„Перше добра новина мусить бути проповідувана”

„Але перше Євангелія [добра новина] мусить бути народам усім проповідувана”.— МАРКА 13:10.

1. Яка одна річ відрізняє Свідків Єгови від всіх інших релігій так званого Християнства, і чому?

ЗІ ВСІХ людей які заявляють бути християнами, то тільки Свідки Єгови серйозно ставляться до проповідування доброї новини. Тільки Свідки відчувають особисту відповідальність регулярно відвідувати своїх сусідів, для того щоб говорити їм про Божі наміри. Чому? Тому що кожен Свідок, як християнин, відчуває, що він мусить ставати послідовником Христа. (1 Петра 2:21) Що це значить?

2. Як багато людей дивляться на Ісуса Христа, але яке було Його основне діло на землі?

² По думці багатьох людей, Ісус Христос був тільки людиною, яка виконувала добрі діла. Він зціляв хворих, нагодовував голодних, і показував любов та добрість нужденним. Але Ісус виконував багато більше від цього. По-перше, Він запопадливо проповідував добру новину Божого Царства. Кілька місяців перед Його хрещенням у Йордані, Ісус почав проповідувати публічно: „Покайтеся, бо наблизилось Царство небесне”. (Матвія 4:17) В Єв. Марка є сказано: „Прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію [добру новину], і говорив: ,Збулися часи,— і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію [добру новину]’”.— Марка 1:14, 15.

3, 4. (а) Хоч Ісус зціляв всякі недуги, то що Він підкреслював у Своїй службі? (б) Чому Ісус був посланий? (в) До чого Ісус уподібнював Своє проповідування, і що Він наказав Своїм учням робити?

³ Ісус покликав Петра, Андрія, Якова й Івана піти вслід за Ним, і ми читаємо: „І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію [добру новину] Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми”. Коли натовп у Галілеї старався затримати Його, то Ісус сказав: „І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство,— бо на те Мене послано”. Тоді Він ходив і проповідував по синагогах Іудеї.— Матвія 4:18-23; Луки 4:43, 44.

⁴ Вернувшись у Галілею, Ісус „проходив містами та селами проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство”. (Луки 8:1) Він уподібнив Свою працю до жнив і сказав: „Жниво справді велике, та робітників мало тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав”. (Матвія 9:35-38) Навіть коли натовп не давав Ісусові відпочинку, то Він „їх прийняв і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення”.— Луки 9:11.

5. Коли Ісус послав Своїх апостолів та інших учнів на службу, то які інструкції Він дав їм?

⁵ Правда, Ісус зціляв хворих і деколи годував голодних. Але перш за все, Він проповідував людям Боже Царство. Ісус хотів, щоб Його послідовники те саме робили. Привчивши Своїх апостолів, Він послав їх по двох проповідувати, кажучи: „А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне”. (Матвія 10:7) Лука каже: „І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих”. (Луки 9:2) Своїм 70 учням Ісус також наказав ,зціляти хворих і говорити їм, що Царство Боже вже близько’. — Луки 10:9.

6. Перед Його вознесінням на небо, то що Ісус наказав Своїм учням відносно їхньої служби?

⁶ Перед Своїм вознесінням на небо, Ісус призначив Своїх послідовників продовжувати проповідувати, а навіть поширювати його. Він наказав їм: „Ідіть і робіть учнів з людей всіх народів... навчаючи їх зберігати все те, що Я наказав вам”. (Матвія 28:19, 20, НС) Крім того, Він сказав: „Та ви приймете силу, як дух святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”. (Дії 1:8) Отже, Ісус, а також Його апостоли віддавали першість проповідуванні доброї новини Божого Царства.

Царство, яке має проповідуватись у наш час

7. Що Ісус сказав про проповідування, яке мало виконуватися в часі „кінця системи”?

⁷ У Своєму пророцтві про події які мали відбуватися в „часі кінця системи”, Ісус сказав: „І проповідана буде ця Євангелія [добра новина] Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець”. (Матвія 24:3, 14) Або, так як каже Єв. Марка 13:10: „Перше Євангелія [добра новина] мусить бути народам усім проповідувана”.— Також дивіться Об’явлення 14:6, 7.

8. (а) Яку звістку добра новина поміщала в часі апостолів? (б) Що звістка про добру новину поміщає сьогодні?

⁸ Протягом „останніх днів” у добрій новині Царства поміщається більше ніж тоді коли Ісус був на землі. Ісус проповідував, що Царство уже наблизилось, звертаючи увагу на те, що Він був присутній як Месія і Цар. (2 Тимофія 3:1; Матвія 4:17; Луки 17:21) Добра новина, яку ранні християни проповідували була про Ісусове воскресіння і вознесіння на небо, і це заохочувало покірних людей покладати віру в прийдешнє Царство. (Дії 2:22-24, 32; 3:19-21; 17:2, 3; 26:23; 28:23, 31) Тому що вже настав „час кінця”, то добра новина Царства включає дивовижну звістку про те, що Царство вже є засноване на небі.— Об’явлення 11:15-18; 12:10.

Хто буде проповідувати добру новину?

9. (а) Як дехто може сперечатись, що проповідування доброї новини не є обов’язком усіх християн? (б) Кого Єгова вживав у минулому проповідувати Його слово, і що це значить для нас сьогодні?

⁹ Хто сьогодні повинен брати участь у проповідуванні цієї доброї новини? Очевидно, так зване Християнство вірить, що це не є обов’язком всіх людей, і це правда, що коли Ісус сказав, що добра новина буде проповідуватись, то не казав хто буде виконувати цю працю. Кого ж Єгова буде вживати в цій праці крім тих, які вірять Його Слову й застосовують його принципи до свого життя? Коли, за днів Ноя, Єгова вирішив перестерегти світ лукавого людства про прийдешнє знищення, то дав цю відповідальність чоловікові, який „ходив з правдивим Богом”. (1 Мойсеєва 6:9, 13, 14; 2 Петра 2:5) Коли Він хотів дати Ізраїлю пророчі звістки, то вживав ,Своїх слуг, пророків’. (Єремія 7:25; Амоса 3:7, 8) Присвячений народ Ізраїлю був народом Його свідків. (2 Мойсеєва 19:5, 6; Ісаї 43:10-12) Так, Єгова вживав Своїх присвячених слуг, Його свідків.

10. Як можна бачити з Матвія 28:19, 20, що наказ робити учнів стосується усіх християн?

¹⁰ Дехто каже, що наказ робити учнів записаний в Матвія 28:19, 20, був даний тільки апостолам і не стосується до християн взагалі. Але зауважте, що Ісус сказав: „Ідіть, робіть учнів з людей всіх народів... навчаючи їх додержувати всього того, що Я наказав вам”. Ісусові послідовники мали навчати нових учнів додержувати всього того, що Ісус наказав. А один з Його наказів, був ,ідіть і робіть учнів’. Певно, всіх нових учнів було треба навчити додержувати цього особливого наказа.

11. (а) Який обов’язок мав християнський збір у першому столітті? (б) Що є потрібне якщо людина хоче спастись, і що поміщається в цьому?

¹¹ Християнський збір у першому столітті називався ,вибраний народ, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого’. (1 Петра 2:9) Члени того збору запопадливо проповідували Царство Боже. (Дії 8:4, 12) Всім „святим”, помазаним християнам, у Римі було сказано, що людина „устами визнає на спасіння” і що „кожен хто призове, кликатиме ім’я Господа [Єгови, НС], буде спасений”. (Римлян 1:7; 10:9, 10, 13, Переклад Хоменка) Це публічне визнання своєї віри на спасіння, зроблене в часі хрещення, також поміщає в собі публічне проповідування доброї новини про Царство Єгови.

12, 13. (а) Що поміщає „публічне визнання нашої надії” згаданої в пос. до Євреїв 10:23? (б) Як Псалом 95 [96], показує потребу публічного визнання віри поза збором, і як Об’явлення 7:9, 10 підтримує цю думку?

¹² Апостол Павло писав до єврейських християн і сказав: „Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв”. (Євреїв 10:23) Це публічне визнання віри не обмежується тільки до зібрань у зборі. (Псалом 39 [40]:9, 10) У Псаломі 95 [96]:2, 3, 10 бачимо ясний наказ проповідувати поза збором, народам у цих словах: „З дня на день сповіщайте спасіння Його! Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його — між усіма народами. Сповіщайте між народами: ,Царює Господь [Єгова, НС]’”. Справді, в Матвія 28:19, 20 і в Діях 1:8, Ісус наказав християнам проповідувати народам.

¹³ Те що Павло далі каже помазаним єврейським християнам також стосується до публічного проповідування: „Через Нього приносім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають [публічно] Його ім’я”. (Євреїв 13:15, Переклад Хоменка) В Об’явленні бачимо, що „великий натовп” зібраний зі всіх народів, також вигукує гучним голосом: „Спасінням ми зобов’язані Богові нашому, хто сидить на престолі й Агнцеві”. (Об’явлення 7:9, 10, НС) Ясно, що в цьому часі кінця системи, добру новину проповідують присвячені Свідки Єгови, останок Христових духовних братів з їхніми вівцеподібними друзями, складаючі „великий натовп”. Але як же їм дійсно виконувати цю працю?

„Публічно і від дому до дому”

14. Де Ісус проповідував, і якого принципу ми можемо навчитись з цього?

¹⁴ Ісус прямо проповідував людям. Наприклад, ми читаємо, що Він проповідував в синагогах. Чому? Тому що в суботу люди збирались у синагогах слухати читання й дискусій про Святе Письмо. (Матвія 4:23; Луки 4:15-21) Ісус також проповідував людям по дорогах, по узбережжі, при горах, криниці поза містом, а також по домах. Ісус проповідував людям де б вони не були.— Матвія 5:1, 2; Марка 1:29-34; 2:1-4, 13; 3:19; 4:1, 2; Луки 5:1-3; 9:57-60; Івана 4:4-26.

15. (а) Які інструкції Ісус дав Своїм учням, коли послав їх проповідувати? (б) Як декотрі тлумачі Біблії пояснюють це?

¹⁵ Коли Ісус вислав Своїх учнів проповідувати, то також посилав їх прямо до людей. Це можна бачити з Його інструкцій записаних у Матвія 10:1-15, 40-42. У 11 вірші Він сказав: „А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний,— і там перебудьте, аж поки не вийдете”. Єрусалимський переклад Біблії перекладає цей вірш так: „Питайте за кимсь вірогідним”, неначе учні мали випитувати якусь славетну або добре обізнану людину, щоб від неї узнати в кого була добра репутація, бо така людина була достойна звістки. (Також дивіться Веймавт і Переклад короля Якова, анг.) Так то декотрі тлумачі Біблії пояснюють 11 вірш.

16. Який більш об’єктивний розгляд Ісусових слів у Матвія 10:11 показує що апостоли мали вишукувати достойних людей?

¹⁶ Проте, мусимо пам’ятати, що більшість теологів так званого Християнства не проповідують від дому до дому, і багато тлумачів Біблії мають тенденцію тлумачити Святе Письмо в значенні свого власного досвіду. Більш об’єктивно розглянути Ісусові інструкції, покаже що Він наказав Його учням вишукувати людей поодиноко, особисто проповідувати від дому до дому, або публічно, і говорити їм про Царство. (Матвія 10:7) Як люди будуть відноситись до звістки виявить чи вони достойні чи ні.— Матвія 10:12-15.

17. Який є доказ на те, що Ісусові учні не мали відвідувати тільки достойних осіб, яких хтось рекомендував їм, або з якими вони заздалегідь домовились?

¹⁷ Це можна бачити з Ісусових слів у Матвія 10:14: „А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх”. Ісус тут говорив про те, що Його учні, не запрошені, будуть ходити до людей, щоб проповідувати їм. Правда, вони теж будуть приймати приміщення від тих людей, які послухають звістки. (Матвія 10:11) Але головним було проповідування. У Луки 9:6 є сказано: „І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи”. (Також дивіться Луки 10:8, 9) Достойні, які приймали учнів до своїх домів, як пророків, і які „напоять”, а навіть дадуть їм приміщення, не загублять своєї нагороди. Вони матимуть нагоду вислухати звістку Царства.— Матвія 10:40-42.

18, 19. (а) Згідно з Діями 5:42, як ранні християни виконували своє проповідування? (б) Як Павлові слова в Діях 20:20, 21 показують, що він говорив про проповідування невіруючим, а не щоб тільки відвідувати віруючих і підбадьорювати їх?

¹⁸ Після заснування християнського збору, ми читаємо про апостолів: „Щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію [добру новину] Ісуса Христа”. (Дії 5:42) Грецький вислів, перекладений „від дому до дому” є кат’ ої΄кон. Тут слово ка·та΄ вживається в розподільному значенні. Тому то, можна казати, що проповідування учнів розподілювалось від дому до дому. Вони не ходили на заздалегідь розпоряджені відвідини. Слово ка·та΄ так само вживається в Луки 8:1 у вислові „від міста до міста й від села до села”.

¹⁹ У Діях 20:20 (НС) апостол Павло вживає цей самий вислів кат’ ої΄кус у множині. Там він сказав: „Я нічого корисного не стримував від вас... навчаючи вас прилюдно й від дому до дому”. У декотрих перекладах, вислів „від дому до дому” перекладається на „по ваших домах”. Тому то декотрі тлумачі Біблії так званого Християнства кажуть, що Павло тут говорить про відвідування віруючих з метою підбадьорювати їх. Але з Павлових наступних слів бачимо, що він говорив про проповідування невіруючим, бо каже: „Я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа”.— Дії 20:21, НС.

20. (а) До якої міри Свідки Єгови вже проповідували добру новину Царства в наш час? (б) Як дехто може дивитись на заохочення, щоб продовжувати проповідувати?

²⁰ Тому то в нашому часі слід відвідувати людей в такий самий спосіб і проповідувати „добру новину Царства по цілому світі, на свідоцтво народам усім”. (Матвія 24:14) Протягом більше як 65 років Свідки Єгови запопадливо проповідують добру новину Божого заснованого Царства, прилюдно і від дому до дому — у 210 країнах. Яке ж чудове свідчення! І вони проповідують незважаючи на те, що більшість людей чують звістку, але „не приймають її”, а декотрі навіть дратуються. (Матвія 13:15) Чому Свідки Єгови так наполегливо проповідують тим людям, які не хочуть слухати, а навіть противляться? На це запитання дамо відповідь у наступній статті.

Проповідуйте Царство

„І проповідана буде ця Євангелія [добра новина] Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець”.— МАТВІЯ 24:14.

1, 2. (а) Що є найважливіша праця в нашому столітті, і до якої міри вона виконується? (б) Який є доказ на те, що Єгова благословить цю працю?

ПРОПОВІДУВАННЯ доброї новини Божого Царства є найважливішим зайняттям у цьому столітті. Всемогутній Бог хоче, щоб ця добра новина проповідувалась тепер, і ця праця дійсно виконується на сповнення Його пророчого Слова. Ваше відношення до цієї праці вплине на вашу вічну долю.— 1 Коринтян 9:16, 23.

² Ми дуже тішимось, що число беручих участь у цій праці продовжує збільшуватись, і що вже служить більше як три мільйони вісників. Дуже багато вісників уступають у повночасну службу. Дуже багато зацікавлених людей погоджуються студіювати Біблію і навчаються виконувати Божу волю.

3. Що декотрі мабуть кажуть про потребу далі проповідувати добру новину?

³ Але, часом, декотрі можуть ослабляти в „чинені добра” і „втомлюються” щодо проповідування. (Галатів 6:9; Євреїв 12:3) Такі можуть казати, що добра новина вже досить проповідувалась у їхній території, що люди вже вибрали свою сторону й не люблять коли ми відвідуємо їх по їхніх домах. Вісники проповідуючі в таких територіях здобувають дуже мало наслідків або таки зовсім не мають їх. Тому, вони думають, що праця вже закінчена, і що вже більше не потрібно проповідувати. Чому так думати не є правильно?

Чому наполягати?

4. Що повинно спонукувати нас проповідувати навіть у території де люди не хочуть слухати?

⁴ По-перше, наше вірне проповідування не залежить від того чи люди слухають чи ні. Єремія проповідував 40 років в Єрусалимі незважаючи на те, що дуже мало людей слухало його, а багато навіть насильно перешкоджали йому. Чому він наполягав проповідувати? Тому що виконував працю, яку Єгова наказав йому виконувати, також знаючи долю Єрусалима примушувало його говорити людям. (Єремії 1:17-19) Він сказав: „Стало це в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх,— і я змучивсь тримати його й більш не можу”. (Єремії 20:7-10) Наша ситуація є подібна. Це Єгова, через Ісуса Христа, наказав, щоб „добра новина” проповідувалась по цілому світі. (Матвія 24:14) Коли люди не хочуть слухати, то це дає нам нагоду доказати глибину нашої любові й відданості Богові Єгові якщо не перестанемо чинити добро. (1 Івана 5:3) Крім того, коли подумаємо про майбутність якою людство може втішатись, то як же нам стримуватись і не перестерігати наших сусідів? — 2 Тимофія 4:2.

5. (а) Через яку причину ми повинні тривати в проповідуванні? (б) Як проповідування є основою на суд?

⁵ Єремієве проповідування дійсно було на суд. У 607 р. до н.е., жодні з мешканців Єрусалима, які були вбиті або забрані в неволю, не могли казати, що не знали чому це трапилось їм. Протягом 40 років Єремія перестерігав їх про таке нещастя, якщо будуть далі бунтуватись проти Єгови. (Порівняйте з пророцтвом Єзекіїля 2:5) Так само сьогодні, проповідування доброї новини „на свідоцтво всім народам” є основою на суд. Апостол Павло пояснює це коли каже, що Ісус Христос помститься над тими „хто Бога не знає, і не слухає Євангелії [доброї новини] Господа нашого Ісуса”. (2 Солунян 1:8, 9) Люди будуть суджені по їхньому відношенні до доброї новини. Тому то ми мусимо проповідувати до самого кінця, щоб люди розуміли й мали нагоду почути звістку. (Об’явлення 14:6, 7) Нічого не повинно перешкоджати нам у проповідуванні людям цієї звістки так часто як можливо. Це кладе велику відповідальність на присвячених слуг Єгови.

6. Хоч наша звістка може бути широко відома людям, то чому ми таки повинні проповідувати її?

⁶ Правда, ми вже можливо досить докладно проповідували добру новину в нашій околиці. Але тому, що в світі сьогодні відбувається так багато подій, то незважаючи на те, що люди вже чули нашу звістку, вони забули б її, коли б ми не проповідували їм регулярно. Подумайте — відбуваються революції, тероризм, страйки, лихослів’я, та інші події, які широко опубліковуються. Також є дуже багато популярних забав та інших розваг. Ми мусимо проповідувати людям нашу звістку, незважаючи на те, що так багато речей відвертають їм увагу.

7. Як відношення багатьох людей сьогодні є подібне до відношення ізраїльтян до Ісаєвого пророкування, але чому це не повинно стримувати нас від проповідування?

⁷ Коли багато людей ігнорують нас, то ми повинні пам’ятати яким людям пророк Ісая проповідував. Єгова сказав йому: „Бо це неслухняний народ, це брехливі сини, сини, що не хочуть послухати науки Господньої [Єгови, НС], що говорять провидцям: ,Не бачте!’ а пророкам: ,Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладеньке, передбачте оманливе, уступіться з дороги, збочте з путі, заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого’”. Усе ж таки Ісая вірно говорив людям: „Господь [Єгова, НС] — то Бог правосуддя: блаженні всі ті, хто надію на Нього кладе”. (Ісаї 30:9-11, 18) Ми повинні те саме робити. Доти поки будемо проповідувати людям, то наша звістка таки трохи зворушить їх. Декотрі послухають, а інші ні. Але всі матимуть нагоду почути.

,Як же почують?’

8. Хоч здається люди вже вибрали свою сторону проти правди, то що може спонукати їх обдуматись?

⁸ Ми можливо думаємо, що люди деякої околиці вже остаточно вирішили й постановили не слухати нашої звістки, а навіть протидіюти. Пам’ятайте ж,— обставини в житті людей завжди змінюються. Завтра, наступного тижня, або місяця, їх можуть спіткати нові проблеми або ситуації й ці можливо спонукають їх прийняти правду. Людям доносяться відомості про турбуючі події, які відбуваються в світі, або вони можливо самі страждають від нестійкої економії, хвороб, а навіть через смерть у родині. Такі обставини можуть пробудити їх й вони зацікавляться знати причину їхнього горя. Коли будемо постійно проповідувати їм, то вони знатимуть куди повернутись за поміччю.

9. Як наше проповідування можна порівняти до рятівників у околиці нещастя?

⁹ Нашу ситуацію можна порівняти до рятівників працюючих у околиці нещастя, наприклад після землетруса. Декотрі можливо працюють у околиці в якій мало людей пережили нещастя, але тому що їхні співрятівники знаходять більше пережилих у іншій околиці, то вони не будуть сповільнятись або таки зовсім не шукати жертв. Краще всі рятівники невтомно працюють, навіть коли думають, що в їхній секції пережилих уже можливо немає. Деколи вони знаходять ще одну жертву нещастя. Рятівники перестають шукати жертв тільки тоді, коли після якогось часу, надії вже зовсім немає. Наше шукування зацікавлених ще не закінчилось, і ми знаходимо тисячі тисяч людей, які хочуть урятуватись від цього старого світу й пережити „велике горе”. (Об’явлення 7:9, 14) Навіть по тих околицях у яких уже докладно проповідувалось і в яких більшість людей не відносяться прихильно, то дехто таки слухає. Маємо ще додаткові причини через які ми повинні проповідувати людям.

10. Згідно з посланням до Римлян 10:13, 14, як люди будуть знати куди повернутись, коли шукатимуть правди?

¹⁰ Людям завжди треба пригадувати, що „кожен, хто покличе Господнє [Єгови, НС] ім’я буде спасений”. Але, так як Павло продовжує в його посланні до Римлян, „як покличуть Того, в Кого не ввірували? Як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?” (Римлян 10:13, 14) Ці слова повинні спонукувати нас усіх наполегливо проповідувати людям добру новину Божого Царства.

11. Яка є наша відповідальність до виростаючих молодих людей?

¹¹ У цьому часі кінця, народжуються діти, які виростають до віку відповідальності. Часто ці молоді люди не звертали уваги на правду. Може бути, що їхні батьки відкидали звістку, а навіть противились. Але ці молоді люди вже доростають до віку і тепер можуть серйозно думати самі для себе про світові обставини, про майбутність і про їхню ціль у житті. Вони теж мусять покликати на ім’я Єгови, щоб спастись. Але „як... увірують у Того, що про Нього не чули?” (Римлян 10:14) Тому що багато цих неповнолітніх і молодих людей слухають правди, то ми мусимо вишукувати їх і проповідувати їм.

12. Як продовження нашого проповідування буде виразом милосердя Єгови?

¹² Тому що Єгова ще дає нам нагоду проповідувати, то це виявляє Його милосердність. Апостол Петро пише: „Не бариться Господь [Єгова, НС] із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння”. (2 Петра 3:9, 15) Бажання Єгови, щоб всі люди спаслися можна бачити, не тільки в тім що Єгова ще дозволяє час на проповідування, але також у тім, що Він завжди звертається до людей, повернутись до Нього й спастись. (1 Тимофія 2:4) Коли продовжуємо проповідувати добру новину, то звертаємо людям увагу на Боже милосердя, і таким чином прославляємо Його.

Уникаючи провинності за кров

13, 14. (а) Як наше проповідування можна порівняти до праці вартового, згаданого в пророцтві Єзекіїля? (б) Чому Павло міг сказати, що він був „чистий від крові всіх людей”, і на якій єдині підставі Свідки Єгови можуть те саме сказати сьогодні?

¹³ Відповідальність присвячених Свідків Єгови перестерігати людей про Божий прийдешній суд можна порівняти до того, що сталось у Єзекіїлевому дні. Єзекіїль був призначений вартовим для дому Ізраїлевого. Він мав відповідальність перестерігати ізраїльтян, що вони будуть знищені якщо не відвернуться від своїх поганих доріг. Коли б Єзекіїль, як вартовий, не перестеріг людей, то лукаві таки будуть знищені, але їхня кров буде на голові недбалого вартового. У цьому Єгова виявляє Своє відношення до виконування Свого суду: „Не прагну смерти несправедливого, а тільки, щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?” — Єзекіїля 33:1-11.

¹⁴ Апостол Павло також визнав свою відповідальність як вартовий, кажучи старшим збору в Ефесі: „Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх”. Як же він міг казати це? Павло продовжує: „Бо я не вхилявся об’являти вам усю волю Божу”. (Дії 20:26, 27) Так то є з вартовим-класом сьогодні, останком помазаних послідовників Ісуса Христа. Вони всі, разом з їхніми друзями, які вже налічуються на більше як три мільйони, мають надію пережити знищення цієї системи й одержати вічне життя на землі, ніколи не можуть сповільнятись у проповідуванні доброї новини Божого Царства на пересторогу людям про прийдешнє виконання Божого суду. Таким то чином вони уникають провинності за кров.

15. Згідно з 9 розділом Єзекіїля, кого було позначено, і хто це позначав їх?

¹⁵ Сьогоднішню працю проповідування описується в 9 розділі Єзекіїля. Єгова вирішив покарати Єрусалим. Перед виконанням того вироку, чоловік одягнений в льняне з каламарем (посудина для чорнила, в яку вмочують перо) при стегнах його був посланий переходити місто й позначати на чолах усіх тих людей які зітхали через усі гидоти які відбувались у тому місті. Коли позначення закінчиться, то всі мешканці міста, крім позначених на переживання, будуть страчені. Успішно закінчивши свою працю позначення, цей чоловік сказав: „Я зробив, як мені наказав Ти”. (Єзекіїля 9:11) Він вірно виконав своє призначення до самого кінця.

16. (а) Кого сьогодні представляє чоловік одягнений в льняне? (б) Як спірне питання про виправдання суверенітету Єгови спонукує нас продовжувати проповідування?

¹⁶ Чоловік одягнений в льняне є прообразом на помазаний останок Христових послідовників, з яким співпрацює „великий натовп” „інших овець”. Велике спірне питання сьогодні, так як в Єзекіїлевому дні, є виправдання суверенітету Єгови. Про знищення теперішньої лукавої системи в війні великого дня Бога Всемогутнього, Єгова каже: „І народи будуть мусили знати, що Я Єгова”. (Об’явлення 7:9; Івана 10:16; Єзекіїля 39:7) Щоб народи знали це, то слуги Єгови мусять настійно проповідувати про Його ім’я й наміри на свідчення всім народам.

17, 18. (а) Як наше проповідування допомагає нам пильнувати? (б) Який рапорт ми всі хочемо здати перед Єговою, коли Він припинить наше проповідування, і яким єдиним способом можна зробити це?

¹⁷ Проповідуванням доброї новини Царства, ми підтримуємо нашу власну пильність. Ми усвідомлюємо важливість ім’я Єгови й Його намірів. Коли будемо сповільнятись, то це послабить нашу власну надію на Царство, і нас можуть перемогти „журби, багатства, та розкоші життя цього... і нічого не вдосконалиться”. (Луки 8:14, НС) Запопадливим проповідуванням „доброї новини” ми вірно слухаємось наказу нашого Господа, Ісуса Христа: „Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане. А що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте”. — Марка 13:10, 33, 37.

¹⁸ Отже, усі з нас настійно вишукуймо ,тих хто зітхає’ доти поки Єгова дозволить нам час на цю працю продовжуватись. Усі з нас, чи з помазаного останка чи з „інших овець”, вірно виконуймо наше призначення проповідувати добру новину Царства по цілому залюдненому світі, на свідчення всім народам. (Матвія 24:14) Коли Єгова Сам закінчить цю працю початком „великого горя”, то нехай кожен з нас тоді скаже Єгові, ,Ми виконали все те, що Ти наказав нам’.