Як довго можуть жити люди?

ТРЕТЬОГО березня 1513 року іспанський мандрівник Хуан Понсе де Леон вирушив у незвичайну експедицію. Він відплив з Пуерто-Рико, щоб знайти острів Біміні. За легендою, він шукав чудотворне джерело молодості. Однак мандрівник висадився на території сьогоднішнього американського штату Флорида. Звичайно, він не знайшов джерела, бо його ніколи й не існувало.

Сьогодні рідко хто живе набагато довше 70—80 років. Згідно з «Книгою рекордів Гіннесса за 2002 рік», найстарішою у світі людиною була жінка, що прожила 122 роки і 164 дні, але у Біблії говориться про людей, які жили значно довше (Буття 5:3—32). Однак учений Джон Гарріс, який займається біоетикою, сказав: «Новітні дослідження дозволяють припускати, що старість і навіть смерть колись вже не будуть неминучими». Чимало науковців XXI століття говорять про «реальність безсмертя», про те, що «вже у 2099 році тривалість життя буде необмеженою», що «клітини здатні вічно самовідновлюватись» тощо.

У своїй книжці «Мрія про вічне життя» (англ.) Марк Бенеке зазначив: «Протягом життя майже весь наш організм оновлюється кілька разів... Через приблизно сім років ми стаємо новими людьми у повному сенсі цього слова». І все-таки процес оновлення не продовжується до безкінечності, тому що клітини перестають ділитись після наперед визначеного числа поділів. Якби не це, то, як говорить Бенеке, «людський організм міг би постійно оновлюватись протягом дуже тривалого часу, навіть вічно».

Згадаймо також про дивовижні можливості людського мозку, які ми майже не використовуємо, хоч би чим займалися впродовж досить-таки короткого життя. Як говориться в «Британській енциклопедії», людський мозок «має значно більший потенціал, ніж людина може реалізувати за все своє життя» (видання 1976 року, том 12, сторінка 998). Дейвід Суза у книжці «Як навчається мозок» (англ.) пише: «По суті, здатність мозку зберігати інформацію необмежена» (друге видання, 2001 рік, сторінка 78).

Чому науковці не знаходять фізіологічних причин, через які ми вмираємо? І чому людський мозок має такий величезний потенціал? Чи можливо, що ми створені зі здатністю набувати знання вічно? Чому ми взагалі думаємо про вічне життя?

У Біблії говориться: «[Бог] вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця» (Екклезіяста 3:11). Ці слова показують, що ідею вічного життя заклав у нас Бог. Ми могли б завжди пізнавати щось нове про нього і його діла. Якби ми жили незліченні мільярди років, вічно, то без кінця дізнавалися б дедалі більше про чудові особливості Божих діл.

Слова Ісуса Христа також свідчать про те, що людина може жити вічно. Він сказав: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). А що думаєте ви? Чи хотіли б ви жити вічно?

[Ілюстрації на сторінці 3]

Хуан Понсе де Леон шукав джерело молодості.

[Відомості про джерело]

Ponce de León: Harper’s Encyclopædia of United States History

Чи ви хочете жити вічно?

«Я НЕ боюся смерті,— сказала одна старенька японка.— Тільки дуже шкода, що доведеться розставатися з моїми квітами». Християнка, яка зайшла до цієї жінки, зрозуміла, про що та говорить, адже жінка мала чудовий сад. Багато людей, які кажуть, що не бояться смерті, дуже люблять природу і насправді хотіли б жити вічно.

Жити вічно? Нерідко люди відкидають саму думку про це. Дехто навіть каже, що йому нецікаво було б жити вічно. Чому?

Чи вічне життя нудне?

Інколи говорять, що жити вічно було б нудно. При цьому наводять приклад одноманітного життя багатьох пенсіонерів: їм немає чим зайнятись, і вони годинами сидять перед екраном телевізора. Чи ви теж так уявляєте собі вічне життя? Тоді зауважте, як відповів астроном Роберт Ястров, коли в нього запитали чим є вічне життя — благом чи прокляттям. Ястров сказав: «Це було б благом для тих, хто має допитливий розум і жагу до знань. Такі люди дуже зраділи б можливості вічно пізнавати щось нове. Але воно стало б жахливим прокляттям для тих, хто вважає, що вже все знає, і не прагне дізнаватись про щось нове. Вони не знали б, чим заповнити свій час».

Ставлення до вічного життя залежить від способу мислення. Якщо ви маєте «допитливий розум і жагу до знань», то уявіть, чого б ви могли досягти в музиці, образотворчому мистецтві, садівництві чи якійсь іншій галузі діяльності, яка вас цікавить. Вічне життя на землі дасть вам чудові можливості для розвитку різноманітних здібностей.

Вічне життя буде по-справжньому щасливим і тому, що люди зможуть вічно любити одне одного. Ми створені зі здатністю виражати любов і розквітаємо, коли люблять нас. Справжня любов приносить глибоку радість, яка не зникає з плином часу. Якщо жити вічно, то можна без кінця поглиблювати любов до людей, але передусім до Бога. Апостол Павло сказав: «Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним» (1 Коринтян 8:3). Як же це чудово — ми знатимемо Бога, а Владика усесвіту знатиме нас! Крім того, пізнавати нашого турботливого Творця можна буде без кінця. Чи ж може тоді вічне життя бути нудним і нецікавим?

Чи життя дорогоцінне, бо коротке?

На думку декого, дорогоцінним життя робить його швидкоплинність. Життя порівнюють до золота, кількість якого обмежена. Кажуть, якщо б золота скрізь було багато, воно б не мало такої цінності. Але ж від цього золото все одно не перестало би бути гарним. Так і з життям.

Порівняймо можливість вічно жити і змогу вільно вдихати повітря. Моряки на пошкодженому підводному човні особливо дорожать повітрям. Як ви думаєте, якщо їх врятують з човна, чи будуть вони нарікати на те, що повітря надто багато? Аж ніяк!

Порівняно з врятованими моряками у цьому прикладі, ми в кращому становищі — на нас чекає порятунок з перспективою вічного життя. «Заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римлян 6:23). Завдяки Ісусовій викупній жертві Бог звільнить людей від недосконалості й смерті та обдарує вічним життям. Як же ми повинні бути вдячні за це!

Що буде з вашими рідними і близькими?

Є люди, які задумуються: «А що ж буде з моїми рідними, близькими? Навіщо мені вічне життя, коли їх не буде?» Мабуть, ви отримали знання з Біблії і дізналися про можливість жити вічно в раю на землі (Луки 23:43; Івана 3:16; 17:3). Звичайно, ви хотіли б, щоб ваші родичі, друзі — всі, кого ви любите, разом з вами щасливо жили в обіцяному Богом новому праведному світі (2 Петра 3:13).

А якщо ваших друзів і родичів не приваблює вічне життя на райській землі? Не втрачайте надії. Продовжуйте набувати точні знання з Біблії і застосовувати їх у житті. Апостол Павло написав: «Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?» (1 Коринтян 7:16). Люди змінюються. Наприклад, один чоловік, який колись був проти християнства, змінився, а згодом став старійшиною в християнському зборі. Ось що він сказав: «Я такий щасливий, що мої домашні вірно відстоювали біблійні принципи увесь час попри усю мою протидію».

Бог турбується про ваше життя і життя ваших рідних і близьких. Адже Єгова «не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петра 3:9). Бог Єгова хоче, щоб ви і ваші рідні та близькі жили вічно. Його любов більша за людську (Ісаї 49:15). Тому розвивайте добрі стосунки з Богом. Тоді ви зможете допомогти дорогим для вас особам зробити те саме. Навіть якщо вони тепер не поділяють вашої надії на вічне життя, їхня думка може змінитись, коли вони побачать, як ви застосовуєте точне знання з Біблії.

А що ж буде з тими, хто помер? Згідно з Біблією, на мільйони померлих очікує воскресіння — пробудження від смерті до життя на райській землі. Ісус Христос пообіцяв: «Надходить година, коли всі, хто в гробах... повиходять» (Івана 5:28, 29). Навіть ті, хто помер, не знаючи за життя Бога, будуть знову жити, адже в Біблії говориться: «Настане воскресення праведних і неправедних» (Дії 24:15). Як же радісно буде зустрічати воскреслих!

Вічне життя — це радісне майбутнє

Якщо ви знаходите радість і задоволення тепер, попри всі лиха цього світу, то, звичайно, зможете насолоджуватись вічним життям і на райській землі. Якось одна жінка, Свідок Єгови, розповіла своїй співрозмовниці про благословення, які принесе вічне життя. Але та відказала: «Я не хочу жити вічно. Мені достатньо і 70—80 років». При розмові був і християнський старійшина. Він поставив таке запитання: «А чи задумувались ви, що́ доведеться пережити вашим дітям, коли ви помрете?» Сльози потекли з очей жінки, коли вона уявила, якого горя зазнають її діти, втративши матір. «Уперше я зрозуміла, якою була егоїсткою,— визнала жінка.— І ще я зрозуміла, що вічне життя — це не мрія егоїста. Жити вічно означає також жити для інших».

Деякі люди вважають, що нікому немає діла, чи вони живі, чи вже померли. Але вони небайдужі нашому Життєдавцю. Він говорить: «Як живий Я... не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити» (Єзекіїля 33:11). Якщо Бог настільки турбується про несправедливих, то, звичайно, він глибоко цікавиться тими, хто його любить.

Давид, цар стародавнього Ізраїлю, був упевнений, що Єгова з любов’ю турбується про нього. Одного разу Давид сказав: «Коли б батько мій і мати моя залишили мене, то Ти, Господи, прийняв би мене» (Псалом 27:10, Дерк.). Скоріш за все Давид не сумнівався в любові своїх батьків. Але він знав, що навіть коли б його батьки — найближчі люди — покинули його, він не буде полишений Богом. Єгова любить людей і турбується про нас, тому він пропонує нам вічне життя й вічну дружбу з ним (Якова 2:23). Чи ж не повинні ми з вдячністю прийняти ці чудові дари?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Любов до Бога і ближнього зробить вічне життя змістовним.