У чому зміст життя?

«У ЧОМУ зміст життя?» Це питання турбує мільйони людей. Хоч би який погляд люди мали на життя, багатьох не покидає відчуття, що воно «безцільне та порожнє», як сказав австрійський невролог Віктор Франкл.

Звідки береться таке відчуття? Нерідко воно виникає через жалюгідні і гнітючі умови існування. Бідність, хвороби, насилля та гноблення — щоденний тягар мільйонів людей по цілому світі. Вірний Божий служитель Йов, який теж скуштував горя, влучно сказав, що людина «повна печалями» (Йова 14:1). Нерідко життя — це постійна боротьба за виживання.

Звичайно, чимало інших живе у достатку. Здається, вони мають усе, щоб бути задоволеними життям. Проте багато з них не відчуває радості. Чому? Тому що їхні мрії і сподівання руйнуються через «страждання й марноту». Такі люди можуть зазнати несподіваних фінансових труднощів або якогось нещастя, як-от смерть дитини (Псалом 90:10).

Існує ще один чинник, який підсилює відчуття того, що наше життя «безцільне та порожнє». Це короткочасність самого життя. Багато хто не розуміє, чому людина, наділена величезним потенціалом, живе так мало. Важко збагнути жорстоку реальність, з якою стикається кожен: рано чи пізно, навіть уникнувши всіх найгірших лих, ми потрапляємо в лещата смерті (Екклезіяста 3:19, 20).

Чи так буде завжди?

Звернімо увагу, якого висновку дійшов Соломон, цар стародавнього Ізраїля. Він бачив, як люди наполегливо працювали, використовуючи свої здібності і хист: вони займались землеробством, будували, дбали про свої сім’ї — так, як люди сьогодні. Соломона цікавило, для чого все це. Зрештою він зробив висновок, що усі людські діла — «марнота та ловлення вітру» (Екклезіяста 2:17).

Але чи вважав Соломон, що труди людей завжди будуть «марнотою та ловленням вітру»? Ні. Він просто висловив реалістичний погляд на те, яким є кінцевий результат людських зусиль. Однак Боже Слово запевняє, що так буде не завжди!

Як вам переконатись у цьому? Прочитайте дві наступні статті. З них ви ще глибше зрозумієте, чому життя може здаватись беззмістовним і як буде вирішено цю проблему. Ви також дізнаєтесь, як наповнити своє життя справжнім змістом вже тепер.

Чому життя здається беззмістовним?

СОЛОМОН писав, що наше «марне життя» триває «небагато днів» і проминає «немов тінь» (Екклезіяста 6:12). Чому можна бути впевненими, що в майбутньому життя буде наповнене справжнім змістом? Тому що це обіцяє Боже натхнене Слово, Біблія,— правдиве і надійне джерело інформації (2 Тимофія 3:16, 17).

Біблія розповідає, яким був Божий початковий намір щодо землі. Вона також розкриває причину повсюдної несправедливості, утисків і страждань. Чому важливо це знати? Бо люди здебільшого не бачать змісту в житті через те, що не знають або не хочуть знати, який намір Бога для землі та людства.

Який Божий намір для землі?

Згідно з наміром Бога Єговиa уся земля мала стати раєм. У цій прекрасній домівці досконалі люди могли вічно втішатись повнокровним, щасливим життям. Ця важлива істина спростовує один поширений, але небіблійний погляд. Багато хто думає, ніби Бог створив землю як випробувальний полігон, аби побачити, чи заслуговує людина більш змістовного життя у невидимому духовному світі. (Дивіться супровідну інформацію «Чи змістовне життя можливе лише у небі?», що на сторінці 6).

Бог створив чоловіка та жінку на свій образ, наділивши їх здатністю наслідувати його чудові риси (Буття 1:26, 27). Він створив їх досконалими. У людей було все необхідне, щоб вічно насолоджуватись плідним і змістовним життям. Вони мали наповнювати землю нащадками, доглядати за нею і згодом перетворити на рай, подібний до Едемського саду (Буття 1:28—31; 2:8, 9).

Що стало на заваді?

Як бачимо, щось завадило виконанню Божого наміру. Загалом люди не відображають рис Бога. Земля не перетворилася на рай. Що ж сталося? Наші прабатьки, Адам і Єва, зловжили своєю свободою волі. Вони захотіли стати такими, як Бог, і самостійно встановлювати норми добра й зла. Так вони підтримали Сатану Диявола, який першим збунтувався проти Бога (Буття 3:1—6).

Отже, зло не було частиною якогось таємничого задуму Бога. Зло з’явилося, коли Сатана — а потім Адам з Євою — збунтувались проти Божого правління. Через непослух наші прабатьки втратили Рай і досконалість. Вони стягнули гріх і смерть не лише на себе, а й на своїх нащадків — цілу людську сім’ю (Буття 3:17—19; Римлян 5:12). З часом умови життя настільки погіршились, що люди перестали бачити в ньому зміст.

Чому Бог не знищив зло відразу?

Дехто запитує: «Чому Бог відразу не усунув зло? Він міг знищити Сатану та інших бунтарів і почати все знову». Та чи було б це розумно? Що ви подумали б про могутнього правителя, який відразу страчував би кожного, хто противиться його владі? Хіба це не обурювало б справедливих людей і не підривало б авторитет цього правителя?

Бог не покарав бунтарів відразу. Він вирішив почекати, поки повністю не з’ясуються висунуті в Едемі питання, котрі піддавали сумніву справедливість його правління.

Кінець злу

Важливо пам’ятати, що Бог дозволив злу існувати лише обмежений час. Він знав, що усуне всі сумні наслідки зла, як тільки будуть спростовані закиди бунтарів щодо справедливості його правління.

Бог не відмовився від свого початкового наміру для землі та людства. Єгова через пророка Ісаю запевняє, що він є Творцем землі і «не як порожнечу її створив,— на проживання на ній Він її вформував» (Ісаї 45:18). Дуже скоро Бог почне відновлювати на землі досконалі умови. Тоді справедливість його правління буде цілковито доведена і він по праву використає свою незрівнянну силу для того, щоб виконати свою волю і назавжди знищити зло (Ісаї 55:10, 11). У зразковій молитві Ісуса Христа міститься прохання про це. Ісус вчив молитися: «Нехай виконується твоя воля як на небі, так і на землі» (Матвія 6:9, 10). Що це означає?

Божа воля щодо землі

Бог обіцяє, що «покірні вспадкують землю» (Псалом 37:9—11, 29; Приповістей 2:21, 22). Ісус Христос «визволить... бідаря, що голосить, та вбогого... Від кривди й насилля врятує їхню душу» (Псалом 72:12—14). Більше не буде війн, смерті, сліз, болю та страждань (Псалом 46:9; Об’явлення 21:1—4). Мільйони людей, котрі померли у період, коли Бог терпів зло, воскреснуть до життя на землі. Вони відчують на собі ці та інші блага (Івана 5:28, 29).

Єгова повністю усуне шкоду, якої завдав бунт Сатани. Тоді назавжди «забудуться утиски давні [усе, що сьогодні завдає смутку і болю]» (Ісаї 65:16—19). Цій обіцянці можна повністю довіряти, адже Бог не обманює. Кожне його слово сповнюється. Життя вже не буде «марнотою та ловленням вітру» (Екклезіяста 2:17). Воно наповниться змістом.

А що сказати про наш час? Чи може знання з Біблії та розуміння Божого наміру щодо землі вже тепер додати справжнього змісту вашому життю? Це питання обговорюється в наступній статті.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 6]

Чи змістовне життя можливе лише в небі?

Упродовж віків люди, котрі не знали Божого наміру щодо землі, навчали, ніби земне життя не має справжнього змісту.

Дехто казав, що душі, «перш ніж вселитися в людські тіла, існували у вищій формі» («Новий теологічний словник», англ.). Інші твердили, що душі «ув’язнені в тілі, бо покарані за гріхи, які вони вчинили у небесному житті» («Енциклопедія біблійної, теологічної та церковної літератури», англ.).

Грецькі філософи, як-от Сократ і Платон, навчали, що душа, вирвавшись із в’язниці людського тіла, «звільнена нарешті від блукань, нерозсудливості, страху, дикої хтивості та інших людських напастей» і «навічно оселяється серед богів» (Платон, «Федон», 81, А).

Пізніше провідники загальновизнаного християнства додали ідею грецьких філософів «про безсмертя душі» до своїх вчень (з книжки «Christianity— A Global History»).

Порівняйте ці філософські ідеї з трьома важливими біблійними істинами.

1. Бог створив землю, щоб вона була вічною домівкою для людей, а не тимчасовим випробувальним полігоном, де визначається придатність людей до небесного життя. Якби Адам з Євою слухались Божих наказів, вони б досі жили в раю на землі (Буття 1:27, 28; Псалом 115:16).

2. У той час як більшість релігій вчать, що людина має душу — якусь невидиму субстанцію, що живе у тілі,— біблійне вчення просте й зрозуміле. Сама людина є «живою душею», створеною з «пороху земного» (Буття 2:7). Ніде у Біблії не сказано, що ця душа безсмертна. Боже Слово показує, що душу можна вбити чи знищити, повністю припинивши її існування (Псалом 146:4; Екклезіяста 9:5, 10; Єзекіїля 18:4, 20). Перша душа, Адам, померла і повернулась до пороху, з якого була створена. Адам повернувся у небуття (Буття 2:17; 3:19).

3. Людина зможе жити вічно не тому, що має безсмертну душу, яка відлітає у духовний світ, а тому, що Бог воскресить її до вічного життя у раю на землі (Даниїла 12:13; Івана 11:24—26; Дії 24:15).

Змістовне життя тепер і навіки

ВЖЕ сьогодні ви можете вести справді змістовне життя. Як? Дотримуючись мудрих принципів з Божого Слова, Біблії. Розгляньмо кілька з них.

БІБЛІЙНИЙ ПРИНЦИП: «Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого» (ЕККЛЕЗІЯСТА 2:24).

Людина була створена з потребою отримувати задоволення від плодотворної праці. Навіть у найскрутніших обставинах ви принаймні деякою мірою можете тішитись життям завдяки чесній і наполегливій праці.

БІБЛІЙНИЙ ПРИНЦИП: «Більше щастя — давати, а не брати» (ДІЇ 20:35).

Багато людей побачили, що отримують глибоке задоволення, а їхнє життя набуває справжнього змісту, коли вони роблять щось для інших — наприклад, віддають свій час і сили, допомагаючи тим, хто в біді. Цар Соломон написав: «Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити» (Приповістей 3:27).

Ось приклад Ральфа. Вийшовши на пенсію, він став повночасним проповідником, як і його дружина. Вони обоє щомісяця проводять певну кількість годин у такому виді служіння. Кожен з них жертвує своїм часом і силами, навчаючи інших біблійної правди. «Повертаючись ввечері додому, ми почуваємося втомленими — не так через вік, як через те, що ми цілий день віддавали себе служінню нашому небесному Батькові,— каже Ральф.— Але це приємна втома!» Ральф з дружиною щасливі, бо допомагають іншим.

БІБЛІЙНИЙ ПРИНЦИП: «Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом» (ПРИПОВІСТЕЙ 17:17).

Розділене горе легше знести. Англійський есеїст Френсіс Бекон сказав, що для тих, хто не має друзів, «світ наче пустеля». Якщо ви маєте добрих друзів і самі є справжнім другом, вам буде легше долати життєві труднощі, а життя приноситиме більше радості й задоволення.

БІБЛІЙНИЙ ПРИНЦИП: «Щасливі ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному» (МАТВІЯ 5:3).

Ці слова Ісуса показують, що́ необхідно, аби побачити сповнення Божих обіцянок. Насамперед нам треба усвідомлювати і задовольняти «свою потребу в духовному». Людина, на відміну від тварин, прагне розуміти зміст і мету життя. Задовольнити цю потребу може тільки Бог Єгова. Він робить це через своє Слово, Біблію. Як обговорювалося в попередній статті, ця книга розкриває Божий намір щодо землі. Вона пояснює, для чого ми живемо, чому існує стільки страждань і чого Бог очікує від нас. Щоб наше життя було наповнене глибоким змістом, слід знати біблійні відповіді на ці запитання. Ті, хто виділяє час для дослідження Біблії і застосовує її поради, по-справжньому щасливі. Чому? Тому що завдяки цьому вони розвивають довірливі стосунки з нашим Творцем Єговою — «щасливим Богом» (1 Тимофія 1:11).

БІБЛІЙНИЙ ПРИНЦИП: «Пам’ятай... про свого Творця, аж поки не прийдуть злі дні й не наступлять літа, про які говорити ти будеш: “Для мене вони неприємні”» (ЕККЛЕЗІЯСТА 12:1).

Хоча цар Соломон давав цю пораду молодим людям, які ще не задумуються над життєвими тривогами, вона стосується кожного. Коли взаємини з Богом будуть для вас найважливішими, ви збагнете справжній зміст життя. Цурайтесь мислення: «Їжмо та пиймо, бо завтра і так помремо» (1 Коринфян 15:32). Якщо у вашому житті на першому місці Бог, то у вас все «буде добре» (Екклезіяста 8:12).

У цьому переконалась Венді. Ще в юності вона разом з сестрою почала вивчати іспанську, щоб поїхати в Домініканську Республіку. Там була велика потреба у проповідниках доброї новини з Біблії. «Ми багато чим пожертвували, але це були незабутні часи. Я ні на що не поміняла б ті шість місяців! Отримані благословення були значно більші від жертв»,— каже Венді.

Відданість Богу — запорука змістовного життя

Якщо ви розвиватимете близькі стосунки з Єговою, у вашому житті з’явиться мета, яка додасть йому особливого змісту. Сатана не лише спонукав Адама і Єву збунтуватись проти Божого правління, але й натякнув, що під час випробувань ніхто не залишиться відданим Богу (Йова 1:9—11; 2:4). Ви можете спростувати цей закид і довести, що Сатана — брехун. Як саме? Зберігайте відданість Богові, дотримуйтеся його принципів та показуйте, що визнаєте його абсолютне право встановлювати норми добра і зла (Об’явлення 4:11).

Щоб вести праведне життя, доводиться стикатись з випробуваннями. Чи можуть вони позбавити наше життя змісту? Уявіть, що запеклий ворог обмовляє вашого друга або члена сім’ї. Ви намагаєтесь захистити добре ім’я рідної людини, через що маєте чимало проблем. Чи тоді ваше життя стає менш змістовним? Аж ніяк! Заради такої справи ви готові зносити будь-які труднощі. Щось подібне можна сказати про відданість Богу. Коли ми залишаємось віддані Єгові у ці важкі часи, це тішить його серце (Приповістей 27:11).

Змістовне життя навіки

Докладайте старанних зусиль, аби дізнатися якомога більше про Бога та його намір. Ісус Христос сказав: «Щоб отримати вічне життя, потрібно пізнавати тебе, єдиного правдивого Бога, і посланого тобою Ісуса Христа» (Івана 17:3). Коли Бог здійснить свій початковий намір, вірні йому люди втішатимуться «вічним життям» на райській землі, яке він приготував їм від початку. Тоді життя буде наповнене змістом і щастям (Псалом 145:16).

А де шукати знання, про яке говорив Ісус? На сторінках Божого Слова, Біблії. Напишіть до видавців цього журналу, і вони з радістю подбають про те, щоб вам допомогли дізнатись, чого насправді вчить Біблія.