Ісуса слухають також його учні і багато інших людей. Тепер він звертається до них і каже остерігатися книжників та фарисеїв. Ці релігійні провідники навчають Божого Закону, зайнявши «Мойсеєве місце». Ісус радить своїм слухачам: «Все, що вони кажуть вам, робіть і дотримуйтесь цього, але не поводьтеся так, як вони, бо вони говорять, та не виконують того, що говорять» (Матвія 23:2, 3).

Тоді Ісус наводить приклади їхнього лицемірства: «Вони розширюють коробочки з уривками Писання, які носять для захисту». Деякі юдеї носять на чолі або руці невеликі коробочки, в яких містяться короткі уривки з Закону. Але фарисеї збільшують ці коробочки, щоб створити враження, ніби вони дуже ревно дотримуються Закону. Також вони «подовжують торочки на своєму вбранні». Ізраїльтяни мають робити торочки на одязі, але у фарисеїв вони довші, ніж в інших людей (Числа 15:38—40). Все це фарисеї роблять для того, «щоб їх бачили люди» (Матвія 23:5).

Бажання здобути собі славу серед людей може зародитися навіть в Ісусових учнів. Тому Ісус радить їм: «Не називайтеся вчителями, бо одного маєте Вчителя, усі ж ви — брати. І нікого на землі не називайте батьком, бо одного маєте Батька — небесного. Також не називайтеся провідниками, бо одного маєте Провідника — Христа». Як же учням слід дивитися на себе і як їм слід поводитися? Ісус каже: «Найбільший серед вас повинен бути вашим слугою. Той, хто звеличується, буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений» (Матвія 23:8—12).

Далі Ісус кілька разів говорить лицемірним книжникам і фарисеям: «Горе вам». Він каже: «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви зачиняєте Царство небесне перед людьми; ви самі не входите в нього і тих, хто бажає ввійти, не впускаєте» (Матвія 23:13).

Ісус засуджує фарисеїв за те, що вони не цінують духовного, про що свідчать створені ними правила. Наприклад, вони кажуть: «Якщо хтось клянеться храмом, це нічого, але якщо хтось клянеться золотом храму, то обов’язково має виконати клятву». Так фарисеї виявляють свою духовну сліпоту. Вони надають більшого значення золоту храму, ніж духовній цінності цього храму — можливості поклонятися тут Єгові. Крім того, вони «нехту[ють] тим, що важливіше в Законі,— справедливістю, милосердям і вірністю» (Матвія 23:16, 23; Луки 11:42).

Ісус називає фарисеїв «сліпими провідниками» і говорить: «Ви відціджуєте комара, але ковтаєте верблюда!» (Матвія 23:24). Фарисеї проціджують вино, щоб виловити комара, бо ця комаха церемоніально нечиста. Однак вони нехтують важливішим у Законі, а це все одно, що ковтати верблюда, який також церемоніально нечистий, але значно більший (Левіт 11:4, 21—24).

Ісус далі перебуває в храмі і продовжує викривати книжників та фарисеїв, прямо називаючи їх лицемірами. Він використовує образні вислови, кажучи: «Ви очищаєте келих і миску ззовні, але всередині вони сповнені жадібності й прагнення потурати власним бажанням. Сліпий фарисею, очисть спершу келих і миску зсередини, тоді вони стануть чистими і ззовні» (Матвія 23:25, 26). Хоча фарисеї надають величезного значення церемоніальній чистоті і зовнішньому вигляду, їх зовсім не хвилює внутрішня особистість і вони не очищають своїх символічних сердець.

Їхнє лицемірство також виявляється в тому, що вони будують гробниці пророкам і прикрашають їх. Але, як говорить Ісус, вони «є синами тих, хто вбивав пророків» (Матвія 23:31). Про це свідчать їхні намагання вбити Ісуса (Івана 5:18; 7:1, 25).

Далі Ісус показує, що́ чекає цих релігійних провідників, якщо вони не покаються: «Змії, роде гадючий, як ви утечете від засудження до геєни?!» (Матвія 23:33). Слово «геєна» буквально означає «долина Гіннома». Ця долина — місце, де спалюють сміття,— яскравий образ вічного знищення, яке чекає на лихих книжників і фарисеїв.

Учні Ісуса будуть його представниками — «пророками, мудрецями і наставниками». Якого ставлення вони зазна́ють? Звертаючись до релігійних провідників, Ісус говорить: «Декотрих з [моїх учнів] ви погубите і стратите на стовпі, а декотрих будете бичувати у своїх синагогах та переслідувати від міста до міста. Тож на вас спаде вина за кров усіх праведників, що була пролита на землі,— від крові праведного Авеля до крові Захарія... якого ви вбили». Ісус попереджає: «Правду кажу вам: все це прийде на це покоління» (Матвія 23:34—36). Саме так і стається у 70 році н. е., коли римські війська знищують Єрусалим і вбивають сотні тисяч євреїв.