Ізраїльтян змушували тяжко працювати, бо вони були рабами. Єгова послав Мойсея та Аарона до фараона з такою звісткою: «Відпусти мій народ, щоб він міг поклонитись мені в пустелі». Фараон зухвало відповів: «Мені байдуже, що каже Єгова, тому я не відпущу ізраїльтян». Після того фараон змусив їх працювати ще тяжче. Єгова вирішив провчити фараона. Знаєш як? Він послав на Єгипет десять кар. Бог сказав Мойсею: «Фараон мене не слухає. Зранку він буде коло річки Ніл. Піди до нього і скажи: “Через те що ти не відпускаєш мій народ, уся вода в річці перетвориться на кров”». Мойсей послухався і пішов до фараона. На очах у фараона Аарон вдарив палицею по воді, і вона перетворилась на кров. Річка почала смердіти, риба вимерла, і єгиптяни більше не могли пити з неї води. Але фараон і далі не хотів відпускати ізраїльтян.

Через сім днів Єгова знову послав Мойсея до фараона з такими словами: «Якщо ти не відпустиш мій народ, увесь Єгипет наповниться жабами». Аарон підняв палицю — і скрізь почали з’являтися жаби. Люди знаходили жаб усюди: в домах, у ліжках і навіть у посуді! Побачивши це, фараон покликав до себе Мойсея і сказав: «Попросіть Єгову, щоб він забрав жаб». Фараон також пообіцяв, що відпустить ізраїльтян. Коли Єгова зупинив цю кару, жаб було так багато, що єгиптяни збирали їх на купи. Увесь край засмердівся. Але фараон знову не відпустив Божий народ.

Тоді Єгова промовив до Мойсея: «Нехай Аарон вдарить палицею по землі, і порох перетвориться на мошок». У ту ж мить хмари мошок, тобто маленьких кусючих мушок, налетіли на людей і тварин. Деякі слуги фараона сказали йому: «Це кара від Бога». Але фараон не відпустив ізраїльтян.

Мойсей та Аарон пішли до фараона, щоб передати таку звістку від Бога: «Якщо ти не відпустиш мій народ, я нашлю на твій край ґедзів». Ґедзі — це великі мухи, які кусають і людей, і тварин. Отож хмари ґедзів наповнили будинки єгиптян, багатих та бідних. Вони роїлися по всьому Єгипті. Але у краї Гошен, де жили ізраїльтяни, їх не було. Починаючи з четвертої кари, лиха спадали тільки на єгиптян. Фараон став благати: «Моліть Єгову, аби ґедзі зникли. Ваш народ може йти». Але коли Єгова забрав їх, фараон передумав відпускати ізраїльтян. Чи фараон колись чогось навчиться?

Далі Єгова сказав: «Якщо фараон не відпустить мій народ, худоба єгиптян захворіє і помре». Наступного дня тварини почали вмирати. Але худоба ізраїльтян не гинула. Попри це фараон залишався впертим і не хотів змінюватись.

Потім Єгова сказав Мойсею піти до фараона і в нього на очах підкинути вгору сажу. Сажа перетворилась на порох, який літав усюди в повітрі. Від нього на всіх єгиптянах і на їхній худобі утворювались болючі чиряки. Незважаючи на це, фараон відмовився відпустити ізраїльтян.

Тож Єгова знову послав Мойсея до фараона. Цього разу Мойсей передав таку звістку: «Ти й далі не хочеш відпустити мій народ? Тому завтра на твою землю впаде град». Наступного дня Єгова послав град, грім і вогонь. Такої бурі в Єгипті ще не було. Град побив усі дерева і весь урожай, але край Гошен він оминув. Фараон сказав: «Просіть Єгову, щоб усе це припинилося. Після цього ви можете йти». Але як тільки град з дощем зупинились, фараон передумав відпускати ізраїльтян.

Тоді Мойсей сказав: «Тепер сарана поїсть усі рослини — все, що не побив град». Хмари сарани пожерли усе, що лишилося на полях і деревах. Фараон знову почав благати: «Просіть Єгову, щоб він забрав цю сарану». Але навіть коли Єгова зупинив сарану, фараон залишився впертим.

Єгова промовив до Мойсея: «Простягни свою руку до неба». І небо одразу огорнула густа темрява. Впродовж трьох днів єгиптяни нікого і нічого не бачили. А там, де жили ізраїльтяни, було світло.

Тепер фараон сказав Мойсею: «Ти і твій народ можете йти, тільки залишіть тут вашу худобу». Мойсей відповів: «Ми маємо взяти з собою також тварин, щоб принести їх у жертву нашому Богові». Фараон дуже розлютився і закричав: «Забирайся звідси! Якщо я ще раз побачу тебе, то вб’ю».

Мойсей пообіцяв фараону, що більше не буде приходити до нього, але, перед тим як піти, сказав: «Опівночі кожен первонароджений у Єгипті — від сина фараона до сина служниці — помре».

Єгова дав наказ ізраїльтянам приготувати особливу вечерю. Він сказав: «Заріжте однорічну вівцю або козла, а кров’ю зарізаної тварини помастіть одвірки ваших домів. М’ясо спечіть і з’їжте його з прісним хлібом. Одягніться, взуйте сандалі і приготуйтеся в дорогу. Цієї ночі я визволю вас». Уявляєш, як раділи ізраїльтяни?

Опівночі ангел Єгови обійшов кожен будинок у Єгипті. Якщо на одвірках будинку не було крові, там помирав первісток. Але якщо будинки були позначені кров’ю, ангел обминав їх. У кожній єгипетській сім’ї — чи то багатій, чи то бідній — померла дитина. Але в ізраїльтян жодна дитина не померла.

Помер навіть син фараона. Цього фараон стерпіти вже не міг. Він одразу сказав Мойсею та Аарону: «Вставайте, забирайтеся звідси! Ідіть поклоняйтеся вашому Богові. Беріть із собою ваших тварин, тільки йдіть звідси!»

Отже, ізраїльтяни вирушили з Єгипту, кожен зі своєю сім’єю і племенем. Тоді на небі був повний місяць. Усього з Єгипту вийшло 600 000 ізраїльських чоловіків, а також багато жінок і дітей. З ними пішло чимало інших людей, які теж хотіли поклонятися Єгові. Нарешті ізраїльтяни були вільними!

Щоб пам’ятати, як Єгова врятував свій народ, ізраїльтяни мали щороку їсти особливу вечерю. Її назвали Пасха.