Візьміть до уваги такий парадокс: в одній індустріально розвиненій країні понад 90 відсотків людей вважають себе дуже або досить щасливими. Але 3 з 10 найпоширеніших медикаментів, які прописують людям у цій країні,— це антидепресанти. Також 91 відсоток населення цієї країни вважає своє сімейне життя щасливим, але приблизно половина шлюбів закінчується розлученням!

Опитування людей у 18 країнах, населення яких становить майже половину населення земної кулі, виявляє, що «хмари песимізму стосовно майбутнього огортають мало не цілий світ». Тож зрозуміло: багатьом людям далеко до щасливого життя. А що скажете ви? Ця брошура призначена допомогти вам віднайти щасливе життя.

ДІМ у розвиненій країні, обладнаний усіма вигодами, може створювати видимість комфорту й достатку. Але, зайшовши в нього, що ви там побачите? Непривітну й безрадісну атмосферу. Підлітки сухо відповідають батькам «так» або «ні». Мати прагне більше уваги від свого чоловіка. А батько хоче, щоб його лишили в спокою. Самотні старі батьки цієї подружньої пари, живучи десь в іншому місці, прагнуть бути поблизу своїх дітей, яких уже багато місяців не бачили. А втім, сім’ї, котрі зазнають подібного тиску, можуть розв’язувати проблеми та відчувати справжнє щастя. Чи ви знаєте чому?

² Візьміть до уваги сім’ю в одній далекій країні, що розвивається. Усі семеро членів сім’ї живуть у халупі, яка ось-ось розвалиться. Вони не знають, де здобути харчів. Їхня ситуація із сумом нагадує про те, що людина не змогла врятувати світ від голоду й бідності. Проте на землі живе чимало сімей, які дивляться в обличчя бідності, не втрачаючи радісного духу. Чому?

³ Фінансові проблеми можуть поставати навіть у багатих країнах. Одна сім’я в Японії купила дім у час економічного буму. Переконані в подальшому рості зарплати, вони взяли високу іпотечну позичку. Але коли бум ущух, вони вже не могли сплачувати її та були змушені продати дім за ціну набагато нижчу від тої, що було заплачено за нього. Хоча ця сім’я вже продала свій дім, вона все ще сплачує за нього борг. Ситуацію членів сім’ї обтяжує ще й те, що їм доводиться сплачувати рахунки через нерозсудливе використання кредитних карток. Батько витрачає гроші на кінських перегонах, і сім’я щораз глибше загрузає в борги. Однак багато сімей зробили зміни, котрі принесли їм щастя. Чи ви хотіли б дізнатися, як саме?

⁴ Хоч би де ви жили, стосунки між людьми можуть спричиняти постійний неспокій і позбавляти вас радості в житті. На роботі вас можуть очорняти. Через ваші успіхи інші можуть заздрити вам і робити об’єктом несправедливої критики. Особа, з якою вам доводиться спілкуватися день у день, може дратувати своїм владним характером. Ваших дітей можуть залякувати, цькувати або легковажити. Якщо ви одинока матір чи батько, то знаєте, що ваша ситуація не сприяє ліпшим стосункам з іншими. Усі такі проблеми сьогодні завдають багатьом людям неабиякого стресу.

⁵ Протягом певного часу стрес може непомітно накопичуватися і призвести до несподіваного «зриву». Тому стрес названо тихим убивцею, а хронічний стрес — повільною отрутою. «У наш час стрес і зумовлені ним захворювання впливають на працівників майже в кожному куточку землі»,— говорить професор Роберт Л. Венінґа з Міннесотського університету. Кажуть, що зумовлені стресом хвороби обходяться економіці США у 200 мільярдів доларів щороку. Стрес навіть названо найостаннішим американським експортом, і це слово можна почути в багатьох поширених мовах світу. Коли ви під стресом і не в стані закінчити запланованих справ, у вас може розвинутися почуття вини. Недавнє опитування виявило, що пересічна особа почувається винною в чомусь дві години щодня. Але декому таки вдається справлятися зі стресом та мати успіх у житті.

⁶ Як ви можете долати такі щоденні проблеми й провадити щасливе життя? Дехто читає книжки про самовдосконалення і праці різних фахівців. Чи надійні такі книжки? Д-р Бенджамін Спок (його книжку про виховання дітей перекладено 42 мовами й видано тиражем у майже 50 мільйонів примірників) якось сказав, що «непослідовність... є найпоширенішою проблемою батьків у сьогоднішній Америці». Відтак він визнав, що здебільшого винними є фахівці, в тому числі й він сам. «Ми не усвідомлювали, аж поки вже не було запізно,— сказав він,— що наше всезнайство підривало батьківську впевненість у собі». Тож виникає доречне запитання: «Чиїх порад ми можемо безпечно триматися, щоб провадити щасливе життя тепер і в майбутньому?»

КОЛИ перед вами постає проблема, до кого ви звертаєтеся за порадою? Ви можете звернутися до надійного друга або досвідченого порадника. У пригоді можуть стати пошуки в джерелах інформації, скажімо, в бібліотеці. Або, можливо, ви шукаєте так званої на Сході бабусиної мудрості, беручи урок з багаторічного досвіду інших. Хоч би який метод ви обрали, доречно взяти до уваги слова мудрості, в яких містяться цінні поради для вирішення проблем. Ось приклад добрих порад, які можуть бути корисними для вас.

² Сімейне життя. У світі, сповненому згубного впливу, чимало батьків непокояться вихованням дітей. Тут може допомогти така порада: «Навчай малого на добру путь, якою він має йти, і коли він постаріє — не зверне з неї»¹. Підростаючи, діти потребують знати «путь» — звід норм. Дедалі більше фахівців усвідомлюють, наскільки важливо встановлювати для дітей корисні правила. Мудрі батьківські норми дають дітям почуття безпеки. Крім того, «різка й докір надають мудрости, дитина ж, лишена напризволяще, соромить матір»². «Різка» стосується батьківської влади, яку потрібно застосовувати з любов’ю, щоб не дати дітям збитися з пуття. Така влада не має нічого спільного з будь-яким знущанням над дітьми. Батькам дається така порада: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!»³

³ Підвалиною щасливої сім’ї є добрі стосунки між чоловіком і дружиною. Що потрібно для таких стосунків? «Нехай же кожний з вас зокрема любить свою жінку так, як себе самого, а жінка нехай [«глибоко», НС] поважає чоловіка»⁴. Любов і повага діють, немов мастила в механізмі сім’ї. Щоб ця порада була ефективною, важливим є також спілкування, бо «ламаються задуми з браку поради [«довірливої розмови», НС]»⁵. Щоб мати сердечне спілкування, ми повинні намагатися зрозуміти свого партнера, заохочуючи його або її вільно говорити про свої почуття. Також мудро пам’ятати, що «рада в серці людини — глибока вода, і розумна людина її повичерпує»⁶.

⁴ Багато людей похилого віку почуваються на старості літ дуже самотньо, бо їх покидають діти. Це відбувається навіть у тих країнах, де пошана з боку дітей колись була нормою. Проте їхнім дітям добре б узяти до уваги такі мудрі слова: «Шануй батька та матір»⁷. «Не гордуй, як постаріла мати твоя»⁸. «Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що застиджує та осоромлює»⁹. А стареньким батькам потрібно мати позитивний спосіб мислення та першими шукати сердечних стосунків. «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради»¹⁰.

⁵ Алкоголь. То правда, що «вином веселиться життя»¹¹ і, вживаючи алкогольні напої, людина ‘муки своєї вже не пам’ятає’¹². Однак не забувайте: «Вино — то насмішник, напій п’янкий — галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий»¹³. Подумайте про наслідки п’янства: «Потім воно [вино] вкусить, як гадина, утне, немов зміюка. Тобі ввижатимуться дивні речі, серце твоє буде дурниці говорити... Коли ж я прокинусь? Я буду знов того шукати»¹⁴. Помірне вживання алкогольних напоїв може бути корисним, але треба завжди остерігатися зловживання ними.

⁶ Використання грошей. Завдяки мудрому використанню грошей у декотрих випадках можна запобігти фінансовим проблемам. Послухайте таку пораду: «Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м’ясо собі пожирають, бо п’яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття»¹⁵. Уникаючи зловживання алкоголем, цураючись наркоманії та азартних ігор, ми можемо використовувати гроші для своєї родини, турбуючись про її добробут. Однак багато хто живе не по кишені, і їм доводиться тяжко працювати лише для того, щоб віддавати свої борги. Декотрі навіть беруть позичку, щоб сплачувати відсотки іншої позички. Допомогою можуть стати такі слова мудрості: «Хто за марнотним женеться, насититься вбогістю»¹⁶. Можна запитати себе: «Чи мені справді не обійтися без речі, яку я хочу купити? Скільки речей припадають пилюкою в шафі після того, як ми покористувалися ними декілька разів?» Один репортер написав: «Потреби людини нечисленні, її ж бажання — нескінченні». Візьміть до уваги ці слова мудрості: «Ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того. ...Корень усього лихого — то грошолюбство, якому віддавшись, дехто... поклали на себе великі страждання»¹⁷.

⁷ Старанність сприяє успіху у вирішенні фінансових проблем. «Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її — й помудрій... Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,— і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність»¹⁸. Ретельне планування і реалістичний бюджет також можуть стати в пригоді: «Хто... з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує,— чи має потрібне на виконання»¹⁹.

⁸ А що, коли бідність не зумовлена вашими діями? Наприклад, під час економічної кризи нас можуть розрахувати з роботи, дарма що ми готові тяжко працювати. Або ми, можливо, живемо в країні, де більшість людей перебуває за межею бідності. Що ж тоді? «Під захистом мудрости, як під захистом грошей; а перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто її має»²⁰. Крім того, візьміть до уваги таку пораду: «Ти бачив людину, моторну в занятті своїм? Вона перед царями спокійно стоятиме»²¹. Чи можемо ми набувати навичок, які допомогли б нам знайти роботу?

⁹ Подальша порада може звучати дещо нелогічно, але вона справді ефективна: «Давайте — і дадуть вам... Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам»²². Це не означає давати, сподіваючись чогось взамін. Радше ця порада заохочує розвивати дух щедрості: «Добродійна душа буде насичена; хто щедро наділяє, сам наділен буде»²³. Ділячись з іншими в час потреби, ми сприяємо духу давання, який може зрештою благотворно вплинути й на нас.

¹⁰ Стосунки між людьми. Мудрий цар зазначив: «Я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного,— і це все марнота та ловлення вітру!»²⁴. Суперництво доводить багатьох людей до нерозумних учинків. Хтось, побачивши, що його сусід придбав телевізор із 80-сантиметровим екраном, купує телевізор з 90-сантиметровим, хоча його 70-сантиметровий екран досконало показує. Таке суперництво є справжньою марнотою, неначе ловлення вітру,— багато біганини за нічим. Чи ж не так?

¹¹ Можливо, нас образило те, що́ інші нам сказали. Але розгляньте таку пораду: «Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців»²⁵. Щоправда, бувають випадки, коли обурення є виправданим. «Гнівайтеся,— говорить стародавній письменник,— та не грішіть,— сонце нехай не заходить у вашому гніві»²⁶. Як же подолати сильне почуття гніву? «Розум [«проникливість», НС] людини припинює гнів її, а величність її — перейти над провиною»²⁷. Потрібно проникливості. Ми можемо запитати себе: «Чому він так повівся? Чи є якісь обставини, що пом’якшують його провину?» Щоб справлятися з гнівом, можна розвивати ще й інші риси, окрім проникливості. «Зодягніться... у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження... А над усім тим — зодягніться в любов, що вона — союз досконалости!»²⁸ Авжеж, любов згладжує чималі тертя в людських стосунках.

¹² Однак є «малий член», який заважає підтримувати мирні стосунки між людьми,— язик. Якими ж правдивими є слова: «Не може ніхто із людей язика вгамувати,— він зло безупинне, він повний отрути смертельної!»²⁹ Варто звернути увагу на таку пораду: «Нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів»³⁰. Нам потрібно обережно послуговуватися язиком і не вдаватися до напівправд заради того, щоб тільки зберігати поверховий мир. «Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого»³¹.

¹³ Як підтримувати приязні стосунки з людьми? Розгляньте цю стрижневу засаду: «Не про себе тільки кожен турбуйся, але кожний і про інших»³². Тоді ми будемо жити згідно з принципом, який багато хто називає Золотим правилом: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви»³³.

¹⁴ Стрес. Як зберігати емоційну рівновагу в цьому повному стресових ситуацій світі? «Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений»³⁴. Ми можемо легко втратити «радісне серце», коли бачимо, як інші нехтують тим, що здається правильним у наших очах. Але доречно пам’ятати такі слова: «Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?»³⁵ З другого боку, нас можуть повсякчас непокоїти життєві клопоти. Що ж тоді? Пам’ятаймо: «Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить»³⁶. Можна роздумувати про «добре», сердечне слово, яке підбадьорює нас. Попри гнітючі обставини на нас може благотворно впливати позитивний склад розуму: «Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості»³⁷. Коли ми засмучені тим, що інші, здавалося б, не цікавляться нами, можна застосувати такий рецепт: «Більше щастя — давати, ніж брати»³⁸. Завдяки позитивному складу розуму ми можемо справлятися зі щоденними стресовими ситуаціями.

¹⁵ Чи вищезгадані слова мудрості можуть допомогти вам у XXI сторіччі? Їх узято зі стародавньої книги — Біблії. Проте чому слід звертатися саме до Біблії, а не до якогось іншого джерела мудрості? Тому що серед багатьох інших причин біблійні принципи мають цінність, перевірену часом. Наприклад, візьміть до уваги Ясухіро та Кайоко, які належали до руху за розкріпачення жінок. Вони одружилися лише тому, що Кайоко завагітніла від Ясухіро. Але через фінансові проблеми й відчуття несумісності вони невдовзі розлучилися. Пізніше вони незалежно одне від одного почали вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Ясухіро та Кайоко помітили істотні зміни в житті одне одного й вирішили знову вступити в шлюб. Хоч їхнє життя небезтурботне, тепер вони можуть жити згідно з біблійними принципами та заради вирішення проблем йдуть одне одному на поступки. Серед Свідків Єгови ви можете побачити чудові результати застосування в житті біблійних засад. Чому б не прийти на одне з їхніх зібрань, щоб познайомитися з людьми, які намагаються жити згідно з Біблією?

¹⁶ Вищенаведені поради є лише кількома прикладами невичерпного багатства практичної мудрості, яку ви можете знайти в цій скарбниці знання — Біблії. Свідки Єгови мають усі підстави охоче застосовувати біблійні принципи в житті. Чому б не переглянути причини такої охочості й не довідатися про основні факти стосовно Біблії?

«БІБЛІЯ — це витвір унікального поєднання людської цивілізації та життєвого досвіду»,— говориться в часописі університету Чан Шана в Гуанчжоу (Китай). Іммануїл Кант, впливовий філософ XVIII сторіччя, сказав: «Існування Біблії як книги для людей є найбільшим благом, котре взагалі міг спізнати людський рід. Кожна спроба применшити її значення... є злочином проти людства». В «Американській енциклопедії» говориться: «Біблія впливає не тільки на євреїв та християн. ...Тепер вона [повсюдно] вважається етичною та релігійною скарбницею. Її невичерпне вчення виявляється ще ціннішим у міру збільшення надій на світову цивілізацію».

² Хоч би якою була ваша релігійна належність, чи ви хотіли б більше дізнатися про цю книгу? Під кінець XX сторіччя цілу Біблію або її частини було перекладено понад 2200 мовами. Більшість людей можуть знайти Біблію мовою, якою читають і яку розуміють. Відколи винайшли рухомі літери у всьому світі було розповсюджено приблизно чотири мільярди примірників цієї книги.

³ А тепер розгорніть свою Біблію, якщо ви її маєте, і подивіться у зміст. Ви побачите назви книг: перша — Буття, остання — Об’явлення. Біблія — це справжня бібліотека з 66 книг, що їх писали приблизно 40 осіб. Першу частину, яка складається з 39 книг і яку багато хто називає Старим Завітом, правильно називати Єврейськими Писаннями, оскільки вона була написана переважно єврейською мовою. Другу частину, що складається з 27 книг і яку багато людей називає Новим Завітом, правильно називати Християнськими грецькими Писаннями, бо християнські письменники написали її грецькою. Написання Біблії зайняло понад 1600 років — від 1513 року до н. е. до 98 року н. е. Письменники ніколи не мали засідань редколегії, і декотрі книги писалися одночасно в різних місцевостях, які були віддалені одна від одної на тисячі кілометрів. Однак Біблія — цілісна книга й має єдину тему, а також не суперечить собі. Сповнює подивом і те, як понад 40 чоловіків, котрі жили протягом 16 сторіч, змогли скласти настільки послідовну книгу?

⁴ Хоча писання Біблії закінчилося понад 1900 років тому, її зміст захоплює сучасних людей. Розгорніть свою Біблію, скажімо, на книзі Йова 26:7. Пам’ятайте, що цей текст був написаний у XV сторіччі до н. е. Тут ми читаємо: «Він [Бог] над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив». Тепер подивіться в книгу Ісаї 40:22, взявши до уваги те, що ці слова були написані у VIII сторіччі до н. е. Тут ми читаємо: «Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її — немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання». Що вам спадає на думку, коли ви читаєте ці два описи? Образ кулястого об’єкта, що «висить» у просторі. Ви, мабуть, бачили Землю на фотографіях, зроблених із сучасних космічних апаратів. Вас, можливо, цікавить, як могли люди, котрі жили так давно, висунути таку науково точну думку?

⁵ Розгляньмо ще одне питання про Біблію. Чи Біблія точна стосовно історичних фактів? Дехто вважає, що Біблія — це тільки збірка легенд, які не мають жодного історичного підґрунтя. Зверніть, приміром, увагу на відомого ізраїльського царя Давида. Ще донедавна єдиним документом, який свідчив про його існування, була Біблія. І хоча провідні історики вважають його реальною особою, декотрі скептики роблять спроби представити його міфічною постаттю, вигаданою єврейськими ідеологами. А про що свідчать факти?

⁶ У 1993 році серед руїн стародавнього ізраїльського міста Дан було знайдено напис, в якому згадується про «Давидів дім». Цей напис прочитали на уламку зруйнованого монумента з IX сторіччя до н. е., яким ворог ізраїльтян ознаменував свою перемогу над ними. Несподівано з’явилася згадка про Давида і до того ж не на сторінках Біблії! Чи це було важливим? Ізраель Фінкельштайн з Тель-Авівського університету сказав про цю знахідку: «Завдяки напису про Давида нігілізм, спрямований проти Біблії, розвалився вщент». Цікаво зазначити, що професор та археолог Вільям Ф.  Олбрайт, котрий десятиліттями вів розкопки в Палестині, якось сказав: «Нові знахідки доводять точність незліченної кількості подробиць і сприяють чимраз більшому визнанню цінності Біблії як історичного джерела». І знову можна запитати себе: «Чому ця стародавня книга, на відміну від епосів та легенд, така точна з історичного погляду?» Але це ще не все.

⁷ Біблія — це також книга пророцтв (2 Петра 1:20, 21). Почувши слово «пророцтво», вам відразу можуть спасти на думку невиконані обіцянки самозваних пророків. Однак полиште будь-які упередження та розгорніть свою Біблію на 8-му розділі книги Даниїла. Тут Даниїл описує видіння про боротьбу дворогого барана з волохатим козлом, який мав «подобу рога». Козел перемагає, але його великий ріг ламається. На його місці виростає чотири роги. Що означає це видіння? Даниїл веде далі: «Той баран, якого ти бачив, що мав ті два роги,— це царі мідян та персів. А козел, той волохатий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар. А той зламаний ріг, і що стали на його місці чотири,— це чотири царства постануть із цього народу, але вже не в його силі» (Даниїла 8:3—22, Ог.).

⁸ Чи сповнилося це пророцтво? Написання книги Даниїла закінчилося приблизно в 536 році до н. е. Цар Александр Македонський, який народився 180 років пізніше, 356 року до н. е., підкорив Перську імперію. Він був «великим рогом» між очима «волохатого козла». За єврейським істориком Йосифом Флавієм, коли Александр в’їхав в Єрусалим перед здобуттям перемоги над Персією, його увагу звернули на книгу Даниїла. Він дійшов висновку, що показані йому слова з Даниїлового пророцтва стосувалися його військової кампанії проти Персії. Крім того, у підручниках світової історії можна прочитати про хід подій в імперії Александра після його смерті 323 року до н. е. Над його імперією зрештою перейняли контроль чотири генерали, і 301 року до н. е. «чотири роги», які з’явилися на місці «великого рога», розділили його володіння на чотири частини. І знову постає запитання: як могла книга так яскраво й точно завбачити події, котрі мали відбуватися приблизно 200 років пізніше?

⁹ Сама Біблія відповідає на вищеподані запитання: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне» (2 Тимофія 3:16). Інформацію, яку сьогодні знаходимо в біблійних книгах, Бог ‘вдихнув’ у розуми близько 40 письменників. Усього декілька розглянутих нами наукових, історичних та пророчих прикладів чітко вказують на один висновок: ця унікальна книга, Біблія, не є результатом людської мудрості, а походить від Бога. Однак у наш час чимало осіб скептично ставляться до існування її Автора — Бога. А що сказати про вас?

ПРИБЛИЗНО 96 відсотків американців твердять, що вірять у Бога, однак в Європі та Азії кількість віруючих людей набагато нижча. А втім, навіть у країнах, де більшість не вірить у Бога-Особу, чимало людей тримається поняття, що якась незнана сила спричинила виникнення матеріального світу. Відомий японський просвітитель Юкіті Фукудзава, зображення котрого можна побачити на купюрі в 10 000 єн, написав: «Кажуть, що небо не створило одну людину вищою або нижчою від іншої». Використовуючи слово «небо», Фукудзава говорив про елемент природи, який, на його думку, створив людей. Багато осіб погоджується з поняттям про таке абстрактне «небо», яке визнавав лауреат Нобелівської премії Кеніті Фукуї. Він висловився про віру у величну фундаментальну структуру Всесвіту — рівнозначну «Богові», за релігійним слововживанням, але назвав її «своєрідністю природи».

² Такі інтелектуали вважали, що щось вічне або хтось вічний запустив у дію весь Усесвіт. Чому? Задумайтесь над таким фактом: Сонце — настільки велика зірка, що могло б умістити мільйон таких планет, як Земля, але ця зірка є лише порошинкою в нашій Галактиці. Сама ж ця Галактика є тільки однією з мільярдів інших галактик у Всесвіті. На основі спостережень учені припускають, що ці галактики віддаляються одна від одної з величезною швидкістю. Щоб запустити в дію Всесвіт, потрібно було гігантської динамічної енергії. Хто або що є джерелом такої енергії? «Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? — ставиться запитання в Біблії.— Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність [«надмір динамічної енергії», НС] та всемогутність Його» (Ісаї 40:25, 26). Цей вірш показує, що був хтось, хто запустив Усесвіт у дію,— Джерело «динамічної енергії».

³ Також подумайте про життя на землі. Чи могло воно виникнути саме собою, як твердять прихильники еволюції? Біохімік Майкл Біхі говорить: «Наука зробила грандіозний поступ у розумінні хімічних процесів, пов’язаних із життям, але витонченість та складність біологічних систем на молекулярному рівні зводить нанівець усі намагання науки пояснити їхнє походження. ...Чимало вчених уперто твердять, що вони вже майже розставили або в недалекому майбутньому розставлять усі крапки над «і», проте в авторитетній науковій літературі неможливо знайти підтримки для таких тверджень. Отже, дарвінівське пояснення механізмів життя назавжди залишиться примарним, оскільки самі [біомолекулярні] системи дають підставу так думати».

⁴ Чи вас задовольняє теорія, котра твердить, що людське життя виникло без жодного розумного керівництва? Розгляньмо те, що, на думку багатьох, є «найнезрозумілішим об’єктом у Всесвіті»,— людський мозок, і подивімося, якого висновку можна дійти. «Можливості навіть найсучасніших комп’ютерів, що працюють за принципом нейронної мережі,— говорить д-р Річард М. Рестак,— дорівнюють одній десятитисячній... здатності кімнатної мухи». Людський мозок набагато перевершує мозок кімнатної мухи. Він запрограмований, щоб вивчати мови. Він ремонтує себе, переписує програми та поліпшує свої здібності. Безумовно, ви погодитеся з тим, що навіть потужний суперкомп’ютер лише з «однією десятитисячною... здатності кімнатної мухи» має розумного конструктора. Що ж тоді говорити про людський мозок?a

⁵ Приблизно 3000 років тому, коли люди не повністю розуміли чудес будови свого організму, біблійний письменник роздумував про них, кажучи: «Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!» Не маючи жодного поняття про молекули ДНК, він написав: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени» (Псалом 139:14, 16). Про кого він говорив? Хто створив кожну річ у Всесвіті за допомогою «надміру динамічної енергії»?

⁶ У першому вірші Біблії говориться: «Напочатку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1). Він також є Автором Біблії, який натхнув її зміст. Бог показує, що ми можемо підтримувати з ним близькі стосунки.

ПОТРЕБУЮЧИ поради, чи не звертаєтесь ви до когось, хто заслуговує довір’я? Коли порада походить з надійного джерела, вам легше слухатися її, отримуєте ви від неї безпосередній пожиток чи ні. Якщо ви хочете почерпнути багато цінного з практичних порад у Біблії, вам треба познайомитися з її Автором. Ви навіть можете стати його «другом»! (Ісаї 41:8).

² Бажаючи подружитися з кимось, ви, безумовно, хочете дізнатися, як його звати. Чи Бог, про якого говориться в Біблії, має ім’я? Він проголосив: «Я Господь [«Єгова», примітка в перекладі Бачинського],— оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам» (Ісаї 42:8). Його ім’я — «Єгова» — пишеться єврейською так: יהוה (читається справа наліво). Це ім’я з’являється в Єврейських Писаннях Біблії майже 7000 разів. Боже ім’я буквально означає «Він спричиняє ставати». Іншими словами, Єгова може стати тим, ким потрібно, аби виконати свої наміри. Крім того, він може зробити так, щоб його створіння стало тим, ким потрібно, аби здійснити його намір. Єврейською мовою його ім’я виступає у граматичній формі, якою вказується на дію в процесі сповнення чогось. Що це означає? Те, що Єгова спричиняв і далі спричиняє, аби його наміри виконувались. Він — живий Бог, а не безособова сила!

³ Єгова став Творцем (Буття 1:1). Він — «Бог Живий, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є» (Дії 14:15). Єгова створив усе, у тому числі й першу людську пару — Адама та Єву. Отже, Бог — «джерело життя» (Псалом 36:10). Він також став Тим, хто підтримує життя. Він «не зоставив Себе... без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші» (Дії 14:17). В Африці та Азії багато людей поклоняються своїм предкам через те, що отримали від них життя. Чи ж не повинні вони почуватися зобов’язаними Творцю — Тому, хто підтримує життя та створив першу пару, а також дав їй здатність народжувати дітей? Роздуми про це можуть спонукати нас вигукнути: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, із волі Твоєї існує та створене все!» (Об’явлення 4:11).

⁴ Зі сторінок Біблії ви можете пізнати свого Творця, Єгову, і довідатися про те, який він Бог. Біблія говорить, що «Бог є любов» (1 Івана 4:16; Вихід 34:6, 7). Читаючи Біблію від Буття до Об’явлення, ви знайдете чимало історій, які виявляють надзвичайну сердечність Бога. Чому б не взяти собі за звичку щоденно читати Боже Слово, щоб познайомитися зі своїм Творцем? Ретельно вивчайте Біблію з допомогою тих, хто добре знає її зміст (Дії 8:26—35). Завдяки цьому ви зрозумієте, що він також є Богом правосуддя, який не дозволить, аби зло існувало вічно (Повторення Закону 32:4). Людині нелегко зберігати рівновагу між любов’ю та справедливістю, але Єгова, керуючись своєю мудрістю, утримує ці риси в досконалій рівновазі (Римлян 11:33; 16:27). Будучи Всемогутнім Богом, він має силу робити все, що хоче, аби виконати свої наміри (Буття 17:1). Застосовуйте мудрі поради з Біблії, і ви ще більше цінуватимете свого Творця, розуміючи, що його поради завжди діють нам на добро.

⁵ Існує ще інший спосіб наблизитись до Бога — через молитву. Єгова ‘вислуховує молитви’ (Псалом 65:3). Він може «зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо» (Ефесян 3:20). Але що б ви думали про «друга», який приходить до вас лише тоді, коли чогось потребує? Ви, мабуть, не були б у захопленні від нього. У такий же спосіб ви, безумовно, повинні приходити в молитві до Бога, щоб не тільки чогось просити, але й складати йому подяки та хвалу (Филип’ян 4:6, 7; 1 Солунян 5:17, 18).

ЩО ДАСТЬ вам пізнання Єгови? Серед усього іншого воно дасть відповідь на запитання, яке цікавить мільярди людей: «Чому я живу?» Ви, можливо, час від часу задумуєтесь над цим. Мудрий цар, який через багатства був «найбільшим від усіх земних царів» своїх днів, дослідив питання про сенс життя (2 Хронік 9:22; Екклезіяста 2:1—13). Цар Соломон мав величезну владу, незліченні багатства та незрівнянну мудрість. Який був результат його дослідження? «Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!» (Екклезіяста 12:13). Оскільки життєвий досвід Соломона перевершує досвід більшості людей, нам варто розглянути його висновок (Екклезіяста 2:12).

² Божий страх, про який говорить Соломон, не є хворобливим страхом перед незнаною духовною силою. Це — благоговійний страх не сподобатися тому, кого надзвичайно любите. Якщо ви дуже любите людину, вам, безперечно, хочеться повсякчас подобатися їй та не робити того, що може її образити. Полюбивши Єгову, ви так само будете ставитися й до нього.

³ Завдяки читанню Біблії ви можете дізнатися про те, що́ любить і чого не любить наш Творець, а також з якою метою він створив Землю. Називаючи Єгову тим, хто «землю вформував та її вчинив», Біблія теж говорить, що він «міцно поставив її; не як порожнечу її створив,— на проживання на ній Він її вформував» (Ісаї 45:18). Єгова приготував землю, щоб на ній жили люди, які мали дбати про неї і про все живе на ній (Буття 1:28). Але чи Єгова створив людей лише як доглядачів?

⁴ Ні, він мав величніший намір. Перший чоловік, Адам, мав близькі стосунки з Єговою. Адам безпосередньо спілкувався з Творцем. Він чув Божі слова до нього та висловлював Єгові свої міркування (Буття 1:28—30; 3:8—13, 16—19; Дії 17:26—28). Тому Адам і його дружина Єва мали чудову можливість ліпше познайомитися з Єговою і зміцнювати з ним стосунки. Вони могли насолоджуватися повноцінним життям, знаючи свого Бога та наслідуючи його, оскільки Єгова — «щасливий Бог» (1 Тимофія 1:11, НС). Єгова Бог, який «щедро дає нам усе на спожиток», помістив першого чоловіка в рай, що називався Едемським садом, і дав цьому чоловікові перспективу жити вічно (1 Тимофія 6:17; Буття 2:8, 9, 16, 17).

⁵ Вічно? Ви, можливо, вважаєте думку про вічне життя абсурдом, але чи це справді так? Учені переконані, що тепер їм відома причина старіння клітин. Сегменти генетичного матеріалу, названі теломерами (це немов ковпачки на вільних кінцях хромосом), стають коротшими з кожним поділом клітини. Після 50 — 100-разового ділення клітин теломери зношуються, і більшість клітин перестає ділитися. А втім, останні наукові відкриття виявляють, що за допомогою ферменту, який називається теломеразою, людські клітини можуть ділитися нескінченно. Хоча це відкриття не свідчить про те, що Єгова уможливлює вічне життя за допомогою цього особливого ферменту, воно вказує на такий факт: думка про вічне життя — далеко не абсурд!

⁶ Можна цілком покладатися на біблійний опис, в якому говориться, що перша людська пара була створена для вічного життя. Люди мали вічно поглиблювати свої стосунки з Єговою. Вони мусили зав’язувати близькі взаємини зі своїм небесним Отцем, повністю усвідомлюючи його намір для людей на землі та реалізуючи його. Їхнє життя не мало бути безвідрадною роботою. В Адама і Єви було чудове завдання — наповнювати землю щасливими й досконалими нащадками. Вони могли довічно займатися приємною та цілеспрямованою працею. Таке життя справді могло бути щасливим! (Буття 1:28).

ЧОМУ багато людей стараються знайти справжній сенс у житті, але безрезультатно? «Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями: вона виходить, як квітка — й зів’яне, і втікає, мов тінь,— і не зостається» (Йова 14:1, 2). Те, що сталося з першою людською парою, зруйнувало світле майбутнє всього людства.

² Щоб бути по-справжньому щасливими, людям треба було мати добрі й невимушені стосунки з Богом (Повторення Закону 30:15—20; Ісуса Навина 24:15). Єгова хоче щиросердого послуху та поклоніння, спонуканого любов’ю (Повторення Закону 6:5). Тому в Едемському саду Єгова встановив обмеження, яке дало першому чоловікові можливість довести свою щиру вірність і відданість. «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти,— сказав Бог Адаму.— Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:16, 17). Це було просте випробування. Єгова заборонив Адаму споживати плоди лише одного дерева з-посеред усіх дерев саду. Це дерево було символом права всезнаючого Творця вирішувати, що таке добро і що зло. Перший чоловік передав цей Божий наказ своїй дружині, яку Єгова дав йому «як його доповнення» (Буття 2:18, НС). Вони обоє були задоволені розпорядком жити під Божим правлінням і вдячно підкорялись волі свого Творця та Дарівника життя, виражаючи цим любов до нього.

³ Відтак певного дня до Єви промовив змій і запитав: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?» Єва відповіла, що їм було заборонено споживати плоди лише з «дерева, що посеред саду», дерева знання добра і зла, ‘щоб вони не померли’ (Буття 3:1, 2, Хом.; 3:3).

⁴ Хто був цей змій? Біблійна книга Об’явлення ототожнює «старого змія» з тим, «що зветься дияволом чи сатаною і який обдурює цілий світ» (Об’явлення 12:9, СМ). Чи Сатану Диявола створив Бог? Ні, діла Єгови досконалі й добрі (Повторення Закону 32:4). Ця духовна істота сама зробила себе Дияволом («наклепник») і Сатаною («противник»). Він ‘знадився й звівся пожадливістю власною’ — пожадливістю бути на місці Бога, і збунтувався проти Творця (Якова 1:14).

⁵ Потім Сатана Диявол сказав Єві: «Умерти — не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього [з дерева] ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло» (Буття 3:4, 5). Сатана представив споживання з дерева знання добра і зла чимось принадним. По суті, він стверджував: «Бог приховує від вас щось добре. Скуштуйте плодів дерева й будете, як Бог, а також зможете самі вирішувати, що є добро і що зло». Сьогодні Сатана продовжує використовувати цю аргументацію, щоб відвести багатьох від служіння Богові. «Робіть, що вам заманеться,— говорить він.— Не зважайте на Того, хто дав вам життя» (Об’явлення 4:11).

⁶ Плід дерева раптом став чимось надзвичайно бажаним, а прагнення спожити його — просто непереборним! Єва взяла плід і їла його, а потім запропонувала своєму чоловікові. Повністю усвідомлюючи наслідки цього, Адам таки послухався голосу своєї дружини та спожив плід. Що ж сталося потім? Єгова виніс жінці такий вирок: «Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє,— а він буде панувати над тобою». А що він сказав чоловікові? «Проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся». Тепер Адаму і Єві доводилося самотужки шукати щастя й задоволення. Чи матимуть успіх зусилля людей жити щасливим життям незалежно від божественного наміру? Приємну працю догляду за подібним до саду раєм та розширення його до кінців землі було замінено безвідрадною, тяжкою роботою, яка допомагала їм тільки вижити й не приносила жодної слави їхньому Творцю (Буття 3:6—19).

⁷ У день, коли перша людська пара спожила плід з дерева знання добра і зла, вона померла в Божих очах і стала на шлях до фізичної смерті. Що сталося з Адамом і Євою, коли вони зрештою повмирали? Біблія проливає світло на стан мертвих. «Живі знають, що помруть, а мертві нічогісінько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й пам’ять про них пішла в забуток» (Екклезіяста 9:5, Кул.; Псалом 146:4). Немає чогось такого, як «душа», котра живе після смерті. Покаранням за гріх є не вічні муки у вогненному пеклі, а смерть. Смерть також не веде до вічного блаженства в небіa.

⁸ Подібно як з погнутої форми для випічки виходить торт із вдавленням або дефектом, так і недосконалий чоловік з жінкою могли породити лише недосконалих нащадків. Біблія пояснює цю закономірність: «Через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Римлян 5:12). Отже, усі ми народилися в гріху та підкорені марноті. Для нащадків Адама життя перетворилось на прикру безвідрадність. Але чи існує вихід із цього стану?

ХОЧА внаслідок бунту проти Божого правління людство потрапило на шлях марного життя, Бог не залишив людей без надії. Біблія пояснює: «Створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих» (Римлян 8:20, 21). Авжеж, Бог дав надію нащадкам першої людської пари. Це була тверда надія на те, що люди будуть визволені від успадкованого гріха та смерті. Вони відновлять близькі стосунки з Богом Єговою. Але як?

² Коли Адам і Єва згрішили, вони позбавили своїх нащадків перспективи жити вічно щасливим життям на землі. Взамін на волю самим вирішувати, що́ правильно і неправильно, вони продали свою майбутню родину в рабство гріха й смерті. Нащадків Адама і Єви можна прирівняти до невільників, ув’язнених на віддаленому острові, де панують жорстокі володарі. Смерть панувала над людством, уярмленим іншим володарем — гріхом (Римлян 5:14, 21). Здавалося, що ніхто не зможе врятувати людей, адже їх продав у рабство власний прародич! Але один милосердний чоловік посилає свого сина, який сплачує повну ціну, необхідну для того, щоб здобути свободу для всіх поневолених (Псалом 51:7; 146:4; Римлян 8:2).

³ У цьому прикладі чоловік, який урятував поневолених, зображає Бога Єгову. Син, що заплатив ціну за визволення,— це Ісус Христос. Він мав передлюдське існування як єдинородний Божий Син (Івана 3:16). Він був найпершим творивом Єгови, і всі інші істоти в Усесвіті були створені через нього (Колосян 1:15, 16). Єгова в надприродний спосіб переніс життя цього духовного Сина в утробу діви, завдяки чому народилося досконале немовля. Ця досконала людина стала відповідною ціною для задоволення вимог божественної справедливості (Луки 1:26—31, 34, 35).

⁴ Коли Ісусові було приблизно 30 років, він охрестився в ріці Йордані. Під час хрещення він був помазаний святим духом, тобто Божою діючою силою. Тому Ісус став Христом, що означає «Помазанець» (Луки 3:21, 22). Його служіння на землі тривало три з половиною роки. Протягом тих років він навчав своїх послідовників про «Боже Царство» — небесний уряд, під правлінням якого людство відновить мирні взаємини з Богом Єговою (Луки 4:43; Матвія 4:17). Ісус знав, як люди можуть провадити щасливе життя, і щодо цього він дав своїм послідовникам конкретні вказівки. Ми заохочуємо вас розгорнути Біблію на Євангелії від Матвія з 5 по 7 розділи й прочитати декотрі з його вчень у Нагірній проповіді.

⁵ На відміну від Адама, Ісус був у всьому слухняний Богові. «Не вчинив Він гріха» (1 Петра 2:22; Євреїв 7:26). Ісус мав право жити вічно на землі, але він ‘віддав власне життя’, щоб сплатити Богові втрачене колись Адамом. Ісус віддав своє досконале людське життя на стовпі мук (Івана 10:17; 19:17, 18, 28—30; Римлян 5:19, 21; Филип’ян 2:8). Завдяки цьому він дав викуп, або сплатив потрібну ціну, щоб визволити людство з рабства гріха й смерті (Матвія 20:28). Уявіть, що вам доводиться займатися важкою підневільною працею. Чи не були б ви глибоко вдячні особі, яка влаштувала ваше визволення з неволі й добровільно віддала за вас своє життя? Через розпорядок викупу для вас відкрилась можливість повернутися до Божої всесвітньої родини та провадити по-справжньому щасливе життя — життя вільне від рабства гріха й смерті (2 Коринтян 5:14, 15).

⁶ Знання про цю незаслужену ласку Єгови та розуміння її дають вам ще більше підстав застосовувати в житті біблійні слова мудрості. Візьміть, наприклад, один з принципів, який найважче застосовувати,— прощати людям, коли вони ображають вас. Чи ви пам’ятаєте слова з Колосян, 3-го розділу, з 12-го по 14-й вірші, які ми обговорювали в 2-му уроці? Ці вірші заохочують вас прощати іншим, навіть коли ви маєте причину скаржитися на них. Контекст цих віршів показує чому: «Як і Христос [«Єгова», НС] вам простив, робіть так і ви». Взявши близько до серця те, що́ зробили для людства Єгова та Ісус Христос, ви відчуєте спонуку прощати іншим будь-яку спричинену ними образу, особливо коли вони розкаюються і просять пробачення.

ВІДОМИЙ своєю вірою Авраам, чоловік біблійних часів, покинув спокійне життя в багатому місті Ур. Пробувши трохи в Харані, він провів решту життя як кочівник у наметах, без постійного житла (Буття 12:1—3; Дії 7:2—7; Євреїв 11:8—10). Але про нього записано: «Спочив та й умер Авраам у старощах добрих, старий і нажившись» (Буття 25:8). Чому його життя було таким змістовним? Він був не лише старцем, який, опинившись на смертному ложі, втішався своїми життєвими досягненнями. Пізніше Авраама за його надзвичайну віру було названо «другом Божим» (Якова 2:23; Ісаї 41:8). Життя цього чоловіка було змістовним завдяки близьким стосункам, які він розвинув зі своїм Творцем.

² Подібно до Авраама, котрий жив близько 4000 років тому, ви також можете провадити змістовне й щасливе життя, якщо розвиваєте дружбу з Богом. Вас, мабуть, приголомшує думка про дружбу із самим Творцем Усесвіту, але ви справді можете бути його другом. Завдяки чому? Вам потрібно познайомитися з ним і полюбити його (1 Коринтян 8:3; Галатів 4:9). Такі взаємини з Творцем можуть збагатити ваше життя і зробити його щасливим.

³ Для охочих прийняти викупну жертву Ісуса Христа Єгова дає вказівки про те, як провадити щасливе життя (Ісаї 48:17). Пам’ятайте: Адам збунтувався проти Бога, коли забажав самовільно вирішувати, що́ добро і що зло. Хоча через викупну жертву свого Сина Єгова придбав людей і дав їм можливість визволення з рабства гріха й смерті, кожна особа зокрема має прийняти викуп і не намагатися встановлювати власні норми стосовно добра і зла. Ми повинні підкоритися законам і принципам, які Бог дає тим, хто приймає Ісусову викупну жертву.

⁴ Продовжуючи вивчати Біблію та застосовувати записані в ній принципи, ви обов’язково зрозумієте цінність Божих норм добра і зла (Псалом 19:8—10). Вам захочеться сказати так, як пророк Єгови Мойсей: «Коли я справді знайшов ласку в твоїх очах, дай мені взнати твої путі, щоб я пізнав тебе» (Вихід 33:13, Хом.; Псалом 25:4). У Біблії записано принципи, які допомагатимуть вам зносити проблеми цих «тяжких часів» (2 Тимофія 3:1). Поглиблюючи свою вдячність, ви ліпше познайомитеся з Єговою і зміцните дружбу з ним.

⁵ Авраам помер «старий і нажившись», але, поки існує смерть, життя й далі буде здаватися занадто коротким. Хоча ми старіємо, усім нам притаманне бажання жити. Це тому, що «[Бог] вічність поклав їм [людям] у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця» (Екклезіяста 3:11). Навіть живучи вічно, ми ніколи повністю не зрозуміємо всі творива Єгови. Немає кінця і краю чудовим ділам Єгови, за якими можна спостерігати, які можна вивчати і якими можна насолоджуватися! (Псалом 19:2—5; 104:24; 139:14).

⁶ Вас, мабуть, аж ніяк не приваблює вічне життя на землі, повній таких проблем, як сьогодні. Проте цим не слід перейматися. Біблія обіцяє: «За Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що праведність на них пробуває» (2 Петра 3:13, Ог.). Вислів «небо нове» стосується нового небесного уряду — Божого Царства, яке пануватиме над цілою землею. «Нова земля» — це нове суспільство людей, слухняних правлінню цього Царства. Щоб це стало дійсністю, Єгова невдовзі виступить проти тих, хто «нищить землю» (Об’явлення 11:18; 2 Петра 3:10).

⁷ Але коли? Ісус Христос виявив, що частиною «знаку... закінчення системи речей» будуть війни між народами, «мор та землетруси настануть місцями», «пошесті» й «розріст беззаконства» (Матвія 24:3, НС; 24:4—13; Луки 21:10, 11, Хом.; 2 Тимофія 3:1—5). Потім він виголосив пророцтво: «Як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько» (Луки 21:31). Тож час, коли Єгова винищить злих, швидко наближаєтьсяa.

⁸ Після «великого дня Вседержителя Бога», коли Єгова очистить землю від зла, нашу планету буде перетворено на рай (Об’явлення 16:14, 16; Ісаї 51:3). Тоді «успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29). А що сказати про померлих? «Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в [«пам’ятних», НС] гробах,— Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду» (Івана 5:28, 29). Єгова цікавиться кожною особою, він хоче повернути до життя й тих, хто спить смертним сном. Учені можуть намагатися клонувати людей за допомогою генної інженерії, але Творцеві не потрібно вдаватися до клонування. Він здатний пам’ятати всі подробиці про кожну людину, на яку поширюється викуп, і може повернути таким людям життя. Уявіть собі, ви маєте перспективу зустрітися на райській землі зі своїми близькими, які повмирали!

⁹ Яким буде життя в Раю? Земля буде наповнена щасливими людьми, які спільно нестимуть хвалу Творцеві. «Ніякий мешканець не скаже: Я — хворий» (Ісаї 33:24, Хом.; 54:13). Ніхто не буде відчувати шкідливого стресу й не доходитиме до емоційного чи психічного розладу. Усі матимуть удосталь їжі та відчуватимуть задоволення від цілеспрямованої праці, яка відповідає Божому наміру (Псалом 72:16; Ісаї 65:23). Вони матимуть мир з тваринами, ближніми, а над усе — «мир із Богом» (Римлян 5:1; Псалом 37:11; 72:7; Ісаї 11:6—9).

¹⁰ Що вам треба робити, аби потрапити в Рай і жити сповненим насолоди життям? Ісус Христос сказав: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). Отже, далі набувайте знання про Єгову та Ісуса Христа, навчаючись усіх Божих вимог. Тоді ви зможете знайти вподобання в очах Бога Єгови, і це зробить ваше життя надзвичайно щасливим.