Апостоли хотіли знати

7. Про що головним чином питали апостоли, але на який масштаб вказав Ісус у своїй відповіді?

⁷ За декілька днів до своєї смерті Ісус проголосив, що Бог відкинув столицю євреїв Єрусалим. Місто з його величним храмом підлягало знищенню. Декотрі апостоли тоді запитали про ‘знак Ісусової присутності і закінчення системи речей’ (Матвія 23:37—24:3, НС). Звичайно, вони думали головним чином про єврейську систему та Єрусалим, бо не охоплювали майбутнього масштабу. Все ж таки, даючи відповідь на їхнє запитання, Ісус мав на увазі значно пізніший час, ніж час до 70 року н. е. і цей рік включно — рік, в якому римляни знищили Єрусалим (Луки 19:11; Дії 1:6, 7).

8. Які окремі події передрік Ісус?

⁸ Як можна прочитати в цих трьох євангельських описах, Ісус говорив про те, що повстане народ на народ і царство на царство, про нестатки харчів та землетруси, жахливі явища та небесні знамення. У той період між 33 роком н. е., коли Ісус дав цю ознаку, і спустошенням Єрусалима 66—70 років н. е. мали з’явитися фальшиві пророки та неправдиві христи. Християни, які мали проповідувати Ісусову звістку, повинні були зазнати переслідувань від євреїв.

9. Як збулось Ісусове пророцтво у першому столітті н. е.?

⁹ Ці аспекти знаку дійсно з’явилися, і навіть історик Йосиф Флавій засвідчує про це. Він пише, що задовго перед нападом римлян фальшиві месії підбурювали народ до повстання. В Іудеї та інших місцях відбулися жахливі землетруси. У різних частинах Римської імперії розгорялися війни. Чи був тоді великий голод? Так. (Порівняйте Дії 11:27—30). А що можна сказати про працю проповідування Царства? Коло 60 або 61 року н. е., коли Павло написав послання до Колосян, «надію Євангелії» про Боже Царство вже чули на великих просторах Африки, Азії та Європиb (Колосян 1:23).

«ТОДІ» — кінець

10. Чому нам треба взяти до уваги грецьке слово то́·те і чому це важливо?

¹⁰ У деяких частинах свого пророцтва Ісус говорив про майбутні події, які відбуватимуться одна за одною. Наприклад, він сказав: «Проповідана буде ця Євангелія Царства... І тоді прийде кінець!» У Бібліях англійською мовою в цьому місці вживається відповідник слова «тоді», що просто означає «отже» (Марка 4:15, 17; 13:23). Проте в Матвія 24:14 слово «тоді» базується на грецькому прислівнику то́·теc. Знавці грецької мови говорять, що слово то́·те є «вказівним прислівником часу», вжитим для «представлення того, що прийде з часом» або «щоб представити наступну подію». Отже, Ісус передрік проповідування про Царство, і тоді («після цього» чи «згодом») мав прийти «кінець». Який кінець?

11. Як Ісус привернув увагу до подій, що прямо пов’язані зі знищенням Єрусалима?

¹¹ Одне із сповнень цього пророцтва можна побачити в подіях, які призвели до кінця Іудейської системи. У той період — понад три десятиліття — відбувалися війни, землетруси, були нестатки харчів та інші передречені Ісусом події. Але, починаючи з Матвія 24:15, Марка 13:14 та Луки 21:20, ми читаємо про події, які прямо пов’язані з близьким знищенням, коли кінець уже був на самому порозі. (Подивіться на окремий пунктир у таблиці).

12. Що спільне мала римська армія зі сповненням слів у Матвія 24:15?

¹² У відповідь на єврейське повстання 66 року н. е. римляни під керівництвом Цестія Галла виступили проти Єрусалима, взявши це місто в облогу — місто, яке євреї вважали святим (Матвія 5:35). Незважаючи на контрнаступ євреїв, римляни все ж таки проклали собі шлях у місто. Власне в цей спосіб вони стали «на місці святому», як про це передрік Ісус у Матвія 24:15 та Марка 13:14. Тоді сталася несподіванка. Хоча римляни й оточили місто, вони раптом відступили. Християни відразу розпізнали в цьому сповнення Ісусового пророцтва, і відступ римлян дав їм нагоду втекти з Іудеї в гори на другому боці Йордану. Історія доносить, що вони зробили це.

13. Завдяки чому християни могли прислу́хатися до Ісусового попередження і втекти?

¹³ Для чого ж рятуватися, адже тепер римляни зняли облогу Єрусалима? Ця подія, згідно з Ісусовими словами, мала стати засвідченням, ‘що спустошення Єрусалима наблизилося’ (Луки 21:20). Так, спустошення. Ісус передрік ‘скорботу... якої не було з первопочину світу аж досі й не буде’. І приблизно через три з половиною роки — у 70 році н. е. — Єрусалим справді зазнав «великої скорботи» від римської армії під керівництвом полководця Тита (Матвія 24:21; Марка 13:19). Але чому ж Ісус назвав це горе більшим, ніж те, яке було або будь-коли буде?

14. Чому можна сказати, що події в Єрусалимі 70 року н. е. були «великою скорботою», якої не було перед тим?

¹⁴ У 607 році до н. е. Єрусалим розорили вавілоняни, також це місто бачило інші жахливі бої в нашому столітті. Але те, що сталося 70 року н. е., було єдиною у своєму роді великою скорботою. У поході, що тривав майже п’ять місяців римське військо Тита завдало євреям великої поразки. Було вбито близько 1 100 000 і поневолено майже 100 000 осіб. До того ж римляни зруйнували Єрусалим. Це стало підтвердженням того, що Іудейська система колись схваленого поклоніння, яке зосереджувалося на храмі, зникла назавжди (Євреїв 1:2). Отже, події 70 року н. е. можна справді вважати ‘скорботою великою, якої не було [в цьому місті, в народі та в системі] з первопочину світу аж досі й не буде’ (Матвія 24:21)d.