Ознака Ісусової присутності

Вівторок пополудні. Одинадцяте нісана наближається до кінця. Також завершуються дні напруженого служіння Ісуса на землі. Вдень він навчав у храмі, а ввечері виходив і ночував за містом. Ісусове навчання викликало в людей велике зацікавлення, тому рано-вранці вони «приходи[ли] до нього в храм, щоб слухати його» (Луки 21:37, 38). Тепер ці дні позаду, і він сидить на Оливковій горі разом з чотирма апостолами: Петром, Андрієм, Яковом та Іваном.

Ці апостоли прийшли до Ісуса, оскільки їм не дають спокою його слова, що від храму не залишиться каменя на камені. Але вони хочуть розпитати не тільки про це. Раніше Ісус заохочував їх: «Будьте готові, бо Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте» (Луки 12:40). Він також говорив про «день виявлення Сина людського» (Луки 17:30). Чи ці слова пов’язані з тим, що він сказав про храм? Апостолам дуже хочеться про це дізнатись. «Скажи нам,— просять вони,— коли це станеться і яка буде ознака твоєї присутності та закінчення цього віку?» (Матвія 24:3).

Можливо, їхнє запитання стосується знищення храму, який стоїть неподалік. Крім того, апостоли хочуть більше дізнатися про присутність Сина людського. Вони, мабуть, пригадують приклад Ісуса про «чоловіка шляхетного роду», який «вирушив у далекий край, щоб здобути царську владу, а тоді повернутися» (Луки 19:11, 12). І зрештою їх цікавить, що́ відбуватиметься під час «закінчення... віку».

У своїй докладній відповіді Ісус говорить, за якою ознакою можна буде розпізнати наближення кінця юдейської системи, в тому числі поклоніння в храмі. Більше того, ознака, яку дає Ісус, також допоможе християнам у майбутньому зрозуміти, що вони живуть під час його «присутності» і що наближається кінець «віку», тобто усього злого світу.

Протягом наступних років апостоли побачать сповнення Ісусового пророцтва. Багато передречених подій відбудеться вже за їхнього життя. Коли через 37 років, 70 року н. е., буде знищено юдейську систему і храм, це не стане несподіванкою для духовно пильних християн. Проте не всі подробиці Ісусового пророцтва сповняться протягом періоду, що закінчиться у 70 році н. е. Чим ще відзначатиметься присутність Ісуса у царській владі? Він говорить про це, даючи відповідь апостолам.

Ісус передрікає, що будуть «війни у різних місцях» і що «повстане народ на народ і царство на царство» (Матвія 24:6, 7). Він каже, що «відбуватимуться сильні землетруси, і в одному місці за іншим буде голод та епідемії» (Луки 21:11). Ісус попереджає своїх учнів: «Люди будуть хапати вас і переслідувати» (Луки 21:12). З’являться лжепророки і багатьох введуть в оману. Зросте беззаконня, і в більшості людей охолоне любов. Ісус також говорить, що «добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець» (Матвія 24:14).

Ісусове пророцтво частково сповнилось у період до і під час знищення Єрусалима римлянами. Але чи мало воно сповнитися пізніше у більшому масштабі? Чи ви бачите докази, що головне сповнення цього важливого пророцтва відбувається в наші часи?

Розповідаючи про ознаку своєї присутності, Ісус згадує, що має з’явитися «мерзота, яка спричиняє спустошення» (Матвія 24:15). У 66 році н. е. ця мерзота з’являється у вигляді «військових таборів» римлян з їхніми ідольськими штандартами, тобто бойовими прапорами. Римляни оточують Єрусалим і підкопують його мури (Луки 21:20). Тож «мерзота» стоїть там, де не повинна,— у місці, яке євреї вважають «святим місцем».

Ісус продовжує: «Настане велике лихо, якого не було від початку світу аж дотепер і вже ніколи не буде». У 70 році н. е. римляни зруйнували Єрусалим. Знищення «святого міста» і храму, а також загибель сотень тисяч юдеїв справді виявилися великим лихом (Матвія 4:5; 24:21). Це знищення було найбільшим за всю історію цього міста і єврейського народу. Воно поклало край системі поклоніння, яка існувала впродовж століть. Тож зрозуміло, що більше сповнення Ісусового пророцтва в майбутньому буде також жахливим.

НЕ ВТРАЧАЙМО ВПЕВНЕНОСТІ ПІД ЧАС ОСТАННІХ ДНІВ

Ісус продовжує розповідати апостолам про ознаку своєї присутності в царській владі і закінчення віку. Він попереджає, щоб вони не йшли за «лжехристами і лжепророками». Ці люди намагатимуться, «коли можливо, ввести в оману навіть обранців» (Матвія 24:24). Але обранці не піддадуться обману. Лжехристи можуть прийти тільки видимо, у той час як присутність Ісуса буде невидимою.

Говорячи про більше лихо, яке настане під кінець теперішнього віку, Ісус каже: «Сонце потемніє і місяць не дасть свого світла, зірки впадуть з неба і сили небесні затрясуться» (Матвія 24:29). Апостоли, котрі чують ці вражаючі слова, не знають, коли саме вони сповняться, однак немає сумнівів, що ті часи будуть жахливими.

Як передречені події вплинуть на людство? Ісус говорить: «Люди будуть мліти від страху та очікування того, що насувається на населену землю, бо сили небесні затрясуться» (Луки 21:26). Справді, Ісус описує найпохмуріший період в історії людства.

Але він підбадьорює апостолів, кажучи, що не всі люди будуть голосити, коли «Син людський... прийде... із силою та великою славою» (Матвія 24:30). Ісус уже говорив, що Бог втрутиться в ситуацію «задля обранців» (Матвія 24:22). Як вірні учні мають реагувати на жахливі події, про які він розповідає? Ісус заохочує своїх послідовників: «Коли ж це почне відбуватися, випростуйтесь та підніміть голови, бо наближається ваше визволення» (Луки 21:28).

А як Ісусові учні, які житимуть у передречений період, зможуть зрозуміти, що наближається кінець? Ісус наводить приклад про фігове дерево, говорячи: «Як тільки його пагінці набрякають і випускають листя, ви знаєте, що близько літо. Так само, коли ви побачите все це, знайте, що Син людський близько, при дверях. Правду кажу вам: не промине це покоління, як усе це станеться» (Матвія 24:32—34).

Отже, побачивши сповнення багатьох складових ознаки, учні повинні усвідомити, що кінець близько. Ось які настанови Ісус дає учням, котрі житимуть у цей особливий період:

«Про день той чи годину не знає ніхто: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Батько. Як було за днів Ноя, так буде і під час присутності Сина людського. Подібно як у дні до Потопу люди їли, пили, женилися й виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і не звертали уваги, поки не прийшов Потоп та не змів їх усіх, так буде і під час присутності Сина людського» (Матвія 24:36—39). Проводячи паралель зі всесвітнім Потопом за днів Ноя, Ісус показує, що передречені події відбудуться у всесвітньому масштабі.

Апостоли, які слухають Ісуса на Оливковій горі, безсумнівно, розуміють, що треба пильнувати. Ісус каже: «Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися переїданням, п’янством і життєвими тривогами і щоб той день не захопив вас зненацька, немов пастка, оскільки він прийде на всіх, хто живе по цілій землі. Тож пильнуйте і повсякчас благайте, щоб ви змогли уникнути всього того, що має відбутися, і стати перед Сином людським» (Луки 21:34—36).

Ісус знову показує, що його пророцтво сповниться у більшому масштабі. Воно стосуватиметься не лише кількох наступних десятиліть і не лише Єрусалима та єврейського народу. Ісус говорить про події, які «прийд[уть] на всіх, хто живе по цілій землі».

Він каже, що його учні мають пильнувати і бути готовими. Ісус підсилює свою пересторогу ще одним прикладом: «Знайте одне: якби господарю було відомо, під час якої сторожі прийде злодій, він не спав би і не дозволив би влізти у свій дім. Тому й ви будьте готові, адже Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте» (Матвія 24:43, 44).

Далі Ісус показує, що його учні мають усі підстави для оптимізму. Він запевняє їх, що під час сповнення цього пророцтва буде «раб», який залишатиметься пильним і діяльним. Ісус змальовує ситуацію, яку апостолам легко уявити: «Хто ж вірний і розсудливий раб, якого пан призначив над своїми хатніми слугами, щоб своєчасно давати їм поживу? Щасливий той раб, якщо його пан, прийшовши, побачить, що він так і робить! Правду кажу вам: він призначить його над усім своїм маєтком». Якщо ж у «раба» розвинеться поганий дух і він буде знущатися над іншими, то пан «покарає його з усією суворістю» (Матвія 24:45—51; порівняйте Луки 12:45, 46).

Ісус не має на увазі, що у частини його послідовників розвинеться поганий дух. Чого ж тоді він хоче навчити своїх учнів? Вони мають бути пильними та діяльними, і це видно з його наступного прикладу.

Ісус продовжує відповідати апостолам на їхнє запитання про ознаку його присутності і закінчення віку. Він наводить ще один приклад, який містить мудрі настанови для його учнів. У цьому прикладі зображені події, що відбуватимуться під час його присутності.

Ісус починає свій приклад такими словами: «Царство небесне можна прирівняти до 10 дівчат, які взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому. П’ять з них були безглуздими, а п’ять — розсудливими» (Матвія 25:1, 2).

Ісус не має на увазі, що половина спадкоємців небесного Царства будуть безглуздими, а половина розсудливими. Радше він показує, що кожен сам вирішує: бути пильним, зосереджуючись на справах Царства, чи відволікатися на щось інше. Але Ісус не має сумнівів, що всі його послідовники можуть залишатися вірними і отримати благословення від його Батька.

У прикладі всі 10 дівчат виходять, щоб привітати нареченого і приєднатися до весільної процесії. Коли з’явиться наречений, щоб ввести свою наречену у приготований для неї дім, дівчата мають вшанувати його, освітлюючи дорогу процесії світильниками. Однак що стається?

Ісус пояснює: «Безглузді взяли світильники, але не взяли оливи, а розсудливі взяли не лише світильники, але й пляшечки з оливою. Оскільки ж наречений затримувався, вони задрімали і зрештою всі заснули» (Матвія 25:3—5). Наречений прибуває не відразу. Здається, він дуже затримується, тому дівчата засинають. Слухаючи Ісуса, апостоли, мабуть, пригадують приклад про чоловіка шляхетного роду, який вирушив у далекий край і зрештою повернувся, коли отримав царську владу (Луки 19:11—15).

У прикладі про 10 дівчат Ісус описує, що стається, коли наречений прибуває: «Раптом посеред ночі пролунав крик: “Дивіться, наречений! Виходьте зустрічати його!”» (Матвія 25:6). Чи дівчата пильнують і готові його зустріти?

Ісус продовжує: «Тоді всі дівчата повставали й підготували свої світильники. І безглузді сказали до розсудливих: “Дайте нам оливи для світильників, бо вони ось-ось загаснуть”. Та розсудливі відповіли: “Тоді може забракнути і вам, і нам. Підіть ліпше до тих, хто її продає, та й купіть собі”» (Матвія 25:7—9).

Отож п’ятеро безглуздих дівчат не пильнують і не готові до приходу нареченого. Їм бракує оливи для світильників, і вони мають роздобути її. Ісус розповідає: «Поки ті ходили купувати, прийшов наречений. Дівчата, які були готові, ввійшли з ним на весільний бенкет, і двері зачинилися. Потім прийшли й інші дівчата, кажучи: “Пане, пане, відчини нам!” Він же відповів: “Говорю вам правду: не знаю я вас”» (Матвія 25:10—12). Який сумний кінець чекає тих, хто не готовий і не пильнує!

Апостоли розуміють, що наречений — це Ісус. Раніше він навіть порівнював себе з нареченим (Луки 5:34, 35). А кого представляють розсудливі дівчата? Коли Ісус говорив про «малу отару», якій буде дано Царство, він сказав: «Одягніться і приготуйтесь, і хай ваші світильники палають» (Луки 12:32, 35). Тому апостоли розуміють, що дівчата в цьому прикладі представляють їх та інших учнів Ісуса. У чому ж суть Ісусового прикладу?

Ісус не залишає жодних сумнівів щодо цього. Він закінчує приклад такими словами: «Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години» (Матвія 25:13).

Чітко видно, що Ісус радить своїм вірним послідовникам пильнувати в час його присутності. Він обов’язково прийде, тож учні, подібно до п’ятьох розсудливих дівчат, мають бути готовими і пильнувати. Лише тоді вони зможуть зосереджуватись на своїй дорогоцінній надії і не втратять нагороди, яка їх чекає.

Далі перебуваючи з чотирма апостолами на Оливковій горі, Ісус розказує ще один приклад. Кілька днів тому в Єрихоні він наводив приклад про міни, яким показав, що Царство прийде в далекому майбутньому. Приклад, який Ісус розповідає тепер, багато в чому подібний на приклад про міни. Крім того, він є продовженням відповіді на запитання про Ісусову присутність і закінчення віку. За допомогою цього прикладу Ісус наголошує, що учні повинні бути старанними, розпоряджаючись тим, що їм довірено.

Він починає такими словами: «Небесне Царство подібне до одного чоловіка, який, вирушаючи в іншу країну, скли́кав рабів і довірив їм своє майно» (Матвія 25:14). Ісус вже порівнював себе до чоловіка, який вирушив у далекий край, «щоб здобути царську владу», тож учні розуміють, що «чоловік», про якого зараз іде мова,— це Ісус (Луки 19:12).

Перед тим як вирушити в іншу країну, чоловік доручає рабам своє майно. Ісус протягом трьох з половиною років свого служіння зосереджувався на проповідуванні доброї новини про Боже Царство і навчав учнів виконувати цю працю. Тепер, залишаючи їх, він впевнений, що вони старанно виконуватимуть доручене їм завдання (Матвія 10:7; Луки 10:1, 8, 9; порівняйте Івана 4:38; 14:12).

Як чоловік з Ісусового прикладу розподіляє між рабами своє майно? Ісус говорить: «Одному він дав 5 талантів, іншому — 2, а ще іншому — 1, кожному за його спроможністю, і поїхав в іншу країну» (Матвія 25:15). Що зроблять раби з довіреними їм талантами? Чи будуть вони старанними, використовуючи їх в інтересах свого пана? Ісус продовжує:

«Раб, який отримав 5 талантів, зараз же пішов, пустив їх в обіг і набув ще 5. Так само і той, який отримав 2, набув ще 2. Проте раб, який отримав лише 1, вийшов і сховав гроші свого пана, закопавши їх у землю» (Матвія 25:16—18). Що стається після повернення пана?

«Коли минуло багато часу,— розповідає Ісус,— пан тих рабів, прийшовши, зажадав від них звіту» (Матвія 25:19). Перші два раби зробили все, що могли, «кожен за [своєю] спроможністю». Обидва були старанними, працьовитими і примножили доручене їм майно. Раб, який отримав 5 талантів, подвоїв їх. Те саме зробив і той, хто отримав 2 таланти. (У ті часи звичайний робітник мусив працювати близько 19 років, щоб заробити суму, яка дорівнювала одному таланту.) Пан хвалить кожного з них, кажучи: «Молодець, добрий і вірний рабе! Ти був вірний у малому, тому я призначу тебе над чимось більшим. Тішся разом зі своїм паном» (Матвія 25:21).

Але раб, який отримав 1 талант, повівся зовсім по-іншому. Він говорить: «Пане, я знав, що ти дуже вимоглива людина. Ти жнеш там, де не сіяв, і збираєш там, де не віяв. Тому я злякався, пішов та й сховав талант у землю. Ось твої гроші» (Матвія 25:24, 25). Цей раб навіть не віддав їх лихварям, щоб пан міг отримати хоча б якийсь прибуток. Можна сказати, що він діяв усупереч інтересам свого пана.

Тож не дивно, що пан називає його «лихим і ледачим рабом». Від цього раба забирають його талант і віддають тому, хто готовий старанно працювати. Пан пояснює, яким принципом керується: «Кожен, хто має, отримає ще більше і матиме вдосталь. А в того, хто не має, заберуть навіть те, що він має» (Матвія 25:26, 29).

Ісусові учні, які чують цей приклад, знову мають над чим подумати. Вони розуміють, що Ісус довіряє їм щось надзвичайно цінне — незрівнянну честь допомагати іншим людям ставати його учнями. Він сподівається, що вони будуть старанно виконувати доручене їм завдання. Ісус не вважає, що всі повинні брати однакову участь у праці проповідування. Як видно з прикладу, кожен має робити все, що в його силах, «за його спроможністю». Але це не означає, що Ісус буде схвалювати тих, хто «ледачий» і не докладає зусиль, щоб примножувати майно Пана.

Без сумніву, апостолів дуже підбадьорює запевнення Ісуса: «Кожен, хто має, отримає ще більше».

Розмова Ісуса і його апостолів на Оливковій горі триває. Відповідаючи на їхнє запитання про ознаку його присутності і закінчення віку, Ісус щойно навів приклади про 10 дівчат і про таланти. А тепер, на завершення, він розповідає приклад про овець і козлів.

Ісус починає його такими словами: «Коли прийде Син людський у славі і з ним усі ангели, він сяде на свій величний престол» (Матвія 25:31). Головний персонаж цього прикладу — це, безсумнівно, Ісус, адже він часто називав себе «Сином людським» (Матвія 8:20; 9:6; 20:18, 28).

Коли ж відбуватимуться події, описані в прикладі? Тоді, коли Ісус «прийде... у славі» з ангелами і сяде на «свій величний престол». Він вже говорив, що Син людський «прийде на небесних хмарах із силою та великою славою» разом з ангелами, і це станеться «відразу після лиха» (Матвія 24:29—31; Марка 13:26, 27; Луки 21:27). Отже, описані в прикладі події сповняться в майбутньому, під час Ісусового приходу в славі. Що він тоді зробить?

Ісус пояснює, що «коли прийде Син людський», то «перед ним зберуться всі народи, і він відділить одних людей від інших, як пастух відділяє овець від козлів. І поставить він овець праворуч від себе, а козлів ліворуч» (Матвія 25:31—33).

Про овець Ісус говорить: «Потім Цар скаже тим, хто праворуч: “Прийдіть, усі, кого поблагословив мій Батько, успадкуйте Царство, приготоване вам від заснування світу”» (Матвія 25:34). Чому вівці отримують схвалення Царя?

Цар пояснює: «Коли я був голодний, ви дали мені їсти, коли був спраглий, ви дали мені пити. Я був чужинцем — і ви гостинно прийняли мене, я був нагий — і ви мене одягли. Я захворів — і ви попіклувалися про мене, я був у в’язниці — і ви мене провідали». Вівці, тобто «праведні», запитують, коли вони все це робили, і у відповідь Цар говорить: «Усе, що ви зробили одному з найменших моїх братів, зробили й мені» (Матвія 25:35, 36, 40, 46). Вівці не могли робити цих добрих вчинків у небі, тому що там немає хворих і голодних. Тож очевидно, що вони робили добро Христовим братам на землі.

А що сказати про козлів, яких Ісус ставить ліворуч? Він говорить: «Потім [Цар] скаже тим, хто ліворуч: “Ідіть від мене, про́кляті, у вічний вогонь, приготований Дияволу та його ангелам. Бо я був голодний — і ви не дали мені їсти, я був спраглий — і ви не дали мені пити. Я був чужинцем — і ви не прийняли мене гостинно, я був нагий — і ви не одягли мене, я був хворий та у в’язниці — і ви не попіклувалися про мене”» (Матвія 25:41—43). Козли отримують такий вирок заслужено, адже вони не виявляли доброти Христовим братам на землі.

Далі апостоли дізнаються, що вироки, винесені під час цього майбутнього суду, будуть остаточні. Ісус продовжує: «Тоді [Цар промовить]: “Правду кажу вам: усе, чого ви не зробили одному з цих найменших, не зробили й мені”. Вони будуть назавжди знищені, а праведні отримають вічне життя» (Матвія 25:45, 46).

Відповідь, яку Ісус дає своїм апостолам, містить багато цінних думок для всіх його послідовників і спонукує їх проаналізувати своє мислення і поведінку.