15. Яке народження передречено в 66-му розділі Ісаї і як ці слова сповнилися 537 року до н. е.?

¹⁵ Це відновлення влучно зображено в подальших віршах Ісаї: «Поки зазнала дрижання породу, вона породила, і поки прийшов її біль, то сина легенько вона привела... Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Чи зроджена буде земля в один день, чи народжений буде народ за одним разом? Бо як тільки зазнала Сіонська дочка породові дрижання, то синів своїх вже породила» (Ісаї 66:7, 8). Вавилонські євреї-вигнанці стали очевидцями першого хвилюючого сповнення цих слів. Сіон, тобто Єрусалим, знову постає як жінка під час пологів, але які ж незвичайні ці пологи! Вони настільки швидкі та несподівані, що закінчуються ще до початку пологових мук! Яка ж влучна ілюстрація. Повторне народження Божого народу в 537 році до н. е., яке повернуло цій нації її самобутність, відбулося так швидко й несподівано, що здавалося просто чудом. Фактично від моменту, коли Кір звільнив євреїв з неволі, до часу, коли вірний останок повернувся назад на батьківщину, минуло всього-на-всього декілька місяців! Наскільки ж відрізняються ці події від тих, які передували першому народженню ізраїльського народу! У 537 році до н. е. не потрібно було випрошувати у впертого монарха свободи, не було необхідності втікати від ворожого війська чи 40 років подорожувати по пустелі.

16. Прообразом чого є Сіон в сучасному сповненні пророцтва з Ісаї 66:7, 8 і в якому розумінні відбулося повторне народження його насіння?

¹⁶ У сучасному сповненні цього пророцтва Сіон — це небесна «жінка» Єгови, його небесна організація духовних створінь. У 1919 році ця «жінка» невимовно раділа, дивлячись на народження організованого народу — «народу» з пророцтва Ісаї, членами якого є її помазані сини. Це повторне народження відбулося швидко та несподіваноc. Лише за декілька місяців помазана група перейшла від подібного до смерті стану бездіяльності до стану енергійного, активного життя на своїй «землі». Тією «землею», тобто краєм, є сфера духовної діяльності, яку доручив Бог помазанцям (Об’явлення 11:8—12). Восени 1919 року вони навіть оголосили про рішення випускати нову публікацію — супровідний журнал до «Вартової башти». Це нове видання за назвою «Золотий вік» (тепер «Пробудись!») стало доказом того, що Божий народ відродився і знову був організований для служіння.

17. Як Єгова запевняє своїх людей, що ніщо не може перешкодити йому виконати свій намір стосовно духовного Ізраїля?

¹⁷ Жодна сила у світі не змогла стати на перешкоді цьому духовному народженню. Наступний вірш підтверджує це яскравими словами: «Чи Я допроваджу до породу,— і не вчиню, щоб вона породила? говорить Господь. Чи Я, що чиню, щоб родила,— і стримаю? каже твій Бог» (Ісаї 66:9). Пологів неможливо зупинити, якщо вони вже почалися. Те саме можна сказати про нове народження духовного Ізраїля: коли воно почалося, ніщо не могло стати йому на заваді. А втім, правдиві християни зазнавали тоді переслідувань, і, очевидно, гоніння будуть ще в майбутньому. Але тільки Єгова може зупинити справу, яку розпочинає, хоча він ніколи не робить цього! Як же Бог ставиться до своїх людей, відколи їхні сили відновилися?

Ніжна турбота Єгови

18, 19. а) Який зворушливий приклад вживає Єгова і як ця ілюстрація стосується його вигнаного народу? б) Як обітниця про духовне живлення та сердечну турботу сповнилася в наш час на помазаному останку?

¹⁸ У подальших чотирьох віршах зворушливими словами змальовано ніжну турботу, з якою Єгова ставиться до свого народу. Спочатку Ісая каже: «Радійте із Єрусалимом і тіштеся всі ним, хто його покохав! Втішайтесь ним радістю всі, що з-за нього в жалобі були! Щоб ви ссали й наситилися з перс потіхи його, щоб ви ссали та розкошували із перс його слави» (Ісаї 66:10, 11). Тут Єгова змальовує жінку, яка годує своє немовля. Коли дитя відчуває голод, то настійно плаче. Але як тільки мати притуляє його до своїх перс, щоб нагодувати, дитячий плач змінюється на вирази радості й насолоди.

¹⁹ Після відновлення в 1919 році духовний Ізраїль також був поблагословлений великою кількістю духовної поживи. Відтоді потік духовної поживи, яку роздає «вірний і мудрий раб», не вичерпується (Матвія 24:45—47). Для духовного останку настав час великої потіхи й радості. Але це ще не всі благословення.