15. Яке народження передречено в 66-му розділі Ісаї і як ці слова сповнилися 537 року до н. е.?

¹⁵ Це відновлення влучно зображено в подальших віршах Ісаї: «Поки зазнала дрижання породу, вона породила, і поки прийшов її біль, то сина легенько вона привела... Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Чи зроджена буде земля в один день, чи народжений буде народ за одним разом? Бо як тільки зазнала Сіонська дочка породові дрижання, то синів своїх вже породила» (Ісаї 66:7, 8). Вавилонські євреї-вигнанці стали очевидцями першого хвилюючого сповнення цих слів. Сіон, тобто Єрусалим, знову постає як жінка під час пологів, але які ж незвичайні ці пологи! Вони настільки швидкі та несподівані, що закінчуються ще до початку пологових мук! Яка ж влучна ілюстрація. Повторне народження Божого народу в 537 році до н. е., яке повернуло цій нації її самобутність, відбулося так швидко й несподівано, що здавалося просто чудом. Фактично від моменту, коли Кір звільнив євреїв з неволі, до часу, коли вірний останок повернувся назад на батьківщину, минуло всього-на-всього декілька місяців! Наскільки ж відрізняються ці події від тих, які передували першому народженню ізраїльського народу! У 537 році до н. е. не потрібно було випрошувати у впертого монарха свободи, не було необхідності втікати від ворожого війська чи 40 років подорожувати по пустелі.

17. Як Єгова запевняє своїх людей, що ніщо не може перешкодити йому виконати свій намір стосовно духовного Ізраїля?

¹⁷ Жодна сила у світі не змогла стати на перешкоді цьому духовному народженню. Наступний вірш підтверджує це яскравими словами: «Чи Я допроваджу до породу,— і не вчиню, щоб вона породила? говорить Господь. Чи Я, що чиню, щоб родила,— і стримаю? каже твій Бог» (Ісаї 66:9). Пологів неможливо зупинити, якщо вони вже почалися. Те саме можна сказати про нове народження духовного Ізраїля: коли воно почалося, ніщо не могло стати йому на заваді. А втім, правдиві християни зазнавали тоді переслідувань, і, очевидно, гоніння будуть ще в майбутньому. Але тільки Єгова може зупинити справу, яку розпочинає, хоча він ніколи не робить цього! Як же Бог ставиться до своїх людей, відколи їхні сили відновилися?

Ніжна турбота Єгови

18, 19. а) Який зворушливий приклад вживає Єгова і як ця ілюстрація стосується його вигнаного народу? б) Як обітниця про духовне живлення та сердечну турботу сповнилася в наш час на помазаному останку?

¹⁸ У подальших чотирьох віршах зворушливими словами змальовано ніжну турботу, з якою Єгова ставиться до свого народу. Спочатку Ісая каже: «Радійте із Єрусалимом і тіштеся всі ним, хто його покохав! Втішайтесь ним радістю всі, що з-за нього в жалобі були! Щоб ви ссали й наситилися з перс потіхи його, щоб ви ссали та розкошували із перс його слави» (Ісаї 66:10, 11). Тут Єгова змальовує жінку, яка годує своє немовля. Коли дитя відчуває голод, то настійно плаче. Але як тільки мати притуляє його до своїх перс, щоб нагодувати, дитячий плач змінюється на вирази радості й насолоди. Подібною буде ситуація останку вірних євреїв у Вавилоні: його плач швидко обернеться в щастя та задоволення, коли прийде час визволення і відновлення. Члени останку невимовно радітимуть. Коли Єрусалим буде відбудований і заселений, відновиться його слава й пошириться на його вірних мешканців. Вони знову будуть духовно живитися за допомогою священства, яке почне виконувати свої функції (Єзекіїля 44:15, 23).

20. Як Єрусалим було поблагословлено «потоком заливним» у стародавні часи і в наш час?

²⁰ Пророцтво продовжується: «Господь каже так: Ось керую до нього Я мир, немов річку, і славу народів, немов той потік заливний: і ви будете ссати, і на руках вас носитимуть, і бавитимуть на колінах» (Ісаї 66:12). Тут ілюстрацію з годуванням поєднано із прикладом про великий потік благословень — про «річку» й «потік заливний». Єгова поблагословить Єрусалим не тільки великим миром, але й дасть йому «славу народів», яка, неначе води потоку, потече до Божого народу і принесе йому благословення. Це означає, що до народу Єгови стікатимуться люди з народів (Огія 2:7). Під час сповнення цього пророцтва в стародавні часи багато людей з різних народів дійсно приєдналися до Ізраїля, ставши юдейськими прозелітами.