Пошуки відповідей вгорі, а не внизу

ЕВОЛЮЦІЯ вчить, що послідовний ряд змін поступово перетворив нас у вищий вид тварин. З другого боку, Біблія говорить, що спочатку люди були досконалими, створеними за образом Божим, але потім у світ увійшла недосконалість і людство почало деградувати.

Наші перші батьки, Адам і Єва, розпочали цей процес деградації, коли стали шукати моральної незалежності й зіпсули своє сумління через навмисну непокору Богові. Вони свідомо виїхали, ніби в автомобілі, за захисний бар’єр Божого закону й скотилися вниз до стану, в якому ми перебуваємо сьогодні, — до страждань від хвороб, старості та смерті, не говорячи вже про расове упередження, релігійну ненависть та жахливі війни (Буття 2:17; 3:6, 7).

Тваринні чи неповноцінні гени?

Звичайно, Біблія не пояснює науковою мовою, що сталося з досконалими організмами Адама і Єви після гріха. Біблія не є науковою книгою, так само як посібник для автомобіліста не є підручником з автобудівництва. Але як і посібник для автомобіліста, Біблія є точною, вона — не міф.

Коли Адам та Єва проломилися через захисний бар’єр Божого закону, їхні організми зазнали руйнації. Відтоді вони почали поступово йти до смерті. За законами спадковості, їхні діти, тобто увесь людський рід, успадкували недосконалість. Тому вони також помирають (Йова 14:4; Псалом 51:7; Римлян 5:12).

На жаль, нам у спадок перейшла також схильність до гріха, яка виявляється в егоїзмі та неморальності. Звісно, у сексі немає нічого поганого, якщо він займає належне місце. Бог наказав першому подружжю: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю» (Буття 1:28). До того ж наш Творець, керуючись любов’ю, зробив виконання свого наказу задоволенням для чоловіка й дружини (Приповістей 5:18). Але людська недосконалість довела до зловживання статевим життям. По суті, кожен з нас усвідомлює, що недосконалість торкається усіх аспектів нашого життя, в тому числі й функцій розуму й тіла.

Але недосконалість не викоренила в нас моральних почуттів. Якщо ми дійсно хочемо, то можемо «кермувати» своїм життям і уникнути життєвих пасток, борючись із схильністю піддатися гріху. Звичайно, жодна недосконала людина не може вести повністю успішну боротьбу з гріхом, і Бог милосердно враховує це (Псалом 103:14; Римлян 7:21—23).

Чому ми не хочемо помирати

Біблія також проливає світло на іншу загадку, якій еволюційне вчення не може дати задовільного пояснення,— нормальне небажання людини прийняти смерть, дарма що смерть може здаватися природною й невідворотною.

Як виявляє Біблія, смерть є наслідком гріха, результатом неслухняності Богові. Якби наші прабатьки залишилися слухняними, вони могли б жити вічно разом із своїми дітьми. Насправді Бог запрограмував людський розум на бажання вічного життя. «[Він] вічність поклав їм у серце»,— говориться в Екклезіяста 3:11. Отже, приреченість до смерті вносить у життя людей вічний конфлікт, постійну дисгармонію.

Аби залагодити цей вічний конфлікт і задовольнити природне бажання жити завжди, люди сфабрикували усілякі вірування: від доктрини про безсмертя душі до віри в реінкарнацію. Науковці досліджують таємницю старіння, тому що хочуть відвернути смерть або принаймні відсунути її на деякий час. На думку атеїстів, прихильників еволюції, бажання жити вічно, є еволюційним викрутом, або облудою, оскільки воно суперечить їхньому погляду, ніби люди є лише вищим видом тварин. З іншого боку, біблійне твердження, що смерть є ворогом людей, узгоджується з нашим природним бажанням жити (1 Коринтян 15:26).

А чи наш організм показує якимось чином, що ми були створені жити вічно? Відповідь на це запитання: «так»! Сам людський мозок представляє нам безліч доказів того, що ми були створені жити набагато довше, ніж живемо.

Створені жити вічно

Наш мозок важить близько 1,4 кілограма й містить у собі від 10 до 100 мільярдів нейронів, серед котрих, як кажуть, немає навіть двох подібних. Кожен нейрон може контактувати з 200 000 інших нейронів, утворюючи в мозку астрономічну кількість ланцюгів, або шляхів сполучування. До того ж сам по собі «кожний нейрон є складним комп’ютером», говориться в «Саєнтифик америкен».

У мозку є хімічна рідина, яка впливає на поведінку нейронів. Мозок набагато складніший за найпотужніший комп’ютер. «У голові кожної людини,— пишуть Тоні Бузан і Теренс Діксон,— розміщене дивовижне джерело сили, компактний дійовий орган, і, здається, чим більше ми дізнаємося про нього, тим більше бачимо, що його потужність може зростати аж до нескінченності». Цитуючи професора Петра Анохіна, вони додають: «Не існує такої людини, котра б використовувала увесь потенціал свого мозку. Тому-то ми не беремо до уваги жодних песимістичних підрахунків щодо обмежень людського мозку. У нього просто немає обмежень».

Ці приголомшливі факти прямо суперечать еволюційній концепції. Чому еволюція «створила» для простих печерних мешканців або навіть для сучасних високоосвічених людей орган з потенціалом, якого вистачає на мільйони, а то й мільярди періодів життя? Справді, лише вічне життя пояснює це! А що сказати про наше тіло?

У книжці «Ремонт і відновлення. Подорож мозком і тілом» (англ.) говориться: «Те, яким чином зростаються кості, тканини та органи, є справжнім чудом. І якщо ми задумаємось над цим, то зрозуміємо, що непомітне відновлення шкіри, волосся, нігтів, а також інших частин тіла є чимось надзвичайно дивовижним; цей процес триває цілодобово, тиждень за тижнем, він з біохімічного погляду буквально відтворює нас наново багато разів протягом нашого життя».

У свій визначений час Бог без жодних труднощів вічно підтримуватиме цей чудовий процес самовідновлення. Тоді нарешті «смерть знищиться» (1 Коринтян 15:26). Але щоб бути по-справжньому щасливими, нам не достатньо вічного життя. Ми потребуємо миру — миру з Богом та ближніми. Такий мир може бути дійсністю лише тоді, коли люди по-справжньому люблять одне одного.

Новий світ, заснований на любові

«Бог є любов»,— говориться в 1 Івана 4:8. Любов настільки могутня, а особливо любов Бога Єгови, що саме вона є підґрунтям того, чому ми можемо сподіватися жити вічно. «Так бо Бог полюбив світ,— говориться в Івана 3:16, — що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».

Вічне життя! Яка чудова перспектива! Але оскільки ми всі вспадкували гріх, то не маємо права жити. «Заплата за гріх — смерть»,— говорить Біблія (Римлян 6:23). Однак, на наше щастя, любов спонукала Божого Сина Ісуса Христа померти за нас. Апостол Іван написав про Ісуса: «Душу Свою Він поклав був за нас» (1 Івана 3:16). Так, він віддав своє досконале людське життя «на викуп за багатьох», щоб нам, віруючим у нього, скасувалися гріхи й аби ми насолоджувалися вічним життям (Матвія 20:28). Біблія пояснює: «Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили» (1 Івана 4:9).

Як же тоді треба нам відгукуватися на любов, яку виявили до нас Бог та його Син? Біблія продовжує: «Улюблені,— коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!» (1 Івана 4:11). Ми повинні навчитися любити, оскільки саме ця риса буде наріжним каменем Божого нового світу. Нині багато людей почали цінувати важливість любові, так, як це підкреслено Богом Єговою у його Слові Біблії.

У книжці «Любов та її місце в природі» (англ.) говорилося, що без любові «діти схильні помирати». І потреба в любові не зникає в дорослому віці. Відомий антрополог зауважив, що любов є «центром усіх людських бажань, як Сонце є центром нашої Сонячної системи... Дитина, яку не люблять, біохімічно, фізіологічно й психологічно сильно відрізняється від дитини, яку оточують любов’ю. Нелюба дитина навіть розвивається інакше».

Чи можете ви уявити, яким буде життя, коли усі на землі по-справжньому любитимуть одне одного? Так, вже ніколи ніхто не матиме упередження до людини інакшої національності, раси або іншого кольору шкіри! Під правлінням призначеного Богом Царя Ісуса Христа земля наповниться миром і любов’ю на сповнення натхненого біблійного псалма:

«Боже, Свої суди цареві подай... Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя! (...) Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий — аж поки світитиме місяць. І він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі! Бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги! Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних» (Псалом 72:1, 4, 7, 8, 12, 13).

Злим людям не дозволиться жити у Божому новому світі, як обіцяє інший біблійний псалом: «Витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадкують! А ще трохи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його, а покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим!» (Псалом 37:9—11).

Тоді будуть зцілені розуми і тіла усіх слухняних людей, у тому числі тих, хто встане з могил під час воскресіння. Кінець кінцем кожний живий досконало відображатиме образ Бога. Нарешті закінчиться велика боротьба за те, щоб поводитися правильно. Також мине несумісність палкого бажання жити і сучасної жорстокої смерті! Авжеж, це надійна обітниця нашого сповненого любові Бога: «Не буде вже смерти» (Об’явлення 21:4; Дії 24:15).

Тож ніколи не здавайтеся у боротьбі за те, щоб поводитися правильно. Прислухайтесь до божественного застереження: «Змагайся добрим змагом віри, ухопися за вічне життя». Таке життя у Божому новому світі сама Біблія називає «правдивим життям» (1 Тимофія 6:12, 19).

Цінуйте істину, висловлену в Біблії: «Він Господь Бог! Він, не ми, сотворив нас». Цінування цієї істини є важливим кроком для того, щоб жити у сповненому любові й праведному новому світі Єгови (Псалом 100:3, Кул.; 2 Петра 3:13).

[Вставка на сторінці 11]

Життя у Божому новому світі Біблія називає «правдивим життям» (1 Тимофія 6:19).

[Ілюстрація на сторінці 9]

Люди виїхали за захисний бар’єр Божих законів і пожинають згубні наслідки цього.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Під правлінням Бога людство житиме у новому мирному світі.