Коли ізраїльтяни принесли в столицю Єрусалим ковчег угоди, який символізував присутність Єгови, Давид співав: «Нехай радіють небеса і тішиться земля. Проголосіть серед народів: “Єгова став Царем!”» (1Хр 16:1, 7, 23—31). Це показує, що, хоча Єгова царює від початку творення, він може по-різному виражати свою царську владу і встановлювати нові органи влади, які її представляють; саме в цьому розумінні Єгова «ста[є] Царем» в різний час і за різних обставин.

Єгова зробив так, що у визначений час ворота Вавилона широко відчинилися і народ, з яким він уклав угоду, отримав звільнення і міг повернутися в рідний край та відбудувати дім Єгови (2Хр 36:20—23). З огляду на це звільнення, Сіону було проголошено: «Твій Бог став Царем!» (Іс 52:7—11).