Для чого ми живемо?

У чому сенс життя?

ОКРІМ цих запитань, багатьох цікавить, чи можна сподіватись чогось більшого ніж лише прожити 70—80 років? (Псалом 90:9, 10).

Такі питання особливо тривожать нас, коли ми усвідомлюємо, наскільки короткочасним є життя. Не обов’язково зазнати випробувань та лиха, аби замислитись, для чого ми живемо. Проте дехто починає роздумувати над цим, зазнавши розчарування або аналізуючи власне життя.

Дейв добре заробляв, мав гарне помешкання та любив проводити час з друзями. Він розповідає: «Одного разу я пізно повертався з вечірки і раптом у мене з’явились запитання: “Невже я лише для цього живу? Невже моє життя колись обірветься і на тому все скінчиться?” Я відчув порожнечу, і це налякало мене».

У своїй книжці «Люди в пошуках змісту життя» Віктор Франкл, який пережив Голокост, писав, що його сучасники після звільнення з концентраційного табору теж задумувались над змістом життя. Повертаючись додому, вони дізнавались, що їхні рідні загинули. Франк пише: «Вони були дуже пригнічені, побачивши, що реальне життя цілковито відрізняється від того, про яке так мріяли в ув’язненні».

Біблійні приклади

Люди завжди розмірковували над змістом життя. І про це пише Біблія. Коли чоловік на ім’я Йов втратив маєток, дітей і серйозно захворів, він запитував себе: «Чому я не згинув в утробі? Як вийшов із нутра, то чому я не вмер?» (Йова 3:11).

Подібно почувався пророк Ілля. Йому здавалося, ніби він залишився єдиним поклонником Бога. З розпачу він вигукнув: «Досить тепер, Господи! Візьми душу мою» (1 Царів 19:4). Ми теж можемо розчаровуватись у житті. У Біблії сказано, що Ілля «був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас» (Якова 5:17).

Наше життя — це наче подорож

Життя часто порівнюють до подорожі. Іноді люди вирушають у мандрівку, не знаючи, де вона завершиться. Так само дехто живе і не задумується про сенс свого існування. Якщо ви належите до таких людей, то є небезпека, як казав письменник Стівен Кові, потрапити в пастку «постійної заклопотаності». Він писав про людей, «які здобували перемоги, що згодом виявились марними, досягали успіху коштом чогось найдорожчого для них».

Погодьтесь, під час мандрівки немає змісту поспішати, якщо не знаєш, куди прямуєш. Так само ми не знайдемо правдивої мети в житті, якщо просто будемо постійно заклопотані, бо це приносить лише розчарування.

Пізнати зміст життя хочуть люди різного віку й походження, оскільки всі мають потребу в духовному. Її відчувають навіть ті, хто досягнув матеріального добробуту. У подальших статтях розповідатиметься про людей, які, задовольняючи свою потребу в духовному, знайшли зміст у житті.

[Вставка на сторінці 4]

Помилково вважати, що, будучи «постійно заклопотаним», можна знайти правдивий зміст у житті

[Ілюстрація на сторінці 3]

Йов запитував, для чого він народився

[Ілюстрація на сторінці 4]

Ілля «був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас»

Дейв добре заробляв, мав гарне помешкання та любив проводити час з друзями. Він розповідає: «Одного разу я пізно повертався з вечірки і раптом у мене з’явились запитання: “Невже я лише для цього живу? Невже моє життя колись обірветься і на тому все скінчиться?” Я відчув порожнечу, і це налякало мене».

У своїй книжці «Люди в пошуках змісту життя» Віктор Франкл, який пережив Голокост, писав, що його сучасники після звільнення з концентраційного табору теж задумувались над змістом життя. Повертаючись додому, вони дізнавались, що їхні рідні загинули. Франк пише: «Вони були дуже пригнічені, побачивши, що реальне життя цілковито відрізняється від того, про яке так мріяли в ув’язненні».

Біблійні приклади

Люди завжди розмірковували над змістом життя. І про це пише Біблія. Коли чоловік на ім’я Йов втратив маєток, дітей і серйозно захворів, він запитував себе: «Чому я не згинув в утробі? Як вийшов із нутра, то чому я не вмер?» (Йова 3:11).

Подібно почувався пророк Ілля. Йому здавалося, ніби він залишився єдиним поклонником Бога. З розпачу він вигукнув: «Досить тепер, Господи! Візьми душу мою» (1 Царів 19:4). Ми теж можемо розчаровуватись у житті. У Біблії сказано, що Ілля «був чоловіком з такими ж почуттями, як у нас» (Якова 5:17).

Наше життя — це наче подорож

Життя часто порівнюють до подорожі. Іноді люди вирушають у мандрівку, не знаючи, де вона завершиться. Так само дехто живе і не задумується про сенс свого існування. Якщо ви належите до таких людей, то є небезпека, як казав письменник Стівен Кові, потрапити в пастку «постійної заклопотаності». Він писав про людей, «які здобували перемоги, що згодом виявились марними, досягали успіху коштом чогось найдорожчого для них».

Погодьтесь, під час мандрівки немає змісту поспішати, якщо не знаєш, куди прямуєш. Так само ми не знайдемо правдивої мети в житті, якщо просто будемо постійно заклопотані, бо це приносить лише розчарування.

Де шукати відповіді?

У ПОШУКАХ змісту життя люди звертаються до релігії. Однак вчення більшості релігій не можуть задовольнити їхні потреби в духовному. Деніс, яка була католичкою, пригадує: «У Балтиморському катехізисі я знайшла цікаве пояснення, для чого Бог створив нас. Там було сказано, що Він створив людей, аби виявити свою доброту і дозволити їм пізнати вічне щастя в небі».

Деніс каже: «Це пояснення зовсім не допомогло мені зрозуміти, для чого я живу. Якщо мета людини — чекати на щастя в небі, то що вона робить тут, на землі?» Такого розчарування в релігії зазнає чимало людей. Як показали результати одного опитування, дві треті його учасників вважають, що в церквах та синагогах неможливо знайти відповідь на запитання, в чому зміст життя.

Тому багато хто звертається до науки або різних філософських течій, як-от нігілізму, гуманізму чи екзистенціалізму. Але й це не допомагає людям знайти сенс у житті. Чому ж вони не знеохочуються, а далі шукають відповідей?

Потреба в духовному

Д-р Кевін Сіболд говорить, що «усім людям на землі притаманне бажання комусь поклонятися». Останніми роками багато вчених дійшли висновку, що ми маємо вроджене прагнення збагнути зміст життя. На думку декого, в людині фізіологічно і генетично закладена потреба мати зв’язок з якоюсь вищою силою.

Хоча вчені продовжують дискутувати на цю тему, більшість з нас і без наукових висновків розуміє, що, окрім фізичних потреб, ми маємо потребу в духовному. Про цю потребу свідчать запитання, які часто нас турбують: «У чому зміст життя? Як його прожити? Чи ми підзвітні всемогутньому Творцю?»

Відповіді на ці запитання можна знайти, уважно спостерігаючи за природою. Подумаймо, наскільки складним є Усесвіт і все, що в ньому. Нас вражає складність як одноклітинних організмів, так і скупчення галактик, що за мільйони світлових років від Землі. Хіба це не свідчить про існування розумного Творця? У Біблії говориться: «Його [Божі] невидимі риси — віковічну силу й божественність — чітко видно ще від створення світу, оскільки вони помітні у творінні, тому таким людям немає виправдання» (Римлян 1:20).

Як задовольнити потребу в духовному

Бог, створивши людей, «вічність поклав їм у серце» (Екклезіяста 3:11). Тому кожен з нас прагне жити, а не вмирати. І кожен рано чи пізно задумується над тим, у чому полягає зміст життя.

Пошуки відповіді на це питання є частиною людського єства. Редактор «Уолл-стрит джорнел» написав, що попри технологічні та наукові досягнення «ми і далі хочемо знати, звідки ми прийшли, хто ми і куди ми йдемо». За відповідями мудро звернутися до найавторитетнішого джерела. У Біблії сказано, що таким Джерелом є Бог, бо «Він нас учинив» (Псалом 100:3).

Саме Бог створив такий неповторний і складний Усесвіт, і тільки Він може відповісти на ці складні запитання. Ісус Христос також наголошував, що лише наш Творець — єдине Джерело життя — може задовольнити нашу потребу в духовному (Псалом 36:6, 10; Матвія 5:3, 6).

Зрозумівши, в чому полягає зміст життя, ми зможемо задовольнити потребу в духовному. Заохочуємо вас дізнатися з Біблії, як Бог пояснює мету нашого існування.

Як показали результати одного опитування, дві треті його учасників вважають, що в церквах та синагогах неможливо знайти відповідь на запитання, в чому зміст життя.

Тому багато хто звертається до науки або різних філософських течій, як-от нігілізму, гуманізму чи екзистенціалізму. Але й це не допомагає людям знайти сенс у житті. Чому ж вони не знеохочуються, а далі шукають відповідей?

Потреба в духовному

Д-р Кевін Сіболд говорить, що «усім людям на землі притаманне бажання комусь поклонятися». Останніми роками багато вчених дійшли висновку, що ми маємо вроджене прагнення збагнути зміст життя. На думку декого, в людині фізіологічно і генетично закладена потреба мати зв’язок з якоюсь вищою силою.