Чи є життя після смерті?

«Дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову... Як помре чоловік, то чи він оживе?» (Мойсей, стародавній пророк).

1—3. У чому шукають розради рідні та близькі померлих?

НЬЮ-ЙОРК, траурний зал, друзі та рідні проходять один за одним повз відкриту труну. Вони дивляться на мертвого сімнадцятирічного юнака. Шкільним друзям важко його впізнати: через хіміотерапію в нього поріділо волосся; він дуже схуд, бо хворів на рак. Невже це їхній товариш? Лише місяць тому в нього було безліч ідей, запитань, він був сповнений енергією — він жив! Приголомшена горем мати намагається вгамувати почуття безнадії та розрадити себе думкою, що її син якимось чином продовжує жити. Знову і знову вона зі сльозами повторює те, чого її навчили: «Томмі тепер щасливіший. Бог хотів, щоб Томмі був із ним на небі».

² За 11 000 кілометрів від Нью-Йорка, у Джамнагарі (Індія), три сини п’ятдесятивосьмирічного бізнесмена кладуть тіло свого батька на похоронне вогнище. При яскравому світлі полудневого сонця старший син починає кремацію: він підпалює смолоскипом купу дров, виливає суміш солодких пахощів та ладану на мертве тіло батька. Хрускіт багаття заглушується голосом брахмана: він знову і знову вимовляє мантри на санскриті: «Хай душа, що ніколи не помирає, і далі намагається об’єднатися з абсолютом».

³ Спостерігаючи, як спалюється тіло, кожний з трьох братів запитує себе: «Чи я вірю в життя після смерті?» Вони навчалися в різних частинах світу, і тому їхні погляди розходяться. Наймолодший впевнений у тому, що любий батько буде перевтілений для ліпшого життя. Середній брат вважає: мертві немовби сплять і нічого не тямлять. Найстарший лише намагається примиритися з реальністю смерті, бо, на його думку, ніхто точно не знає, що стається з нами, коли ми помираємо.

Одне запитання, багато відповідей

4. Яке запитання відвіку бентежить людство?

⁴ Чи є життя після смерті? Це запитання хвилює людей вже тисячі років. «Навіть теологи не можуть однозначно відповісти [на таке запитання]»,— відзначив католицький богослов Ганс Кюнґ. Немає такої країни, де б люди не розмірковували над цим відвічним запитанням, тож пропонованих відповідей більше ніж достатньо.

5—8. Як різні релігії пояснюють, що стається після смерті?

⁵ Багато номінальних християн вірять у рай на небі та пекло. Індуси — у реінкарнацію. Пояснюючи погляди мусульман, Амір Муавія, співпрацівник Ісламського релігійного центру, зауважив: «Ми віримо, що після смерті настає судний день, коли людина стає перед Богом Аллахом, так само як стають перед судом». Тоді, за ісламським вченням, Аллах вирішує на основі вчинків людини, де її місце: у раю чи в пеклі.

⁶ У Шрі-Ланці, коли в домі хтось помирає, як буддисти, так і католики залишають двері та вікна навстіж відчиненими. Горить лампада, покійник лежить в труні ногами до дверей. Це, як вважається, допомагає духові, або душі, померлого залишити дім.

⁷ За даними Рональда М. Берндта, співпрацівника Університету Західної Австралії, австралійські аборигени вірять у «духовну незнищенність людської істоти». Серед африканських племен поширене вірування в те, що після смерті звичайні люди перетворюються на привидів, а високопоставлені особи потрапляють у ряди духів предків, котрих шануватимуть і до котрих звертатимуться з проханнями як до невидимих керівників общини.

⁸ У деяких країнах вірування про так звані душі померлих змішались з місцевими звичаями та вченням номінального християнства. Наприклад, коли хтось помирає, католики та протестанти у Західній Африці зазвичай накривають чимось дзеркала, аби ніхто не побачив у них духа небіжчика. Потім, через 40 днів після смерті людини, рідні та друзі відзначають вознесіння душі померлого на небо.

Поширена тема

9, 10. Яка догма спільна для більшості релігій?

⁹ Відповіді на питання про стан померлих настільки ж різні, наскільки різноманітні звичаї та вірування людей. Втім, у більшості релігій є спільна догма: щось у людині — душа або дух — безсмертне і продовжує жити після смерті особи.

¹⁰ Саме віра у безсмертя душі є спільною для тисяч сект та віросповідань загальновизнаного християнства. Юдаїзм також прийняв це положення як офіційну доктрину. В індуїзмі на віруванні про безсмертя душі ґрунтується вчення про реінкарнацію. Мусульмани вірять, що душа з’являється разом з тілом і продовжує жити після його смерті. Інші релігії, скажімо африканський анімізм, синтоїзм і навіть буддизм, теж проповідують свої варіанти цього вірування.

11. Як деякі мислителі ставляться до ідеї про безсмертя душі?

¹¹ Дехто навпаки переконаний у тому, що свідоме життя закінчується в момент смерті. На думку таких людей, вірити у безособову нематеріальну душу, відділену від тіла, яка відчуває та мислить,— цілком нерозумно. Міґель де Унамуно, іспанський вчений та письменник XX сторіччя, висловився так: «Вірити у безсмертя душі означає прагнути, аби душа була безсмертною, але прагнути з такою силою, щоб це бажання затьмарило здоровий глузд». Серед тих, хто не вірив у безсмертя особи, можна назвати таких античних філософів, як Арістотель та Епікур, лікар Гіппократ, шотландський філософ Дейвід Юм, арабський мислитель Аверроес та перший прем’єр-міністр незалежної Індії Джавахарлал Неру.

12, 13. Які важливі запитання виникають стосовно вчення про безсмертя душі?

¹² Постає питання: чи справді ми маємо безсмертну душу? Коли душа не безсмертна, то як таке хибне вчення стало невід’ємною частиною більшості сучасних релігій? Де виникла ідея про безсмертя душі? І якщо насправді душа припиняє існування в момент смерті, чи є майбутнє для людини, котра померла?

¹³ Чи можна отримати правдиві та переконливі відповіді на вказані запитання? Так! Ви знайдете відповіді на ці та інші запитання на сторінках нашої брошури. Але передусім з’ясуймо, як виникла доктрина про безсмертя душі.

Безсмертя душі. Як зародилось вчення

«Жодна тема, пов’язана з духовним життям людини, не оволодівала її думками так, як питання про стан після смерті» («Енциклопедія релігії та етики», англ.).

1—3. Яку роль у поширенні ідеї про безсмертя душі відіграли Сократ і Платон?

СІМДЕСЯТИРІЧНОГО мислителя та вчителя звинувачують у тому, що він не поважає богів і своїми вченнями розбещує молодь. Він блискуче захищається на суді, але вороже настроєні судді визнають його винним і засуджують на смерть. Коли до страти залишається лише декілька годин, старий вчитель, оточений учнями, наводить цілу низку доказів безсмертя душі та недоречності страху перед смертю.

² Засудженим був не хто інший, як Сократ, видатний грецький філософ V сторіччя до н. е.a Його учень Платон описав цей епізод у своїх творах «Апологія» та «Федон». Вважається, що Сократ та Платон одними з перших висунули ідею про безсмертя душі. Проте родоначальниками вчення про безсмертну душу були не вони.

³ Як ми побачимо далі, ідея про притаманне людині безсмертя виникла значно раніше. Сократ і Платон, однак, відшліфували її, перетворили на філософське вчення й тим зробили більш прийнятною як для освічених сучасників, так і для нащадків.

Від Піфагора до пірамід

4. Якими були уявлення про потойбічне життя у греків до Сократа?

⁴ Ще до Сократа і Платона греки вірили у життя душі після смерті людини. Піфагор, знаменитий грецький математик VI сторіччя до н. е., гадав, що душа безсмертна і може переселятись. На думку попередника Піфагора, Фалеса Мілетського, котрого вважають першим відомим грецьким філософом, безсмертна душа є не тільки в людині, тварині та рослині, але й у таких предметах, як магніт, бо він пересуває залізо. За уявленнями давніх греків, душі померлих повинні були переправлятись через річку Стікс до величезної країни, що її називали підземним царством. Там судді виносили вирок: душу засуджували до катування у в’язниці з неприступними мурами або відкривали їй шлях до блаженства в Елізіумі.

5, 6. У що вірили перси стосовно душі?

⁵ На сході, в Ірані, або Персії, у VII сторіччі до н. е. жив пророк Зороастр, або Заратустра. Він започаткував культ, відомий як зороастризм. Це була релігія Перської держави, рівної якій не було аж до часу, коли Греція перейняла в неї першість на світовій арені. У зороастрійській священній книзі сказано: «У Безсмерті душа Праведного буде завжди сповнена Радості, але муки чекають душу Брехуна. Ці Закони Ахурамазда [що значить «мудрий бог»] встановив Своєю верховною владою».

⁶ Про безсмертя душі вчили також дозороастрійські іранські релігії. Приміром, давньоіранські племена піклувались душами померлих: їм жертвували їжу та одяг, для того щоб забезпечити благополуччя у потойбічному світі.

7, 8. Якою, за уявленнями єгиптян, було існування душі після смерті тіла?

⁷ Віра у життя після смерті була стрижнем релігії Стародавнього Єгипту. Єгиптяни вважали, що душу померлої особи судить Осіріс, головний бог потойбічного світу. Наприклад, на папірусі, датованому XIV сторіччям до н. е., зображено, як Анубіс, бог померлих, веде душу писаря Хунефера до Осіріса. На одну з шальок терезів кладуть серце писаря, котре символізує його сумління, а на другу — перо, яке носить на голові богиня правди та справедливості. Інший бог, Тот, записує результат. Серце Хунефера не обтяжене провинами: воно важить менше, ніж перо, і тому писарю дозволяють увійти в царство Осіріса й одержати безсмертя. На папірусі також зображено страховисько жіночої статі, яке стоїть біля терезів, готове поглинути померлого, якщо його серце не витримає випробування. Єгиптяни вірили у залежність подальшого існування душі від збереження тіла, тому вони муміфікували небіжчиків, а тіла фараонів зберігали у величних пірамідах.

⁸ Отже, для різних стародавніх цивілізацій вчення про безсмертя душі було спільним. Чи не походить воно з одного джерела?

Витоки

9. Яка релігія вплинула на культуру стародавніх Єгипту, Персії та Греції?

⁹ «Стародавні Єгипет, Персія та Греція зазнали впливу вавилонської релігії»,— говориться у книжці «Релігія Вавилонії та Ассирії» (англ.). Там же далі пояснюється: «Безсумнівно, контакти, що, як свідчать таблички з Ель-Амарни, здавна встановились між Єгиптом і Вавилонією, створили найсприятливіші обставини для влиття вавилонського світогляду та звичаїв у єгипетські культи. Перський культ Мітри не залишає сумнівів щодо впливу вавилонських ідей... Змішання вірувань семітомовних народів як з ранньою грецькою міфологією, так і грецькими культами тепер широко визнане вченими і не потребує додаткових доказів. Згадані вірування семітомовних народів є в більшості випадків саме вавилонськими»b.

10, 11. Як уявляли потойбічне життя вавилоняни?

¹⁰ Але чи ж не правда, що вавилонське уявлення про загробне життя значно відрізняється від єгипетського, перського та грецького? Для прикладу розгляньмо вавилонський «Епос про Гільгамеша». Постарілий герой цього твору, Гільгамеш, не хоче примиритися з тим, що він має померти, і вирушає на пошуки безсмертя, але не одержує його. Чашниця Сідурі, котру він зустрічає під час подорожі, закликає Гільгамеша просто віддатися життєвим утіхам, бо життя без кінця, яке він шукає,— то нездійсненна мрія. Лейтмотив епосу — неминучість смерті та марність сподівань на безсмертя. Чи означає це, що вавилоняни не вірили у потойбічне життя?

¹¹ Професор Пенсільванського університету (США) Морріс Ястров молодший написав: «Ані народ, ані провідні релігійні мислителі [Вавилонії] ніколи не припускали можливості цілковитого знищення того, що колись почало жити. Смерть [на їхню думку] — це перехід до іншого життя, а запереченням безсмертя лише підкреслюється неминучість зміни в існуванні, яку спричиняє смерть». Отже, вавилоняни також вірили, що життя певного виду, в певній формі, продовжується після смерті. Про це свідчить їхній звичай класти небіжчикам до могил різні речі, які повинні були знадобитись у потойбічному житті.

12—14. а) Де після Потопу зародилось вчення про безсмертя душі? б) Як це вчення поширилось по всій землі?

¹² Безсумнівно, вчення про безсмертя душі походить зі стародавнього Вавилона. Згідно з Біблією, книгою, яка вирізняється точністю поданих у ній історичних відомостей, місто Бабель, або Вавилон, було закладене Німродом, правнуком Нояc. Після всесвітнього Потопу за часів Ноя існувала тільки одна мова та одна релігія. Німрод, заклавши місто та почавши будувати там башту, заснував нову релігію. Біблія розповідає, що після змішання мов у Бабелі невдачливі будівничі башти розпорошилися та запровадили свою релігію на нових місцях (Буття 10:6—10; 11:4—9). Так вавилонські релігійні вчення поширились по всій землі.

¹³ Традиційно вважається, що Німрода спіткала насильницька смерть. Цілком зрозуміло, що після цього вавилоняни мали б вшановувати його як засновника, будівничого та першого царя їхнього міста. Оскільки бог Мардук (Меродах) вважався засновником Вавилона, деякі дослідники припускають, що Мардук — це обожнений Німрод. Якщо так воно і є, то уявлення про людську душу, яка живе після смерті, повинне було існувати принаймні на час смерті Німрода. Так чи інакше, згідно з історичними джерелами, вчення про безсмертя душі виникло у Бабелі, або Вавилоні, після Потопу.

¹⁴ Яким чином ця доктрина стала основою більшості сучасних релігій? У наступному розділі буде розглянуто, як вчення про безсмертя душі проникло у східні релігії.

Вчення проникає у східні релігії

«Я завжди думав, що безсмертя душі — загальновизнана істина. Тому дуже здивувався, дізнавшись про великих мислителів Сходу і Заходу, які категорично заперечують це вчення. Тепер мене цікавить, як вчення про безсмертя взагалі увійшло у світогляд індусів» (Студент університету, який виховувався в сім’ї індусів).

1. Чому нас цікавить, як розвивалось та проникало в різні релігії вчення про безсмертя людини?

ЯК ВЧЕННЯ про те, що в людини є душа, котра не вмирає, проникло в індуїзм та інші східні релігії? Таке питання цікавить навіть тих представників західної цивілізації, що не обізнані зі східними релігіями, бо це вірування суттєво впливає на картину майбутнього, яку певним чином уявляє собі кожний. А оскільки вчення про безсмертя людини спільне для переважної більшості сучасних релігій, то осмислення шляхів розвитку згаданої концепції сприятиме ліпшому взаєморозумінню та спілкуванню.

2. Чому Індія є основним джерелом релігійного впливу в Азії?

² Нініан Смарт, професор релігієзнавства в Ланкастерському університеті (Великобританія), пише: «Провідним центром релігійного впливу в Азії є Індія. І не тільки тому, що саме в Індії виникла ціла низка релігій: індуїзм, буддизм, джайнізм, сикхізм тощо, але й тому, що вплив однієї з них, буддизму, надзвичайно сильно позначився на культурі всієї Східної Азії». Для більшості культур, що зазнали цього впливу, «Індія й досі є духовною батьківщиною»,— відзначив індійський вчений Нікілананда. Як же вчення про безсмертя з’явилось в Індії та інших регіонах Азії?

Індуське вчення про реінкарнацію

3. Хто, на думку історика, приніс в Індію ідею про переселення душ?

³ Коли в Греції у VI сторіччі до н. е. Піфагор та його послідовники обстоювали теорію переселення душ, ту ж саму ідею розвивали мудреці, які жили на берегах Інду та Гангу. Одночасність виникнення цього вірування «у грецькому світі та Індії навряд чи була випадковою»,— зауважив історик Арнольд Тойнбі. «Одним із спільних джерел [впливу],— вважає він,— могли бути євразійські кочові племена, які у VIII та VII сторіччях до н. е. заселили Індію, Південно-Західну Азію, степові регіони вздовж північного берега Чорного моря та півострови Балканський та Мала Азія». Отже, ідея про переселення душ потрапила в Індію разом з євразійськими племенами, що мігрували.

4. Чому ідея про переселення душ привернула увагу індуських мудреців?

⁴ Індуїзм з’явився в Індії набагато раніше: з приходом аріїв приблизно 1500 року до н. е. Від часу виникнення індуїзм вчив, що душа має іншу природу, ніж тіло, і продовжує існувати після смерті. Тому індуси поклонялись предкам і готували для душ померлих їжу. Через декілька сторіч, коли ідея про переселення душ потрапила в Індію, на неї, безсумнівно, звернули увагу індуські мудреці, які намагались розв’язати загальну проблему існування зла та страждання у суспільстві. Об’єднавши ідею переселення душ із законом карми, тобто законом причини та наслідку, індуські мудреці розробили теорію перевтілення, згідно з якою за свої заслуги й провини в цьому житті людина буде винагороджена або покарана в наступному.

5. Якою, згідно з індуїзмом, є кінцева мета душі?

⁵ Крім того, на індуїстське вчення про душу вплинула ще й інша ідея. В «Енциклопедії релігії та етики» (англ.) говориться: «Можна припустити, що одночасно з формуванням теорії переселення душ та карми або навіть раніше у невеликому колі мислителів Північної Індії поступово набирала обрисів ще одна ідея — філософське поняття Брахмана-Атмана [верховного та вічного Брахмана, абсолюта]». Це поняття поєднали з теорією про реінкарнацію, щоб визначити кінцеву мету індуса — звільнення з кола переселень для злиття з абсолютом. Як вважають індуси, цього можна досягнути, якщо людина має прийнятну для суспільства поведінку й особливе індуське знання.

6, 7. Яке уявлення про потойбічне життя існує в сучасному індуїзмі?

⁶ Отже, індуські мудреці розвинули доктрину про реінкарнацію, поєднавши ідею про переселення душ, закон карми та поняття Брахмана. Октавіо Пас, лауреат Нобелівської премії у галузі поезії та колишній посол Мексики в Індії, пише: «У процесі поширення індуїзму розповсюджувалась також ідея... яка є основним положенням брахманізму, буддизму та інших релігій Азії, а саме: метемпсихоз, тобто послідовний перехід від одного існування душі до іншого».

⁷ Доктрина про реінкарнацію є наріжним каменем сучасного індуїзму. Індуський філософ Нікілананда вважає: «Кожний правовірний індус переконаний у тому, що досягнення безсмертя не є привілеєм кількох вибраних, це природне право будь-якої людини».

Коло перероджень у буддизмі

8—10. а) Як буддизм визначає існування? б) Як знавець буддизму пояснює переродження?

⁸ Буддизм було засновано в Індії приблизно у 500 році до н. е. Його основоположником, за буддійськими переданнями, вважається індійський принц на ім’я Сіддга̄ртга Гаутама, котрий після просвітлення став відомим як Будда. Оскільки буддизм виріс на ґрунті індуїзму, його вчення де в чому схожі на індуїстські. Як за буддійським, так і індуїстським вченням, існування є безперервним колом перероджень і смертей, а становище людини залежить від її вчинків у минулому житті.

⁹ Проте буддизм, пояснюючи існування, не вживає поняття окремої душі, що переживає смерть. «[Будда] вбачав у людській душі тільки швидкоплинні ряди переривчастих психічних станів, які існують лише завдяки бажанню»,— зазначив Арнольд Тойнбі. Втім, Будда вірив: щось — певний стан або сила — переходить з одного життя в інше. Доктор Валпола Рагула, знавець буддизму, пояснює це так:

¹⁰ «Особа є не чим іншим, як сполученням фізичних та психічних сил й енергій. Те, що ми називаємо смертю, є повною бездіяльністю фізичного тіла. Чи всі ці сили та енергії припиняють існування тоді, коли тіло стає бездіяльним? Згідно з буддизмом, ні. Воля, прагнення, бажання та потяг до існування, продовження життя і чергового перетворення є колосальною силою, яка рухає всім живим, всім, що існує, а навіть цілим світом. Це найбільша сила, найбільша енергія в світі. Буддизм стверджує, що така сила не зникає, коли тіло стає бездіяльним, тобто помирає; вона продовжує виявлятися в іншій формі, спричиняючи нове існування, і це називають переродженням».

11. У чому полягає буддійська концепція потойбічного світу?

¹¹ Буддійська концепція потойбічного світу така: існування — вічне, якщо особа не досягає кінцевої мети — нірвани, тобто визволення з кола перероджень. Нірвана не є ані станом вічного блаженства, ані злиттям з абсолютом. Це просто стан неіснування, «місце без смерті» поза особистим існуванням. «Дев’ятий новий університетський словник Вебстера» (англ.) визначає нірвану як «місце або стан, в якому особа ні про що не турбується, не відчуває болю та не усвідомлює реальності. Буддистів закликають прагнути не безсмертя, а перевершити його через досягнення нірвани.

12—14. Як різні напрямки буддизму передають ідею про безсмертя?

¹² З поширенням буддизму в Азії, його вчення увібрало в себе місцеві вірування. Наприклад, махаяна, один з панівних напрямків [буддизму] у Китаї та Японії, містить концепцію божествених ботхісатв, або потенційних будд. Ботхісатви відкладають перехід у нірвану і народжуються незліченну кількість разів для того, щоб служити іншим та допомагати їм досягти стану нірвани. Отже, навіть після досягнення нірвани можна, за бажанням, продовжити коло перероджень.

¹³ Ще одне нововведення, яке мало особливий вплив у Китаї та Японії,— поняття західної «чистої землі», що його створив будда Амітабха (Аміда). Ті, хто з вірою кличе ім’я будди, народжуються у «чистій землі», або раю, де умови більш сприятливі для досягнення кінцевого просвітлення. Яку роль відіграло це вчення? Професор Смарт, на якого ми посилалися вище, пояснює: «Не дивно, що нірвану як остаточну мету у свідомості людей замінили розкоші раю, яскраво описані в деяких книгах махаяни».

¹⁴ Тибетський буддизм містить інші місцеві вірування. Наприклад, тибетська Книга мертвих описує долю особи у проміжному стані, що передує новому народженню. Мертвих піддають яскравому світлу абсолюта, і той, хто не спроможний витримати його сяйва, не одержує звільнення і народжується знову. Безсумнівно, усі напрямки буддизму містять твердження про безсмертя.

Культ предків у японському синтоїзмі

15—17. а) Як поклоніння духам предків розвинулося у синтоїзмі? б) Чому можна сказати, що віра у безсмертну душу є основою синтоїзму?

¹⁵ Релігія існувала в Японії ще до того, як у VI сторіччі н. е. туди потрапив буддизм. Ця релігія не мала назви, її вірування стосувались моралі та звичаїв. Коли з’явився буддизм, потрібно було відрізняти японську релігію від іноземної. Так виникла назва «синтоїзм», від слова «синто», що означає «шлях богів».

¹⁶ Як первинний синтоїзм змальовував потойбічне життя? У «Японській енциклопедії Коданша» говориться, що з початком вирощування рису на затоплених ланах «з’явилась необхідність в добре організованій та стабільній общині, тому розвинулась сільськогосподарська обрядовість, яка пізніше набула важливого значення у синтоїзмі». Страх перед душами померлих змусив давніх людей винайти такі обряди, які б задобрювали їх. Ці обряди розвинулись у поклоніння духам предків.

¹⁷ За вченням синтоїзму, «покійна» душа зберігає свою індивідуальність, але вона зіпсована смертю. Коли рідні померлого виконують поминальні обряди, душа очищується так, що звільняється від усякої злоби та набуває спокійної і доброзичливої вдачі. З бігом часу дух предка отримує статус божества, або хоронителя. У процесі співіснування буддизму і синтоїзму, останній запозичив певні буддійські вчення, в тому числі доктрину про рай. Отже, ми бачимо, що основою синтоїзму є віра у безсмертя.

Безсмертя у даосизмі, культ предків у конфуціанстві

18. Яким є уявлення про безсмертя у даосизмі?

¹⁸ Даосизм був заснований Лао-цзи, котрий, як гадають, жив у Китаї в VI сторіччі до н. е. За даосизмом, мета життя полягає в узгодженні життєдіяльності людини з дао, шляхом природи. Уявлення даосів щодо безсмертя можна сформулювати так: дао є керівним принципом Усесвіту. Дао не має початку і кінця. Якщо людина живе у відповідності з дао, то з’єднується з ним і стає вічною.

19—21. До чого вдавалися даоси, керуючись своїми припущеннями?

¹⁹ Даоси намагались злитися з природою і з часом особливу увагу приділили її вічності та здатності відновлюватись. Вони припускали, що, живучи відповідно до дао, або шляху природи, можна якось відкрити секрети природи та захиститись від фізичних страждань, хвороб, а навіть смерті.

²⁰ Даоси почали займатись медитацією, дихальними вправами, розробили дієти, які нібито мали відстрочити руйнування тіла та смерть. Невдовзі поширились легенди про безсмертних, що можуть літати на хмарах, з’являтись та зникати за власним бажанням, про тих, що живуть на священних горах або далеких островах незліченну кількість років і живляться росою та магічними фруктами. Китайська історія оповідає про те, що у 219 році до н. е. імператор Цінь Ші-хуанді спорядив караван суден з 3000 юнаків та дівчат для того, щоб знайти легендарний острів Пенлай, де мешкають безсмертні, і повернутись з травою безсмертя. Зайва річ говорити, що ніхто не привіз чудодійного еліксиру.

²¹ Пошуки вічного життя спонукали даосів зайнятись алхімією для виготовлення пілюль безсмертя. За уявленнями даосів, життя виникає, коли об’єднуються сили протилежних інь та ян (жіночого начала і чоловічого). Тому сплавленням свинцю (темного, або інь) та ртуті (світлого, або ян) алхіміки імітували природні процеси та думали, що в результаті одержать пілюлі безсмертя.

22. Який вплив на релігійне життя Китаю справив буддизм?

²² До VII сторіччя н. е. в релігійне життя Китаю увійшов буддизм. У результаті утворилась суміш елементів буддизму, спіритизму та культу предків. Професор Смарт пише: «Як буддизм, так і даосизм оформили та наповнили змістом вірування щодо потойбічного життя, які у давньокитайському культі предків не були чітко визначеними».

23. Як Конфуцій ставився до поклоніння предкам?

²³ Конфуцій, інший видатний китайський мислитель VI сторіччя до н. е., чиї філософські ідеї покладені в основу конфуціанства, не коментував детально концепцію потойбічного життя. Головно він підкреслював важливість моральних чеснот та прийнятної в суспільстві поведінки. У той же час він схвалював культ предків та надавав великого значення додержанню обрядів і церемоній, пов’язаних із поклонінням духам померлих.

Інші східні релігії

24. Що вчить джайнізм стосовно душі?

²⁴ Джайнізм виник в Індії у VI сторіччі до н. е. Його засновник, Махавіра, вчив, що все живе має вічну душу і звільнення душі від пут карми можливе тільки за умови крайнього самозречення, самодисципліни та суворого додержання принципу неушкодження всього живого. Послідовники джайнізму зберегли ці вірування до нашого часу.

25, 26. Які вчення індуїзму містить сикхізм?

²⁵ В Індії зародився також сикхізм, релігія, яку сповідують 19 мільйонів людей. Ця релігія виникла у XVI сторіччі, коли ґуру На̄нак вирішив поєднати найцінніше з індуїзму та ісламу й утворити одну релігію. Сикхізм запозичив з індуїзму віру в безсмертя душі, реінкарнацію та карму.

²⁶ Отже, віра у те, що життя продовжується після смерті тіла є основним положенням більшості східних релігій. А якими є засади християнства, юдаїзму та ісламу?

Вчення проникає в юдаїзм, християнство та іслам

«Релігія є одним із способів примирення людей з тим фактом, що одного дня вони помруть. Їм обіцяють чи краще життя за порогом смерті, чи переродження або й те й інше» (ҐЕРХАРД ГЕРМ, НІМЕЦЬКИЙ ДОСЛІДНИК).

1. Яке вчення бере за основу більшість релігій, обіцяючи потойбічне життя?

ОБІЦЯЮЧИ потойбічне життя, практично кожна релігія бере за основу вчення про безсмертну душу, яка після смерті людини переходить в інший світ або переселяється в якусь істоту. Як зазначалось у попередньому розділі, віра в безсмертя людини була невід’ємною частиною східних релігій від їхнього зародження. А що сказати про юдаїзм, християнство та іслам? Як те вчення стало основним у цих релігіях?

Ідеї грецької філософії засвоюються юдаїзмом

2, 3. Згідно з «Юдейською енциклопедією», чи вчать про безсмертя душі Святі єврейські Писання?

² Історія юдаїзму почалась приблизно 4000 років тому з Авраама. Святі єврейські Писання створювались з XVI сторіччя до н. е. і були завершені майже тоді, коли Сократ і Платон сформулювали теорію про безсмертя душі. Чи вчать ці Писання, що душа безсмертна?

³ Ось як відповідає «Юдейська енциклопедія» (англ.): «Вірування у безсмертя душі набуло чітких обрисів і стійкої форми... й стало одним із наріжних каменів юдейської та християнської релігій уже в післябіблійний час». Там також зазначено: «У біблійний період особу розглядали як неподільне ціле. Тому ніхто не робив чіткої різниці між душею і тілом». Стародавні євреї вірили у воскресіння мертвих, але це «слід відрізняти від віри у... безсмертя душі»,— наголошується в енциклопедії.

4—6. Як доктрина про безсмертя душі стала «одним із наріжних каменів» юдаїзму?

⁴ Тож як доктрина про безсмертя душі стала «одним із наріжних каменів» юдаїзму? Відповідь знаходимо в історії. У 332 році до н. е. Александр Македонський з блискавичною швидкістю захопив майже весь Близький Схід. Євреї прийняли його в Єрусалимі з великою радістю. Як розповідає єврейський історик першого століття Йосиф Флавій, євреї навіть показали полководцю пророцтво з книги Даниїла (написаної понад 200 років до того), яке чітко описує завоювання Александра, зображуючи його «царем Греції» (Даниїла 8:5—8, 21). Намір Александра запровадити грецьку культуру, мову та філософію в усій імперії продовжували втілювати його наступники. Змішання двох культур, грецької та єврейської, було неминучим.

⁵ На початку III сторіччя до н. е. розпочалась робота над першим перекладом Єврейських Писань на грецьку мову, результатом чого став переклад за назвою «Септуагінта». Завдяки Септуагінті багато язичників ознайомилися з єврейською релігією та пройнялися до неї повагою, а дехто навіть навернувся в юдаїзм. З іншого боку, євреї стали вивчати грецьку філософську думку, і серед них з’явились філософи, що було цілком новим явищем. Одним з єврейських філософів першого сторіччя н. е. був Філон Александрійський.

⁶ Філон, шанувальник Платона, спробував викласти юдаїзм поняттями грецької філософії. «Утворивши унікальний синтез платонівської та біблійної традицій, Філон проклав шлях християнським [а також єврейським] мислителям»,— зазначено в книжці «Небеса. Історія» (англ.). Якого погляду додержувався Філон стосовно душі? У тій же книжці говориться: «На його думку, смерть повертає душу в попередній стан, той, в якому вона перебувала до народження. Оскільки душа належить до духовного світу, життя в тілі є лише коротким, часом невдалим, епізодом». Серед інших єврейських мислителів, які вірили у безсмертя душі — Ісаак Ісраелі, відомий єврейський лікар X сторіччя, та Мойсей Мендельсон, німецько-єврейський філософ XVIII сторіччя.

7, 8. а) Як описує душу Талмуд? б) Що вчить про душу пізня містична література юдаїзму?

⁷ Значний вплив на розвиток єврейської думки справив Талмуд — письмовий звід так званого усного закону, пізніших його коментарів і тлумачень, який укладали рабини, починаючи з II сторіччя н. е. до середніх віків. «Рабини, що створювали Талмуд,— говориться в «Юдейській енциклопедії»,— вірили у нескінченне існування душі після смерті». Талмуд навіть згадує про померлих, які спілкуються з живими. «Ймовірно, [рабини] через вплив платонізму вірили у передіснування душ»,— написано в «Енциклопедії релігії та етики» (англ.).

⁸ Пізня містична література юдаїзму, Кабала, навіть вчить про реінкарнацію. Стосовно цього вірування «Нова стандартна юдейська енциклопедія» (англ.) повідомляє: «Ідея виникла, мабуть, в Індії... У Кабалі вона вперше з’являється в книжці «Багір», а потім, з часу написання «Зогару», була визнана містиками і посіла важливе місце у вірі та літературі хасидів». Сьогодні в Ізраїлі ідея про реінкарнацію поширена як юдейське вчення.

9. Якого погляду щодо безсмертя душі додержується більшість течій сучасного юдаїзму?

⁹ Отже, в результаті впливу грецької філософії ідея про безсмертя душі проникла в юдаїзм і тепер визнана більшістю його течій. Як же це вчення було засвоєне загальновизнаним християнством?

Загальновизнане християнство запозичує ідеї Платона

10. Якого висновку дійшов видатний іспанський вчений стосовно віри Ісуса у безсмертя душі?

¹⁰ Основу правдивого християнства заклав Ісус Христос. Міґель де Унамуно, відомий іспанський вчений XX сторіччя, написав про Ісуса: «Він вірив у воскресіння плоті, згідно з юдейською традицією, а не в безсмертя душі, за грецькою платонівською традицією... Докази цього можна знайти у коментарях будь-якого неупередженого автора». Унамуно дійшов такого висновку: «Безсмертя душі... є філософською догмою язичників».

11. Коли грецька філософія почала проникати в християнство?

¹¹ Коли і як ця «філософська догма язичників» проникла у християнство? «Нова британська енциклопедія» зауважує: «Починаючи з середини II сторіччя по Р. Х. християни, що раніше навчались грецької філософії, вважали за необхідне викладати свою віру її поняттями,— як для власного інтелектуального задоволення, так і для того, щоб навернути освічених язичників. Найліпше їхнім вимогам відповідав платонізм».

12—14. Яку роль відіграли Оріген та Августин у поєднанні платонівської філософії з християнством?

¹² Двоє з цих перших філософів справили надзвичайно великий вплив на християнське вчення. Це були Оріген з Александрії (бл. 185—254 роки н. е.) та Августин Гіппонський (354—430 роки н. е.). Про них у «Новій католицькій енциклопедії» (англ.) сказано: «Саме Оріген на сході та св. Августин на заході запровадили поняття душі як духовної субстанції, а також філософську концепцію її природи». На що спирались Оріген та Августин, формулюючи свої концепції душі?

¹³ Оріген був учнем Климента Александрійського, що «першим з отців повністю запозичив грецьку доктрину душі»,— говорить «Нова католицька енциклопедія». Платонівські ідеї стосовно душі справили на Орігена великий вплив. «[Оріген] запровадив у християнське вчення увесь грандіозний комплекс уявлень про душу, який він запозичив у Платона»,— пише теолог Вернер Єґер у «Гарвардському теологічному огляді» (англ.).

¹⁴ У загальновизнаному християнстві Августина прийнято вважати найбільшим мислителем античності. Перед тим як у віці 33 років прийняти «християнство», Августин вивчав філософію і належав до неоплатоніківa. І після навернення він залишився на позиціях неоплатонізму. «Його розум був перехрестям, де релігія Нового Завіту зійшлась із платонівською традицією грецької філософії»,— повідомляє «Нова британська енциклопедія». «Нова католицька енциклопедія» визнає, що августинова «доктрина [душі], яка стала загальноприйнятою на Заході до кінця XII сторіччя, багато чого запозичила... з неоплатонізму».

15, 16. Чи було змінено церковне вчення про безсмертя душі в період захоплення вченнями Арістотеля у XIII сторіччі?

¹⁵ У XIII сторіччі набули поширення роботи арабських вчених, написаних латинською мовою, які докладно коментували твори Арістотеля. Так вчення цього грецького філософа завоювало велику популярність в Європі. Ідеї Арістотеля справили неабияке враження на католицького схоласта Фому Аквінського. Праці Фоми Аквінського посприяли тому, що погляди Арістотеля вплинули на церковне вчення навіть більше, ніж погляди Платона. Втім, це нове віяння не змінило вчення про безсмертя душі.

¹⁶ Арістотель вчив, що душа нерозривно пов’язана з тілом і не існує окремо після смерті, а якщо в людині і є щось вічне, то це абстрактний безособовий інтелект. Такий погляд суперечив церковному вченню про індивідуальну душу, яка переживає смерть. Тому Фома Аквінський видозмінив арістотелівську ідею про душу, заявивши, що безсмертя душі можна довести шляхом міркувань. Так церковне вчення про безсмертя душі залишилось недоторканим.

17, 18. а) Чи впровадила Реформація XVI сторіччя зміни у вчення про душу? б) Якого погляду дотримується більшість віросповідань загальновизнаного християнства щодо питання про безсмертя душі?

¹⁷ Протягом XIV — XV сторіч, у добу раннього Відродження, відновився інтерес до Платона. Для сприяння вивченню платонівської філософії представники знаменитого роду Медічі допомогли заснувати Академію у Флоренції (Італія). У XVI — XVII сторіччях інтерес до Арістотеля зменшився. Вчення про душу не було змінено і під час Реформації XVI сторіччя. Хоча протестантські реформатори відкинули вчення про чистилище, вони визнали ідею вічної кари та нагороди.

¹⁸ Отже, вчення про безсмертя душі визнають майже усі віросповідання загальновизнаного християнства. Звернувши на це увагу, американський вчений написав: «Релігія для переважної більшості наших людей означає виключно безсмертя. А Бог є джерелом безсмертя».

Безсмертя та іслам

19. Коли і ким був заснований іслам?

¹⁹ Історія ісламу починається з того, що Мухаммед у віці 40 років став пророком. Мусульмани вважають, що він одержував відкриття протягом 20—23 років, приблизно від 610 року н. е. до смерті у 632 році н. е. Ці відкриття записані у Корані, священній книзі мусульман. Коли виник іслам, платонівська концепція душі вже утвердилась в юдаїзмі та загальновизнаному християнстві.

20, 21. Як уявляють потойбічне життя мусульмани?

²⁰ Мусульмани вірять, що їхня релігія є вершиною відкриттів, які були дані вірним євреям та християнам давнини. Коран згадує як Єврейські, так і Грецькі Писання. Проте щодо вчення про безсмертну душу, Коран розходиться з цими Писаннями. Він вчить, що людина має душу, яка продовжує своє існування після смерті тіла. Там також говориться про воскресіння мертвих, Судний день та остаточне приречення душі: життя у небесному райському саді або кара у вогняному пеклі.

²¹ Мусульмани вважають, що душа померлого переходить у Барзах або за «Перепону», у «місце або стан, в якому люди перебувають після смерті перед Судом» (Сура 23:99, 100, «Святий кур’ан», примітка). Там душа є в стані свідомості і переживає те, що називають «карою в могилі», якщо людина була злою, — або насолоджується щастям, якщо була вірною. Проте, вірні також повинні зазнати певних мук через те, що за життя вчинили деякі гріхи. Судного дня кожен отримує свій вічний присуд і цим завершується перехідний стан.

22. Які суперечливі теорії приречення душі висунули деякі арабські філософи?

²² Якщо в юдаїзмі та християнстві вчення про безсмертя душі з’явилось під впливом платонізму, то в ісламі воно існувало від свого заснування. Це не означає, що арабські вчені не намагались синтезувати ісламські вчення з грецькою філософією. На арабський світ значно вплинули праці Арістотеля. Відомі арабські вчені, такі як Авіценна та Аверроес, викладали та витлумачували погляди Арістотеля. Однак, намагаючись узгодити грецькі уявлення про душу з мусульманськими вченнями, вони розвинули різні теорії. Наприклад, Авіценна вважав, що індивідуальна душа безсмертна. Аверроес же доводив протилежне. Незважаючи на це, мусульмани продовжують вірити у безсмертя душі.

23. Чого навчають юдаїзм, загальновизнане християнство та іслам про душу?

²³ Зрозуміло, отже, юдаїзм, загальновизнане християнство та іслам вчать доктрини про безсмертя душі.

Де шукати відповіді

«Теорія вічних страждань суперечить вірі у любов Бога до створеного... Вірити у вічну кару душі за помилки декількох років без надання можливості виправлення означає суперечити здоровому глузду» (НІКІЛАНАНДА, ІНДУСЬКИЙ ФІЛОСОФ).

1, 2. Які запитання виникають у зв’язку з різноманіттям вірувань щодо загробного життя?

СЬОГОДНІ в багатьох людей, як і в індуського філософа Нікілананди, вчення про вічні муки викликає замішання. Відповідно, іншим важко зрозуміти такі концепції, як досягнення нірвани або злиття з дао.

² І все ж на основі ідеї про безсмертя душі як східні, так і західні релігії утворили дивний калейдоскоп вірувань про загробне життя. Чи можливо дізнатись правду про те, що стається з нами, коли ми помираємо? Чи душа справді безсмертна? Де шукати відповіді?

Наука та філософія

3. Чи наука та наукові методи дослідження дають відповіді на запитання стосовно життя після смерті?

³ Чи наука або наукові методи дослідження допомагають знайти відповіді на запитання стосовно загробного життя? Посилаючись на недавні розповіді про стан, близький до смерті або досвід перебування «поза тілом», деякі дослідники намагаються зробити висновки про життя після смерті. Розглядаючи такі розповіді у своїй лекції «Чи смерть є входом у світло?», католицький теолог Ганс Кюнґ завершив її таким чином: «Подібні досвіди не є доказами і не свідчать про можливість життя після смерті: вони стосуються лише останніх п’яти хвилин перед смертю, а не вічного життя після неї». Він також відзначив: «Питання про можливість життя після смерті має величезне значення для життя до смерті. Воно вимагає відповіді, і якщо її не в змозі дати медицина, то слід шукати поза межами медицини».

4. Чи допомагає філософія знайти відповіді серед безлічі варіантів потойбічного життя, які пропонують різноманітні релігії?

⁴ А як щодо філософії? Чи допомагає вона знайти відповіді серед безлічі варіантів потойбічного життя, які пропонують різноманітні релігії? Проводити філософські дослідження — це в тому числі й «займатись теоретизуванням»,— вважає британський філософ ХХ сторіччя Бертран Рассел. Філософія, згідно з «Уорлд бук енсайклопідія», є «формою пізнання — процесом аналізу, критичної оцінки, тлумачення та роблення припущень». Спектр філософських припущень на тему загробного життя широкий: безсмертя і називають безпідставним маренням, і проголошують невід’ємним правом кожної людини.

Унікальне джерело відповідей

5. Яка книга є найдавнішою?

⁵ І все ж таки є книга, в якій містяться правдиві відповіді на важливі запитання стосовно життя і смерті. Це найдавніша книга, певні її частини були укладені близько 3500 років тому. Перша частина цієї книги існувала за декілька сторіч до того, як були створені найдавніші гімни індуських писань, Вед, та приблизно за тисячу років до того, як з’явились на світ Будда, Махавіра і Конфуцій. Написання тої книги було завершено у 98 році н. е., понад 500 років до того часу, коли Мухаммед заснував іслам. Цим унікальним джерелом вищої мудрості є Бібліяa.

6. Чому можна сподіватися пояснення Біблії, що таке душа?

⁶ Біблія подає такі точні дані зі стародавньої історії, яких не можна знайти в жодній іншій книзі. Історія, записана в Біблії, розповідає про перших людей та пояснює, як постало людське життя. Вона навіть переносить нас у ті часи, коли людей ще не було. Така книга може дати справжнє розуміння того, як людина була створена і що таке душа.

7, 8. Чому ми можемо упевнено шукати в Біблії правдиві та задовільні відповіді на запитання, що стається з нами коли ми помираємо?

⁷ Крім того, Біблія — книга пророцтв, що точно сповняються. Наприклад, вона у подробицях передрекла розквіт і занепад Мідо-Перської та Грецької імперій. Це передречення настільки точне, що деякі критики безуспішно намагались довести те, що пророцтва були написані після того, як події відбулись (Даниїла 8:1—7, 20—22). Пророцтва Біблії сповнюються з великою точністю і в наші дніb (Матвія, розділ 24; Марка, розділ 13; Луки, розділ 21; 2 Тимофія 3:1—5, 13).

⁸ Жодна людина, навіть дуже розумна, не в змозі настільки точно передрікати майбутні події. Це може тільки всемогутній та всезнаючий Творець Усесвіту (2 Тимофія 3:16, 17; 2 Петра 1:20, 21). Безсумнівно, Біблія — книга від Бога. Саме така книга може дати нам правдиві та задовільні відповіді на запитання, що стається з нами, коли ми помираємо. Перш за все розгляньмо, що в ній говориться про душу.