Фарисей дивується, що його гість не дотримується цієї традиції. Ісус помічає це і каже: «Ви, фарисеї, очищаєте келих і миску ззовні, хоча всередині ви сповнені жадібності і зла. Нерозумні! Хіба той, хто створив зовнішнє, не створив і внутрішнє?» (Луки 11:39, 40).

Ісуса обурює не миття рук перед їдою, а релігійне лицемірство. Фарисеї та інші юдеї, які здійснюють ритуальне миття рук, не очищають своїх сердець від зла. Тому Ісус радить їм: «Давайте дари милосердя з того, що зсередини, і тоді все у вас буде чисте» (Луки 11:41). Які ж правдиві слова! Той, хто дає, має робити це від щирого серця, а не через бажання вразити інших своєю показною праведністю.

Не можна сказати, що ці чоловіки взагалі нічого не дають. Ісус говорить: «Ви даєте десятину з м’яти, рути і всіх інших садових рослин, але нехтуєте справедливістю і любов’ю до Бога! Звичайно, ви були зобов’язані давати десятину, але й усім іншим не мали нехтувати» (Луки 11:42). Божий Закон вимагав сплачувати десятину з урожаю (Повторення Закону 14:22). Це включало м’яту й руту — трави, якими приправляли їжу. Фарисеї скрупульозно сплачували десятину з цих рослин. Але чи виконували вони важливіші вимоги Закону — чи були справедливими і скромними в очах Бога? (Михея 6:8).

Далі Ісус каже: «Горе вам, фарисеї, бо ви любите передні місця в синагогах і вітання на ринкових площах! Горе вам, бо ви як ті непомітні могили: люди ходять по них, навіть не усвідомлюючи цього!» (Луки 11:43, 44). Дійсно, люди могли наштовхнутися на такі могили і стати церемоніально нечистими. Ісус говорить про це, аби підкреслити, що нечистота фарисеїв не помітна відразу (Матвія 23:27).

Один чоловік, обізнаний у Законі, незадоволено говорить: «Учителю, цими словами ти ображаєш і нас». Однак такі люди, як він, мають усвідомити, що вони не допомагають іншим. Ісус промовляє: «Горе й вам, обізнані в Законі, бо ви накладаєте на людей важкі тягарі, а самі навіть пальцем їх не торкаєтесь! Горе вам, бо ви будуєте гробниці пророкам, яких повбивали ваші ж прабатьки!» (Луки 11:45—47).

Тягарі, згадані Ісусом,— це усні традиції і тлумачення Закону, яке дають фарисеї. Ці чоловіки не полегшують життя людей. Радше вони змушують усіх дотримуватися законів і традицій, які стали важким тягарем. Їхні прабатьки вбивали Божих пророків, починаючи ще від Авеля. Тепер же вони — ті, хто вдає, ніби шанує пророків, будуючи для них гробниці,— наслідують своїх прабатьків і мисленням, і вчинками. Вони навіть намагаються вбити найбільшого Пророка. Ісус каже, що Бог притягне до відповідальності це покоління. Приблизно через 38 років, у 70 році н. е., так і стається.

Ісус продовжує: «Горе вам, обізнані в Законі, бо ви забрали ключ до знання. Ви самі не ввійшли й перешкоджаєте тим, хто входить!» (Луки 11:52). Ці чоловіки мають пояснювати Боже Слово, але натомість вони позбавляють людей можливості знати і розуміти його.

Початкові слова Ісуса мають особливе значення для його учнів: «Остерігайтеся фарисейської закваски, тобто лицемірства». Ісус уже застерігав їх про це, але побачене на обіді спонукує його повторити цю пораду (Луки 12:1; Марка 8:15). Хоча фарисеї приховують свою неправедність удаваною побожністю, їх потрібно викрити, бо вони становлять велику небезпеку. Ісус пояснює: «Немає нічого прихованого, що не розкриється, чи таємного, що не стане відомим» (Луки 12:2).