Вони залишили нам приклад

РОЗПОВІВ КРАҐ ЗАНКЕР

Вже вісім років ми з моєю дружиною Ґейл є піонерами,повночасними служителями Свідків Єгови. Останні шість років ми служимо серед тубільного населення необжитого району Австралії. Ми просто наслідуємо гарний приклад моїх батьків і прабатьків.

Коли я ще був хлопчиком, то запитав Опу, що спонукувало їх далі їздити за таких важких умов. Він пояснив, що, будучи ізольованими від людей, вони водночас мали близькість з Єговою. Те, що інколи становило собою фізичну трудність, сказав він, ставало духовним благословенням.

Без жодного натяку на вищість і без самовдоволення Опа дивувався тому, що стільки людей, здається, занадто заклопотані нагромадженням майна. «З невеличкими пожитками,— наголошував він мені,— живеться значно легше. Якщо Ісус у разі потреби був готовий спати просто неба, тоді й ми повинні радіти такому життю, коли наше призначення вимагає цього» (Матвія 8:19, 20). І йому зі своїми товаришами таки доводилося це робити.

Одруження, заборона діяльності, війна

У грудні 1938 року Опа одружився з молодою індонезійкою, на ім’я Вільгельміна, яка стала моєю бабусею. Ома, або бабуся, була доброю, лагідною та ніжною. Я пересвідчився у цьому, бо за мого дитинства вона була моїм найближчим другом.