Тепер Ісус звертається до народу та до своїх учнів і попереджає, щоб вони остерігалися книжників та фарисеїв. Вони навчають Божого Закону, зайнявши «Мойсеєве місце», тому Ісус радить: «Все, що вони кажуть вам, робіть і дотримуйтесь цього». І потім додає: «Але так, як вони, не поводьтеся, бо вони говорять, та не виконують».

Книжники та фарисеї є лицемірами, і через це Ісус засуджує їх такими ж словами, як кілька місяців тому під час обіду в домі одного фарисея. Ісус каже: «Вони все роблять для того, щоб їх бачили люди». На підтвердження цього він наводить приклад:

«[Вони] розширюють коробочки з уривками з Писання, які носять для захисту». Релігійні провідники носять на чолі або руці невеликі коробочки, в яких містяться чотири уривки з Закону: Вихід 13:1—10, 11—16 і Повторення Закону 6:4—9; 11:13—21. Але фарисеї збільшують розмір цих коробочок, щоб створити враження, ніби вони дуже ревно ставляться до Закону.

Далі Ісус каже, що вони «подовжують торочки на своєму вбранні». У Числа 15:38—40 ізраїльтянам було наказано робити торочки на одязі, але у фарисеїв вони довші, ніж в інших ізраїльтян. Фарисеї все роблять напоказ! «Вони люблять мати найпочесніші місця»,— каже Ісус.

На жаль, його учні також заразилися бажанням мати видатне становище. Тож Ісус радить: «Ви не називайтеся “вчителями”, бо одного маєте Вчителя, усі ж ви — брати. І нікого на землі не називайте “батьком”, бо одного маєте Батька — небесного. Також не називайтеся “провідниками”, бо одного маєте Провідника — Христа». Учні повинні викорінювати в собі бажання бути у всьому першими! «Найбільший серед вас повинен бути вашим слугою»,— напучує Ісус.

Далі він кілька разів оголошує горе книжникам і фарисеям, знову і знову називаючи їх лицемірами. Ісус каже, що вони «зачиняють царство небесне перед людьми» та «пожирають доми вдів і довго моляться напоказ».

«Горе вам, сліпі провідники!» — говорить Ісус. Він засуджує фарисеїв за те, що вони не цінують духовного, встановлюючи правила на власний розсуд. Наприклад, вони кажуть: «Коли хтось клянеться храмом, це нічого, але коли хтось клянеться золотом храму, то зобов’язує себе виконати клятву». Надаючи більшого значення золоту храму, ніж духовній цінності місця поклоніння, вони виявляють свою духовну сліпоту.

Потім Ісус ще раз засуджує фарисеїв, бо вони нехтують «тим, що важливіше в Законі,— справедливістю, милосердям і вірністю», а надають великого значення сплаті десятини з незначних трав.

Ісус називає фарисеїв «сліпими провідниками» і говорить: «Ви відціджуєте комара, але ковтаєте верблюда!» Вони проціджують вино, виловлюючи комара, не просто тому, що комар — це комаха, а тому, що він церемоніально нечистий. Однак фарисеї нехтують важливішим у Законі, а це все одно, що ковтати верблюда, який також є церемоніально нечистою твариною.

Він продовжує суворо засуджувати книжників і фарисеїв.

Тричі Ісус вигукує: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри!» Перший раз він говорить «горе», тому що вони «очищають келих і миску ззовні, але всередині вони повні награбованого добра й непоміркованості». Тож він радить: «Очисти спершу келих і миску зсередини, і тоді вони стануть чистими також ззовні».

Другий раз Ісус говорить «горе», тому що книжники і фарисеї духовно зіпсувались і зігнили зсередини, але намагаються приховати це удаваною побожністю. Ісус каже: «Ви нагадуєте побілені могили, які ззовні здаються дуже гарними, але всередині повні кісток мерців та всілякої нечисті».

І насамкінець їхнє лицемірство виявляється в тому, що вони будують гробниці пророкам і прикрашають їх, щоб привернути увагу інших до своєї доброчинності. Але, як показує Ісус, вони «є синами тих, хто вбивав пророків». Це справді так, адже кожному, хто наважується викрити їхнє лицемірство, загрожує небезпека!

Тоді Ісус картає їх надзвичайно різкими словами: «Змії, роде гадючий, як ви утечете від засудження до геєни?!» Геєна — це долина біля Єрусалима, яка використовується як сміттєзвалище. Тож Ісус говорить, що книжників і фарисеїв за їхні неправедні вчинки чекає вічне знищення.

Далі Ісус говорить про тих, кого посилає як своїх представників до книжників і фарисеїв: «Декотрих з них ви погубите і приб’єте до стовпа, а декотрих будете бичувати у своїх синагогах та переслідувати від міста до міста. Через усе це спаде на вас вина за кров усіх праведників, що була пролита на землі,— від крові праведного Авеля до крові Захарія, Варахіїного сина [у Другій книзі Хронік Варахія названий Єгоядою], якого ви вбили між святинею і жертовником. Правду кажу вам: все те прийде на це покоління».

За те, що Захарій докорив ізраїльським провідникам, «змовилися вони на нього, і закидали його камінням з царського наказу в подвір’ї Господнього дому». Але, як передрікає Ісус, Ізраїль поплатиться за пролиту кров усіх праведників. Час розплати прийшов, коли через 37 років, 70 року н. е., римські війська знищили Єрусалим і повбивали більш як мільйон юдеїв.