Врятовані від «лукавого покоління»

«О, роде [«покоління», НС] невірний й розбещений,— доки буду Я з вами, і терпітиму вас?» (ЛУКИ 9:41).

1. а) Передвістям чого є наш скрутний час? б) Що Святе Письмо говорить про уцілілих?

МИ ЖИВЕМО в скрутний час. Землетруси, повені, голод, хвороби, беззаконня, інтенсивне бомбардування, жахливі війни — ці та інші лиха навалилися на людство цього XX сторіччя. А втім, найбільше з усіх лих станеться в недалекому майбутньому. Що це? Це «скорбота велика... «якої не було з первопочину світу аж досі» й не буде» (Матвія 24:21). Проте багато хто з нас може плекати надію на радісне майбутнє! Чому? Тому що Слово самого Бога говорить про «натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків... «Це ті, що прийшли від великого горя [«великої скорботи», Філарет]... Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже... І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре» (Об’явлення 7:1, 9, 14—17).

2. Яке попереднє пророче сповнення мали початкові вірші 24-го розділу Матвія, 13-го Марка і 21-го Луки?

² Натхнений запис у Матвія 24:3—22, Марка 13:3—20 і Луки 21:7—24 ознайомлює нас з Ісусовим пророчим описом «закінчення системи речей» (НС)a. Це пророцтво мало попереднє сповнення на зіпсованій Юдейській системі речей першого сторіччя нашої ери, що вилилось для євреїв у безпрецедентну «скорботу велику». Ціла релігійна й політична структура Юдейської системи, зосереджена навколо єрусалимського храму, розвалилася, і її вже ніколи не буде відбудовано.

3. Чому необхідно сьогодні прислухатись до Ісусового пророцтва?

³ Розгляньмо тепер обставини, за яких відбувалося перше сповнення Ісусового пророцтва. Це допоможе нам ліпше зрозуміти паралельне сповнення сьогодні. Воно покаже нам, наскільки необхідно правильно діяти вже тепер, якщо хочемо пережити найбільшу скорботу, котра нависла над усім людством (Римлян 10:9—13; 15:4; 1 Коринтян 10:11; 15:58).

Коли «кінець»?

4, 5. а) Чому богобійні євреї першого сторіччя н. е. цікавилися пророцтвом Даниїла 9:24—27? б) Як сповнилося це пророцтво?

⁴ Коло 539 року до н. е. Божий пророк Даниїл у видінні побачив події, які мали відбуватися під час останнього «тижня» «семидесяти років-тижнів» (Даниїла 9:24—27). Ці «тижні» почалися 455 року до н. е., коли перський цар Артаксеркс наказав відбудувати місто Єрусалим. Останній «тиждень» почався з’явленням Месії, Ісуса Христа, коли він охрестився й був помазаний у 29 році н. е.b Богобійні євреї першого сторіччя н. е. добре знали, що Даниїлове пророцтво подає час його сповнення. Наприклад, в Луки 3:15 (Деркач) про натовпи, які сходилися 29 року н. е. послухати проповідування Івана Хрестителя, говориться: «Народ очікував Месію, вони міркували в серцях своїх про Іоанна, чи він не Христос».

⁵ Сімдесятий «тиждень» мав стати сімома роками особливої прихильності до євреїв. Почавшись 29 року н. е., він охопив собою час хрещення й період служіння Ісуса, його жертовну смерть «за півтижня» в 33 році н. е., а також інші «півтижня» до 36 року н. е. У цьому «тижні» можливість стати Ісусовими помазаними учнями мали виключно богобійні євреї та єврейські прозеліти. Відтак 70 року н. е., чого не було відомо наперед, римські легіони під командуванням Тита викоренили відступницьку Юдейську систему (Даниїла 9:26, 27).

6. Як «гидота спустошення» розпочала діяти у 66 році н. е. і як відреагували християни?

⁶ Таким чином було знищено єврейське священство, яке опоганило єрусалимський храм і навіть за змовою вбило Божого Сина. Також були втрачені національні й племінні архіви. Відтоді жоден єврей не міг документально підтвердити свою належність до священицького або царського роду. Але, на щастя, помазаних духом євреїв було відокремлено як царське священство, щоб ‘звіщати чесноти’ Бога Єгови (1 Петра 2:9). Коли 66 року н. е. римська армія вперше оточила Єрусалим і навіть підкопала мур у районі храму, християни розпізнали в цій військовій силі «гидоту спустошення», що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому». Слухаючись Ісусового пророчого наказу, християни з Єрусалима та Юдеї втекли, щоб врятуватися в гірському районі (Матвія 24:15, 16; Луки 21:20, 21).

7, 8. За яким «знаком» спостерігали християни, але чого вони не знали?

⁷ Вірні єврейські християни стежили за сповненням Даниїлового пророцтва й були очевидцями жахливих війн, голоду, пошестей, землетрусів і беззаконня, котрі Ісус передрік як частину «знака... закінчення системи речей» (Матвія 24:3, НС). Але чи Ісус сказав їм, коли саме Єгова мав виконати вирок над тією зіпсованою системою? Ні. Те, що Ісус пророкував про апогей своєї царської присутності в майбутньому, беззаперечно, стосувалося й «великої скорботи» першого сторіччя: «Про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син,— лише Сам Отець» (Матвія 24:36).

⁸ За Даниїловим пророцтвом євреї могли вирахувати час, коли мав Ісус з’явитися як Месія (Даниїла 9:25). Але їм не було вказано конкретної дати «великої скорботи», яка зрештою спустошила відступницьку Юдейську систему речей. Лише після знищення Єрусалима й храму вони чітко зрозуміли, що це був 70 рік н. е. А втім, вони були обізнані з Ісусовими пророчими словами: «Не перейде цей рід [«це покоління», НС], аж усе оце станеться» (Матвія 24:34). Безсумнівно, значення слова «покоління» в цьому місці відрізняється від його значення в Екклезіяста 1:4, де говориться про послідовний прихід і відхід поколінь.

Що таке «це покоління»?

9. Як словники визначають грецьке слово ґе·не·а́?

⁹ Коли чотири апостоли, що сиділи з Ісусом на Оливній горі, почули його пророцтво про «закінчення системи речей», як вони зрозуміли вислів «це покоління»? В Євангеліях слово «покоління» перекладається з грецького слова ґе·не·а́, якому сучасні словники дають таке визначення: «Буквально ті, хто походить від спільного предка» (Вальтер Бауер, «Греко-англійський лексикон Нового Завіту»). «Той, хто народився, сім’я... наступні члени роду... нації... або вся кількість людей, які живуть в один і той же час, Матв. 24:34; Марка 13:30; Луки 1:48; 21:32; Флп. 2:15, а особливо ті особи єврейського роду, котрі жили в один період» (В. Е. Вайн, «Тлумачний словник слів Нового Завіту», англ.). «Той, хто народився, люди того самого походження, роду... уся кількість людей, які живуть в один і той же час: Мт. XXIV. 34; Мк. XIII. 30; Лк I. 48... стосується зокрема єврейського роду, представники якого жили в один і той же період» (Дж. Г. Теєр, «Греко-англійський словник Нового Завіту»).

10. а) Яке тотожне визначення дають два автори, цитуючи Матвія 24:34? б) Як один теологічний словник і декотрі переклади Біблії підтверджують таке визначення?

¹⁰ Таким чином Вайн і Теєр, посилається на Матвія 24:34, визначаючи «це покоління» (ге ґе·не·а́ гау́·те) як «усю кількість людей, що живуть в один і той же час». У «Теологічному словнику Нового Завіту» (нім.) підтверджується це визначення такими словами: «Використання Ісусом слова «покоління» виражає його всеосяжний намір — він має на увазі весь народ та усвідомлює його спільність у гріху». Справді, коли Ісус був на землі, «спільність у гріху» серед єврейського народу була очевидною, так само вона є очевидною в сьогоднішній світовій системіc.

11. а) На яке авторитетне джерело ми головним чином повинні спиратися, коли визначаємо вживання ге ґе·не·а́ гау́·те? б) Як це джерело вживає цей термін?

¹¹ Звичайно, християни, котрі досліджують це питання, скеровують здебільшого свою увагу на те, як натхнені письменники Євангелія вживали грецький вислів ге ґе·не·а́ гау́·те, або «це покоління», переповідаючи Ісусові слова. Цей вислів постійно вживався в негативному значенні. Так Ісус називав єврейських релігійних провідників ‘зміями, родом гадючим’, а потім сказав, що «цьому поколінню» буде винесено вирок Геєнни (Матвія 23:33, 36, НС). А втім, чи цей вирок стосувався лише лицемірного духівництва? Зовсім ні. Декілька разів учні Ісуса чули, як він вживав термін «це покоління», незмінно застосовуючи його у значно ширшому розумінні. В якому?

‘Це лукаве покоління’

12. Як Ісус пов’язав у присутності своїх учнів «народ» із «цим поколінням»?

¹² У 31 році н. е., під час славетного служіння Ісуса в Галілеї, невдовзі після Пасхи його учні почули, як він говорив «народові»: «До кого ж цей рід [«це покоління», НС] прирівняю? — До хлоп’ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим, і кажуть: «Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви»... Бо прийшов був Іван [Хреститель], що не їв і не пив, вони ж кажуть: «Він демона має». Прийшов ж Син Людський [Ісус], що їсть і п’є, вони ж кажуть: «Чоловік ось, ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників» Цей безпринципний «народ» було неможливо задовольнити! (Матвія 11:7, 16—19).

13. Кого Ісус визначив і засудив перед своїми учнями як «це лукаве покоління»?

¹³ Ще пізніше 31 року н. е., коли Ісус зі своїми учнями вирушили в другу проповідницьку подорож по Галілеї, «декотрі з книжників і фарисеїв» попросили Ісуса дати знамення. Він сказав їм і присутньому «народові»: «Рід [«покоління», НС] лукавий і перелюбний шукає знамення, та знамення не дасться йому, крім знамення пророка Йони. Бо як Йона був у череві кита три дні і три ночі, так і Син Людський буде три дні і три ночі в серці землі... Так буде з цим родом [«поколінням», НС] лукавим» (Матвія 12:38—46, Дерк.). Очевидно, до «цього лукавого покоління» входили як релігійні провідники, так і «народ», тобто ті, котрим ніколи не вдалося зрозуміти знака — смерті й воскресіння Ісусаd.

14. Яке обвинувачення, скероване до саддукеїв і фарисеїв, учні почули від Ісуса?

¹⁴ Після Пасхи 32 року н. е., коли Ісус зі своїми учнями входили в галілейський район Магдала, саддукеї та фарисеї знову попросили Ісуса показати знак. Він повторив їм: «Рід [«покоління», НС] лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення пророка Йони!» (Матвія 16:1—4, Дерк.). Як провідники, ті релігійні лицеміри були справді варті найсуворішого осуду серед невірного «народу», котрий Ісус звинуватив як «це лукаве покоління».

15. Якими були зустрічі Ісуса і його учнів із «цим поколінням» перед Ісусовим преображенням і після нього?

¹⁵ Під кінець свого служіння в Галілеї Ісус покликав народ та своїх учнів і сказав: «Хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді [«поколінні», НС] цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський» (Марка 8:34, 38). Отже маси тогочасних непокаянних євреїв, очевидно, складали ‘це перелюбне та грішне покоління’. Через декілька днів після преображення Ісуса він та його учні «до народу прийшли» й там один чоловік став благати Ісуса зцілити його сина. Ісус промовив: «О роде [«покоління», НС] невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?» (Матвія 17:14—17; Луки 9:37—41).

16. а) Який засуд Ісус знову проголосив на «народ» в Юдеї? б) Яким чином «це покоління» дійшло до того, що вчинило найтяжчий злочин?

¹⁶ Швидше всього саме в Юдеї після свята Кучок 32 року н. е., «коли народ став збиратися» довкола Ісуса, він повторив своє засудження, кажучи: «Рід [«покоління», НС] цей лукавий; він шукає знамення, але знамення не дасться йому, крім знамення пророка Йони» (Луки 11:29, Дерк.). Зрештою, коли релігійні провідники привели Ісуса на суд, Пилат запропонував визволити його. У біблійному записі говориться: «Первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти... Пилат каже до них: «А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?» Усі закричали: «Нехай розп’ятий буде!»... А намісник спитав: «Яке ж зло Він зробив?» Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: «Нехай розп’ятий буде!» Це «лукаве покоління» вимагало Ісусової крові! (Матвія 27:20—25).

17. Як дехто з ‘лукавого покоління’ відреагував на проповідування Петра в день П’ятидесятниці?

¹⁷ Під’юджуване релігійними провідниками, ‘невірне й розбещене покоління’ відіграло вирішальну роль у заподіянні смерті Господу Ісусу Христу. Через п’ятдесят днів, у П’ятидесятницю 33 року н. е., учні отримали святий дух і заговорили різними мовами. Почувши цей шум, «зібралася безліч народу» й апостол Петро, звертаючись до них як до ‘мужів юдейських та мешканців Єрусалиму’, сказав: «Того [Ісуса]... ви руками беззаконників розп’яли та забили». Як відреагували декотрі із тих слухачів? «Вони серцем розжалобились». Відтак Петро заклика́в їх покаятись. Він «засвідчував та вмовляв їх, говорячи: «Рятуйтесь від цього лукавого роду [«покоління», НС]». У відповідь коло трьох тисяч ‘прийняли його слово й охристилися’ (Дії 2:6, 14, 23, 37, 40, 41).

«Це покоління» визначено

18. Чого постійно стосується термін «це покоління», який вживав Ісус?

¹⁸ Про яке ж «покоління» Ісус так часто згадував у присутності своїх учнів? Як вони розуміли його слова: «Не перейде цей рід [«це покоління», НС], аж усе оце станеться»? Безсумнівно, Ісус не суперечив самому собі, вживаючи термін «це покоління», який постійно застосовував до тогочасних людських мас та їхніх ‘сліпих поводатарів’, котрі разом складали єврейський народ (Матвія 15:14). «Це покоління» зазнало всього горя, передреченого Ісусом, і відтак перейшло в небувалій «скорботі великій», що прийшла на Єрусалим (Матвія 24:21, 34).

19. Коли і як перейшли «небо й земля» Юдейської системи?

¹⁹ У першому сторіччі відбувся суд Єгови над єврейським народом. Покаянних осіб, які повірили в те, що Єгова милосердно зробив через Христа, було збережено в цій «скорботі великій». Як Ісус і сказав, усе пророковане сповнилось, і тоді «небо й земля» Юдейської системи речей — цілий народ з його релігійними провідниками й лукавим людським суспільством — перейшли. Єгова виконав вирок! (Матвія 24:35; порівняйте 2 Петра 3:7).

20. На яке своєчасне застереження повинні серйозно зважати всі християни?

²⁰ Ті євреї, котрі звертали увагу на Ісусові пророчі слова, чітко розуміли, що їхнє спасіння залежить не від намагань підрахувати тривалість життя одного «покоління» або встановити «час та добу», але від того, що вони залишаються відокремленими од тогочасного лукавого покоління й ревно виконують Божу волю. Хоча заключні слова Ісусового пророцтва стосуються головного сповнення в наш час, єврейським християнам першого сторіччя теж потрібно було зважати на таке застереження: «Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським» (Луки 21:32—36; Дії 1:6—8).

21. Яких раптових подій ми можемо сподіватися в недалекому майбутньому?

²¹ Сьогодні «день Господній великий... близький й дуже швидко настане» (Софонії 1:14—18; Ісаї 13:9, 13). Раптово, у визначений самим Єговою «час та добу», зіллється його лють на релігійні, політичні й комерційні елементи цього світу, а також на свавільних людей, які становлять сучасний «рід [«покоління», НС] лукавий і перелюбний» (Матвія 12:39; 24:36; Об’явлення 7:1—3, 9, 14). Як ви можете врятуватися в цій «скорботі великій»? Наступна стаття відповість на це запитання і розповість про чудову надію на майбутнє.

[Примітки]

Настав час пильнувати

«Перше Євангелія мусить бути народам усім проповідувана... А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений» (МАРКА 13:10, 13).

1. Чому ми повинні залишатися непохитними й бути відважними?

МИ ПОВИННІ залишатися непохитними серед віроломного й перекрученого покоління! З 1914 року людське покоління стало таким розбещеним, як за Ісусових днів. Але сьогодні зіпсуття поширюється у світовому масштабі. У ці «останні дні» людство страждає через «тяжкі часи», описані апостолом Павлом. ‘Лихі люди й дурисвіти чим далі, тим до гіршого посуваються’. Зрозуміло, «ввесь світ лежить у владі лукавого», Сатани Диявола, який тепер з усіх сил старається знищити землю. Але будьте відважні! Близька «велика скорбота» принесе вічне полегшення всім, хто любить праведність (2 Тимофія 3:1—5; 3:13, Хоменко; 1 Івана 5:19, Укр. Катол. Ун-т; Об’явлення 7:14, Філарет).

2. Яким чином у 1914 році сповнилося пророцтво?

² На щастя, Єгова нині, ще перед тим як усунути гнітючих ворогів людства, вже посадив на небесний престол Господа Ісуса Христа (Об’явлення 11:15). Так само як дивовижне Даниїлове пророцтво сповнилося в час першого приходу Месії, воно сповнилося і в цьому сторіччі. У Даниїла 4:13, 14, 29 розповідається про тимчасове припинення законного царювання над землею на період, що охоплює «сім часів». У своєму головному сповненні ці сім часів дорівнюють сімом біблійним рокам по 360 ‘днів’ кожен, тобто 2520 рокам загаломa. Вони тягнулися від 607 року до н. е., коли Вавилон почав топтати Ізраїльське царство, до 1914 року н. е.— року Ісусового небесного коронування на законного Царя людства. Тоді закінчились «призначені часи народів» (Луки 21:24, НС). Але народи не хочуть підкоритися близькому Месіанському Царству (Псалом 2:1—6, 10—12; 110:1, 2).

3, 4. а) Як прирівнюються події першого сторіччя до подій нашого часу? б) Які доречні запитання можна поставити?

³ Коли надходив 70-й тиждень років (29—36 роки н. е.), а також коли наближався 1914 рік, богобійні люди вже чекали прибуття Месії. І він прибув! Але в кожному випадку спосіб його з’явлення був не таким, як сподівалися. Також у кожному випадку після порівняно короткого періоду лукаве «покоління» зрештою зазнає́ за божественною постановою страти (Матвія 24:34, НС).

⁴ З попередньої статті ми дізналися, як лукаве єврейське покоління, котре вимагало крові Ісуса, закінчило своє існування. А що можна сказати про руїнницьке покоління людей, яке навіть тепер противиться Йому та ігнорує Його? Коли буде виконано вирок над цим віроломним поколінням?

«Пильнуйте!»

5. а) Через яку важливу причину нам не потрібно знати ‘дня й години’ Єгови? б) Згідно з описом Марка, якою розсудливою порадою Ісус закінчив своє пророцтво?

⁵ Давши пророцтва про події, які доведуть до часу «великої скорботи», Ісус сказав: «А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син,— лише Сам Отець» (Матвія 24:3—36; Марка 13:3—32). Нам не потрібно знати точного часу подій. Для нас корисніше з усіх сил пильнувати, розвивати міцну віру й бути зайнятими в служінні Єгови, ніж вираховувати якусь дату. Ісус закінчив своє величне пророцтво словами: «Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане... Пильнуйте... Що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!» (Марка 13:33—37). У темряві сьогоднішнього світу чигає небезпека. Тож нам потрібно пильнувати! (Римлян 13:11—13).

6. а) Чим повинна скріплятися наша віра? б) Як ми можемо «лічити... наші дні»? в) Що Ісус в основному має на думці, вживаючи термін «покоління»?

⁶ Нам слід не тільки звертати увагу на натхнені пророцтва про останні дні цієї злої системи, але й скріпляти свою віру, головним чином у дорогоцінну жертву Ісуса Христа й пов’язані з нею Божі чудові обітниці (Євреїв 6:17—19; 9:14; 1 Петра 1:18, 19; 2 Петра 1:16—19). Палко прагнучи побачити кінець цієї злої системи, люди Єгови інколи робили припущення щодо часу вибуху «великої скорботи», а навіть підраховували тривалість життя покоління з 1914 року. А втім, ми ‘набуваємо серце мудре’ не завдяки тому, що теоретизуємо, скільки років або днів живе одне покоління, але завдяки тому, що зважаємо на те, як ми ‘лічимо наші дні’, радісно несучи хвалу Єгові (Псалом 90:12). Вжитий Ісусом термін «покоління» не подає правила для вимірювання часу, а стосується в основному людей певного відрізку історії з притаманними їм характерними рисамиb.

7. Що пише один професор історії про «покоління 1914 року» і як це пов’язується з Ісусовим пророцтвом?

⁷ Згідно з вищесказаним, професор історії Роберт Воль у своїй книжці «Покоління 1914 року» (англ.) написав: «Історичне покоління не визначається його хронологічними межами... Воно не визначається датами». Однак він вказав на те, що перша світова війна створила «непереборне відчуття розриву з минулим», і додав: «Ті, хто пережив війну, ніяк не можуть позбутися думки, що в серпні 1914 року закінчився один світ і почався інший». Яка ж це правда! Ці слова зосереджуються на суті справи. «Це покоління» людства з 1914 року зазнає́ жахливих змін. Воно бачить, як земля просякає кров’ю мільйонів. По цілому світі вибухають війни, посилюється геноцид, тероризм, злочин і беззаконня. По нашій планеті повзуть голод, хвороби й неморальність. Ісус пророкував: «Так і ви [учні], як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько! Поправді кажу вам: Не перейде цей рід [«це покоління», НС], аж усе оце станеться» (Луки 21:31, 32).

8. Як пророки Єгови наголошували на потребі пильнувати?

⁸ Так, цілковитий тріумф Месіанського Царства вже близько! Отже, чи можна щось здобути, вираховуючи дати або вдаючись у теорії щодо буквальної тривалості життя одного «покоління»? Ні! В Авакума 2:3 ясно говориться: «Ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться». День розрахунку Єгови швидко наближається (Єремії 25:31—33; Малахії 4:1).

9. Які події, починаючи з 1914 року, показують, що час короткий?

⁹ Коли в 1914 році почалось правління Христового Царства, Сатану було скинуто на землю. Це означало «горе землі... до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має» (Об’явлення 12:12). То справді короткий час, порівняно з тисячами років правління Сатани. Царство вже близько, й разом з ним уже близько день і час Єгови, коли він виконає свій вирок на цьому лукавому поколінні! (Приповістей 3:25; 10:24, 25).

«Покоління», яке переходить

10. Чим «це покоління» подібне до покоління за Ноєвих днів?

¹⁰ Дослідімо уважніше Ісусові слова в Матвія 24:34, 35: «Поправді кажу вам: не перейде цей рід [«це покоління», НС], аж усе оце станеться. Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої». Ісусові наступні слова показують, що «про день той й годину не знає ніхто». Набагато важливішим є те, що він говорить нам про необхідність уникати пасток, які оточують нас у цьому поколінні. Отже Ісус додає: «Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, «коли Ной увійшов до ковчегу», і не знали [«не звертали уваги», НС], аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав,— так буде і прихід Сина Людського» (Матвія 24:36—39). Тут Ісус прирівняв покоління своїх сучасників до покоління людей за Ноєвих днів (Буття 6:5, 9).

11. За повідомленням Матвія і Луки, яке порівняння «поколінь» зробив Ісус?

¹¹ Апостоли тоді не вперше чули, як Ісус порівнює різні «покоління», бо декілька днів перед тим він про себе сказав: «Належить багато страждати Йому [Сину Людському], і відцурається рід цей [«це покоління», НС] від Нього... І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського» (Луки 17:24—26). Отже, у 24-му розділі Матвія і 17-му розділі Луки робиться подібне порівняння. За Ноєвих днів «кожне... тіло [котре] зіпсуло дорогу свою на землі» і загинуло в Потопі, належало до «цього покоління». За днів Ісуса «цим поколінням» був відступницький єврейський народ, який відкинув його (Буття 6:11, 12; 7:1).

12, 13. а) Хто сьогодні є тим «поколінням», яке мусить перейти? б) Як народ Єгови перебуває нині серед цього ‘лукавого і розбещеного роду [«покоління», НС]’?

¹² Тому сьогодні, в остаточному сповненні Ісусового пророцтва, «цим поколінням» явно є ті люди на землі, які бачать знак Христової присутності, але не виправляють свого життя. На противагу їм, ми, як Ісусові учні, не приймаємо стилю життя «цього покоління». Хоча ми живемо в цьому світі, однак не повинні бути його частиною, «час бо близький» (Об’явлення 1:3; Івана 17:16). Апостол Павло заохочує нас: «Усе робіть без нарікання і мудрування, щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду [«покоління», НС], серед якого сяєте, немов світила у світі» (Филип’ян 2:14, 15, Хом.; Колосян 3:5—10; 1 Івана 2:15—17).

¹³ Наше ‘сяяння, немов світила’ стосується не тільки вияву чистої християнської особистості, але передусім сповнення Ісусового пророчого доручення: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матвія 24:14). Жодна людина не може сказати, коли прийде цей кінець, але ми знаємо, що кінець «цього покоління» лукавих людей прийде тоді, коли буде «аж до останнього краю землі» дано таке свідчення, котре задовольняє Бога (Дії 1:8).

‘День той і година’

14. Яке застереження дали Ісус і Павло про «часи та про пори» і як ми повинні реагувати?

¹⁴ Коли всесвітнє свідчення буде здійснено настільки, наскільки того хоче Єгова, прийде його ‘день і година’ ліквідувати цю світову систему. Нам не потрібно знати цієї дати наперед. Тому, йдучи за Ісусовим прикладом, апостол Павло застеріг: «Про часи та про пори, брати, не потрібно писати до вас, бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі. Бо коли говоритимуть: «Мир і безпечність», тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі,— і вони не втечуть». Зверніть увагу на Павлові слова: «Коли говоритимуть». Так, коли йтиме мова про «мир і безпечність», тобто коли Божого вироку найменше сподіваються, його буде несподівано виконано. Якою ж доречною є Павлова порада: «Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!» (1 Солунян 5:1—3, 6; дивіться також вірші 7—11; Дії 1:7).

15, 16. а) Чому нам не слід думати, що Армагеддон далі, ніж ми, можливо, колись вважали? б) Як у недалекому майбутньому повинен звеличитися суверенітет Єгови?

¹⁵ Чи наше чіткіше розуміння пророцтва про «це покоління» означає, що Армагеддон далі, ніж ми колись думали? Зовсім ні! Хоча ми ніколи не знали ‘дня й години’, Богу Єгові це відомо повсякчас, а він не змінюється (Малахії 3:6). Ясно, світ чимраз ближче просувається до остаточної загибелі. Потреба пильнувати сьогодні така велика, як ніколи. Єгова відкрив нам те, «що незабаром статися має», і ми повинні діяти з глибоким почуттям невідкладності (Об’явлення 1:1; 11:18; 16:14, 16).

¹⁶ Тож пильнуйте, бо вже наближається час, коли Єгова спровадить лихо на всю систему Сатани! (Єремії 25:29—31). Єгова говорить: «Звеличуся, і покажу Свою святість, і буду пізнаний на очах численних народів, і вони пізнають, що Я — Господь» (Єзекіїля 38:23). Цей вирішальний «день Господній [«Єгови», НС]» наближається! (Йоіла 1:15; 2:1, 2; Амоса 5:18—20; Софонії 2:2, 3).

Праведні ‘нове небо й нова земля’

17, 18. а) Як, за словами Ісуса й Петра, промине «це покоління»? б) Чому ми повинні пильнувати, слідкуючи за своєю поведінкою та вчинками боговідданості?

¹⁷ Про ‘усе це, що станеться’, Ісус сказав: «Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої» (Матвія 24:34, 35). Ісус, очевидно, мав на увазі «небо й землю» — правителів і підданих — «цього покоління». Апостол Петро використав подібні слова, згадуючи про ‘теперішні небо й землю’, які «заховані... і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей». Відтак він описав, що «день... Господній прибуде, як злодій вночі, коли... [урядове] небо мине», а разом з ним зіпсоване людське суспільство, тобто «земля», зі своїми грішними вчинками. Далі цей апостол закликав нас до ‘святого життя та побожності, чекаючи й прагнучи скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться’. А що потім? Петро звертає нашу увагу на ‘нове небо й нову землю, що правда на них пробуває’ (2 Петра 3:7, 10—13)c.

¹⁸ Це «нове небо» — правління Царства Ісуса Христа і його співцарів — зливатиме благословення на праведне людське суспільство «нової землі». Чи ти сподіваєшся стати членом цього суспільства? Якщо так, тоді в тебе є причина радіти чудовому майбутньому, котре чекає на тебе! (Ісаї 65:17—19; Об’явлення 21:1—5).

19. Який величний привілей ми можемо мати тепер?

¹⁹ Авжеж, праведне «покоління» людей збирається вже тепер. Сьогодні «вірний і мудрий раб» проводить програму божественного навчання згідно зі словами Псалма 78:1, 4: «Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє вухо до слів моїх уст... Будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив» (Матвія 24:45—47). Цього року 14 квітня у понад 75 500 зборах і близько 230 країнах цілого світу на Спомин Христової смерті зібралося більше ніж 12 000 000 осіб. Чи ви були поміж них? Будуйте свою віру на Ісусі Христі і ‘кличте Господнє Ім’я, щоб спастись’ (Римлян 10:10—13).

20. Оскільки «час позосталий короткий», як ми повинні пильнувати і чого можемо сподіватись?

²⁰ «Час позосталий короткий»,— сказав апостол Павло. Тому це час пильнувати як ніколи і бути зайнятими в праці Єгови, зносячи випробування й ненависть, які походять від лукавого покоління людей (1 Коринтян 7:29; Матвія 10:22; 24:13, 14). Пильнуймо, спостерігаючи за тим, як усе, передречене в Біблії, приходить на «це покоління» (Луки 21:31—33). Якщо ми уникаємо цього і стоїмо перед Сином людським, маючи божественне схвалення, то зрештою зможемо отримати нагороду вічного життя.

[Примітки]