Навчайте серце боятися Єгови

«О, коли б їхнє серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні» (ПОВТОРЕННЯ ЗАКОНУ 5:29).

1. Чому ми впевнені в тому, що колись люди будуть вільні від страху?

СТРАХ переслідує людей вже багато сторіч. Через страх перед голодом, хворобами, злочинністю або війною мільйони людей перебувають у постійній тривозі. Тому в преамбулі Загальної декларації прав людини висловлюється бажання створити світ, де всі люди будуть вільні від страхуa. На щастя, сам Бог запевняє нас, що такий час настане, але не завдяки людським зусиллям. Через свого пророка Михея Єгова обіцяє, що в новому світі праведності «не буде того, хто б страшив» його народ (Михея 4:4).

2. а) Як Святе Письмо настійно закликає боятися Бога? б) Які виникають запитання, коли ми беремо до уваги свій обов’язок боятися Бога?

² Але страх також може бути позитивним. Святе Письмо неодноразово й настійно закликає Божих слуг боятися Єгови. Мойсей сказав ізраїльтянам: «Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити» (Повторення Закону 6:13). Через багато сторіч Соломон написав: «Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині» (Екклезіяста 12:13). Виконуючи працю свідчення, за якою наглядають ангели, ми також настійно закликаємо всіх людей ‘боятися Бога та славу віддавати Йому’ (Об’явлення 14:6, 7). Християни повинні не тільки боятися Єгови, але й любити його всім своїм серцем (Матвія 22:37, 38). Як ми можемо любити Бога та водночас боятися його? Чому необхідно боятися велелюбного Бога? Які блага ми отримуємо, коли розвиваємо страх Божий? Перш ніж відповісти на ці запитання, треба зрозуміти, що́ таке страх Божий і в якому розумінні цей страх є невід’ємним елементом наших стосунків з Єговою.

Благоговіння, пошана й страх

3. Що таке страх Божий?

³ Страх Божий — це почуття, яке потрібно мати християнам до свого Сотворителя. Згідно з одним визначенням, цей страх — «благоговіння й глибока пошана до Творця, а також здоровий острах не сподобатися йому». Отже, страх Божий впливає на дві особливі речі в нашому житті: ставлення до Бога й ставлення до ненависної йому поведінки. Звісно, усе це дуже важливе й варте детального розгляду. «Тлумачний словник слів Нового Завіту» (автор Вайн, англ.) вказує на те, що для християн цей благоговійний страх є «спонукою, котра контролює життя як у духовних питаннях, так і в тих, що стосуються моралі».

4. Як ми можемо розвивати почуття благоговіння й пошани до нашого Творця?

⁴ Як ми можемо розвивати почуття благоговіння й пошани до нашого Творця? Ми проймаємось благоговінням, коли бачимо мальовничий пейзаж, величний водоспад або прегарний захід сонця. Це почуття посилюється, коли віра допомагає нам бачити за такими творчими діями Божу руку. Крім того, подібно до царя Давида, ми усвідомлюємо, наскільки кожен з нас незначний у порівнянні з колосальним творивом Єгови. «Коли бачу Твої небеса — діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,— то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?» (Псалом 8:4, 5). Це глибоке благоговіння веде до пошани, яка спонукує нас дякувати Єгові та вихваляти його за все, що він робить для нас. Давид також написав: «Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!» (Псалом 139:14).

5. Чому ми повинні боятися Єгови і хто подає в цьому гарний приклад?

⁵ Почуття благоговіння й пошани породжують здоровий та шанобливий страх перед силою, котру Бог має як Творець, а також перед його владою законного Володаря Всесвіту. У видінні, яке бачив апостол Іван, ‘ті, що перемогли звірину та образа її’,— помазані послідовники Христа, воскрешені до небесного життя,— проголошують: «Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих! Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить?» (Об’явлення 15:2—4). Страх Божий, зумовлений глибокою шанобливістю перед величністю Єгови, спонукує цих співправителів Христа в небесному Царстві віддавати честь Богові — найвищому правителю. Поміркуймо над усім, що Єгова здійснює, і над тим, наскільки праведне його керівництво Всесвітом. Хіба можна сказати, що в нас немає достатньо підстав боятися його? (Псалом 2:11; Єремії 10:7).

6. Чому нам треба мати здоровий острах не сподобатися Єгові?

⁶ Але, окрім благоговіння й пошани, страх Божий має охоплювати й здоровий острах не сподобатися Богові або не послухатися його. Чому? Тому що не можна забувати: хоча Єгова «нескорий на гнів [та] многомилостивий», він «не залишає нічого без кари» (Вихід 34:6, 7, Хом.). Незважаючи на те що Єгова сердечний та милосердний, він не терпить неправедності й свідомого правопорушення (Псалом 5:5, 6; Авакума 1:13). Особи, які обдумано й нерозкаяно чинять те, що є злом в очах Єгови, і виступають проти нього, не залишаться непокараними. Апостол Павло сказав про це так: «Страшна річ — упасти в руки Бога Живого!» Здоровий страх перед тим, щоб не потрапити в таку ситуацію, у кінцевому підсумку є охороною для нас (Євреїв 10:31).

«До Нього будете линути»

7. Які у нас є причини покладатися на рятівну силу Єгови?

⁷ Вірі й довір’ю до Єгови передують благоговійний страх Божий та чітке усвідомлення його колосальної сили. Подібно як немовля почувається захищеним біля свого батька, так і ми почуваємося безпечно та впевнено під керівництвом Єгови. Візьміть до уваги реакцію ізраїльтян після того, як Єгова вивів їх з Єгипту: «І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті,— і став боятися той народ Господа! І ввірував він у Господа» (Вихід 14:31). Випадок з Єлисеєм також засвідчує, що «ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його,— і визволює їх» (Псалом 34:8; 2 Царів 6:15—17). Сучасна історія народу Єгови, та й сам наш життєвий досвід, підтверджують, що Бог справді використовує свою силу заради тих, хто служить йому (2 Хронік 16:9). Тому ми починаємо розуміти, що «у Господньому страхові — сильна надія» (Приповістей 14:26).

8. а) Чому страх Божий спонукує нас ходити шляхами Єгови? б) Поясніть, як ми повинні «линути» до Єгови.

⁸ Здоровий страх перед Богом не тільки сприяє довір’ю до Єгови, але й спонукує нас ходити його шляхами. Коли Соломон присвячував храм, він молився до Єгови: «Щоб вони [ізраїльтяни] боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим!» (2 Хронік 6:31). Ще до того Мойсей заохочував ізраїльтян: «За Господом, Богом вашим, будете ходити, і Його будете боятися, і заповіді його будете виконувати, і голосу Його будете слухатися, і Йому будете служити, і до Нього будете линути» (Повторення Закону 13:5). Як видно із цих вı́ршів, бажання ходити шляхами Єгови й «линути», або горнутися, до нього походить від довір’я до Бога. Божий страх спонукує нас слухатися Єгови, служити йому і горнутися до нього, так само як малюк горнеться до свого батька, якому повністю довіряє (Псалом 63:9; Ісаї 41:13).

Любити Бога — це боятися його

9. Який є зв’язок між любов’ю до Бога та страхом перед ним?

⁹ З біблійного погляду страх перед Богом у жодному разі не виключає любові до нього. Навпаки, ізраїльтяни отримали наказ «боятися Господа... ходити всіма Його дорогами, і любити Його» (Повторення Закону 10:12). Отже, страх перед Богом та любов до нього тісно пов’язані. Страх перед Богом спонукує нас ходити його шляхами, а це у свою чергу свідчить про нашу любов до нього (1 Івана 5:3). І це логічно: коли ми любимо особу, то відповідно боїмося робити їй боляче. Своїм бунтарством у пустелі ізраїльтяни завдавали болю Єгові. Звичайно, ми не хочемо робити нічого, що могло б засмутити нашого небесного Отця (Псалом 78:40, 41, Хом.). Оскільки Єгова «любить тих, хто боїться Його», своєю слухняністю і вірністю ми потішаємо його серце (Псалом 147:11; Приповістей 27:11). Любов до Бога спонукує нас тішити його, страх же перед Богом стримує нас від вчинків, які роблять йому боляче. Ці риси не суперечать собі, а доповнюють одна одну.

10. Як Ісус виявив, що він знаходив насолоду в страху Єгови?

¹⁰ Життєвий шлях Ісуса Христа чітко показує, як ми можемо любити й водночас боятися Бога. Пророк Ісая написав про Ісуса: «Спочине на Нім Дух Господній,— дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та страху Господнього, Його уподобання — в страху Господньому» (Ісаї 11:2, 3). За словами цього пророцтва, Божий дух спонукував Ісуса боятися свого небесного Отця. Крім того, ми бачимо, що такий страх зовсім не був обтяжливим, а, навпаки, приносив йому радість. Ісус знаходив насолоду у виконанні Божої волі, а також прагнув догоджати Єгові, навіть за найтяжчих обставин. Незадовго до страти на стовпі мук він сказав Єгові: «Не як Я хочу, а як Ти» (Матвія 26:39). Через цей побожний страх Єгова вислухав благання свого Сина, зміцнив і визволив його з тенет смерті (Євреїв 5:7).

Вчіться боятися Єгови

11, 12. а) Чому нам потрібно вчитися страху Божого? б) Як Ісус навчає нас боятися Єгови?

¹¹ На відміну від інстинктивного трепету, який ми відчуваємо, коли спостерігаємо за могутністю і величністю природи, страх Божий не приходить автоматично. Ось чому Більший Давид, Ісус Христос, пророчо запрошує нас: «Ходіть, діти, послухайте мене,— страху Господнього я вас навчу!» (Псалом 34:12). Як ми можемо навчитися від Ісуса страху перед Єговою?

¹² Ісус навчає нас боятися Єгови, допомагаючи зрозуміти чудову особистість нашого небесного Отця (Івана 1:18). Приклад самого Ісуса виявляє те, як Бог думає і як ставиться до інших, бо Ісус досконало відображає особистість свого Отця (Івана 14:9, 10). Крім того, завдяки Ісусовій жертві ми отримуємо доступ до Єгови, коли молимося про прощення наших гріхів. Цей винятковий вияв милосердя Бога є могутньою причиною, чому нам потрібно боятися його. Псалмоспівець написав: «В Тебе пробачення, щоб боятись тебе» (Псалом 130:4).

13. Які кроки, чітко виділені в книзі Приповістей, допоможуть нам боятися Єгови?

¹³ Книга Приповістей чітко виділяє декілька кроків, які допоможуть нам розвинути побожний страх. «Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом... тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання» (Приповістей 2:1—5). Отже, щоб боятися Бога, ми повинні вивчати його Слово, щиро намагатися зрозуміти настанови з Біблії та приділяти велику увагу її порадам.

14. Як ми можемо дотримуватися наказу, котрий одержали царі Ізраїлю?

¹⁴ Кожному цареві стародавнього Ізраїлю було наказано власноруч переписати Закон і ‘читати його усі дні свого життя, щоб він учився боятися Господа, Бога свого, щоб додержувати всіх слів цього Закону’ (Повторення Закону 17:18, 19). Якщо ми хочемо навчитися страху Єгови, для нас також є важливим читати й вивчати Біблію. Застосовуючи біблійні принципи у своєму житті, ми поступово набуваємо мудрість і знання від Бога. Ми починаємо ‘розуміти страх Господній’, оскільки бачимо позитивні результати такого страху в нашому житті й дорожимо своїми стосунками з Богом. Крім того, регулярно збираючись із співвіруючими, як молоді, так і старші можуть прислуха́тися до навчання від Бога, навчатися страху Єгови та ходити його шляхами (Повторення Закону 31:12).

Щасливі усі, хто боїться Єгови

15. Як страх перед Богом пов’язаний з нашим поклонінням йому?

¹⁵ З вищезазначеного ми можемо зрозуміти, що страх Божий — це благоговійний склад розуму, який кожен повинен розвивати, бо він є невід’ємною частиною нашого поклоніння Єгові. Він допомагає нам повністю покладатися на Бога, ходити його шляхами та горнутися до нього. Страх перед Богом може також спонукувати нас, як спонукував Ісуса Христа, виконувати свою обітницю присвячення тепер і цілу вічність.

16. Чому Єгова заохочує нас боятися його?

¹⁶ Божий страх не є хворобливий та надмірно обтяжливий. «Блажен кожен, хто боїться Господа, хто ходить путями Його»,— запевняє Біблія (Псалом 128:1). Єгова заохочує боятися його, оскільки він знає, що цей страх охоронятиме нас. Сердечну турботу Бога можна побачити теж в його словах до Мойсея: «О, коли б їхнє [ізраїльтян] серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні, щоб було добре їм та синам їхнім навіки!» (Повторення Закону 5:29).

17. а) Які блага нам приносить страх Божий? б) Які складові побожного страху ми розглянемо в наступній статті?

¹⁷ Те саме стосується і нас. Якщо ми навчатимемо своє серце боятися Бога, нам буде щастити. Як? По-перше, такий склад розуму подобатиметься Богові й наблизить нас до нього. Давид на власному досвіді пересвідчився, що Єгова «учинить волю тих, які його бояться; заклик їхній почує і спасе їх» (Псалом 145:19, Хом.). По-друге, побожний страх піде нам на благо, бо він вплине на наше ставлення до зла (Приповістей 3:7). У наступній статті ми дослідимо, як цей страх охороняє нас від духовної небезпеки, й розглянемо декотрі біблійні приклади чоловіків, котрі боялися Бога та відверталися від зла.

[Примітка]

Бійтеся Єгови й чиніть його заповіді

«Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині [«це ввесь обов’язок людини», НС]!» (ЕККЛЕЗІЯСТА 12:13).

1, 2. а) Як страх може захищати нас фізично? б) Чому мудрі батьки намагаються прищепити здоровий страх своїм дітям?

«ТАК само як хоробрість наражає життя на небезпеку, страх охороняє його»,— сказав Леонардо да Вінчі. Бравада, або нерозсудлива хоробрість, осліплює людину, через що вона не бачить небезпеки, тимчасом як страх нагадує їй про необхідність бути обережною. Якщо ми, скажімо, наблизимось до краю урвиська й побачимо глибину провалля, більшість з нас інстинктивно відсахнеться. Також здоровий страх не тільки сприяє хорошим стосункам з Богом, про що ми дізналися з попередньої статті, але й захищає нас від кривди.

² Проте страху перед багатьма сучасними небезпеками потрібно вчитися. Через те що малюки не усвідомлюють, наскільки небезпечним є електрострум або вуличний рух, з ними може легко статись нещасний випадокa. Мудрі батьки намагаються прищепити здоровий страх своїм дітям, неодноразово попереджуючи їх про різні небезпеки. Батьки знають, що цей страх може навіть врятувати їхнім дітям життя.

3. Чому і як Єгова попереджає нас про духовні небезпеки?

³ Єгова так само турбується про наше благополуччя. Будучи велелюбним Батьком, він навчає нас про корисне через своє Слово та організацію (Ісаї 48:17). У програму Божого навчання входить те, що Єгова «знову й знову» попереджає нас про духовні пастки, аби ми могли розвинути здоровий страх перед такою небезпекою (2 Хронік 36:15, НС; 2 Петра 3:1). Упродовж історії можна було уникнути багатьох духовних катастроф і запобігти великому стражданню, ‘коли б серце людей було їм на те, щоб вони боялись Бога й пильнували його заповіді’ (Повторення Закону 5:29). Як у ці «тяжкі часи» ми можемо привчати своє серце боятися Бога та остерігатися духовної небезпеки? (2 Тимофія 3:1).

Відвертайтесь від зла

4. а) Яку ненависть повинні розвивати християни? б) Що думає про грішну поведінку Єгова? (Дивіться примітку).

⁴ Біблія пояснює, що «страх Господній — лихе все ненавидіти» (Приповістей 8:13). За одним біблійним словником, така ненависть — це «емоційне ставлення до осіб і речей, яким противляться, до яких відчувають відразу, презирство і з котрими не бажають мати жодного контакту чи зв’язку». Тому страх Божий охоплює внутрішню огиду або відразу до всього, що погане в очах Єговиb (Псалом 97:10). Такий страх спонукує нас відвертатися від зла, подібно як ми відсахуємося від краю урвиська, коли наш інтуїтивний страх подає сигнал тривоги. «Страх Господній відхиляє від злого»,— говорить Біблія (Приповістей 16:6, Дерк.).

5. а) Як ми можемо зміцняти свій побожний страх і ненависть до зла? б) Чого вчить нас стосовно цього історія ізраїльського народу?

⁵ Ми можемо посилювати цей здоровий страх і ненависть до зла, пам’ятаючи про згубні наслідки, які неминуче приносить гріх. Біблія запевняє нас: ми пожнемо те, що посіяли,— або те, що сіяли згідно з тілом, або те, що сіяли згідно з духом (Галатів 6:7, 8). Тому Єгова яскраво описав, що́ неминуче чекає людей, які нехтують його накази й залишають правдиве поклоніння. Без Божої охорони жорстокі й могутні сусіди поневолили б невеличкий та уразливий ізраїльський народ (Повторення Закону 28:15, 45—48). Трагічні наслідки неслухняності ізраїльтян докладно описані в Біблії «нам на науку», щоб ми взяли для себе урок і розвивали побожний страх (1 Коринтян 10:11).

6. Наведіть декотрі біблійні приклади, які можуть допомагати нам розвивати страх перед Богом? (Дивіться примітку).

⁶ Крім оповіді про трагедію цілого ізраїльського народу, у Біблії знаходимо реальні випадки з життя осіб, які піддалися заздрості, неморальності, пожадливості й гордостіc. Декотрі із цих людей прослужили Єгові багато років, але в певний критичний момент свого життя їхній страх перед Богом не був достатньо сильний, і вони пожали гіркі плоди цього. Роздуми про такі біблійні приклади можуть посилити нашу готовність не повторювати подібних помилок. Як же сумно було б, якби ми, відкидаючи Божі поради, чекали, аж поки з нами не сталася б біда! На противагу поширеному погляду людей досвід, особливо здобутий через потурання своїм бажанням,— не найліпший учитель (Псалом 19:8).

7. Кого Єгова запрошує у свій символічний намет?

⁷ Іншою важливою причиною, чому треба розвивати побожний страх, є бажання зберегти наші стосунки з Богом. Ми боїмося не сподобатися Єгові, бо високо цінуємо його дружбу. Кого Бог запросить у свій символічний намет, тобто вважатиме своїм другом? Тільки того, «хто в невинності ходить, і праведність чинить» (Псалом 15:1, 2). Якщо ми цінуємо ці привілейовані стосунки з нашим Творцем, то будемо намагатися ходити перед ним у невинності.

8. Як за днів Малахії декотрі ізраїльтяни недооцінювали дружбу з Богом?

⁸ На жаль, декотрі ізраїльтяни за днів Малахії недооцінювали дружбу з Богом. Вони не боялися Єгови та не шанували його, а приносили на його жертовник хворих і кульгавих тварин. Відсутність Божого страху вони також виявляли своїм ставленням до подружжя. Чоловіки розлучалися з дружинами свого юнацтва через дріб’язкові причини, бо хотіли одружуватися з молодшими жінками. Малахія сказав їм, що Єгова ненавидить «розвід» і що через свій зрадницький дух вони відчужились від нього. Чи ж міг Бог схвально дивитися на жертви ізраїльтян, коли жертовник був символічно орошений гіркими слізьми, які проливали їхні покинуті дружини? Побачивши таку жахливу зневагу до своїх норм, Єгова запитав: «Де страх передо Мною?» (Малахії 1:6—8; 2:13—16).

9, 10. Як ми можемо виявляти, що цінуємо дружбу з Єговою?

⁹ Сьогодні Єгова також бачить розпач багатьох невинних подружніх партнерів та їхніх дітей, які почуваються безпорадними через себелюбних та неморальних чоловіків і батьків, а навіть дружин і матерів. Це надзвичайно засмучує його. Божий друг дивитиметься на справи так, як дивиться на них Бог, і з усіх сил буде намагатися зміцняти своє подружжя, цуратися світського мислення, котре применшує важливість подружніх уз, та ‘утікатиме від розпусти’ (1 Коринтян 6:18).

¹⁰ Як у подружжі, так і в інших сферах життя ненависть до всього, що є злом у Божих очах, і глибоке цінування дружби з Єговою принесуть його прихильність і схвалення. Апостол Петро рішуче заявив: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Ми маємо багато біблійних прикладів, що виявляють, як побожний страх спонукував людей чинити правильне за різних скрутних обставин.

Троє осіб, які боялися Бога

11. За яких обставин Авраам був названий «богобійним»?

¹¹ У Біблії розповідається про одного чоловіка, якого Єгова особисто назвав своїм другом,— патріарха Авраама (Ісаї 41:8). Побожний страх Авраама був випробуваний, коли Єгова попросив цього чоловіка принести в жертву свого єдиного сина, Ісака, через якого Бог мав сповнити свою обітницю, що Авраамові нащадки стануть великим народом (Буття 12:2, 3; 17:19). Чи «друг Божий» витримає це болюче випробування? (Якова 2:23). Саме в той момент, коли Авраам заніс над Ісаком ніж, ангел Єгови сказав: «Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого» (Буття 22:10—12).

12. Чому Авраам мав побожний страх і як ми можемо виявляти подібний склад розуму?

¹² Хоча перед тим Авраам уже довів, що боїться Єгови, цього разу він виявив побожний страх у винятковий спосіб. Його готовність принести в жертву Ісака була не просто виявом шанобливого послуху, а чимось набагато більшим. Авраам був спонуканий цілковитим довір’ям до небесного Отця, що він обов’язково виконає свою обітницю, воскресивши Ісака, якщо потрібно. Павло написав, що Авраам був «зовсім певний, що Він [Бог] має силу й виконати те, що обіцяв» (Римлян 4:16—21). А чи ми готові виконувати Божу волю, навіть якщо доводиться йти на великі жертви? Чи ми повністю покладаємося на те, що така слухняність принесе довготривалі блага, і чи впевнені, що Єгова «тим, хто шукає Його... дає нагороду»? (Євреїв 11:6). Це і є справжній страх перед Богом (Псалом 115:11).

13. Чому Йосип міг по праву назвати себе чоловіком, який ‘Бога боїться’?

¹³ Дослідімо приклад ще однієї людини, яка виявляла побожний страх,— приклад Йосипа. Будучи рабом у домі Потіфара, Йосипові доводилося щодня протистояти наполяганням вчинити перелюб. Очевидно, у нього не було можливості уникнути контакту з дружиною свого господаря, яка вперто чіплялася до нього з неморальними пропозиціями. Зрештою, коли «схопила вона його», він «утік і вибіг надвір». Що ж спонукало його негайно відвернутися від зла? Безсумнівно, головним чинником був страх Божий, бажання не вчинити ‘цього великого зла й не згрішити перед Богом’ (Буття 39:7—12). Йосип міг по праву назвати себе чоловіком, який ‘Бога боїться’ (Буття 42:18).

14. Як у милосерді Йосипа відображається справжній страх перед Богом?

¹⁴ Через багато років Йосип зустрівся віч-на-віч зі своїми братами, які колись безжалісно продали його в рабство. Він міг легко використати їхню нагальну потребу в харчах, аби помститися за все зло, котре вони вчинили йому. Але деспотичне ставлення до людей не відображає страху перед Богом (Левит 25:43). Отже, коли Йосип побачив достатньо доказів того, що серце його братів змінилося, він милосердно простив їм. Як і у випадку Йосипа, побожний страх буде спонукувати нас перемагати зло добром, а також допоможе нам протистояти спокусам (Буття 45:1—11; Псалом 130:3, 4; Римлян 12:17—21).

15. Чому своєю поведінкою Йов втішав серце Єгови?

¹⁵ Ще одним прикладом чоловіка, який боявся Бога, був Йов. Єгова сказав Дияволу: «Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає» (Йова 1:8). Своєю бездоганною поведінкою Йов довгі роки втішав серце небесного Отця. Цей чоловік боявся Бога, бо знав, що такий спосіб життя правильний і найліпший. «Таж страх Господній — це мудрість,— вигукнув Йов,— а відступ від злого — це розум!» (Йова 28:28). Будучи одруженим, Йов не задивлявся на молодих жінок і не замишляв перелюбу у своєму серці. Хоча Йов був заможною людиною, він не хотів покладатися на багатства та цурався всілякого ідолопоклонства (Йова 31:1, 9—11, 24—28).

16. а) Як Йов виявляв сердечну доброзичливість? б) Як Йов показував те, що він не вагався прощати?

¹⁶ Проте страх Божий означає не лише робити добро, але й відвертатися від зла. Тому Йов щиро цікавився сліпими, кривими й бідними (Левит 19:14; Йова 29:15, 16). Він розумів, що той, «хто друга свого не пожаліє в біді, той забуває перед Могутнім страх» (Йова 6:14, Москаленко). Коли хтось не жаліє свого друга, тобто не виявляє сердечної доброзичливості до нього, це може означати, що така людина не бажає прощати або затаює злобу. Послухавшись Божого наказу, Йов помолився за своїх трьох товаришів, які завдали йому глибокого смутку (Йова 42:7—10). Чи ми можемо виявляти подібний дух прощення до співвіруючого, який чимось образив нас? Щира молитва за образника може надзвичайно допомогти нам подолати почуття образи. Читаючи про благословення, котрі Йов отримав за свій побожний страх, ми можемо уявити, ‘яку величезну доброту заховав Єгова для тих, хто боїться його’ (Псалом 31:20; Якова 5:11).

Страх перед Богом і страх перед людиною

17. Що нам може заподіяти страх перед людиною, але чому мати такий страх — недалекоглядно?

¹⁷ Тимчасом як страх перед Богом може спонукувати нас поводитись правильно, страх перед людиною може підривати нашу віру. Тому, заохочуючи апостолів бути ревними проповідниками доброї новини, Ісус сказав: «Не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні» (Матвія 10:28). Мати страх перед людиною, за словами Ісуса,— це недалекоглядно, бо люди не можуть позбавити нас перспективи на життя в майбутньому. Крім того, ми боїмося Бога, оскільки усвідомлюємо: його сила настільки колосальна, що в порівнянні з нею сила всіх народів є незначною (Ісаї 40:15). Подібно до Авраама, ми переконані, що Єгова спроможний воскресити своїх вірних слуг (Об’явлення 2:10). Тому ми з упевненістю говоримо: «Коли за нас Бог, то хто проти нас?» (Римлян 8:31).

18. Як Єгова винагороджує тих, хто боїться його?

¹⁸ Чи нашим противником є член родини, чи задирака в школі, ми переконаємося, що «у Господньому страхові — сильна надія» (Приповістей 14:26). Ми можемо молитися до Бога про силу, знаючи, що він вислухає нас (Псалом 145:19). Єгова ніколи не забуває тих, хто боїться його. Через свого пророка Малахію він запевняє нас: «Змовлялись [«говорили», Хом.] тоді один з одним і ті, хто страх перед Господом має,— і прислухавсь Господь, і почув, і перед обличчям Його була писана пам’ятна книга про тих, хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його» (Малахії 3:16).

19. Який страх зникне і який триватиме вічно?

¹⁹ Уже не за горами той час, коли всі мешканці землі поклонятимуться Єгові та зникне страх перед людиною (Ісаї 11:9). Також люди не будуть боятися голоду, хвороб і не боятимуться стати жертвою злочину та війни. Але страх перед Богом триватиме цілу вічність, бо його вірні слуги на небі й на землі будуть далі виявляти йому належну пошану, слухняність і честь (Об’явлення 15:4). Утім, візьмімо близько до серця натхнену Соломонову пораду: «Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього, бо існує майбутнє, і надія твоя не загине» (Приповістей 23:17, 18).

[Примітки]