(А інші мертві не ожили, доки тисяча років не минула). Це перше воскресіння.

Дужки в СМ та НС вжиті для того, щоб допомогти читачеві побачити зв’язок між словами до і після фрагмента, взятого в дужки. З цього видно, що в першому воскресінні беруть участь не «інші мертві». Це воскресіння для тих, хто правитиме з Христом тисячу років. Чи це означає, що жодні інші люди не житимуть протягом тієї тисячі років окрім тих, які правитимуть у небі з Христом? Ні, бо в такому випадку не було б жодної людини, на благо якої вони служили б священиками, а їхнім володінням була б безлюдна планета.

Хто ж тоді є ті «інші мертві»? Це всі ті люди, які померли через гріх, успадкований від Адама, і ті, які хоча й пережили велику скорботу або народилися протягом Тисячоліття, але таки мусять бути звільнені від смертельних наслідків того гріха. (Пор. Ефесян 2:1).

В якому розумінні вони не «ожили», аж поки не минула тисяча років? Тут не йдеться про їхнє воскресіння. Це ‘оживання’ включає щось набагато більше, ніж лише існування людини. Воно означає досягнення людської досконалості, вільної від усіх наслідків Адамового гріха. Зверніть увагу, що ця думка в 5-му вірші йде відразу ж після згадки в попередньому вірші про ‘оживання’ тих, хто буде в небі. В їхньому випадку це означає життя, вільне від усіх наслідків гріха; вони навіть наділені особливим привілеєм — безсмертям (1 Кор. 15:54). Отже, для «інших мертвих» це має означати повноту життя в людській досконалості.