Слово «душа» має ще й інше значення. У Йова 33:22 (Хом.) написано: «Душа його зближається до Ями, життя його — до місця, де померлі». Тут поняття «душа» і «життя» вжиті як синоніми, і перше поняття підсилює значення другого. Отже, слово «душа» може також стосуватися життя, яке має жива душа, тобто людина. Ось чому Святе Письмо говорить, що вороги Мойсея хотіли відібрати в нього життя і тому «шукали... [його] душі» (Вихід 4:19). А про Ісуса Христа Біблія каже: «Син людський прийшов... щоб... дати душу свою як викуп за багатьох» (Матвія 20:28).

А як бути з біблійними віршами, в яких сказано, що душа покинула тіло або вернулася в нього? Біблія розповідає, що́ трапилося з Рахіллю під час народження сина: «Коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім’я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин» (Буття 35:18). А в 1 Царів 17:22 стосовно воскресіння сина вдови сказано: «Вислухав Господь голоса Іллі [в молитві], і вернулася душа дитини в неї,— і вона ожила». Чи ці уривки вказують, що душа є невидимою безтілесною частинкою, яка може покинути тіло чи повернутися в нього?

Пам’ятаймо, що одне із значень слова «душа» — це «життя». Отже, душа Рахілі виходила з неї в тому розумінні, що її життя підходило до кінця. Деякі переклади Біблії передають вираз «виходила душа її» як «її життя згасало» («Нокс», англ.) або «вона зробила останній подих» («Єрусалимська Біблія»). У випадку з сином вдови, життя повернулося до нього (1 Царів 17:23).