На цю проблему звернув увагу 2008 року професор біології Александре Менеж. Він сказав, що за останні 50 років «жодні експериментальні докази не підтвердили гіпотези про самозародження життя в “первинному бульйоні” і жодні вагомі відкриття в науці не свідчать на користь цієї гіпотези»¹.

Роберт Шапіро, заслужений професор хімії у відставці з Нью-Йоркського університету, каже: «Деякі дослідники припускають, що всі “будівельні блоки” життя можна легко отримати під час експериментів на кшталт Міллерового або добути з метеоритів. Але все набагато складніше»²b.

Розгляньмо молекулу РНК. Вона побудована з менших складових, які називаються нуклеотидами. Молекули нуклеотидів відрізняються від молекул амінокислот і є тільки трохи складнішими. За словами Шапіро, «нуклеотиди ніколи не утворювалися під час експериментів з пропусканням електричного розряду, і їх також не знаходили, досліджуючи метеорити»³. Як зазначає Шапіро, ймовірність того, що самовідтворна молекула РНК випадково утворилася у водоймі з великою концентрацією хімічних складових, «надзвичайно мізерна. Якби це сталося десь у видимому Всесвіті хоча б раз, це було б небувалою удачею»⁴.

А що, коли попри такі мізерні шанси молекули білків та РНК все-таки з’явилися самі собою, та ще й у тому ж місці і в той же час? Який існує шанс, що вони стали б співпрацювати і дали початок життю, котре б самостійно відтворювало і підтримувало себе? «Можливість того, що це сталося саме собою (при довільній суміші білків і РНК), є вкрай малою»,— каже д-р Керол Клілендc з Інституту астробіології НАСА. «Все ж,— продовжує вона,— більшість дослідників, здається, вважає, що якби їм вдалося пояснити самовільне виникнення білків і РНК у первісних природних умовах, то можна було б твердити, що співпраця між цими молекулами також могла початися самовільно». А ось що Керол Кліленд говорить стосовно сучасних теорій про самозародження цих «будівельних блоків» усього живого: «Жодна з них не в змозі обґрунтовано пояснити, як це сталося»⁶.