«Який буде знак твоєї присутності?»

«Скажи нам, коли станеться це і який буде знак твоєї присутності і закінчення системи речей?» (МАТВІЯ 24:3, НС).

1, 2. У чому виявляється те, що люди цікавляться майбутнім?

БІЛЬШІСТЬ людей цікавиться майбутнім. Чи ви також? Професор Альван Тоффлар у своїй книжці «Майбутній шок» (англ.) зосередив увагу на «раптовому збільшенні установ, що займаються дослідженням майбутнього». Він додав: «Ми побачили, що створюються установи, орієнтовані на майбутнє, видаються футуристичні журнали в Англії, Франції, Італії, Німеччині та Сполучених Штатах Америки, а також збільшується кількість університетських лекцій з прогнозу». Проте Тоффлар дійшов висновку: «Авжеж, ніхто не має повного «знання» про майбутнє».

² У книжці «Знаки того, що приходить» (англ.) говориться: «Хіромантія, ворожба за допомогою «магічного кристала», астрологія, гадання на картах, «Ї-чжень» — це техніки більшої чи меншої складності, що дають нам принаймні якесь уявлення про те, чого можна сподіватися в недалекому майбутньому». Але замість звертатися до таких людських методів, нам краще звернутися до достовірного джерела — Єгови.

3. Чому правильно звертатися за інформацією про майбутнє до Бога?

³ Правдивий Бог прорік: «Як мислив собі Я, так станеться, й як Я був врадив — те здійсниться» (Ісаї 14:24, 27; 42:9). Так, Єгова міг повідомляти людству про те, що трапиться, і часто він робив це через людських представників. Один із цих пророків написав: «Не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам» (Амоса 3:7, 8; 2 Петра 1:20, 21).

4, 5. а) Чому Ісус може допомогти зрозуміти майбутні події? б) Яке складене запитання поставили його апостоли?

⁴ Ісус Христос є найголовнішим Божим пророком (Євреїв 1:1, 2). Отже, зосередьмо увагу на одному з головних Ісусових пророцтв, в якому завбачається те, що відбувається вже сьогодні на наших очах. Це пророцтво також дає нам проникливість у те, що незабаром станеться, коли закінчиться теперішня зла система і Бог замінить її земним раєм.

⁵ Ісус довів, що він є пророком (Марка 6:4; Луки 13:33; 24:19; Івана 4:19; 6:14; 9:17). Отже, стає зрозуміло, чому апостоли, оглядаючи Єрусалим з Оливної гори, могли запитати його про майбутнє: «Коли станеться це і який буде знак твоєї присутності і закінчення системи речей?» (Матвія 24:3, НС; Марка 13:4).

6. Який існує взаємозв’язок між 24-м розділом Матвія, 13-м Марка та 21-м Луки і що повинно дуже цікавити нас?

⁶ Ви віднайдете їхнє запитання та Ісусову відповідь у 24-му розділі Матвія, 13-му Марка та 21-му Лукиa. У багатьох моментах описи доповнюють один одного, але вони не однакові. Наприклад, лише Лука згадує «помір місцями» (Луки 21:10, 11; Матвія 24:7; Марка 13:8). Але виникає логічне запитання: чи Ісус передрікав події, що відбуватимуться лише за життя його слухачів, чи він також мав на думці наш час, а навіть те, що буде в майбутньому?

Апостоли хотіли знати

7. Про що головним чином питали апостоли, але на який масштаб вказав Ісус у своїй відповіді?

⁷ За декілька днів до своєї смерті Ісус проголосив, що Бог відкинув столицю євреїв Єрусалим. Місто з його величним храмом підлягало знищенню. Декотрі апостоли тоді запитали про ‘знак Ісусової присутності і закінчення системи речей’ (Матвія 23:37—24:3, НС). Звичайно, вони думали головним чином про єврейську систему та Єрусалим, бо не охоплювали майбутнього масштабу. Все ж таки, даючи відповідь на їхнє запитання, Ісус мав на увазі значно пізніший час, ніж час до 70 року н. е. і цей рік включно — рік, в якому римляни знищили Єрусалим (Луки 19:11; Дії 1:6, 7).

8. Які окремі події передрік Ісус?

⁸ Як можна прочитати в цих трьох євангельських описах, Ісус говорив про те, що повстане народ на народ і царство на царство, про нестатки харчів та землетруси, жахливі явища та небесні знамення. У той період між 33 роком н. е., коли Ісус дав цю ознаку, і спустошенням Єрусалима 66—70 років н. е. мали з’явитися фальшиві пророки та неправдиві христи. Християни, які мали проповідувати Ісусову звістку, повинні були зазнати переслідувань від євреїв.

9. Як збулось Ісусове пророцтво у першому столітті н. е.?

⁹ Ці аспекти знаку дійсно з’явилися, і навіть історик Йосиф Флавій засвідчує про це. Він пише, що задовго перед нападом римлян фальшиві месії підбурювали народ до повстання. В Іудеї та інших місцях відбулися жахливі землетруси. У різних частинах Римської імперії розгорялися війни. Чи був тоді великий голод? Так. (Порівняйте Дії 11:27—30). А що можна сказати про працю проповідування Царства? Коло 60 або 61 року н. е., коли Павло написав послання до Колосян, «надію Євангелії» про Боже Царство вже чули на великих просторах Африки, Азії та Європиb (Колосян 1:23).

«ТОДІ» — кінець

10. Чому нам треба взяти до уваги грецьке слово то́·те і чому це важливо?

¹⁰ У деяких частинах свого пророцтва Ісус говорив про майбутні події, які відбуватимуться одна за одною. Наприклад, він сказав: «Проповідана буде ця Євангелія Царства... І тоді прийде кінець!» У Бібліях англійською мовою в цьому місці вживається відповідник слова «тоді», що просто означає «отже» (Марка 4:15, 17; 13:23). Проте в Матвія 24:14 слово «тоді» базується на грецькому прислівнику то́·теc. Знавці грецької мови говорять, що слово то́·те є «вказівним прислівником часу», вжитим для «представлення того, що прийде з часом» або «щоб представити наступну подію». Отже, Ісус передрік проповідування про Царство, і тоді («після цього» чи «згодом») мав прийти «кінець». Який кінець?

11. Як Ісус привернув увагу до подій, що прямо пов’язані зі знищенням Єрусалима?

¹¹ Одне із сповнень цього пророцтва можна побачити в подіях, які призвели до кінця Іудейської системи. У той період — понад три десятиліття — відбувалися війни, землетруси, були нестатки харчів та інші передречені Ісусом події. Але, починаючи з Матвія 24:15, Марка 13:14 та Луки 21:20, ми читаємо про події, які прямо пов’язані з близьким знищенням, коли кінець уже був на самому порозі. (Подивіться на окремий пунктир у таблиці).

12. Що спільне мала римська армія зі сповненням слів у Матвія 24:15?

¹² У відповідь на єврейське повстання 66 року н. е. римляни під керівництвом Цестія Галла виступили проти Єрусалима, взявши це місто в облогу — місто, яке євреї вважали святим (Матвія 5:35). Незважаючи на контрнаступ євреїв, римляни все ж таки проклали собі шлях у місто. Власне в цей спосіб вони стали «на місці святому», як про це передрік Ісус у Матвія 24:15 та Марка 13:14. Тоді сталася несподіванка. Хоча римляни й оточили місто, вони раптом відступили. Християни відразу розпізнали в цьому сповнення Ісусового пророцтва, і відступ римлян дав їм нагоду втекти з Іудеї в гори на другому боці Йордану. Історія доносить, що вони зробили це.

13. Завдяки чому християни могли прислу́хатися до Ісусового попередження і втекти?

¹³ Для чого ж рятуватися, адже тепер римляни зняли облогу Єрусалима? Ця подія, згідно з Ісусовими словами, мала стати засвідченням, ‘що спустошення Єрусалима наблизилося’ (Луки 21:20). Так, спустошення. Ісус передрік ‘скорботу... якої не було з первопочину світу аж досі й не буде’. І приблизно через три з половиною роки — у 70 році н. е. — Єрусалим справді зазнав «великої скорботи» від римської армії під керівництвом полководця Тита (Матвія 24:21; Марка 13:19). Але чому ж Ісус назвав це горе більшим, ніж те, яке було або будь-коли буде?

14. Чому можна сказати, що події в Єрусалимі 70 року н. е. були «великою скорботою», якої не було перед тим?

¹⁴ У 607 році до н. е. Єрусалим розорили вавілоняни, також це місто бачило інші жахливі бої в нашому столітті. Але те, що сталося 70 року н. е., було єдиною у своєму роді великою скорботою. У поході, що тривав майже п’ять місяців римське військо Тита завдало євреям великої поразки. Було вбито близько 1 100 000 і поневолено майже 100 000 осіб. До того ж римляни зруйнували Єрусалим. Це стало підтвердженням того, що Іудейська система колись схваленого поклоніння, яке зосереджувалося на храмі, зникла назавжди (Євреїв 1:2). Отже, події 70 року н. е. можна справді вважати ‘скорботою великою, якої не було [в цьому місті, в народі та в системі] з первопочину світу аж досі й не буде’ (Матвія 24:21)d.

Як і пророковано, мало статися щось більше

15. а) Які події, що мали йти після знищення Єрусалима, передрік Ісус? б) З огляду на слова в Матвія 24:23—28 якого висновку ми повинні дійти про сповнення Ісусового пророцтва?

¹⁵ Проте Ісус не обмежував своє передбачення скорботою першого сторіччя. Біблія виявляє, що після тієї скорботи мало відбуватися щось більше, як про це натякає слово то́·те, або «тоді», у Матвія 24:23 і Марка 13:21. Що ж повинно було відбуватися після 70 року н. е.? По скорботі Іудейської системи мало з’явитися багато фальшивих христів та пророків. (Порівняйте Марка 13:6 з Марка 13:21—23). Історія підтверджує, що впродовж століть, починаючи від 70 року н. е., з’являлося чимало таких осіб, проте вони не ввели в оману людей, котрі мали глибоку духовну проникливість і котрі чекали на «присутність» Христа (Матвія 24:27, 28, НС). Однак ці події після скорботи 70 року н. е. вказують на одне — Ісус дивився значно дальше цієї скорботи першого сторіччя, яка була лише першим сповненням.

16. Який додатковий аспект Ісусового пророцтва є в Луки 21:24 і яке значення це має?

¹⁶ Якщо ми порівняємо Матвія 24:15—28 і Марка 13:14—23 з Луки 21:20—24, то знайдемо другу ознаку того, що Ісусове передбачення сягає значно дальше, ніж тільки до знищення Єрусалима. Пригадайте собі, що тільки Лука згадав про пошесті. Так само лише він завершив цю частину Ісусовими словами: «Погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган»e (Луки 21:24). У 607 році до н. е. вавілоняни скинули останнього єврейського царя, і після цього Єрусалим, який символізує Боже Царство, було потоптано (2 Царів 25:1—26; 1 Хронік 29:23; Єзекіїля 21:30—32). В Луки 21:24 Ісус вказав, що ця ситуація існуватиме доти, доки не прийде Божий час відновити Царство.

17. Яка є третя ознака того, що Ісусове пророцтво мало сповнитись у далекому майбутньому?

¹⁷ Існує також третя ознака того, що Ісус говорив про майбутнє сповнення: згідно зі Святим Письмом, Месія мав померти та воскреснути, а після йому належало сидіти по Божій правиці до часу, коли Отець вишле його для підкорення (Псалом 110:1, 2). Ісус згадав про своє майбутнє перебування по правиці Отця (Марка 14:62). Апостол Павло запевнив, що воскреслий Ісус перебував по правиці Єгови, чекаючи часу, коли стане Царем та Божим Виконавцем Вироку (Римлян 8:34; Колосян 3:1; Євреїв 10:12, 13).

18, 19. Як Об’явлення 6:2—8 стосується паралельних пророцтв у Євангеліях?

¹⁸ Для четвертої та завершальної ознаки того, що Ісусове пророцтво про закінчення системи речей стосується не тільки першого століття, ми можемо подивитися 6-й розділ Об’явлення. Написавши цю книгу декілька десятиліть після 70 року н. е., апостол Іван зобразив захопливу сцену вершників, що галопують (Об’явлення 6:2—8). Цей пророчий огляд «Господнього дня» — дня його присутності — визначає наше XX століття як час надзвичайних війн (4-й вірш), дуже поширеної нестачі харчів (5 і 6-й вірші) та «мору» (8-й вірш). Ясно, це відповідає словам Ісуса в Євангеліях і доводить, що його пророцтво матиме більше сповнення в цьому «Господньому дні» (Об’явлення 1:10).

¹⁹ Поінформовані люди визнають, що збірний знак, про який передречено в Матвія 24:7—14 та Об’явлення 6:2—8, вже тепер очевидний від часу вибуху першої світової війни 1914 року. Свідки Єгови проголосили по всьому світі, що Ісусові пророцтва сповняються вдруге саме тепер і в більших масштабах, а доказом цього є жорстокі війни, руїнницькі землетруси, катастрофічний голод і дуже поширені хвороби. Про останнє в журналі «Юнайтед Стейтс ньюс енд уорлд ріпорт» (за 27 липня 1992 року) сказано: «Епідемія СНІДу... яка прирікає на смерть мільйони жертв, може невдовзі стати найбільш дорого́ю та катастрофічною пошестю всіх часів. У XIV столітті чорна смерть зібрала жниво близько у 25 мільйонів людей. Але до 2000 року від 30 до 110 мільйонів будуть носіями вірусу ВІЛ, який є причиною хвороби СНІД, а сьогодні їх майже 12 мільйонів. Якщо не винайдуть ліків, усіх носіїв чекає неминуча смерть».

20. Що охоплює собою перше сповнення Матвія 24:4—22, але яке інше сповнення очевидне?

²⁰ Отже, якого висновку ми повинні дійти щодо Ісусової відповіді на запитання апостолів? Його пророцтво з точністю передбачало події, що передували знищенню Єрусалима, а також саме знищення, і в ньому згадані деякі події, які мали відбутись після 70 року н. е. Але багато чому з цього належало сповнитись другий раз і в більшому масштабі в майбутньому, що призведе до великої скорботи, в якій закінчиться теперішня зла система речей. Це означає, що Ісусове передбачення в Матвія 24:4—22, а також паралельні описи в Марка та Луки сповнялися з 33 року н. е. й аж до скорботи 70 року н. е. Але ті самі вірші матимуть друге сповнення, яке стосуватиметься більшої скорботи в майбутньому. Це більше сповнення відбувається за наших днів; щоденно можна бачити цеf.

До чого призводить?

21, 22. Де можна знайти пророчу згадку, що відбуватимуться інші події?

²¹ Ісус не закінчив свого пророцтва згадкою про фальшивих пророків, які чинитимуть фальшиві ознаки в цей довгий період, аж «поки не скінчиться час тих поган» (Луки 21:24; Матвія 24:23—26; Марка 13:21—23). Натомість він далі говорив, що відбуватимуться інші приголомшливі речі, які будуть видимі по всій землі. Усе це мало пов’язуватися з приходом Сина людського в силі та славі. Марка 13:24—27 є продовженням Ісусового пророцтва:

²² «Але за тих днів, по скорботі отій, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, і зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться»... І побачать тоді «Сина Людського, що йтиме на хмарах» із великою потугою й славою. І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних «від вітрів чотирьох, від краю землі до крайнеба».

23. Чому слід сподіватися сповнення пророцтва в Матвія 24:29—31 через багато років після першого століття н. е.?

²³ Звичайно, Син Людський — воскреслий Ісус Христос — не прийшов у показний спосіб перед нищівним кінцем Іудейської системи 70 року н. е. Безсумнівним є те, що жодне плем’я на землі не розпізнало його, як зазначається в Матвія 24:30; і тоді небесні ангели ще не зібрали з цілої землі всіх помазаних християн. Отже, коли мала сповнитися ця додаткова частина Ісусового дивовижного пророцтва? Чи це сповняється в подіях, які відбуваються вже тепер довкола нас, чи, радше, це дає божественну проникливість у справи, яких ми можемо сподіватися у недалекому майбутньому? Звичайно, нам потрібно прагнути знання про це, бо Лука записав Ісусову вказівку: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення!» (Луки 21:28).

[Примітки]

[Таблиця на сторінках 14, 15]

МАТВІЯ 24

⁴ Ісус же промовив у відповідь їм: «Стережіться, щоб вас хто не звів! ⁵ Бо багато-хто прийде в Ім’я Моє, кажучи: «Я Христос». І зведуть багатьох. ⁶ Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки,— глядіть, не лякайтесь, бо «статись належить тому». Але це не кінець ще.

⁷ Бо «повстане народ на народ, і царство на царство», і голод, мор та землетруси настануть місцями. ⁸ А все це — початок терпінь породільних [«страдницьких мук», НС].

⁹ «На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє. ¹⁰ І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. ¹¹ Постане багато фальшивих пророків,— і зведуть багатьох. ¹² І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. ¹³ А хто витерпить аж до кінця,— той буде спасений! ¹⁴ І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!

-----------------------------------------------------

¹⁵ «Тож, коли ви побачите ту «гидоту спустошення», що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому,— хто читає, нехай розуміє,— ¹⁶ тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. ¹⁷ Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого. ¹⁸ І хто на полі,— хай назад не вертається взяти одежу свою. ¹⁹ Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих! ²⁰ Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу. ²¹ Бо скорбота велика настане тоді, «якої не було з первопочину світу аж досі» й не буде. ²² І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться.

-------------------------------------------------------------

²³ Тоді, як хто скаже до вас: «Ото, Христос тут» чи «Отам»,— не йміть віри. ²⁴ Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних. ²⁵ Оце Я наперед вам сказав. А коли скажуть вам: «Ось Він у пустині» — не виходьте, «Ось Він у криївках» — не вірте! ²⁶ А коли скажуть вам: «Ось Він у пустині» — не виходьте, «Ось Він у криївках» — не вірте! ²⁷ Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського. ²⁸ Бо де труп,— там зберуться орли.

----------------------------------------------------

----------------------------------------------------

²⁹ «І зараз, по скорботі тих днів, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. ³⁰ І того часу на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою. ³¹ І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних — «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його».

МАРКА 13

⁵ Ісус же почав промовляти до них: «Стережіться, щоб вас хто не звів. ⁶ Бо багато-хто прийдуть в Ім’я Моє, кажучи: «Це Я». І зведуть багатьох. ⁷ І як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки,— не лякайтесь, бо статись належить тому». Та це ще не кінець.

⁸ «Бо повстане народ на народ, і царство на царство», будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних.

⁹ «Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм. ¹⁰ Але перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана. ¹¹ Коли ж видадуть вас і поведуть,— не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити,— а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий. ¹² І видасть на смерть брата брат, а батько — дитину. І «діти повстануть навпроти батьків»,— і їм смерть заподіють. ¹³ І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!

----------------------------------------------------

¹⁴ «Коли ж ви побачите ту «гидоту спустошення»,— що про неї звіщав пророк Даниїл,— що вона залягла, де не слід,— хто читає, нехай розуміє,— тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. ¹⁵ І хто на покрівлі, нехай той не сходить, і нехай не входить узяти щось із дому свого. ¹⁶ І хто на полі,— хай назад не вертається взяти одежу свою. ¹⁷ Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, у ті дні! ¹⁸ Моліться ж, щоб не трапилося це зимою! ¹⁹ Будуть бо ті дні такою «скорботою, що її не було з первопочину світу», що його Бог створив, «аж досі», і не буде. ²⁰ І коли б Господь не вкоротив був тих днів,— не спаслася б ніяка людина; але ради вибраних, кого вибрав, укоротив Він ті дні.

--------------------------------------------------

²¹ Тоді ж, як хто скаже до вас: «Ото, Христос тут», «Ото там»,— не йміть віри. ²² Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних. ²³ Але ви стережіться! Я сказав вам усе наперед.

--------------------------------------------------

--------------------------------------------------

²⁴ «Але за тих днів, по скорботі отій, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла, ²⁵ і зорі спадатимуть з неба, і сили небесні порушаться»... ²⁶ І побачать тоді «Сина Людського, що йтиме на хмарах» із великою потугою й славою. ²⁷ І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних «від вітрів чотирьох, від краю землі до крайнеба».

ЛУКИ 21

⁸ Він же промовив: «Стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім’я Моє, кажучи: «Це Я», і «Час наблизився». Та за ними не йдіть! ⁹ І, як про війни та розрухи почуєте ви,— не лякайтесь, бо перш «статись належить тому». Але це не кінець ще».

¹⁰ Тоді промовляв Він до них: «Повстане народ на народ, і царство на царство». ¹¹ І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі.

¹² Але перед усім тим накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в’язниці, і поведуть вас до царів та правителів — через Ім’я Моє. ¹³ Але це стане вам на свідоцтво. ¹⁴ Отож, покладіть у серця свої — наперед не гадати, що будете відповідати, ¹⁵ бо дам Я вам мову та мудрість, що не зможуть противитись чи суперечити їй всі противники ваші. ¹⁶ І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. ¹⁷ І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. ¹⁸ Але й волосина вам із голови не загине! ¹⁹ Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете.

----------------------------------------------------

²⁰ «А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. ²¹ Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях,— хай не вертаються в нього! ²² Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане. ²³ Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом! ²⁴ І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи,

----------------------------------------------------

і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган [«призначені часи народів», НС]...

----------------------------------------------------

----------------------------------------------------

²⁵ «І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, ²⁶ коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться. ²⁷ І побачать тоді «Сина Людського, що йтиме на хмарах» із силою й великою славою! ²⁸ Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення!»

«Скажи нам, коли станеться це?»

«Нові... [речі] Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть» (ІСАЇ 42:9).

1, 2. а) Що запитали Ісусові апостоли про майбутнє? б) Як збуваються слова Ісусової відповіді про збірний знак?

БОЖЕСТВЕННЕ навчання походить від Бога Єгови, того, хто ‘звіщає кінець від початку’ (Ісаї 46:10). Як було показано в попередній статті, апостоли звернулися за таким навчанням до Ісуса, запитавши його: «Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатися має?» (Марка 13:4).

² У відповідь на це Ісус описав збірну «ознаку» подій, які становили собою доказ того, що єврейська система мала незабаром закінчитись. Це здійснилось із знищенням Єрусалима 70 року н. е. Але Ісусове пророцтво мало виконатися в більшому масштабі у далекому майбутньому. Коли в 1914 році закінчився «час тих поган», знак вже мав існувати у широкому масштабі, показуючи, що незабаром у «великій скорботі» буде знищено теперішню злу системуa (Луки 21:24). Мільйони людей, які живуть сьогодні, можуть засвідчити, що цей знак збувається через світові війни та інші важливі події XX сторіччя. Ці події також зазначають головне сповнення Ісусового пророцтва, а саме, його сучасне сповнення, подібне до того, що відбувалось від 33 до 70 року н. е.

3. Які додаткові події завбачав Ісус, згадуючи про інший знак?

³ Після того як Лука згадав про час поган, у паралельних розповідях з Матвія, Марка та Луки зображається серія наступних подій, які містять у собі додатковий знак до збірного ‘знаку закінчення системи речей’ (Матвія 24:3, НС). (На сторінці 15 цей момент опису зазначено подвійною лінією). Матвій каже: «І зараз, по скорботі тих днів, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. І того часу на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою. І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних — «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його» (Матвія 24:29—31).

Скорбота і небесний феномен

4. Які виникають питання про небесний феномен, згаданий Ісусом?

⁴ Коли мали сповнитися ці слова? У всіх трьох Євангеліях згадано про те, що можна назвати небесним феноменом,— сонце і місяць затьмляться і зорі попадають. Ісус сказав, що це має статись відразу після «скорботи». Чи Ісус мав на думці скорботу, що завершилась у 70 році н. е., чи він говорив про велику скорботу, що має відбутися в майбутньому, за наших днів? (Матвія 24:29; Марка 13:24).

5. Що колись думали про скорботу наших днів?

⁵ Відтоді як у 1914 році закінчились призначені часи народів, Божий народ дуже цікавився тим, коли має прийти «велика скорбота» (Об’явлення 7:14). Багато років вважалося, що початкова частина сучасної великої скорботи стосується часу першої світової війни, потім йде невелика перерва і кінець кінцем завершальна частина — «війна... великого дня Вседержителя Бога». Коли б це було так, що ж тоді мало відбуватися впродовж десятиріч «закінчення системи речей»? (Об’явлення 16:14; Матвія 13:39; 24:3, НС; 28:20).

6. Що вважалося сповненням слів Ісусового пророцтва про небесний феномен?

⁶ Тоді вважалося, що під час цього інтервалу часу можна побачити збірний знак, включаючи виконання праці проповідування зібраними Богом людьми. Також існувала думка, що з’явлення передреченого небесного феномена можна сподіватися в періоді, що триватиме після початкової фази в 1914—1918 роках (Матвія 24:29; Марка 13:24, 25; Луки 21:25). Зосереджувалося увагу на буквальних речах в небесах — автоматичних міжпланетних станціях, ракетах, космічному або гамма-випромінюванні, а також посадках на Місяць і місячних станціях.

7. Як змінилося розуміння слів про велику скорботу?

⁷ Проте у «Вартовій башті» (англ.) за 15 січня 1970 року було переглянуто Ісусове пророцтво, зокрема про прихід великої скорботи. Там показувалось, що з огляду на події першого сторіччя сучасна скорбота не могла мати початкової частини в 1914—1918 роках, потім декількох десятиріч перерви і згодом продовження. У цьому часописі було зроблено висновок: «Велика скорбота», якої більше не буде, все ще попереду, бо вона означає знищення світової імперії фальшивої релігії (включаючи загальновизнане християнство), після чого буде «війна... великого дня Вседержителя Бога» в Армагеддоні».

8. Як зі зміненим розумінням пояснюються слова з Матвія 24:29 про сьогоднішню скорботу?

⁸ Але в Матвія 24:29 говориться, що цей небесний феномен прийде «зараз по скорботі». Як це можливо? У «Вартовій башті» (англ.) за 1 травня 1975 року зазначалось, що в цьому місці малося на увазі «скорботу», що завершилась у 70 році н. е. Отже, в якому розумінні можна сказати, що небесний феномен у наші дні відбувається «зараз по» події 70 року н. е.? Це пояснювалось тим, що для нашого вічного Бога сторіччя минають дуже швидко (Римлян 16:20; 2 Петра 3:8). Однак глибше дослідження цього пророцтва, зокрема пророцтва в Матвія 24:29—31, вимагає іншого пояснення. Цим показується, як світло сяє «все більше та більш аж до повного дня» (Приповістей 4:18)b. Перегляньмо, чому нове, або змінене, пояснення є доречним.

9. Як Святе єврейське Письмо вказує на походження Ісусових слів про події в небі?

⁹ Ісус розповів своїм чотирьом апостолам пророцтво про те, що «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба». Будучи євреями, вони розуміли таку мову Святого єврейського Письма, де, приміром, у Софонії 1:15 Божий час суду називається «день збурення та зруйнування, день темноти та темряви, день хмари й імли». Інші єврейські пророки також пишуть про затьмарене сонце, про місяць, що не світить, та зорі, які не дають свого світла. Ви можете прочитати про це в божественних звістках проти Вавілона, Едому, Єгипту та північного царства Ізраїлю (Ісаї 13:9, 10; 34:4, 5; Єремії 4:28; Єзекіїля 32:2, 6—8; Амоса 5:20; 8:2, 9).

10, 11. а) Що пророкував Йоіл про становище в небі? б) Які моменти Йоілового пророцтва сповнились у 33 році н. е., а які ні?

¹⁰ Петро і троє інших апостолів, почувши Ісусові слова, напевно, пригадали Йоілове пророцтво в Йоіла 3:1—4 і 4:15: «Виллю Я Духа Свого на кожне тіло, і пророкуватимуть ваші сини й ваші дочки... «І дам Я ознаки на небі й землі,— кров та огонь, та стовпи диму. Заміниться сонце на темність, а місяць — на кров перед приходом Господнього дня, великого та страшного!» «Сонце та місяць стемніють, а зорі загублять свій блиск».

¹¹ Як ми читаємо в Дії 2:1—4 і 14—21, у П’ятидесятницю 33 року н. е. Бог вилив святий дух на 120 учнів — як на чоловіків, так і на жінок. Тоді апостол Петро оголосив, що це було передбачено Йоілом. Яке ж усе-таки має значення те, що ‘сонце заміниться на темність, і місяць — на кров, а зорі загублять свій блиск’? Ніщо не свідчить про сповнення цього в 33 році н. е. або в понад 30-річному періоді завершення Іудейської системи речей.

12, 13. Як сповнилось Йоілове завбачення про небесний феномен?

¹² Зрозуміло, що остання частина Йоілового передбачення була більш пов’язана з «приходом Господнього дня, великого та страшного», тобто зі знищенням Єрусалима. У «Вартовій башті» (англ.) за 15 листопада 1966 року говорилось про скорботу, що прийшла на Єрусалим 70 року н. е.: «Це дійсно був ‘день Єгови’ для Єрусалима та його дітей. У цей день там було багато «крові та вогню, та стовпів диму», сонце не освітлювало темряви міста вдень, а місяць нагадував про пролиття крові тим, що вночі не сяяло його мирне, сріблисте світло»c.

¹³ Дійсно, як і інші згадані нами пророцтва, небесний феномен, завбачений Йоілом, мав відбуватись тоді, коли Єгова виконував вирок. Затьмарення сонця, місяця і зірок не відбувалось протягом усього періоду закінчення Іудейської системи, а лише в час наближення нищівних сил до Єрусалима. Отже, логічно сподіватись більшого сповнення цієї частини Йоілового пророцтва, коли почнеться виконання вироку Єгови на теперішній системі.

Яка скорбота перед небесним феноменом?

14, 15. Як Йоілове пророцтво вплинуло на наше розуміння слів з Матвія 24:29?

¹⁴ Сповнення Йоілового пророцтва (в гармонії з іншими пророцтвами, в яких вжита подібна мова) допомогло нам зрозуміти слова в Матвія 24:29. Ясно, Ісусові слова про те, що «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають» не стосуються того, що існує вже багато десятиліть протягом закінчення нинішньої системи, як, наприклад, запуску космічних ракет, здійснення посадок на Місяць і тому подібного. Ні, Ісус вказував на події, пов’язані з «приходом Господнього дня, великого та страшного» — знищенням, яке ще має прийти.

¹⁵ Це відповідає нашому розумінню того, що небесний феномен відбудеться «зараз по скорботі». Ісус не мав на думці скорботу, яка відбулась у 70 році н. е. Радше він наголошував на початок великої скорботи, що мала спіткати світову систему в майбутньому, в апогею його обітованої «присутності» (Матвія 24:3, НС). Ця скорбота ще має прийти.

16. На яку скорботу вказувалося в Марка 13:24 і чому саме на цю?

¹⁶ А що можна сказати про слова в Марка 13:24: «За тих днів, по скорботі отій, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла»? Тут слова «тих» і «отій» є формами грецького слова е·кı́·нос, що є вказівним займенником, який визначає щось у далекому часі. Е·кı́·нос можна вжити, коли зазначається щось у далекому минулому (чи згадане раніше) або коли описується щось з далекого майбутнього (Матвія 3:1; 7:22; 10:19; 24:38; Марка 13:11, 17, 32; 14:25; Луки 10:12; 2 Солунян 1:10). Отже, коли в Марка 13:24 вказується на «скорботу оту», то не мається на увазі спричинена римлянами скорбота, але могутній вчинок Єгови в кінці теперішньої системи.

17, 18. Як Об’явлення проливає світло на розвиток подій під час великої скорботи?

¹⁷ Розділи Об’явлення із 17 по 19 відповідають нашому сьогоднішньому розумінню Матвія 24:29—31, Марка 13:24—27 та Луки 21:25—28 і підтверджують його правильність. Яким чином? Євангелія показують, що велика скорбота не почнеться і не закінчиться несподіваним ударом. Після початку великої скорботи деякі з неслухняних людей усе ще будуть жити, щоб бачити «знак Сина Людського» та ридати і, як сказано в Луки 21:26, «будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ». Цей надзвичайний страх буде викликаний тим, що народи бачитимуть «знак», який передвіщатиме їхнє неминуче знищення.

¹⁸ Опис в Об’явленні показує, що майбутня велика скорбота почнеться тоді, коли мілітаризовані «роги» міжнародної «дикої звірини» обернуться проти «великої розпусниці», Вавілона Великогоd (Об’явлення 17:1, 10—16, НС). Але ще залишиться багато людей, бо царі, купці, стерники та інші оплакуватимуть кінець фальшивої релігії. Немає сумніву, багато людей зрозуміють, що тепер прийшов їхній час отримати вирок (Об’явлення 18:9—19).

Що має прийти?

19. Чого можна сподіватися, коли почнеться велика скорбота?

¹⁹ Частини Євангелій від Матвія, Марка і Луки разом з розділами 17—19 Об’явлення проливають важливе світло на те, що станеться незабаром. У визначений Богом час велика скорбота почнеться нападом на світову імперію фальшивої релігії (Вавілон Великий). Цей напад буде особливо суворим на загальновизнане християнство, що уподібнюється невірному Єрусалиму. «І зараз... по» цій фазі скорботи «будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і [небувала] тривога людей на землі» (Матвія 24:29; Луки 21:25).

20. Якого небесного феномена все ще можна сподіватись?

²⁰ В якому розумінні «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться»? Безсумнівно, що в початковій фазі великої скорботи чимало світил, тобто видатних представників кліру релігійного світу, будуть обнажені і ліквідовані «десятьма рогами», згаданими в Об’явлення 17:16. Безперечно, політичні сили також порушаться. Чи можуть бути жахливі явища і в буквальних небесах? Цілком ймовірно, і вони вселятимуть значно більший страх, ніж події, описані Йосифом Флавієм, що сталися у час кінця Іудейської системи. Ми знаємо, що в давнину Бог виявляв свою потугу, щоб спричинити такі катастрофічні наслідки, і він може це повторити (Вихід 10:21—23; Ісуса Навина 10:12—14; Суддів 5:20; Луки 23:44, 45).

21. Як з’явиться майбутній «знак»?

²¹ У цьому місці всі три євангелісти вжили грецьке слово то́·те (того часу, тоді), щоб розповісти про наступну подію. «Того часу на небі з’явиться знак Сина Людського» (Матвія 24:30; Марка 13:26; Луки 21:27). На початку першої світової війни правдиві учні Ісуса розпізнали збірний знак його невидимої присутності, тоді як більшість людей не розпізнала цього. Але в Матвія 24:30 наголошується на появі наступного «знаку» в майбутньому, тобто «знаку Сина Людського», і всі народи будуть змушені побачити це. Коли Ісус йтиме на хмарах, тобто невидимо, противники по цілому світі будуть змушені розпізнати цей «прихід» (грецьке слово ер·хо́·ме·нон) через надприродний прояв його царської влади (Об’явлення 1:7).

22. Якою буде реакція, коли народи бачитимуть «знак», про який описується в Матвія 24:30?

²² У Матвія 24:30 знову вживається слово то́·те, щоб розповісти про наступні події. Саме тоді народи, відчувши безвихідь свого становища, будуть битися та ридати, можливо, усвідомлюючи те, що їхнє знищення неминуче. Як же інакше все є з Божими служителями, бо ми зможемо піднести свої голови, знаючи, що надходить визволення! (Луки 21:28). В Об’явлення 19:1—6 також показується, що правдиві поклонники в небі і на землі радіють з приводу знищення великої розпусниці.

23. а) Яких заходів вжиє Ісус стосовно вибраних? б) Що можна сказати про те, як буде забрано до неба останок?

²³ В Ісусовому пророцтві далі розповідається, як записано в Марка 13:27: «Тоді [то́·те] Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних «від вітрів чотирьох, від краю землі до крайнеба». Тут Ісус зосереджує увагу на останок 144 000 «вибраних», які ще живуть на землі. На початку закінчення системи речей цих помазаних Ісусових учнів було приведено у теократичну єдність. А втім, згідно з вищеописаним порядком подій, у Марка 13:27 і Матвія 24:31 описується ще щось. «Із голосним сурмовим гуком» останок «вибраних» буде зібрано з усіх кінців землі. Але яким чином їх буде зібрано? Безперечно, вони будуть «попечатані» і чітко визнані Єговою як «покликані, і вірні». У визначений Богом час вони будуть забрані до неба, щоб бути царями та священикамиe. Це викличе радість серед них та їхніх вірних співпрацівників, «великого натовпу», які також будуть позначені для ‘виходу з великого горя’, щоб втішатися благословеннями на райській землі (Матвія 24:22; Об’явлення 7:3, 4, 9—17; 17:14; 20:6; Єзекіїля 9:4, 6).

24. Яка послідовність майбутніх подій виявляється в Матвія 24:29—31?

²⁴ Коли апостоли запитали: «Скажи нам...», Ісусова відповідь була значно глибшою, ніж вони могли збагнути. Проте за свого життя вони раділи, що побачили перше виконання його пророцтва. Ми зосередили свій розгляд Ісусової відповіді на тій частині його пророцтва, що збудеться в близькому майбутньому (Матвія 24:29—31; Марка 13:24—27; Луки 21:25—28). Вже тепер ми можемо бачити, як наближається наше визволення. Ми можемо сподіватися початку великої скорботи, потім знаку Сина Людського і тоді Божого збирання вибраних. Зрештою наш Цар-Воїн у ролі Виконавця вироку Єгови в Армагеддоні — коронований Ісус — «переможе» (Об’явлення 6:2). Той день Єгови, коли він виконуватиме вирок помсти, стане величним завершенням закінчення системи речей, що позначає день Господа Ісуса з 1914 року.

25. Як ми можемо брати участь у майбутньому сповненні слів з Луки 21:28?

²⁵ Безупинно беріть для себе якомога більш корисного з божественного навчання, щоб відгукнутися на майбутнє сповнення Ісусових слів: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення!» (Луки 21:28). Яке ж чудове майбутнє чекає на вибраних та великий натовп, коли Єгова почне освячувати своє святе ім’я!

[Примітки]