Пережити «день Єгови»

«Великий день Господа [«Єгови», НС] й вельми страшний, і хто зможе його перенести?» (ЙОІЛА 2:11).

1. Чому ‘страшний день Єгови’ має стати приводом для радості?

«СТРАШНИЙ»! Саме так Божий пророк Йоіл описує великий «день Єгови». А втім, всі ми, хто любить Єгову й присвятився йому на основі Ісусової викупної жертви, не повинні щулитись від страху перед близьким днем Єгови. Це насправді буде день, що вселяє страх, але водночас — це день величного спасіння, день визволення від злої системи речей, яка тисячоліттями мучила людство. З огляду на події цього дня Йоіл закликає Божий народ ‘тішитися й радіти,— бо велике Господь учинить’, а потім додає запевнення: «Станеться,— кожен, хто кликати буде Господнє Ім’я [«ім’я Єгови», НС], той спасеться». Відтак у Божому Царстві «будуть ті, що заціліють, як то Господь сказав був; і між тими, що зостануться живими,— тії, що їх Господь покличе» (Йоіла 2:11, 21, 22; 3:5, Хом.).

2. Які події відбуваються на завершення намірів Єгови: а) «Господнього дня» б) в «день Єгови»?

² Страшний день Єгови не слід плутати з ‘Господнім днем’, згаданим в Об’явленні 1:10. Господній день включає сповнення 16 видінь, про які розповідається з 1-го по 22-й розділи Об’явлення. Він охоплює час сповнення всіх подій, які Ісус передрік, відповідаючи на запитання своїх учнів: «Скажи нам,— коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?» Небесна присутність Ісуса відзначається жахливими ‘війнами, голодом, ненавистю, пошестями й беззаконням’ на землі. У міру того як помножуються ці лиха, Ісус дає заспокоєння богобійним людям, посилаючи своїх сучасних учнів, які проповідують ‘цю Євангелію Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім’. Потім, коли вибухне страшний день Єгови, настане апогей Господнього дня і «кінець» теперішньої системи речей (Матвія 24:3—14; Луки 21:11). День Єгови — це блискавичне виконання вироку над зіпсутим світом Сатани. «Небо й земля затремтять, та Господь — охорона Своєму народові» (Йоіла 4:16).

Єгова діє за днів Ноя

3. Чим обставини сьогодні нагадують обставини за днів Ноя?

³ Обставини у світі сьогодні нагадують «дні Ноя» понад 4000 років тому (Луки 17:26, 27). У Буття 6:5 ми читаємо: «Бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякденно». Саме так як у сьогоднішньому світі! Усюди процвітає зло, пожадливість і немає любові. Інколи нам може здаватися, що розбещеність людства дійшла до краю. Але пророцтво апостола Павла про «останні дні» продовжує сповнюватися: «А лихі люди й дурисвіти будуть чим далі, тим до гіршого посуватися, зводячи інших, і самі зведені» (2 Тимофія 3:1, 13, Хом.).

4. У що вилилося фальшиве поклоніння на зорі людства?

⁴ Чи релігія за днів Ноя змогла принести людям полегшення? Навпаки, тогочасна відступницька релігія тільки сприяла згубним обставинам. Наші прабатьки піддалися фальшивому вченню ‘вужа стародавнього, що зветься диявол і сатана’. У другому поколінні від Адама «зачали були призивати Ймення Господнє», очевидно, в блюзнірський спосіб (Об’явлення 12:9; Буття 3:3—6; 4:26). Пізніше бунтівні ангели, які перестали бути виключно відданими Богові, матеріалізували собі людські тіла, щоб мати незаконні статеві зносини з вродливими людськими дочками. Ці жінки народжували гібридних велетнів, названих нефілім, які гнобили людей і знущалися над ними. Під таким демонічним впливом ‘кожне тіло зіпсуло дорогу свою на землі’ (Буття 6:1—12).

5. Яке застереження нам дає Ісус, згадуючи події за днів Ноя?

⁵ Але одна сім’я таки залишалася непорочною перед Єговою. Отже Бог «у восьми душах зберіг родину Ноя, проповідника правди, коли навів потоп на світ безбожних» (2 Петра 2:5, Дерк.). Цей Потоп був прообразом страшного дня Єгови, який ознаменує кінець цієї системи речей і про який Ісус пророкував: «Про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син,— лише Сам Отець. Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, «коли Ной увійшов до ковчегу», і не знали [«не звертали уваги», НС], аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав,— так буде і прихід Сина Людського» (Матвія 24:36—39). Сьогодні ми перебуваємо в подібній ситуації, і ось тому Ісус закликає нас ‘уважати на себе й пильнувати, і кожного часу молитися, щоб змогли ми уникнути всього того, що має відбутись’ (Луки 21:34—36).

Єгова карає Содом і Гоморру

6, 7. а) Прообразом чого є події за днів Лота? б) Яке чітке попередження це передає нам?

⁶ Через декілька сторіч після Потопу, коли на землі розмножилися нащадки Ноя, вірний Авраам і його племінник Лот були очевидцями іншого страшного дня Єгови. Лот зі своєю родиною жили в місті Содомі. У цьому, а також у сусідньому місті Гоморрі процвітала огидна статева неморальність. Матеріалізм також стояв там на першому місці, і він зрештою став згубою навіть для Лотової дружини. Єгова сказав Авраамові: ‘Крик Содому й Гоморри великий, і гріх їхній став дуже тяжкий’ (Буття 18:20). Авраам благав Єгову пощадити ці міста заради праведних людей, але Єгова відповів, що не знайшов там навіть і десятьох праведників. Божі ангели допомогли Лотові та його двом дочкам втекти до сусіднього міста Цоара.

⁷ Що було далі? Зіставляючи наші «останні дні» з днями Лота, Євангелія від Луки 17:28—30 повідомляє: «Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; того ж дня, як Лот вийшов із Содому,— огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з’явиться!» Трагічна доля Содома й Гоморри в цей грізний день Єгови є чітким попередженням усім нам, хто живе в період Ісусової присутності. Сучасне покоління людей також ‘віддалось розпусті й кинулось за іншим тілом’ (Юди 7, Хом.). Крім того, сьогоднішні перекручені погляди на секс викликали великі ‘пошесті’, існування яких передрік на наш час Ісус (Луки 21:11, Дерк.).

Ізраїль пожинає «бурю»

8. Якою мірою ізраїльтяни дотримувалися угоди з Єговою?

⁸ Через якийсь час Єгова вибрав ізраїльтян, щоб вони стали «особливою власністю з-поміж усіх народів... царством священиків, народом святим». Це було б можливо тоді, коли вони ‘щиро слухалися б його голосу й дотримувалися його завіту’ (Вихід 19:5, 6, Хом.). Чи вони шанували цей величний привілей? Зовсім ні! Щоправда, такі вірні люди з цього народу, як Мойсей, Самуїл, Давид, Йосафат, Єзекія, Йосія, а також віддані пророки й пророчиці віддано служили Богові. Однак у цілому народ був невірний. З часом їхнє царство розділилось на два — Ізраїль і Юду. В основному обидва народи втягнулися в язичницьке поклоніння та перейняли інші богохульні звичаї сусідніх народів (Єзекіїля 23:49).

9. Як Єгова засудив бунтівниче десятиплемінне царство?

⁹ Як Єгова засудив їхні справи? Як завжди, він проголосив попередження, відповідно до сформульованого Амосом принципу: «Не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам». Сам Амос звіщав горе північному царству Ізраїлю: «Що ж означатиме для вас день Єгови? Це буде темрява, а не світло» (Амоса 3:7; 5:18, НС). Відтак Амосів сучасник, пророк Осія проголосив: «А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть» (Осії 8:7). У 740 році до н. е. Єгова використав ассирійську армію, щоб раз і назавжди спустошити північне царство Ізраїлю.

Єгова відплачує відступницькій Юді

10, 11. а) Чому Єгова не хотів простити Юді? б) Які огидні речі зіпсували народ?

¹⁰ Єгова також посилав своїх пророків до південного царства Юди. Однак такі царі Юди, як Манасія і його наступник Амон, далі чинили зло в Божих очах, проливаючи ‘дуже багато невинної крови, служачи бовванам і вклоняючись їм’. Хоча Амонів син Йосія робив правильне в очах Єгови, але наступні царі й народ знову чинили зло, і тому «не хотів Господь простити» (2 Царів 21:16—21; 24:3, 4).

¹¹ Через пророка Єремію Єгова проголосив: «Чудне та страшне стало в краї: пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому прийде?» Над народом Юди тяжіла надзвичайна вина крові, і люди зіпсулись, бо крали, вбивали, чинили перелюб, фальшиво присягали, ходили за іншими богами й робили інші огидні речі. Божий храм став «вертепом розбійників» (Єремія 2:34; 5:30, 31; 7:8—12).

12. Як Єгова покарав зрадницький Єрусалим?

¹² Єгова проголосив: «З півночі [з Халдеї] зло приведу, і велике нещастя» (Єремія 4:6). Тому він спровадив світову державу Вавилон, у той час «молот всієї землі», щоб зруйнувати зрадницький Єрусалим та його храм (Єремії 50:23). У 607 році до н. е. після важкої облоги це місто впало перед могутньою армією Навуходоносора. «І цар вавилонський порізав Седекіїних синів в Рівлі на очах його; і всіх шляхетних Юдиних порізав вавилонський цар... А очі Седекії він вибрав, і скував його мідяними кайданами, щоб відвести його до Вавилону... А дім царя та доми народу халдеї попалили огнем, і порозбивали мури Єрусалиму. А решту народу, позосталих у місті, та перебіжців, що попереходили до нього, і решту народу, що позосталися, вигнав Невузар’адан, начальник царської сторожі до Вавилону» (Єремії 39:6—9).

13. Хто врятувався в день Єгови 607 року до н. е. й чому?

¹³ Справді страшний день! Але декількох душ, які були покірними Єгові, цей вогненний суд не торкнувся. Серед них були неізраїльтяни рехавіти, які, на противагу юдеям, виявляли смиренний та покірний дух. Також врятувався вірний євнух Евед-Мелех, який визволив Єремію від смерті у багнистій ямі, і вірний писар Єремії Барух (Єремії 35:18, 19; 38:7—13; 39:15—18; 45:1—5, Ог., 1988). Саме таким людям Єгова проголосив: «Я знаю ті думки, які думаю про вас... думки спокою, а не зло, щоб дати вам будучність та надію». Ця обітниця сповнилась у малому масштабі 539 року до н. е., коли богобійних євреїв визволив завойовник Вавилона, цар Кір, і вони повернулися, щоб відбудувати місто Єрусалим і його храм. Сьогодні ті, хто вийшов з вавилонської релігії та повернувся до чистого поклоніння Єгови, можуть також сподіватися у славетному майбутньому вічного миру у відновленому Єговою Раю (Єремії 29:11; Псалом 37:34; Об’явлення 18:2, 4).

«Скорбота велика» в першому сторіччі

14. Чому Єгова назавжди відкинув Ізраїль?

¹⁴ Повернімося в перше сторіччя н. е. На той час визволені євреї знову втягнулися у відступництво. Єгова послав свого єдинородного Сина на землю, щоб той став його Помазанцем, або Месією. З 29 по 33 рік н. е. Ісус проповідував по цілому ізраїльському краї, говорячи: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Матвія 4:17). Крім того, він зібрав учнів і навчив їх звіщати разом з ним добру новину про Царство. Як відреагували на це єврейські правителі? Вони обмовляли Ісуса й зрештою вчинили огидний злочин, заподіявши йому страдницької смерті на стовпі мук. Єгова відкинув євреїв як свій народ. Тепер вже назавжди.

15. Який привілей отримали покаянні євреї?

¹⁵ У день П’ятидесятниці 33 року н. е. воскреслий Ісус вилив святий дух на своїх учнів, і це дало їм можливість розмовляти різними мовами з євреями й прозелітами, які швидко зійшлися в те місце. Звертаючись до натовпу, апостол Петро проголосив: «Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми... Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви!» Як відреагували чесні євреї? «Вони серцем розжалобились», покаялися у своїх гріхах та охрестилися (Дії 2:32—41). Проповідування про Царство прискорилось, і за 30 років воно охопило ‘все створіння під небом’ (Колосян 1:23).

16. Як Єгова покерував подіями, завершенням яких стало виконання його вироку над природним Ізраїлем?

¹⁶ Тепер прийшов час Єгови виконати вирок над своїм відкинутим народом, природним Ізраїлем. Багато тисяч людей з народів, що жили в різних місцях знаного тоді світу, почали стікатися до християнського збору й були помазані як духовний ‘Ізраїль Божий’ (Галатів 6:16). Проте євреї в той час уже опустилися до ненависті й сектантського насильства. Всупереч написаному Павлом про те, щоб ‘коритися вищій владі’, вони відкрито бунтувалися проти Римського панування над ними (Римлян 13:1). Єгова явно покерував подальшими подіями. У 66 році н. е. римські легіони під командуванням генерала Галла взяли в облогу Єрусалим. Під час навали римляни змогли проникнути в місто й підкопати мур храму. За літописами Йосифа Флавія, місто й людей спіткала справжня скорботаa. Але раптово солдати поспішно відступили. Це дало можливість учням Ісуса ‘втекти в гори’, як було вказано в його пророцтві з Матвія 24:15, 16.

17, 18. а) За допомогою якої скорботи Єгова виконав суд над євреями? б) Яка плоть ‘спаслася’ й тінню чого це було?

¹⁷ А втім, повне виконання вироку Єгови в апогеї скорботи ще мало прийти. У 70 році н. е. римські легіони, тепер уже під командуванням генерала Тіта, повернулися для здійснення нападу. Цього разу бій був остаточний! Євреї, які воювали навіть між собою, аж ніяк не могли бути рівними з римлянами. Місто та його храм було зрівняно з землею. Євреї були дуже виснажені; понад мільйон з них зазнали страждань і смерті, коло 600 000 трупів було викинуто за міські брами. Після падіння міста 97 000 євреїв були забрані в неволю і багато з них пізніше погинуло на гладіаторських видовищах. Справді, єдиною плоттю, яка врятувалася в роки цієї скорботи, були християни, котрі втекли в гори за Йордан (Матвія 24:21, 22, Дерк.; Луки 21:20—22).

¹⁸ Отже величне Ісусове пророцтво про «закінчення системи речей» мало перше сповнення і досягло апогею в день Єгови у 66—70 роках н. е., коли виконався суд над бунтівничим єврейським народом (Матвія 24:3, НС; 24:4—22). Але це було тільки тінню майбутнього великого та страшного дня Єгови — остаточної скорботи, яка незабаром охопить цілий світ (Йоіла 3:4). А як ви можете ‘спастися’? Про це розповість наступна стаття.

Публічно звіщайте для спасіння

«Кожен, хто кличе ім’я Єгови, буде спасенний» (РИМЛЯН 10:13, НС).

1. Які застереження звучали ще в стародавні часи історії?

ІСТОРІЯ згадує декілька «днів Єгови». Потоп за днів Ноя, знищення Содома й Гоморри, а також сплюндрування Єрусалима в 607 році до н. е. і 70 році н. е.— то великі й страшні дні Єгови. Це дні виконання суду над тими, хто бунтувався проти Єгови (Малахії 4:5; Луки 21:22). У ті дні багато людей погинуло за те зло, що вони чинили. Але декотрі таки вціліли. Єгова проголошував застереження, сповіщаючи нечестивим про неминучу катастрофу та даючи можливість людям праведного серця врятуватися.

2, 3. а) Яке пророче попередження було процитовано в день П’ятидесятниці? б) Що означало кликати ім’я Єгови, починаючи від дня П’ятидесятниці 33 року н. е.?

² Видатним прикладом цього є знищення Єрусалима 70 року н. е. Передрікаючи цю подію майже 900 років заздалегідь, пророк Йоіл написав: «Дам Я ознаки на небі й землі,— кров та огонь, та стовпи диму. Заміниться сонце на темність, а місяць — на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного!» Як же можна було пережити такий страшний час? Йоіл під натхненням написав: «І кожен, хто призве ім’я Господнє [«Єгови», НС], спасеться; бо на горі Сіоні й у Єрусалимі будуть ті, що заціліють, як то Господь сказав був; і між тими, що зостануться живими,— тії, що їх Господь покличе» (Йоіла 3:3—5, Хом.).

³ У П’ятидесятницю 33 року н. е. апостол Петро звернувся до натовпу євреїв та прозелітів в Єрусалимі й процитував пророцтво Йоіла, показуючи, що його слухачі могли чекати сповнення цього пророцтва за своїх днів: «Дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму. Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній [«Єгови», НС] настане, великий та славний! І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім’я [«ім’я Єгови», НС], той спасеться» (Дії 2:16—21). Усі ті, що слухали Петра, були під Мойсеєвим Законом, і тому знали ім’я Єгови. Петро пояснив, що відтепер кликати ім’я Єгови означатиме щось більше. Вартим уваги є те, що в це входило хрещення в ім’я Ісуса, який був убитий, а потім воскрешений до безсмертного небесного життя (Дії 2:37, 38).

4. Яку звістку широко проголошували християни?

⁴ Від дня П’ятидесятниці християни поширювали слово про воскреслого Ісуса (1 Коринтян 1:23). Вони проголошували, що люди можуть бути прийняті як духовні сини Бога Єгови й стати частиною нового «Ізраїля Божого», духовного народу, який мав ‘звіщати чесноти Єгови’ (Галатів 6:16; 1 Петра 2:9). Ті, котрі залишалися вірними до смерті, мали вспадкувати безсмертне небесне життя як співспадкоємці Ісуса в його небесному Царстві (Матвія 24:13; Римлян 8:15, 16; 1 Коринтян 15:50—54). Крім того, ці християни мали звіщати прихід великого та страшного дня Єгови. Їм потрібно було попереджати єврейський народ про те, що на нього прийде скорбота; вона перевершить усе, що до того часу зазнавав Єрусалим та єврейський народ. А втім, мали бути уцілілі. Хто? Ті, хто кликав ім’я Єгови.

«Останніми днями»

5. Що відбувається сьогодні на сповнення пророцтв?

⁵ Тогочасні обставини з багатьох поглядів є прообразом сьогоднішніх. З 1914 року людство живе в особливий час, який Біблія називає ‘часом кінця’, «закінченням системи речей» та «останніми днями» (Даниїла 12:1, 4; Матвія 24:3—8, НС; 2 Тимофія 3:1—5, 13). У нашому сторіччі жорстокі війни, нестримне насильство, занепад суспільства й руйнування навколишнього середовища є яскравим сповненням біблійного пророцтва. Усе це є частиною знаку, про який пророкував Ісус, вказуючи, що людство підходить до остаточного, вирішального та грізного дня Єгови. Він досягне своєї кульмінаційної точки в битві Армагеддон, апогеї ‘скорботи великої, «якої не було з первопочину світу аж досі» й не буде’ (Матвія 24:21; Об’явлення 16:16).

6. а) Яких заходів вживає Єгова, щоб спасти сумирних? б) Де ми можемо знайти пораду Павла щодо того, як уціліти?

⁶ Тимчасом як наближається день спустошення, Єгова вживає заходів, щоб спасти сумирних. У цей ‘час кінця’ він зібрав останніх членів духовного Ізраїлю Божого й з 30-х років цього сторіччя зосередив увагу своїх земних слуг на збиранні ‘великого натовпу, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків’. Як група, члени цього натовпу ‘прийдуть від великої скорботи’ живими (Об’явлення 7:9; 7:14, Філ.). Але як кожен зокрема може упевнитися у тому, що буде збережений? На це запитання відповідає апостол Павло. У 10-му розділі Послання до Римлян він дає гарну пораду, як уціліти, пораду, яка стосувалася і його днів, і наших.

Молитва про спасіння

7. а) Про яку надію засвідчується в Римлян 10:1, 2, (Хом.)? б) Завдяки якому дару від Єгови, стало можливо звіщати «добру новину» в більших масштабах?

⁷ Коли Павло писав книгу Римлян, Єгова вже відкинув Ізраїль як народ. Усе-таки, апостол стверджував: «Бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися». Він сподівався, що окремі євреї здобудуть точне знання Божої волі, і внаслідок цього будуть врятовані (Римлян 10:1, 2, Хом.). Крім того, Єгова хоче, аби всі мешканці землі, які мають віру, врятувалися, на що вказують слова з Івана 3:16: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Ісусова викупна жертва відкрила шлях до такого величного спасіння. Як за днів Ноя, так і за інших, пізніших днів суду, Єгова наказував звіщати «добру новину», вказуючи шлях до спасіння (Марка 13:10, НС; 13:19, 20).

8. Кому сьогодні, за Павловим прикладом, виявляють благовоління правдиві християни і як?

⁸ Павло проповідував при кожній нагоді, виявляючи благовоління євреям і язичникам. Він ‘переконував юдеїв та гелленів’. Ефеським старійшинам він сказав: «Ви знаєте, що я без вагань проголошував усе те, що було б корисне для вас. Я навчав усього цього без вагань, привселюдно, а також ідучи з дому в дім. Юдеям, як і грекам, свідчив я про покаяння та навернення до Бога, про віру в Господа нашого Ісуса Христа» (Дії 18:4; 20:20, 21, СМ). У такий самий спосіб сьогодні Свідки Єгови докладають великих зусиль, проповідуючи не тільки тим, котрі називають себе християнами, але й усім людям, «аж до останнього краю землі» (Дії 1:8; 18:5).

Визнають «слово віри»

9. а) До якої віри заохочують слова в Римлян 10:8, 9? б) Коли і як ми повинні визнавати свою віру?

⁹ Щоб спастись, потрібно мати непохитну віру. Цитуючи Повторення Закону 30:14, Павло проголошує: «Близько тебе слово,— в устах твоїх і в серці твоїм», цебто слово віри, що його проповідуємо» (Римлян 10:8). Коли ми проповідуємо це «слово віри», воно чимраз глибше вкорінюється в нашому серці. Так було з Павлом, і його наступні слова можуть зміцнити наше рішення розповідати іншим про свою віру, як він: «Коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» (Римлян 10:9). Таке визнання потрібно робити перед іншими не тільки в час хрещення, але повсякчас, через ревне публічне свідчення про всі величні аспекти правди. Ця правда про дорогоцінне ім’я Суверенного Господа Єгови; про нашого Месіанського Царя й Відкупителя, Господа Ісуса Христа, а також про чудові обітниці Царства.

10. Згідно зі словами в Римлян 10:10, 11, як ми маємо обходитися із ‘словом віри’?

¹⁰ Для тих, хто не приймає та не застосовує ‘слова віри’, спасіння немає, як про це говорить далі апостол: «Бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. Каже бо Писання: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений» (Римлян 10:10, 11). Щоб відчувати спонуку розповідати про «слово віри» іншим, ми повинні набувати точного знання про нього й далі живити його у своєму серці. Сам Ісус нагадує нам: «Хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими» (Марка 8:38).

11. В яких масштабах повинна поширюватися добра новина й чому?

¹¹ Як передрік пророк Даниїл, у цей час кінця, коли свідчення про Царство поширюється до кінців землі, «розумні» сяють, «як світила небозводу». Вони ‘приводять багатьох до праведності’ й правдиве знання по-справжньому розмножується, бо Єгова проливає чимраз ясніше світло на пророцтва про цей час кінця (Даниїла 12:3, 4). Це і є звісткою спасіння, яка важлива для всіх, хто любить правду й праведність і хоче бути збереженим.

12. Як слова з Римлян 10:12 пов’язуються з дорученням ангела, описаним в Об’явленні 14:6?

¹² Апостол Павло говорить далі: «Нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його» (Римлян 10:12). ‘Євангеліє’ повинно проповідуватися сьогодні ще в більших масштабах — усім народам, у найвіддаленіших кінцях землі. Ангел з Об’явлення 14:6 продовжує літати посеред неба, доручаючи нам «благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові». Який пожиток візьмуть із цього ті, хто відгукується?

Кликати ім’я Єгови

13. а) Який вірш є провідним на 1998 рік? б) Чому цей вірш як ніколи доречний сьогодні?

¹³ Цитуючи слова з Йоіла 3:5, Павло проголошує: «Кожен, хто кличе ім’я Єгови, буде спасенний» (Римлян 10:13, НС). Як же доречно, що ці слова вибрані провідним віршем Свідків Єгови на 1998 рік! Тепер як ніколи важливо йти вперед, покладаючись на Єгову й оповіщаючи про його ім’я та величні наміри, з якими це ім’я пов’язується! Як у першому сторіччі, так і в останні дні теперішньої зіпсутої системи речей, лунає клич: «Рятуйтесь від цього лукавого роду!» (Дії 2:40). Цим проголошенням, що нагадує звук сурми, запрошується богобійних людей цілого світу кликати Єгову, щоб він дав спасіння їм, а також тим, хто слухає їхнє публічне звіщання доброї новини (1 Тимофія 4:16).

14. До якої Скелі ми повинні кликати для спасіння?

¹⁴ Що станеться, коли на землі несподівано розпочнеться великий день Єгови? Більшість людей не шукатимуть спасіння в Єгови. В основному люди казатимуть «до гір та до скель: «Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!» (Об’явлення 6:15, 16). Вони покладатимуть надію на організації та установи цієї системи речей, що подібні до гір. Наскільки ж ліпше було б їм покладатися на найвеличнішу Скелю, Бога Єгову! (Повторення Закону 32:3, 4). Цар Давид сказав про нього: «Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель!» Єгова є ‘скелею спасіння’ (Псалом 18:3; 95:1). Його ім’я — «сильна башта», єдина достатньо міцна «башта», аби захистити нас у час майбутньої кризи (Приповістей 18:10). Отже, важливим є те, щоб якомога більше людей із сьогоднішнього майже шестимільярдного населення землі навчилися з вірою та щирістю кликати ім’я Єгови.

15. Що в Римлян 10:14 говориться про віру?

¹⁵ Далі апостол Павло влучно запитує: «Але як покличуть Того, в Кого не ввірували?» (Римлян 10:14). Є чимало тих, кому ще можна допомогти взяти до серця «слово віри», аби кликати Єгову для спасіння. Мати віру надзвичайно важливо. В іншому посланні Павло говорить: «Догодити ж [Богові] без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:6). Але як же мільйони інших повірять у Бога? У посланні до Римлян Павло запитує: «А як увірують у Того, що про Нього не чули?» (Римлян 10:14). Чи Єгова дає їм можливість почути? Звичайно, що так! Послухайте наступні слова Павла: «А як почують без проповідника?»

16. Чому потрібно проповідників у божественному розпорядку?

¹⁶ З Павлових розмірковувань стає чітко зрозуміло, що потрібно проповідників. Ісус говорив, що так буде аж «до закінчення системи речей» (Матвія 24:14; 28:18—20, НС). Проповідування — це важлива частина божественного розпорядку, щоб допомогти людям кликати ім’я Єгови і внаслідок цього спастися. Навіть у загальновизнаному християнстві більшість людей нічого не роблять, щоб шанувати Боже дорогоцінне ім’я. Багато з них безнадійно плутають Єгову з Ісусом і святим духом у непояснимому догматі про Трійцю. Чимало також приєдналися до категорії людей, про яких у Псалмах 14:1 і 53:2 читаємо: «Безумний говорить у серці своїм: «Нема Бога [«Єгови», НС]!» Якщо вони хочуть врятуватися у неминучій великій скорботі, їм потрібно знати, що Єгова — живий Бог,— і вони повинні зрозуміти повне значення його імені.

«Гарні ноги» проповідників

17. а) Чому є доречним те, що Павло процитував пророцтво про відродження? б) Що означає мати «гарні ноги»?

¹⁷ Апостол Павло ставить ще одне важливе запитання: «Як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра» (Римлян 10:15). Тут Павло цитує слова з Ісаї 52:7, уривок пророцтва про відродження, яке сповняється з 1919 року. Нині Єгова знову посилає «благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає». Виявляючи слухняність, Божі помазані «сторожі» та їхні товариші радісно здіймають голос (Ісаї 52:7, 8). Ноги тих, хто звіщає сьогодні спасіння, ідучи від дому до дому, можуть стомлюватися, навіть ставати запорошеними, але як радісно сяють їхні обличчя! Вони знають, що Єгова доручив їм звіщати добру новину миру й розради всім згорьованим, щоб допомогти цим людям кликати ім’я Єгови в надії спастися.

18. Що говориться в Римлян 10:16—18 про остаточний результат проголошення доброї новини?

¹⁸ Незалежно від того чи ‘вірять люди тому, що почули’, чи ні, але Павлові слова таки справджуються: «Чи не чули вони? Отож: «По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!» (Римлян 10:16—18). Як «небо звіщає про Божую славу», і ми бачимо це у твориві Єгови, так і його Свідки на землі повинні звіщати «рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі» (Псалом 19:2—5; Ісаї 61:2).

19. Що буде з тими, хто нині «кличе ім’я Єгови»?

¹⁹ Великий та страшний день Єгови чимраз ближчий. «О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде» (Йоіла 1:15, Хом.; 3:4). Ми молимося до Єгови, щоб ще більше людей якомога швидше відгукнулися на добру новину і прийшли до його організації (Ісаї 60:8; Авакума 2:3). Пригадайте, що інші дні Єгови — за часів Ноя, Лота й відступницьких Ізраїлю та Юди,— принесли загибель нечестивим. Нині ми стоїмо на порозі найбільшої скорботи в історії людства, коли буря Єгови змете зло з лиця землі, очищаючи шлях для раю, де буде вічний мир. Чи ви будете з вірою ‘кликати ім’я Єгови’? Якщо так, то радійте! Бог обіцяє вам спасіння (Римлян 10:13, НС).