Цю теорію було повністю спростовано, коли знайшли папірусний сувій LXX, який містить другу частину книги Повторення Закону. У жодному з його фрагментів Боже ім’я не було замінене словами Ки́ріос або Тео́с, натомість у кожному випадку стоїть тетраграма, написана квадратними єврейськими літерами.

У 1944 році В. Г. Водделл опублікував уривок цього папірусу в «Журналі теологічних досліджень» (Waddell W. G. Journal of Theological Studies. V. 45. P. 158—161). А 1948 року в Каїрі (Єгипет) два місіонери Товариства «Вартова башта», випускники школи «Ґілеад», придбали фотографії 18 фрагментів цього папірусу, а також отримали дозвіл опублікувати їх. Згодом 12 з них з’явилися у «Християнських Грецьких Писаннях. Переклад нового світу» (видання 1950. С. 13, 14). На основі фотографій з того видання вийшли три наукові праці: 1) Vaccari A. Papiro Fuad, Inv. 266. Analisi critica dei Frammenti pubblicati in: ‘New World Translation of the Christian Greek Scriptures.’ Brooklyn (N.Y.) 1950. P. 13 // Studia Patristica. Vol. I. Part I / Ed. by Kurt Aland and F. L. Cross. Berlin, 1957. P. 339—342; 2) Baars W. Papyrus Fouad Inv. No. 266 // Nederlands Theologisch Tijdschrift. V. XIII. Wageningen, 1959. P. 442—446; 3) George Howard. The Oldest Greek Text of Deuteronomy (Найдавніший грецький текст Повторення Закону) // Hebrew Union College Annual. V. XLII. Cincinnati, 1971. P. 125—131a.

Про цей папірус Пауль Кале написав: «Інші частини того ж папірусу відтворено з фотографій, поміщених Біблійним і трактатним товариством «Вартова башта» у вступі до англійського перекладу Нового Завіту (Бруклін, Нью-Йорк, 1950). Однією з особливостей цього папірусу є те, що Боже ім’я передане в ньому тетраграмою, яку подано єврейським квадратним письмом. На моє прохання отець Ваккарі взявся дослідити опубліковані фрагменти цього папірусу. Він дійшов такого висновку: з усіх тих текстів, що дійшли до нас, папірус, який був написаний приблизно 400 років раніше, ніж кодекс B, містить чи не найточніший текст Повторення Закону в перекладі Септуагінти» (Kahle Paul. Studia Evangelica / Ed. by Kurt Aland, F. L. Cross, Jean Danielou, Harald Riesenfeld and W. C. van Unnik. Berlin, 1959. P. 614).

В «Études de Papyrologie» (Т. 9, Каїр, 1971. С. 81—150, 227, 228) було опубліковано 117 фрагментів LXX^{P. Fouad Inv. 266}. Закі Алі та Людвіг Кьонен опублікували фотографії всіх фрагментів цього папірусу в праці за назвою «Три сувої ранньої Септуагінти: Буття і Повторення Закону» (Aly Zaki, Ludwig Koenen. Three Rolls of the Early Septuagint: Genesis and Deuteronomy // Series Papyrologische Texte und Abhandlungen. V. 27. Bonn, 1980).

Розглянувши фотографії 12 фрагментів цього папірусного сувою, наші читачі можуть самі переконатися, що в цій дуже ранній копії LXX у всіх місцях стоїть тетраграма. Фахівці датують цей папірус I століттям до н. е.; на той час від початку роботи над LXX минуло приблизно двісті років. Це свідчить про те, що перша версія LXX містила Боже ім’я скрізь, де воно було в єврейському тексті оригіналу. Дев’ять інших грецьких рукописів теж містять Боже ім’я. (Дивіться НС з прим., англ. С. 1562—1564).