З’єднано домагаючись мети життя

„Це значить життя вічне, набирати знання про Тебе, Єдиного Правдивого Бога, і того, Кого Ти послав, Ісуса Христа”.— ІВАНА 17:3, НС.

1. (а) На якій оказії Ісус перше говорив про „вічне життя”? (б) Хто може досягти цієї мети?

НИШКОМ хтось підкрадається нічною темрявою. Це Никодим. Ознаки, яких Ісус виконав у Єрусалимі під час Пасхи 30 р. н.е., справили на нього велике враження. Цьому фарисеєві, Син Божий перше згадує „вічне життя” так як є записано в Євангелії, додаючи ці потішаючі слова: „Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто увірує [практикує віру, НС] в Нього, не згинув, але мав життя вічне”. (Івана 3:15, 16) Яка ж чудова нагода тепер розкрилась для світу людства, який заслуговує викупу! Таж навіть гордий фарисей міг посмиритись, щоб одержати нагороду тієї мети.

2. (а) Під якими обставинами Ісус знову говорив про „вічне життя”? (б) Кому ж є досяжні життєдайні води?

² Незабаром після цього, Ісус подорожує з Єрусалима в Галілею. Він зупиняється при криниці в Самарії, тоді як учні Його пішли в місто, щоб купити поживи. Надходить жінка набрати води. Ісус каже до неї, „Хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне”. (Івана 4:14) Тому що іудейці ставляться із презирством до самарян, то як це, що Ісус подає цій жінці таку дорогоцінну надію? Крім того, так як Ісусові відомо, ця жінка мала п’ять чоловіків і тепер живе неморально з чоловіком, який не є її муж. Однак, так як Ісус тут сказав, життєдайні води правди є досяжні всім зневаженим людям у світі, якщо б вони тільки покаялись і очистили своє життя.— Порівняйте з пос. до Колосян 3:5—7.

3. (а) Яку „поживу” Ісус пропонує? (б) Як сповнилось сказане в Єв. Івана 4:34—36?

³ „Вічне життя”! Ісус продовжує на цю тему, коли Його учні вертаються й наполягають на Нього їсти. Він сказав їм: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити”. Яку ж справу? Ісус каже: „Підійміть свої очі, та гляньте на ниви,— як для жнив уже пополовіли вони! А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне”. Навіть між скромними самарянами була надія на такі жнива і, так як історія показує те жниво стало радісною дійсністю. (Івана 4:34—36; Дії 8:1, 14—17) Жниво на вічне життя продовжується до цих пір, але тепер цілий світ є тим полем. Учні Ісуса Христа ще мають багато роботи в цій Господній праці.— Матвія 13:37, 38; 1 Коринтян 15:58.

„Дар життя”

4. Як Ісус відповів євреям, щодо дотримування суботи?

⁴ Минає рік часу. Уже настав час Пасхи 31 р. н.е. За Своїм звичаєм Ісус прибуває в Єрусалим на свято. Але євреї переслідують Його за те, що Він люблячо зціляє людей в суботу. Як же Ісус відповідає їм на це? Він каже: „Отець Мій працює аж досі,— працюю і Я”. Отже, вони намагаються вбити Його.— Івана 5:17, 18.

5, 6. (а) Про яку дорогоцінну єдність Ісус тепер говорить? (б) В якому значенні Ісус має „життя Сам у Собі”?

⁵ Але Ісус продовжує говорити про найдорогоціннішу єдність — єдність, між Ним а Його Отцем. Він каже тим присутнім євреям: „Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались”. Він натякає на те, що Отець дав Йому незвичайну силу, кажучи: „Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене,— життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя”.— Івана 5:20, 24.

⁶ Так, навіть „померлі” в Божих очах через вспадкований гріх можуть „чути голос Сина Божого” і повернутись до життя. Але як? Ісус пояснює: „Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати у Самому Собі”. Ці слова, „життя Сам у Собі” також можна перекладати так: „У Самому Собі дар життя”. (Івана 5:25, 26, НС Довідник-Біблія [анг.], примітка) Отже, Ісус може дати людям гарне становище перед Богом. Крім того, Він може воскрешати й давати життя тим, які сплять сном смерті.— Івана 11:25; Об’явлення 1:18.

7. (а) Що Псалом 35 (36):6, 10 говорить про Бога? (б) Як Єгова нагородив Свого вірного Сина?

⁷ Єгова завжди мав життя в Собі. Про Нього є написано: „У Тебе джерело життя”. (Псалом 35 [36]:6, 10 [36:5, 9, Переклад Куліша]) Але Отець тепер воскресив Свого вірного Сина з мертвих як „первісток серед покійних”. Маючи „у Собі дар життя”, Ісус тепер одержав силу прощати гріхи, судити, і воскрешати померлих, з вічним життям на увазі.— 1 Коринтян 15:20—22; Івана 5:27—29; Дії 17:31.

Радісна єдність

8, 9. (а) Як же нам тримати цю мету на увазі? (б) Який розпорядок Бог зробив щодо вічного життя? (в) Хто бере участь у цих благословеннях, і як?

⁸ Тому то, Ісусів учень Юда, умовляє нас кажучи: „Бережіть себе самих у Божій любові, і чекайте милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя”. (Юди 21) Яка ж дорогоцінна мета — вічне життя! Це має бути досконале життя, згідно з волею нашого досконалого Творця під розпорядком, якого Він робить через Свого Сина. І це буде життя без труднощів, які часто характеризують боротьбу за виживанням під теперішнім ладом. У прийдешньому Ладі, уже не буде смутку, хвороби, беззаконня, зіпсуття, а навіть смерті! — Михея 4:3, 4; 1 Коринтян 15:26.

⁹ Хто матиме участь у сповненні цих обіцянок? І де? У цьому матимуть участь практикуючі віру в Ісусову жертву, і які до своєї віри додаватимуть побожні діла. Ці гармонійно приєднуються до співхристиян у всесвітній єдності віри.— Якова 2:24; Ефесян 4:16.

10. (а) У Божому „урядженні”, що є на першому місці? (б) На що те „урядження” потім звертає увагу?

¹⁰ Згідно з Його доброю волею, Бог мав на меті „урядження,.. щоб усе об’єднати в Христі,— що на небі, і що на землі”. (Ефесян 1:8—10) Це є розпорядок у Божому домі, який починається із збиранням Христових 144 000 співспадкоємців. Ці співспадкоємці є „викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві [Ісусові Христові]”. Вони мають участь у „першому [небесному] воскресінні”, щоб служити з Христом як царі й священики на тисячу років. Потім, Боже урядження об’єднує те „що на землі”, починаючись з незчисленним „великим натовпом... з усякого люду, і племен, і народів, і язиків”. Ці слуги Божі переживуть „велике горе” з надією одержати вічне життя на „новій землі”.— Об’явлення 14:1, 4; 20:4, 6; 7:4, 9—17; 21:1, 4.

11. (а) До чого стосується дорогоцінна „єдність” згадана в по. до Ефесян 1:11? (б) Як те що є сказане в Єв. Івана 15:4, 5 стосується до забраних у ту „єдність”?

¹¹ Духом-помазані сини Божі, те „що на небі”, втішаються дуже інтимним спорідненням з Ісусом і Отцем. Їх „призначено на спадкоємців” Царства в єдності з Ісусом. (Ефесян 1:11) Євреї заохочували їх зоставатись у єдності з Ним, так як гілля росте на виноградній лозі, для того, щоб родити багато плоду. Якщо гілля не буде підтримувати цієї дорогоцінної єдності з Ісусом Христом, то „нічого чинити не може”.— Івана 14:10, 11, 20; 15:4, 5; 1 Івана 2:27.

„Інші вівці” тепер беруть участь

12. (а) Яке є споріднення між „іншими вівцями” а „малою отарою”? (б) Як 1 Івана 2:1—6 стосується до кожної з цих груп?

¹² Але, що сказати про тих мільйонів інших вівцеподібних людей, які відділювались від світських „козлів” протягом минулих 50 років? (Матвія 25:31—40) Ці не належать до Ісусової „малої отари”, яким є дане Царство, але як „інші вівці” вони приєднуються до них, стаючи частиною більшої отари, яка з’єднано служить з Отцем та Сином. (Луки 12:32; Івана 10:16) Апостол Іван запевняє, що Ісус Христос є „ублагання за наші гріхи [тобто, за гріхи „малої отари”], і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу”. Таким чином ці „інші вівці”, позбирані з-поміж людства, теж можуть утішатись дорогоцінною єдністю, або згодою, з Богом та Христом. Це є подібне до того, що Іван далі каже: „Хто додержує Його слово, у тому Божа любов справді вдосконалилась. Із того ми пізнаємо, що в Нім пробуваємо”. По-перше, „мала отара”, а тоді „інші вівці”, мають обов’язок жити так як Ісус жив.— 1 Івана 2:1—6.

13. (а) В Івана 17:20, 21, за чим Ісус молиться? (б) Що показує, що ця просьба не обмежується тільки до Христових співспадкоємців?

¹³ Сьогодні, обидві групи, небесна й земна, є ,з’єднані з Отцем та з Сином’ — у цілковитій згоді з Ними у виконуванні Божої праці. Ісус молився, щоб вони „були [з’єднані]: так як Ти, Отче, з’єднаний зі Мною а Я з’єднаний з Тобою, щоб вони теж були з’єднані з Нами”. Ця єдність не значить тільки співспадкоємство, бо ясно Ісусові учні не стають частиною ,тіла Єгови’ або ,співспадкоємцями з Єговою’. Вони є „з’єднані” в значенні, що близько співдіють, бувши „всім серцем і розумом” з Єговою та Христом, тоді як дають людству свідоцтво.— Івана 17:20, 21, НС.

14. В який спеціальний спосіб небесний клас є з’єднаний з Христом, і що усвідомлює їх про це?

¹⁴ Проте, помазаний небесний клас тепер утішається тією єдністю в спеціальний спосіб, тому що їх визнано праведними відносно життя через застосування до них заслуги Христової жертви. Тому то вони можуть бути помазані духом з надією стати співспадкоємцями з Христом Ісусом. Вони визнають це усиновлення, кажучи, „Дух сам [Божа породжуюча активна сила] свідчить разом з нашим духом [домінуюча розумова схильність], що ми Божі діти”.— Римлян 3:23, 24; 5:1; 8:15—18, НС.

15. Що знаходиться тепер і в майбутньому для маючих надію на земне життя?

¹⁵ А тих, які мають надію жити на землі, тепер визнано праведними щодо дружби з Богом, так як Авраама, Рахаву та інших у стародавні часи. Протягом Христового Тисячолітнього Царювання, поступово вони будуть тілесно удосконалюватись, так що після остаточного випробовування, „саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих”. (Римлян 8:19—21; Якова 2:21—26) Таким чином, слухняних людей буде визнано праведними для вічного життя на землі.— Порівняйте з Єв. Івана 10:10; Ісаї 9:7; 11:1—9; 35:1—6; 65:17—25.

16. (а) В якому відношенні „мала отара” і „інші вівці” є „з’єднані” одні з одними? (б) Чому Івана 3:3—5 стосується тільки до „малої отари”?

¹⁶ Особисто, ті з „малої отари” й численного натовпу „інших овець” тепер радіють і ревно служать Богові. (Луки 12:32; Івана 10:16; Тита 2:13, 14) Більшість з останка помазаних уже постарілись і мають більше християнського досвіду, але обидві групи виявляють християнську особистість і плід духа. (Ефесян 4:24; Галатів 5:22, 23) Але, між ними є різниця, так як Ісус натякнув Никодимові ще перш ніж говорив про вічне життя. Він сказав: „Коли хто не народиться знову, то не може побачити Божого Царства”. (Івана 3:3—5, НС) Отже, охрещені християни, яких Бог покликає стати співспадкоємцями з Ісусом у Його Царстві, новонароджуються духовно. (1 Коринтян 1:9, 26—30) „Іншим вівцям” не потрібно новонароджуватись, тому що вони мають на меті вічне життя у відновленому Раю на землі, як піддані Царства.— Матвія 25:34, 46; Луки 23:42, 43.

Спомин — і нова угода

17. (а) Чому всі маючі життя на меті повинні збиратись з Божими людьми 24 березня? (б) Що ми зауважуємо про святкування Спомину 1985 року?

¹⁷ Двадцять четверте березня, після заходу сонця, Свідки Єгови по цілому світі будуть збиратись на Спомин Ісусової смерті на 1986 рік. На цьому зібранні буде звернено їм увагу на Ісусове пожертвування Свого досконалого тіла й крові, заради грішного людства, і на виправдання Імені та наміру Його Отця. (1 Коринтян 11:23—26) Отже, всі, хто має життя на меті (на небі чи на землі), повинні бути присутніми з Божими людьми по цілому світі на цій радісній оказії. У 1985 році всього зібралось 7 792 109 осіб на Спомин Ісусової смерті. Проте, тих які їли хліб і пили вино на Спомині, символізуючі Ісусове тіло та кров, було тільки 9051. Чому ж так мало?

18, 19. (а) Про які угоди Ісус згадує в 22 розділі Луки? (б) Яка є ціль кожної з цих угод? (в) Так як Мойсей, як Ісус служить як „один посередник”?

¹⁸ Ну, що ж Ісус був сказав того вечора, коли започаткував Спомин Своєї смерті? Подавши Своїм учням хліб, Він тоді подав їм вино, і сказав, „Ця чаша значить новий заповіт через Мою кров, що за вас проливається”. Пізніше, Він докладніше розповів їм причину через яку їх було забрано в нову угоду, кажучи: „Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих”.— Луки 22:19, 20, 28—30, НС.

¹⁹ Пророк Єремія був передсказав ту нову угоду, кажучи, що нею Єгова прощатиме помилку та гріх Свого народу, щоб „пізнали Єгову” в найбільш інтимному спорідненні. (Єремії 31:31, 34) Так як Мойсей був „посередником” Закону-Угоди з тілесним Ізраїлем, то так Ісус стає „посередник кращого заповіту” якого Бог робить з духовним „Ізраїлем Божим”. Це для того, щоб викупити покликаних, і щоб вони ставали з Христом спадкоємцями Царства. Таким чином вони „прийняли обітницю вічного спадку”. (Галатів 3:19, 20; 6:16; Євреїв 8:6; 9:15; 12:24) Особливо в цьому біблійному значенні Ісус Христос служить як „один Посередник між Богом та людьми”.— 1 Тимофія 2:5, 6.

20. (а) Хто правильно бере емблеми на Спомині? (б) Чому це так?

²⁰ Отже, кому ж правильно їсти хліб і пити вино на Спомині? Тільки тим, що належать до тієї групи, яку Бог бере в нову угоду узаконену Ісусовою жертвою. (Псалом 49 [50]:5) Ціль цієї угоди є оправдати Ісусових 144 000 співспадкоємців до тілесного життя тепер, щоб вони могли пожертвувати те право до життя й були забрані в небесне Царство. (Римлян 4:25; 2 Тимофія 2:10, 12) Але що ж сказати про „інших овець”?

21. (а) Як „інші вівці” користають як спостерігачі на Спомині? (б) На що святкування Спомину звертає нам увагу, отже яке питання тепер виникає?

²¹ Ті, що належать до класу „інших овець” не є під новою угодою, отже не беруть емблем. Проте, вони всі дуже користають, коли будуть присутні на Спомині як шанобливі спостерігачі. Це оцінювання духовних справ Ісус загострив у Своїй молитві до Свого Отця: „Це значить життя вічне, набирати знання про Тебе, Єдиного Правдивого Бога, і Того Кого Ти послав, Ісуса Христа”. (Івана 17:3, НС) Пам’ятайте, святкування Спомину звертає увагу на Ісусове тіло й кров. Пожертвоване тіло й кров Христа є дуже важливе для всіх, які намагаються мети вічного життя. Як же це стосується до „інших овець”, яких не є забрано під нову угоду, і які не беруть емблем на Спомині? Давайте будемо обговорювати це питання в наступній статті.

„Хліб життя” всім досяжний

„Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам”.— ІВАНА 6:51.

1. Яке трагічне становище людство сьогодні зустрічає?

ЛЮДИ вже з давніх-давен живились хлібом, найбільш поширеною поживою на землі. Відповідно, його звуть хлібом насущним. Але в сьогоднішньому світі голод за хлібом став трагічним питанням. Одна чверть світового населення голодує. Недавно, в газеті Глоб енд мейл з Торонто, Канади, було сказано, що „Голод, так як війна, не знає кордонів”. Газета цитувала виконавчого адміністратора ООН у справах крайніх операцій в Африці, який перестеріг, що Африка стоїть на порозі „одної з найбільших людських трагедій, одного з найбільших людських викликів до боротьби проти голоду, якого ми вже колись зустрічали”.

2, 3. (а) Брак харчів є частиною якої „ознаки”? (б) Як проблеми про харч будуть розв’язані? (в) Чого більше є потрібне, і що Ісаї 25:8 запевняє нам?

² Ісус пророкував, що голод буде частиною ознаки Його присутності в Царській владі. (Матвія 24:3, 7, 32, 33; 25:31, 32; Луки 21:11) Як ми тішимось, що Царство вже близько! Незабаром, цей славетний Цар переможе всіх ворогів людства, усунить політичні й економічні несправедливості, які стягнули на людство такі жорстокі страждання. Тоді всі люди будуть тішитись їхнім насущним хлібом.— Матвія 6:10, 11; 24:21, 22; Даниїла 2:44; Приповістей 29:2.

³ Під правлінням того праведного уряду, наша добра земля матиме спроможність родити „багато” їжі, щоб нагодувати багато більше людей від теперішнього населення світу. (Псалом 71 [72]:12—14, 16, 18) Єгова справить „гостину” добрих страв для Своїх людей. (Ісаї 25:6) Але щось додаткове є потрібне. З перебігом часу, чи люди будуть хворіти й вмирати? Щасливо, Ісаї 25:8 говорить про Єгову й каже: „Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь [Єгова, НС] Бог із обличчя усякого”. Як це стається?

Любляче постачання від Єгови

4. Який люблячий розпорядок Єгова зробив у Єгипті?

⁴ Коли Йосип був адміністратором харчів у Єгипті, то було багато збіжжя. Це тому що Йосип, після того, як Фараон призначив його на посаду, мудро приготовився для передсказаних сімох років голоду, і Єгова люблячо помножив його благословення. (1 Мойсеєва 41:49) Там було вдосталь харчів для всіх людей, і ще до того залишок. Коли Яків, батько Йосипа, Йосипові брати з їхніми родинами, вибрались мешкати в Єгипті, то дуже скористали з тієї божественної передбачливості. Немає сумніву, що ті ізраїльтяни були добре звикли до заквашеного хліба з пшеничного борошна, який то хліб очевидно почали випікати в Єгипті.

5. (а) Як Єгова постачив поживу в пустині? (б) Хто користав з Ізраїлем з цього благословення, і чому?

⁵ Пізніше, Єгова додатково люблячо постачав для Свого народу. Це сталось, коли мільйони ізраїльтян вийшли з Єгипту переходити Сінайську пустиню. Як же цей великий натовп одержував засоби до існування в тій похмурій, несприятливій пустині? Хоч Єгова розгнівався через їхній брак віри, то Він „відчинив двері неба, і спустив, немов дощ, на них манну для їжі,— і збіжжя небесне їм дав”. „Хлібом небесним Він їх годував”, протягом тих довгих 40 років. (Псалом 77 [78]:22—24; 104 [105]:40; 2 Мойсеєва 16:4, 5, 31, 35) І теж мусимо пам’ятати те, що не тільки ізраїльтяни споживали манну. „Багато різного народу” неізраїльтян, повірили в Єгову й приєднались до них під час виходу з Єгпиту. Бог їм також постачав манну.— 2 Мойсеєва 12:38.

6. (а) Яку більшу потребу людина тепер має, і чому? (б) Що жертви, яких ізраїльтяни приносили, підкреслювали, і на що вони були прообразом?

⁶ Проте, людству завжди було потрібно щось більшого від того буквального „хліба з неба”. Навіть ті споживачі чудесно постаченої їм манни старілись і вмирали, тому що через успадкований грішний стан людина неминучо вмирає, незважаючи на те чим вона живиться. (Римлян 5:12) Жертви, яких ізраїльтяни приносили під Законом, були засобом, яким вони підтримували добре споріднення з Богом. Ті жертви теж пригадували народові його грішний стан. Вони „ніколи не можуть зняти гріхів”. Крім того, ті жертви були прообразом на Ісусову „жертву один раз”, яка „назавжди” усуває гріхи. З Його високої позиції на небі, Ісус тепер може подавати людству достоїнства Своєї жертви.— Євреїв 10:1—4, 11—13.

„Правдивий хліб з неба”

7. (а) В якому новому змісті треба розуміти Ісусові слова в 6 розділі Єв. Івана? (б) У чому Ісус звинувачив натовп, який пішов за Ним?

⁷ Давайте тепер подивимось до 6 розділу Євангелії Івана. Сказане в цьому розділі не є продовженням того, що Ісус говорив у п’ятому. Зміст інакший, бо проминув ще один рік. Уже настав 32 р. н.е. Ісус тут не промовляє самовдоволеним євреям у Єрусалимі, але простим людям у Галілеї. Ісус тільки що чудесно нагодував 5000 осіб п’ятьма буханцями ячмінного хліба й двома маленькими рибами. Наступного дня народ знову пішов за Ісусом, сподіваючись даром наїстись. Отже, Ісус сказав їм: „Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя”. Отець послав Ісуса постачити таку поживу всім людям, які практикуватимуть віру в Нього. Це буде „правдивий хліб з неба”, з більш тривалими користями ніж манна, яку споживали стародавні ізраїльтяни.— Івана 6:26—32.

8. Як людина може досягти вічного життя?

⁸ Ісус продовжує й пояснює їм користі, які приходять з тієї „поживи”, кажучи їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене приходить,— не голодуватиме він, а хто вірує [практикуватиме віру, НС] у Мене,— ніколи не прагнутиме... Оце ж воля Мого Отця,— щоб усякий, хто Сина бачить та вірує [практикує віру, НС] в Нього, мав вічне життя,— і того воскрешу Я останнього дня”.— Івана 6:35—40.

9, 10. (а) Яка є протилежність „хліба життя” з манною? (б) Згідно з Єв. Івана 6:42—51, то за кого Ісус віддав Своє тіло? (в) Як ці ,їдять Його тіло’?

⁹ Ті матеріалістичні євреї не погоджувались з тим, що Ісус говорив. Вони бачать у Ньому тільки сина Йосипа й Марії. Ісус перестерігає їх так: „Не ремствуйте ви між собою! Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його,— і того воскрешу Я останнього дня”. Потім Він повторив: „Я — хліб життя! Отці ваші в пустині їли манну,— і померли. То є хліб, Який сходить із неба,— щоб не вмер, хто Його споживає. Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам”.— Івана 6:42—51.

¹⁰ Отже, це за „життя світу” — все людство, якого ще можна відкупити — Ісус дав Своє тіло. І „хто-небудь” з людства, який споживає символічно з того „хліба”, практикує віру в відкупляючу силу Ісусової жертви, може вступити на дорогу, яка веде до вічного життя. Тут, „багато різного народу”, який споживав з ізраїльтянами манну в пустині, був прообразом на великий натовп Ісусових „інших овець”, які, разом з помазаним останком „Ізраїлю Божого”, тепер споживають Ісусове тіло в зображальному значенні. Вони роблять це, коли практикують віру в Його жертву.— Римлян 10:9, 10; Галатів 6:16.

11. Які додаткові Ісусові слова дуже здивували євреїв, і чому?

¹¹ У Галілеї, багато Ісусових слухачів були дуже здивовані тим, що Він говорив. Отже, продовжуючи говорити про Своє тіло, Ісус каже: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя,— і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття”. (Івана 6:53—55) Як це приголомшило їх! Не досить того, що людоїдство було огидою для тих євреїв, то закон у 3 Мойсеєвій 17:14 дуже точно забороняв їм споживати „крови кожного тіла”.

12. (а) Що Ісус тут підкреслює? (б) Які вірші показують, що це не обмежується тільки до Ісусових співспадкоємців?

¹² Звичайно, Ісус тут говорив про те, що коли хто-небудь, хоче одержати вічного життя то мусить практикувати віру в Ісусову жертву, яку Ісус пізніше постачив пожертвуванням Свого досконалого тіла й вилиттям Своєї крові. (Євреїв 10:5, 10; 1 Петра 1:18, 19; 2:24) З цього постачання не будуть користати тільки Ісусові співспадкоємці. З нього теж скористає „великий натовп”, який переживе „велике горе”, тому що вони „випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця”. Маючи віру в Ісусову жертву, яку то віру вони виявляють „святою службою” Богові, то будуть збережені під час щонайбільшого горя в світі. Так як Рахав була визнана праведною й пережила, коли Ісус Навін знищив Єрохон.— Об’явлення 7:9, 10, 14, 15; Ісуса Навина 6:16, 17; Якова 2:25.

„Життя в собі”

13. (а) Що ми зауважуємо із порівняння Єв. Івана 5:26 з 6:53? (б) Яка граматична будова грецької мови помагає нам зрозуміти Івана 6:53? (в) Отже, що це значить мати „життя в собі”, і до кого стосуються ці слова?

¹³ В Євангелії Івана 6:53, 54, Ісус каже, що „вічне життя” є таке саме як „у собі мати життя”. Отже, в цьому змісті, здається, що вислів „у собі мати життя” значить щось інакшого від того, що Ісус сказав у Івана 5:26. Вислови подібної граматичної будови, як-от „у собі мати життя” знаходяться в інших віршах Святого Грецького Письма. Наприклад, „майте сіль у собі” (Марка 9:50) і „і вони прийняли в собі відплату” (Римлян 1:27).a У цих зразкових віршах, цей вислів не значить, що людина має силу нагороджувати інших сіллю або відплатою. Краще, це натякає на внутрішню довершеність або повноту. Отже, згідно із змістом Ісусових слів у Івана 6:53, то мати „життя в собі” значить уходити в повноту життя. „Мала отара” спадкоємців Царства одержує цю повноту, коли воскресає на небо, а „інші вівці” при кінці тисячу років, коли будуть випробувані й визнані праведними, щоб одержати вічне життя на Райській землі.— 1 Івана 3:2; Об’явлення 20:4, 5.

14. Хто інший скористає з „хліба з неба”, і як?

¹⁴ Інші люди, теж, можуть користатись „хлібом з неба”. Ісус сказав про тих, які ,їдять Його тіло й п’ють Його кров’, але які вмирають: „Я воскрешу його останнього дня”. З цього розуміється, що помазані християни, сплячі сном смерті воскресають при „останній сурмі”, протягом „виявлення” Ісуса Христа в царській славі. (1 Коринтян 15:52; 2 Тимофія 4:1, 8) Але що сказати про майбутніх „інших овець”, які сплять сном смерті? Те що Марта сказала, коли Лазар помер, цікавить нас, бо в той час Богобійні євреї мали надію тільки на земне воскресіння. Марта висловила свою віру так: „Знаю, що в воскресення останнього дня він [Лазар] воскресне”. (Івана 11:24) Ми, живучи під час Христової присутності, можемо надіятись на те, що всі вірні з „великого натовпу”, які вмирають, воскреснуть до життя саме тут на землі, так щоб знову могли споживати „хліб з неба”, маючи на увазі заслужити вічного життя. Яка ж чудова надія, надія запевнена воскресінням Самого Ісуса! — 1 Коринтян 15:3—8.

,В єдності з Христом’

15. До кого стосуються Ісусові слова „в єдності з Христом”, і чому ви так відповідаєте?

¹⁵ Ісус продовжує й каже: „Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому”. (Івана 6:56) Так то буває з „ким-небудь”, який практикує віру в Ісусову жертву, з надією ,мати життя в собі’. Усі, виявляючі таку віру можуть ,з’єднуватись з Ісусом’. Звичайно, „великий натовп” маючий надію на земне життя не є „в єдності з Христом” в тому розумінні, що вони стануть співспадкоємцями з Ним, членами Його невісти, які так як Він воскреснуть до життя на небі. (Римлян 8:1, 10; 1 Коринтян 1:2; 2 Коринтян 5:17; 11:2; Галатів 3:28, 29; Ефесян 1:1, 4, 11; Филип’ян 3:8—11) Однак, усі, які мають надію жити на землі можуть, і дійсно мусять, бути в цілковитій злагоді з Отцем та Сином у знанні й виконуванні „досконалої волі Божої”, так як мала отара.— Римлян 12:2; порівняйте з Єв. Івана 17:21.

16. (а) В які важливі способи всі, хто практикує віру в Христову жертву, є „з’єднані” з Ісусом? (б) У чому можна бачити їхню єдність наміру й зусилля?

¹⁶ Отже, жертовна користь Христового тіла й крові є досяжна всім людям, які практикують віру, й всі користуючись цим постачанням можуть бути „в єдності”, з Ісусом. Усі мають стати частиною всесвітньої родини Бога Єгови. У ці критичні „останні дні”, вони можуть утішатись усесвітньою єдністю віри, наміру та діяльності. Практикуючи віру в Ісуса, вони можуть „виконувати більші діла” від тих, яких Ісус виконував тут на землі. Також треба звернути увагу на те, що мільйони з „великого натовпу” тепер становлять 99,7 процентів усіх тих, які виконують працю Єгови в цей час. (Івана 14:12; Римлян 10:18) Цю єдність наміру праці бачимо в усесвітньому свідченні й в охочому підтримуванні будівельних програм Товариства Вартової Башти. (Псалом 109 [110]:3) Ще побачимо скільки людей повірять і приєднаються до цієї дорогоцінної єдності. Недавній рапорт показує, що вже є 3 024 131 дієвих Свідків.

17. Що всі присутні на Спомині мусять оцінювати?

¹⁷ Надіємось, що на Спомині 1986 року до присутніх Свідків ще приєднається багато зацікавлених людей. Мільйони „інших овець” будуть присутні на Спомині, разом із зменшаючими тисячами „малої отари”. Вони всі глибоко оцінюють любляче постачання Єгови через Христа й визнають важливість Христового тіла та крові. Але, всі повинні добре розпізнати до котрого класу вони належать. Приймати емблеми на Спомині не дає нікому вічного життя. Це тільки символи Ісусової жертви, яка перше застосовується в зв’язку з „новою угодою”. Помазані християни, забрані в ту угоду, і тільки вони, правильно їдять хліб і п’ють вино на Спомині. Людина або належить до тієї нової угоди, або ні. (1 Коринтян 11:20, 23—26) Ті, що не належать до нової угоди, і яких Ісус не приймає до угоди про Царство, не беруть емблем. Однак, вони таки повинні визнавати важливість Ісусової жертви, Його тіла й крові, заради них. (Луки 22:14—20, 28—30) Ісусова жертва — це засіб через який вони можуть набути вічного життя на землі.

18. Яке щастя приходить у наслідок розуміння всього того, що Ісусова жертва значить?

¹⁸ Отже, давайте прийдемо на Спомин цього року з ясним розумінням усього того, що Ісусова жертва значить для людства. Хай ті з „малої отари” дорожать їхнім покликом, а зростаючий натовп „інших овець” радіють у надії одержати досконале ,життя в собі’ на землі, тоді як саме тепер високо цінують їхню єдність з Отцем, Сином, і зі зменшаючим числом помазаного останка ще тут на землі. Як ми тішимось, що „хліб життя” тепер є досяжний всім людям!

[Примітка]