, а за важких обставин жоден з них не залишиться вірним (Йова 1:9—11). Ці питання були набагато важливіші, ніж скрутне становище, в якому опинилося людство. Слушно, що Єгова мусив відповісти на наклепницькі обвинувачення Сатани. Але як Бог міг вирішити ті спірні питання і водночас врятувати людство?

Викуп — рівноцінна заміна

6. Якими словами Біблія описує Божий засіб для спасіння людства?

⁶ Вирішення, яке подав у цій ситуації Єгова, було і найбільш милосердним, і надзвичайно справедливим. Жодна людина не змогла б запропонувати такого. І водночас воно вкрай просте. Його називають по-різному: відкупом, примиренням, вибавленням, ублаганням, спокутуванням (Псалом 48:9, Слюсарчук; Даниїла 9:24; Галатів 3:13; Колосян 1:20, УКУ; Євреїв 2:17). Але, мабуть, найвлучніше його назвав сам Ісус. Він сказав: «Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп [грецькою: ли́трон] за багатьох» (Матвія 20:28).

7, 8. а) Що означає слово «викуп», ужите у Святому Письмі? б) Як викуп пов’язаний з рівноцінністю?

⁷ Що ж таке викуп? Ужите тут грецьке слово походить від дієслова, яке означає «відпускати, звільняти». Його використовували, коли мова йшла про гроші, заплачені за звільнення полонених. Тож, по суті, можна сказати, що викуп — це плата, яку дають, аби повернути щось втрачене. Слово «викуп» (ко́фер), ужите в Єврейських Писаннях, походить від дієслова зі значенням «покривати». Наприклад, Бог наказав Ною ‘покрити’ (форма того ж слова) ковчег смолою (Буття 6:14, НС). Це допомагає зрозуміти, що заплатити викуп — також означає покрити гріхи (Псалом 65:3, НС).

⁸ Цікавий ще ось який факт: у «Теологічному словнику Нового Завіту» (англ.) говориться, що це слово (ко́фер) «завжди вказує на рівноцінну заміну», або повну відповідність. Скажімо, віко ковчега заповіту мало форму, яка точно відповідала формі самого ковчега, а отже, і повністю покривало його. Подібно, щоб викупити від гріха, або покрити його, потрібно заплатити ціну, яка повністю відповідає втраті, спричиненій гріхом, тобто повністю покриває її. У Божому Законі для ізраїльтян говорилося: «Життя за життя, око за око, зуб за зуба, рука за руку, нога за ногу» (Повторення Закону 19:21).

9. Чому вірні чоловіки приносили тваринні жертви і як Єгова дивився на такі жертви?

⁹ Вірні чоловіки, починаючи з Авеля, приносили Богові тваринні жертви. Жертвоприношеннями вони показували, що усвідомлюють наявність гріха та потребу у викупі, і, крім того, доводили свою віру у звільнення, яке Бог обіцяв дати через своє «насіння» (Буття 3:15; 4:1—4; Левит 17:11; Євреїв 11:4). Єгові подобались такі жертви, і він схвалював цих поклонників. Однак тваринні жертви в найліпшому випадку були просто символічними. Оскільки тварини — створіння нижчі за людину, вони не могли покрити людських гріхів (Псалом 8:5—9). Тому в Біблії говориться: «Тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи» (Євреїв 10:1—4). Такі жертви служили прообразом справжньої викупної жертви, яка мала з’явитися в майбутньому.

«Відповідний викуп»

10. а) Кому мав повністю відповідати відкупитель і чому? б) Чому була потрібна жертва лише однієї людини?

¹⁰ Апостол Павло сказав: «В Адамі вмирають усі» (1 Коринтян 15:22). Отож, аби заплатити викуп, необхідна була смерть точно такої ж людини, як Адам,— когось досконалого (Римлян 5:14). Жодне інше створіння не могло вирівняти шальки на терезах справедливості. Лише досконала людина, що не підпадала під смертний вирок, винесений Адаму, могла дати «відповідний викуп» — викуп, котрий би повністю відповідав першому чоловікові (1 Тимофія 2:6, НС). Необов’язково було приносити в жертву незліченні мільйони людей — відповідно за кожного Адамового нащадка. Апостол Павло пояснив: «Через одного чоловіка [Адама] ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть» (Римлян 5:12). Оскільки «смерть... через [одну] людину», то Бог подбав, аби людство було викуплене теж «через [одну] Людину» (1 Коринтян 15:21). Як саме?

11. а) Як відкупитель мав «смерть скуштувати за всіх»? б) Чому дія викупу не поширюється на Адама та Єву? (Дивіться примітку).

¹¹ Єгова подбав про те, щоб одна досконала людина добровільно віддала в жертву своє життя. Як сказано в Римлян 6:23, «заплата за гріх — смерть». Жертвуючи своїм життям, відкупитель мав «смерть скуштувати за всіх». Іншими словами, він дав би заплату за гріх Адама (Євреїв 2:9; 2 Коринтян 5:21; 1 Петра 2:24). Це мало б надзвичайно важливі правові наслідки. Скасовуючи смертний вирок для слухняних нащадків Адама, викуп усунув би руйнівну силу гріха в самому його кореніa (Римлян 5:16).

12. Покажіть на прикладі, як виплата одного боргу може йти на благо багатьом людям.

¹² Розгляньмо приклад. Уявіть, що ви живете в містечку, де більшість мешканців працює на великій фабриці. Всі отримують високу зарплату і живуть спокійно та затишно. Одного дня цьому приходить кінець: робота на підприємстві зупиняється. Чому? Бо директор втягнувся в корупцію і довів фабрику до банкрутства. Раптово опинившись без роботи, ви й інші люди не маєте засобів до існування. Подружні партнери, діти, позикодавці страждають через корумпованість однієї людини. Чи існує якийсь вихід із цього становища? Так! У справу вирішив втрутитися заможний добродійник. Він знає, наскільки велика вартість фабрики, а також співчуває багатьом її робітникам та їхнім сім’ям. Тож цей чоловік подбав про те, щоб борг підприємства було сплачено і виробництво відновилося. Погашення того боргу поліпшує життя багатьом працівникам, їхнім родинам, а також кредиторам. Подібно й погашення Адамового боргу йде на благо незчисленним мільйонам людей.

Хто постачає викуп?

13, 14. а) Як Єгова постачив викуп за людство? б) Кому платиться викуп і чому необхідна саме така плата?

¹³ «Агнця... що на Себе гріх світу бере» міг постачити лише Єгова (Івана 1:29). Але Бог не послав просто якогось ангела, аби той урятував людство. Він послав Того, хто міг дати остаточну й вирішальну відповідь на звинувачення Сатани, висунуті щодо слуг Єгови. Бог пожертвував найдорожчим, віддавши свого єдинородного Сина, який був «його втіхою» (Приповістей 8:30, Хом.). Божий Син добровільно «полишив» свою небесну природу (Филип’ян 2:7, СМ). Єгова чудесним способом переніс життя та індивідуальність свого первородного небесного Сина в утробу єврейської дівчини Марії (Луки 1:27, 35). Як людина, він мав називатися Ісусом. З погляду закону, цього Сина можна назвати другим Адамом, оскільки між Ісусом і першим чоловіком була повна відповідність (1 Коринтян 15:45, 47). Тому Ісус міг віддати себе в жертву як викуп за грішне людство.

¹⁴ Кому мав бути заплачений викуп? Псалом 49:8 прямо говорить, що викуп платиться «Богові». Але хіба ж не сам Єгова подбав про цей викуп? Так, але це зовсім не означає, що викуп прирівнюється до беззмістовного, механічного обміну, коли хтось бере гроші з однієї кишені і перекладає до іншої. Слід усвідомити: викуп — це не обмін якихось матеріальних речей, а правова операція. Єгова, хоч і величезною ціною для себе, подбав про те, аби викуп було заплачено, і цим підтвердив, що непохитно тримається принципів своєї досконалої справедливості (Буття 22:7, 8, 11—13; Євреїв 11:17; Якова 1:17).

15. Чому Ісус мусив страждати й померти?

¹⁵ Навесні 33 року н. е. Ісус Христос з власної волі зніс важке випробування, яке привело до сплати викупу. Ісус дозволив, аби його арештували за фальшивими звинуваченнями, засудили як винного і прибили до стовпа страти. Чи й справді Ісус мусив так страждати? Безумовно, адже потрібно було вирішити спірне питання про вірність Божих слуг. Варто зазначити, що Бог не допустив, аби новонародженого Ісуса вбив Ірод (Матвія 2:13—18). Але в дорослому віці Божий Син вже міг вистояти найзапекліші нападки Сатани, повністю розуміючи суть спірних питаньb. Ісус залишився «святим [«відданим», НС], непричетним злу, непорочним, відокремленим від грішників», попри жахливе ставлення до нього, і цим дав яскравий та остаточний доказ, що Єгова таки має слуг, які залишаються йому вірними під час випробувань (Євреїв 7:26, Дерк.). Тож зрозуміло, чому, помираючи, Божий Син переможно вигукнув: «Звершилось!» (Івана 19:30).

Завершує діло окуплення

16, 17. а) Як Ісус продовжив своє діло окуплення? б) Чому Ісус мусив з’явитись «перед Божим лицем за нас»?

¹⁶ Однак Ісус мусив довести до кінця своє діло окуплення. На третій день після Христової смерті Бог воскресив його з мертвих (Дії 3:15; 10:40). Цим визначним учинком Єгова не тільки винагородив свого Сина за вірне служіння, але й дав йому можливість як Божому Первосвященику завершити діло окуплення (Римлян 1:4; 1 Коринтян 15:3—8). Апостол Павло пояснює: «Христос, Первосвященик... не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення. Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас» (Євреїв 9:11, 12, 24).

¹⁷ Христос не міг буквально принести свою кров на небо (1 Коринтян 15:50). Він приніс те, що ця кров символізувала,— правову цінність його досконалого людського життя, складеного в жертву. Тоді він офіційно представив перед Божим лицем цінність того життя як викуп за грішне людство. Чи Єгова прийняв таку жертву? Так, і це виявилось у день П’ятдесятниці 33 року н. е., коли в Єрусалимі було злито святий дух приблизно на 120 учнів (Дії 2:1—4). Хоча та подія дуже схвилювала всіх, вона була лише початком благ, які мали прийти завдяки викупу.

Блага, які приносить викуп

18, 19. а) Які дві групи осіб втішатимуться благами примирення, котре стало можливим завдяки крові Христа? б) Які блага, пов’язані з викупом, мають члени «великого натовпу» тепер і якими ще користуватимуться у майбутньому?

¹⁸ У Посланні до колосян Павло пояснює, що Богові було вгодно через Христа примирити з собою усе, встановивши мир завдяки крові, яку Ісус пролив на стовпі мук. Павло також говорить, що це примирення стосується осіб з двох окремих груп, тобто «небесного» і «земного» (Колосян 1:19, 20; Ефесян 1:10). У першу групу входять 144 000 християн, котрим дано надію служити небесними священиками і правити разом з Ісусом Христом як царі над землею (Об’явлення 5:9; 5:10, НС; 7:4; 14:1—3). Через них упродовж тисячі років на слухняних людей поступово зливатимуться усі блага, пов’язані з викупом (1 Коринтян 15:24—26; Об’явлення 20:6; 21:3, 4).

¹⁹ «Земне» — це ті, хто сподівається на досконале життя в Раю на землі. В Об’явлення 7:9—17 їх названо «великим натовпом», який переживе майбутнє «велике горе». Але вони не мусять чекати аж до того часу, аби втішатися благами викупу. Ці люди вже «випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця». Оскільки вони вірять у викуп, то навіть тепер насолоджуються духовними благами, які приносить цей сповнений любові дар. Їх визнано праведними і названо Божими друзями! (Якова 2:23). Завдяки Ісусовій жертві такі особи можуть ‘приступати з відвагою до престолу благодаті’ (Євреїв 4:14—16). Коли вони провиняються, то отримують справжнє прощення (Ефесян 1:7). Незважаючи на свою недосконалість, ті люди мають чисте сумління (Євреїв 9:9; 10:22; 1 Петра 3:21). Отже, примирення з Богом — це не якийсь довгожданий процес у майбутньому, а реалія сьогодення! (2 Коринтян 5:19, 20). Протягом Тисячоліття вони поступово будуть ‘визволені від неволі тління’ і зрештою користуватимуться «волею слави синів Божих» (Римлян 8:21).

20. Як роздуми про викуп впливають на вас особисто?

²⁰ «Дяка... Богові через Ісуса Христа» за викуп! (Римлян 7:25, Хом.). Суть цього дару — проста, але настільки глибока, що сповнює нас благоговінням (Римлян 11:33). Коли ми з вдячністю роздумуємо про викуп, він торкається нашого серця і наближає нас до Бога правосуддя. Подібно до псалмоспівця, ми маємо всі підстави вихваляти Єгову як того, хто «любить справедливість і правду» (Псалом 33:5, Кул.).

1, 2. За яких обставин Ісус розгнівався і чому?

ІСУС явно розгнівався і мав для цього всі підстави. Можливо, вам важко уявити Ісуса таким, адже він вирізнявся надзвичайною лагідністю (Матвія 21:5, Хом.). Безсумнівно, у той момент він цілковито володів собою, оскільки його гнів був праведнийa. Але що могло так розгнівити цього миролюбного чоловіка? Кричуща несправедливість.

² Ісус дуже дорожив Єрусалимським храмом. На цілій землі це було єдине священне місце, присвячене для поклоніння його небесному Отцю. Євреї з багатьох країв долали великі відстані, аби поклонятися там. Приходили навіть богобоязливі погани, займаючи відведене для них храмове подвір’я. Втім, якось на початку свого служіння Ісус, увійшовши в храм, побачив приголомшливу сцену. Неймовірно, але це місце більше нагадувало базар, ніж дім поклоніння! Його переповняли купці та міняльники. Але в чому ж полягала несправедливість? Храм Бога став для них просто місцем, де можна було визискувати людей, навіть обкрадати їх. Як саме? (Івана 2:14).

3, 4. Яке непогамовне визискування практикувалося в домі Єгови і що Ісус зробив, аби це виправити?

³ Релігійні провідники встановили правило, що храмовий податок слід було сплачувати лише одним видом монет. Аби здобути ці монети, ті, хто приходив у храм, мусили міняти гроші. Отже, грошоміни порозставляли свої столи просто у Божому домі і вимагали плати за кожен обмін. Продаж тварин також давав великий прибуток. Відвідувачі, котрі хотіли принести жертви, без проблем придбали б тварин у будь-якого торговця в місті. Однак відповідальні особи у храмі могли легко відкинути їхнє приношення, як непідхоже. Зате тварин чи птахів, куплених у храмі, приймали обов’язково. Тож люди цілковито залежали від торговців, і тому ті інколи заламували непомірні ціниb. Це було гірше від грубого гендлярства. То був справжній грабіж!

⁴ Ісус не міг миритися з такою несправедливістю. Це ж був дім його Батька! Божий Син зробив бича з мотузків і повиганяв з храму череди великої рогатої худоби та овець. Тоді він кинувся до грошомінів і поперевертав їхні столи. Уявіть собі, як монети розлітаються по мармуровій підлозі! Він суворо наказав продавцям голубів: «Заберіть оце звідси!» (Івана 2:15, 16). Здавалось, ніхто не наважився перечити цьому сміливому чоловікові.

Син такий, як Батько

5—7. а) Як передлюдське існування Ісуса вплинуло на його почуття справедливості і про що ми можемо довідатись, вивчаючи приклад Божого Сина? б) Як Христос боровся проти несправедливості, пов’язаної із суверенітетом Єгови та Його іменем?

⁵ Торговці, звичайно, повернулися. Приблизно три роки опісля Ісус виступив проти такої ж несправедливості. Цього разу він процитував осудливі слова самого Бога. Цими словами Єгова засудив людей, які зробили його дім «вертепом розбійників» (Матвія 21:13, Кул.; Єремії 7:11, Кул.). Побачивши таке непогамовне визискування людей і осквернення Божого храму, Ісус відчув те саме, що і його Батько. Та й не дивно! Адже Ісус учився у свого небесного Батька незліченні мільйони років. Завдяки цьому Божий Син володів таким самим почуттям справедливості, яке має Бог. Отже, якщо хочемо чітко зрозуміти, що таке справедливість Єгови, то найліпше нам у цьому допоможуть роздуми над прикладом Ісуса Христа (Івана 14:9, 10).

⁶ Єдинородний Син Єгови був свідком того, як Сатана несправедливо назвав Бога обманщиком і поставив під сумнів правомірність Божого правління. Який жахливий наклеп! Цей Син також чув подальші закиди Сатани стосовно того, що ніхто не служитиме Єгові безкорисливо, з любові. Ці фальшиві звинувачення, безперечно, завдавали болю праведному серцю Сина. Як же він, мабуть, зрадів, коли довідався, що відіграватиме головну роль у спростуванні цієї брехні! (2 Коринтян 1:20). Як саме він мав це зробити?

⁷ Ми вже дізналися з 14-го розділу, що на звинувачення, яке висунув Сатана, коли піддав сумніву непорочність створінь Єгови, Ісус Христос дав кінцеву і вирішальну відповідь. Таким чином він заклав основу для остаточного виправдання суверенітету Єгови та освячення Його імені. Будучи Начальником, призначеним Єговою, Ісус встановить Божу справедливість у цілому всесвіті (Дії 5:31). Його земне життя також показало, якою є справедливість Бога. Єгова сказав про Ісуса: «Вкладу Свого Духа в Нього,— і Він суд проголосить поганам [«пояснить народам, що таке справедливість», НС]» (Матвія 12:18). Як Ісус виконав ці слова?

Ісус пояснює, «що таке справедливість»

8—10. а) Як усні традиції єврейських релігійних провідників породжували презирливе ставлення до неєвреїв і жінок? б) Як усні закони зробили тягарем закон Єгови про суботу?

⁸ Ісус любив Закон Єгови і жив згідно з ним. Але релігійні провідники його часу перекручували і неправильно застосовували цей Закон. Ісус сказав їм: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що... найважливіше в Законі покинули: суд [«справедливість», Хом.], милосердя та віру» (Матвія 23:23). Без сумніву, ті вчителі Божого Закону не пояснювали, «що таке справедливість». Навпаки, вони робили Божу справедливість незрозумілою. Як саме? Розгляньмо кілька прикладів.

⁹ Єгова наказав своєму людові триматися осторонь довколишніх язичницьких народів (1 Царів 11:1, 2). Однак декотрі фанатично настроєні релігійні провідники спонукували Божий народ ставитися презирливо до всіх неєвреїв. У Мішні було навіть таке правило: «Не дозволяється залишати худобу в заїздах, які належать поганам, бо ці люди підозрюються у скотолозтві». Таке сліпе упередження до всіх без винятку неєвреїв було несправедливим і цілком суперечило духу Мойсеєвого Закону (Левит 19:34). Інші встановлені людьми правила принижували жінок. Усний закон твердив, що дружина мусила йти позаду чоловіка, а не поряд із ним. Чоловік не повинен був прилюдно розмовляти з жінкою, навіть з власною дружиною. Жінки, як і раби, не мали права давати свідчення в суді. Навіть існувала формальна молитва, в якій чоловіки дякували Богові, що не народилися жінками.

¹⁰ Ті релігійні провідники приховували Божий Закон під величезною кількістю правил і вказівок, складених людьми. Наприклад, закон про суботу забороняв всього лиш працювати в цей день тижня, відводячи його для поклоніння, духовного відсвіження та відпочинку. А фарисеї зробили з того закону тягар. Вони самі взялися вирішувати, що́ значить «працювати». Ті провідники почали називати працею 39 видів діяльності, у тому числі збирання врожаю і полювання. Стосовно цих двох занять виникало безліч запитань. Якщо хтось убив блоху в суботу, чи було це полюванням? А коли якась людина назбирала жменю зерна, аби поїсти в дорозі, чи це означало, що вона збирала врожай? Чи уздоровлення хворих теж вважалося працею? Такі питання розглядалися у світлі жорстких, дріб’язкових правил.

11, 12. Як Ісус виявляв спротив фарисейським традиціям, що суперечили Святому Письму?

¹¹ Як у суспільстві, в котрому панувала така атмосфера, Ісус міг допомогти людям зрозуміти, що́ таке справедливість? Він мужньо виступив проти тогочасних релігійних провідників своїм ученням і способом життя. Розгляньмо спершу декотрі з його вчень. Ісус прямо засудив численні, створені ними правила, сказавши: «Ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали» (Марка 7:13, Хом.).

¹² Навчаючи, Ісус яскраво показував, що фарисеї неправильно трактували закон про суботу і, по суті, взагалі не розуміли його мети. Він пояснив, що Месія — «Господь і суботі», а отже має повне право зціляти людей у той день (Матвія 12:8). Аби підкреслити це, Ісус відкрито здійснював чудесні зцілення в суботу (Луки 6:7—10). Вони були прообразом тих зцілень, які він буде робити по цілій землі упродовж свого Тисячолітнього правління. Це Тисячоліття саме по собі буде найбільшою суботою, коли всі вірні люди зрештою відпочинуть після століть непосильної праці під тягарем гріха й смерті.

13. Який закон почав діяти внаслідок Ісусового земного служіння і чим цей закон відрізнявся від свого попередника?

¹³ Божий Син також пояснив, що таке справедливість, за допомогою нового закону — «закону Христового». Цей закон почав діяти після того, як завершилось Ісусове земне служіння (Галатів 6:2). На відміну від свого попередника, Мойсеєвого Закону, цей новий закон здебільшого базувався не на писаних заповідях, а на принципах. Проте в ньому було і кілька чітких наказів. Один з них Ісус назвав «новою заповіддю». Христос учив своїх послідовників любити одні одних, як і він їх полюбив (Івана 13:34, 35). Власне саможертовна любов мала стати розпізнавальним знаком усіх, хто житиме за «законом Христовим».

Живий приклад справедливості

14, 15. Як Ісус показав, що визнає межі своєї влади, і чому це нас підбадьорює?

¹⁴ Ісус не тільки навчав про любов, а й жив згідно із «законом Христовим». Цей закон був невід’ємною частиною його життя. Розгляньмо, як Божий Син показав своїм прикладом, що таке справедливість.

¹⁵ По-перше, Ісус не вчинив жодної несправедливості і подав щодо цього бездоганний взірець. Можливо, ви вже помітили, що в багатьох випадках несправедливість бере верх тоді, коли недосконалі люди стають зарозумілими і виходять за межі своїх повноважень. Ісус так не робив. Якось до нього підійшов один чоловік і сказав: «Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною». Що відповів Ісус? «Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?» (Луки 12:13, 14). Хіба ж це не варте уваги? Ніхто на землі не був настільки розумним і проникливим, як Ісус, до того ж Бог нікому іншому не дав більшої влади. Однак Божий Син не втрутився в ту справу, оскільки не отримав на це конкретних повноважень. Він завжди виявляв скромність у ставленні до влади, навіть протягом тисячоліть свого передлюдського існування (Юди 9). Ісус покірно покладається на рішення Єгови стосовно того, що є справедливим, і це свідчить про його чудову особистість.

16, 17. а) Як Ісус виявляв справедливість, проповідуючи добру новину про Боже Царство? б) Як Ісус показав, що його почуття справедливості поєднується з милосердям?

¹⁶ По-друге, Ісус виявляв справедливість у тому, як проповідував добру новину про Боже Царство. Він був безсторонній і докладав усіх зусиль, аби досягти всяких людей — і багатих, і бідних. Фарисеї ж нехтували бідними, простими людьми, презирливо називаючи їх ʽам-гаʼаʹрец, тобто «люди землі». Ісус сміливо виступив проти такої несправедливості. Коли він навчав людей доброї новини або ж коли їв з ними, годував їх, зціляв і навіть воскрешав, то підтримував справедливість Бога, який хоче досягти «усяких людей»c (1 Тимофія 2:4, НС).

¹⁷ По-третє, Ісусове почуття справедливості поєднувалося з великим милосердям. Він з усіх сил намагався допомагати грішникам (Матвія 9:11—13). Також охоче простягав руку помочі тим, хто не міг захистити себе. Скажімо, Ісус не підтримував релігійних провідників, які заохочували виявляти недовіру до всіх язичників. Він милосердно допоміг декому з них та навчав їх, хоча прийшов насамперед до єврейського народу. Ісус здійснив чудесне зцілення задля римського сотника, кажучи: «Навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри» (Матвія 8:5—13).

18, 19. а) Як Ісус сприяв шанобливому ставленню до жінок? б) Як Ісусів приклад допомагає побачити зв’язок між мужністю і справедливістю?

¹⁸ Ісус теж не підтримував поширених поглядів стосовно жінок. Він мужньо чинив те, що було справедливим. Тоді вважалось, ніби самарянки такі ж нечисті, як і язичники. А втім, Ісус, не вагаючись, проповідував самарянці біля криниці поблизу міста Сіхар. По суті, саме тій жінці Ісус вперше прямо сказав, що він — обіцяний Месія (Івана 4:6, 25, 26). Фарисеї стверджували, що жінку не слід було навчати Божого Закону, але Ісус багато часу й сил присвячував навчанню жінок (Луки 10:38—42). Згідно з переданням, жінка не могла дати надійного свідчення. Проте Ісус удостоїв кількох жінок особливої честі: вони першими побачили його після воскресіння. Він навіть сказав їм піти й розповісти про цю надзвичайно важливу подію учням, чоловікам! (Матвія 28:1—10).

¹⁹ Ісус чітко показав народам, що таке справедливість. Часто він робив це, навіть ідучи на великий ризик. Його приклад допомагає нам зрозуміти: аби обстоювати істинну справедливість, необхідно бути мужнім. Тому Ісуса доречно названо «Левом, що з племени Юдиного» (Об’явлення 5:5). Пригадуєте, лев — це символ мужності та справедливості. У близькому майбутньому Ісус утвердить ще більшу справедливість. Він у повному розумінні встановить «справедливість на землі» (Ісаї 42:4, НС).

Месіанський Цар ‘встановлює справедливість на землі’

20, 21. Як у наш час Месіанський Цар встановлює справедливість по цілій землі та в християнському зборі?

²⁰ Ставши у 1914 році Месіанським Царем, Ісус почав установлювати справедливість на землі. Яким чином? Він узяв на себе відповідальність сповнити своє пророцтво, записане в Матвія 24:14. Ісусові послідовники на землі навчають правди про Царство Єгови людей з усіх країв. Вони, подібно до Ісуса, проповідують, виявляючи безсторонність і справедливість, та намагаються допомогти кожній людині — молодій чи літній, багатій чи бідній, чоловікові чи жінці — пізнати Єгову, Бога правосуддя.

²¹ Ісус також встановлює справедливість у християнському зборі, над яким він поставлений Головою. Як і передрікалось, він дає «дари у вигляді людей» — вірних християнських старійшин, що беруть провід у зборі (Ефесян 4:8—12, НС). Будучи пастирями цінної отари Божої, ті чоловіки підтримують справедливість і таким чином наслідують приклад Ісуса Христа. Вони завжди пам’ятають: Ісус хоче, щоб з його вівцями поводилися справедливо, хоч би яким було їхнє суспільне чи матеріальне становище.

22. Які почуття викликає в Єгови повсюдна несправедливість у нинішньому світі і що він наказав своєму Синові зробити з нею?

²² Проте незабаром Ісус у небувалий спосіб встановить на землі справедливість. У сьогоднішньому зіпсутому світі несправедливість дуже поширена. Кожна дитина, що помирає від голоду, стає жертвою непростимої несправедливості, особливо якщо взяти до уваги те, скільки грошей і часу марнується на виробництво зброї та задоволення егоїстичних забаганок шукачів насолод. Щороку передчасно помирають мільйони людей — і це лише один з багатьох проявів несправедливості, які викликають праведний гнів Єгови. Він уповноважив свого Сина вести справедливу війну проти цілої злої системи речей, аби назавжди покласти край усій несправедливості (Об’явлення 16:14, 16; 19:11—15).

23. Як Христос після Армагеддону встановить справедливість, що пануватиме вічно?

²³ Однак справедливість Єгови вимагає не лише знищення злих. Він також призначив свого Сина правити як «Князь миру». Після війни Армагеддон по всій землі запанує мир під царюванням Ісуса, і Божий Син правитиме, чинячи «правосуддя», тобто справедливість (Ісаї 9:6, 7). Тоді він з радістю усуне всяку кривду, що приносила стільки горя й страждань. Цілу вічність він буде вірно підтримувати досконалу справедливість Єгови. Тож дуже важливо, щоб уже тепер ми намагалися наслідувати справедливість Єгови. Довідаймось, як це можна робити.

1—3. а) Чому ми в боргу перед Єговою? б) Що наш велелюбний Рятівник вимагає від нас?

УЯВІТЬ, що ви перебуваєте на кораблі, який тоне. В ту мить, коли вмирає остання надія, з’являється рятівник і допомагає дістатися в безпечне місце. Яке ж полегшення відчуваєте, коли він забирає вас подалі від небезпеки й каже: «Тепер вам нічого не загрожує»! Хіба ви не почувалися б у боргу перед цією людиною? Ви буквально були б зобов’язані їй життям.

² Цей приклад до певної міри показує, що́ для нас зробив Єгова. Безсумнівно, ми всі заборгували йому. Адже Бог подбав про викуп, щоб можна було дати людям визволення з лабет гріха і смерті. Ми почуваємося безпечно, знаючи: доки віримо в цю дорогоцінну жертву, гріхи нам прощаються, а наше вічне майбуття — певне (1 Івана 1:7; 4:9). З 14-го розділу ми довідалися, що викуп є найбільшим виявом любові та справедливості Єгови. Як ми повинні відгукнутися на це?

³ Було б цілком слушно розглянути, чого вимагає від нас наш велелюбний Рятівник. Єгова говорить через пророка Михея: «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь,— нічого, а тільки чинити правосуддя [«справедливість», Хом.], і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно» (Михея 6:8). Зверніть увагу: одна з вимог Єгови до людей — чинити справедливість. Як це робити?

Женімося за «правдивою праведністю»

4. Звідки нам відомо, що Єгова очікує, що ми будемо жити згідно з його праведними нормами?

⁴ Єгова очікує, що ми будемо жити згідно з його нормами правильного і неправильного. Оскільки ці норми справедливі й праведні, то, дотримуючись їх, ми женемося за справедливістю і праведністю. «Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте [«шукайте справедливості», НС]»,— говориться в Ісаї 1:17. Боже Слово також закликає нас: «Шукайте праведності» (Софонії 2:3, НС). Воно так само заохочує «зодягнутися в нового чоловіка [«нову особистість», НС], створеного за Богом у справедливості [«правдивій праведності», НС]» (Ефесян 4:24). Істинна праведність, тобто істинна справедливість, не має нічого спільного з насиллям, нечистотою і неморальністю — тим, що осквернює святе (Псалом 11:5; Ефесян 5:3—5).

5, 6. а) Чому підкорення нормам Єгови не є для нас тягарем? б) Як у Біблії показано, що гнатися за праведністю — це безперервний процес?

⁵ Чи підкорення праведним нормам Бога є для нас тягарем? Ні. Людину не дратують Божі вимоги, коли її серце наближене до Єгови. Ми любимо Бога й захоплюємося його особистістю і тому повинні жити так, щоб подобатися йому (1 Івана 5:3). Пригадайте: Єгова «любить праведність» (Псалом 11:7, Дерк.). Якщо ми хочемо дійсно наслідувати Божу справедливість, або праведність, то треба розвинути любов до того, що любить Бог, і ненавидіти те, що ненавидить він (Псалом 97:10).

⁶ Недосконалим людям нелегко гнатися за праведністю. Потрібно скинути стару особистість, котрій притаманні грішні звички, і зодягнутися в нову. У Біблії говориться, що нова особистість «відновлюється» завдяки точному знанню (Колосян 3:9, 10). У мові оригіналу вираз, перекладений словом «відновлюється», передає думку, що зодягання нової особистості — це безперервний процес, який вимагає великих зусиль. Хоч би як ми намагалися поводитись правильно, усе ж інколи через гріховну природу допускаємось помилок у думках, словах чи ділах (Римлян 7:14—20; Якова 3:2).

7. Як слід сприймати невдачі, котрих зазнаємо́, коли намагаємось гнатися за праведністю?

⁷ Як слід сприймати невдачі, котрих зазнаємо, коли намагаємось гнатися за праведністю? Безперечно, ми не повинні применшувати серйозності гріха. Водночас ніколи не можна опускати рук, якщо здається, ніби через прогріхи ми непридатні для служіння Єгові. Наш милостивий Бог усе зробив для того, аби грішники, які щиро каються, знову здобули його прихильність. Зверніть увагу на підбадьорливі слова апостола Івана: «Це пишу я до вас, щоб ви не грішили». Але потім він реалістично додав: «А коли хто згрішить [через успадковану недосконалість], то маємо Заступника перед Отцем,— Ісуса Христа» (1 Івана 2:1). Єгова постачив Ісусову викупну жертву, щоб ми попри гріховну природу служили йому у прийнятний спосіб. Хіба ж це не спонукує робити все, що в наших силах, аби догоджати Єгові?

Добра новина і Божа справедливість

8, 9. Як проголошення доброї новини свідчить про Божу справедливість?

⁸ Ми можемо чинити справедливість,— а, по суті, наслідувати Божу справедливість,— коли братимемо якомога більшу участь у проповідуванні доброї новини про Боже Царство. Який існує зв’язок між справедливістю Єгови і доброю новиною?

⁹ Бог покінчить з цією злою системою лише тоді, коли буде оголошено пересторогу. Ісус, пророкуючи про події часу кінця, сказав: «Перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана» (Марка 13:10; Матвія 24:3). Слово «перше» містить думку, що після всесвітньої проповідницької праці відбуватимуться ще якісь події. Одна з них — передречена велика скорбота, яка принесе знищення злим і відкриє шлях для приходу праведного нового світу (Матвія 24:14, 21, 22). Безсумнівно, ніхто не має підстав звинувачувати Єгову в несправедливому ставленні до злих. Дбаючи про оголошення перестороги, він дає їм чудову можливість змінитися, а отже уникнути знищення (Йони 3:1—10).

10, 11. Як те, що ми проповідуємо добру новину, віддзеркалює Божу справедливість?

¹⁰ Як те, що ми проповідуємо добру новину, віддзеркалює Божу справедливість? Перш за все, коли докладаємо всіх зусиль, аби допомогти іншим врятуватися, то робимо те, що слід робити. Повернімося до ілюстрації про порятунок жертв корабельної аварії. Опинившись у рятівному човні, ви, безперечно, захочете допомогти тим, хто ще залишився у воді. Подібно й ми маємо обов’язок перед людьми, які ще борсаються у «водах» цього злого світу. Щоправда, багато з них відкидає нашу звістку, але доки Єгова терпить, ми зобов’язані давати їм нагоду ‘навернутися до каяття’ й отримати спасіння (2 Петра 3:9).

¹¹ Проповідуючи добру новину всім людям, ми виявляємо ще одну важливу грань справедливості — безсторонність. Пригадайте, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Якщо хочемо наслідувати Божу справедливість, то не можемо упереджено ставитися до інших. Навпаки, необхідно ділитися доброю новиною з усіма людьми, незважаючи на їхнє походження, а також на суспільне чи матеріальне становище. Таким чином ми дамо всім, хто слухатиме, можливість почути добру новину й відгукнутися на неї (Римлян 10:11—13).

Як ми ставимося до людей

12, 13. а) Чому не слід поспішно судити людей? б) Що означає Ісусова настанова «перестаньте судити» і «перестаньте осуджувати»? (Дивіться також примітку).

¹² Ми також чинитимемо справедливість, коли будемо ставитися до людей так, як до нас ставиться Єгова. Дуже легко судити інших, вишукувати в них недоліки та ставити під сумнів їхні спонуки. Але хто з нас хотів би, щоб Єгова критично досліджував наші мотиви та вади, не виявляючи милосердя? Він поводиться з нами зовсім не так. Псалмоспівець написав: «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня [«провини», Хом.],— хто встоїть, Владико?» (Псалом 130:3). Хіба ж ми не вдячні справедливому й милосердному Богові, що він не зосереджується на наших недоліках? (Псалом 103:8—10). Тож як слід поводитися з нашими ближніми?

¹³ Якщо ми усвідомлюємо, що Божа справедливість ґрунтується на милосерді, то не будемо поспішно судити когось у справах, які фактично нас не стосуються чи є неважливими. Ісус застеріг у Нагірній проповіді: «Не судіть [«перестаньте судити», НС], щоб і вас не судили» (Матвія 7:1). Згідно з розповіддю Луки, Божий Син додав: «Не осуджуйте [«перестаньте осуджувати», НС], щоб і вас не осуджено»a (Луки 6:37). Ісус дав зрозуміти: він знає, що недосконалі люди схильні до осуду. Слухачі, які мали звичку суворо засуджувати своїх ближніх, мусили її полишити.

14. Чому ми повинні «перестати судити» ближніх?

¹⁴ Чому ми повинні «перестати судити» своїх ближніх? Насамперед тому, що наша влада — обмежена. Учень Яків нагадує: «Один Законодавець і Суддя» — Єгова. Тож далі він доречно запитує: «А ти хто такий, що осуджуєш ближнього?» (Якова 4:12; Римлян 14:1—4). До того ж через гріховну природу ми так легко можемо судити про когось несправедливо. Чимало переконань і спонук, зокрема упередження, вражене самолюбство, заздрість та лицемірна праведність, можуть спотворити нашу думку про ближніх. Ми маємо ще й інші обмеження, і роздуми про них повинні стримувати нас від квапливої критики. Не в нашій змозі читати серця або ж знати всі особисті обставини людей. Тож хто ми такі, щоб приписувати співвіруючим неправильні мотиви чи критикувати зусилля, яких вони докладають у служінні Богові? Наскільки ж ліпше наслідувати Єгову: шукати в братах і сестрах позитивні риси, а не зосереджуватись на їхніх недоліках!

15. Які слова й поведінка недопустимі серед Божих поклонників і чому?

¹⁵ А що сказати про членів сім’ї? На жаль, нині найсуворіше осуджують там, де мав би процвітати мир,— удома. Нерідко можна почути про жорстоких чоловіків, дружин чи батьків, котрі безперервно чинять словесну і фізичну наругу над членами своїх сімей. Але безжальні слова, гострий сарказм та фізичне знущання недопустимі серед Божих поклонників (Ефесян 4:29, 31; 5:33; 6:4). Ісусова настанова «перестаньте судити» і «перестаньте осуджувати» стосується також сімейного кола. Пригадайте: чинити справедливість — означає поводитися з ближніми так, як з нами поводиться Єгова. А Бог ніколи не ставиться до нас суворо чи жорстоко. Він «вельми ніжний у почуттях» до тих, хто любить його (Якова 5:11, НС). Який же чудовий приклад для наслідування!

Старійшини служать «заради справедливості»

16, 17. а) Що Єгова очікує від старійшин? б) Що слід зробити, коли грішник не виявляє щирого каяття, і чому?

¹⁶ На кожному з нас лежить обов’язок чинити справедливість, але старійшини у християнському зборі несуть щодо цього особливу відповідальність. Зверніть увагу на записані Ісаєю пророчі слова про «князів», тобто старійшин: «Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям [«заради справедливості», НС]» (Ісаї 32:1). Отже, Єгова очікує, що старійшини служитимуть в інтересах справедливості. Як вони можуть це робити?

¹⁷ Ці духовно кваліфіковані чоловіки добре знають, що, згідно з нормами справедливості, тобто праведності, у зборі потрібно зберігати моральну і духовну чистоту. Інколи старійшини мусять розглядати серйозні правопорушення. При цьому вони пам’ятають: Божа справедливість шукає нагод виявити милосердя, якщо це тільки можливо. Тому старійшини намагаються допомогти грішнику прийти до покаяння. А що робити, коли він, попри намагання допомогти йому, не виявляє щирого каяття? Слово Єгови вказує, що задля дотримання цілковитої справедливості слід вдатися до рішучого заходу: «Вилучіть лукавого з-поміж себе самих». Це означає, що грішника необхідно вилучити зі збору (1 Коринтян 5:11—13; 2 Івана 9—11). Старійшинам неприємно робити такий крок, але вони усвідомлюють: це потрібно зробити, щоб зберегти моральну і духовну чистоту збору. Однак навіть тоді вони не втрачають надії, що грішник колись опам’ятається і повернеться у збір (Луки 15:17, 18).

18. Про що старійшини пам’ятають, коли дають біблійні поради?

¹⁸ Служити в інтересах справедливості — також означає давати, коли потрібно, біблійну пораду. Звичайно, старійшини не вишукують недоліків у братів і сестер. Вони також не спішать виправляти когось при всякій нагоді. Але співвіруючий може зробити «якийсь хибний крок перед тим, як усвідомить це». Пам’ятаючи, що Божа справедливість не є ані жорстокою, ані бездушною, старійшини намагатимуться «виправити такого чоловіка в дусі лагідності» (Галатів 6:1, НС). Тому вони не лаятимуть провинника і не вживатимуть різких слів. Своїми порадами ці чоловіки з любов’ю підбадьорюють членів збору. Навіть якщо старійшини роблять слушний докір,— чітко вказують на наслідки нерозсудливої поведінки,— то при цьому пам’ятають, що співвіруючий, який прогрішився, є вівцею в отарі Єговиb (Луки 15:7). Коли очевидно, що пораду чи докір дають з любові та в ніжний спосіб, існує більша ймовірність, що провинник виправиться.

19. Які рішення мусять приймати старійшини і на чому повинні ґрунтуватися такі рішення?

¹⁹ Старійшини часто мусять робити рішення, які впливають на співвіруючих. Скажімо, вони періодично зустрічаються, аби обговорити питання про те, чи інші брати в зборі відповідають вимогам, щоб їх можна було рекомендувати на старійшин або службових помічників. Старійшини знають, наскільки важливо бути неупередженими. Приймаючи рішення щодо таких призначень, вони керуються Божими вимогами, а не особистими почуттями. Таким чином вони діють «без упередження, нічого не роблячи з схильністю до когось» (1 Тимофія 5:21, Дерк.).

20, 21. а) Чим намагаються бути старійшини і чому? б) Що старійшини можуть робити, аби допомогти «пригніченим душам»?

²⁰ Старійшини виявляють Божу справедливість ще в інші способи. Ісая передрік, що вони служитимуть «заради справедливості», а тоді сказав: «Станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ісаї 32:2, Ог., 1988). Отже, старійшини намагаються бути для співпоклонників джерелом потіхи й підкріплення.

²¹ Сьогодні у вирі гнітючих проблем багато хто потребує підбадьорення. Старійшини, що́ ви можете робити, аби допомогти «пригніченим душам»? (1 Солунян 5:14, НС). Вислуховуйте їх зі співчуттям (Якова 1:19). Можливо, пригнічена людина має потребу розповісти тому, кому довіряє, про свою «тугу» на серці (Приповістей 12:25). Запевніть таких осіб: Єгова та християнське братство потребують, цінують і люблять їх (1 Петра 1:22; 5:6, 7). Крім того, моліться разом з ними та за них. Пригнічений брат або сестра, почувши сердечну молитву старійшини, може відчути величезне полегшення (Якова 5:14, 15). Ваші щирі зусилля не залишаться поза увагою Бога правосуддя.

22. Як ми можемо наслідувати справедливість Єгови і який результат це принесе?

²² Наслідуючи справедливість Єгови, ми дедалі більше наближаємося до нього! Коли обстоюємо праведні норми Бога, ділимося з людьми рятівною доброю новиною, коли зосереджуємося на позитивних рисах наших ближніх, а не вишукуємо в них недоліків, ми виявляємо Божу справедливість. Старійшини, коли ви охороняєте чистоту збору, даєте підбадьорливі біблійні поради, коли робите безсторонні рішення і підбадьорюєте пригнічених, то віддзеркалюєте Божу справедливість. Як же радіє серце Єгови, коли з небес він бачить, що його народ з усіх сил намагається «чинити справедливість», ходячи зі своїм Богом!

1, 2. Який намір мав Єгова стосовно сьомого дня і як на початку цього дня Божа мудрість була випробувана?

ПОГУБЛЕНЕ! Людство — вінець слави шостого дня творення — з вершин досконалості раптом упало дуже низько, на саме дно. Єгова назвав «усе, що вчинив» «вельми добрим», у тому числі й людей (Буття 1:31). Але на початку сьомого дня Адам і Єва вирішили послухатися Сатану і приєднались до бунту. Вони відразу ж потрапили у трясовину гріха, недосконалості та смерті.

² Могло видаватися, що намір Єгови стосовно сьомого дня цілком розладнано. Цей день, як і шість попередніх, мав тривати тисячі років. Єгова назвав його святим. У кінці того дня ціла земля повинна була стати раєм, домівкою досконалих людей (Буття 1:28; 2:3). Але як це могло сповнитися після згубного бунту першої пари? Що зробить Бог? Ця ситуація стала надзвичайним — і чи не найбільшим — випробуванням мудрості Єгови.

3, 4. а) Чому відповідь Єгови на бунт в Едемі є величним прикладом Божої мудрості? б) Яку істину має спонукувати нас пам’ятати така риса, як смирення, коли вивчатимемо про мудрість Єгови?

³ Єгова відповів негайно. Він виніс вирок бунтарям в Едемі і водночас пролив світло на щось дивовижне — на свій намір усунути всі ті біди, які саме почалися (Буття 3:15). Далекоглядний намір Єгови бере початок ще в Едемі, охоплює тисячі років людської історії і сягає в далеке майбутнє. Цей намір неймовірно простий, але має настільки глибокий зміст, що читач Біблії міг би все життя досліджувати його й розмірковувати над ним, здобуваючи для себе пожиток. Крім того, Божий намір обов’язково увінчається цілковитим успіхом. Його сповнення покладе край усьому злу, гріху і смерті та приведе вірних людей до досконалості. Це відбудеться перед закінченням сьомого дня, щоб, попри все, Єгова виконав свій намір стосовно землі й людства, ні на йоту не відхиляючись від свого розкладу!

⁴ Хіба ж ця мудрість не вселяє благоговіння? Вона справила на апостола Павла таке враження, що він написав: ‘О глибино премудрости Божої!’ (Римлян 11:33). Коли ми вивчатимемо різні грані цієї Божої риси, то смирення має спонукувати нас пам’ятати одну важливу істину: у ліпшому випадку вдасться побачити лише тьмяний відблиск безмежної мудрості Єгови (Йова 26:14). Спершу довідаймось, що являє собою та надзвичайна риса.

Що таке Божа мудрість?

5, 6. Який існує зв’язок між знанням та мудрістю і наскільки велике знання Єгови?

⁵ Мудрість — це не те саме, що знання. Комп’ютер може зберігати величезний обсяг інформації, але навряд чи хтось назве цю машину мудрою. Усе ж мудрість і знання пов’язані між собою (Приповістей 10:14). Скажімо, коли ви потребуєте мудрої поради щодо того, як лікувати серйозне захворювання, то чи звернетесь до людини, котра знає мало або взагалі нічого не знає про медицину? Навряд! Отже, точне знання — необхідна передумова справжньої мудрості.

⁶ Єгова має безмежне знання. Будучи «Царем вічності», лише він жив завжди (Об’явлення 15:3, НС). І протягом усіх тих незліченних віків Бог знав про все. Біблія говорить: «Немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його,— Йому дамо звіт» (Євреїв 4:13; Приповістей 15:3). Як Творець, Єгова до кінця розуміє все, що зробив. Також він спостерігав за діяльністю людей від моменту їхнього створення. Бог досліджує серце кожної людини, і від нього ніщо не сховається (1 Хронік 28:9). Наділивши нас свободою волі, він радіє, коли бачить, що ми робимо мудрі рішення в житті. Єгова ‘молитви вислухує’, чує безліч звертань водночас! (Псалом 65:3). І звичайно, у нього досконала пам’ять.

7, 8. Як Єгова виявляє розуміння, проникливість і мудрість?

⁷ Єгова володіє не лише знанням. У тій чи іншій ситуації він також бачить, як факти пов’язані між собою і як у цілому виглядає її картина, складена з безлічі деталей. Він оцінює та судить, розрізняючи добре і погане, важливе і незначне. Більш того, Бог не дивиться поверхово — він вдивляється у саме серце (1 Самуїла 16:7). Як видно, Єгова має розуміння та проникливість — риси, що перевершують знання. Але мудрість стоїть ще вище.

⁸ Мудрість — це здатність ефективно застосовувати знання, проникливість і розуміння. В оригінальному тексті Біблії декотрі слова, перекладені як «мудрість», дослівно означають «плідна праця» чи «практична мудрість». Отже, мудрість Єгови — це не просто теорія. Вона практична й приносить добрі результати. Використовуючи свої необмежені знання та глибоке розуміння, Єгова завжди робить найліпші рішення і втілює їх у життя найліпшим способом. Це справжня мудрість! Бог доводить істинність Ісусового твердження: ‘Виправдовується мудрість своїми ділами’ (Матвія 11:19). У цілому Всесвіті діла Єгови яскраво свідчать про його мудрість.

Докази Божої мудрості

9, 10. а) Яку мудрість виявляє Єгова і як він це робить? б) Як клітина свідчить про мудрість Єгови?

⁹ Чи ви коли-небудь захоплювалися майстерністю ремісника, котрий виготовляє дуже гарні й добротні речі? Такого роду мудрість справляє глибоке враження (Вихід 31:1—3). Її джерелом і найвеличнішим володарем є сам Єгова. Цар Давид сказав про нього: «Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це» (Псалом 139:14). Дійсно, чим більше ми дізнаємося про людське тіло, тим глибше стає наше благоговіння перед Єговою.

¹⁰ Наприклад, ви почали жити, будучи однією клітиною — яйцеклітиною вашої матері, заплідненою сперматозоїдом батька. Невдовзі ця клітина почала ділитися. А ви — «кінцевий продукт» — складаєтеся з приблизно 100 трильйонів клітин. Вони настільки крихітні, що на головці шпильки може поміститися близько 10 000 клітин середнього розміру. І кожна з них є надзвичайно складним творінням — набагато складнішим, ніж будь-яка створена людиною машина чи завод. За словами вчених, клітина нагадує обнесене муром місто, в якому здійснюється нагляд за всіма входами і виходами, воно має транспортну систему, мережу зв’язку, електростанцію, підприємства, споруди для переробки та знищення відходів, систему захисту і навіть свого роду централізований уряд, що «засідає» в ядрі. Більш того, клітина здатна всього лиш за кілька годин зробити точну копію самої себе!

11, 12. а) Що спричиняє диференціацію клітин під час розвитку зародка і як це узгоджується з Псалмом 139:16? б) Як людський мозок показує, що ми ‘дивно утворені’?

¹¹ Безумовно, не всі клітини однакові. Коли клітини зародка діляться, вони починають виконувати різноманітні функції. Декотрі стануть нейронами, з інших сформуються кістки, м’язи, кров, очі. Програма такої диференціації міститься в «бібліотеці» клітини, де зберігаються генетичні плани,— у ДНК. Цікаво, що Давид під натхненням сказав Єгові: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени» (Псалом 139:16).

¹² Декотрі органи тіла надзвичайно складні. Візьмімо для прикладу людський мозок. Дехто називає його найскладнішим з усіх знаних об’єктів у Всесвіті. Він складається з близько 100 мільярдів нервових клітин — приблизно стільки ж зірок налічується в нашій Галактиці. Кожна клітина має тисячі з’єднань з іншими клітинами. Науковці зазначають, що людський мозок міг би помістити в собі інформацію з усіх бібліотек світу, а кількість матеріалу, яку він може запам’ятати, по суті, необмежена. Учені, які вже десятиліттями вивчають цей «дивно утворений» орган, визнають, що, можливо, ніколи так і не зрозуміють до кінця, як він працює.

13, 14. а) Як мурашки та інші створіння показують, що вони «інстинктивно мудрі», і що це нам говорить про їхнього Творця? б) Чому можна сказати, що павутина зроблена «мудро»?

¹³ А втім, людина — це лише один з прикладів мудрості Єгови, виявленої в творіннях. У Псалмі 104:24 говориться: «Які то численні діла Твої Господи,— Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля». Про мудрість Єгови свідчать усі створіння довкола нас. Скажімо, мурашки «інстинктивно мудрі» (Приповістей 30:24, НС). Їхні колонії справді чудово організовані. У декотрих із них доглядають попелиць, охороняють їх, а також беруть від них поживу, що дуже нагадує утримання худоби. Інші мурашки займаються землеробством — вирощують і обробляють «посіви» грибів. Існує багато інших створінь, які інстинктивно виконують дивовижні речі. Кімнатна муха виконує такі фігури вищого пілотажу, які не повторить навіть найсучасніший, зроблений людиною літальний апарат. Птахи під час перельотів орієнтуються по зоряному небу, магнітному полю Землі чи якійсь закладеній у них карті. Біологи вже роками досліджують складні повадки, «запрограмовані» в цих істотах. То яким же мудрим мусить бути Укладач таких «програм»!

¹⁴ Учені багато чого почерпнули з творчої мудрості Єгови. Навіть існує галузь інженерії — біоміметика, перед якою стоїть завдання створювати такі ж конструкції, як у природі. Ось, наприклад, павутина. Можливо, не раз вона дивувала вас своєю вишуканістю. А інженера вражає дивовижність її будови. Декотрі дуже слабенькі на перший погляд ниточки — коли їх взяти у відповідних пропорціях — міцніші, ніж сталь, і цупкіші, ніж волокнини куленепробивного жилета. А наскільки міцна павутина? Уявімо, що її збільшили до розмірів риболовної сіті. Тоді цим мереживом можна було б зловити пасажирський літак на льоту! Єгова справді зробив усе це «мудро».

Про мудрість свідчить не лише Земля

15, 16. а) Як зорі свідчать про мудрість Єгови? б) Яким чином становище Єгови як Верховного Командувача величезної армії ангелів виявляє мудрість цього Управителя?

¹⁵ Про мудрість Єгови свідчать його творива у цілому Всесвіті. Зорі, про які детально говорилось у 5-му розділі, не розкидані абияк у космічному просторі. Завдяки тому що Єгова встановив надзвичайно мудрі ‘закони небес’, небо чудово організоване в структурні галактики, які своєю чергою групуються у скупчення, а ті — у надскупчення (Йова 38:33, Хом.). Тож не дивно, що Єгова називає небесні тіла «військом»! (Ісаї 40:26, Хом.). Однак існує ще одне військо, яке навіть яскравіше виявляє мудрість Єгови.

¹⁶ Як зазначалось у 4-му розділі, Бог носить титул «Єгова військ», оскільки займає становище Верховного Командувача величезної армії, що складається з міріад духовних створінь. Це є доказом сили Єгови. Але як з цим пов’язана його мудрість? Поміркуймо ось над чим: Єгова та Ісус ніколи не перестають працювати (Івана 5:17). Тому логічно припустити, що ангельські служителі Всевишнього також постійно працюють. Пам’ятаймо, ангели вищі від людей, надзвичайно розумні і неймовірно сильні (Євреїв 1:7, НС; 2:7). І Єгова мільярди років керує цими духовними створіннями так, що вони завжди зайняті радісною працею — ‘виконують Його слово’ і ‘чинять волю Його’ (Псалом 103:20, 21). Яку ж дивовижну мудрість повинен мати цей Управитель!

Єгова — «єдиний мудрий»

17, 18. Чому в Біблії говориться, що Єгова — «єдиний мудрий», і чому, розмірковуючи про його мудрість, ми повинні пройматися благоговінням?

¹⁷ З огляду на ці докази, чи потрібно дивуватися, що Біблія так звеличує Божу мудрість? Наприклад, у ній говориться, що Єгова — «єдиний мудрий» (Римлян 16:27). Лише він володіє абсолютною мудрістю. Єгова — джерело усієї справжньої мудрості (Приповістей 2:6). Тому Ісус, хоча й був наймудрішим з усіх Божих створінь, не покладався на власну мудрість, а промовляв, дотримуючись вказівок свого Батька (Івана 12:48—50).

¹⁸ Зверніть увагу, як апостол Павло описав, наскільки неповторна мудрість Єгови: «О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!» (Римлян 11:33). Починаючи цей вірш з вигуку «О», Павло показує, що його охопило сильне почуття — щирий благоговійний страх. Ужите Павлом грецьке слово, перекладене як «глибина», близькоспоріднене зі словом «безодня». Отже, сказане апостолом малює в уяві яскраву картину. Коли розмірковуємо над мудрістю Єгови, то немовби заглядаємо в безкрає, бездонне провалля — таке глибоке й широке, що ми ніколи навіть не збагнемо його розмірів і, звичайно ж, не зможемо докладно описати його чи скласти детальну карту (Псалом 92:6, Ог., 1988). Хіба ж це не спонукує нас виявляти смирення?

19, 20. а) Чому орел — відповідний символ Божої мудрості? б) Як Єгова показав, що може передрікати майбутнє?

¹⁹ Єгова «єдиний мудрий» ще в іншому розумінні: лише він може передректи майбутнє. Пригадуєте, Бог узяв за символ своєї мудрості далекозорого орла. Вага беркута, птаха з роду орлів, не перевищує 5 кілограмів, але його очі більші від очей дорослої людини. Орел має неймовірно гострий зір, завдяки чому, ширяючи на висоті сотень метрів, може бачити маленьку здобич більше ніж за кілометр від себе! Сам Єгова якось сказав про орла: «Далеко вдивляються очі його» (Йова 39:29). Подібно і Бог може дивитися «далеко» в майбутнє!

²⁰ Біблія підтверджує це багатьма доказами. У ній міститься величезна кількість пророцтв, які, по суті, є історією, записаною наперед. Розв’язки воєн, розквіт і занепад світових держав, а навіть деякі особливості стратегічних планів полководців — усе це було передречено в Біблії, причому в декотрих випадках за сотні років заздалегідь (Ісаї 44:25—45:4; Даниїла 8:2—8, 20—22).

21, 22. а) Чому немає підстав твердити, що Єгова вже передбачив усі рішення, які ви робитимете у своєму житті? Проілюструйте. б) Звідки відомо, що мудрість Єгови не є холодною або нечутливою?

²¹ Чи це означає, що Єгова вже передбачив, які рішення ви робитимете у своєму житті? Прихильники доктрини про долю кажуть, що так. Але такий погляд насправді применшує Божу мудрість, адже тоді виходить, що Єгова не в стані контролювати свою здатність бачити майбутнє. Для прикладу уявіть, що ви дуже гарно співаєте. То що ж вам не залишається нічого іншого, як тільки безперестанку співати? «Абсурд!» — скажете ви. Подібно і Єгова, хоч може знати майбутнє наперед, не завжди послуговується цією здатністю. Інакше це порушувало б наше право на свободу волі — цінний дар, якого Єгова ніколи не забере (Повторення Закону 30:19, 20).

²² І що гірше, сама ідея про приречення натякає, наче мудрість Єгови — холодна, безсердечна, нечутлива й безжалісна. Але наскільки така думка далека від правди! Біблія вчить, що Єгова «мудрий серцем» (Йова 9:4, Хом.). Бог не має буквального серця, але в Біблії цей термін часто вживається, коли мова йде про внутрішню суть особи, у тому числі про її спонуки й почуття, скажімо, любов. Отже, виявляючи мудрість, як і всі інші риси, Єгова керується любов’ю (1 Івана 4:8).

23. До чого нас має спонукувати усвідомлення того, наскільки вищою є мудрість Єгови?

²³ Звичайно, мудрість Єгови заслуговує цілковитого довір’я. Вона настільки вища від нашої мудрості, що Боже Слово дає нам сповнену любові пораду: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки» (Приповістей 3:5, 6). Тож детальніше розгляньмо інформацію про мудрість Єгови, аби ще більше наблизитися до нашого всезнаючого Бога.

1, 2. Який «лист» написав нам Єгова і чому?

ЧИ ПРИГАДУЄТЕ, коли востаннє отримували листа від дорогої людини, яка живе далеко від вас? Небагато речей приносить стільки радості, як щира вісточка від милого друга. Ми із задоволенням читаємо про те, як йому ведеться, що трапилося в його житті і що він планує робити далі. Таке спілкування зближує осіб, які люблять одне одного, навіть коли між ними пролягли сотні кілометрів.

² Тож що може потішити нас більше, ніж писана звістка від Бога, якого любимо? У певному розумінні Єгова написав нам «листа» — своє Слово, Біблію. У ній Бог розповідає, ким він є, що вже зробив, що має намір зробити та багато чого іншого. Єгова дав нам своє Слово, бо хоче, щоб ми мали з ним тісні стосунки. Наш усезнаючий Бог вибрав для спілкування з нами найліпший шлях. Спосіб, яким написана Біблія, та інформація, що міститься в ній, свідчать про незрівнянну мудрість.

Чому писане Слово?

3. Як Єгова передав Мойсею Закон?

³ Декого, можливо, цікавить: «Чому Єгова не спілкувався з людьми так, аби це справило на них сильніше враження, скажімо, чому він не посилав голосу з неба?» Єгова дійсно інколи промовляв з небес, послуговуючись ангелами. Приміром, він зробив це, коли давав Ізраїлю Закон (Галатів 3:19). Голос із неба викликав у ізраїльтян такий сильний благоговійний страх, що вони попросили, аби Єгова розмовляв з ними не безпосередньо, а через Мойсея (Вихід 20:18—20). Отже, Закон, в якому містилось приблизно 600 постанов, був переданий Мойсею усно і слово в слово.

4. Поясніть, чому усна передача не була б надійним методом донесення Божих законів.

⁴ А що, якби той Закон ніколи не було записано? Чи Мойсей зміг би дослівно запам’ятати цей детальний звід законів і без жодної помилки донести його до народу? А як щодо майбутніх поколінь? Чи вони мали покладатися лише на усні перекази? Навряд чи такий метод донесення Божих законів був би надійним. Уявіть, що трапилося б, якби вам необхідно було ознайомити з певною історією довгий ряд людей. Ви розповідаєте її першій особі в ряду, вона передає наступній, і так ваша розповідь переходить з уст в уста аж до того, хто замикає ряд. Почуте людиною в кінці ряду значно відрізнялось би від того, що сказали ви. Та словам Божого Закону таке не загрожувало.

5, 6. Який наказ щодо своїх слів Єгова дав Мойсеєві і чому писане Слово Єгови є для нас благословенням?

⁵ Єгова зробив мудре рішення: подбав, щоб його слова були записані. Він наказав Мойсею: «Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем» (Вихід 34:27). Отже, у 1513 році до н. е. почалася доба написання Біблії. Упродовж подальших 1610 років Єгова «багато разів і багатьма способами» промовляв до приблизно 40 людей, котрі й написали Біблію (Євреїв 1:1). Тимчасом віддані переписувачі докладали всіх зусиль, щоб зробити точні копії Писання і зберегти його (Ездри 7:6, НС; Псалом 45:2, Кул.).

⁶ Те, що Єгова спілкується з нами на письмі, є для нас справжнім благословенням. Чи ви отримували коли-небудь листа, яким настільки дорожили (можливо, він був для вас джерелом потіхи), що берегли його і перечитували знову й знову? Те саме стосується і «листа» Єгови до нас. Оскільки Бог виклав свої слова на письмі, у нас є можливість регулярно їх читати і роздумувати над їхнім значенням (Псалом 1:2). Ми можемо черпати «потіху з Писання», коли тільки потребуємо (Римлян 15:4).

Чому писали люди?

7. Як мудрість Єгови проявилася в тому, що він використав людей для написання свого Слова?

⁷ Єгова виявив мудрість, використавши для написання свого Слова людей. Поміркуймо над таким: якби Бог доручив цю справу ангелам, чи Біблія була б настільки привабливою? Безумовно, ангели могли б описати Єгову з погляду свого піднесеного становища, виразити свою відданість йому і розповісти про його вірних людських служителів. Але чи зуміли б ми по-справжньому зрозуміти погляди цих досконалих духовних створінь, які значно перевищують нас знанням, досвідом і силою? (Євреїв 2:6, 7).

8. Як письменникам Біблії було дозволено застосовувати власні розумові здібності? (Дивіться також примітку).

⁸ Єгова, послуговуючись людьми як письменниками, дав нам саме те, що потрібно,— оповідь, яка ‘Богом натхнена’, але містить у собі особливості, притаманні для творів, які пишуть люди (2 Тимофія 3:16). Як він цього досяг? У багатьох випадках Бог, очевидно, дозволяв письменникам застосовувати власні розумові здібності, щоб добирати ‘вирази гарні й вірно писати правдиві слова’ (Екклезіяста 12:10, 11, Хом.). Це дає відповідь на запитання, чому біблійні книги написані в різних стилях. З писань можна побачити походження і характер кожного письменника зокремаa. А втім, ці чоловіки, «ведені Святим Духом, промовляли... від Бога» (2 Петра 1:21, Хом.). Отже, в кінцевому результаті людство отримало те, що дійсно є «Словом Божим» (1 Солунян 2:13).

9, 10. Чому Біблія завдяки тому, що написана людьми, ще більш приваблива і сповнена сердечної теплоти?

⁹ Біблія завдяки тому, що писалась людьми, надзвичайно приваблива і сповнена сердечної теплоти. Її письменники переживали такі ж почуття, як ми. Оскільки вони теж були недосконалі, то зносили скруту і випробування, подібні до наших. У деяких випадках дух Єгови надихав цих письменників описати свої почуття та боротьбу з труднощами (2 Коринтян 12:7—10). Отже, ті люди писали від першої особи, і так написати не зміг би жоден ангел.

¹⁰ Візьмімо для прикладу ізраїльського царя Давида. Вчинивши декілька серйозних гріхів, він склав псалом, у якому вилив своє серце, благаючи в Бога прощення. Давид написав: «Очисти мене від мого гріха. Бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно. Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. Жертва Богові — зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже» (Псалом 51:4, 5, 7, 13, 19). Чи відчуваєте, які му́ки терпить псалмоспівець? Хто, крім недосконалої людини, міг би виразити такі щирі почуття?

Чому ця книга про людей?

11. Які правдиві розповіді, написані «нам на науку», містить Біблія?

¹¹ Дуже привабливою Біблію робить ще один чинник. У цій книзі здебільшого розповідається про реальних людей — тих, які служили Богові, і тих, що йому не служили. Ми довідуємося про те, що́ переживали ці персонажі, про їхні труднощі та радощі. Бачимо, які наслідки приносили їхні рішення. Ці оповіді поміщено в Біблії «нам на науку» (Римлян 15:4). Через такі правдиві розповіді Єгова навчає нас так, що це торкається наших сердець. Розгляньмо кілька прикладів.

12. Як нам допомагають біблійні розповіді про невірних людей?

¹² Біблія розповідає про невірних людей, навіть злих, і про те, що́ їх спіткало. У таких оповідях показано діла, які виявляли недобрі риси цих людей, і тому нам легше сприймати прочитане. Скажімо, яка заборона невірності могла б вплинути на нас сильніше, ніж наочний приклад Юди. Цей чоловік учинив віроломство, коли вступив у змову проти Ісуса і зрадив його (Матвія 26:14—16, 46—50; 27:3—10). Такі розповіді ще більше зворушують наше серце і допомагають розпізнавати й відкидати огидні риси.

13. Як Біблія допомагає нам зрозуміти, якими саме є позитивні риси?

¹³ З Біблії також довідуємось про багатьох вірних слуг Бога. Вона розповідає про їхню побожність і відданість. Біблія подає живі приклади тих рис, які потрібно розвивати, аби наближатися до Бога. От, звернімо увагу на віру. Боже Слово пояснює, що таке віра, і показує, наскільки вона необхідна, якщо хочемо догоджати Богові (Євреїв 11:1, 6). Але Біблія також містить яскраві приклади віри, виявленої на ділі. Поміркуймо, яку віру показав Авраам, коли був готовий принести Ісака в жертву (Буття, розділ 22; Євреїв 11:17—19). Завдяки таким оповідям слово «віра» набуває повнішого значення і стає зрозумілішим. Як же мудро діє Єгова, що не лише заохочує нас розвивати хороші риси, але й дає приклади того, як їх виявляти!

14, 15. Що Біблія розповідає нам про певну жінку, яка прийшла у храм, і чого ми навчаємося про Єгову з цієї оповіді?

¹⁴ Описані в Біблії випадки з життя часто вчать нас про те, якою особою є сам Єгова. Поміркуймо над біблійною оповіддю про жінку, яку Ісус побачив у храмі. Божий Син сидів біля скарбниць і спостерігав за людьми, які кидали пожертви. Підходило чимало заможних і давало «від лишка свого». Але Ісусів погляд зупинився на вдові, простій жінці. Вона пожертвувала «дві лепті, цебто гріш»b. То були її останні гроші. Ісус, який досконало віддзеркалював погляд Єгови на всі справи, сказав: «Ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю». З тих слів видно, що її пожертва була більшою від усіх інших пожертв разом узятих (Марка 12:41—44; Луки 21:1—4; Івана 8:28).

¹⁵ Хіба ж не вражає те, що з усіх людей, котрі в той день прийшли до храму, було помічено саме цю вдову і згадано про неї в Біблії? Цим прикладом Єгова вчить нас, що він — вдячний Бог. Він з радістю приймає наші щиросерді дари, хоч би якими вони були у порівнянні з тими, що дають інші. Єгова, безумовно, навчив нас цієї зворушливої правди в найліпший спосіб!

Чого Біблія не містить

16, 17. Як мудрість Єгови виявляється навіть у тому, про що він вирішив не згадувати у своєму Слові?

¹⁶ Коли ви пишете листа дорогій вам людині, то не можете викласти на папері всього. Отже, доводиться добре подумати, про що саме розповісти. Подібно Єгова вирішив згадати у своєму Слові лише про певних осіб і певні події. Але в таких біблійних оповідях не завжди висвітлюється кожна подробиця (Івана 21:25). Наприклад, читаючи в Біблії про виконання Божого вироку, ми, можливо, не знайдемо відповідей на всі свої запитання. Мудрість Єгови виявляється навіть у тому, про що він вирішив не згадувати у своєму Слові. Чому так можна сказати?

¹⁷ Те, як написана Біблія, допомагає перевірити, що є в нашому серці. У Євреїв 4:12 говориться: «Боже Слово [тобто звістка] живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного,— проходить воно аж до поділу душі й духа... і спосібне судити думки та наміри серця». Біблійна звістка входить глибоко в душу, виявляючи наше справжнє мислення і спонуки. Люди, що критично ставляться до Біблії, часто спотикаються, читаючи в ній розповіді, які не містять докладної інформації, а отже, й не задовольняють їх. Такі люди можуть навіть сумніватися в тому, що Єгова справді є велелюбним, мудрим і справедливим.

18, 19. а) Чому не слід бентежитися, якщо стосовно певної біблійної оповіді виникають запитання, на котрі не відразу знаходимо відповіді? б) Що потрібно робити, аби розуміти Боже Слово, і як це свідчить про велику мудрість Єгови?

¹⁸ Коли ж ми ретельно й щиросердо вивчаємо Біблію, то бачимо Єгову в тому світлі, в якому його представляє ціла ця книга. Тому нас не бентежить те, що стосовно певної оповіді виникають запитання, на котрі не відразу знаходимо відповіді. Це можна прирівняти до складання великого малюнка-мозаїки. Мабуть, не відразу вдається знайти певний фрагментик або зорієнтуватися, куди помістити якусь частинку. Однак, ймовірно, ми вже склали докупи достатньо фрагментів, щоб зрозуміти, як має виглядати цілий малюнок. Так само, вивчаючи Біблію, ми крок за кроком пізнаємо, яким Богом є Єгова, і перед нами постає чітка картина. Навіть коли попервах важко зрозуміти якийсь уривок або те, що спільного він має з рисами Єгови, то завдяки вивченню Біблії, ми вже знайшли цілком достатньо доказів, аби побачити, що Бог незмінно виявляє любов і справедливість.

¹⁹ Тож, аби зрозуміти Боже Слово, його слід читати й вивчати щиросердо і неупереджено. Хіба ж це не свідчить про велику мудрість Єгови? Талановиті люди пишуть книжки, які можуть зрозуміти лише «премудрі і розумні». Але щоб написати книгу, доступну лише тим, хто має правильні спонуки в серці, потрібно Божої мудрості! (Матвія 11:25).

Книга «практичної мудрості»

20. Чому лише Єгова може вказати, який спосіб життя найліпший, і що корисного для нас містить Біблія?

²⁰ Єгова розповідає у своєму Слові про те, який спосіб життя найліпший. Будучи Творцем, він знає наші потреби краще, ніж ми самі. А основні потреби людини, у тому числі бажання знайти любов, бути щасливим і мати добрі взаємини з іншими, залишаються незмінними. Біблія — це скарбниця «практичної мудрості», яка допоможе нам вести змістовне життя (Приповістей 2:7, НС). Хоча в кожній частині цього підручника є розділ, котрий пояснює, як нам застосовувати мудрі біблійні поради, все ж розгляньмо один приклад.

21—23. Яка мудра порада може допомогти нам не затаювати гніву та образи?

²¹ Чи ви помічали коли-небудь, що люди, які затаюють злобу та образу, часто в кінцевому результаті шкодять самі собі? Образа — важкий тягар. Якщо живити її, вона поглинає думки, краде мир і забирає радість. За даними наукових досліджень, затаювання гніву підвищує ризик серцевих захворювань та багатьох інших хронічних недуг. Ще задовго до проведення таких досліджень Біблія дала мудру пораду: «Повстримайсь від гніву й покинь пересердя» (Псалом 37:8). Але як це зробити?

²² Боже Слово мудро радить: «Розум [«проникливість», НС] людини припинює гнів її, а величність її — перейти над провиною» (Приповістей 19:11). Проникливість — це здатність бачити, що є всередині, а не лише зовнішній бік справи, дивитися не тільки на те, що помітне. Завдяки проникливості розвивається розуміння, адже воно допомагає нам розпізнавати, чому людина повелася чи сказала так, а не інакше. Докладаючи зусиль, аби зрозуміти її справжні спонуки, почуття і обставини, ми зможемо позбутися негативних думок та почуттів щодо неї.

²³ Біблія дає ще одну пораду: «Терпіть один одного, і прощайте собі» (Колосян 3:13). Вираз «терпіть один одного» показує, що потрібно бути терпеливими до людей, миритися з тими рисами, які, можливо, нас дратують. Таке довготерпіння допоможе не таїти дрібних образ. Слово «прощайте» передає думку про те, що слід полишити образу. Наш мудрий Бог знає: коли маємо вагомі підстави, нам потрібно прощати інших. І це йде на добро не лише їм, а й допомагає нам зберегти мир у розумі й серці (Луки 17:3, 4). Яку ж глибоку мудрість знаходимо в Божому Слові!

24. Що відбуватиметься, коли ми будемо узгоджувати своє життя з Божою мудрістю?

²⁴ Єгова, будучи спонуканий своєю безмежною любов’ю, хотів спілкуватися з нами. Він вибрав для цього найліпший спосіб — «лист», написаний людьми, якими керував святий дух. Як наслідок, на сторінках того «листа» можна знайти мудрість самого Єгови. Вона — ‘дуже певна’ (Псалом 93:5). Узгоджуючи своє життя з тією мудрістю і ділячись нею з іншими, ми, безумовно, наближаємося до нашого всезнаючого Бога. У наступному розділі ми розглянемо ще один важливий приклад далекоглядної мудрості Єгови — його здатність передрікати майбутнє і сповняти свій намір.

1, 2. Якою «священною таємницею» ми повинні цікавитись і чому?

ТАЄМНИЦІ! Вони інтригують, полонять увагу і створюють атмосферу загадковості, тому часто людям не вдається заховати їх при собі. Однак Біблія говорить: «Господня слава в тому, щоб справи в тайні скривати» (Приповістей 25:2, Кул.). Як Суверенний Правитель і Творець, Єгова по праву тримає деякі речі в секреті від людей, аж поки не настане призначений ним час відкрити цей секрет.

² Проте існує дивовижна й захоплива таємниця, яку Бог вже відкрив у своєму Слові. Це — «священна таємниця [Божої] волі» (Ефесян 1:9, НС). Довідавшись про неї, ви не лише задовольните свою цікавість. Знання про цю таємницю може привести до спасіння і дати певне уявлення про безмежну мудрість Єгови.

Таємниця відкривається поступово

3, 4. Як пророцтво, записане в Буття 3:15, дало надію і яка «священна таємниця» містилася в ньому?

³ Коли Адам і Єва згрішили, могло видаватися, що намір Єгови створити на землі рай, заселений досконалими людьми, провалився. Але Бог негайно взявся за розв’язання проблеми. Він сказав: «Я покладу ворожнечу між тобою [змієм] й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15).

⁴ Це були незрозумілі, загадкові слова. Про яку жінку йшлося? Хто був змій? Хто — «насіння», котре зітре змієві голову? Адам і Єва могли тільки догадуватися. Втім, Божі слова дали надію для кожного вірного нащадка тієї невірної пари. Праведність переможе. Намір Єгови здійсниться. Але як? Це залишалось таємницею! Біблія називає її «Божою мудрістю у [«священній», НС] таємниці», мудрістю «прихованою» (1 Коринтян 2:7).

5. Поясніть на прикладі, чому Єгова відкривав свою таємницю крок за кроком.

⁵ Єгова — Бог, «що відкриває таємниці». Отже, він мав зрештою виявити відповідні подробиці того, як виконається проречене в тій таємниці (Даниїла 2:28). Але він робитиме це поступово, крок за кроком. Для прикладу поміркуймо над таким: батько дуже любить свого маленького сина. Що він відповість, коли той запитає: «Тату, звідки я взявся?» Мудрий батько скаже тільки те, що хлоп’я зможе зрозуміти. В міру того, як син підростатиме, тато буде розповідати більше. Подібно Єгова вирішує, коли його люди готові до відкриття його волі та наміру (Приповістей 4:18; Даниїла 12:4).

6. а) Якій меті служить угода? б) Чому варте уваги те, що Єгова укладає з людьми угоди?

⁶ Яким чином Єгова детальніше відкривав свою волю і намір? Для цього він використав ряд угод. Імовірно, вам вже доводилося підписувати угоди: можливо, коли купували дім чи брали або давали позику. Такий документ дає правову гарантію того, що умови, на які погодилися сторони, будуть дотримані. Але чому Єгова мусив укладати офіційні угоди з людьми? Адже слово Бога — достатня гарантія сповнення його обіцянок. Це дійсно так, і все ж у багатьох випадках Бог доброзичливо підтверджував своє слово законними угодами. Такі непорушні угоди дають нам, недосконалим людям, ще вагоміші підстави вірити обітницям Єгови (Євреїв 6:16—18).

Угода з Авраамом

7, 8. а) Яку угоду Єгова уклав з Авраамом і яке світло вона пролила на священну таємницю? б) Як Єгова поступово звужував родовідну лінію обіцяного Насіння?

⁷ Коли минуло понад дві тисячі років після вигнання людини з Раю, Єгова сказав своєму вірному слузі Аврааму: «Розмножу потомство твоє, немов зорі на небі... І всі народи землі будуть потомством [«Насінням», Ог., 1988] твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:17, 18). Це було щось більше, ніж просто обіцянка. Єгова виклав її у формі законної угоди і підкріпив своєю незламною клятвою (Буття 17:1, 2; Євреїв 6:13—15). Як чудово, що Всевладний Господь, по суті, зобов’язався поблагословити людство!

⁸ Угода з Авраамом показала, що обіцяне Насіння прийде як людина, оскільки буде Авраамовим нащадком. Але хто саме буде цим нащадком? З бігом часу Єгова оповістив: з-поміж Авраамових синів предком Насіння стане Ісак. З двох синів Ісака Бог вибрав Якова (Буття 21:12; 28:13, 14). Потім Яків сказав до одного зі своїх 12 синів такі пророчі слова: «Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель [дослівний переклад з мови оригіналу — «Той, кому воно належить»], що Йому буде послух народів» (Буття 49:10). Це показало, що Насіння буде царем, нащадком Юди!

Угода з Ізраїлем

9, 10. а) Яку угоду Єгова уклав з ізраїльським народом і яку охорону вона забезпечувала? б) Як Закон показав, що людство потребує викупу?

⁹ У 1513 році до н. е. Єгова подбав про певний захід, який допоміг у подальшому відкритті священної таємниці. Бог уклав угоду з Авраамовими нащадками — ізраїльським народом. Хоча Мойсеєва Закон-угода тепер не чинна, вона становила важливу частину наміру Єгови постачити обіцяне Насіння. Чому? Розгляньмо три сторони цього питання. По-перше, Закон служив, так би мовити, захисною стіною (Ефесян 2:14, Хом.). Його праведні постанови були немовби бар’єром між євреями і поганами. Отже, Закон допоміг зберегти рід, з якого походило обіцяне Насіння. Така охорона значною мірою посприяла тому, що ізраїльський народ все ще існував, коли настав визначений Богом час народитися Месії в племені Юди.

¹⁰ По-друге, Закон чітко показав, що людство потребує викупу. Закон був досконалим і виявляв неспроможність грішних людей залишатися цілковито вірними йому. Таким чином він служив «для виявлення переступів... аж поки не прийде Нащадок, Якому була дана обітниця» (Галатів 3:19, Турконяк). Закон передбачав жертвоприношення тварин, і це давало тимчасове окуплення гріхів. Але, згідно зі словами Павла, «неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи», і тому ці жертви були тільки прообразом Христової викупної жертви (Євреїв 10:1—4). Отже, для вірних євреїв та угода стала ‘вихователем, який вів до Христа’ (Галатів 3:24, Дерк.).

11. Яку чудову перспективу відкривала перед ізраїльтянами Закон-угода, але чому той народ у цілому втратив цю перспективу?

¹¹ По-третє, ця угода відкривала перед ізраїльтянами чудову перспективу. Єгова сказав, що коли вони вірно дотримуватимуться угоди, то стануть «царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). З тілесного Ізраїля таки було вибрано перших членів небесного царства священиків. Однак у цілому ізраїльський народ збунтувався проти Закон-угоди, відкинув Месіанське Насіння і втратив свою чудову перспективу. Але хто ж тоді мав доповнити число членів царства священиків? Як той благословенний народ мав бути пов’язаний з обіцяним Насінням? Ці грані священної таємниці повинні були виявитись у призначений Богом час.

Угода про Царство, складена з Давидом

12. Яку угоду Єгова склав з Давидом і яке світло вона пролила на Божу священну таємницю?

¹² В XI сторіччі до н. е. Єгова пролив більше світла на священну таємницю, уклавши ще одну угоду. Він пообіцяв вірному царю Давиду: «Я поставлю по тобі насіння твоє... і зміцню його царство... Я зміцню престола його царства навіки» (2 Самуїла 7:12, 13; Псалом 89:4). Тепер родовідну лінію обіцяного Насіння було звужено до Давидового дому. Але чи могла б звичайна людина правити «повік»? (Псалом 89:21, 30, 35—37). І чи вдалося б їй урятувати людство від гріха і смерті?

13, 14. а) Що, згідно зі 110-м Псалмом, Єгова пообіцяв своєму помазаному Цареві? б) Які подробиці стосовно майбутнього Насіння виявив Єгова через своїх пророків?

¹³ Давид написав під натхненням: «Промовив Господь [«Єгова», НС] Господеві моєму: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!» Поклявся Господь [«Єгова», НС],— і не буде жаліти: «Ти священик навіки за чином Мелхиседековим» (Псалом 110:1, 4). Давидові слова стосувалися безпосередньо обіцяного Насіння, тобто Месії (Дії 2:35, 36). Той Цар правитиме не з Єрусалима, а з неба, сидячи «праворуч» Єгови. Тому він матиме владу не лише над ізраїльським краєм, а й над цілою землею (Псалом 2:6—8). Цими словами було виявлено ще більше. Зверніть увагу: Єгова урочисто присягнув, що Месія стане «священиком... за чином Мелхиседековим». Подібно до Мелхиседека, який служив царем-священиком за днів Авраама, майбутнє Насіння мало отримати пряме призначення від Бога, щоб служити Царем та Священиком! (Буття 14:17—20).

¹⁴ Упродовж років Єгова послуговувався своїми пророками, аби далі відкривати священну таємницю. Наприклад, Ісая написав, що Насіння помре жертовною смертю (Ісаї 53:3—12). Михей передрік, де саме народиться Месія (Михея 5:1). Даниїл у своєму пророцтві навіть оповістив точний час появи і смерті Насіння (Даниїла 9:24—27).

Священну таємницю відкрито!

15, 16. а) Яким чином Син Єгови народився «від жони»? б) Що Ісус успадкував від своїх людських батьків і коли він прийшов як обіцяне Насіння?

¹⁵ Те, як сповняться ці пророцтва, залишалося таємницею, аж поки врешті не з’явилося саме Насіння. У Галатів 4:4 говориться: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони» (Галатів 4:4). У 2 році до н. е. ангел сказав єврейській дівчині, на ім’я Марія: «Ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида... Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий» (Луки 1:31, 32, 35).

¹⁶ Згодом Єгова переніс життя свого Сина з небес в утробу Марії, так що той родився від жони. Марія була недосконалою жінкою. Але Ісус не успадкував від неї недосконалості, оскільки був «Сином Божим». Водночас завдяки тому, що людські батьки Ісуса були нащадками Давида, вони передали йому природні й законні права Давидового спадкоємця (Дії 13:22, 23). Коли у 29 році н. е. він охрестився, Єгова помазав його святим духом і сказав: «Це Син Мій Улюблений» (Матвія 3:16, 17). Нарешті Насіння прийшло! (Галатів 3:16). Настав час відкрити більше інформації про святу таємницю (2 Тимофія 1:10).

17. Як було пролито світло на значення Буття 3:15?

¹⁷ Ісус протягом свого служіння виявив, що змій, про якого говориться в Буття 3:15,— це Сатана, а насіння змія — послідовники Сатани (Матвія 23:33; Івана 8:44). Пізніше стало відомо, яким чином усіх їх буде навіки знищено (Об’явлення 20:1—3, 10, 15). Також було вказано, що жінка — це «вишній Єрусалим», або подібна до дружини небесна організація Єгови, яка складається з духовних створіньa (Галатів 4:26; Об’явлення 12:1—6).

Нова угода

18. Яка мета «нової угоди»?

¹⁸ Можливо, найдивовижніше відкриття відбулося в ніч перед смертю Ісуса, коли він розповів своїм вірним учням про «нову угоду» (Луки 22:20, НС). Завдяки цій новій угоді (як і у випадку з її попередницею — Мойсеєвою Закон-угодою) мало з’явитися «царство священиків» (Вихід 19:6; 1 Петра 2:9). Однак внаслідок укладення тієї угоди повинен був сформуватися не буквальний, а духовний народ, «Ізраїль Божий», до якого ввійшли б лише вірні помазані послідовники Христа (Галатів 6:16). Ці учасники нової угоди разом з Ісусом мали зливати на людство благословення!

19. а) Чому нова угода таки змогла створити «царство священиків»? б) Чому помазані християни названі «створінням новим» і скільки осіб служитиме на небі разом з Христом?

¹⁹ Але чому нова угода таки спроможна створити «царство священиків», завдяки якому людство зможе насолоджуватися благословеннями? Тому що вона несе зі собою не засудження учнів Христа як грішників, а прощення їхніх гріхів через Христову жертву (Єремії 31:31—34). Коли вони отримують чисте становище перед Єговою, він приймає їх у свою небесну родину і намащує святим духом (Римлян 8:15—17; 2 Коринтян 1:21). Отже, вони зазнають ‘відродження до живої надії, захованої в небі’ (1 Петра 1:3, 4). Таке високе становище є чимось абсолютно новим для людей, тому зачатих духом помазаних християн названо «створінням новим» (2 Коринтян 5:17). Біблія показує, що 144 000 зрештою почнуть правити з неба над викупленим людством (Об’явлення 5:9; 5:10, НС; 14:1—4).

20. а) Що було виявлено в 36 році н. е. стосовно священної таємниці? б) Хто втішатиметься благословеннями, обіцяними Авраамові?

²⁰ Разом з Ісусом ці помазанці стають «Авраамовим насінням»b (Галатів 3:29). До перших вибранців належали євреї з походження. Але в 36 році н. е. було виявлено ще одну грань священної таємниці: погани, тобто неєвреї, також мали отримати небесну надію (Римлян 9:6—8; 11:25, НС; 11:26; Ефесян 3:5, 6). Чи тільки помазані християни можуть утішатися благословеннями, обіцяними Авраамові? Не тільки, бо Ісусова жертва була принесена заради цілого світу (1 Івана 2:2). З часом Єгова відкрив, що незліченний «великий натовп» переживе кінець сатанинської системи речей (Об’явлення 7:9, 14). Також величезна кількість людей воскресне з перспективою жити вічно в Раю! (Луки 23:43, НС; Івана 5:28, 29; Об’явлення 20:11—15; 21:3, 4).

Божа мудрість і священна таємниця

21, 22. Як священна таємниця Єгови виявляє його мудрість?

²¹ Священна таємниця — це надзвичайний вияв «найрізнішої [«багатогранної», СМ] мудрості Божої» (Ефесян 3:8—10). Яку ж величезну мудрість показав Єгова, сформулювавши цю таємницю і відкриваючи її поступово! Він з мудрістю взяв до уваги обмеження людей, дозволяючи їм виявляти справжній стан свого серця (Псалом 103:14).

²² Єгова також показав безмежну мудрість, вибравши Царем Ісуса. Синові Єгови можна довіряти більше, ніж будь-якому іншому створінню у всесвіті. Живучи як людина з плоті й крові, Ісус зазнав чимало труднощів. Він повністю розуміє людські проблеми (Євреїв 5:7—9). А як щодо Ісусових співправителів? Упродовж століть було помазано як чоловіків, так і жінок, що належали до різних рас, мовних груп та мали неоднакове походження. Просто не існує такого випробування, яке не траплялося б на їхньому шляху і якого б вони не витримали (Ефесян 4:22—24). Життя під правлінням таких милосердних царів-священиків буде надзвичайно приємним!

23. Який привілей, пов’язаний зі священною таємницею Єгови, мають християни?

²³ Апостол Павло написав: «Таємниця [«священна таємниця», НС], захована від віків і поколінь... виявлена Його святим» (Колосян 1:26). Помазані Єговою святі справді дуже багато зрозуміли про священну таємницю і діляться цим знанням з мільйонами людей. Який же усі ми маємо привілей! Єгова ‘об’явив нам священну таємницю волі Своєї’ (Ефесян 1:9, НС). Тож розповідаймо про цю дивовижну таємницю іншим, допомагаючи їм також заглиблюватися в безмежну мудрість Бога Єгови!

1—3. Чому можна бути впевненими, що Єгова смиренний?

БАТЬКО хоче навчити свого малюка чогось важливого. Він прагне досягти серця дитини. Як йому це зробити? Чи стати грізно над малям і різко говорити до нього? Чи, може, опуститися навколішки, щоб бути на рівні зросту дитини, і промовляти ласкавим, приємним голосом? Безперечно, мудрий, смиренний батько вибере лагідність.

² Яким Батьком є Єгова — гордовитим чи смиренним, суворим чи лагідним? Єгова — всезнаючий і наймудріший. Але чи ви помічали, що знання та високий рівень інтелекту не завжди роблять людей смиренними? Як говорить Біблія, ‘знання надимає’ (1 Коринтян 3:19; 8:1). Проте Єгова, хоч і «мудрий серцем», також є смиренним (Йова 9:4, Хом.). Це не означає, що Бог займає низьке становище або що йому бракує величі, просто він не має нічого спільного з пихою. Чому так можна сказати?

³ Єгова — святий. Отже, йому не властива пихатість, риса, яка опоганює (Марка 7:20—22). Завважте, якими словами пророк Єремія звертається до Єгови: «Душа твоя [самого Єгови] неодмінно згадає і низько схилиться наді мною»a (Плач Єремії 3:20, НС). Тільки подумайте! Єгова, Всевладний Господь Усесвіту, був готовий ‘низько схилитися’, тобто знизитися до рівня Єремії, щоб доброзичливо приділити увагу цьому недосконалому чоловікові (Псалом 113:7). Єгова справді смиренний. Але що таке Боже смирення? Як воно пов’язане з мудрістю? І чому воно важливе для нас?

Як Єгова доводить, що є смиренним

4, 5. а) Що таке смирення, як воно проявляється і чому його ні в якому разі не слід плутати зі слабкістю або нерішучістю? б) Як Єгова виявив смирення у стосунках з Давидом і наскільки важливою для нас є ця риса Єгови?

⁴ Смирення — це відсутність зарозумілості та гордості; це стан серця. Смирення проявляється в таких рисах, як лагідність, терпеливість і поміркованість (Галатів 5:22, 23). Однак ці побожні риси ні в якому разі не можна плутати зі слабкістю чи нерішучістю. Також смирення і лагідність Бога зовсім не суперечать виявам його праведного гніву чи руйнівної сили. Навпаки, ці риси свідчать про його величезну силу, спроможність досконало володіти собою (Ісаї 42:14). А як смирення пов’язане з мудрістю? У певному біблійному довіднику говориться: «Справжня суть смирення полягає... у самовідданості, також воно є важливою передумовою всієї мудрості». Отже, правдива мудрість немислима без смирення. Які блага ми отримуємо завдяки смиренності Єгови?

⁵ Цар Давид, співаючи, звертався до Єгови: «Дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч [«смиренність», НС]» (Псалом 18:36). По суті, Єгова понизився, щоб діяти на благо цього недосконалого чоловіка, охороняючи й підтримуючи його день у день. Давид розумів: він міг отримати спасіння і навіть досягти певної величі на царському престолі лише тому, що Єгова був охочий упокорити Себе. Справді, хто з нас мав би хоч якусь надію на спасіння, якби Єгова не був смиренним, готовим понизитись, щоб поводитися з нами як лагідний і ніжний Батько?

6, 7. а) Чому в Біблії ніде не говориться, що Єгова скромний? б) Який існує зв’язок між лагідністю та мудрістю і хто подає найліпший взірець у цьому?

⁶ Варто зазначити, що смирення і скромність — це не одне й те саме. Скромність є чудовою рисою, яку потрібно розвивати вірним людям. Подібно до смирення, вона пов’язана з мудрістю. Скажімо, у Приповістей 11:2 говориться: «З сумирними [«скромними», НС] — мудрість». Однак у Біблії ніде не сказано, що Бог скромний. Чому? У біблійному контексті слово «скромність» передає думку про належне усвідомлення кимось власних обмежень. У Всемогутнього немає жодних обмежень, крім тих, які він сам накладає на себе з огляду на свої праведні норми (Марка 10:27; Тита 1:2). До того ж, будучи Всевишнім, він нікому не підвладний. Отже, скромність просто не може стосуватися Єгови.

⁷ Проте Єгова смиренний і лагідний. Він навчає своїх слуг, що лагідність — це запорука правдивої мудрості. Боже Слово говорить про «лагідність, яка властива мудрості»b (Якова 3:13, НС). Розгляньмо, який взірець у цьому подає Єгова.

Єгова смиренно доручає обов’язки і вислуховує

8—10. а) Чому варте уваги те, що Єгова готовий вислуховувати та доручати іншим обов’язки? б) Як Всемогутній виявляє смирення у ставленні до ангелів?

⁸ Зворушливим доказом смирення Єгови є його готовність доручати іншим певні обов’язки і вислуховувати. Вже те, що він слухає, є чимось дивовижним. Єгова не потребує допомоги чи порад (Ісаї 40:13, 14; Римлян 11:34, 35). Втім, Біблія неодноразово розповідає, що Єгова удостоює увагою свої створіння, доручаючи їм обов’язки і вислуховуючи їх.

⁹ Наприклад, розгляньмо визначну подію, що трапилася в житті Авраама. До цього чоловіка завітало троє гостей, одного з яких він назвав «Єгова». Насправді гостями були ангели, але один із них прийшов і діяв від імені Єгови. Коли той ангел говорив або робив щось, то фактично промовляв і діяв Бог. Послуговуючись цим ангелом, Єгова сказав Авраамові, що почув «скарги, що здіймаються з Содому й Гомори [«про Содом та Гоморру», Кул.]». Бог заявив: «Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати» (Буття 18:3, НС; 18:20, 21, Хом.). Слова Єгови не означали, що Всемогутній ‘зійде’ особисто. Натомість він знову послав ангелів, як своїх представників (Буття 19:1). Чому? Хіба всевидющий Єгова не міг без сторонньої допомоги дізнатися про умови, які насправді панували в тій місцевості? Звичайно, що міг. Але Бог смиренно доручив цим ангелам дослідити ситуацію та навідати в Содомі Лота і його сім’ю.

¹⁰ Крім того, Єгова вислуховує інших. Якось він поцікавився думкою своїх ангелів щодо того, як скинути з трону злого царя Ахава. Єгова не потребував такої допомоги. Проте він погодився з пропозицією одного ангела і доручив йому втілити її в життя (1 Царів 22:19—22). Хіба ж це не свідчить про смирення?

11, 12. Як Авраам спізнав на собі смирення Єгови?

¹¹ Єгова навіть готовий слухати недосконалих людей, котрі хочуть поділитися тим, що їх хвилює. Наприклад, коли Бог сказав Аврааму про свій намір знищити Содом і Гоморру, цей вірний чоловік збентежився. «Не можна Тобі чинити так [«хіба ж можеш таке вчинити», Хом.],— сказав Авраам, додавши: — Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?» Він запитав, чи Єгова збереже ці міста, якщо в них буде 50 праведників. Бог запевнив його, що збереже. Але Авраам запитував знову, зменшуючи кількість до 45, 40 і далі. Попри запевнення Єгови, він продовжував допитуватися, аж поки не дійшло до десяти чоловік. Можливо, Авраам ще не до кінця усвідомлював, наскільки милосердний Єгова. Та, у всякому разі, Бог терпеливо і смиренно дозволив Аврааму, своєму другові й слузі, ділитися переживаннями стосовно цієї справи (Буття 18:23—33).

¹² Скільки видатних, високоосвічених людей так терпеливо слухало б когось з набагато нижчим інтелектуальним рівнем?c І саме таке смирення виявляє наш Бог. Під час цієї розмови Авраам також побачив: Єгова «нескорий на гнів» (Вихід 34:6, Хом.). Авраам, можливо усвідомлюючи, що не має права ставити під сумнів учинки Всевишнього, двічі попросив: «Хай не гніває це мого Господа» (Буття 18:30, 32). Звичайно, Єгова не розгнівався. Він дійсно виявляє «лагідність, яка властива мудрості».

Єгова — поміркований

13. Яке значення має слово «поміркований» у біблійному контексті і чому це слово добре підходить для опису особистості Єгови?

¹³ Смирення Єгови виявляється у ще одній чудовій рисі — у поміркованості. На жаль, недосконалим людям її так бракує. Бог не лише охоче слухає своїх розумних створінь, але й готовий поступитися, якщо це не суперечитиме його праведним нормам. У біблійному контексті слово «поміркований» буквально означає «поступливий». Ця риса також є розпізнавальним знаком Божої мудрості. В Якова 3:17 говориться: «Мудрість, що зверху... лагідна [«поміркована», НС]». В якому розумінні всезнаючий Єгова поміркований? Насамперед він легко пристосовується. Пригадуєте, вже саме значення імені Єгови вчить нас, що він спричиняє себе ставати тим, ким потрібно, аби сповнити свої наміри (Вихід 3:14, НС). Хіба ж це не свідчить про готовність пристосовуватися і виявляти поміркованість?

14, 15. Чого вчить нас про небесну організацію Єзекіїлеве видіння вогняної колісниці Єгови і чим ця організація відрізняється від світських установ?

¹⁴ У Біблії міститься чудовий уривок, який допоможе нам здобути певне уявлення про Божу здатність пристосовуватися. Пророк Єзекіїль отримав видіння небесної організації Єгови, до складу якої входять духовні створіння. Він бачив колісницю грандіозних розмірів — власний «засіб пересування» Єгови. Цей «засіб пересування» постійно перебуває під його контролем. Найцікавішим було те, як ця колісниця переміщалась. Величезні колеса могли обертатися на чотири боки і були повні очей, так що могли все бачити та миттєво змінювати напрям, і при цьому їм не потрібно було зупинятися чи розвертатися. Гігантська колісниця дуже відрізнялася від незграбних, зроблених людиною транспортних засобів. Вона могла рухатися зі швидкістю блискавки і при цьому навіть робити повороти на 90 градусів! (Єзекіїля 1:1, 14—28). Отже, організація Єгови, як і всемогутній Владика, що керує нею, володіє надзвичайною спроможністю пристосовуватися та реагувати на безупинні зміни обставин і потреб, з якими їй доводиться мати справу.

¹⁵ Людина може лише намагатися наслідувати цю досконалу властивість. Однак дуже часто люди та їхні організації є радше негнучкими, ніж готовими пристосовуватись, швидше впертими, ніж поступливими. Розгляньмо такий приклад: супертанкер чи товарний поїзд може вражати величезними розмірами і потужністю. Але чи котрась з цих машин здатна реагувати на раптову зміну обставин? Якщо товарний поїзд мчить колією і несподівано перед ним з’являється перешкода, яка перегороджує шлях, то про те, що він зверне, не може бути й мови. Раптово зупинитися теж нелегко. До зупинки важкий товарняк може проїхати майже 2 кілометри, після того як машиніст почав гальмувати! Подібно супертанкер часом пропливає до 8 кілометрів, коли вже було вимкнено двигуни. Навіть якщо дати задній хід, існує ймовірність, що танкер плистиме ще 3 кілометри! Щось подібне можна сказати і про людські організації, для котрих характерна негнучкість та впертість. Через гордість люди часто не бажають пристосовуватися до нових потреб та обставин. Унаслідок такої поведінки банкрутували корпорації і навіть зазнавали кризи уряди (Приповістей 16:18). Як же можемо радіти, що Єгова та його організація зовсім не подібні до людських установ!

Як Єгова виявляє поміркованість

16. Як Єгова виявив поміркованість у стосунках з Лотом перед знищенням Содома і Гоморри?

¹⁶ Поміркуймо знову про знищення Содома й Гоморри. Ангел Єгови чітко сказав Лотові та його сім’ї: «Тікай у гори». Однак Лоту це не сподобалось. «Ні ж бо, Господи!» — благав він. Лот був упевнений, що в горах помре, і просив, щоб Бог дозволив йому та його родині втекти в поблизьке місто Цоар. Не забувайте: Єгова хотів знищити це місто. Крім того, Лот не мав причин страхатися. Єгова, безперечно, міг зберегти йому життя в горах! Але Бог поступився, прислухавшись до Лотових благань, і зберіг Цоар. «Ось Я прихиливсь до твого прохання»,— сказав ангел Лотові (Буття 19:17, Хом.; 19:18—22). Хіба ж Єгова не виявив поміркованості в цьому випадку?

17, 18. Як у стосунках з ніневітянами Єгова показав, що він поміркований?

¹⁷ Єгова також відгукується на щире каяття і при цьому завжди поводиться милосердно і правильно. Розгляньмо, що трапилось, коли Бог послав пророка Йону в Ніневію — місто, повне зла й насилля. Пророк ходив його вулицями і проголошував дуже просту натхнену звістку: через 40 днів могутня Ніневія буде знищена. Однак обставини різко змінилися — ніневітяни розкаялись! (Йони, 3-й розділ).

¹⁸ Нам було б корисно порівняти реакцію Єгови та Йони на таку зміну обставин. У цьому випадку Бог проявив гнучкість, ставши Тим, хто прощає гріхи, а не «Мужем війни»d (Вихід 15:3). А Йона залишався невблаганним, і йому явно бракувало милосердя. Замість того щоб наслідувати приклад Єгови і виявити поміркованість, він зреагував майже як товарний поїзд чи супертанкер, про які згадувалось раніше. Він проголосив про загибель — значить це мусить статись! Однак Єгова, виявляючи терпеливість, дав цьому нетерплячому пророкові незабутній урок поміркованості та милосердя (Йони, 4-й розділ).

19. а) Чому можна бути впевненими, що Єгова виявляє поміркованість у тому, чого очікує від нас? б) Як слова з Приповістей 19:17 показують, що Єгова ‘добрий і поміркований’, а також надзвичайно смиренний Пан?

¹⁹ Зрештою, Єгова виявляє поміркованість у тому, чого очікує від нас. Цар Давид сказав: «Знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох» (Псалом 103:14). Єгова розуміє наші обмеження і недосконалості ліпше, ніж ми самі. Він ніколи не очікує від нас того, що нам не під силу. Біблія протиставляє «добрих та тихих [«поміркованих», НС]» людських панів «прикрим [«тим, яким важко догодити», НС]» (1 Петра 2:18). Яким Паном є Єгова? Задумайтесь над словами з Приповістей 19:17: «Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа». Зрозуміло, що лише добрий і поміркований пан звертатиме увагу на кожен вияв доброти стосовно тих, хто займає низьке становище. Більш того, цей вірш підказує, що Творець Усесвіту фактично вважає себе боржником звичайних людей, котрі чинять таке милосердя! Його смирення є чимось надзвичайним.

20. Яке ми маємо запевнення в тому, що Єгова чує наші молитви і відповідає на них?

²⁰ Таку ж лагідність і поміркованість Єгова виявляє у стосунках зі своїми сучасними слугами. Коли ми з вірою молимося, він вислуховує. І хоча Бог не промовляє до нас через ангельських посланців, це не значить, що він не відповідає на наші молитви. Пригадайте, апостол Павло, попросивши співвіруючих ‘молитися’ за його звільнення з в’язниці, додав: «Щоб швидше до вас мене вернено» (Євреїв 13:18, 19). Отже, наші молитви можуть, по суті, спонукати Єгову зробити те, що він інакше міг би й не зробити! (Якова 5:16).

21. Чого ми ніколи не повинні думати про смирення Єгови і що нам варто усвідомлювати про Бога?

²¹ Звичайно, жоден з цих виявів смирення Єгови — його лагідність, готовність слухати, терпеливість і поміркованість — не означає, що він поступається своїми праведними принципами. Представники духівництва загальновизнаного християнства, можливо, вважають, начебто виявляють поміркованість, коли влещують вуха своєї пастви, занижуючи норми моралі, встановлені Єговою (2 Тимофія 4:3). Але людська схильність іти на компроміс задля вигоди не має нічого спільного з Божою поміркованістю. Єгова — святий. Він ніколи не осквернить своїх праведних норм (Левит 11:44). Тож виявляймо любов до поміркованості Єгови — риси, яка свідчить про його смирення. Хіба ж ви не радієте тим, що Бог Єгова, наймудріша Особа у Всесвіті, є надзвичайно смиренний? Як же приємно наближатися до цього величного, однак лагідного, терпеливого і поміркованого Бога!

1—3. Як Ісусові колишні сусіди реагували на його навчання і чого вони не визнавали стосовно цієї людини?

СЛУХАЧІ були приголомшені. У синагозі перед ними стояв молодий чоловік, на ім’я Ісус, і навчав. Це не був якийсь незнайомець: він виріс у їхньому місті й роками працював там теслею. Можливо, дехто з присутніх жив у домі, який допоміг збудувати Ісус, або ж обробляв землю плугом чи користувався ярмом, зробленим його рукамиa. Але як ці люди реагуватимуть на навчання колишнього теслі?

² Більшість слухачів здивовано запитували: «Звідки в Нього ця мудрість?» І також говорили: «Хіба ж Він не тесля, син Маріїн?» (Матвія 13:54—58; Марка 6:1—3). На жаль, Ісусові колишні сусіди міркували: «Цей тесля такий, як і ми,— звичайний тутешній чоловік». Хоча слова Ісуса містили мудрість, ці люди відкинули його. Вони навіть не здогадувались: мудрість, якою він ділився з ними, була не його власною.

³ Але справді, звідки в Ісуса була така мудрість? «Наука Моя — не Моя,— пояснив він,— а Того, Хто послав Мене» (Івана 7:16). Апостол Павло зазначив, що Ісус «став нам мудрістю від Бога» (1 Коринтян 1:30). Отже, через Ісуса, Божого Сина, виявляється мудрість самого Отця, Єгови. Це настільки відповідало дійсності, що Божий Син міг сказати: «Я й Отець — Ми одне» (Івана 10:30). Розгляньмо три способи, за допомогою яких Ісус показав «мудрість від Бога».

Про що він навчав

4. а) Що стало темою Ісусової звістки і чому це було надзвичайно важливо? б) Чому поради Ісуса завжди були практичними і приносили якнайбільше користі слухачам?

⁴ По-перше, розгляньмо, про що Ісус навчав. Тема його звістки — «Добра Новина про Боже Царство» (Луки 4:43). Це було надзвичайно важливо з огляду на ту роль, яку Царство мало відіграти, щоб довести правомірність суверенітету Єгови та уможливити довічні благословення людству. Навчаючи, Ісус також давав мудрі поради стосовно щоденного життя. Він дійсно показав, що є передреченим «Чудесним порадником» (Ісаї 9:5, Хом.). Та й хіба ж його поради могли бути не чудесними? Він досконало знав Слово і волю Бога, дуже добре розумів людську природу і щиро любив людей. Тому його поради завжди були практичними і приносили якнайбільше користі слухачам. Ісус промовляв «слова життя вічного». Отже, дотримання його порад веде до спасіння (Івана 6:68).

5. Яких питань торкнувся Ісус у Нагірній проповіді?

⁵ Нагірна проповідь — це яскравий приклад незрівнянної мудрості, яка віддзеркалюється у вченні Ісуса. Щоб виголосити цю проповідь в такому обсязі, як її подано в Матвія 5:3—7:27, імовірно, знадобилося б лише 20 хвилин. Однак поради в ній не старіють з часом: нині вони такі ж актуальні, як і тоді, коли Ісус дав їх. Він торкнувся багатьох питань, зокрема того, як поліпшувати стосунки з людьми (5:23—26, 38—42; 7:1—5, 12), залишатися морально чистим (5:27—32) і вести змістовне життя (6:19—24; 7:24—27). Але Ісус не лише розповідав своїм слухачам, яка поведінка є мудрою, він переконував їх у цьому, пояснюючи, обґрунтовуючи та наводячи докази.

6—8. а) За допомогою яких переконливих доказів Ісус заохочує нас уникати тривоги? б) З чого видно, що Ісусові поради віддзеркалюють мудрість, що зверху?

⁶ Візьмімо для прикладу Ісусову мудру пораду стосовно того, як поборювати тривогу, викликану клопотами про матеріальні речі (це обговорюється в 6-му розділі Матвія). Ісус радить: «Не журіться про життя своє — що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє,— у що зодягнетеся» (вірш 25). Харчі та одяг є основними потребами людини, і турбуватися про них — цілком природно. Але Ісус каже нам ‘не журитися’, тобто перестати тривожитися про такі речіb. Чому?

⁷ Послухайте, які переконливі аргументи наводить Ісус. Оскільки Єгова дав нам життя і тіло, хіба ж він не зможе забезпечити нас їжею, щоб ми жили, і вбранням, щоб були одягнутими? (Вірш 25). Якщо Бог годує птахів і дарує прекрасні шати квітам, наскільки ж більше він подбає про людей, які йому поклоняються! (Вірші 26, 28—30). Дійсно, надмірна тривога все одно нічого не змінить. Вона не продовжить нам життя навіть на митьc (вірш 27). Як її уникати? Ісус радить повсякчас ставити поклоніння Богові на перше місце в житті. Ті, хто чинить так, можуть не сумніватися, що небесний Отець ‘додасть’ їм усього, чого вони потребують щодня (вірш 33). Зрештою Ісус висловлює надзвичайно практичну думку: зосереджуйте увагу на одному дні. Навіщо долучати турботи завтрашнього дня до тривог нинішнього? (Вірш 34). Також для чого надмірно хвилюватися за те, що, можливо, ніколи не трапиться? Застосовуючи такі мудрі поради, ми можемо вберегтися від багатьох душевних переживань у цьому неспокійному світі.

⁸ Безсумнівно, Ісусові поради такі ж практичні у наш час, як і були тоді, коли він їх дав,— майже 2000 років тому. Хіба ж це не свідчить про мудрість, що зверху? Навіть найліпша порада людини, як правило, з плином часу стає неактуальною, і згодом її виправляють чи замінюють іншою. Проте вчення Божого Сина витримало випробування часом. Але в тому немає нічого дивного, адже Чудесний порадник промовляв «Божі слова» (Івана 3:34).

Методи його навчання

9. Що вояки сказали про Ісусове навчання і чому вони не перебільшували?

⁹ Другий спосіб, за допомогою якого Ісус відображав Божу мудрість,— це його методи навчання. Одного разу кількох вояків послали, щоб заарештувати Ісуса. Ті повернулися ні з чим, кажучи: «Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік» (Івана 7:45, 46). Вони не перебільшували. З усіх людей, що будь-коли жили, Ісус, прийшовши «звисока», мав найбільше знань і досвіду (Івана 8:23). Він справді навчав так, як не могла навчати жодна інша людина. Розгляньмо тільки два методи, які використовував цей мудрий Учитель.

10, 11. а) Чому неможливо не захоплюватися тим, як Ісус застосовував ілюстрації? б) Що таке притчі і з якого прикладу стає зрозуміло, чому Ісусові притчі надзвичайно ефективні в навчанні?

¹⁰ Ефективне застосування ілюстрацій. «В притчах Ісус говорив до людей,— читаємо ми,— і без притчі нічого Він їм не казав» (Матвія 13:34). Хіба можна не захоплюватися його неперевершеною здатністю навчати глибоких істин на прикладі буденних речей? Землероби сіють зерно, жінки готують розчину на хліб, діти грають на ринку, рибалки витягують невода, пастухи шукають загублену овечку — такі сцени Ісусові слухачі бачили не раз. Коли важливі істини пов’язані з чимось знайомим, вони швидко й глибоко закарбовуються в розумі та серці (Матвія 11:16—19; 13:3—8, 33, 47—50; 18:12—14).

¹¹ Ісус часто використовував притчі — короткі розповіді, які містили в собі мораль і вчили духовних істин. Легше було зрозуміти і запам’ятати такі розповіді, ніж абстрактні ідеї, тому притчі допомогли зберегти Ісусове вчення. У багатьох притчах Ісус описав свого Батька, використовуючи яскраві незабутні ілюстрації. Скажімо, хто не зрозуміє суті притчі про блудного сина: коли людина, яка збочила з правильної дороги, щиро кається, Єгова пожаліє її і, як ніжний батько, прийме назад (Луки 15:11—32).

12. а) З якою метою Ісус використовував запитання, коли навчав людей? б) Як Ісус змусив замовкнути тих, хто поставив під сумнів його владу?

¹² Уміле використання запитань. Ісус використовував запитання, щоб його слухачі самі робили висновки, перевіряли свої спонуки чи приймали рішення (Матвія 12:24—30; 17:24—27; 22:41—46). Коли релігійні провідники піддали сумніву те, що Ісус має Богом дану владу, він запитав: «Іванове хрищення з неба було, чи від людей?» Спантеличені таким запитанням, вони почали міркувати: «Коли скажемо: «Із неба», відкаже Він нам: «Чого ж ви йому не повірили?» А як скажемо: «Від людей»,— боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка». Зрештою ті провідники відповіли: «Ми не знаємо» (Марка 11:27—33; Матвія 21:23—27). Поставивши просте запитання, Ісус змусив їх замовкнути і виявив, що їхні серця були віроломними.

13—15. Як притча про милосердного самарянина віддзеркалює Ісусову мудрість?

¹³ Іноді Ісус поєднував ці два методи, вставляючи в ілюстрації запитання, які спонукували до роздумів. Якось єврейський правник запитав Ісуса, що необхідно робити, аби здобути вічне життя. Божий Син звернув його увагу на Мойсеїв Закон, який наказував любити Бога і ближнього. Бажаючи виправдати себе, чоловік вів далі: «А хто то мій ближній?» Ісус дав відповідь, розповівши історію. Один єврей самотньо подорожував, коли на нього напали розбійники і, побивши, кинули ледве живого. Повз цього чоловіка пройшло два євреї — священик, а згодом левит, і жоден із них не допоміг йому. Аж тут над’їхав самарянин. Змилосердившись, він обережно обробив та перев’язав побитому рани і дбайливо довіз його до безпечного заїжджого двору, де той зміг би одужати. Завершуючи розповідь, Ісус запитав правника: «Котрий же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?» Чоловікові не залишалось нічого, як відповісти: «Той, хто вчинив йому милість» (Луки 10:25—37).

¹⁴ Як ця притча показує Ісусову мудрість? За його днів євреї вважали, що «ближнім» є лише той, хто дотримується їхніх традицій; безумовно, про самарян вони так не думали (Івана 4:9). Якби Ісус розповів історію, в якій жертвою був самарянин, а благодійником — єврей, чи це усунуло б упередження? Божий Син мудро побудував розповідь так, що власне самарянин сердечно потурбувався про єврея. Також зверніть увагу на Ісусове запитання в кінці оповіді. Він підкреслив слово «ближній». Правник, по суті, запитав: «Кого я повинен вважати своїм ближнім і виявляти до нього любов?» А Ісус відказав: «Котрий же з цих трьох — на думку твою — був ближній?» Ісус зосередив увагу не на тому, хто спізнав доброзичливості, тобто не на потерпілому, а на тому, хто її виявив,— на самарянині. Правдивий ближній бере на себе ініціативу, проявляючи любов до людей, хоч би яким було їхнє етнічне походження. Навряд чи можна було це пояснити ще ліпше.

¹⁵ Тож хіба є щось надзвичайне в тому, що люди дивувалися з Ісусової «науки» і тягнулись до нього? (Матвія 7:28, 29). Одного разу «багато народу» провело з ним аж три дні, навіть не маючи при собі їжі! (Марка 8:1, 2).

Спосіб його життя

16. Як Ісус довів «на ділі», що керувався Божою мудрістю?

¹⁶ Ісус відображав мудрість Єгови ще в третій спосіб — своїм життям. Мудрість — практична і приносить добрі результати. «Хто мудрий поміж вами?» — запитав учень Яків. А тоді відповів на своє запитання: «Нехай доведе це на ділі своєю правильною поведінкою» (Якова 3:13, «Нова англійська Біблія»). Своєю поведінкою Ісус довів «на ділі», що керувався Божою мудрістю. Розгляньмо, як спосіб життя Ісуса, а також його ставлення до людей виявляли тверезу розсудливість.

17. Які існують докази того, що Ісус виявляв бездоганну врівноваженість у житті?

¹⁷ Чи помічали ви, що люди, котрим бракує розсудливості, часто вдаються до крайнощів? Дійсно, щоб бути врівноваженим, необхідно мати мудрість. Віддзеркалюючи Божу мудрість, Ісус виявляв бездоганну врівноваженість. Але найголовніше — він ставив духовні справи на перше місце у своєму житті. Він запопадливо звіщав добру новину. «На те Я прийшов»,— сказав Ісус (Марка 1:38). Звичайно, матеріальні речі не були для нього чимось найважливішим, і здається, що Божий Син мав їх дуже мало (Матвія 8:20). Але він не вів аскетичного способу життя. Ісус, подібно до свого Батька — «щасливого Бога», був радісною людиною і дарував радість іншим (1 Тимофія 1:11, НС; 6:15). Будучи одного разу на весіллі,— а така подія не обходилася без музики, співів та веселощів,— він не намагався зіпсувати святкову атмосферу. Коли забракло вина, Ісус перетворив воду на добре вино, яке ‘серце людині звеселяє’ (Псалом 104:15; Івана 2:1—11). Він часто приймав запрошення на гостини і не раз використовував ці оказії, щоб навчати (Луки 10:38—42; 14:1—6).

18. У чому виявилось те, що Ісус непомильно оцінював своїх учнів?

¹⁸ Ісус непомильно оцінював людей. Знаючи людську природу, він добре бачив, якими були його учні. Ісус розумів, що вони недосконалі. Проте він помічав у них і позитивні риси, а також усвідомлював, які можливості мають ці люди — люди, котрих притягнув Єгова (Івана 6:44). Попри їхні недоліки, Ісус охоче довіряв їм. Така довіра виявилася в тому, що він поклав на своїх учнів велику відповідальність. Божий Син доручив їм проповідувати добру новину і був упевнений в їхній спроможності виконати це завдання (Матвія 28:19, 20). Книга Дії свідчить: учні вірно виконували те, що він наказав (Дії 2:41, 42; 4:33; 5:27—32). Тож, безсумнівно, Ісус вчинив мудро, виявивши до них довіру.

19. Як Ісус показав, що він «лагідний і сумирний серцем»?

¹⁹ Як уже говорилося в 20-му розділі, Біблія пов’язує смирення і лагідність з мудрістю. Звичайно, найліпший приклад у цьому дає Єгова. А Ісус? Його смиренне поводження з учнями теж дуже зворушує. Як досконалий чоловік, він був вищий від учнів, але не дивися на них з погордою. Ісус ніколи не змушував їх почуватися нижчими чи невмілими. Навпаки, він зважав на їхні обмеження і терпеливо зносив їхні недоліки (Марка 14:34—38; Івана 16:12). Хіба ж не варте уваги те, що навіть діти почувалися вільно поряд з ним? Безсумнівно, вони тяглися до Ісуса, оскільки відчували, що він «лагідний і сумирний серцем» (Матвія 11:29, Хом.; Марка 10:13—16).

20. Як Ісус виявив поміркованість у ставленні до жінки-язичниці, доньку якої мучив демон?

²⁰ Ісус віддзеркалював Боже смирення ще одним важливим способом. Він був поміркований, тобто поступливий, якщо цього вимагало милосердя. Згадайте, наприклад, випадок, коли жінка-язичниця благала Ісуса зцілити її доньку, яку тяжко мучив демон. Ісус тричі дав зрозуміти, що не допоможе їй: спочатку нічого не відповідав; потім прямо сказав, що його послано до євреїв, а не до язичників; і врешті ввічливо наголосив на тій самій думці, навівши ілюстрацію. Але жінка далі наполягала, виявляючи неабияку віру. Як повівся Ісус у цій винятковій ситуації? Зробив те, що відмовлявся робити перед тим,— зцілив її доньку (Матвія 15:21—28). Хіба ж таке смирення не вражає? Пам’ятайте: смирення — це основа справжньої мудрості.

21. Чому ми повинні намагатися наслідувати риси Ісуса, його манеру говорити та спосіб дій?

²¹ Наскільки ж вдячними нам слід бути за те, що Євангелія розповідають про слова і вчинки наймудрішої людини в історії! Не забуваймо, що Ісус був досконалим відображенням свого Отця. Наслідуючи риси Ісуса, його манеру говорити та спосіб дій, ми розвиватимемо мудрість, що зверху. Наступний розділ розповість, як можна застосовувати Божу мудрість у своєму житті.

1—3. а) Як Соломон виявив надзвичайну мудрість, розсудивши двох жінок, які сперечалися за немовля? б) Що Єгова обіцяє дати нам і які питання постають стосовно цього?

СПРАВА була складною: двоє жінок сперечалися за немовля. Вони жили разом; в однієї народився син, а через кілька днів і в другої. Одне маля померло, і тепер кожна стверджувала, що є матір’ю живої дитиниa. У справі не було жодних свідків. Її, очевидно, слухали в нижчому суді, але не знайшли вирішення. Зрештою справа дійшла до Соломона, царя Ізраїля. Чи він зможе виявити правду?

² Послухавши якийсь час сперечання жінок, Соломон попросив принести меч. Тоді він з удаваною рішучістю наказав розрубати дитину навпіл і дати по частині кожній жінці. Справжня мати відразу ж почала благати, щоб цар віддав немовля — її дорогу крихітку — іншій жінці. Але та інша наполягала, аби дитину розтяли. Тепер Соломон довідався правду. Цар знав, з якою ніжністю ставиться матір до своєї дитини, котру носила під серцем, і це знання допомогло йому розсудити суперечку. Уявіть, яке полегшення відчула жінка, коли Соломон віддав їй дитину і сказав: «Вона його мати» (1 Царів 3:16—27).

³ Хіба ж це не свідчило про надзвичайну мудрість? Люди, дізнавшись, як Соломон вирішив ту справу, пройнялися благоговійним страхом, «бо бачили, що в ньому Божа мудрість» (1 Царів 3:12, 28). Мудрість Соломона і справді була даром від Бога. Єгова дав йому «серце мудре та розумне» (1 Царів 3:12, 28). Але що сказати про нас? Чи ми також можемо отримати мудрість від Бога? Так. Соломон написав під натхненням: «Господь дає мудрість» (Приповістей 2:6). Мудрість — це здатність ефективно застосовувати знання, розуміння і проникливість. Єгова обіцяє наділити нею тих, хто щиро прагне цього. Як ми можемо здобути мудрість, що зверху? І як вона може виявлятися в нашому житті?

Як ‘здобути мудрість’?

4—7. Які чотири вимоги ставляться до тих, хто хоче здобути мудрість?

⁴ Чи для того, щоб отримати Божу мудрість, необхідно мати великі розумові здібності або вищу освіту? Ні. Єгова охоче дає нам свою мудрість, незважаючи на наше походження та освіту (1 Коринтян 1:26—29). Але ми повинні виявити ініціативу, адже Біблія заохочує: «Мудрість здобудь» (Приповістей 4:7). Як цього досягти?

⁵ По-перше, потрібно боятися Бога. «Страх Господній — початок премудрости [«перший крок до мудрості», «Нова англійська Біблія»]»,— говориться в Приповістей 9:10. Страх Божий — це запорука правдивої мудрості. Чому? Пригадайте: однією з граней мудрості є здатність успішно застосовувати знання на практиці. Вислів «боятися Бога» означає не тремтіти перед ним від ляку, а схилятися з благоговінням, пошаною і довірою. Такий страх здоровий і має величезну спонукальну силу. Він заохочує нас приводити життя у відповідність з тим, що знаємо про волю Бога і його спосіб дій. Цей шлях найліпший, бо дотримання норм Єгови завжди приносить найбільші блага.

⁶ По-друге, слід бути смиренними і скромними. Божа мудрість немислима без цих двох рис (Приповістей 11:2, НС). Чому? Якщо ми смиренні та скромні, то погоджуємось, що наші знання обмежені, судження не завжди правильні, а також що нам потрібно пізнавати розум Єгови, його погляд на справи. Єгова «противиться гордим», але він радо обдарує мудрістю смиренних серцем (Якова 4:6).

⁷ По-третє, необхідно вивчати Боже писане Слово. У ньому виявлена мудрість Єгови. Якщо хочемо набути цю мудрість, то мусимо шукати її, докладаючи неабияких зусиль (Приповістей 2:1—5). Четвертою вимогою є молитва. Коли ми щиро просимо Бога про мудрість, він щедро дасть нам її (Якова 1:5, Дерк.). Молитви, в яких благатимемо, аби він допоміг нам своїм духом, не залишаться без відповіді. А дух наділить нас здатністю відшукувати скарби в Божому Слові, які допоможуть розв’язувати проблеми, уникати небезпек і робити мудрі рішення (Луки 11:13).

8. У чому відображатиметься те, що ми справді набули Божу мудрість?

⁸ Як говорилося в 17-му розділі, мудрість Єгови — практична. Отже, якщо ми справді набули Божу мудрість, це відображатиметься в нашій поведінці. Учень Яків описав плоди Божої мудрості такими словами: «Мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна [«мирна, Хом.], лагідна [«поміркована», НС], покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава [«нелицемірна», Хом.]» (Якова 3:17). Розглядаючи кожну з цих граней Божої мудрості, варто щоразу запитувати себе: «Чи в моєму житті виявляється мудрість, що зверху?»

‘Чиста, потім мирна’

9. Що означає бути чистим і чому слушно, що в переліку граней мудрості чистота стоїть першою?

⁹ «Насамперед чиста». Чистий — це непорочний та неосквернений, причому чистим слід бути не лише зовні, а також у глибині душі. Біблія пов’язує мудрість із серцем. Звісно, небесна мудрість не увійде в серце, осквернене лихими думками, бажаннями і спонуками (Приповістей 2:10; Матвія 15:19, 20). Коли ж наше серце чисте, наскільки це можливо для недосконалої людини, ми будемо ‘ухилятися від злого та добре чинити’ (Псалом 37:27; Приповістей 3:7). Тому доречно, що в переліку граней мудрості чистота стоїть першою. Зрештою, якщо нам бракує моральної і духовної чистоти, хіба ми зможемо по-справжньому віддзеркалювати інші грані мудрості, що зверху?

10, 11. а) Чому важливо бути миролюбним? б) Якщо відчуваєш, що образив співпоклонника, то як покажеш, що ти миротворець? (Дивись також примітку).

¹⁰ ‘Потім мирна’. Небесна мудрість спонукує нас шукати миру — одного з плодів Божого духу (Галатів 5:22). Ми намагаємося робити все, щоб не розірвати «союзу миру», який об’єднує народ Єгови (Ефесян 4:3). Також докладаємо всіх сил, щоб відновити мир, коли його порушено. Чому це важливо? Біблія говорить: «Майте мир [«живіть мирно», Хом.],— і Бог любови та миру буде з вами» (2 Коринтян 13:11). Отже, доки ми живемо мирно, Бог миру буде з нами. Наше ставлення до співпоклонників безпосередньо впливає на наші стосунки з Єговою. Як ми можемо засвідчити, що є миротворцями? Розгляньмо приклад.

¹¹ Як повестися, коли відчуваєш, що образив співпоклонника? Ісус сказав: «Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,— залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм,— і тоді повертайся, і принось свого дара» (Матвія 5:23, 24). Застосуй цю пораду — першим підійди до свого брата. З якою метою? Щоб ‘примиритись’b. Можливо, тобі доведеться визнати, а не заперечити, що його почуття вражені. Якщо підійдеш до нього з бажанням відновити мир і зберігатимеш такий склад розуму, то, ймовірно, тобі вдасться залагодити всі непорозуміння. І якщо необхідно, той, хто образив, вибачиться, а ображений — простить. Якщо першим робиш кроки до примирення, ти показуєш, що керуєшся Божою мудрістю.

‘Поміркована, покірлива’

12, 13. а) Яке значення слова, перекладеного в Якова 3:17 (НС) словом «поміркована»? б) Як ми можемо проявляти поміркованість?

¹² «Поміркована». Що означає бути поміркованим? За словами біблеїстів, оригінальне грецьке слово, передане в Якова 3:17 (НС) словом «поміркована», важко перекласти. Перекладачі вживають такі слова, як «лагідна», «терпелива» та «чуйна». Буквальне значення цього грецького слова — «поступлива». Як на ділі виявляти цю грань мудрості, що зверху?

¹³ «Ваша лагідність [«поміркованість», НС] хай буде відома всім людям»,— говориться у Филип’ян 4:5. В іншому перекладі цей вірш звучить так: «Майте репутацію поміркованих» (Дж. Б. Філліпс, «Новий Завіт сучасною англійською мовою»). Зверніть увагу: питання полягає не в тому, що думаємо про себе ми, а в тому, що думають про нас ближні, яку ми маємо репутацію. Поміркована особа не завжди наполягає на букві закону чи на своїй думці. Натомість вона готова слухати і, коли доречно, поступитися, зробити так, як хоче наш ближній. Окрім того, у ставленні до інших така людина не груба чи різка, а лагідна. Так мусять поводитись усі християни, але особливо це стосується старійшин. Лагідність притягує, завдяки їй старійшини стають приступними (1 Солунян 2:7, Хом; 2:8). Усім нам варто запитати себе: «Чи маю я репутацію чуйної, поступливої та лагідної людини?»

14. Як показати, що ми «покірливі»?

¹⁴ «Покірлива». Грецьке слово, перекладене як «покірлива», вживається в Християнських Грецьких Писаннях лише один раз — в Якова 3:17. На думку одного вченого, це слово «часто використовують військові». Воно вказує на особу, котру «легко переконати» і котра є «покірною». Той, хто керується мудрістю, що зверху, охоче підкоряється записаному у Святому Письмі. Про таку людину ніхто не скаже, що, постановивши щось, вона вже не бере до уваги жодних аргументів, які суперечать її рішенню. Натомість покірна особа не бариться робити зміни, коли отримає чіткий біблійний доказ того, що зайняла неправильну позицію або ж дійшла помилкових висновків. Чи в тебе така репутація?

«Повна милосердя і добрих плодів»

15. Що таке милосердя і чому слушним є те, що в Якова 3:17 «милосердя» та «добрі плоди» стоять поряд?

¹⁵ «Повна милосердя і добрих плодів»c. Милосердя — важлива особливість мудрості, що зверху, оскільки така мудрість «повна милосердя». Завважте: «милосердя» та «добрі плоди» стоять поряд. І слушно, бо в Біблії милосердя найчастіше стосується активної турботи про інших, тобто співчуття, яке приносить рясний урожай добрих учинків. В одному довіднику говориться, що милосердя — це «почуття жалю до людини, яка потрапила у важку ситуацію, і намагання якось зарадити її скруті». Отже, Божа мудрість не суха, безсердечна чи теоретична. Вона сповнена теплоти, щирості та чутливості. Як ми можемо показати, що повні милосердя?

16, 17. а) Що, окрім любові до Бога, спонукує нас брати участь у проповідуванні і чому? б) Як ми можемо показати, що повні милосердя?

¹⁶ Безперечно, одним із виявів милосердя є проголошення людям доброї новини про Боже Царство. Що спонукує нас виконувати цю працю? Насамперед любов до Бога. Але нами також керує милосердя, тобто співчуття до інших (Матвія 22:37—39). Сьогодні чимало людей «змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха» (Матвія 9:36). Фальшиві релігійні пастирі занедбали цих людей і зробили їх у духовному розумінні сліпими. Тому ці люди не знають про мудре керівництво з Біблії та про всі благословення, що незабаром прийдуть на нашу землю під правлінням Царства. Отож, коли розмірковуємо над духовними потребами ближніх, щире співчуття спонукує нас докладати всіх зусиль, щоб розповідати їм про сповнений любові намір Єгови.

¹⁷ Як іще можна показувати, що ми повні милосердя? Пригадайте Ісусову притчу про самарянина, який знайшов край дороги пограбованого й побитого мандрівника. Спонуканий співчуттям, самарянин «вчинив йому милість», перев’язавши рани і попіклувавшись про нього (Луки 10:29—37). Хіба це не свідчить, що бути милосердним — також означає на ділі допомагати тим, хто цього потребує? Біблія заохочує: «Усім робімо добро, а найбільш одновірним» (Галатів 6:10). Розгляньмо, як це робити. Іноді потрібно привезти на християнське зібрання і потім відвезти додому старенького співвіруючого або ж необхідно полагодити щось у будинку вдові зі збору (Якова 1:27). А може, треба підбадьорити ‘добрим словом’ знеохоченого брата чи сестру (Приповістей 12:25). Такі милосердні вчинки доводять: ми виявляємо мудрість, що зверху.

‘Безстороння та нелицемірна’

18. Якщо нами керує мудрість, що зверху, то що ми повинні викорінювати зі своїх сердець і чому?

¹⁸ «Безстороння». Божа мудрість переборює расові упередження та національну гордість. Якщо нами керує така мудрість, ми докладаємо зусиль, аби викоренити зі своїх сердець найменший нахил до фаворитизму (Якова 2:9). Ми не виділяємо одних людей з-поміж інших через їхню освіту, матеріальне становище чи обов’язки у зборі. Також не дивимося з погордою на співпоклонників, хоч би яким низьким видавалося їхнє економічне або суспільне становище. Якщо Єгова дарує їм свою любов, ми, безперечно, повинні вважати їх достойними нашої любові.

19, 20. а) Яке походження грецького слова «лицемір»? б) Як ми показуємо «нелицемірну братерську любов» і чому це важливо?

¹⁹ «Нелицемірна». Грецький відповідник слова «лицемір» може стосуватися «актора, котрий грає якусь роль». У давні часи грецькі та римські актори під час вистави носили великі маски. Тому грецьким словом, перекладеним як «лицемір», почали називати людей, котрі щось удавали, тобто обманювали. Отже, ця грань Божої мудрості повинна впливати не лише на наше ставлення до співпоклонників, але й на те, що́ ми думаємо про них.

²⁰ Апостол Петро зазначив, що наш «послух правді» повинен породжувати «нелицемірну братерську любов» (1 Петра 1:22). Справді, ми не можемо любити братів лише про людське око. Ми не одягаємо масок і не граємо ролей, щоб вводити людей в оману. Наша любов має бути непідробною, щирою. Це допоможе заслужити довіру співхристиян, адже вони знатимуть, що ми саме такі, якими нас бачать. Ця щирість відкриває шлях для відвертих і чесних стосунків між християнами та сприяє довірливій атмосфері у зборі.

Стережи «практичну мудрість»

21, 22. а) Чому Соломон не встеріг мудрості? б) Як стерегти мудрість і які блага отримаємо завдяки цьому?

²¹ Божа мудрість — це дар від Єгови, який потрібно стерегти. Соломон сказав: «Мій сину... стережи добрий розум [«практичну мудрість», НС] і розважність» (Приповістей 3:21). На жаль, самому Соломонові це не вдалося. Він залишався мудрим доти, доки мав слухняне серце. Але зрештою чужинні дружини, яких у нього було багато, відвернули його серце від чистого поклоніння Єгові (1 Царів 11:1—8). Соломонів кінець показує, що знання без належного застосування не має великої цінності.

²² Як стерегти практичну мудрість? Необхідно не лише регулярно читати Біблію та біблійні публікації, які дає «вірний і мудрий раб», але й намагатися втілювати в життя те, чого вчимося (Матвія 24:45). У нас є всі підстави застосовувати Божу мудрість. Це дає змогу вести ліпше життя тепер і «міцно вхопитися за справжнє життя» — життя в Божому новому світі (1 Тимофія 6:19, НС). Та найважливіше, розвиваючи мудрість, що зверху, ми наближаємось до джерела всієї мудрості, Бога Єгови.

1—3. Які фактори свідчать, що смерть Ісуса цілком відрізнялася від смерті будь-якої іншої людини?

ЦЕ ВІДБУЛОСЯ навесні, майже 2000 років тому. Одного невинного чоловіка допитали, звинуватили у злочинах, яких він ніколи не чинив, а тоді закатували. Така жорстока і несправедлива страта була не першою в історії і, на жаль, не останньою. Проте смерть цього чоловіка цілком відрізнялася від смерті будь-якої іншої людини.

² Коли в останні години життя він знемагав від неймовірно болісних мук, саме небо засвідчило важливість цієї події. Хоча був полудень, землю несподівано вкрила темрява. За словами одного хроніста, «сонце затьмилось» (Луки 23:44, 45). Перед тим як зробити останній подих, цей чоловік сказав незабутнє: «Звершилось!» Віддавши своє життя, він звершив щось дивовижне. Його жертва стала найбільшим учинком любові в історії людства (Івана 15:13; 19:30).

³ Звичайно, тим чоловіком був Ісус Христос. Оповідь про його страждання та смерть у той безрадісний день, 14 нісана 33 року н. е., відома мало не кожному. Проте часто не береться до уваги один важливий факт: тимчасом як Ісус зніс неймовірно сильні муки, інша особа зазнала ще більших страждань. Фактично у той день ця особа принесла ще більшу жертву. За всю історію Всесвіту ця жертва була найбільшим виявом любові. У чому полягала його суть? Відповідь є слушним вступом до найважливішої з усіх обговорюваних тем, тобто любові Єгови.

Найбільший вияв любові

4. Як римський воїн зрозумів, що Ісус був незвичайною людиною, і до якого висновку він дійшов?

⁴ Римський сотник, який наглядав за виконанням страти, був вражений як темрявою, що спала перед смертю Ісуса, так і потужним землетрусом, який настав опісля. «Він був справді Син Божий»,— сказав цей воїн (Матвія 27:54). Безперечно, Ісус був незвичайною людиною. Сотник брав участь у страті єдинородного Сина Всевишнього Бога! Наскільки дорогим був цей син для свого Батька?

5. Як можна унаочнити той неосяжний період, який провели разом у небі Єгова та його Син?

⁵ Біблія говорить, що Ісус «роджений перш усякого творива» (Колосян 1:15). Задумайтесь: Син Єгови існував ще до того, як постав фізичний Усесвіт. Скільки часу Батько й Син провели разом? Декотрі вчені припускають, що Всесвіт має 13 мільярдів років. Чи можете уявити, скільки це? Щоб допомогти людям збагнути визначений ученими вік Усесвіту, в одному планетарії виставили на огляд діаграму часу завдовжки 110 метрів. Кожен крок відвідувачів, які проходять повз діаграму, прирівнюється приблизно до 75 мільйонів років існування Всесвіту. Наприкінці діаграми стоїть відмітка товщиною з людську волосину — так позначено всю історію людства! А втім, навіть якщо ці підрахунки правильні, то не вистачило б усієї довжини діаграми, щоб показати тривалість життя Сина Єгови! Чим він займався протягом тих довгих віків?

6. а) Чим займався Син Єгови у період свого передлюдського існування? б) Який зв’язок існує між Єговою та його Сином?

⁶ Син з радістю служив «майстром» свого Отця (Приповістей 8:30). Біблія говорить: «Ніщо, що повстало, не повстало без [Сина]» (Івана 1:3). Отже, Єгова та його Син працювали разом, даючи початок усьому іншому. Який же це був приємний, щасливий для них час! Мабуть, багато хто погодиться, що батьків і дітей єднає надзвичайно сильна любов. А любов — це «зв’язок досконалости» (Колосян 3:14, Хом.). Хіба комусь із нас під силу оцінити міцність того зв’язку, який існував між Батьком і Сином протягом такого довгого періоду? Ясна річ, що Бога Єгову та його Сина єднає найміцніший зв’язок — любов.

7. Як Єгова виразив свої почуття до Сина, коли той охрестився?

⁷ Однак Батько послав свого Сина на землю, щоб той народився як людина. Це означало, що на декілька десятиліть Єгова відмовився від близького спілкування у небі зі своїм улюбленим Сином. З великим зацікавленням він спостерігав із небес, як Ісус ріс і ставав досконалим чоловіком. Приблизно у віці 30 років Ісус охрестився. Навіть не варто припускати, які почуття переповнювали тоді Єгову. Батько особисто промовив із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Матвія 3:17). Бачачи, що Ісус вірно виконує всі пророцтва, усе, що вимагалось від нього, Батько, напевно, був дуже щасливий! (Івана 5:36; 17:4).

8, 9. а) Що довелося знести Ісусу 14 нісана 33 року н. е. і як це вплинуло на його небесного Батька? б) Чому Єгова дозволив, аби його Син зазнав страждання і смерті?

⁸ Але що відчував Єгова 14 нісана 33 року н. е.? Які почуття виникли в нього тоді, коли Ісуса зрадили, а потім уночі юрба арештувала його? Що Бог думав, коли його Сина покинули друзі, а вороги вчинили над ним незаконний суд? Що Єгова зніс, коли над Ісусом насміхалися, плювали на нього і били кулаками, коли від ударів батогами спина Ісуса перетворилася на куски м’яса? Що довелось знести Єгові, коли його улюбленця по руках і ногах прибили до дерев’яного стовпа і полишили висіти, тоді як інші кепкували з нього? Що відчував Батько, коли його любий Син закричав до нього в страшних муках? Які почуття огорнули Єгову, коли Його дорогий Син зробив останній подих і вперше від часу зародження усього творива перестав існувати? (Матвія 26:14—16, 46, 47, 56, 59, 67; 27:38—44, 46; Івана 19:1).

⁹ Це важко передати словами. Пам’ятаючи, що Єгова має почуття, людині не під силу описати біль, якого йому завдала смерть Сина. Можна виразити лише те, що́ спонукало Бога допустити все це. Чому Батько дозволив статися подіям, які принесли йому стільки болю? В Івана 3:16 Єгова виявляє нам щось надзвичайно чудове. Цей біблійний вірш настільки важливий, що його називають Євангелієм у мініатюрі. Там говориться: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Отже, спонуку Єгови можна описати одним словом: любов. Дар Бога — те, що він віддав свого Сина на страждання і смерть за нас,— став найбільшим виявом любові в історії Всесвіту.

Що таке Божа любов

10. Чого люди потребують і що стається зі значенням слова «любов»?

¹⁰ Що означає слово «любов»? Кажуть, що любов — це найбільша потреба, яку мають люди. Життя людини від народження до смерті зосереджується на пошуках любові. Завдяки любові людина розквітає, а коли її бракує — в’яне та помирає. А втім, дати визначення любові дуже важко. Звичайно, про любов багато говорять. Про неї написано силу-силенну книжок, пісень та віршів. Однак значення любові не стало від цього чіткішим. Це слово так часто вживають, що, здається, його зміст стає чимраз більш розпливчастим.

11, 12. а) Звідки ми можемо дуже багато дізнатися про любов і чому саме з цього джерела? б) На які види поділяли любов у давньогрецькій мові і яке слово, що перекладається як «любов», найчастіше вживається у Християнських Грецьких Писаннях? (Дивіться також примітку). в) Що таке аґа́пе?

¹¹ Проте Біблія чітко пояснює нам, що таке любов. У «Тлумачному словнику слів Нового Завіту» (В. Е. Вайн, англ.) зазначається: «Любов пізнається тільки по ділах, на які вона надихає». Біблійні оповіді про чини Єгови дуже багато нас вчать про його любов — доброзичливу прихильність до його створінь. Скажімо, чи могло щось ліпше висвітлити нам цю рису, ніж найвеличніший вияв Божої любові, описаний раніше? У наступних розділах ми розглянемо багато інших прикладів, коли Єгова виявляв любов на ділі. Крім того, зможемо дещо збагнути, розглянувши слова з оригінального тексту Біблії, вжиті для опису любові. У давньогрецькій мові було чотири слова, котрі перекладаються як «любов»a. Найчастіше у Християнських Грецьких Писаннях вживається аґа́пе. В одному біблійному словнику говориться, що це «найвлучніше слово, яким можна описати любов». Чому?

¹² Аґа́пе — це любов, яка керується принципами. Отже, це не просто почуття, що виникають у відповідь на чиїсь учинки чи слова. Аґа́пе має ширше значення, для неї характерні продумані дії та розважність. А головне — у ній немає й краплі корисливості. Приміром, розгляньмо знову Івана 3:16. Який саме «світ» Бог полюбив так, що віддав свого єдинородного Сина? Світ людства, на який поширюється викуп. Це стосується багатьох людей, що йдуть гріховним шляхом. Чи Єгова любить кожного з них як свого друга — так само, як він любив вірного Авраама? (Якова 2:23). Ні, але він, керуючись любов’ю, готовий виявляти доброту до всіх і заплатив за це дуже високу ціну. Бог хоче, щоб усі покаялися і змінили своє життя (2 Петра 3:9). Багато людей так і роблять. Власне їх він з радістю приймає як своїх друзів.

13, 14. З чого бачимо, що аґа́пе часто несе в собі теплі почуття?

¹³ Проте дехто має неправильне уявлення про аґа́пе. Такі люди думають, що цим словом описується холодна любов, яка керується лише розумом. Але слід зазначити, що аґа́пе часто стосується і теплих особистих почуттів. Скажімо, у вислові Івана: «Отець любить Сина» — вжито одну із форм слова аґа́пе. Чи ця любов позбавлена теплих почуттів? Ні, згідно з оригінальним текстом, в Івана 5:20 Ісус вжив одну з форм слова філе́о (Івана 3:35). Любов Єгови часто несе в собі ніжні почуття. Однак вона ніколи не піддається впливу емоцій. Така любов завжди керується мудрими й справедливими принципами.

¹⁴ Як ми вже побачили, усі риси Єгови бездоганні, досконалі та привабливі. Але найбільше приваблює любов. Ніщо не притягує нас до Єгови так, як любов. На щастя, вона також є його основною рисою. Звідкіля ми знаємо про це?

«Бог є любов»

15. Що Біблія стверджує про таку рису Єгови, як любов, і чому це твердження унікальне? (Дивіться також примітку).

¹⁵ Біблія говорить про любов те, чого ніколи не згадує про інші основні риси Єгови. Святе Письмо не повідомляє, що Бог є сила чи справедливість, і навіть не каже, що Бог є мудрість. Він володіє цими трьома рисами, є їхнім першоджерелом і виявляє їх в найліпший спосіб у порівнянні з будь-ким іншим. А втім, про четверту рису говориться щось набагато значиміше — «Бог є любов»b (1 Івана 4:8). Що це означає?

16—18. а) Чому Біблія говорить, що «Бог є любов»? б) Чому з усіх творінь на землі людина є відповідним символом такої риси Єгови, як любов?

¹⁶ Вислів: «Бог є любов» — це не просто рівняння. Було б неправильно сказати: «Бог прирівнюється до любові». Ми не маємо жодних підстав переставляти слова, говорячи, що «любов є Бог». Єгова набагато вищий від якоїсь абстрактної риси. Як особа, він, крім любові, має цілу гаму інших почуттів та рис. Проте любов проймає усю особистість Єгови. Ось як говориться про цей вірш в одному довіднику: «Божою сутністю або природою є любов». Загалом з цього приводу можна міркувати так: сила дає змогу Єгові діяти, справедливість та мудрість керують його діями, але любов спонукує Єгову до дій. І те, як він використовує свої інші риси, завжди свідчить про любов.

¹⁷ Часто кажуть, що Єгова є уособленням любові. Отже, якщо ми хочемо дізнатися, що таке любов, яка ґрунтується на принципах, потрібно здобувати знання про Єгову. Звичайно, цю чудову рису можна знайти і в людях. Але чому люди її мають? Під час творення Єгова сказав, очевидно до свого Сина: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою» (Буття 1:26). З усіх створінь на землі тільки люди можуть виявляти любов і таким чином наслідувати небесного Отця. Пригадайте, що Єгова використав різні істоти, аби символічно зобразити свої основні риси. Однак як символ головної риси — любові — Єгова взяв людину, вінець свого творіння (Єзекіїля 1:10).

¹⁸ Коли наша любов безкорислива і ґрунтується на принципах, то ми відображаємо основну рису Єгови. Дуже влучно про це висловився апостол Іван: «Ми любимо, бо він перший полюбив нас» (1 Івана 4:19, Хом.). Але як саме Єгова полюбив нас перший?

Єгова виявив ініціативу

19. Чому можна сказати, що любов відіграла ключову роль у праці Єгови, пов’язаній з творенням?

¹⁹ Любов існує ще з сивої давнини. Зрештою, що спонукало Єгову почати творення? Адже він не був самотнім і не потребував товариства. Єгова досконалий та незалежний, він нічого ні від кого не потребує. Але цілком природно, що любов, дієва риса Бога, спонукала його ділитися радістю життя з розумними створіннями, які б цінували такий дар. «Початком Божого творива» був єдинородний Божий Син (Об’явлення 3:14). Відтак Єгова став послуговуватися цим своїм Майстром, щоб дати початок всьому іншому, і найперше вони разом створили ангелів (Йова 38:4, 7; Колосян 1:16). Оскільки ці могутні створіння наділені свободою, розумом та почуттями, вони могли самі розвинути ніжну прихильність: одні до одних і, що найголовніше, до Бога Єгови (2 Коринтян 3:17). Отже, вони полюбили тому, що їх полюбили перше.

20, 21. Які докази любові Єгови бачили Адам і Єва, але як вони відповіли на це?

²⁰ Те саме можна сказати і про людей. Ще від початку Адам і Єва, по суті, були оточені любов’ю. У своїй райській домівці в Едемі вони скрізь могли побачити докази любові свого Отця. Зауважте, що говориться в Біблії: «Насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив» (Буття 2:8). Чи доводилось вам колись бувати в дуже мальовничому саду або парку? Що вам найбільше сподобалося? Світло, що проникало через листя у тінистому затишному куточку? Дивовижна гама кольорів на клумбі? А може, вас зачарував ніжний дзюркіт струмка, спів пташок та дзижчання комах? А що скажете про запахи, які розходилися від дерев та їхніх плодів і квіток? Проте сьогодні жоден парк не може зрівнятися з Едемом. Чому?

²¹ Той сад насадив сам Єгова! Він, мабуть, був неймовірно красивий. В Едемі росло багато дерев: і ті, що милували око, і ті, що приносили смачнющі плоди. Сад добре зрошувався, був просторий, його наповнювало безліч різних тварин. Адам і Єва мали все, що робило їхнє життя щасливим і змістовним, у тому числі приємну роботу та чудове товариство. Єгова перший полюбив їх, і вони мали всі підстави відповідати тим же. Але наші прабатьки цього не зробили. Замість того щоб з любов’ю слухатися свого небесного Отця, вони виявили самолюбство, збунтувавшись проти нього (Буття, розділ 2).

22. Як відповідь Єгови на бунт в Едемі послужила доказом, що його любов віддана?

²² Якого ж болю це, мабуть, завдало Єгові! Але чи бунт озлобив його ніжне серце? Зовсім ні! «Навіки Його милосердя [тобто «віддана любов», примітка в НС]» (Псалом 136:1). Тому, керуючись любов’ю, Бог одразу постановив вжити заходів, щоб викупити всіх нащадків Адама та Єви, які будуть правильно ставитись до правди. Як ми побачили, одним із таких заходів є викупна жертва Божого улюбленого Сина, котра так дорого обійшлася Батькові (1 Івана 4:10).

23. Яка одна з причин того, що Єгова є «щасливим Богом», і яке важливе питання розглядатиметься в наступному розділі?

²³ Ще від початку Єгова виявляв ініціативу, щоб показати свою любов до людства. Безліч його вчинків свідчить, що «Він перший полюбив нас». Любов сприяє злагоді та радості, тож не дивно, що Біблія називає Єгову «щасливим Богом» (1 Тимофія 1:11, НС). Однак постає важливе запитання: чи Єгова дійсно любить кожного з нас особисто? Це питання розглядатиметься в наступному розділі.

1. Які негативні почуття мучать багатьох людей, у тому числі декотрих правдивих християн?

ЧИ Бог Єгова любить вас особисто? Дехто погоджується, що Бог любить людство загалом, як про це говориться в Івана 3:16. Але фактично такі особи думають: «Мене Бог ніколи не зміг би полюбити». Навіть у правдивих християн можуть час від часу виникати стосовно цього сумніви. Знеохотившись, один чоловік сказав: «Мені дуже важко повірити, що Бог хоч трошки піклується мною». Чи й вас часами мучать подібні сумніви?

2, 3. Хто хоче, щоб ми повірили, ніби в очах Єгови ми нічого не варті і ніби він нас ніколи не полюбить, і як можна боротися з цією думкою?

² Сатана дуже хоче, щоб ми повірили, ніби Бог Єгова не любить і не цінує нас. Диявол часто зводить людей, граючи на їхньому самолюбстві та гордості (2 Коринтян 11:3). Але він також насолоджується, коли руйнує почуття власної гідності у вразливих людей (Івана 7:47—49; 8:13, 44). Особливо Сатана зосереджується на цьому в теперішні важкі «останні дні». Сьогодні багато людей виростає в сім’ях, в яких немає «природної любові». Інші постійно стикаються з жорстокими, самолюбними та нахабними людьми (2 Тимофія 3:1—5 [3:2, Бачинський]). Зносячи наругу довгі роки, стаючи жертвами расизму чи ненависті, вони, можливо, переконали себе, що нічого не варті і що їх ніхто ніколи не полюбить.

³ Якщо вас турбують такі почуття, не впадайте в розпач. Час від часу багато хто з нас необґрунтовано засуджує себе. Але пам’ятаймо: Боже Слово призначене для «направи» і для «зруйнування твердинь» (2 Тимофія 3:16; 2 Коринтян 10:4). Біблія говорить: «Впокорюєм [«заспокоїмо», Хом.] наші серця перед Ним, бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все» (1 Івана 3:19, 20). Розгляньмо, як Святе Письмо допомагає нам ‘заспокоїти наші серця’, запевняючи у любові Єгови.

Єгова цінує вас

4, 5. Як наведений Ісусом приклад про горобців показує, що ми цінні в очах Єгови?

⁴ По-перше, Біблія прямо говорить, що у кожному своєму служителеві Бог бачить щось цінне. Приміром, Ісус сказав: «Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь,— бо вартніші ви за багатьох горобців» (Матвія 10:29—31). Розгляньмо, що ці слова означали для Ісусових слухачів у першому столітті.

⁵ Ми можемо подумати: «Для чого хтось купував би горобця?» За днів Ісуса горобець був найдешевшим із птахів, які споживалися. Зверніть увагу: за один гріш — монету низької вартості — покупець отримував двох горобців. Але пізніше Ісус додав, що, коли хтось був готовий витратити два гроші, то отримував не чотири, а п’ять горобців. Тобто додавали ще одну пташку, наче вона не мала жодної вартості. Мабуть, ці істоти були нічого не вартими в очах людини, але як ставився до них їхній Творець? Ось що сказав Ісус: «Перед Богом із них ні один [навіть доданий] не забутий» (Луки 12:6, 7). Тепер, очевидно, ми починаємо розуміти, що мав на увазі Ісус. Якщо для Єгови таку вартість має один горобець, наскільки більше він цінує людину! З Ісусових слів бачимо, що Єгова знає про нас кожнісіньку подробицю. Лишень подумайте: навіть волосся у нас на голові пораховане!

6. Чому ми впевнені, що Ісус не перебільшив, коли сказав, що наше волосся пораховане?

⁶ Невже наше волосся пораховане? Хтось, напевно, думає, що Ісус тут явно перебільшив. Але поміркуйте про надію на воскресіння. Наскільки ж добре повинен знати нас Єгова, аби повернути до життя такими, якими ми були! Він так високо нас цінує, що пам’ятає кожну подробицю, а також генетичний код та все, що ми пережили і що закарбувалося в нашій пам’яті протягом життяa. Отже, для Єгови порахувати кількість волосся — у середньому на голові росте приблизно 100 000 волосин — зовсім не складно.

Що цінне бачить у нас Єгова?

7, 8. а) Які риси приносять Єгові втіху, коли він вивідує людські серця? б) Назвіть деякі наші діла, котрі цінує Єгова.

⁷ По-друге, Біблія вчить нас, що́ саме Єгова цінує у своїх слугах. Просто кажучи, його тішать наші добрі риси та зусилля. Цар Давид сказав своєму сину Соломону: «Господь вивідує всі серця та знає всякий витвір думок» (1 Хронік 28:9). Вивідуючи мільярди людських сердець у цьому насильницькому світі, в якому панує ненависть, він, мабуть, надзвичайно тішиться, коли бачить серце, яке любить мир, правду та праведність! Що ж стається, коли Бог знаходить серце, переповнене любов’ю до нього, яке прагне набувати знань про нього і ділитися ними? Єгова запевняє, що помічає тих, які розповідають іншим про нього. Він навіть має «пам’ятну книгу», до якої записує всіх, «хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його» (Малахії 3:16). Власне такі риси він цінує.

⁸ Які ж добрі діла цінує Єгова? Безперечно, він цінує наші зусилля, які ми докладаємо для того, щоб наслідувати його Сина, Ісуса Христа (1 Петра 2:21). Одне з важливих діл, цінне в очах Бога,— це поширення доброї новини про його Царство. У Римлян 10:15 читаємо: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра». Зазвичай ми не вважаємо, ніби наші ноги вирізняються особливою красою, тобто що вони гарні. Але в цьому вірші ноги представляють зусилля, яких слуги Єгови докладають у проповідуванні доброї новини. Усі такі зусилля гарні й цінні в його очах (Матвія 24:14; 28:19, 20).

9, 10. а) Чому ми можемо бути впевнені, що Єгова цінує витривалість, яку ми виявляємо, зносячи різні труднощі? б) Якого негативного погляду Єгова ніколи не має про своїх вірних слуг?

⁹ Єгова також цінує в нас витривалість (Матвія 24:13). Пам’ятайте: Сатана прагне, щоб ми відвернулися від Єгови. Кожен день, коли ви залишаєтесь відданими Єгові,— це ще один день, коли ви допомогли дати відповідь на насмішки Сатани (Приповістей 27:11). Іноді виявляти витривалість нелегко. Проблеми зі здоров’ям, фінансові клопоти, моральні страждання та інші перешкоди можуть зробити кожен день справжнім випробуванням. Також сподівання, які довго не здійснюються, часом призводять до знеохочення (Приповістей 13:12). Коли ми залишаємось витривалими в таких нелегких ситуаціях, то стаємо ще ціннішими в очах Єгови. Саме тому цар Давид попросив Єгову зберігати його сльози в «бурдюці», а потім впевнено додав: «Чи ж не записані вони у твоїй книзі?» (Псалом 56:9, Хом.). Безумовно, Єгова цінує та пам’ятає всі сльози і страждання, які ми зносимо, залишаючись відданими йому. Вони також дорогі в його очах.

¹⁰ Серце, схильне осуджувати себе, часом противиться доказам того, що ми цінні в Божих очах. Воно може наполегливо шепотіти: «Але ж є чимало інших людей, які набагато ліпші від мене. Як же, напевно, засмучується Єгова, коли порівнює мене з ними». Єгова не порівнює, крім того, він поступливий і не суворий у своєму судженні (Галатів 6:4). Бог з великою проникливістю читає наші серця та цінить у нас добро, причому навіть невеликі його прояви.

Єгова відсіює добре від поганого

11. Чого можна навчитися про Єгову з того, як він повівся з Авією?

¹¹ По-третє, вивідуючи наші серця, Єгова старанно просіює думки і спонуки, шукаючи чогось доброго. Візьмімо, наприклад, випадок, коли Бог постановив вигубити увесь відступницький дім царя Єровоама. А втім, Єгова наказав пристойно поховати Авію, одного з царевих синів. Чому? «В ньому... була знайдена добра річ для Господа, Бога Ізраїлевого» (1 Царів 14:1, 10—13). Єгова, так би мовити, просіяв те, що було в серці цього юнака, і знайшов у ньому «добру річ». Хоч би якою малою чи незначною була та крихта добра, Єгова вважав, що вона варта того, аби записати про неї у своєму Слові. Він навіть винагородив цього члена відступницького дому, виявивши належне в тій ситуації милосердя.

12, 13. а) Як оповідь про царя Йосафата показує, що Єгова шукає в нас щось позитивне, навіть коли ми грішимо? б) В якому розумінні Єгова поводиться як ніжний Батько, коли йдеться про наші добрі вчинки та риси?

¹² Ще яскравішим прикладом є те, як Бог поставився до доброго царя Йосафата. Коли той чоловік повівся нерозсудливо, пророк Єгови сказав: «За це на тобі гнів від Господнього лиця». Яка ж протверезна думка! Але на цьому повідомлення Єгови не закінчилося. Далі пророк сповістив: «Але й добрі речі знайшлися при тобі» (2 Хронік 19:1—3). Отже, праведний гнів не засліпив Єгову, і Бог побачив у Йосафаті добро. Наскільки ж інакшими є недосконалі люди! Коли хтось завдає нам прикрості, ми іноді схильні не помічати в цій людині добрих рис. Також коли самі грішимо, то розчарування, сором та почуття вини можуть перешкодити нам бачити позитивне в собі. Проте пам’ятаймо: якщо розкаюємось у своїх гріхах і з усіх сил стараємось не повторювати їх, Єгова прощає нам.

¹³ Просіюючи думки та спонуки наших сердець, Єгова відкидає такі гріхи, подібно як золотошукач, промиваючи золотоносний пісок, відкидає непотрібну породу. А що сказати про твої добрі риси та вчинки? Це «самородки», які Бог зберігає! Чи ти колись звертав увагу, як ніжні батьки дорожать малюнками або рефератами своїх дітей, зберігаючи їх десятками років, хоч самі діти давно вже про них забули? Єгова — найніжніший Батько! Поки ми залишаємось вірними йому, він ніколи не забуває наших добрих учинків і рис. По суті, для Єгови забути їх — це виявити несправедливість, а він ніколи не поводиться несправедливо (Євреїв 6:10). До того ж Бог просіює те, що в наших серцях, ще в іншому розумінні.

14, 15. а) Чому наша недосконалість ніколи не заважає Єгові бачити в нас позитивні риси? Наведіть приклад. б) Що Єгова зробить з добрими рисами, які знаходить у нас, і як він ставиться до своїх вірних слуг?

¹⁴ Єгова дивиться не лише на людські недосконалості, він ще й бачить наші можливості. Ось приклад. Цінувальники творів мистецтва робитимуть усе можливе, аби відреставрувати сильно пошкоджені картини чи інші праці. Скажімо, у Національній галереї в Лондоні хтось пошкодив дробовиком картину Леонардо да Вінчі, яку оцінювали приблизно в 30 мільйонів доларів. Ніхто й не подумав, що через пошкодження картину слід викинути. Роботи над реставрацією цього 500-річного шедевра розпочалися негайно. Чому? Тому що він був цінним в очах любителів мистецтва. Хіба ж ти не цінніший від малюнка, зробленого крейдою та вуглем? У Божих очах безумовно, що так, хоч би наскільки ти був пошкоджений успадкованою недосконалістю (Псалом 72:12—14). Бог Єгова, майстерний Творець людей, зробить усе необхідне, аби відновити досконалість тих, хто позитивно відгукується на його ніжну турботу (Дії 3:21; Римлян 8:20—22).

¹⁵ Авжеж, Єгова бачить у нас позитивні риси, яких ми можемо не помічати в собі. І якщо ми служимо йому, він потурбується, аби в нас дедалі більше розвивалися добрі риси, аж поки зрештою станемо досконалими. Хоч би як сатанинський світ ставився до нас, Єгова цінує своїх вірних слуг: для нього вони коштовності (Огія 2:7).

Єгова показує любов на ділі

16. Що є найбільшим доказом любові Єгови до нас і звідки ми знаємо, що цей дар стосується нас особисто?

¹⁶ По-четверте, Єгова робить дуже багато, аби довести свою любов до нас. Безумовно, викупна жертва Христа — це найпереконливіша відповідь на брехню Сатани, ніби ми нічого не варті або негідні любові. Ніколи не забуваймо, що мученицька смерть Ісуса на стовпі мук, а також ще більші страждання, які зніс Єгова, спостерігаючи за смертю свого улюбленого Сина,— це докази їхньої любові до нас. На жаль, багатьом людям важко повірити, що цей дар стосується їх особисто. Вони почуваються негідними його. Проте не забувайте, що апостол Павло, який колись переслідував Христових послідовників, написав: «Божий Син... мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Галатів 1:13; 2:20).

17. Як Єгова притягує нас до себе та свого Сина?

¹⁷ Єгова доводить свою любов до нас, даючи кожному можливість зазнати благ, які несе з собою жертва Христа. Ісус промовив: «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Івана 6:44). Єгова особисто притягує нас до свого Сина та до надії на вічне життя. Як саме? Через проповідницьку працю, завдяки якій кожна людина чує добру новину, і через свій святий дух, за допомогою якого Бог, незважаючи на наші обмеження й недосконалості, дає нам можливість осягнути й застосовувати духовні істини. Тому Єгова може сказати про нас так, як він висловився про Ізраїль: «Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю [«притягнув тебе сердечною доброзичливістю», НС]» (Єремії 31:3).

18, 19. а) Завдяки чому Єгова допомагає нам відчути його любов по-особливому і з чого видно, що він сам турбується про це? б) Як Боже Слово запевняє нас, що Єгова — співчутливий слухач?

¹⁸ Мабуть, особливо ми відчуваємо любов Єгови завдяки привілею молитви. Біблія заохочує кожного з нас ‘безперестанку молитися’ до Бога (1 Солунян 5:17). Він слухає. Про Єгову навіть говориться, що він ‘молитви вислухує’ (Псалом 65:3). Бог не доручив цієї відповідальності нікому іншому, навіть своєму Синові. Тільки подумайте: Творець Усесвіту заохочує нас вільно звертатися до нього в молитві. А який він слухач? Холодний? Байдужий? Недбайливий? Зовсім ні!

¹⁹ Єгова співчутливий. Що ж таке співчуття? Один вірний християнин похилого віку сказав: «Співчуття — це твій біль у моєму серці». Чи на Єгову справді впливає наш біль? Про страждання Ізраїля, його народу, читаємо: «В усякому утиску їхньому тісно було і Йому» (Ісаї 63:9). Єгова не тільки бачив страждання свого люду, він ще й співчував йому. Глибину співчуття Бога передають слова, з якими він звертається до своїх слуг: «Хто бо торкається до вас, торкається об зіницю ока мого»b (Захарія 2:8, Кул.). Як же це болить! Єгова дуже співчуває нам. Коли нам хтось завдає болю, то завдає болю і йому.

20. Якого нерозсудливого мислення потрібно уникати, якщо хочемо слухатися поради, записаної в Римлян 12:3?

²⁰ Жоден урівноважений християнин не використає цих доводів Божої любові й пошани, аби виправдати свою гордість чи самозакоханість. Апостол Павло написав: «Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно [«тверезо», Кул.], у міру віри, як кожному Бог наділив» (Римлян 12:3). В іншому перекладі читаємо: «Я порадив би кожному з вас не давати собі оцінки, вищої за реальну, а оцінювати себе тверезо» (Чарлз Вільямс, «Переклад мовою народу», англ.). Отже, тимчасом як ми вповні утішаємось сердечною любов’ю нашого небесного Отця, будьмо тверезими і пам’ятаймо: ми не заслуговуємо Божої любові та не достойні її (Луки 17:10).

21. Яким брехням Сатани ми повинні постійно чинити опір і в якій біблійній істині належить запевняти своє серце?

²¹ Тож нехай кожен з нас робить усе можливе, аби відкидати всі брехні Сатани, у тому числі брехню про те, що ми нічого не варті або що нас не можливо любити. Якщо життєвий досвід показує тобі, що ти надто складна перепона, якої не зможе подолати навіть неосяжна Божа любов, або що твої добрі діла такі незначні, що їх не помітять навіть його всевидющі очі, або що твої гріхи настільки величезні, що їх не може покрити навіть смерть його коханого Сина, то це неправда. Відкидай таку неправду всім своїм серцем! Не переставаймо запевняти своє серце в істині, яку висловив під натхненням апостол Павло: «Я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римлян 8:38, 39).

1, 2. а) Як зазвичай реагує мати на плач свого малятка? б) Яке почуття є сильнішим від материнського співчуття?

ТІЛЬКИ-НО серед ночі заплакало немовля, мати одразу прокидається. Відколи у неї народилось дитинча, вона вже не спить так міцно, як колись. Ця жінка навчилась помічати різницю в тоні дитячого плачу. Тому часто вона може сказати, чого її немовля потребує: чи воно хоче їсти, чи щоб його пригорнули, чи ще чогось. Але хоч би що було причиною дитячого плачу, мати завжди реагує. Любов не дозволить їй знехтувати потребами свого маляти.

² Співчуття неньки до дитини, яку вона носила під серцем,— це одне з найніжніших почуттів, знаних людині. Проте існує набагато сильніше почуття — ніжне співчуття, яке має наш Бог, Єгова. Розглядаючи цю привабливу рису, ми зможемо ще більше наблизитися до Єгови. Тож дослідімо, що таке співчуття і як наш Бог виявляє його.

Що таке співчуття?

3. Що означає єврейське дієслово, котре перекладається як «змилосердитися» або «помилувати»?

³ У Біблії співчуття та милосердя тісно пов’язані між собою. Думку про ніжне співчуття передають багато єврейських та грецьких слів. Розгляньмо, наприклад, єврейське дієслово раха́м. Його часто перекладають як «змилосердитися» або «помилувати». В одному довіднику пояснюється, що дієслово раха́м «виражає глибоке та ніжне співчуття, викликане слабкістю або стражданням когось дорогого нашому серцю або того, хто потребує нашої допомоги». Цей єврейський термін Єгова вживає до себе. Він пов’язаний зі словом «утроба», і його можна описати як «материнське співчуття»a (Вихід 33:19; Єремії 33:26).

4, 5. Як на прикладі почуттів матері до свого немовляти Біблія вчить нас про співчуття Єгови?

⁴ Біблія вчить нас про співчуття Єгови на прикладі почуттів матері до свого немовляти. В Ісаї 49:15 («Докладний переклад Біблії», англ.) читаємо: «Чи може жінка забути своє немовля, щоб не мати співчуття [раха́м] до сина своєї утроби? Авжеж, вони можуть забути, але я не забуду тебе». Цей зворушливий опис показує, наскільки глибоким є співчуття Єгови до свого народу. Чому Бог має такі почуття?

⁵ Важко уявити, щоб мама забула нагодувати і доглянути своє дитинча. Немовля безпорадне, воно потребує материнської уваги та ласки вдень і вночі. Щоправда, ми, на жаль, іноді чуємо про материнську недбалість, особливо у ці «тяжкі часи», коли так часто бракує «природної любові» (2 Тимофія 3:1; 3:3 [2], Бачинський). Але Єгова повідомляє: «Я не забуду тебе». Ніжне співчуття Єгови до своїх слуг залишається незмінним. Воно набагато сильніше від найніжнішого з усіх природних почуттів — співчуття, яке матір зазвичай має до свого немовляти. Тож не дивно, що один тлумач Біблії сказав про слова з Ісаї 49:15: «Це чи не найяскравіший опис Божої любові в Старому Завіті».

6. Який погляд на ніжне співчуття властивий багатьом недосконалим людям, але в чому запевняє нас Єгова?

⁶ Чи ніжне співчуття — це ознака слабкості? Такий погляд властивий багатьом недосконалим людям. Приміром, римський філософ Сенека, сучасник Ісуса та провідний мислитель Риму, говорив, що «жалість — це слабкість розуму». Сенека був прихильником стоїцизму — філософського напрямку, поборники якого обстоювали ідею про стан спокою, тобто стан, коли відсутні почуття. За словами Сенеки, мудра людина може допомогти комусь у го́рі, але не повинна дозволяти собі жаліти когось, бо це почуття позбавить її спокою. Такий егоцентричний погляд на життя був несумісним зі щирим співчуттям. Але Єгова зовсім не такий! У своєму Слові Бог запевняє нас, що він «повний жалю і милосердя [буквально «співчутливий»]» (Якова 5:11, УКУ). Далі ми побачимо, що співчуття — це не слабкість, а дуже важлива риса, яка свідчить про силу. Розгляньмо, як Єгова, подібно до люблячого батька, виявляє її.

Коли Єгова виявляв співчуття до ізраїльського народу

7, 8. Яких страждань зазнавали ізраїльтяни в стародавньому Єгипті і як Єгова зреагував на їхні муки?

⁷ Співчуття Єгови чітко видно в тому, як він поводився з ізраїльським народом. Наприкінці XVI століття до н. е. мільйони ізраїльтян були рабами в стародавньому Єгипті, де їх жорстоко гнобили. Єгиптяни «огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли» (Вихід 1:11, 14). Знемагаючи від такого горя, ізраїльтяни благали Єгову про допомогу. Як зреагував на їхню мольбу Бог ніжного співчуття?

⁸ Це торкнулося серця Єгови. Він сказав: «Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його» (Вихід 3:7). Бог не міг байдуже дивитися на страждання своїх людей та слухати їхні зойки. З 24-го розділу цієї книжки ми побачили, що Єгова є Богом співчуття. А співчуття — це здатність відчувати біль інших. Проте Єгова не просто співчував своєму народові, він був спонуканий заступитися за нього. В Ісаї 63:9 говориться: «Любов’ю Своєю й Своїм милосердям [«у своєму співчутті», НС] Він викупив їх». Єгова визволив ізраїльтян з Єгипту «сильною рукою» (Повторення Закону 4:34). Пізніше він чудесним способом посилав цим людям їжу і ввів їх у родючий край, який дав їм у власність.

9, 10. а) Чому Єгова неодноразово визволяв ізраїльтян після того, як вони оселилися в Обітованій землі? б) З-під якого гніту Єгова визволив ізраїльтян за днів Їфтаха і що його спонукало до цього?

⁹ На цьому співчуття Єгови не закінчилося. Ізраїль, оселившись в Обітованій землі, неодноразово виявляв невірність і тому страждав. Але потім ці люди опам’ятовувались і зверталися до Єгови. Він раз у раз визволяв їх. Чому? «Бо співчував своєму народові» (2 Хронік 36:15, НС; Суддів 2:11—16).

¹⁰ Розгляньмо, що сталося за днів Їфтаха. Оскільки ізраїльтяни почали служити фальшивим богам, Єгова дозволив, щоб упродовж 18 років їх пригноблювали аммонітяни. Зрештою Божий народ покаявся. Біблія говорить: «Повикидали вони з-поміж себе чужих богів, та й служили Господеві. І знетерпеливилась душа Його через Ізраїлеве страждання»b (Суддів 10:6—16). Як тільки народ Єгови виявив щире каяття, Він не міг більше терпіти їхніх страждань. Тому Бог ніжного співчуття уповноважив Їфтаха визволити ізраїльтян з рук ворогів (Суддів 11:30—33).

11. Чого ми вчимося про співчуття зі ставлення Єгови до ізраїльтян?

¹¹ Чого ми вчимося про ніжне співчуття зі ставлення Єгови до ізраїльського народу? По-перше, співчуття Бога виявлялося не тільки в тому, що він знав, які труднощі зносив його народ. Пригадаймо приклад про матір. Коли немовля плаче, співчуття спонукує її іти на допомогу. Так само Єгова не пропускає повз вуха зойків свого народу. Ніжне співчуття спонукує його полегшувати страждання своїх слуг. Крім того, зі ставлення Єгови до ізраїльтян бачимо, що співчуття — це зовсім не слабкість, оскільки ця ніжна риса спонукувала його з рішучістю і силою діяти заради свого народу. Але чи Бог виявляє співчуття до своїх служителів лише як до групи?

Співчуття Єгови до окремих осіб

12. Як Закон відображав співчуття Єгови до окремих осіб?

¹² Закон, який Бог дав ізраїльтянам, виявляв, що він співчутливо ставиться і до окремих осіб. Візьмімо, наприклад, турботу Єгови про бідних. Бог знав, що через непередбачені обставини ізраїльтянин може зубожіти. Як треба було поводитись з нужденними? Єгова суворо наказав своєму людові: «Не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого. Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблагословить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм» (Повторення Закону 15:7, 10). Далі Бог наказав ізраїльтянам не визбирувати урожай на краю поля і не підбирати нічого, що залишилося після жнив. Позосталі колоски були для нужденних (Левит 23:22; Рут 2:2—7). Ці заповіді свідчили про чуйність Єгови до бідних. Коли народ дотримувався їх, нужденним в Ізраїлі не доводилося просити хліба. Хіба ж це не відображало ніжного співчуття Бога?

13, 14. а) Як слова Давида запевняють, що Єгова дуже турбується кожним з нас зокрема? б) На якому прикладі можна показати, що Єгова близько «зламаносердих» та «прибитих духом»?

¹³ Сьогодні наш ніжний Бог також дуже турбується про кожного з нас. Ми можемо бути певними, що він добре знає про будь-які наші страждання. Псалмоспівець Давид написав: «Очі Господні на праведних, вуха ж Його — на їхній зойк, Господь зламаносердим близький, і впокорених [«прибитих», Хом.] духом спасає» (Псалом 34:16, 19). Про людей, описаних у цьому вірші, один тлумач Біблії зауважив: «Вони зламаносерді й мають розкаяний дух, тобто впокорені через гріх, і їм бракує самоповаги; вони вважають себе нікчемними, нічого не вартими». Такі особи можуть думати, що Єгова далеко від них, що вони нічого для нього не значать і тому не заслуговують його опіки. Але це не так. Слова Давида запевняють нас, що Єгова не покине людей, які «вважають себе нікчемними». Наш співчутливий Бог знає: у такі хвилини ми найбільше потребуємо його, і тоді він близько нас.

¹⁴ Розгляньмо такий випадок. У США одній матері довелося спішно відвезти свого дворічного сина в лікарню, бо у хлопчика була важка форма крупу. Оглянувши дитя, лікарі сказали, що необхідно залишити його в лікарні на цілу ніч. Де була мати тієї ночі? На стільці в лікарняній палаті, поряд з ліжком свого синочка! Її дитя було хворе, і вона просто мусила бути коло нього. Ми, безперечно, можемо очікувати чогось більшого від нашого сповненого любові небесного Батька! Зрештою, ми створені на його образ (Буття 1:26). Зворушливі слова з Псалма 34:19 показують: коли ми «зламаносерді» та «прибиті духом», Єгова, подібно до ніжного батька, «близький» — він завжди співчутливий і готовий допомогти.

15. Як Єгова допомагає нам особисто?

¹⁵ Як же тоді Єгова допомагає нам особисто? Він не обов’язково усуває причину страждання. Але Бог дав дуже багато дарів для тих, хто взиває до нього про допомогу. Його Слово, Біблія, пропонує практичні поради, які можуть змінити нашу ситуацію. Єгова подбав про духовно кваліфікованих наглядачів, які намагаються наслідувати його співчуття, допомагаючи співпоклонникам у зборі (Якова 5:14, 15). Як «Той, що молитви вислухує», він дає ‘Духа Святого всім тим, хто просить в Нього’ (Псалом 65:3; Луки 11:13). Цей дух може наділити нас «наднормальною силою», щоб ми вистояли, поки Боже Царство усуне всі складні проблеми (2 Коринтян 4:7, НС). Хіба ми не вдячні за такі дари? Не забуваймо, що це вияви ніжного співчуття Єгови.

16. Який найбільший приклад співчуття Єгови і як він впливає на кожного з нас?

¹⁶ Звичайно, найбільший приклад співчуття Єгови бачимо в тому, що він віддав свого улюбленого Сина у викуп за нас. Єгова приніс цю жертву, будучи спонуканий любов’ю, і саме ця жертва відкрила шлях до спасіння. Пам’ятаймо: викуп, який дав Єгова, стосується нас особисто. Захарій, батько Івана Хрестителя, небезпідставно передрік, що цей дар стане звеличенням «ніжного співчуття нашого Бога» (Луки 1:78, НС).

Коли Єгова стримує співчуття

17—19. а) Як Біблія показує, що співчуття Єгови має межі? б) Через що співчуття Єгови до його народу вичерпалося?

¹⁷ Чи слід сподіватися, що ніжне співчуття Єгови не має меж? Зовсім ні. Біблія чітко показує, що Бог по праву не виявляє співчуття до людей, які стають проти його справедливих доріг (Євреїв 10:28, Кул.). Щоб зрозуміти, чому він так робить, пригадаймо приклад ізраїльського народу.

¹⁸ Хоча Єгова неодноразово визволяв ізраїльтян з рук ворогів, зрештою його милосердя, тобто співчуття, вичерпалося. Ці вперті люди займалися ідолопоклонством, навіть поприносили своїх огидних ідолів у храм Єгови! (Єзекіїля 5:11; 8:17, 18). Крім того, Біблія розповідає: «Вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку» (2 Хронік 36:16). Ізраїльтяни дійшли до того, що Єгова вже не мав жодної вагомої підстави виявляти їм співчуття, і це викликало його праведний гнів. Який був результат?

¹⁹ Єгова більше не міг співчувати своєму народу. Він проголосив: «Не змилуюся [«не виявлю співчуття», НС], і не змилосерджусь, і не пожалію, щоб їх не понищити» (Єремії 13:14). Тому Єрусалим та храм у ньому були знищені, а ізраїльтян забрали в полон до Вавилону. Це справжня трагедія, коли грішні люди стають настільки бунтівними, що через них Боже милосердя, тобто співчуття, вичерпується! (Плач Єремії 2:21).

20, 21. а) Що станеться, коли Боже співчуття вичерпається в наш час? б) Про який сповнений співчуття дар Єгови піде мова в наступному розділі?

²⁰ А що сказати про наш час? Єгова не змінився. Спонуканий співчуттям, він доручив своїм Свідкам проповідувати «добру новину про царство» по всій заселеній землі (Матвія 24:14, НС). Коли люди праведного серця відгукуються, Єгова допомагає їм збагнути звістку про Царство (Дії 16:14). Але ця праця не триватиме вічно. Навряд чи це було б милосердно, якби Єгова дозволив безконечно існувати цьому злому світові з усіма його нещастями та стражданнями. Коли співчуття Єгови вичерпається, він прийде, щоб виконати присуд, винесений цій системі речей. Навіть тоді Бог керуватиметься співчуттям — співчуттям до свого «святого Ім’я» та до своїх відданих слуг (Єзекіїля 36:20—23). Єгова очистить землю від зла і встановить праведний новий світ. А про злих людей Бог проголошує: «Не змилосердиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню дорогу Я дам на їхню голову» (Єзекіїля 9:10).

²¹ До цього часу Єгова виявляє співчуття до людей, причому навіть до тих, кому загрожує знищення. Грішні люди, які щиро розкаюються, можуть черпати пожиток з Божого прощення — дару Єгови, котрий є одним з найбільших виявів його співчуття. У наступному розділі ми розглянемо декотрі чудові біблійні ілюстрації, які змальовують повноту прощення Єгови.

1—3. а) Який важкий тягар ніс псалмоспівець Давид і як він знайшов потіху для свого стривоженого серця? б) Який тягар ми можемо нести через гріх, але в чому Єгова запевняє нас?

«ПРОВИНИ мої переросли мою голову,— написав псалмоспівець Давид,— як великий тягар, вони тяжчі над сили мої. Обезсилений я й перемучений тяжко» (Псалом 38:5, 9). Давид знав, яким важким тягарем може бути нечисте сумління. Але він знайшов потіху для свого стривоженого серця. Цей чоловік розумів: хоча Єгова ненавидить гріх, він не має ненависті до грішника, якщо той по-справжньому розкаюється і покидає свою неправильну поведінку. Повністю впевнений, що Єгова готовий виявити милосердя розкаяним людям, Давид сказав: «Ти, Господи... вибачливий [«готовий прощати», НС]» (Псалом 86:5).

² Коли ми грішимо, то докори сумління також можуть стати для нас непосильним тягарем. Такий стан корисний. Він може спонукати зробити необхідні кроки і виправити помилки. Проте існує небезпека, що почуття провини поглине нас. Серце, яке себе осуджує, може твердити, що Єгова не простить нам, хоч би як ми розкаювались. Якщо почуття провини починає ‘пожирати’ нас, Сатана може докладати зусиль, щоб ми здалися: почувались, ніби в очах Єгови ми нічого не варті, непридатні для служіння йому (2 Коринтян 2:5—11).

³ Чи Єгова справді так вважає? Зовсім ні! Адже одна з граней величезної любові Єгови — це прощення. У своєму Слові він запевняє нас: коли щиро, від усього серця, розкаюємось, він готовий прощати (Приповістей 28:13). Аби позбутись враження, що прощення Єгови отримати неможливо, розгляньмо, чому і як він прощає.

Чому Єгова «готовий прощати»

4. Що Єгова пам’ятає про нашу природу і як це впливає на його ставлення до нас?

⁴ Єгова усвідомлює наші обмеження. «Знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох»,— говориться в Псалмі 103:14. Він не забуває: ми створені з пороху і через недосконалість нам притаманні слабкості. Думка про те, що Бог знає «створення наше», нагадує про біблійний уривок, в якому Єгову порівняно з гончарем, а нас — із глиняними посудинами, котрі він формуєa (Єремії 18:2—6). Цей Великий Гончар пом’якшує своє ставлення до нас, беручи до уваги слабкість нашої грішної природи і те, як ми реагуємо на його вказівки.

5. Як книга Римлян описує міцність хватки, яку мають лещата гріха?

⁵ Єгова розуміє, наскільки могутній гріх. У його Слові говориться, що гріх — це велика сила і що він тримає людину, мов у лещатах. Наскільки міцна хватка цих лещат? У книзі Римлян апостол Павло пояснює: ми перебуваємо «під гріхом» так само, як воїни під командуванням воєначальника (Римлян 3:9); гріх ‘панує’ над людством (Римлян 5:21); він «живе» в нас (Римлян 7:17, 20); його «закон» постійно діє всередині людини і, по суті, намагається керувати її поведінкою (Римлян 7:23, 25). Як же міцно гріх тримає нашу недосконалу плоть! (Римлян 7:21, 24).

6, 7. а) Як Єгова ставиться до тих, хто з розкаяним серцем просить про його милосердя? б) Чому не можна зловживати Божим милосердям?

⁶ Отже, Єгова знає, що ми не можемо бути цілковито слухняними йому, хоч би як щиро прагнули цього. Він з любов’ю запевняє нас: якщо з розкаяним серцем будемо просити в нього милосердя, він простить нам. У Псалмі 51:19 говориться: «Жертва Богові — зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже». Коли серце «зламане та упокорене» тягарем провини, Єгова його ніколи не відкине, тобто не відвернеться від нього.

⁷ Але чи з огляду на це ми можемо зловживати Божим милосердям, виправдовуючи свої гріхи людською гріховною природою? Зовсім ні! Єгова не керується лише емоціями. Його милосердя має межі. Він аж ніяк не прощатиме тим людям, які бездушно й свідомо грішать, не виявляючи жодного каяття (Євреїв 10:26). Проте коли він бачить серце, що кається, то готовий простити. Розгляньмо тепер кілька прикладів, як Біблія яскраво описує цю чудову грань любові Єгови.

До якої міри Єгова прощає?

8. Що Єгова фактично робить, коли прощає наші гріхи, і в чому ми можемо бути впевнені?

⁸ Каючись, Давид сказав: «Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї... і провину мого гріха Ти простив» (Псалом 32:5). Слово «простив» — це переклад єврейського слова, основне значення якого «піднімати» або «нести». У цьому вірші воно вказує на те, що Бог забирає «вину, гріх, правопорушення». Тож Єгова фактично підняв Давидові гріхи і відніс їх, тобто забрав. Звичайно, завдяки цьому почуття провини, яке мав Давид, послабилось (Псалом 32:3). Ми також можемо бути цілковито впевненими, що Бог забирає гріхи тих, хто шукає його прощення на основі віри у викупну жертву Ісуса (Матвія 20:28).

9. Наскільки далеко від нас Єгова кладе наші гріхи?

⁹ Давид ужив ще один яскравий вислів, щоб описати прощення Єгови: «Як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини» (Псалом 103:12). Наскільки далеко схід від заходу? У певному розумінні схід завжди лежить якнайдалі від заходу, ці сторони світу ніколи не сходяться. За оцінками одного вченого, той вислів означає «так далеко, як тільки можливо; наскільки це можна уявити». Натхнені слова Давида свідчать про те, що, коли Єгова прощає, він кладе наші гріхи якомога далі, тобто так далеко від нас, як тільки можемо уявити.

10. Коли Єгова прощає, чому не потрібно боятися, що будемо залишатись заплямленими гріхом решту свого життя?

¹⁰ Ви колись пробували усунути пляму зі світлого одягу? Мабуть, незважаючи на всі зусилля, пляму й далі було видно. Зверніть увагу, як Єгова описує свою спроможність прощати: «Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна» (Ісаї 1:18, Хом.). Слово «багряниця» вказує на густо-червоний, пурпуровий колірb. А словом, перекладеним як «кармазин», називали один з найбільш насичених кольорів фарбованого сукна (Наума 2:4). Нам ніколи не вдасться усунути плями гріха власними силами. Але Єгова може взяти гріхи, подібні до багряниці чи кармазину, і зробити їх білими, як сніг чи нефарбована вовна. Коли Бог прощає, не потрібно боятися, що будемо залишатись заплямленими гріхом решту свого життя.

11. В якому розумінні Єгова кидає наші гріхи за свою спину?

¹¹ Після того як Бог пощадив Єзекію, зціливши його від смертельної хвороби, цей чоловік склав зворушливу пісню вдячності. У ній знаходимо такі слова: «Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої» (Ісаї 38:17). Згідно з цими словами, Єгова бере гріхи розкаяного правопорушника і кидає їх за себе, де він більше не бачить їх і не помічає. Як говорить одне джерело, ідею цих слів можна передати так: «Ти зробив [мої гріхи] такими, неначе їх ніколи й не було». Хіба ж це не потішає?

12. Як пророк Михей показує, що, прощаючи, Єгова усуває наші гріхи назавжди?

¹² Пророк Михей, описуючи обітницю про відновлення, виразив переконаність, що Єгова простить провини свого розкаяного народу: «Хто Бог, як ти, що... даруєш переступ останкові твого спадкоємства? (...) Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні» (Михея 7:18, 19, Хом.). Уявіть, що означали ці слова для людей, які жили в біблійні часи. Чи була якась можливість повернути річ, вкинуту «у глибінь моря»? Отже, слова Михея показують, що, прощаючи, Єгова усуває наші гріхи назавжди.

13. Що означають Ісусові слова: «Прости нам довги наші»?

¹³ Ісус проілюстрував міру прощення Єгови на прикладі стосунків між позикодавцями та боржниками. Він заохочував молитися: «Прости нам довги наші» (Матвія 6:12). Отже, Ісус прирівняв наші гріхи до довгів, тобто боргів (Луки 11:4). Коли ми грішимо, то стаємо «боржниками» Єгови. Згідно з одним довідником, грецьке дієслово, перекладене як «прощати», означає «відпускати, відмовлятись від боргу, не вимагаючи його сплати». Коли Єгова прощає, він ніби скасовує борг, інакше його було б залічено на наш рахунок. Тому розкаяні грішники можуть з цього черпати для себе потіху. Єгова ніколи не вимагатиме сплати боргу, який він уже скасував! (Псалом 32:1, 2).

14. Яку картину викликає в уяві вислів: «Щоб ваші гріхи були стерті»?

¹⁴ Міру прощення Єгови описано ще в Дії 3:19 (Хом.): «Покайтеся і наверніться, щоб ваші гріхи були стерті». Останнє слово у цьому вірші — це переклад грецького дієслова, яке може означати «витирати... скасовувати або знищувати». На думку декотрих учених, цей вислів асоціюється зі стиранням чогось написаного. Як це було можливо? Чорнило, яке зазвичай використовували у давнину, виготовляли із суміші вугілля, ґлею і води. Якщо не проходило багато часу, то написане таким чорнилом можна було стерти мокрою губкою. Завдяки цій чудовій ілюстрації ми можемо уявити, яким є милосердя Єгови. Коли Бог прощає наші гріхи, можна сказати, що він бере губку і стирає їх.

15. Що Єгова хоче, аби ми знали про нього?

¹⁵ Тож поміркуймо над усіма цими прикладами. Єгова хоче, аби ми знали: він дійсно готовий простити наші гріхи, коли бачить, що ми щиро розкаюємось. Не треба боятися, що він згадає про ці гріхи у майбутньому. Візьмімо до уваги ще один факт, який Біблія виявляє стосовно величезного милосердя Єгови,— прощаючи, він забуває.

«Гріха їхнього не згадуватиму більше»

16, 17. Як розуміти біблійне повідомлення про те, що Єгова забуває наші гріхи? Чому ви так відповідаєте?

¹⁶ Щодо тих, хто вступив у нову угоду, Єгова пообіцяв: «Їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха» (Єремії 31:34). Чи це означає, що, коли Єгова прощає, він більше не в стані пригадати гріхи? Навряд чи це так. Біблія розповідає про гріхи багатьох людей, кому Єгова простив, у тому числі Давида (2 Самуїла 11:1—17; 12:13). Безперечно, Єгова й досі пам’ятає про вчинені ними гріхи. Оповіді про гріхи цих осіб, а також про їхнє каяття та Боже прощення були збережені для нашого пожитку (Римлян 15:4). Як же тоді розуміти біблійний вислів, що Єгова не ‘згадує’ гріхів людей, яким прощає?

¹⁷ Єврейське дієслово, перекладене як «згадувати», означає не тільки пригадувати минуле. У «Теологічному словнику Старого Завіту» (англ.) зазначається, що це слово має «додатковий підтекст, який вказує на вживання необхідних заходів». Отже, у цьому значенні «згадувати» гріх також означає вживати певних заходів проти грішників (Осії 9:9). Але, кажучи: «Гріха їхнього не згадуватиму більше», Бог запевняє, що, коли він простить розкаяним грішникам, то в майбутньому ніколи не притягне їх до відповідальності за скоєні гріхи (Єзекіїля 18:21, 22). Єгова забуває у тому значенні, що він не згадує наших гріхів знову й знову — не обвинувачує і не карає за них. Хіба не потішає думка про те, що наш Бог прощає і забуває?

А що сказати про наслідки гріха?

18. Чому, отримавши прощення, розкаяний провинник не повинен сподіватися, що його буде звільнено від усіх наслідків неправильної поведінки?

¹⁸ Так, Єгова готовий прощати, але чи це означає, що розкаяний грішник звільняється від усіх наслідків своєї неправильної поведінки? Зовсім ні. Неможливо грішити, не нашкодивши собі. Павло написав: «Що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Галатів 6:7). Деяких наслідків своїх учинків не вдасться уникнути. Але це не означає, що, простивши, Єгова посилає нам нещастя. Коли виникають труднощі, християнин не повинен думати: «Мабуть, Єгова карає мене за колишні гріхи» (Якова 1:13). Однак слід зазначити, що Бог не захищає нас від усіх наслідків наших неправильних учинків. Розлучення, небажана вагітність, хвороби, що передаються статевим шляхом, а також втрата довір’я та поваги — до всього цього може призвести гріх. Пригадайте, що, навіть простивши Давидові гріхи, пов’язані з Вірсавією та Урією, Єгова не захистив цього царя від трагічних наслідків його поведінки (2 Самуїла 12:9—12).

19—21. а) Як закон, записаний в Левит 5:20—26, допомагав потерпілому та кривднику? б) Коли ми, згрішивши, образили когось, які вчинки з нашого боку потішать Єгову?

¹⁹ Наші гріхи можуть мати й інші наслідки, особливо якщо через них комусь було завдано образи. Розгляньмо, наприклад, 6-й розділ книги Левит. Тут Мойсеїв Закон розглядає ситуацію, коли ізраїльтянин вчинив серйозне правопорушення: незаконно привласнив собі речі ближнього, пограбувавши або вдавшись до вимагання чи шахрайства. При цьому він заперечує свою вину, навіть наважується дати неправдиву клятву. Свідчення сторін суперечать одне одному. Проте пізніше кривдник відчуває докори сумління і зізнається у гріху. Щоб отримати Боже прощення, він повинен зробити ще три кроки: повернути привласнене, заплатити потерпілому штраф у розмірі 20 відсотків вартості вкраденої речі та принести барана у жертву за провину. Далі закон говорить: «Священик очистить його перед Господнім лицем, і буде йому прощено» (Левит 5:20—26).

²⁰ Цей закон був виявом Божого милосердя. Він допомагав потерпілому, який отримував назад свою власність і, безперечно, відчував велике полегшення, коли кривдник зрештою визнавав свій гріх. Водночас закон допомагав кривднику, який, слухаючись голосу сумління, врешті визнавав свою провину і вживав заходів, щоб виправити заподіяне зло. Якщо ж він не робив цього, то про Боже прощення не могло бути й мови.

²¹ Хоча ми не перебуваємо під Мойсеєвим Законом, він допомагає нам осягнути думки Єгови, скажімо, зрозуміти його погляд на прощення (Колосян 2:13, 14). Якщо своїм гріхом ми образили когось, але робимо все, що в наших силах, аби виправити ситуацію, це буде потішати Бога (Матвія 5:23, 24). Для цього іноді потрібно зізнатись у своєму гріху, визнати вину і навіть попросити вибачення у потерпілого. Тоді на основі Ісусової жертви можемо просити в Єгови прощення та відчувати, що він нас простив (Євреїв 10:21, 22).

22. Чим може супроводжуватись прощення Єгови?

²² Як і кожен люблячий батько, Єгова може простити, але разом з тим вжити певних виховних заходів (Приповістей 3:11, 12). Розкаяному християнину, можливо, доведеться залишити привілей служіння старійшиною чи службовим помічником або повночасним благовісником. Йому, напевно, буде боляче втратити на певний період привілеї, якими він дорожив. Проте це не означає, що Єгова не простив йому. Слід пам’ятати: покарання від Бога є доказом його любові. Якщо приймемо до серця й застосуємо те, чого він нас навчає шляхом покарання, це піде нам тільки на користь (Євреїв 12:5—11).

23. Чому ніколи не варто думати, що Єгова не виявить до нас милосердя, і чому ми повинні прощати так, як він?

²³ Як же приємно усвідомлювати, що наш Бог «готовий прощати»! Можливо, у минулому ми робили помилки, але не варто думати, що Єгова не виявить до нас милосердя. Якщо ми по-справжньому каємось, робимо все, аби виправити наслідки скоєного зла, і палко молимося про прощення на основі Ісусової пролитої крові, то можемо бути абсолютно впевнені: Єгова простить нам (1 Івана 1:9). Тож у стосунках одні з одними наслідуймо Бога, прощаючи так, як він. Зрештою, якщо Єгова, який не грішить, з любов’ю прощає нам, то хіба ми, грішні люди, не повинні робити все можливе, аби прощати одні одним?

1, 2. Що ми маємо завдяки Божій доброті і як Біблія наголошує на цій рисі?

ДАВНІ друзі разом вечеряють на природі. Їм так приємно відчувати теплі промені призахідного сонця, сміятися, розмовляти і захоплюватися краєвидом. За сотні кілометрів від них господар оглядає свої поля й задоволено усміхається: збираються темні хмари і перші краплі дощу падають на спраглу землю. А в іншому місці щасливі батьки не можуть натішитися, споглядаючи, як їхнє дитя робить свої перші непевні кроки.

² Ці люди можуть і не знати, що всі ті радощі походять з одного джерела — від доброти Бога Єгови. Релігійні люди часто повторюють: «Бог добрий». Біблія виражає це набагато яскравіше: «О, яка ж велика доброта його!» (Захарія 9:17, Кул.). Проте, здається, сьогодні мало хто дійсно знає, що́ означають ці слова. Що насправді включає в себе доброта Бога Єгови і як ця Божа риса впливає на кожного з нас?

Визначна грань Божої любові

3, 4. Що таке доброта і чому було б найліпше сказати, що доброта Єгови — це вияв його любові?

³ У багатьох сучасних мовах значення слова «доброта» дещо розпливчасте. Проте в Біблії чітко показано, що це за риса. Вона передусім говорить про чесноту та доброчесність. Можна сказати, що в певному розумінні Єгова є уособленням доброти. Всі його риси, у тому числі сила, справедливість та мудрість, сповнені доброти. Але, напевно, найвлучніше було б сказати, що доброта — це вираз любові Єгови. Чому?

⁴ Доброта — це риса, яка виявляється на ділі. Апостол Павло вказав, що добра людина притягує до себе більше, ніж праведна (Римлян 5:7). Від праведного можна сподіватися, що він вірно дотримуватиметься вимог закону, але добрий чоловік робить більше. Він бере на себе ініціативу, з усіх сил намагається допомагати людям. Як ми побачимо далі, Єгова проявляє власне таку доброту. Її джерелом може бути тільки його безмежна любов.

5—7. Чому Ісус не хотів, аби його називали «Учителем Добрим», і яку незаперечну істину він цим підтвердив?

⁵ Крім того, ніхто не виявляє такої доброти, як Єгова. Незадовго до смерті Ісуса один чоловік, звернувшись до нього із запитанням, назвав його «Учителем Добрим». Ісус відповів: «Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого» (Марка 10:17, 18). Можливо, ця відповідь спантеличує вас. Чому Ісус виправив того чоловіка? Хіба ж Ісус не був «Учителем Добрим»?

⁶ Очевидно, чоловік ужив вираз «Учитель Добрий» як титул, аби підлеститися. Ісус скромно вказав, що така слава належить лише його небесному Отцю, який виявляє найбільшу доброту (Приповістей 11:2, НС). Водночас Божий Син підтвердив незаперечну істину: тільки Єгова є джерелом норм добра. Лише він, як Всевладний Правитель, має право визначати, що добре, а що — погане. Адам та Єва, збунтувавшись і з’ївши плід з дерева добра і зла, намагалися присвоїти це право собі. На відміну від них, Ісус не встановлює принципів — він смиренно полишає це в руках свого Отця.

⁷ Також Божий Син знав, що Єгова є джерелом усього справді доброго. Він — Дарівник «усякого доброго давання та дару досконалого» (Якова 1:17). Подивімось, як про доброту Єгови свідчить його щедрість.

Докази величезної доброти Єгови

8. Як Єгова виявляє доброту до всіх людей?

⁸ Кожна людина, яка жила або живе на землі, зазнала доброти Єгови. У Псалмі 145:9 говориться: «Господь добрий до всіх». У чому виявляється всеосяжна доброта? Біблія говорить: «Не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші» (Дії 14:17). Хіба з вами не бувало так, що від смачного обіду піднімався настрій? Якби доброта не спонукала Єгову створити безперервний кругообіг води в природі, завдяки якому маємо прісну воду, а також коли б він не подбав, щоб наставали «врожайні часи» з дивовижним розмаїттям плодів, то ми взагалі не мали б що їсти. Єгова виявляє таку доброту не тільки тим, хто любить його, але кожній людині. Ісус сказав, що Бог «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Матвія 5:45).

9. Як звичайне яблуко показує доброту Єгови?

⁹ Багато хто сприймає величезну Божу щедрість як щось належне і не помічає всіх тих численних благ, які мають люди завдяки постійній дії сонця, дощу, а також врожайним часам. Візьмімо для прикладу яблуко. У помірних широтах це звичайнісінький, дуже поширений плід. Усе ж яблуко вабить око, приємне на смак і містить багато відсвіжного соку та необхідних для нас поживних речовин. Чи ви знаєте, що по всьому світі налічується коло 7500 сортів яблук? І всі вони різняться як кольором — від червоного до золотистого, від жовтого до зеленого, так і розміром — від трохи більшого, ніж вишня, до такого, як грейпфрут! На долоні малесеньке зернятко яблука здається таким мізерним. Але з нього виростає одне з найкрасивіших дерев (Пісня над піснями 2:3). Щовесни яблуня вкривається чарівним цвітом і кожної осені плодоносить. У рік пересічне яблуневе дерево принесе стільки плодів, що ними можна заповнити 20 ящиків по 19 кілограмів кожен! І такий урожай часами збирають протягом 75 років!

10, 11. Як чуття людини свідчать про Божу доброту?

¹⁰ Будучи безмежно добрим, Єгова ‘дивно утворив’ нас: дав чуття, які допомагають розпізнавати його чини та насолоджуватись ними (Псалом 139:14). Згадайте епізоди, описані на початку цього розділу. Що в такі моменти звеселяє наш зір? Рум’янець на щічках щасливої дитини. Дощ, який щедро зрошує зоране поле. Червоні, золотисті та фіолетові барви вечірньої зорі. Людське око створене так, що може розрізняти понад 300 000 кольорів! А завдяки слуху ми вловлюємо різні тони лю́бого голосу, чуємо, як вітер щось шепоче у вітті дерев, та втішаємось заливним сміхом дитинчати. Чому нам приносять радість такі картини та звуки? Біблія говорить: «Вухо, що слухає, й око, що бачить,— Господь учинив їх обоє» (Приповістей 20:12). Але ми розглянули тільки два чуття.

¹¹ Чуття нюху — це ще один доказ доброти Єгови. Людський ніс може розрізняти приблизно 10 000 запахів. Ось декілька прикладів: запах улюбленої страви, пахучість опалого листя, аромат квітів, легкий подих диму від затишного багаття. А що сказати про чуття дотику? Завдяки йому ми відчуваємо, як вітерець пестить наше обличчя, заспокоюємось в обіймах дорогої нам людини і з приємністю гладимо ніжну шкірку фрукта. Якщо ж відкушуємо шматочок улюбленого плоду, тут нам не обійтись без чуття смаку. Ми аж мружимось від задоволення, коли смакові цибулини вловлюють тонкощі смаку, зумовлені складною хімічною будовою плоду. Авжеж, ми маємо усі підстави вихваляти Єгову такими словами: «Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе» (Псалом 31:20). Але як зрозуміти те, що Єгова «заховав» доброту для богобійних людей?

Доброта приносить вічні блага

12. Які дари Єгови найважливіші і чому?

¹² Ісус сказав: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матвія 4:4). Дійсно, духовні дари Єгови можуть принести нам ще більше добра, ніж фізичні, оскільки ведуть до вічного життя. З 8-го розділу цієї книжки ми дізналися, що тепер, протягом останніх днів, Єгова використовує свою відновну силу, аби творити духовний рай. Головна ознака цього раю — достаток духовної поживи.

13, 14. а) Що бачив у видінні пророк Єзекіїль і що означає це видіння для нас сьогодні? б) Якими духовними життєдайними дарами Єгова забезпечує своїх вірних слуг?

¹³ В одному з величних біблійних пророцтв про відновлення описується, як пророк Єзекіїль бачив видіння відновленого і прославленого храму. Від храму плинув потік води, який розширювався і поглиблювався, аж поки не став «удвічі більший». Ця ріка скрізь приносила благословення. На її берегах пишно росли дерева, які давали їжу та уздоровлювали. Завдяки їй навіть зароїлося життя в солоних, безжиттєвих водах Мертвого моря (Єзекіїля 47:1—12; 47:9, НС). Але на що все це вказувало?

¹⁴ Це видіння вказувало на те, що Єгова відновить свій устрій для чистого поклоніння, прообразом чого був храм з Єзекіїлевого видіння. Подібно до ріки, яку бачив пророк, життєдайні дари Бога плистимуть до його народу у щораз більшій кількості. Починаючи з часу відновлення чистого поклоніння в 1919 році, Єгова благословляє свій народ такими дарами. Як саме? Наприклад, за допомогою Біблії, біблійної літератури, зібрань та конгресів мільйони людей дізнаються про важливі істини. Послуговуючись такими засобами, Єгова навчає нас про свій найважливіший життєдайний дар — Христову викупну жертву. Завдяки цьому дару всі, хто дійсно любить Бога і боїться його, можуть втішатися чистим становищем перед ним і мати надію на вічне життяa. Отже, протягом цих останніх днів, коли світ страждає від духовного голоду, народ Єгови розкошує на духовному бенкеті (Ісаї 65:13).

15. В якому розумінні доброта Єгови плистиме до вірних людей протягом Тисячолітнього царювання Христа?

¹⁵ Але ріка з Єзекіїлевого видіння не зупиниться, коли закінчиться ця зла система речей. Протягом Тисячолітнього царювання Христа вона і далі плистиме, причому стане ще повноводнішою. Тоді за допомогою Месіанського Царства Єгова до повної міри застосує цінність жертви Ісуса, поступово приводячи вірних людей до досконалості. Як же ми тоді радітимемо доброті Бога!

Додаткові грані доброти Єгови

16. Як Біблія виявляє, що доброта Єгови охоплює інші риси? Назвіть декотрі з них.

¹⁶ Доброта Єгови — це щось більше, ніж щедрість. Бог сказав Мойсею: «Я переведу все добро Своє [«всю мою доброту», Хом.] перед тобою, і покличу Господнім Ім’ям перед тобою». Далі в оповіді говориться: «Перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: «Господь, Господь,— Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий» (Вихід 33:19; 34:6). Отже, доброта Єгови охоплює багато чудових рис. Розгляньмо лише дві з них.

17. Що таке милостивість і як Єгова виявляє її до недосконалих людей?

¹⁷ «Милостивий». Ця риса багато говорить нам про ставлення Єгови до своїх створінь. Впливові люди часто бувають різкими, холодними або деспотичними. Але Бог зовсім не такий, він ніжний і добрий. Приміром, Єгова сказав Аврамові: «Зведи очі свої, [«будь ласка», НС] та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід» (Буття 13:14). Багато перекладів випускають звертання «будь ласка». Але біблеїсти зазначають, що форма вислову, вжита в оригінальному єврейському тексті, містить частину слова, яка перетворює цей вислів з наказу на ввічливе прохання. Є й інші подібні випадки (Буття 31:12, НС; Єзекіїля 8:5, НС). Тільки уявіть: Владика Всесвіту вживає вислів «будь ласка», звертаючись до людей! У цьому світі надзвичайно поширені грубість, агресивність та брутальність. Тож з огляду на це, хіба не приємно роздумувати про милостивість нашого Бога Єгови?

18. В якому розумінні Єгова «правдивий» і чому це потішає?

¹⁸ «Правдивий». У наш час нечесна поведінка — звичайне явище. Але Біблія нагадує: «Бог не чоловік, щоб неправду казати» (Числа 23:19). Також у Тита 1:2 говориться, що Бог «необманливий». Він настільки добрий, що просто не може обманювати. Тому обіцянки Єгови заслуговують цілковитого довір’я, а його слова завжди виконуються. Єгову навіть названо «Богом правди» (Псалом 31:6). Він не тільки не говорить неправди, але дарує багатство правди. Єгова не замкнений, не приховує інформації від інших, не таємничий, а великодушно наділяє знанням вірних слуг, розкриваючи невичерпний скарб своєї мудростіb. Бог навіть учить цих слуг, як застосовувати виявлені ним істини, щоб вони могли ‘неухильно йти дорогою правди’ (3 Івана 3, СМ). Як загалом доброта Єгови повинна впливати на кожного з нас?

Вони «засяють через доброту Єгови»

19, 20. а) Що зробив Сатана, аби Єва втратила віру в доброту Єгови, і який це принесло результат? б) Як повинна впливати на нас доброта Єгови і чому?

¹⁹ Сатана, спокушуючи Єву в Едемі, розпочав з того, що став підступно підривати її віру в доброту Єгови. Бог сказав Адамові: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти». Напевно, цей сад прикрашали тисячі дерев, і з усіх них Єгова наклав заборону лише на одне. Але зверніть увагу, як саме звучало перше запитання Сатани, поставлене Єві: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?» (Буття 2:9, 16; 3:1, Хом.). Сатана перекрутив слова Єгови, аби Єва подумала, ніби Бог ховає від людей щось добре. На жаль, ця тактика спрацювала. Єва, як і багато людей після неї, почала сумніватися в доброті Бога, який дав їй усе, що вона мала.

²⁰ Ми знаємо, скільки смутку та нещасть принесли такі сумніви. Тож візьмімо до серця слова з Єремії 31:12: «Вони... до добра до Господнього будуть горнутись [«засяють через доброту Єгови», НС]». Авжеж, ми повинні сяяти від радості через доброту Єгови. Ніколи не сумніваймося у спонуках Бога, який має стільки доброти. Повністю покладаймося на нього, бо тим, хто любить його, він бажає лише добра.

21, 22. а) Як ви можете відповідати на доброту Єгови? б) Яку рису ми розглянемо в наступному розділі і чим вона відрізняється від доброти?

²¹ Також ми радіємо, коли в нас з’являється можливість розмовляти з іншими про Божу доброту. У Псалмі 145:7 про народ Єгови говориться: «Пам’ять про добрість велику Твою сповіщатимуть». Кожного дня у своєму житті ми тим чи іншим способом черпаємо пожиток з доброти Єгови. Чому б не виробити звичку щодня дякувати Єгові за його доброту, намагаючись висловлюватись якомога конкретніше? Коли будемо роздумувати про цю рису, день у день дякувати за неї Єгові й розповідати про неї, це допоможе наслідувати нашого доброго Бога. І якщо намагатимемось робити добро так, як Єгова, то ще більше наблизимось до нього. Старенький апостол Іван написав: «Любий, наслідуй не зло, а добро. Хто добро чинить, той від Бога» (3 Івана 11, Хом.).

²² Доброта Єгови також пов’язана з іншими рисами. Наприклад, Бог «многомилостивий». Інакше кажучи, він багатий на сердечну доброзичливість, тобто віддану любов (Вихід 34:6). Цю рису, на відміну від доброти, Єгова виявляє не до всіх, а тільки до вірних слуг. З наступного розділу довідаємося, як він це робить.

1, 2. Чому можна сказати, що цар Давид добре знав, що таке зрада?

ЦАР ДАВИД добре знав, що таке зрада. У певний період буремного царювання цього чоловіка його ж співвітчизники склали проти нього ганебну змову. Царя зрадили навіть ті люди, які, здавалося б, мали бути його найближчими товаришами. Візьмімо для прикладу Мелхолу, першу дружину Давида. Спочатку вона «Давида покохала» і, безсумнівно, підтримувала його починання у правлінні країною. Проте пізніше ця жінка «погордила ним у серці своєму» і навіть стала вважати, що він немов «який з пустунів» (1 Самуїла 18:20; 2 Самуїла 6:16, 20).

² Також у Давида був радник, на ім’я Ахітофел. Його поради розцінювали як слово самого Єгови (2 Самуїла 16:23). Однак з часом ця довірена особа стала зрадником і приєдналася до бунту проти Давида. А хто підбурив людей до змови? Авесалом, Давидів син! Цей інтриган-пристосованець «крав... серця Ізраїлевих людей» і проголосив себе царем, Давидовим суперником. Бунт Авесалома набрав таких розмірів, що цар Давид мусив утікати, рятуючи життя (2 Самуїла 15:1—6, 12—17).

3. У чому був упевнений Давид?

³ Чи хоч хтось залишився відданим Давиду? Протягом усіх тих нещасть Давид був упевнений, що так. На кого він покладався? На самого Бога Єгову. «З відданим ти будеш поводитись віддано»,— сказав Давид до Єгови (2 Самуїла 22:26, НС). Що таке відданість і чому можна сказати, що Єгова найліпше відображає цю рису?

Що таке відданість

4, 5. а) Що таке «відданість»? б) Чим відданість відрізняється од вірності?

⁴ Слово, перекладене як «відданість», в оригінальному тексті Єврейських Писань стосується доброзичливості, яку з любов’ю виявляють до певної особи, аж поки не досягають поставленої мети. Це не просто вірність. Хтось може бути вірним лише з обов’язку. Проте відданість ґрунтується на любові. Також «вірними» можуть бути навіть неживі речі. Приміром, псалмоспівець назвав місяць ‘вірним свідком’, оскільки він регулярно щоночі з’являється на небі (Псалом 89:38, Хом.). Але про місяць не можна сказати, що він відданий. Чому? Бо відданість — це вираз любові, а неживі речі нездатні любити.

⁵ У Біблії відданість пов’язана із сердечністю. Коли одна особа віддана іншій, це вже само по собі свідчить, що вони близькі одне одному. Така відданість не є мінливою. Вона не подібна до морських хвиль, яких кидають в різні боки змінні вітри. Відданість, або віддана любов, непорушна й додає сил, щоб долати величезні перешкоди.

6. а) Наскільки рідко люди виявляють відданість і як про це засвідчує Біблія? б) Який найліпший спосіб довідатися, з чим пов’язана відданість, і чому так можна сказати?

⁶ Щоправда, сьогодні рідко можна знайти відданих людей. Не раз трапляється, що близькі друзі доводять одне одного до «розбиття». І ми дедалі частіше чуємо: то чоловік покинув дружину, то дружина — чоловіка (Приповістей 18:24; Малахії 2:14—16). Зрадливість надзвичайно поширена, тому ми, можливо, повторюємо слова пророка Михея: «Згинув побожний [«відданий», НС] з землі» (Михея 7:2). У людських взаєминах часто бракує сердечної доброзичливості. Якщо ж говорити про Бога, то вона є його видатною характерною рисою. По суті, найліпший спосіб довідатися, з чим пов’язана відданість, велична грань любові Єгови,— це дослідити, як він її виявляє.

У своїй відданості Єгова незрівнянний

7, 8. Чому можна сказати, що Єгова один відданий?

⁷ Біблія говорить про Єгову: «Один Ти святий [«відданий», НС]» (Об’явлення 15:4). Як це розуміти? Хіба люди й ангели не виявляли дивовижної відданості? (Йова 1:1; Об’явлення 4:8). А Ісус Христос? Хіба він не є найбільш «відданий» Богові (Псалом 16:10, НС). Чому ж у Біблії говориться, що Єгова один відданий?

⁸ Передусім пам’ятаймо, що відданість — це одна з граней любові. Оскільки «Бог є любов»,— він уособлює цю рису,— то хто, крім нього, може найдосконаліше виявляти відданість? (1 Івана 4:8). Поза всяким сумнівом, ангели та люди можуть відображати риси Єгови, але тільки він неперевершений у відданості. Будучи «Старим днями», він виявляє цю рису довше, ніж будь-яка інша істота — чи то земна, чи то небесна (Даниїла 7:9). Отже, Єгова є самим уособленням відданості. Жодне створіння не може виявляти її в такій мірі, як він. Розгляньмо декілька прикладів.

9. В якому розумінні Єгова «милостивий [«відданий», НС] у всіх Своїх учинках»?

⁹ Єгова «милостивий [«відданий», НС] у всіх Своїх учинках» (Псалом 145:17). Що це означає? Відповідь знаходимо у 136-му Псалмі. У ньому перераховано чимало випадків, коли Єгова рятував своїх людей, у тому числі дивовижний перехід ізраїльтян через Червоне море. Варто зазначити, що в кожному вірші цього псалма наголошується вислів, який у перекладі Хоменка звучить так: «Милість [тобто відданість] його вічна». Цей псалом розглядається в рамці «Запитання для роздумів», що на сторінці 289. Читаючи його, ви будете вражені, в скількох різних ситуаціях Єгова виявляв сердечну доброзичливість до свого народу. Відданість Бога до своїх вірних слуг бачимо в тому, що він вислуховує їхні благання про допомогу й у відповідний час діє (Псалом 34:7). Доки слуги Єгови віддані йому, його віддана любов до них залишається незмінною.

10. Як Єгова виявляє відданість, коли справа стосується його норм?

¹⁰ Єгова виявляє відданість ще в один спосіб — він вірно дотримується своїх норм. На відміну від декотрих непостійних людей, які керуються примхами та емоціями, Єгова має чіткі й непорушні погляди щодо правильного і неправильного. Його позиція стосовно спіритизму, ідолопоклонства та душогубства залишається незмінною протягом тисячоліть. «Я буду Той Самий до старости вашої»,— сказав він через пророка Ісаю (Ісаї 46:4). Отже, будьмо впевненими: дотримання чітких повчальних порад з Божого Слова принесе нам великий пожиток (Ісаї 48:17—19).

11. Покажіть на прикладах, що Єгова дотримується своїх обітниць.

¹¹ Також Єгова виявляє відданість у тому, що дотримується своїх обітниць. Передречене ним завжди сповнюється. Єгова небезпідставно сказав: «Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав» (Ісаї 55:11). Виконуючи своє слово, Єгова виявляє відданість своїм слугам. Бог не змушує їх тривожно очікувати того, що не входить у його наміри. У цьому репутація Єгови бездоганна, тому його слуга Ісус Навин міг сказати: «Нічого не було невиконаного з усього того доброго слова, що Господь говорив до Ізраїлевого дому,— усе збулося» (Ісуса Навина 21:45). Тож не сумніваймося: ми ніколи не будемо розчаровані ставленням Єгови до своїх обітниць (Ісаї 49:23; Римлян 5:5, СМ).

12, 13. В якому розумінні сердечна доброзичливість Єгови «вічна»?

¹² Як зазначалося раніше, Біблія повідомляє, що сердечна доброзичливість Єгови «вічна» (Псалом 136:1, Хом.). Що це означає? По-перше, Бог прощає гріхи назавжди. У 26-му розділі цієї книжки говорилося, що Єгова не нагадує про колишні провини, які він уже простив. Оскільки «всі згрішили, і позбавлені Божої слави», кожен з нас повинен бути вдячний за те, що сердечна доброзичливість Єгови вічна (Римлян 3:23).

¹³ Але сердечна доброзичливість Єгови вічна ще в іншому розумінні. У його Слові говориться, що праведний «буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в’яне його,— і все, що він чинить,— щаститься йому» (Псалом 1:3). Уявіть розкішне дерево, листя якого ніколи не в’яне! Те саме можна сказати й про нас. Наше життя буде довгим, мирним і плідним, якщо Боже Слово дійсно приносить нам насолоду. Благословення, що ними Єгова віддано обдаровує своїх вірних слуг, ніколи не минуться. Авжеж, у праведному новому світі Єгови слухняні люди повік відчуватимуть на собі його сердечну доброзичливість (Об’явлення 21:3, 4).

Єгова не покине «своїх відданих»

14. Як Єгова показує вдячність за те, що його слуги віддані йому?

¹⁴ Єгова вже не раз виявляв відданість. Оскільки він незмінно дотримується своїх норм, то його відданість до вірних слуг ніколи не послаблюється. Псалмоспівець написав: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили. Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх [«своїх відданих», НС] не покине» (Псалом 37:25, 28). Як Творець, Єгова заслуговує нашого поклоніння (Об’явлення 4:11). І водночас він, будучи відданим, цінує наші вірні вчинки (Малахії 3:16, 17).

15. Як ставлення Єгови до Ізраїля виявляє Його відданість?

¹⁵ Коли Божий народ потерпав від лиха, Єгова, спонуканий сердечною доброзичливістю, раз у раз приходив на допомогу. Псалмописьменник говорить: «Він зберігає душі своїх вірних, з рук грішників їх визволяє» (Псалом 97:10, Хом.). Розгляньмо, як Бог ставився до ізраїльського народу. Коли він чудесним способом врятував ізраїльтян, перевівши через Червоне море, вони вихваляли його в пісні: «[Ти] милосердям [тобто «відданою любов’ю», примітка в НС] Своїм вів народ, якого Ти визволив» (Вихід 15:13). Визволення коло Червоного моря справді було виявом відданої любові Єгови. Тому Мойсей сказав ізраїльтянам: «Не через численність вашу понад усі народи Господь уподобав вас та вибрав вас, бож ви найменші зо всіх народів, але з Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам,— Господь вивів вас сильною рукою, і викупив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя єгипетського» (Повторення Закону 7:7, 8).

16, 17. а) Який кричущий брак вдячності виявляли ізраїльтяни, але як Єгова співчував їм? б) Як більшість ізраїльтян показувало, що для них «не було вже ліку», і яким застережливим прикладом це є для нас?

¹⁶ Звичайно, як народ, ізраїльтяни не показали вдячності за сердечну доброзичливість Єгови, бо після визволення «грішили вони проти Нього ще далі, і... гнівили Всевишнього» (Псалом 78:17). Протягом століть вони неодноразово бунтувались: покидали Єгову, зверталися до фальшивих богів і переймали язичницькі звичаї, а це призводило лише до осквернення. Однак Єгова не порушував своєї угоди. Через пророка Єремію він благав свій народ: «Вернися, відступна дочко Ізраїлева... Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий [«відданий», НС]» (Єремії 3:12). Проте, як зазначалося у 25-му розділі цієї книжки, більшість ізраїльтян залишились байдужими до цього заклику. «Вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків». Яким був результат? Зрештою «піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку» (2 Хронік 36:15, 16).

¹⁷ Чого ми вчимося з цього? Що відданість Єгови не сліпа і не піддається обману. Так, Бог «многомилостивий» і з радістю виявляє милосердя, якщо на це є підстава. Але що стається, коли правопорушник вперто не змінює своєї поведінки? Тоді Єгова діє відповідно до своїх праведних принципів і виносить обвинувальний вирок. Мойсею було сказано, що Бог «не залишає нічого без кари» (Вихід 34:6, 7, Хом.).

18, 19. а) Чому вже сам факт того, що Єгова карає злих, є виявом відданості? б) Як Єгова проявить відданість до тих своїх слуг, які загинули від рук гонителів?

¹⁸ Вже сам факт того, що Єгова карає злих, є виявом відданості. Чому? Один доказ цього можемо знайти в книзі Об’явлення. У ній читаємо, як Єгова дає семи ангелам наказ: «Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого». Коли третій ангел вилив свою чашу «на річки та на водні джерела», вони перетворились у кров. Тоді той ангел сказав до Єгови: «Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий [«Відданий», НС], що Ти це присудив! Бо вони пролили кров святих та пророків,— і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того» (Об’явлення 16:1—6).

¹⁹ Зверніть увагу, що, проголошуючи цей присуд, ангел називає Єгову «Відданим». Чому? Бо, знищуючи злих, Єгова засвідчує відданість своїм слугам, багато з яких загинуло від рук гонителів. Таких осіб він віддано тримає у своїй пам’яті: для нього вони живі. Бог прагне знову побачити цих вірних покійних людей, і Біблія підтверджує його намір нагородити їх воскресінням (Йова 14:14, 15, Хом.). Коли віддані служителі Єгови помирають, це не означає, що він забуває їх. Навпаки, «всі в Нього живуть» (Луки 20:37, 38). Намір Єгови повернути до життя тих, хто є в його пам’яті,— це беззаперечний доказ відданості.

Віддана любов Єгови відкриває шлях до спасіння

20. Хто такі «посудини милосердя» і як Єгова виявляє до них відданість?

²⁰ Протягом історії Єгова виявляв до своїх вірних служителів дивовижну відданість. Фактично тисячі років він «щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль». Для чого? «Щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу» (Римлян 9:22, 23). «Посудини милосердя» — це схильні до правди люди, яких помазано святим духом, щоб вони могли бути співспадкоємцями Христа в його Царстві (Матвія 19:28). Відкривши цим посудинам милосердя шлях до спасіння, Єгова залишився відданим Аврааму, якому пообіцяв через угоду: «Всі народи землі будуть потомством [«Насінням», Ог., 1988] твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:18).

21. а) Як Єгова виявляє відданість до «великого натовпу», який має перспективу перейти через «велике горе»? б) До чого спонукує тебе відданість Єгови?

²¹ Єгова виявляє таку ж відданість до «великого натовпу», перед яким відкривається перспектива перейти через «велике горе» і вічно жити на райській землі (Об’явлення 7:9, 10, 14). Спонуканий відданістю, він, незважаючи на недосконалість своїх слуг, дає їм можливість жити вічно в раю на землі. Як саме Бог це робить? Завдяки викупу — найбільшому вияву Божої відданості (Івана 3:16; Римлян 5:8). Відданість Єгови приваблює тих, хто у своєму серці відчуває голод на праведність (Єремії 31:3). А ти? Хіба вдячність за відданість, яку Бог уже виявив і виявить у майбутньому, не наблизила тебе до нього ще більше? Оскільки ми прагнемо наблизитись до Бога, твердо постановімо у відповідь на його любов віддано йому служити.

1—3. а) Що спонукувало Ісуса бути подібним до свого Батька? б) Які грані любові Ісуса ми дослідимо?

ЧИ ВАМ доводилось спостерігати, як маленький хлопчик намагається бути подібним до свого батька? Син, можливо, наслідує татову ходу, мову та вчинки. З часом хлопець навіть може перейняти моральні та духовні цінності батька. Авжеж, син любить свого батька і захоплюється ним, і це спонукує його бути таким, як тато.

² А що сказати про стосунки між Ісусом та його небесним Батьком? «Люблю Я Отця»,— сказав Ісус одного разу (Івана 14:31). Ніхто не може любити Єгову більше, ніж його Син: він провів зі своїм Батьком багато часу ще до створення будь-якої іншої істоти. Ця любов спонукувала вірного Сина бути подібним до свого Батька (Івана 14:9).

³ У попередніх розділах цієї книжки ми розглянули, як Ісус досконало наслідував силу, справедливість та мудрість Єгови. Але як він відображав любов свого Отця? Дослідімо три грані любові Ісуса — його дух саможертовності, ніжне співчуття і готовність прощати.

«Ніхто більшої любови не має над ту»

4. Чому можна сказати, що Ісус подав найбільший приклад саможертовної любові в історії людства?

⁴ Ісус подав видатний приклад саможертовної любові. Саможертовна особа безкорисливо ставить потреби та інтереси інших вище від своїх. Як Ісус показував таку любов? Він сам сказав: «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Івана 15:13). Ісус добровільно віддав за нас своє досконале життя. Це був найбільший вираз любові в історії людства. Але Ісусова саможертовна любов проявилась не лише в цьому.

5. Чому можна сказати, що, покинувши небо, єдинородний Божий Син пішов на велику, сповнену любові жертву?

⁵ До приходу на землю єдинородний Божий Син займав у небі унікальне й високе становище. Він близько спілкувався з Єговою та з безліччю духовних істот. Незважаючи на таку честь, цей дорогий Син «умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини» (Филип’ян 2:7). Він добровільно став жити серед грішних людей у світі, що «лежить у владі лукавого» (1 Івана 5:19, УКУ). Хіба ж це не свідчить про те, що Божий Син пішов на велику, сповнену любові жертву?

6, 7. а) Як Ісус виявляв безкорисливу любов протягом свого служіння на землі? б) Який зворушливий приклад безкорисливої любові записаний в Івана 19:25—27?

⁶ Протягом свого служіння на землі Ісус по-різному показував саможертовну любов. Він не мав і краплі корисливості. Божий Син був настільки поглинутий служінням, що жертвував навіть звичайними вигодами людського життя. «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки,— сказав він,— Син же Людський не має де й голови прихилити» (Матвія 8:20). Будучи вправним теслею, Ісус міг би виділити час, щоб побудувати для себе зручний будинок чи виготовити гарні меблі на продаж і заробити таким чином трохи грошей. Але він не використовував своїх здібностей, аби здобути якісь матеріальні статки.

⁷ Особливо зворушує приклад саможертовної любові Ісуса, записаний в Івана 19:25—27. Уявіть собі пообідній час перед смертю Ісуса. Скільки думок і почуттів, мабуть, переповнювало його розум та серце. Знемагаючи від мук на стовпі, він турбувався про своїх учнів, проповідницьку працю й особливо про те, як залишитися непорочним та як це позначиться на імені його Отця. У той час на його плечах лежала відповідальність за все майбутнє людства! Однак за декілька хвилин до смерті Ісус також подбав про свою матір, Марію, яка, очевидно, тоді вже була вдовою. Він попросив апостола Івана піклуватися нею, як рідною матір’ю, і відтак цей апостол забрав її до себе в дім. Таким чином Ісус подбав як про фізичну, так і про духовну опіку своєї матері. Це справжній приклад ніжної та безкорисливої любові!

Він «змилосердився»

8. Що означає грецьке слово, котре у Біблії вживається для опису Ісусового співчуття?

⁸ Ісус, подібно до свого Батька, був співчутливим. Зі Святого Письма бачимо, що він з усіх сил намагався допомагати згорьованим, бо їхнє становище дуже зворушувало його. У Біблії для опису Ісусового співчуття вживається грецьке слово, перекладене як «змилосердився». Ось що про це слово говорить один вчений: «Воно описує... почуття, яке зворушує людину до глибини душі. У грецькій мові це найяскравіше слово, за допомогою якого можна виразити співчуття». Розгляньмо декілька ситуацій, коли сильне співчуття спонукало Ісуса до дій.

9, 10. а) Чому Ісус та його апостоли стали шукати безлюдного місця? б) Коли люди порушили спокій Ісуса, як він зреагував і чому?

⁹ Спонуканий відгукуватися на духовні потреби. Оповідь з Марка 6:30—34 показує, що́ передусім спонукувало Ісуса змилосерджуватися. Уявіть таку картину. Апостоли тішаться, бо тільки-но закінчили довгу проповідницьку подорож. Вони повертаються до Ісуса і з захопленням розповідають йому про все побачене й почуте. Але збирається великий натовп, і в апостолів та Ісуса не залишається навіть часу, щоб поїсти. Ісус, будучи спостережливим, помічає, що апостоли стомилися. Він каже до них: «Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте». Сівши у човен, вони пливуть через північний край Галілейського моря до спокійного місця. Натовп бачить, як вони відпливають. Ще інші чують про це. Усі ті люди біжать вздовж північного узбережжя і встигають прибути на другий бік раніше від апостолів!

¹⁰ Чи Ісус зажурився, що порушили його спокій? Зовсім ні! Побачивши тисячі людей, що чекали на нього, він був зворушений до глибини душі. Марко написав: «Він побачив багато народу,— і змилувався [«змилосердився», Хом.] над ними, бо були, «немов вівці, що не мають пастуха». І зачав їх багато навчати». Ісус усвідомлював, що кожен з присутніх має духовні потреби. Ці люди нагадували безпомічних заблуканих овець, що не мають пастуха, який би водив та захищав їх. Ісус розумів, що безсердечні релігійні провідники, які мали б бути дбайливими пастирями, занедбали простих людей (Івана 7:47—49). Він відчував жалість до цих знедолених, тому почав їх навчати «про Боже Царство» (Луки 9:11). Зверніть увагу: Ісус змилосерджувався над людьми навіть ще до того, як бачив їхню реакцію на своє навчання. Іншими словами, ніжне співчуття було не результатом його навчання, а причиною того, чому він навчав.

11, 12. а) Як ставилися до прокажених у біблійні часи, але як зреагував Ісус, коли до нього підійшов чоловік, «увесь укритий проказою»? б) Як міг вплинути на прокаженого дотик Ісуса і як це унаочнює випадок, що стався з одним лікарем?

¹¹ Спонуканий звільняти людей від страждань. Люди з різними хворобами бачили, що Ісус співчуває їм, і тому тягнулися до нього. Особливо це видно з такого випадку. До Ісуса, за яким йшло багато людей, звернувся чоловік, «увесь укритий проказою» (Луки 5:12). У біблійні часи прокажених піддавали карантину, щоб захистити здорових від зараження (Числа 5:1—4). Проте пізніше провідники-рабини почали безсердечно ставитись до прокажених і стали нав’язувати свої власні деспотичні правилаa. Але зауважте, як поставився до прокаженого Ісус: «І приходить до Нього прокажений, благає Його, і на коліна впадає та й каже Йому: «Коли хочеш,— Ти можеш очистити мене!» І змилосердився Він,— простяг руку Свою, і доторкнувся до нього, та й каже йому: «Хочу,— будь чистий!» І проказа зійшла з нього хвилі тієї» (Марка 1:40—42). Ісус знав, що прокажений не мав права навіть бути серед людей. Здавалося б, він мусив відіслати хворого, але Божий Син відчув такий жаль, що зробив щось нечуване — доторкнувся до нього!

¹² Уявляєте, як почувався прокажений, коли Ісус доторкнувся до нього? Це унаочнює такий випадок. Доктор Пол Бренд, фахівець з прокази, розповів про одного прокаженого, якого лікував в Індії. Обстежуючи хворого, лікар поклав руку йому на плече і став пояснювати через перекладача, яке лікування той чоловік мав пройти. Прокажений несподівано розплакався. «Я сказав щось не те?» — запитав лікар. Перекладач запитав юнака його мовою і відповів: «Ні, лікарю. Він каже, що плаче, бо ви поклали руку йому на плече. До нього вже багато років ніхто не торкався». Для прокаженого з біблійної оповіді Ісусів дотик мав ще більше значення. Завдяки цьому єдиному доторку зникла хвороба, яка зробила цього чоловіка вигнанцем!

13, 14. а) Яку процесію зустрів Ісус коло міста Наїна і чому ця ситуація була вкрай сумною? б) Що зробив Ісус, спонуканий співчуттям до вдови з Наїна?

¹³ Спонуканий розвіювати смуток. Ісус дуже переймався чужим горем. Розгляньмо, наприклад, розповідь з Луки 7:11—15. Це сталося приблизно через півтора року після початку Ісусового служіння. Якось, наблизившись до околиць галілейського міста Наїна, біля міських воріт він зустрівся з похоронною процесією. Ситуація була вкрай трагічною: помер юнак — єдиний син овдовілої жінки. Вона, очевидно, вже брала участь у подібній процесії, коли ховали її чоловіка. Цього разу помер син, який, мабуть, був її єдиною опорою. У натовпі людей, що йшли з жінкою, можливо, було більше, як зазвичай, музикантів, котрі грали тужливі мелодії, та плакальниць, які монотонно співали жалобних пісень (Єремії 9:16, 17; Матвія 9:23). А втім, Ісусів погляд зупинився на вбитій горем матері. Вона, безперечно, йшла коло мар, на яких несли тіло її сина.

¹⁴ Ісус «змилосердивсь» над зажуреною матір’ю. Він сказав їй заспокійливим голосом: «Не плач». Хоча його й не просили, він підійшов до мар і торкнувся до них. Носії і, мабуть, усі решта зупинились. Ісус промовив владним голосом до мертвого тіла: «Юначе, кажу тобі: встань!» Що ж було далі? «Мертвий устав, і почав говорити», начебто пробудився з глибокого сну! А тоді читаємо дуже зворушливі слова: «І його Він віддав його матері».

15. а) Який зв’язок між співчуттям та вчинками бачимо з біблійних розповідей про те, як змилосерджувався Ісус? б) Як наслідувати Ісусове співчуття?

¹⁵ Про що ми дізнаємося з цих розповідей? Зверніть увагу, що в кожному випадку співчуття та вчинки пов’язані між собою. Ісус не міг без жалю дивитися на горе людей, і його співчуття завжди супроводжувалося вчинками. Як нам наслідувати його приклад? Будучи християнами, ми несемо обов’язок проповідувати добру новину та робити учнів. Передусім ми виконуємо це з любові до Бога. Але пам’ятаймо: у цій праці нами також має керувати співчуття. Коли, подібно до Ісуса, будемо співчувати людям, серце спонукуватиме нас робити все можливе, аби ділитися з ними доброю новиною (Матвія 22:37—39). А як виявляти співчуття до співвіруючих, які страждають чи тужать? Ми не в стані чудесним способом уздоровлювати фізичні недуги чи піднімати з мертвих. Однак можемо виявляти співчуття, виражаючи свою стурбованість чи надаючи необхідну допомогу (Ефесян 4:32).

«Отче, прости їм»

16. Як Ісус показав готовність прощати, навіть коли висів на стовпі мук?

¹⁶ Ісус досконало відображав любов свого Отця також тим, що був «готовий прощати» (Псалом 86:5, НС). Ця готовність була очевидна навіть тоді, коли він висів на стовпі мук. Про що говорив Ісус, помираючи ганебною смертю, коли його руки та ноги були пробиті цвяхами? Чи він благав Єгову покарати тих, хто його страчував? Ні, перед смертю Ісус просив: «Отче, відпусти [«прости», Дерк.] їм,— бо не знають, що чинять вони» (Луки 23:34)b.

17—19. Як Ісус показав, що простив апостолу Петру, хоча той тричі відрікся від нього?

¹⁷ Ісусова готовність прощати зворушує ще більше, коли читаємо, як він повівся з апостолом Петром. Немає потреби доводити, що Петро сильно любив Ісуса. В останню ніч Ісусового життя, 14 нісана, Петро сказав йому: «Господи, я з Тобою готовий іти до в’язниці й на смерть». Але не минуло й декількох годин, як Петро аж три рази підтвердив, що не знає Ісуса! Біблія повідомляє, що сталося, коли він відрікся втретє: «Господь обернувся й подививсь на Петра». Надзвичайно пригнічений своїм тяжким гріхом, Петро, «вийшовши звідти... гірко заплакав». Пізніше того ж дня Ісус помер, і апостол, напевно, запитував себе: «Чи Господь простив мені?» (Луки 22:33, 61, 62).

¹⁸ Петрові не довелося довго чекати на відповідь. Вранці 16 нісана Ісус воскрес і, очевидно, у той же день відвідав Петра наодинці (Луки 24:34; 1 Коринтян 15:4—8). Чому Ісус виявив особливу увагу апостолу, який так легко відрікся від нього? Ймовірно, Божий Син хотів запевнити розкаяного Петра, що й далі любить та цінує його. Але щоб заспокоїти цього апостола, він зробив ще більше.

¹⁹ Згодом Ісус з’явився учням коло Галілейського моря. Того разу він тричі запитав Петра, котрий три рази відмовився від свого Господа, чи він любить його. На третє запитання апостол відповів: «Ти все відаєш, Господи,— відаєш Ти, що кохаю Тебе». Ісус, який читав серця, добре знав, що Петро любив його і мав до нього глибокі почуття. Але він дав можливість Петру підтвердити свою любов. Крім того, Ісус наказав цьому апостолу ‘пасти’ його «овець» (Івана 21:15—17). Раніше Петро отримав завдання проповідувати (Луки 5:10). Але тепер Ісус, виявивши надзвичайну довіру, доручив йому ще більший обов’язок — дбати про тих, що стануть Його послідовниками. Незабаром після того Ісус відвів Петрові важливу роль у діяльності учнів (Дії 2:1—41). Яке ж полегшення, напевно, відчув Петро, довідавшись, що Ісус простив йому і далі довіряє!

Чи ви ‘пізнали Христову любов’?

20, 21. Як ми можемо повністю «пізнати Христову любов»?

²⁰ Слово Єгови дуже гарно описує Христову любов. Але як нам відповідати на неї? Біблія заохочує «пізнати Христову любов, яка перевищує знання» (Ефесян 3:19). Як ми вже побачили, євангельські оповіді про життя та служіння Ісуса багато вчать нас про Христову любов. Але щоб повністю «пізнати Христову любов», потрібно не тільки дізнаватися про те, що розповідає про нього Біблія.

²¹ Грецьке слово, перекладене як «пізнати», означає навчитися «на практиці, з досвіду». Якщо ми виявляємо любов так, як Ісус,— безкорисливо жертвуємо собою задля інших, співчутливо відгукуємось на їхні потреби та прощаємо від усього серця,— то зможемо по-справжньому розуміти його почуття. Таким чином ми на власному досвіді ‘пізнаємо Христову любов, яка перевищує знання’. І ніколи не забуваймо: чим більше ми стаємо подібними до Христа, тим більше наближуємось до того, кого він досконало наслідував,— до нашого велелюбного Бога Єгови.

1—3. Що ми отримуємо, коли виявляємо любов так, як Єгова?

«БІЛЬШЕ щастя — давати, ніж брати» (Дії 20:35, Хом.). Ці слова Ісуса підкреслюють одну важливу істину: безкорислива любов винагороджується. Хоча відчувати на собі любов дуже приємно, однак ще приємніше її давати, тобто виявляти.

² Найліпше про це знає наш небесний Батько. З попередніх розділів цієї частини ми побачили, що Єгова подає неперевершений приклад любові. Ніхто не виявляв любові більше чи довше, ніж він. Тож недарма Єгову названо «щасливим Богом» (1 Тимофія 1:11, НС).

³ Наш велелюбний Бог хоче, аби ми намагалися бути подібними до нього, особливо у виявленні любові. В Ефесян 5:1, 2 говориться: «Будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти, і поводьтеся [«ходіть», Хом.] в любові». Коли ми виявляємо любов так, як Єгова, то зазнаємо́ найбільшого щастя, яке можна отримати від давання. Також ми задоволені, бо усвідомлюємо, що догоджаємо Єгові, оскільки його Слово заохочує «любити один одного» (Римлян 13:8). Але є ще інші причини того, чому слід ‘ходити в любові’.

Чому любов необхідна

4, 5. Чому важливо виявляти до співвіруючих саможертовну любов?

⁴ Чому важливо виявляти любов до співвіруючих? Просто кажучи, любов є самою суттю справжнього християнства. Без любові існування тісних узів між християнами не можливе. Більш того, без любові ми б не мали жодної цінності в очах Єгови. Розгляньмо, як підкреслює ці істини Боже Слово.

⁵ В останню ніч свого земного життя Ісус сказав учням: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:34, 35). «Як Я вас полюбив»... Авжеж, ми отримали наказ любити так, як любив Ісус. У 29-му розділі цієї книжки зазначалося, що Ісус подав найліпший приклад саможертовної любові, оскільки ставив потреби та інтереси інших вище своїх. Ми також повинні виявляти безкорисливу любов, причому так, щоб її помічали навіть люди поза християнським збором. Саможертовна братерська любов є ознакою, яка допомагає розпізнати правдивих послідовників Христа.

6, 7. а) Звідкіля ми знаємо, що Слово Єгови ставить наголос на необхідності виявляти любов? б) На якій любові зосереджується Павло в 1 Коринтян 13:4—8?

⁶ А що, коли нам не вистачає любові? «Коли я... любови не маю,— сказав апостол Павло,— то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий» (1 Коринтян 13:1). Гудячий бубон видає неприємний звук. А який звук походить від куска дзвінкої міді? Інші переклади вживають вислів «кімвал, що бринчить» або «брязкітливий кімвал». Які ж влучні порівняння! Той, хто не любить, подібний до музичного інструмента, який видає гучний, деренчливий звук. Такий звук швидше викликає відразу, аніж відчуття приємності. Хіба особа, яка не виявляє любові, може мати з кимось близькі стосунки? Павло також сказав: «Коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю,— то я ніщо» (1 Коринтян 13:2). Лишень уявіть: людина без любові є «ніщо», хоч би які діла вона чинила! Хіба це не свідчить про те, що у Слові Єгови ставиться наголос на необхідності виявляти любов?

⁷ Як же показувати любов у стосунках з ближніми? Аби відповісти на це запитання, розгляньмо Павлові слова з 1 Коринтян 13:4—8. У цих віршах не говориться ані про Божу любов до нас, ані про нашу любов до Бога. Павло радше зосереджується на тому, як нам любити одні одних. Він коротко описав, якою любов є і якою вона не є.

Якою любов є

8. Як довготерпеливість допоможе нам підтримувати добрі стосунки з ближніми?

⁸ «Любов довготерпить». Довготерпіти — означає терпеливо зносити ближніх (Колосян 3:13). Хіба нам не потрібне таке терпіння? Оскільки ми, недосконалі люди, служимо пліч-о-пліч, немає нічого дивного в тому, що час від часу наші християнські брати дратують нас, а ми їх. Але терпеливість та стриманість допоможуть давати собі раду з невеликими «подряпинами», яких нам хтось завдає, і при цьому не порушувати миру в зборі.

9. Як можна виявляти доброту?

⁹ «Любов добра» (СМ). Про доброту свідчать корисні вчинки та чуйні слова. Любов спонукує шукати можливостей, щоб виявляти доброту, особливо тим, хто її потребує найбільше. Наприклад, коли старенький співвіруючий почувається самотнім, його належить відвідати й підбадьорити. Допомоги може потребувати також одинока матір або сестра, яка живе в релігійно поділеному домі. А хворого або того, хто переживає якесь нещастя, потішить добре слово вірного друга (Приповістей 12:25; 17:17). Якщо ми з власної ініціативи виявляємо таку доброту, то цим засвідчуємо щирість нашої любові (2 Коринтян 8:8).

10. Як любов допомагає нам говорити правду та обстоювати її навіть тоді, коли це нелегко?

¹⁰ «Любов... тішиться правдою». В іншому перекладі говориться: «Любов... з радістю займає сторону правди». Любов спонукує нас ‘говорити правду один одному’ та обстоювати її (Захарія 8:16). Якщо, скажімо, людина, котру ми любимо, вчинила серйозний гріх, любов до Єгови й особи, яка провинилася, допоможе нам дотримуватися Божих норм, а не приховувати правопорушення, шукати йому виправдання чи навіть говорити неправду. Слід зазначити, що визнати всі факти не завжди легко. Але якщо ми бажаємо дорогій нам людині добра, то подбаємо, аби вона прийняла картання від нашого велелюбного Бога і зробила відповідні кроки (Приповістей 3:11, 12). Маючи любов, ми, християни, також «в усьому бажаємо поводитись чесно» (Євреїв 13:18, Дерк.).

11. Як належить ставитися до прогріхів співвіруючих з огляду на те, що любов «усе зносить»?

¹¹ «Любов... усе зносить». Буквальне значення цього вислову — «усе покриває» («Підрядковий переклад Царства», англ.). У 1 Петра 4:8 говориться: «Любов покриває багато гріхів». Християнин, який керується любов’ю, не прагне виставляти напоказ усі недосконалості та прогріхи своїх християнських братів. Дуже часто помилки співвіруючих незначні і їх можна покрити любов’ю (Приповістей 10:12; 17:9).

12. Як апостол Павло показав, що вірив у найліпше стосовно Филимона і чого можна навчитися з прикладу Павла?

¹² «Любов... вірить у все». В іншому перекладі говориться, що любов «завжди готова вірити в найліпше». Ми не виявляємо безпідставної підозрілості до співвіруючих, сумніваючись у всіх їхніх спонуках. Любов допомагає «вірити в найліпше» стосовно наших братів і довіряти їмa. Розгляньмо приклад, записаний у Посланні Павла до Филимона. У цьому листі Павло заохотив Филимона доброзичливо прийняти раба-втікача Онисима, який став християнином. Він не змушував Филимона, а з любов’ю просив. Павло виразив упевненість, що Филимон вчинить правильно: «Я пишу тобі, маючи впевненість, що ти послухаєшся, і знаю, що ти зробиш навіть більше, ніж я кажу» (вірш 21, СМ). Коли ми, спонукані любов’ю, виявляємо братам таке довір’я, то заохочуємо їх робити все якнайліпше.

13. Як належить показувати, що ми сподіваємося від наших братів найліпшого?

¹³ «Любов... сподівається всього». Любов не тільки довіряє, вона ще й надіється. Оскільки ми любимо наших братів, то сподіваємося від них найліпшого. Коли, приміром, брат учинить «хибний крок перед тим, як усвідомить це», ми надіємось, що він позитивно зреагує на зусилля, які з любов’ю робляться для його виправлення (Галатів 6:1, НС). Також ми сподіваємось, що ті, хто ослаб у вірі, видужають. До таких осіб ми ставимось терпеливо, роблячи все можливе, щоб допомогти їм зміцнитися у вірі (Римлян 15:1; 1 Солунян 5:14). Навіть якщо дорога нам особа збивається з правильного шляху, ми не втрачаємо надії, що колись вона спам’ятається і, подібно до блудного сина з Ісусової притчі, повернеться до Єгови (Луки 15:17, 18).

14. Як може випробовуватись наша витривалість у зборі і як любов допоможе правильно ставитись до таких випробувань?

¹⁴ «Любов... усе терпить». Витривалість допомагає залишатися непохитними, коли стикаємось з розчаруваннями чи труднощами. Наша витривалість випробовується не тільки поза збором. Часами це стається і в зборі. Брати іноді розчаровують нас своїми недосконалостями. Нам може завдати болю необдумане зауваження (Приповістей 12:18). Можливо, якась справа у зборі вирішується не так, як ми хотіли б того. Або нас розстроює поведінка шанованого всіма брата і ми думаємо: «Невже християнин може так поводитись?» Чи через це ми відійдемо від збору і припинимо служити Єгові? Ні, якщо любимо! Авжеж, завдяки любові недоліки брата не стануть для нас такими великими, що не дадуть побачити добре в ньому чи у зборі. Любов допомагає залишатися вірними Богові та підтримувати збір, незважаючи на будь-які слова чи вчинки недосконалих людей (Псалом 119:165).

Якою любов не є

15. Що таке заздрість і як любов допомагає уникати цього руйнівного почуття?

¹⁵ «Любов... не заздрить». Причиною заздрості може бути те, що мають ближні,— багатство, благословення або здібності. Заздрість — себелюбне, руйнівне почуття. Коли дозволимо їй розвинутись, це може порушити мир у зборі. Що допоможе чинити опір притаманній нам схильності до «заздрощів»? (Якова 4:5, Хом.). Коротко кажучи, любов. Ця цінна риса допоможе нам радіти з тими, хто, як нам здається, має в житті те, чого не маємо ми (Римлян 12:15). Коли когось хвалять за якусь незвичайну здібність або видатне досягнення, любов спонукує нас не сприймати це як особисту образу.

16. Чому ми не будемо вихвалятися тим, що робимо в служінні Єгові, якщо по-справжньому любимо братів?

¹⁶ «Любов не величається, не надимається». Любов не дозволяє хизуватися своїми талантами або досягненнями. Якщо по-справжньому любимо братів, то чи будемо постійно величатися, тобто вихвалятися, своїми успіхами в служінні або привілеями в зборі? Таке вихваляння знеохочує інших, змушуючи їх почуватися нижчими в порівнянні з нами. Любов не дозволить хвастати тими привілеями, які у служінні нам доручив Бог (1 Коринтян 3:5—9). Зрештою, любов «не надимається», або, як говорить один переклад, «не плекає пихатих думок про власну важливість». Любов стримує нас, щоб ми не розвивали високої думки про себе (Римлян 12:3).

17. Яку увагу ми виявлятимемо до інших, керуючись любов’ю, і якої поведінки слід уникати?

¹⁷ «Любов... не поводиться непристойно» (СМ). Якщо людина поводиться непристойно, її вчинки ганебні та образливі. Такій особі бракує любові, оскільки вона зовсім не дбає про почуття та благополуччя ближніх. Що ж нас спонукує бути уважними? Доброзичливість, одна з граней любові. Любов заохочує мати хороші манери, побожну поведінку та поважати співвіруючих. Вона не дозволить зайнятися «ганебною поведінкою», тобто всім тим, що шокувало б чи ображало християнських братів (Ефесян 5:3, 4, НС).

18. Чому той, хто любить, не наполягатиме на своєму?

¹⁸ «Любов... не шукає тільки свого». В іншому перекладі говориться: «Любов не наполягає на своєму». Той, хто любить, не наполягає на своєму, начебто його думка завжди правильна. Така людина не буде маніпулювати ближніми, використовуючи свою здатність переконувати, аби здобути перемогу над тими, хто думає по-іншому. Така впертість — це свого роду вияв гордості, а Біблія говорить: «Перед загибіллю гордість буває» (Приповістей 16:18). Якщо ми дійсно любимо своїх братів, то поважатимемо їхні погляди і, коли можливо, будемо готові поступитись. Це узгоджується зі словами Павла: «Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен — для ближнього» (1 Коринтян 10:24).

19. Як любов допомагає нам правильно реагувати, коли нас ображають?

¹⁹ «Любов... не рветься до гніву, не думає лихого [«не веде лічби кривді», НС]». Любов не піддається швидко гніву, коли хтось скаже чи зробить щось неналежне. Звичайно, якщо нас ображають, ми розстроюємось, і це нормально. Але навіть коли наш гнів виправданий, любов не дозволить залишатися розгніваними (Ефесян 4:26, 27). Ми не будемо лічити образливі слова або вчинки, немов записуючи їх у символічну реєстраційну книгу, аби не забути. Натомість любов спонукує наслідувати нашого люблячого Бога. З 26-го розділу ми побачили, що Єгова прощає, коли для цього є вагома підстава. Прощаючи, він забуває — не пригадуватиме нам гріхів у майбутньому. Які ж ми вдячні, що Єгова не веде лічби кривді!

20. Як слід реагувати, коли співвіруючий потрапив у пастку гріха і в результаті страждає?

²⁰ «Любов... не радіє з неправди». В іншому перекладі говориться: «Любов... не злорадіє з приводу чужих гріхів». А ось що каже ще один переклад: «Любов ніколи не тішиться з чужих помилок». Любов не знаходить жодного задоволення в неправді, тобто неправедності, тому ми не применшуємо серйозності будь-якого аморального вчинку. Як ми реагуємо, коли співвіруючий потрапив у пастку гріха і в результаті страждає? Любов не дозволить радіти, кажучи: «Так йому й треба!» (Приповістей 17:5). Але коли брат, який провинився, робить правильні кроки, щоб видужати після духовного падіння, ми тішимось.

«Найкращий шлях»

21—23. а) Що мав на увазі Павло, сказавши, що «ніколи любов не перестає»? б) Яке питання розглядатиметься в останньому розділі?

²¹ «Ніколи любов не перестає». Що Павло мав на увазі, коли писав ці слова? З контексту бачимо, що він обговорював дари духу, які мали ранні християни. Ті дари служили ознаками, що новосформований збір мав Боже схвалення. Не всі християни могли зціляти, пророкувати чи говорити іншими мовами. Але це не було так важливо, бо чудотворні дари з часом припинилися. Залишилося щось інше — те, що міг розвивати кожний християнин. Воно було набагато важливішим і стійкішим, ніж будь-який чудотворний дар. Павло назвав це «найкращим шляхом» (1 Коринтян 12:31, СМ). Що ж то за «найкращий шлях»? Шлях любові.

²² Християнська любов, описана Павлом, ‘ніколи не перестає’, а це означає, що вона ніколи не закінчиться. Правдивих Ісусових послідовників і до сьогодні можна розпізнати по саможертовній братерській любові. Хіба ми не бачимо доказів такої любові у зборах поклонників Єгови по цілому світові? Ця любов триватиме вічно, бо Єгова обіцяє дати своїм вірним слугам вічне життя (Псалом 37:9—11, 29). Тож і далі робімо все, аби ‘ходити в любові’. Завдяки цьому ми зазна́ємо більше щастя, яке походить від давання. Крім того, ми цілу вічність будемо жити, а значить, і любити, наслідуючи нашого велелюбного Бога Єгову.

²³ Це останній розділ з частини, в якій обговорюється любов. У ньому ми розглянули, як виявляти любов одні до одних. Але з огляду на те, що ми отримуємо стільки благ завдяки любові Єгови, а також завдяки його силі, справедливості та мудрості, було б добре запитати себе: «Як мені показувати Єгові, що я дійсно люблю його?» Це питання розглядатиметься в останньому розділі.

1—3. а) Чого можна навчитися про людську вдачу, спостерігаючи за поведінкою батьків та реакцією їхнього дитинчати? б) Що зазвичай відбувається, коли хтось виявляє нам любов, і яке важливе запитання варто поставити собі?

СКІЛЬКИ радості приносить батькам усмішка їхнього немовлятка! Часто вони низько-низько схиляються над дитятком, ніжно щось йому говорять та усміхаються. Їм дуже хочеться побачити, як зреагує маля. І от на його щічках починають з’являються ямочки, губки розтягуються і виходить пречудова усмішка. Здається, цим милим усміхом немовлятко по-своєму виражає любов, яка зароджується в його серденьку у відповідь на любов батьків.

² Усмішка немовляти нагадує нам про істотну особливість людської вдачі. На любов ми природно відповідаємо любов’ю. Людину створено саме такою (Псалом 22:10). З плином часу ми реагуємо на любов вже більш зріло. Можливо, пригадуєте, як батьки, родичі чи друзі виявляли до вас любов, коли ви були ще маленькими. У вашому серці зародилися теплі почуття, з часом вони зросли і дали плід — перетворились у вчинки. Ви навчилися відповідати любов’ю на любов. Чи у вас подібно розвиваються стосунки з Єговою?

³ У Біблії говориться: «Ми любимо, бо він перший полюбив нас» (1 Івана 4:19, Хом.). Перші три частини цієї книжки нагадали, що Бог Єгова виявляє свою силу, справедливість та мудрість задля вашого блага і робить це з любов’ю. А четверта частина запевнила, що Бог безпосередньо показує любов до всього людства та до вас зокрема і робить це дивовижними способами. І тут виникає одне запитання. Це, можна сказати, найважливіше запитання, яке варто поставити собі: «Як я повинен відповідати на любов Єгови?»

Що значить любити Бога

4. По чому видно, що люди спантеличені та не знають, як любити Бога?

⁴ Єгова, Першоджерело любові, чудово знає: любов володіє величезною силою — вона здатна розкривати в людях найліпші риси. Тому, незважаючи на впертий, бунтарський дух невірних земних дітей, Бог був упевнений, що декотрі з них відгукнуться на його любов. Мільйони мешканців землі так і зробили. На жаль, релігії нинішнього зіпсованого світу спантеличують людей, і ті не знають, як їм любити Бога. Багато осіб кажуть: «Я люблю Бога», але, здається, вони вважають, що таку любов достатньо засвідчити лише на словах. Любов до Бога справді може починатися просто зі слів, подібно як любов немовляти до батьків спершу виявляється тільки в його усмішці. Однак любов дорослої людини — це щось більше.

5. Що Біблія називає любов’ю до Бога і чому ми з готовністю погоджуємося з цим?

⁵ Єгова пояснює, що означає любити його. Боже Слово говорить: «То любов Божа [«любов до Бога», Хом.], щоб ми додержували Його заповіді». Отже, любов до Бога потрібно виявляти на ділі. Правда, багатьом людям важко погодитися з тим, що необхідно бути слухняними. Але далі в цьому вірші стоять такі доброзичливі слова: «Його ж заповіді не тяжкі» (1 Івана 5:3). Принципи і закони Єгови призначені не для того, щоб гнітити, а щоб нести добро (Ісаї 48:17, 18). У Слові Бога міститься багато принципів, які допомагають наближатися до Нього. Як саме? Розгляньмо три галузі наших стосунків з Богом: спілкування, поклоніння і наслідування.

Спілкування з Єговою

6—8. а) Завдяки чому можна чути Єгову? б) Як прочитане зі Святого Письма може оживати в нашій уяві?

⁶ Перший розділ цієї книжки починається такими словами: «Уявіть собі, що ви розмовляєте з Богом». Як ми вже довідалися, це не якась там фантазія. Мойсей, по суті, розмовляв з Богом. А що сказати про нас? Тепер Єгова не посилає на землю ангелів, щоб спілкуватися з людьми. Але нині він промовляє до нас, користуючись чудовими засобами. То як можна почути Єгову?

⁷ Оскільки «усе Писання Богом надхнене», то ми чуємо голос Єгови, коли читаємо його Слово, Біблію (2 Тимофія 3:16). Тому псалмоспівець заохочував слуг Бога Єгови читати Божі слова «вдень та вночі» (Псалом 1:1, 2, НС). Це вимагає від нас неабияких зусиль. Але такі зусилля окупляться сторицею. Як говорить 18-й розділ цієї публікації, Біблія є, так би мовити, цінним листом від нашого небесного Батька. Тому читання того листа не слід вважати чимось буденним, звичайним. Слова з Писань повинні оживати в нашій уяві. Що для цього потрібно?

⁸ Читаючи біблійні уривки, малюйте в уяві події, про які вони розповідають. Намагайтеся бачити в біблійних персонажах реальних людей. Пробуйте зрозуміти, якого вони походження, за яких обставин жили і які спонуки ними керували. Глибоко роздумуйте над прочитаним, ставте собі такі запитання: «Що цей уривок говорить мені про Єгову? Яку Божу рису тут підкреслено? Якого принципу Єгова хоче мене навчити і як його застосовувати у своєму житті?» Читайте, розмірковуйте і втілюйте прочитане в життя. Тоді Боже Слово стане для вас живим (Псалом 77:13; Якова 1:23—25).

9. Хто такий «вірний і мудрий раб» і чому важливо уважно слухати цього «раба»?

⁹ Єгова також спілкується з нами через «вірного і мудрого раба». Як передрік Ісус, невелика група помазаних духом чоловіків-християн отримала завдання давати «поживу своєчасно» у ці важкі останні дні (Матвія 24:45—47). Читаючи літературу, яка допомагає набувати точного біблійного знання, і відвідуючи християнські зібрання та конгреси, ми споживаємо духовний харч, приготований тим рабом. Оскільки це раб Христа, то мудро зважати на такі Ісусові слова: «Пильнуйте, як слухаєте» (Луки 8:18). Ми слухаємо уважно, бо визнаємо: Єгова спілкується з нами зокрема через вірного раба.

10—12. а) Чому молитва є чудовим даром від Єгови? б) Які молитви подобаються Єгові і чому можна бути впевненими, що він цінує їх?

¹⁰ А як щодо нашого спілкування з Богом? Чи можливо з ним розмовляти? Думка про це викликає благоговійний трепет. Якби ви захотіли звернутися до найвпливовішої людини у своїй державі, щоб розповісти їй про особисті турботи, чи легко було б потрапити до неї на прийом? Іноді вже сама спроба зробити це грозить бідою! У часи Естер та Мордехая людину, яка наблизилася до перського монарха без його запрошення, могли стратити (Естер 4:10, 11). А тепер уявіть, що ви приступаєте до Владики Усесвіту, порівняно з яким навіть наймогутніші люди — «немов та сарана» (Ісаї 40:22). Чи ми повинні надмірно боятися Бога і через це не звертатися до нього? Звичайно ж, ні!

¹¹ Єгова забезпечив простий і доступний для всіх засіб, який допомагає наблизитися до нього. Це молитва. Навіть маленька дитина може з вірою молитися до Єгови, звертаючись до нього в ім’я Ісуса (Івана 14:6; Євреїв 11:6). Крім того, завдяки молитві можна виразити свої найпотаємніші думки й почуття, навіть ті болісні, незрозумілі для нас самих, що їх важко передати словами (Римлян 8:26). Не намагаймося справити на Єгову враження поетичною, вишуканою мовою чи довгими, багатослівними молитвами (Матвія 6:7, 8). Але пам’ятаймо: Бог не встановлює обмежень стосовно довжини й частоти наших молитов. Його Слово навіть заохочує: «Безперестанку моліться» (1 Солунян 5:17).

¹² Лише про Єгову говориться, що він ‘молитви вислухує’; і слухає він їх зі щирим співчуттям (Псалом 65:3). Чи Бог просто терпить молитви своїх вірних слуг? Ні. Вони приносять йому радість. У Божому Слові їх прирівняно до фіміаму: коли він горить, то вгору здіймається дим з духмяними пахощами (Псалом 141:2, Дерк.; Об’явлення 5:8, Дерк.; 8:4, Дерк.). Хіба ж не потішає думка про те, що наші щирі молитви також здіймаються до неба й подобаються Всевладному Господеві? Тож, якщо хочете наблизитися до Єгови, смиренно моліться до нього. Робіть це часто, щодня. Виливайте перед ним своє серце й нічого не замовчуйте (Псалом 62:9). Діліться зі своїм небесним Батьком турботами і радощами, заносьте йому подяку та хвалу. Завдяки цьому узи, які з’єднують вас, ставатимуть дедалі міцнішими.

Поклоніння Єгові

13, 14. Що означає поклонятися Єгові і чому робити це доречно?

¹³ Спілкуючись з Богом Єговою, ми не лише слухаємо та говоримо, як це буває у випадку з нашими друзями чи родичами. Насправді ми поклоняємося Єгові, з благоговінням віддаючи йому шану, якої він по праву заслуговує. Правдиве поклоніння — це спосіб цілого нашого життя. Завдяки такому поклонінню ми виявляємо щиру любов до Єгови і відданість йому; воно об’єднує всіх вірних створінь Єгови — як небесних, так і земних. Апостол Іван у видінні чув, як ангел дав такий наказ: «Вклоніться [«покланяйтесь», Кул.] Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела» (Об’явлення 14:7).

¹⁴ Чому ми повинні поклонятися Єгові? Поміркуймо про Божі риси, описані в цій книжці,— про святість, силу, стриманість, справедливість, мужність, милосердя, мудрість, смирення, любов, співчуття, про відданість та доброту. Ми довідалися, що Єгова дає досконалий і найвеличніший взірець того, як виявляти всі ті цінні риси. Намагаючись скласти загальне уявлення про риси Єгови, ми розуміємо, що він не тільки чудова, гідна хвали Особа. Він має незрівнянну славу і незмірно вищий від нас (Ісаї 55:9). Поза всяким сумнівом, Єгова справедливо посідає становище Суверена і, безперечно, гідний нашого поклоніння. То як же слід поклонятися йому?

15. Як поклонятися Єгові «в дусі та в правді» і яку нагоду дають нам християнські зібрання?

¹⁵ Ісус сказав: «Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Івана 4:24). Щоб поклонятися Богові «в дусі», ми повинні мати його дух і керуватися ним. Також наше поклоніння мусить узгоджуватися з правдою — точним знанням, що міститься в Божому Слові. Завжди, коли збираємось зі своїми співпоклонниками, ми маємо чудову нагоду поклонятися Єгові «в дусі та в правді» (Євреїв 10:24, 25). Тож коли співаємо Єгові пісень хвали, спільно звертаємось до нього в молитві та обговорюємо його Слово, то виявляємо до нього любов і беремо участь у чистому поклонінні.

16. У чому полягає один з найважливіших наказів, даних правдивим християнам, і що спонукує нас виконувати його?

¹⁶ Ми також поклоняємось Єгові, коли розповідаємо про нього іншим людям, тобто публічно заносимо йому хвалу (Євреїв 13:15). Проповідування доброї новини про Царство Єгови — це один з найважливіших наказів, даних правдивим християнам (Матвія 24:14). Ми з ревністю виконуємо цей наказ, оскільки любимо Єгову. А коли роздумуємо над тим, як «бог цього віку», Сатана Диявол, «засліпив розум» невіруючих, розпускаючи ганебну брехню про Єгову, то хіба це не спонукує нас служити Свідками для Бога і спростовувати такі наклепи? (2 Коринтян 4:4; Ісаї 43:10—12). Чи не відчуваємо ми, як зростає наше бажання розповідати про Єгову іншим, коли розмірковуємо над його чудовими рисами? Дійсно, допомагати ближнім пізнавати нашого небесного Батька і любити його так, як ми,— це найбільший привілей.

17. Що ще входить у поклоніння Єгові і чому ми повинні поклонятися йому в непорочності?

¹⁷ У поклоніння Єгові входить не лише вищезгадане. Поклоніння торкається кожної грані нашого життя (Колосян 3:23). Якщо ми справді визнаємо, що Єгова — наш Всевладний Господь, то намагатимемось завжди виконувати його волю: в сімейному житті, на світській роботі, у стосунках з людьми та у вільний час. Ми докладатимемо зусиль, щоб служити Єгові «всім серцем» і бути непорочними (1 Хронік 28:9). Поклонники Єгови не можуть мати поділеного серця чи вести подвійне життя, тобто лицемірно вдавати, ніби служать Богові, і водночас продовжувати таємно чинити серйозні гріхи. Непорочність абсолютно несумісна з таким лицемірством. Любов відкидає його, як щось огидне. Зберігати своє поклоніння чистим допоможе також страх перед Богом. Біблія пов’язує таке благоговіння з постійними близькими стосунками з Єговою (Псалом 25:14, НС).

Наслідування Єгови

18, 19. Чому думка про те, що звичайні недосконалі люди можуть наслідувати Бога Єгову,— цілком реалістична?

¹⁸ Кожна частина цієї книжки завершується розділом про те, яким чином ставати «наслідувачами Богові, як улюблені діти» (Ефесян 5:1). Варто пам’ятати, що, хоча ми недосконалі, усе ж можемо вірно наслідувати Єгову в тому, як він досконало виявляє силу, справедливість, мудрість і любов. Проте чому ми впевнені, що дійсно спроможні наслідувати Всемогутнього? Значення імені Єгови показує, що він спричиняє себе ставати тим, ким потрібно для сповнення своїх намірів. Ця здатність Єгови, безумовно, вселяє в нас благоговіння, але чи людям зовсім не під силу наслідувати Єгову? Ні, вони можуть робити це.

¹⁹ Ми створені за образом Бога (Буття 1:26). Тому людина відрізняється від усіх інших створінь на землі. Наша поведінка формується не лише під впливом інстинкту, спадковості або оточення. Єгова дав нам цінний дар — свободу волі. Попри обмеження і недоліки, ми вільні вибирати, якими станемо. Чи ти хочеш бути мудрою, справедливою, сповненою любові особою, яка належно користується своєю силою та владою? За допомогою духу Єгови ти можеш стати саме таким! Подумай, скільки добра ти чинитимеш завдяки цьому.

20. Яке добро ми чинимо, якщо наслідуємо Єгову?

²⁰ Ти будеш догоджати своєму небесному Батькові, потішаючи його серце (Приповістей 27:11). Оскільки він розуміє людські обмеження, ти навіть можеш «подобатися йому в усьому» (Колосян 1:9, 10, Хом.). Якщо й далі розвиватимеш добрі риси, наслідуючи свого любого Батька, то отримаєш великий привілей. У темному, відчуженому від Бога світі ти будеш носієм світла (Матвія 5:1, 2, 14). Ти посприяєш тому, що люди на землі будуть бачити відображення славетних рис Єгови. Яка ж це честь!

«Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас»

21, 22. Яка нескінченна подорож чекає всіх тих, хто любить Єгову?

²¹ Це просте вищенаведене заохочення, записане в Якова 4:8, є не лише кінцевою метою. Це безперервна подорож. Їй не буде кінця доти, доки залишатимемось вірними. Ми ніколи не перестанемо наближатися до Єгови. По суті, ми завжди будемо довідуватись про нього щось нове. Не думаймо, ніби ця книжка розповіла про Єгову все. Вона відкриває лише край завіси над тим, що Біблія вчить про нашого Бога! І навіть у Біблії немає всього, що можна дізнатися про Єгову. Як сказав апостол Іван, коли б описати все, що зробив протягом свого земного служіння Ісус, то «сам світ не вмістив би написаних книг» (Івана 21:25). Якщо таке сказано про Сина, то наскільки ж більше це стосується Батька!

²² Навіть живучи вічно, ми ніколи не перестанемо навчатися про Єгову (Екклезіяста 3:11). Уявіть, яка перспектива лежить перед нами. Після сотень, тисяч, мільйонів, а навіть мільярдів років ми, безумовно, знатимемо про нього набагато більше, ніж нам відомо тепер. Однак ми будемо й далі відчувати, що залишаються непізнаними ще безліч дивовижних речей. Нас ніколи не покине бажання дізнаватись більше, бо ж завжди відчуватимемо те саме, що й псалмоспівець. Він сказав: «Мені ж благо приблизитись до Бога» (Псалом 73:28, Кул.). Вічне життя буде надзвичайно змістовним та різноманітним, і найцінніше в ньому — це можливість наближатися до Єгови.

23. До чого ти заохочений?

²³ Відгукнися на любов Єгови вже тепер — люби його усім серцем, усією душею, розумом та силою (Марка 12:29, 30). Люби його віддано й міцно. Нехай твої щоденні рішення — від найнезначніших до найважливіших — віддзеркалюють один провідний принцип: завжди вибирати лише той шлях, що веде до тісніших взаємин з твоїм небесним Батьком. А головне, всякчас наближайся до Єгови, і нехай він усякчас наближається до тебе — цілу вічність!

У цій частині ми розглянемо біблійні оповіді, які свідчать про те, що Єгова має силу творити, нищити, захищати й відновлювати. Розуміння того, як Бог Єгова — ‘всемогутній’ — застосовує свою «всесильність», сповнить наші серця благоговінням (Ісаї 40:26).

У нинішньому світі несправедливість дуже поширена. І вину за це здебільшого складають на Бога. Однак Біблія навчає зворушливої істини: «Любить Господь справедливість» (Псалом 37:28). У цій частині ми довідаємось, як Єгова, даючи надію всім людям, довів правдивість слів псалмоспівця.

Справжня мудрість — один з найцінніших скарбів, які варто шукати. Лише Єгова є її джерелом. У цій частині ми більше довідаємось про безмежну мудрість Бога Єгови, про якого вірний муж Йов сказав: «Він мудрий серцем» (Йова 9:4, Хом.).

З усіх рис, якими володіє Єгова, любов — найголовніша. Також вона найпривабливіша. Досліджуючи декотрі чудові грані цієї риси, яка є наче самоцвіт, ми побачимо, чому Біблія каже, що «Бог є любов» (1 Івана 4:8).