Багато запитань, мало задовільних відповідей

ВРАНЦІ у День всіх святих 1 листопада 1755 року, коли більшість мешканців Лісабона були в церкві, стався великий землетрус. Тисячі будинків впали і загинуло десятки тисяч людей.

Невдовзі після тої трагедії французький письменник Вольтер опублікував «Поему про загибель Лісабона», у якій відкидав твердження, що та катастрофа була Божою карою за гріхи людей. Вольтер вважав, що такі нещастя не піддаються людському розумінню чи поясненню, і писав:

Природа, в німоті, відповісти не зволить;

Нам, смертним, Бог потрібен, що з висоти глаголить.

Звичайно, Вольтер був не перший, хто ставив питання про Бога. Протягом історії трагедії і лиха породжували такі питання в розумах багатьох людей. Тисячі років тому патріарх Йов, який втратив усіх своїх дітей і захворів на жахливу хворобу, питав: «І нащо [Бог] струдженому дає світло, і життя — гіркодухим» (Йова 3:20). Сьогодні чимало людей задумується, чому добрий і люблячий Бог залишається, як їм здається, пасивним, коли скрізь стільки страждання і несправедливості.

Багато хто, стикаючись з голодом, війнами, хворобами і смертю, відкрито відкидає ідею про Творця, який піклується людьми. Один філософ-атеїст зазначив: «Немає ніякого виправдання Богу, який дозволяє страждати дитині... хіба що, звичайно, він не існує». Такі великі трагедії, як Голокост під час Другої світової війни, спонукують багатьох робити подібні висновки. Ось слова єврейського письменника, поміщені у певному інформаційному бюлетені: «Трагедію в Освенцімі найпростіше пояснити тим, що немає Бога, який втручається в справи людей». Згідно з одним опитуванням, проведеним в 1997 році у Франції, де переважають католики, приблизно 40 відсотків людей сумніваються в існуванні Бога через таке явище, як геноцид, наприклад у Руанді 1994 року.

Перешкода для віри?

Чому Бог не втручається, щоб відвернути трагедії? Один католицький історик погоджується, що для багатьох людей це питання є «серйозною перешкодою для віри». Він питає: «І справді, чи можна вірити в Бога, який безпорадно дивиться на те, що вмирають мільйони невинних людей, що по цілому світі винищуються цілі групи населення, і нічого не робить, аби запобігти цьому?»

У редакційній статті католицької газети «Круа» також говорилося: «Через трагедії, які ставались в історії, через техногенні катастрофи, стихійні лиха, організовану злочинність чи смерть близьких осіб люди з жахом піднімають очі до неба і питають: де ж Бог? Вони вимагають відповіді. Чи ж він не заслуговує на титул Його Величність Байдужий або Його Величність Відсутній?»

Папа Іван Павло II торкнувся цього питання у своїй енцикліці 1984 року Salvifici Doloris. Він писав: «Тоді як існування світу, так би мовити, відкриває очі людської душі на існування Бога, на його мудрість, силу і велич, то зло і страждання, здається, затьмарюють цей образ, деколи навіть дуже сильно; особливо це можна сказати про щоденні випадки незаслуженого страждання і велику кількість провин, які залишаються без кари».

Чи існування всемогутнього і люблячого Бога, яким він зображається в Біблії, узгоджується з тим, що людське страждання таке повсюдне? Чи він втручається, щоб запобігти трагедії окремих осіб або груп людей? Чи Бог робить щось для нас сьогодні? Чи існує, як казав Вольтер, Бог, «що з висоти глаголить», тобто Бог, який би розмовляв з людьми? Будь ласка, прочитайте наступну статтю, у якій даються відповіді на ці питання.

[Ілюстрації на сторінці 3]

Зруйнування Лісабона в 1755 році спонукало Вольтера заявити, що такі події не піддаються людському розумінню.

[Відомості про джерела]

Вольтер: з книжки Great Men and Famous Women; Лісабон: J.P. Le Bas, Praça da Patriarcal depois do terramoto de 1755. Foto: Museu da Cidade/Lisboa

[Ілюстрація на сторінці 4]

Багато людей сумніваються в існуванні Бога через таке явище, як геноцид, наприклад у Руанді 1994 року.

[Відомості про джерело]

AFP PHOTO

Якого втручання можна сподіватися від Бога?

У ВОСЬМОМУ столітті до н. е. 39-річний цар Юди Єзекія дізнався, що має смертельну хворобу. Спустошений цією новиною, Єзекія в молитві благав Бога зцілити його. Бог відповів через свого пророка: «Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я додаю до днів твоїх п’ятнадцять літ» (Ісаї 38:1—5).

Чому Бог втрутився у ту справу? За кілька століть перед тим Бог пообіцяв праведному царю Давиду: «Буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки!» Бог також відкрив, що в роду Давида народиться Месія (2 Самуїла 7:16; Псалом 89:21, 27—30; Ісаї 11:1). Коли Єзекія захворів, він ще не мав сина. Тож царський рід Давида міг бути перерваний. Боже втручання у випадку Єзекії послужило конкретній меті — збереженню роду, в якому мав народитись Месія.

У дохристиянську епоху Єгова не раз втручався на благо свого народу, щоб могли сповнитися його обітниці. У зв’язку з визволенням Ізраїля з єгипетського рабства Мойсей сповістив: «З Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам,— Господь вивів вас сильною рукою» (Повторення Закону 7:8).

Також у першому столітті Боже втручання служило виконанню його намірів. Наприклад, по дорозі в Дамаск єврей на ім’я Савл отримав надприродне видіння, яке мало зупинити Савла від переслідування Христових учнів. Навернення цього чоловіка, який став апостолом Павлом, відіграло важливу роль у поширенні доброї новини серед язичників (Дії 9:1—16; Римлян 11:13).

Чи завжди слід сподіватися Божого втручання?

Чи Боже втручання треба розглядати як норму, чи як виняток? Святе Письмо чітко показує, що воно аж ніяк не було нормою. Хоча Бог визволив трьох молодих євреїв від загибелі у розпаленій печі, а пророка Даниїла з лев’ячої ями, однак він не врятував від смерті інших пророків (2 Хронік 24:20, 21; Даниїла 3:21—27; 6:17—23; Євреїв 11:37). Петро був чудесним способом врятований з в’язниці, куди його кинув цар Ірод Агріппа I. Однак той самий цар стратив Якова, і Бог не втрутився, щоб запобігти цьому злочину (Дії 12:1—11). Хоча Бог наділив апостолів силою зціляти хворих і навіть воскрешати мертвих, але він не погодився усунути ‘колючку в тілі’ апостола Павла, що могла бути якоюсь фізичною недугою (2 Коринтян 12:7—9; Дії 9:32—41; 1 Коринтян 12:28).

Бог не втрутився, щоб запобігти переслідуванню Христових учнів, яке підняв римський імператор Нерон. Християн катували, спалювали живцем, кидали диким звірам. Однак ці гоніння не дивували ранніх християн і аж ніяк не послабили їхньої віри в Боже існування. Зрештою, Ісус попереджував своїх учнів, що їх приведуть на суди і що їм треба бути готовими страждати і навіть умерти за свою віру (Матвія 10:17—22).

Сьогодні Бог, як і в минулому, здатний визволяти своїх слуг від небезпечних ситуацій. Тож не слід критикувати тих, хто вважає, що відчув його захист, хоча й важко сказати з певністю, чи в таких випадках Боже втручання мало місце, чи ні. Декілька вірних слуг Єгови були поранені під час вибуху в Тулузі (Франція), тисячі вірних християн загинули в нацистських і комуністичних таборах чи за інших трагічних обставин, і Бог не запобіг цьому. Чому Бог не втручається систематично, щоб допомагати людям, яких схвалює? (Даниїла 3:17, 18).

«Час і випадок»

Коли стається лихо, кожен може зазнати шкоди, і вірність Богові тут не обов’язково є вирішальним фактором. Алан і Ліліан пережили вибух у Тулузі, тоді як 30 безневинних осіб загинули і сотні були поранені. Десятки тисяч людей стають жертвами злочинців, безвідповідальних водіїв або гинуть у війнах. Однак Бога не можна вважати відповідальним за такі нещастя. Біблія нагадує нам, що «час і випадок панують над усіма» (Екклезіяста 9:11, Москаленко).

Крім того, люди хворіють, старіють і вмирають. Навіть тих, хто вважав, що Бог чудом врятував їхнє життя, або хто несподівано видужав від тяжкої хвороби, з часом спіткала смерть. Бог усуне хвороби й смерть, а також «кожну сльозу з очей їхніх зітре», але в майбутньому (Об’явлення 21:1—4).

Для цього потрібні набагато масштабніші і радикальніші заходи, ніж втручання час від часу. Біблія говорить про «великий день Єгови» (Софонії 1:14, НС). Під час цього широкомасштабного втручання Бог покінчить з усім злом. Люди отримають нагоду жити вічно в досконалих умовах, в яких «не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце» (Ісаї 65:17). Навіть мертві повернуться до життя. Таким чином буде усунено найбільшу з усіх людських трагедій (Івана 5:28, 29). Тоді Бог у своїй безмежній любові і доброті раз і назавжди розв’яже проблеми людства.

Як сьогодні Бог втручається у справи людей

Однак це не означає, що весь цей час Бог байдуже спостерігає за муками свого створіння. Сьогодні Бог пропонує всім людям, незалежно від їхнього етнічного чи соціального походження, нагоду познайомитися з ним і розвинути близькі стосунки (1 Тимофія 2:3, 4). Ісус так про це сказав: «Ніхто-бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Івана 6:44). Людей щирого серця Бог притягує до себе за допомогою звістки про Царство, яку по цілому світі проголошують його слуги.

До того ж Бог безпосередньо впливає на життя тих, хто приймає його керівництво. Через свій святий дух він «відкриває серця» людей, щоб вони розуміли його волю і виконували його вимоги (Дії 16:14). Даючи нагоду познайомитися з ним і з його Словом та намірами, Бог доводить, що з любов’ю турбується про кожного з нас (Івана 17:3).

Зрештою, сьогодні Бог допомагає своїм слугам не тим, що чудом рятує їх, а тим, що дає їм свій святий дух і «велич сили», аби вони могли справлятися з будь-якою ситуацією в житті (2 Коринтян 4:7). Апостол Павло писав про Бога Єгову: «Я можу все в тому, хто укріплює мене» (Филип’ян 4:13, Хом.).

Тож у нас є всі підстави щодня дякувати Богові за життя і за надію жити вічно у світі, вільному від усього страждання. «Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?» — питав псалмоспівець. «Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє Ім’я!» (Псалом 116:12, 13). Регулярне читання цього журналу допоможе вам зрозуміти, що́ Бог зробив, робить і робитиме, аби принести вам щастя тепер і міцну надію на майбутнє (1 Тимофія 4:8).

[Вставка на сторінці 6]

«Не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце!» (Ісаї 65:17).

[Ілюстрації на сторінці 5]

У біблійні часи Єгова не запобіг каменуванню Захарії...

і винищенню невинних дітей Іродом.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Вже близько час, коли не буде страждання і навіть померлі повернуться до життя.