Ходити з Богом. Перші кроки

«Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас» (ЯКОВА 4:8).

1, 2. Чому б ви сказали, що служити Єгові — це величний привілей?

ЧОЛОВІК уже багато років томився у в’язниці. Одного дня його викликали до правителя країни. Події розвивалися блискавично. В одну мить цей в’язень став слугою наймогутнішого монарха на землі. Йосип, а це був він, отримав дуже відповідальне й почесне становище. Колишній в’язень, ноги якого були заковані в кайдани, тепер ходив з царем! (Буття 41:14, 39—43; Псалом 105:17, 18).

² Сьогодні люди мають можливість служити комусь набагато вищому за єгипетського фараона. Усевишній всесвіту запрошує всіх нас служити йому. Який же це величний привілей служити Єгові, Всемогутньому Богові, й розвивати близькі взаємини з ним! У Біблії з ним асоціюється велична сила, пишнота, спокій, краса та приємність (Єзекіїля 1:26—28; Об’явлення 4:1—3). У всіх його ділах видно любов (1 Івана 4:8). Єгова ніколи не обманює (Числа 23:19). І він ніколи не розчаровує своїх вірних слуг (Псалом 18:26). Дотримуючись його праведних вимог, ми можемо втішатися щасливим, змістовним життям тепер і мати надію на вічне життя у майбутньому (Івана 17:3). Жоден людський правитель не може запропонувати нічого, що хоча б приблизно нагадувало такі благословення та привілеї.

3. Як «Ной з Богом ходив»?

³ Давно тому патріарх Ной постановив жити відповідно до Божої волі й наміру. Біблія каже про нього: «Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив» (Буття 6:9). Звичайно, Ной не буквально ходив з Єговою, оскільки «ніхто Бога ніколи не бачив» (Івана 1:18). Швидше, Ной ходив з Богом у розумінні, що він робив те, що Бог йому говорив. Оскільки Ной присвятив своє життя виконуванню волі Єгови, він мав щирі, близькі взаємини з Усемогутнім Богом. Подібно до Ноя, мільйони сьогодні ‘ходять з Богом’, живучи відповідно до порад і вказівок Єгови. Як людина може почати такий спосіб життя?

Необхідне точне знання

4. Як Єгова навчає своїх людей?

⁴ Щоб ходити з Єговою, ми спершу мусимо навчитися про нього. Пророк Ісая передрікав: «Станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я,— і полинуть до неї всі люди. І підуть численні народи та й скажуть: «Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє — з Єрусалиму» (Ісаї 2:2, 3). Так, ми можемо бути впевненими, що Єгова навчатиме усіх, хто старається ходити його дорогами. Єгова дав своє Слово, Біблію, і сам допомагає нам розуміти її. Зокрема він робить це через «вірного і мудрого раба» (Матвія 24:45—47). Єгова використовує цього ‘вірного раба’, щоб постачати духовне повчання через біблійні публікації, християнські зібрання та безплатні домашні біблійні вивчення. Бог також допомагає своїм людям розуміти його Слово за допомогою свого святого духу (1 Коринтян 2:10—16).

5. Чому біблійна правда така цінна?

⁵ Хоча ми не платимо грошей за біблійну правду, вона цінна. Досліджуючи Боже Слово, ми вчимося про самого Бога — його ім’я, особистість, наміри і стосунки з людьми. Ми також отримуємо відповіді на фундаментальні життєві питання: чому ми живемо? Чому Бог допускає страждання? Що принесе майбутнє? Чому ми старіємо й умираємо? Чи є життя після смерті? До того ж ми дізнає́мося, яка Божа воля щодо нас, тобто як нам слід жити, щоб цілковито догоджати йому. Ми дізнаємося, що його вимоги помірковані, і що вони приносять велику користь людям, які дотримуються їх. Без Божого повчання ми ніколи б не зрозуміли таких речей.

6. Яким шляхом допомагає нам іти точне біблійне знання?

⁶ Біблійна правда могутня, і вона спонукує нас робити зміни у своєму житті (Євреїв 4:12). Не маючи знання зі Святого Письма, ми могли жити тільки «за звичаєм віку цього» (Ефесян 2:2). Але точне знання з Божого Слова накреслює для нас інший шлях, так щоб ми «поводились достойно Господа, в усьому догоджаючи Йому» (Колосян 1:10, Дерк.). Як приємно робити перші кроки, починаючи ходити з Єговою, найвеличнішою Особою в цілому всесвіті! (Луки 11:28).

Два важливі кроки — присвячення і хрещення

7. Яка істина про людське правління стає очевидною під час вивчення Божого Слова?

⁷ Зростаючи в розумінні Біблії, ми починаємо розглядати людські справи і власне життя в духовному світлі Божого Слова. Так стає очевидною важлива істина. Цю істину давно тому висловив пророк Єремія, який писав: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Людям, тобто усім нам, потрібне Боже керівництво.

8. а) Що спонукує людей присвячуватися Богові? б) Що таке християнське присвячення?

⁸ Розуміння цього важливого факту спонукує нас просити в Єгови керівництва. А любов до Бога спонукує нас присвячувати йому своє життя. Присвятитися Богові означає звернутися до нього в молитві й урочисто пообіцяти використовувати своє життя у служінні йому і вірно ходити його дорогами. Чинячи так, ми наслідуємо приклад Ісуса, який віддав себе в розпорядження Єгови з непохитною рішучістю виконувати божественну волю (Євреїв 10:7).

9. Чому люди присвячують своє життя Єгові?

⁹ Бог Єгова ніколи не змушує нікого присвячуватися йому. (Порівняйте 2 Коринтян 9:7). Крім того, Бог не сподівається, щоб хтось присвячував йому своє життя через якусь миттєву емоцію. Перш ніж охреститися, потрібно вже бути учнем, а це вимагає наполегливих зусиль у здобутті знання (Матвія 28:19, 20). Павло прохав тих, які вже охрестилися: «Повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу» (Римлян 12:1). Подібне веління розуму спонукує нас присвятитися Богу Єгові. Дізнавшись, що́ для цього потрібно, й уважно обдумавши справу, ми охоче і з радістю присвячуємо своє життя Богові (Псалом 110:3).

10. Як присвячення пов’язане з хрещенням?

¹⁰ Звернувшись до Бога в особистій молитві, і сказавши, що ми постановили ходити його дорогами, ми робимо наступний крок. Ми прилюдно засвідчуємо своє присвячення хрещенням у воді. Це публічна заява, що ми дали обітницю чинити Божу волю. На початку свого земного служіння Ісус охрестився в Івана, подавши цим приклад для нас (Матвія 3:13—17). Пізніше Ісус доручив своїм послідовникам робити учнів та хрестити їх. Тому присвячення й хрещення є важливими кроками для кожного, хто хоче ходити з Єговою.

11, 12. а) Чим хрещення нагадує весілля? б) Яку паралель можна провести між нашими взаєминами з Єговою та взаєминами чоловіка і дружини?

¹¹ Коли людина стає присвяченим, охрещеним учнем Ісуса Христа, це чимось нагадує одруження. У багатьох країнах одруженню передують кілька кроків. Хлопець і дівчина зустрічаються, ближче знайомляться і закохуються. Після цього відбуваються заручини. Одруження прилюдно засвідчує те, що вже було вирішено приватно — вступити в шлюб і жити разом як чоловік і дружина. Власне одруження прилюдно визначає початок таких особливих взаємин. Ця дата позначає початок шлюбу. Подібно хрещення позначає початок життя, присвяченого відданим взаєминам з Єговою.

¹² Розгляньмо інший приклад. Після весілля любов чоловіка й дружини повинна поглиблюватись і розвиватися до зрілості. Щоб їхній зв’язок ставав тіснішим, обидва подружні партнери повинні несамолюбно старатися підтримувати й зміцнювати свої подружні взаємини. Хоча ми не вступаємо в шлюб із Богом, після хрещення ми повинні працювати над тим, щоб підтримувати близькі взаємини з Єговою. Він спостерігає й цінує наші зусилля чинити його волю, а також наближається до нас. «Наблизьтесь до Бога,— писав учень Яків,— то й Бог наблизиться до вас» (Якова 4:8).

Ходити слідами Ісуса

13. Чий приклад ми повинні наслідувати, щоб ходити з Богом?

¹³ Щоб ходити з Єговою, ми повинні наслідувати приклад Ісуса Христа. Апостол Петро писав: «На це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Петра 2:21). Оскільки Ісус, на відміну від нас, був досконалим, ми не можемо бездоганно наслідувати його приклад. Однак Єгова сподівається від нас того, що в наших силах. Розгляньмо п’ять особливостей з Ісусового життя та служіння, які присвячені християни повинні старатися наслідувати.

14. Що входить у знання Божого Слова?

¹⁴ Ісус мав точне й глибоке знання Божого Слова. Протягом свого служіння Ісус часто цитував з Єврейських Писань (Луки 4:4, 8). Звичайно, лукаві релігійні провідники тих днів також цитували з Писань (Матвія 22:23, 24). Але Ісус відрізнявся від них тим, що розумів значення Писань і застосовував їх у своєму житті. Він знав не лише букву Закону, але й його дух. Наслідуючи приклад Христа, ми також повинні старатися розуміти Боже Слово, охоплювати його суть, його дух. Чинячи так, ми можемо стати працівниками, схваленими Богом, здібними ‘вірно навчати науки правди’ (2 Тимофія 2:15).

15. Який приклад подав Ісус тим, що говорив іншим про Бога?

¹⁵ Ісус Христос розмовляв з іншими про свого небесного Отця. Він не тримав знання Божого Слова лише для себе. Навіть його вороги називали його «Учителем», тому що скрізь, куди ходив Ісус, він навчав інших про Єгову та його наміри (Матвія 12:38). Ісус прилюдно проповідував на території храму, в синагогах, у містах та селах (Марка 1:39; Луки 8:1; Івана 18:20). Він навчав зі співчуттям і добротою, виявляючи любов до тих, кому він допомагав (Матвія 4:23). Ті, що наслідують приклад Ісуса, також знаходять багато способів і місць, де можна навчати інших про Бога Єгову та його чудові наміри.

16. Наскільки тісними були взаємини Ісуса та його співпоклонників?

¹⁶ Ісус мав міцний зв’язок з іншими людьми, які поклонялися Єгові. Одного разу, коли Ісус промовляв до натовпу людей, до нього прийшла його матір та невіруючі брати. Біблія розповідає: «І сказав хтось Йому: «Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають». А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: «Хто мати Моя? І хто браття Мої?» І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: «Ото Моя мати та браття Мої! Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!» (Матвія 12:47—50). Це не означає, що Ісус відкинув свою сім’ю, і подальші події свідчать, що це не так (Івана 19:25—27). Проте ця розповідь підкреслює любов, яку Ісус мав до співвіруючих. Подібно й сьогодні, ті, що ходять з Богом, товаришують з іншими слугами Єгови і розвивають до них міцну любов (1 Петра 4:8).

17. Як Ісус ставився до виконання волі свого небесного Отця і як це повинне впливати на нас?

¹⁷ Чинячи Божу волю, Ісус виявляв любов до свого небесного Отця. Ісус був слухняний Єгові у всьому. Він сказав: «Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити» (Івана 4:34). Христос також сказав: «Я завжди чиню, що Йому [Богові] до вподоби» (Івана 8:29). Ісус любив свого небесного Отця настільки, що «Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» (Филип’ян 2:8). У свою чергу Єгова поблагословив Ісуса, давши йому становище, владу та ім’я найвище після себе (Филип’ян 2:9—11). Ми, подібно до Ісуса, виявляємо свою любов до Бога, виконуючи його заповіді та чинячи його волю (1 Івана 5:3).

18. Який приклад подав Ісус щодо молитви?

¹⁸ Ісус був людиною молитви. Він молився у час хрещення (Луки 3:21). Перед вибором 12 апостолів він виділив цілу ніч для молитви (Луки 6:12, 13). Ісус навчив своїх учнів молитися (Луки 11:1—4). У ніч перед своєю смертю він молився зі своїми учнями і за них (Івана 17:1—26). Молитва займала важливе місце в Ісусовому житті, і таке ж місце вона повинна займати в нашому житті, оскільки ми є його послідовниками. Яка ж честь розмовляти з Усесвітнім Сувереном у молитві! До того ж Єгова відповідає на молитви, тому що Іван писав: «Оце та відвага, що ми маємо до Нього,— що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас. А як знаємо, що Він слухає нас, чого тільки ми просимо, то знаємо, що одержуємо те, чого просимо від Нього» (1 Івана 5:14, 15).

19. а) Які Ісусові риси ми повинні наслідувати? б) Яку користь приносить нам вивчення Ісусового життя і служіння?

¹⁹ Як багато можна навчитися, уважно вивчаючи земне життя й служіння Ісуса Христа! Роздумуйте над рисами, які він виявляв, як-от любов, співчуття, доброта, сила, рівновага, поміркованість, смирення, мужність та безкорисливість. Чим більше ми навчаємося про Ісуса, тим більшим буде наше бажання вірно наслідувати його. Знання про Ісуса може також наблизити нас до Єгови. Адже Ісус був досконалим відображенням свого небесного Отця. Таким близьким він був до Єгови, що міг сказати: «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Івана 14:9).

Довіряйте Богові, і він підтримає вас

20. Що допоможе нам упевнено ходити з Єговою?

²⁰ Коли діти вчаться ходити, їхні кроки хиткі. Що допоможе їм ходити з упевненістю? Тільки практика і наполегливість. Ті, що ходять з Єговою, намагаються ходити впевненим, стійким кроком. Це також вимагає часу й наполегливості. Павло показав важливість наполегливості у ходінні з Богом, коли написав: «А далі, браття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли ви від нас, як належить поводитись [«ходити», Кул.] вам та догоджувати Богові,— як ви й поводитеся,— щоб у тому ще більше зростали!» (1 Солунян 4:1).

21. Які благословення ми отримаємо, якщо ходитимемо з Єговою?

²¹ Якщо ми цілком віддані Богові, він допоможе нам далі ходити з ним (Ісаї 40:29—31). Жодна пропозиція цього світу не може порівнятися з благословеннями, які Бог дає людям, що ходять його дорогами. Він ‘навчає нас про корисне, провадить нас по дорозі, якою ми маємо ходити. І коли ми прислухаємося до Його заповідей, то буде наш спокій, як річка, а наша справедливість, немов морські хвилі’ (Ісаї 48:17, 18). Прийнявши запрошення ходити з Богом і вірно чинячи це, ми можемо вічно перебувати у мирі з ним.

Ходити з Богом з думкою про вічність

«Ми будемо ходити Ім’ям Господа, нашого Бога, на віки віків!» (МИХЕЯ 4:5).

1. Чому Єгову по праву можна назвати «Царем вічності»?

БОГ Єгова не мав початку. Його влучно названо «Старий днями», оскільки його існування сягає безконечності в минуле (Даниїла 7:9, 13). Єгова матиме також вічне майбутнє. Лише він є «Царем вічності» (Об’явлення 10:6; 15:3, НС). І в його очах «тисяча літ,— немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна» (Псалом 90:4).

2. а) Який намір Бог має щодо слухняних людей? б) На чому ми повинні зосереджувати свої надії та плани?

² Оскільки Життєдавець вічний, він міг запропонувати першій парі людей Адаму і Єві перспективу безконечного життя в Раю. Але через непослух Адам втратив право на вічне життя, передавши гріх і смерть своїм нащадкам (Римлян 5:12). І все ж Адамів бунт не перешкодив здійсненню Божого початкового наміру. Воля Єгови полягає в тому, щоб слухняні люди жили вічно. І він обов’язково сповнить свій намір (Ісаї 55:11). Як доречно, щоб ми зосереджували свої надії та плани на служінні Єгові з думкою про вічність. Твердо пам’ятаючи про прихід «дня Єгови», не можна забувати, що наша ціль — ходити з Богом вічно (2 Петра 3:12, НС).

Єгова діє у призначений ним час

3. Звідки ми знаємо, що Єгова має «призначений час» для сповнення своїх намірів?

³ Як люди, що ходять з Богом, ми глибоко зацікавлені у виконанні його волі. Ми знаємо, що Єгова є Великим Розподілювачем часу, і впевнені, що він ніколи не зазнає невдачі у сповненні своїх намірів у призначений ним час. Наприклад, «як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина» (Галатів 4:4). Апостолу Івану було сказано, що для сповнення пророцтв, які йому були представлені знаками, є «призначений час» (Об’явлення 1:1—3, НС). Є також призначений ‘час мертвих судити’ (Об’явлення 11:18). Понад 1900 років тому апостол Павло під натхненням сказав, що Бог «визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ» (Дії 17:31).

4. Звідки ми знаємо, що Єгова хоче покінчити з цією злою системою речей?

⁴ Єгова знищить цю злу систему речей, тому що в сьогоднішньому світі на його ім’я стягається докір. Несправедливі процвітають (Псалом 92:8). Своїми словами й ділами вони ображають Бога, і йому боляче дивитись, як кривдять і переслідують його слуг (Захарія 2:12). Не дивно, що Єгова постановив невдовзі покінчити з цілою організацією Сатани! Бог вирішив, коли са́ме це відбудеться, і сповнення біблійних пророцтв свідчить, що ми тепер живемо в «час кінця» (Даниїла 12:4). Невдовзі він розпочне дії, що принесуть благословення усім, хто любить його.

5. Як Лот і Авакум розглядали навколишні обставини?

⁵ Слуги Єгови минулих часів прагнули побачити кінець зла. Праведний Лот був «змучений поводженням розпусних людей» (2 Петра 2:7). Пророк Авакум, засмучений навколишніми обставинами, благав: «Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кличу: «Насильство!» та Ти не спасаєш! Для чого неправість мені Ти показуєш та позираєш на муку? А передо мною грабіж та насильство, і суперечка стається, і носиться сварка» (Авакума 1:2, 3).

6. Як Єгова відповів на молитву Авакума і чого це нас вчить?

⁶ Відповідаючи Авакуму, Єгова зокрема сказав: «Ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться» (Авакума 2:3). Отже, Бог повідомив, що він діятиме в «умовлений час». Хоча може здаватися, що «протягнулось», Єгова конче сповнить свій намір! (2 Петра 3:9).

Служіння з неослабною ревністю

7. Як Ісус виконував свою працю, хоча він не знав точно, коли прийде день Єгови?

⁷ Чи знання точного розподілу часу Єгови необхідне для того, щоб ревно ходити з Богом? Ні. Розгляньте кілька прикладів. Ісус дуже цікавився часом, коли Божа воля сповниться на землі, як і на небі. Він навіть навчив своїх послідовників молитися: «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матвія 6:9, 10). Хоча Ісус знав, що на це прохання буде дана відповідь, він не знав точного розкладу подій. У своєму великому пророцтві про кінець цієї системи речей, він сказав: «Про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син,— лише Сам Отець» (Матвія 24:36). Оскільки Ісус Христос відіграє центральну роль у сповненні Божих намірів, він буде прямо причетний до виконання вироку над ворогами його небесного Отця. Проте коли Ісус був на землі, навіть він не знав, коли Бог діятиме. Чи це послабило його ревність у служінні Єгові? Аж ніяк! Побачивши, як Ісус ревно очищає храм, «учні Його згадали, що написано: «Ревність до дому Твого з’їдає Мене!» (Івана 2:17; Псалом 69:10). Ісус був цілковито зайнятий працею, яку він був посланий виконати, і робив це з неослабною ревністю. Він також служив Богові з думкою про вічність.

8, 9. Яку відповідь отримали учні, коли запитали про відновлення Царства і якою була їхня реакція?

⁸ Це можна сказати і про Христових учнів. Ісус зустрівся з ними перед самим вознесінням на небо. Біблія розповідає: «А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?» Як і їхній Господь, вони з нетерпінням чекали на прихід Царства. Однак Ісус відповів: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:6—8).

⁹ Немає жодної вказівки на те, що учні були знеохочені цією відповіддю. Навпаки, вони ревно зайнялися працею проповідування. Через кілька тижнів вони наповнили Єрусалим своїм ученням (Дії 5:28). А через 30 років їхня проповідницька діяльність набула великого розмаху, і тому Павло міг сказати, що добра новина «проповідана всьому створінню під небом» (Колосян 1:23). Хоча Царство не було ‘відбудоване Ізраїлеві’, як помилково сподівалися учні, і не було встановлене в небі за їхнього життя, вони продовжували ревно служити Єгові з думкою про вічність.

Перевірмо свої спонуки

10. Що ми маємо нагоду довести з огляду на те, що не знаємо часу, коли Бог знищить систему Сатани?

¹⁰ Сучасні слуги Єгови також прагнуть кінця цієї злої системи речей. Однак у першу чергу ми турбуємося не про власне визволення і життя в Божому новому світі. Ми хочемо, щоб ім’я Єгови було освячене, а його суверенітет виправданий. Через це ми можемо радіти, що Бог не сказав нам ‘дня і години’, визначеної для знищення системи Сатани. Це дає нам можливість доводити, що ми постановили ходити з Богом вічно через любов до нього, а не через якісь короткочасні, егоїстичні цілі.

11, 12. Як Йовова непорочність була поставлена під сумнів і як це стосується нас?

¹¹ Коли ми бережемо свою непорочність у Божих очах, це також допомагає довести, що Диявол говорив неправду, заявляючи, що праведний Йов — а отже такі люди, як він — служать Богові з егоїстичних спонук. Коли Єгова сказав, що його слуга Йов невинний, праведний і богобоязливий чоловік, Сатана підступно заявив: «Чи ж Йов дармо боїться Бога? Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю. Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його,— чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?» (Йова 1:8—11). Залишившись непорочним під випробуванням, Йов довів фальшивість цього злісного твердження.

¹² Подібно і ми, тримаючись непорочності, можемо спростувати обвинувачення Сатани, що ми служимо Богові заради близької нагороди. Незнання точного часу, коли Божа помста буде виконана над злими, дає нам можливість довести, що ми справді любимо Єгову і хочемо ходити його дорогами вічно. Це показує, що ми вірні й віддані Богові і довіряємо його способу вирішення справ. До того ж незнання дня і години допомагає нам залишатися бадьорими й духовно пильними, оскільки ми усвідомлюємо, що кінець може прийти в будь-який час, як злодій вночі (Матвія 24:42—44). Щоденно ходячи з Єговою, ми тішимо його серце й даємо йому що відповісти Дияволу, який докоряє йому (Приповістей 27:11).

Плануймо на вічність!

13. Що Біблія каже про планування на майбутнє?

¹³ Ті, що ходять з Богом, знають: робити помірковані плани на майбутнє — мудро. Усвідомлюючи проблеми й обмеження старого віку, багато людей стараються добре використовувати свою молодість і силу, щоб фінансово забезпечити собі старість. А що сказати про набагато важливіше духовне майбутнє? У Приповістей 21:5 говориться: «Думки [«плани», НС] пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапливий — на збиток». Планування наперед з думкою про вічність справді корисне. Оскільки ми не знаємо, коли саме прийде кінець цієї системи, нам слід обдумувати свої майбутні потреби. Але будьмо врівноваженими і ставмо Божі справи на перше місце у своєму житті. Люди, яким бракує віри, можуть думати, що зосереджувати своє життя на чиненні Божої волі — недалекоглядно. Але чи це так?

14, 15. а) Яку притчу Ісус розповів про плани на майбутнє? б) Чому можна сказати, що багатий чоловік з Ісусової притчі був недалекоглядним?

¹⁴ Ісус розповів притчу, яка проливає світло на це питання. «В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: «Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?» І сказав: «Оце я зроблю,— порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: «Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Бог же до нього прорік: «Нерозумний,— ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготував?»... Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога» (Луки 12:16—21).

¹⁵ Чи Ісус хотів сказати, що тому багатому чоловікові не треба було працювати, стараючись матеріально забезпечити собі майбутнє? Ні, тому що Святе Письмо заохочує до наполегливої праці (2 Солунян 3:10). Помилка багатого чоловіка полягала в тому, що він не старався ‘багатіти в Бога’. Навіть якби він міг втішатися матеріальним достатком багато років, з часом він усе одно помер би. Він був недалекоглядним і не думав про вічність.

16. Чому ми можемо з упевненістю покладатися на Єгову, що він забезпечить нам майбутнє?

¹⁶ Ходити з Єговою з думкою про вічність — практично і далекоглядно. Це найліпший спосіб планувати на майбутнє. Хоча складати практичні плани стосовно освіти, професії та сімейних обов’язків мудро, нам слід завжди пам’ятати, що Єгова ніколи не залишає своїх вірних і відданих слуг. Цар Давид співав: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили» (Псалом 37:25). Ісус також запевнив, що Бог попіклується про всіх, хто шукає найперш Царства і ходить праведними шляхами Єгови (Матвія 6:33).

17. Звідки ми знаємо, що кінець близько?

¹⁷ Хоча ми служимо Богові з думкою про вічність, однак твердо пам’ятаємо про день Єгови. Сповнення біблійних пророцтв красномовно свідчить про близькість того дня. Це століття характеризують війни, пошесті, землетруси та голод, а також переслідування правдивих християн та всесвітнє проповідування доброї новини про Боже Царство. Усе це є ознакою часу кінця цієї злої системи речей (Матвія 24:7—14; Луки 21:11). Світ наповнений людьми, що є «самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога» (2 Тимофія 3:1—5). У ці критичні останні дні життя є важким для нас як слуг Єгови. Як же ми прагнемо дня, коли Царство Єгови змете все зло! Але поки що постановімо ходити з Богом з думкою про вічність.

Служіння з думкою про безконечне життя

18, 19. З чого видно, що вірні люди давнини служили Богові з думкою про вічність?

¹⁸ Ходячи з Єговою, пам’ятаймо про віру Авеля, Еноха, Ноя, Авраама та Сарри. Згадавши про них, Павло писав: «Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що «вони на землі чужаниці й приходьки» (Євреїв 11:13). Ці вірні особи мріяли «про країну кращу, небесну» (Євреїв 11:16, СМ). Вони з вірою сподівалися ліпшого місця під правлінням Божого Месіанського Царства. Ми можемо бути впевнені, що Бог винагородить їх вічним життям у тій ліпшій країні — земному Раю під Царським правлінням (Євреїв 11:39, 40).

¹⁹ Пророк Михей виразив словами рішучість людей Єгови поклонятися Богові вічно. Він писав: «Усі бо народи ходитимуть кожен ім’ям свого бога, а ми будем ходити Ім’ям Господа, нашого Бога, на віки віків!» (Михея 4:5). Аж до смерті Михей вірно й віддано служив Єгові. Коли він воскресне у новому світі, то, безсумнівно, ходитиме з Богом цілу вічність. Який чудовий приклад для всіх нас сьогодні, на пізньому етапі часу кінця!

20. Що ми повинні постановити робити?

²⁰ Єгова цінує любов, яку ми виявляємо до його імені (Євреїв 6:10). Він знає, що нам важко залишатися непорочними і вірними йому в цьому світі, де править Диявол. Але, хоча ‘минається світ’, «хто Божу волю виконує, той повік пробуває!» (1 Івана 2:17; 5:19, УКУ). З допомогою Єгови постановімо непохитно зносити випробування, з якими щодня зустрічаємося. Нехай наше мислення і спосіб життя зосереджуються на чудових благословеннях, обіцяних нашим люблячим небесним Отцем. Ці благословення можуть бути нашими, якщо ми далі ходитимемо з Богом з думкою про вічність (Юди 20, 21).