Життя походить від життя

Ще з сивої давнини існувало багато химерних пояснень, чому у речовинах, які гниють, з’являються комахи, хробаки та інші істоти. Приміром, у XVII сторіччі один бельгійський хімік чванився, що уможливив зародження мишей тим, що просто запхав у глек з пшеницею брудну сорочку!

За життя Пастера між ученими точилися запальні дебати. Протидіяти прихильникам самозародження було дуже важко. Але, маючи дані дослідження бродіння, Пастер почувався впевнено. Він провів певні досліди, щоб покінчити з ідеєю самозародження життя раз і назавжди.

Один із його найвідоміших дослідів пов’язаний з колбами із S-подібною шийкою. Поживний розчин, що залишається на повітрі у відкритій колбі, швидко псується мікробами. А втім, у колбі з S-подібною шийкою цей розчин не псується. Чому?

Пастер пояснював це просто: проходячи через зігнуту шийку колби, бактерії, які містяться у повітрі, осідають на стінках шийки й тому поверхні поживної речовини досягає лише стерильне повітря. Бактерії, що розмножилися у відкритій колбі, не зародилися самочинно у цьому розчині, але перенесені повітрям.

Аби унаочнити роль повітря як перенощика мікробів, Пастер подався до Мер-де-Ґласа, глетчера у французьких Альпах. На висоті 6000 футів він відкоркував запечатані колби й поставив їх на повітря. Із 20 колб бактерії розмножилися лише в одній. Відтак він опустився до підніжжя гір Юра й повторив дослід. Тут на значно нижчій висоті розчин зіпсувся у вісьмох колбах. Так він доказав, що завдяки чистішому повітрю вище в горах існує менший ризик псування продуктів.

Цими дослідами Пастер переконливо довів, що живе походить лише від живого. Воно ніколи не може зародитися спонтанно, тобто самочинно.

Дебати про самозародження життя, в котрих Пастер узяв участь і здобув звитягу, не були лише науковим софізмом. Самозародження життя було не просто цікавим питанням для обговорення групкою вчених чи інтелігентів. Йшлося про щось значно серйозніше, а саме про докази, котрі стосувалися існування Бога.

Франсуа Даґоньє, французький філософ, який спеціалізується у науці, зазначає, що Пастерові «противники, матеріалісти й атеїсти, вважали, ніби вони в стані довести, що одноклітинний організм може виникнути в результаті розкладання молекул. Це давало їм можливість усунути Бога. Однак для Пастера переходу від неживого до живого не існувало».

До цього часу усі докази, що ґрунтуються на експериментах, історичних, біологічних, археологічних та антропологічних даних, і далі підтверджують те, що продемонстрував Пастер: життя походить лише від життя, яке вже існує, а не з неживої матерії. Та й докази чітко підтверджують, що живе відтворюється «за родом своїм», як це написано у біблійній книзі Буття. Нащадки завжди того ж самого «роду», чи типу, що й батьки (Буття 1:11, 12, 20—25).

Отже, свідомо чи підсвідомо, своєю роботою Луї Пастер подав могутній доказ і свідчення проти теорії еволюції і на користь абсолютної необхідності творця для того, щоб на Землі виникло життя. Його праця віддзеркалювала те, що визнав смиренний псалмоспівець: «Знайте, що Господь — Бог Він, Він нас учинив, і Його ми» (Псалом 100:3).