«Чекайте Мене»

«Тому то чекайте Мене»,— промовляє Господь» (СОФОНІЇ 3:8).

1. Яку пересторогу виголосив пророк Софонія і чому це повинно цікавити людей сьогодні?

«ВЕЛИКИЙ день Єгови близько». Таку пересторогу виголосив пророк Софонія в середині сьомого сторіччя до н. е. (Софонії 1:14, НС). Це пророцтво сповнилося через 40 або 50 років, коли день виконання вироку Єгови прийшов на Єрусалим і на народи, які зневажали суверенітет Єгови, знущаючись над його народом. Чому це повинно цікавити людей під кінець XX сторіччя? Ми живемо в час, коли швидко наближається остаточний «великий день» Єгови. Подібно як і за часів Софонії, вже ось-ось вибухне «палкий гнів» Єгови на сучасний еквівалент Єрусалима — загальновизнане християнство — й на всі народи, що знущаються над людьми Єгови та зневажають його всесвітній суверенітет (Софонії 1:4; 2:4, 8, 12, 13; 3:8, Хом.; 2 Петра 3:12, 13).

Софонія — відважний свідок

2, 3. а) Що ми знаємо про Софонію і з чого видно, що він був відважним свідком Єгови? б) Які факти допомагають нам визначити, коли і де пророкував Софонія?

² Ми досить мало знаємо про пророка Софонію, ім’я якого (єврейською Цефан·я́г) означає «Єгова сховав (зберіг)». Але на противагу іншим пророкам Софонія подав свій родовід до четвертого покоління — до «Єзекії». (Софонії 1:1; порівняйте Ісаї 1:1; Єремії 1:1; Єзекіїля 1:3). Це настільки незвичайно, що більшість тлумачів ототожнюють його прапрадіда з вірним царем Єзекією. А якщо це так, то Софонія був із царського роду, і це надавало ще більшої ваги його суворому засудженню юдейських князів і показувало, що він є відважним свідком і пророком Єгови. Його глибоке знання топографії Єрусалима та всіх справ у царському дворі наводить на думку, що він, мабуть, проголошував вироки Єгови в самій столиці. (Дивіться Софонії 1:8—11).

³ Варто зазначити, що, проголошуючи божественні вироки на юдейських «князів» (вельмож, або вождів) і «синів царя», він ніколи не критикував самого царяa (Софонії 1:8; 3:3). Це натякає на те, що молодий цар Йосія вже виявляв певну схильність до чистого поклоніння, хоча, мабуть, ще не почав здійснювати релігійних реформ, як видно з того, що Софонія відкрито засуджував ситуацію там. Усе це говорить про те, що Софонія пророкував в Юдеї за дитинства Йосії, який царював з 659 до 629 року до н. е. Інтенсивне проповідування Софонії напевно спонукало молодого Йосію задуматись про ідолопоклонство, насилля й корупцію, які тоді поширювалися в Юдеї, а також посприяло його пізнішій кампанії проти ідолопоклонства (2 Хронік 34:1—3).

Причини палкого гніву Єгови

4. Якими словами Єгова виявив свій гнів на Юдею та Єрусалим?

⁴ Єгова мав поважну причину розпалитися гнівом на провідників і мешканців Юдеї, а також на її столицю Єрусалим. Через свого пророка Софонію він сказав: «І руку свою я простягну на Юду і на всіх мешканців Єрусалиму,— і вигублю з місця оцього останок Ваала, імення жерців зо священиками, і тих, хто вклоняється на дахах світилам небесним, і тих, хто вклоняється, хто присягає Господом, і хто присягає царем своїм [«Малкомом», Хом.]» (Софонії 1:4, 5).

5, 6. а) Яка релігійна ситуація панувала в Юдеї за часів Софонії? б) Яким був стан державних провідників Юдеї та їхніх підлеглих?

⁵ Юдея була заплямована принизливими обрядами родючості в культі Ваала, демонічною астрологією та поклонінням язичницькому богові Малкому. Коли Малком це те саме, що Молох, як декотрі вважають, тоді фальшиве поклоніння в Юдеї включало огидне жертвування дітей. Такі релігійні ритуали були мерзенними в очах Єгови (1 Царів 11:5, 7; 14:23, 24; 2 Царів 17:16, 17). Через них дедалі сильніше розпалювався гнів Єгови, бо ідолопоклонники як і колись присягалися іменем Єгови. Він більше не хотів зносити таку релігійну нечистоту й бажав покласти край як язичницьким, так і відступницьким священикам.

⁶ Крім того, державні провідники Юдеї були вкрай зіпсутими. Її князі були немов хижі «леви ревучі», а судді скидалися на лютих «вовків» (Софонії 3:3). Їхніх підлеглих обвинувачувалося в ‘наповненні дому свого пана насиллям й оманою’ (Софонії 1:9). Надзвичайно поширювався матеріалізм. Багато хто використовував цю ситуацію, щоб нагромаджувати багатство (Софонії 1:13).

Сумніви щодо приходу дня Єгови

7. Скільки років до «великого дня Єгови» пророкував Софонія і яким був духовний стан багатьох євреїв?

⁷ Як ми побачили, згубна релігійна ситуація за днів Софонії вказує на те, що він служив свідком і пророком, перш ніж цар Йосія почав свою кампанію проти ідолопоклонства близько 648 року до н. е. (2 Хронік 34:4, 5). Тому Софонія, мабуть, пророкував щонайменше 40 років, перш ніж на Юдейське царство прийшов «великий день Єгови». Саме тоді багатьох євреїв точили сумніви і вони ‘відступали’ від служіння Єгові, стаючи байдужими. Софонія говорить про тих, хто «не шукає Господа, і не звертається до Нього» (Софонії 1:6). Очевидно, люди в Юдеї були апатичними й не звертали уваги на Бога.

8, 9. а) Чому Єгова мав перевірити «тих, що задубіли на своїм виннім осадку»? б) Яким чином Єгова мав скерувати свою увагу на мешканців Юдеї та їхніх державних і релігійних провідників?

⁸ Єгова повідомив про свій намір перевірити тих, хто говорить, що є його людьми. Серед цих людей, що вважали себе його поклонниками, він мав розшукувати тих, які мали сумніви щодо його спроможності або прагнення втрутитися в людські справи. Він сказав: «Того часу буде: я обшукаю Єрусалим зо світлом і покараю тих, що задубіли на своїм виннім осадку, і що говорять у своїм серці: «Господь ані добра, ні зла не чинить!» (Софонії 1:12, Хом.). Вислів «тих, що задубіли на своїм виннім осадку» стосується людей, які осіли, немов осад на дні діжки, й не хотіли, аби їх турбували якимось проголошенням того, що незабаром Бог втрутиться в справи людства.

⁹ Єгова мав скерувати свою увагу на мешканців Юдеї та Єрусалима, а також на їхніх священиків, які змішали його поклоніння з поганством. Якби вони відчували себе за мурами Єрусалима в безпеці, ніби під покровом ночі, він шукав би їх, немов із світильником, яскраве світло якого розганяло б духовну темряву в їхньому сховку. Він пробудив би їх з релігійної апатії спочатку вражаючими звістками засуду, а потім виконанням своїх вироків.

«Великий день Єгови близько»

10. Як Софонія описав «великий день Єгови»?

¹⁰ Єгова натхнув Софонію проголосити: «Великий день Єгови близько. Він близько й дуже сильний його поспіх. Звук дня Єгови гіркий» (Софонії 1:14, НС). Перед священиками, князями та людьми, які не звертали уваги на попередження й не хотіли повернутися до чистого поклоніння, були насправді гіркі дні. Це пророцтво продовжує описувати день виконання вироку такими словами: «День гніву цей день, день смутку й насилля, день збурення та зруйнування, день темноти та темряви, день хмари й імли, день сурмлення й окрику проти твердинних міст та проти високих міських заборолів» (Софонії 1:15, 16).

11, 12. а) Яку звістку засуду було виголошено проти Єрусалима? б) Чи міг урятувати євреїв матеріальний достаток?

¹¹ Не минуло й декількох десятиріч, як вавилонське військо вдерлося в Юдею. Єрусалиму не було порятунку. Його житлові та ділові райони були розорені. «Буде в дні тому»,— говорить Господь,— «голос крику із Рибної брами, і завивання із Міста Нового, і велика руїна із пагірків. Ридайте, мешканці Махтешу [район Єрусалима], бо понищений буде ввесь купецький народ, будуть вигублені всі, хто важить срібло». (Софонії 1:10, 11; дивіться примітку під текстом у НС).

¹² Не бажаючи вірити в те, що день Єгови близько, багато євреїв втягувалися в дохідні фінансові справи. Але через свого вірного пророка Софонію Єгова передрік, що «здобиччю стане все їхнє багатство, а їхні доми — за спустошення». Вони не питимуть свого вина, й «спасти їх не зможе в день гніву Господнього ні їхнє срібло, ані золото їхнє» (Софонії 1:13, 18).

Суд над іншими народами

13. Яку звістку засуду виголосив Софонія Моаву, Аммону та Ассирії?

¹³ Через свого пророка Софонію Єгова також висловив свій гнів на народи, які знущалися з його люду. Він проголосив: «Чув Я ганьбу Моавову й образи Аммонових синів, які ображали народ Мій і чванилися над границею їхньою. Тому — як живий Я!» — говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів,— «стане Моав як Содом, а Аммонові сини — як Гоморра: землею тернини, і солончаком, і навіки спустошенням! ...Він і на північ простягне свою руку і знищить Асирію. Він з Ніневії зробить руїну, суху, немов пустиня» (Софонії 2:8, 9; 2:13, Хом.).

14. Які є докази того, що чужоземні народи ‘чванились’ перед ізраїльтянами та їхнім Богом Єговою?

¹⁴ Моав та Аммон були споконвічними ворогами Ізраїлю. (Порівняйте Суддів 3:12—14). На Моавському камені в Луврі (Париж) викарбувані хвастливі слова моавського царя Меша. Він гордовито розповідає, що його бог Кемош допоміг йому підкорити декілька ізраїльських міст (2 Царів 1:1). Єремія, сучасник Софонії, розповів, що аммонітяни окупували ізраїльську територію Ґад в ім’я свого бога Мілкома, або Малкома (Єремії 49:1). Ассирійський же цар Салманасар V оточив і завоював Самарію років за сто до днів Софонії (2 Царів 17:1—6). Трохи пізніше цар Санхерів пішов на Юдею і захопив багато тамтешніх укріплених міст, а навіть загрожував Єрусалиму (Ісаї 36:1, 2). Представник ассирійського царя надзвичайно чванився перед Єговою, вимагаючи підкорення Єрусалима (Ісаї 36:4—20).

15. Як Єгова мав принизити богів тих народів, котрі чванилися перед його народом?

¹⁵ У Псалмі 83 згадуються деякі держави, а серед них Моав, Аммон, Ашшур [Ассирія], які дуже чванились перед Ізраїлем і хвастливо говорили: «Ходіть но, та знищимо їх з-між народів,— і згадуватись більш не буде імення Ізраїля!» (Псалом 83:5). Пророк Софонія мужньо звіщав, що всі ці гордовиті народи та їхні боги будуть принижені Єговою військ. «Оце їм за їхню пиху, бо вони ображали й чванилися проти народу Господа Саваота. Господь буде грізний проти них, бо Він знищить всіх богів землі, і вклонятися будуть Йому кожен з місця свого, усі острови тих народів» (Софонії 2:10, 11).

«Чекайте»

16. а) У кого наближення дня Єгови викликало радість і чому? б) Який настійний заклик пролунав до цього вірного останку?

¹⁶ Хоча духовна летаргія, скептицизм, ідолопоклонство, корупція й матеріалізм охопили провідників і багатьох мешканців Юдеї та Єрусалима, здається, що декотрі вірні євреї прислуха́лися до пророчих пересторог Софонії. Їх вкрай засмучували огидні вчинки юдейських князів, суддів і священиків. Проголошення Софонії стали великою розрадою для цих вірних і відданих людей. Замість породжувати неспокій, наближення дня Єгови виклика́ло в них радість, бо цей день мав покласти край таким огидним вчинкам. Цей вірний останок зважав на настійний заклик Єгови: «Тому то чекайте Мене»,— промовляє Господь,— «на той день, коли встану, як свідок, бо право Моє — позбирати народи, згромадити царства, щоб вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву» (Софонії 3:8).

17. Коли і як почали виконуватися на поганах виголошені Софонією звістки засуду?

¹⁷ Ті, хто зважав на цю пересторогу, не були захоплені зненацька. Пророцтво Софонії сповнилося ще за життя багатьох з них. У 632 році до н. е. коаліція вавилонян, мідійців та північних племен, можливо скіфів, підкорила й сплюндрувала Ніневію. Історик Вілл Дюрант розповідає: «Вавилонське військо під керівництвом Набопаласара спільно з мідійським військом на чолі з Ксерксом, а також ватагами скіфів з Кавказу легко й швидко підкорили північні фортеці. (...) В одну мить Ассирія опинилася на звалищі історії». Це сталося саме так, як пророкував був Софонія (Софонії 2:13—15).

18. а) Як виконався божественний вирок на Єрусалимі й чому? б) Як сповнилося пророцтво Софонії про Моав та Аммон?

¹⁸ Багато євреїв, які чекали Єгову, також дожили до часу, коли його вироки сповнилися на Юдеї та Єрусалимі. Софонія пророкував про Єрусалим: «Горе місту тому ворохобному та занечищеному, місту — насильникові! Не слухається воно голосу, не приймає картання, не складає надії на Господа, до Бога свого не зближається» (Софонії 3:1, 2). Через невірність Єрусалима було дозволено, щоб його двічі оточили вавилоняни й зрештою здобули та знищили 607 року до н. е. (2 Хронік 36:5, 6, 11—21). За свідченням єврейського історика Йосифа Флавія, у п’ятому році після падіння Єрусалима вавилоняни точили війну з Моавом та Аммоном і розбили їх. Як і пророкувалося, ці народи згодом зникнули з лиця землі.

19, 20. а) Як Єгова винагородив тих, котрі чекали його? б) Чому ці події повинні цікавити нас і що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁹ Сповнення цих та інших подробиць пророцтва Софонії зміцнило віру євреїв і неєвреїв, які чекали Єгову. Серед тих, хто пережив знищення Юдеї та Єрусалима, були Єремія, ефіоп Евед-Мелех і дім Єгонадава, Рехавіти (Єремії 35:18, 19; 39:11, 12, 16—18). Вірні євреї в неволі та їхні нащадки, які постійно чекали Єгову, стали частиною радісного останку, звільненого з Вавилона 537 року до н. е., й змогли повернутися в Юдею, щоб відновити чисте поклоніння (Ездри 2:1; Софонії 3:14, 15, 20).

²⁰ Яке значення все це має в наш час? Усе, що діялось за днів Софонії, багато в чому відповідає гидотам, що відбуваються сьогодні в загальновизнаному християнстві. Крім того, деякі погляди тогочасних євреїв подібні на погляди, які можна знайти сьогодні, інколи навіть і серед людей Єгови. Ці питання ми розглянемо в наступній статті.

«Нехай не опадають руки в тебе!»

«Нехай не опадають руки в тебе! Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує» (СОФОНІЇ 3:16, 17, Хом.).

1. Що сказав стосовно пророцтва Софонії один біблеїст?

ПРОРОЦТВО Софонії не обмежується першим сповненням у сьомому й шостому сторіччях до н. е. Професор К. Ф. Кайль у своєму коментарі до книги Софонії написав: «Пророцтво Софонії... починається не тільки проголошенням загального вироку на цілий світ, згідно з яким прийде кара як на Юдею за її гріхи, так і на народи світу за їхню ворожість до народу Єгови, але й розповіддю про великий і жахливий день Єгови».

2. Які обставини за днів Софонії подібні до сьогоднішніх обставин у загальновизнаному християнстві?

² Присудом Єгови сьогодні є зібрати народи на знищення, яке перевершуватиме своїми масштабами знищення за днів Софонії (Софонії 3:8). Ці народи, які заявляють, що є християнськими, заслуговують у Божих очах особливого осуду. Подібно як гірко розплатився за свою невірність Єгові Єрусалим, так і загальновизнане християнство мусить відповісти перед Богом за свою розбещеність. Божественні вироки проти Юдеї та Єрусалима, виголошені за днів Софонії, ще більшою мірою стосуються церков і сект загальновизнаного християнства. Безліччю своїх поганських доктрин, які безчестять Бога, вони також оскверняють чисте поклоніння. Вони склали на сучасний жертовник війни мільйони своїх здорових синів. Крім того, мешканці міста, прообразом якого є Єрусалим, змішують так зване християнство з астрологією, спіритичними ритуалами й принизливою статевою неморальністю, що нагадує культ Ваала (Софонії 1:4, 5).

3. Що можна сказати про багатьох світських провідників та про політичні уряди сьогодні й що пророкував Софонія?

³ Багато політичних провідників загальновизнаного християнства люблять, щоб їх бачили в церквах. Але, подібно до «князів» Юдеї, чимало з них визискують людей, немов «рикаючі леви» й люті «вовки» (Софонії 3:1—3, Хом.). Політичні прислужники таких осіб ‘наповнюють дім свого пана насиллям й оманою’ (Софонії 1:9). Великого розмаху набрали хабарництво й корупція. Що ж до політичних урядів у християнському світі й поза ним, то чимраз більше з них ‘чваняться’ перед народом Єгови військ, його Свідками, ставлячись до них, як до мерзенної «секти» (Софонії 2:8; Дії 24:5, 14, Хом.). Про всіх таких політичних провідників та їхніх прихильників Софонія пророкував: «Ані їхнє срібло, ні золото їхнє не зможуть їх урятувати в день Господнього гніву; а вогонь його горливий пожере всю землю, бо він кінець учинить, кінець жахливий усіх землі мешканців» (Софонії 1:18, Хом.).

«Сховані... в день Господнього гніву»

4. З чого видно, що будуть люди, які переживуть великий день Єгови, але що вони повинні робити?

⁴ У сьомому сторіччі до н. е. не були винищені всі мешканці Юдеї. Так само будуть люди, які переживуть великий день Єгови. Єгова звернувся до них через свого пророка Софонію: «Поки народиться установлене,— мине день, як полова!— поки не прийде на вас лютість гніву Господнього, поки не прийде на вас день Господнього гніву! Шукайте Господа, всі покірні землі, хто виконує право Його! Шукайте правди, шукайте смирення,— може будете сховані ви в день Господнього гніву!» (Софонії 2:2, 3).

5. Хто першим прислухався в цей час кінця до перестороги Софонії і як Єгова користується ним?

⁵ У час кінця теперішнього світу першим до цього пророчого запрошення прислу́хався останок духовних ізраїльтян, помазані християни (Римлян 2:28, 29; 9:6; Галатів 6:16). Шукаючи праведності й сумирності, а також шануючи присуди Єгови, вони визволилися з Вавилона Великого, світової імперії фальшивої релігії і в 1919 році знову отримали божественне схвалення. Відтоді, зокрема з 1922 року, цей вірний останок безстрашно проголошує вироки Єгови на церкви й секти загальновизнаного християнства, а також на політичні системи.

6. а) Що Софонія пророкував про вірний останок? б) Як сповняється це пророцтво?

⁶ Про цей вірний останок Софонія пророкував: «Серед тебе зоставлю убогий й нужденний народ, і будуть шукати пристановища в Іменні Господнім вони. Останок Ізраїлів кривди не буде робити, і не будуть казати неправди, і облудний язик в їхніх устах не знайдеться, бо пастися будуть вони та вилежуватись, і не буде такого, хто б їх настрашив» (Софонії 3:12, 13). Ці помазані християни завжди ставили на перше місце ім’я Єгови, особливо з 1931 року, коли вони прийняли назву Свідки Єгови (Ісаї 43:10—12, НС). Наголошуючи на спірному питанні про суверенітет Єгови, вони шанують божественне ім’я, і це стало для них справжнім захистом (Приповістей 18:10). Єгова дає їм багатство духовної поживи, і вони без страху живуть у духовному раю (Софонії 3:16, 17).

‘Ймення й слава поміж усіх народів’

7, 8. а) Яке ще одне пророцтво сповняється на останкові духовного Ізраїлю? б) Що чітко зрозуміли мільйони людей і що ви особисто думаєте про це?

⁷ Глибока відданість, яку виявляють члени останку до імені Єгови й праведних принципів його Слова, не залишаються непоміченими. Щирі люди бачать різницю між поведінкою останку та продажністю і лицемірством політичного й релігійного керівництва цього світу. Єгова поблагословив «останок [духовного] Ізраїлю». Він ушанував їх привілеєм носити його ім’я й спричинився до того, що вони мають хорошу репутацію серед народів землі. Саме про це пророкував Софонія: «Того часу спроваджу Я вас, і того часу Я вас позбираю, бо на ймення й на славу віддам вас поміж усіх народів землі, коли долю верну вам на ваших очах», промовляє Господь» (Софонії 3:20).

⁸ З 1935 року буквально мільйони людей чітко зрозуміли, що Єгова благословляє цей останок. Вони з радістю йдуть за тими духовними євреями, або ізраїльтянами, кажучи: «Ми підемо з вами, бо ми чули, що Бог з вами» (Захарія 8:23, Хом.). Ці «інші вівці» впізнали в помазаному останкові «вірного і мудрого раба», якого Христос поставив «над цілим [земним] маєтком своїм». Вони з глибокою вдячністю споживають духовну поживу, яку «своєчасно» підготовляє клас раба (Івана 10:16; Матвія 24:45—47).

9. Якої «мови» вчаться мільйони людей і яку величну працю виконують інші вівці «однодушно» з помазаним останком?

⁹ Перебуваючи з останком, мільйони інших овець вчаться жити й говорити згідно з «чистою мовою»a. Через Софонію Єгова пророкував: «Тоді... я поверну народам мову чисту, щоб усі ім’я Господнє призивали та щоб служили йому однодушно» (Софонії 3:9, Хом.). Так, інші вівці служать Єгові «однодушно» з помазаними членами «малої черідки», об’єднано виконуючи невідкладну працю проповідування «Євангелія Царства... на свідоцтво народам усім» (Луки 12:32; Матвія 24:14).

«День... Господній прибуде»

10. У чому члени помазаного останку були завжди переконані й до яких подій вони доживуть як клас?

¹⁰ Помазаний останок завжди пам’ятає натхнені слова апостола Петра: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій» (2 Петра 3:9, 10). У членів класу вірного раба ніколи не виникали сумніви щодо приходу дня Єгови в наш час. Цей великий день розпочнеться виконанням вироків Єгови на загальновизнаному християнстві, прообразом якого є Єрусалим, та на решті Вавилона Великого (Софонії 1:2—4; Об’явлення 17:1, 5; 19:1, 2).

11, 12. а) Яка ще одна частина пророцтва Софонії сповняється на останкові? б) Як помазаний останок звертає увагу на заклик: «Нехай не опадають руки в тебе!»

¹¹ Вірний останок радіє тим, що в 1919 році він вийшов з духовної неволі Вавилона Великого, світової імперії фальшивої релігії. Його члени відчули на собі сповнення пророцтва Софонії: «Виспівуй, о дочко Сіону! Вигукуй радо, Ізраїлю! Радуйся й веселися з усього серця, дочко Єрусалимська! Господь усунув засуди проти тебе, прогнав ворога твого. Цар Ізраїля — Господь — посеред тебе: не будеш більш боятись лиха. Того дня Єрусалимові скажуть: «Не бійся! О Сіоне, нехай не опадають руки в тебе! Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує» (Софонії 3:14—17, Хом.).

¹² Маючи переконання й безліч доказів того, що Єгова перебуває серед них, члени помазаного останку безстрашно йдуть вперед, виконуючи своє божественне доручення. Вони проповідують добру новину про Царство та проголошують вироки Єгови проти загальновизнаного християнства, позосталої частини Вавилона Великого й проти цілої злої системи речей Сатани. Незважаючи на всі перешкоди, впродовж десятиріч, починаючи з 1919 року, вони слухаються божественного наказу: «Не бійся! О Сіоне, нехай не опадають руки в тебе». Вони не сиділи, склавши руки, але, звіщаючи Царство Єгови, розповсюджували мільярди буклетів, журналів, книжок і брошурок. Їхній приклад зміцнює віру інших овець, які з 1935 року стають на їхній бік.

«Нехай не опадають руки в тебе»

13, 14. а) Чому декотрі євреї вагалися служити Єгові та в чому це виявлялося? б) Що було б нерозсудливим і в якій праці нам не слід опускати руки?

¹³ ‘Чекаючи’ великого дня Єгови, яку практичну допомогу ми можемо отримати з пророцтва Софонії? По-перше, ми повинні остерігатися, аби не стати такими, як євреї за днів Софонії, котрі вагалися йти за Єговою, бо сумнівалися в наближенні дня Єгови. Ті євреї не обов’язково висловлювали свої сумніви, але своїм способом дій вони виявляли, що насправді не вірять у близькість великого дня Єгови. Замість чекати Єгову, вони захопилися нагромадженням багатства (Софонії 1:12, 13; 3:8).

¹⁴ Тепер не час дозволяти сумнівам закрадатися в наші серця. Було б вкрай нерозсудливо відстрочувати у своїх розумах і серцях час приходу дня Єгови (2 Петра 3:1—4, 10). Нам не слід відхилятися від Єгови або дозволяти ‘своїм рукам опасти’ в його служінні. Не можна допустити, щоб наші руки стали ‘ледачими’ в проповідуванні «Євангелія» (Приповістей 10:4; Марка 13:10).

Боротьба з байдужістю

15. Що може змусити нас скласти руки в служінні Єгові і як передрікалося про цю проблему в пророцтві Софонії?

¹⁵ По-друге, ми повинні остерігатися байдужості, яка ослаблює. У багатьох країнах Заходу байдужість до духовних справ може стати причиною знеохочення для декотрих проповідників доброї новини. Така байдужість існувала й за днів Софонії. Через свого пророка Єгова сказав: «Відвідаю Я тих мужів, які... говорять у серці своєму: Господь не вчинить добра, і лиха не зробить» (Софонії 1:12). Коментуючи цей уривок у «Кембриджській Біблії для шкіл і коледжів» (англ.), А. Б. Дейвідсон сказав, що ці слова стосуються людей, які «дійшли до того, що вкрай байдуже або навіть з недовір’ям ставляться до думки, що якась вища сила втрутиться в справи людства».

16. Який дух панує серед багатьох членів церков загальновизнаного християнства, але як нас підбадьорює Єгова?

¹⁶ Сьогодні в багатьох частинах світу дуже поширилась байдужість, особливо в розвинених країнах. Навіть члени церков загальновизнаного християнства просто не хочуть вірити, що Бог Єгова саме тепер втрутиться в людські справи. Вони легковажно ставляться до наших зусиль донести їм добру новину про Царство, виявляючи це скептичною посмішкою або коротким: «Мене це не цікавить!» За таких обставин дуже важко залишатися наполегливими в праці свідчення. Така ситуація може стати випробуванням нашої витривалості. Через пророцтво Софонії Єгова зміцнює своїх вірних людей, говорячи: «Нехай не опадають руки в тебе! Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує. Він буде вельми радуватися тобою, він відновить тебе любов’ю своєю. Він буде веселитися тобою під веселі співи» (Софонії 3:16, 17, Хом.).

17. Які гарні приклади повинні наслідувати нові з-поміж інших овець і як це робити?

¹⁷ Фактом сучасної історії народу Єгови є те, що останок, а також старші особи з інших овець виконали в ці останні дні колосальну працю збирання. Усі ці вірні християни впродовж багатьох десятиріч виявляли витривалість. Вони не дозволили, щоб байдужість більшості із загальновизнаного християнства знеохотила їх. Тому нехай нові з-поміж інших овець не дозволяють байдужості позбавляти себе впевненості щодо духовних справ, тої байдужості, яка так поширилася в багатьох країнах сьогодні. Нехай вони не дозволять ‘опасти своїм рукам’, або охляти. Нехай вони використовують кожну нагоду представляти «Вартову башту», «Пробудись!» та інші чудові публікації, які призначені допомагати вівцеподібним людям навчатися правди про день Єгови й майбутні благословення.

Вперед, дожидаючи великого дня!

18, 19. а) Як слова з Матвія 24:13 та Ісаї 35:3, 4 заохочують нас до витривалості? б) Які благословення ми отримаємо, коли об’єднано йдемо вперед у служінні Єгові?

¹⁸ Ісус сказав: «Хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений» (Матвія 24:13). Отже, чекаючи великого дня Єгови, нам не можна мати ‘охлялих рук’ та «спотикливих колін»! (Ісаї 35:3, 4). Пророцтво Софонії переконливо говорить про Єгову як про «могутнього, що врятує» (Софонії 3:17, Хом.). Так, Єгова врятує «великий натовп» в останній фазі «великої скорботи», коли накаже своєму Сину потовкти політичні системи, які постійно ‘чваняться’ перед його народом (Об’явлення 7:9; 7:14, Філ.; Софонії 2:10, 11; Псалом 2:7—9).

¹⁹ Тимчасом як наближається великий день Єгови, запопадливо йдімо вперед і служімо йому «раменом одним»! (Софонії 3:9). Роблячи це, ми разом з незліченною кількістю інших можемо сподіватися, що будемо ‘сховані в день Господнього гніву’ й станемо свідками освячення святого імені Єгови.