Людська душа. Той самий єврейський вислів, який застосовується до тварин, тобто не́феш хаййа́ (жива душа), вжито щодо Адама: після того як Бог створив людину із земного пороху та вдихнув їй у ніздрі дихання життя, людина стала «живим створінням [або «живою душею»]» (Бт 2:7, прим.). Людина відрізнялася від тварин, але різниця полягала не в тому, що вона була не́феш (душею), а вони ні. Радше, як видно з оповіді, тільки людина була створена «за образом Божим» (Бт 1:26, 27). Вона мала такі ж риси, як Бог, і була значно могутнішою і мудрішою, ніж тварини, тому могла панувати над усіма нижчими формами життя (Бт 1:26, 28). Людський організм був набагато складніший і наділений більшими можливостями, ніж тваринний. (Пор. 1Кр 15:39.) Також Адам мав перспективу жити вічно (хоч і втратив її), проте ніде не говориться, що подібну перспективу мали нижчі створіння (Бт 2:15—17; 3:22—24).

У книзі Буття написано, що Бог «вдихнув [людині] у ніздрі дихання [форма слова нешама́] життя», а про тварин цього не сказано. Однак варто взяти до уваги, що оповідь про створення людини набагато детальніша, ніж оповідь про створення тварин. Крім того, в Буття 7:21—23, де йдеться про знищення в Потопі «всіх живих створінь», які не були в ковчезі, згадуються не тільки люди, але й тварини. Також там зазначається: «На суші померло все, в чиїх ніздрях було дихання [форма слова нешама́] життя». Очевидно, що Творець, Бог Єгова, дав дихання життя і першим тваринам.

З Екклезіаста 3:19—21 видно, що «дух» (євр. ру́ах; грец. пне́ума), або життєва сила, людини теж не відрізняється від життєвої сили тварин. У цьому уривку сказано, що «в усіх той самий дух [веру́ах]».

Душа — живе створіння. Як написано в Біблії, людина «стала живою душею»; вона була душею, а не мала душу — щось нематеріальне і невидиме всередині себе. Апостол Павло показав, що християнські вчення не відрізняються від ранніх єврейських вчень, цитуючи слова з Буття 2:7: «Тож написано: “Перший чоловік Адам став живим створінням [або «живою душею», псіхе́н зо́сан]”... Перший чоловік був із землі і створений з пороху» (1Кр 15:45—47).

З книги Буття видно, що жива душа — це поєднання фізичного тіла з диханням життя. Вислів «дихання життя [або «дихання духу (ру́ах) життя»]» (Бт 7:22, прим.) вказує на те, що життєва сила, або «дух», усіх істот — і людей, і тварин — підтримується завдяки вдиханню повітря (в якому міститься кисень). Ця життєва сила присутня в кожній клітині живих створінь, про що йдеться у статтях ДУХ; ЖИТТЯ.

Дихання; дихання життя; життєва сила. Згідно з розповіддю про створення людини, Бог сформував її із земного пороху, а тоді «вдихнув [форма слова нафа́х] їй у ніздрі дихання [форма слова нешама́] життя — і стала людина живим створінням [форма слова не́феш]» (Бт 2:7; див. ДУША). Слово не́феш можна буквально перекласти як «той, що дихає», тобто «створіння, що дихає» — чи то людина, чи тварина. Під нешама́, по суті, мається на увазі «те [або істота], що дихає», тож це слово використовується як синонім до не́феш, «душа». (Пор. Пв 20:16; ІсН 10:39, 40; 11:11; 1Цр 15:29; див. також прим.) Слово нешама́ використовується в Буття 2:7, де описано, як Бог оживив тіло Адама і той став «живим створінням». Однак інші уривки показують, що Адам не просто почав дихати, тобто вдихати і видихати повітря. Наприклад, у вірші, де говориться про знищення в Потопі всіх людей і тварин, які не були в ковчезі, сказано: «На суші померло все, в чиїх ніздрях було дихання [форма слова нешама́] духу [ру́ах] життя» (Бт 7:22, прим.). Отже, нешама́ безпосередньо пов’язане з ру́ах, під яким у цьому випадку мається на увазі дух, або життєва сила, що діє в усіх живих створіннях — і людях, і тваринах.

В одному словнику зазначається: «Виявити дихання можна лише завдяки руху [наприклад, руху грудей чи ніздрів], і воно є ознакою, умовою та символом життя, яке, схоже, має особливий зв’язок із диханням» (Theological Dictionary of the New Testament. Vol.  VI. P. 336). Відповідно, нешама́, або «дихання», є водночас наслідком ру́ах, або життєвої сили, і головною умовою підтримки цієї сили в живих створіннях. Приміром, згідно з науковими дослідженнями, життя присутнє в кожній зі ста трильйонів клітин тіла і, хоча щохвилини мільярди клітин помирають, замість них постійно утворюються нові. Життєва сила, що діє в усіх живих клітинах, залежить від кисню, який потрапляє в тіло під час дихання і переноситься до клітин по кровоносній системі. Без кисню деякі клітини гинуть вже за кілька хвилин, інші — трохи пізніше. Людина зможе пережити кількахвилинну зупинку дихання, але коли в її клітинах не залишиться життєвої сили, то вона помре, і ніхто з людей не зможе повернути її до життя. В Єврейських Писаннях, натхнених самим Творцем людини, слово ру́ах, очевидно, використовується для позначення цієї сили, яка є самим життям, а слово нешама́ — для позначення дихання, яке його підтримує.

Отож, коли Бог створив Адама в Едемі і вдихнув йому в ніздрі «дихання [форма слова нешама́] життя», він, очевидно, не лише наповнив Адамові легені повітрям, а й оживив усі клітини його тіла за допомогою життєвої сили, або духу (ру́ах) (Бт 2:7; пор. Пс 104:30; Дії 17:25).