Мотоциклетний спорт спосіб мого життя

МЕНЕ вибрали змагатись з чемпіоном мотогонок, Айвіном Магером у серії пробних матчів у Іпсуічі, Квінсленді, Австралії. Того вечора велодром був набитий людьми. По цілому велодромі можна було відчути збудження. Це був важливий вечір для багатьох людей — я, їхній герой, буду змагатись у швидкості з чемпіоном світу!

Як Айвін і я шикувались перед стрічкою старту, при вуркотінні мотоциклів, то глядачі сиділи на краї сидінь у великому сподіванні. Стрічки зняли, а ми рушили! Змагаючись колесом у колесо, ми поперчили глядачів грунтом по вигинах гоночного треку. Кілька дюймів один від другого ми натискали мотоциклі до найвищого ступеня.

Перших двоє змагань закінчились внічию. Ми обидва виграли по одному. Глядачі вигукували радісним збудженням, коли почалось третє й останнє змагання. Як ми почали останній етап (дистанція на спортивних змаганнях), мотори пронизливо ревли, грунт розлітався, глядачі підвелись на ноги, і схвальними вигуками заглушували рев мотоциклів. Глядачі стали несамовиті, як ми гнались навколо вигину гоночного треку...

Як же я добився такої вершини мотоциклетного спорту? Ще з дитинства це було частиною мого життя. Це зрозуміло, тому що батько більшість свого життя дуже цікавився мотогонкою. З дитинства я пам’ятаю, як кожного тижня наша родина ходила на мотоциклетні гонки на Ексібишен гравндс у Брісбені, Австралії.

Отже, за дуже молодих моїх літ, я полюбив мотоциклі й почав їздити на них як тільки міг. Коли мені було 15 років, я вже їздив на батьковому старому мотоциклі, не публічними дорогами, тому що був замолодий мати дозвіл на водіння мотоциклем. Чим більше я їздив, то тим більше заглиблювалась моя любов до мотоциклів.

Добиваючись найвищого ступеня мотоциклетного спорту

Як тільки я закінчив формальну освіту, то вирішив наслідувати свого батька й працювати механіком. Я вже закінчував своє навчання, коли близький друг теж зацікавився мотогонкою. Відтоді, ціле моє життя почало зосереджуватись на мотоциклах.

Я дуже гордився коли купив свого першого мотоцикла. Тепер з допомогою батька, я почав переробляти його до мотогонок. Я почав свою кар’єру мотоцикліста 1965 року в Брісбен Ексибишен гравндс. Звичайно, я мусив починати з самого початку, але незабаром здобув слави, незабаром змагався з вправними мотоциклістами й вигравав багато мотоциклетних змагань у швидкості.

Першого сезону мені добре пощастило, і я виграв трофея Фестивалю Варана. При кінці сезону, мене запросили до Англії змагатись на Галіфакс гоночному треку в Йоркшері. З великої радості я погодився на це запропонування, тому що Англія була меккою гоночних змагань. Усі чемпіони-їздці змагались у Англії й Європі.

Успіхи в Британській лізі

З кількома мотоциклістами з Австралії, я поїхав до Англії при кінці 1966 року на 1967 сезон. Вже здобув моїх двох найбільш бажаних мет — став професійним мотоциклістом, і змагався з найкращими європейськими та світовими чемпіонами.

Тепер я змагався в змаганнях Британської ліги й мав нагоду змагатись за кубком Апполо з різними владними мотогонщиками. У першому змаганні мене мучили механічні проблеми, і мій мотоцикл розлетівся. Я позичив машину в одного мотоцикліста з Австралії. Спішачись, і стараючись привикнути до чужої машини, я з’їхав з треку й виїхав на другий бік мотодрому на одному колесі, з переднім колесом у повітрі! Це розсмішило присутніх, але за це мені не нагородили очок. Проте, я знову виїхав на трек позиченою машиною, і таки добився гарних успіхів.

Вернувшись до Австралії, і тоді як робив розпорядок з іншими мотоциклістами на 1968 сезон, я познайомився з Сузетою, молодою дівчиною, яка в різні способи дуже вплинула на моє життя. Вона була інакшою від дівчат, які гаяли час у мотоциклетних крамницях — інакша мовою і одягом. Незабаром я довідався чому — її батьки були свідками Єгови, хоч вона сама ще не прийняла їхньої віри. Це був мій перший контакт з особою, яка знала щось трохи про Свідків.

До цього часу я зовсім не цікавився релігією. Я вірив, що релігії цікавились тільки грішми, і коли хтось заявляв бути релігійним, то я зараз відповідав „нісенітниця”! Мої батьки, хоч добрі люди, не були релігійними, отже, я не ходив до церкви. Коли мені було 21 рік, то мати хотіла купити мені Біблію у подарунку, але я сказав їй, щоб не купувала — я був надто занятий мотоциклетним спортом, щоб думати про релігію!

Я продовжував напружено тренуватись і виграв багато великих змагань. Я був добре витренований до майбутніх змагань. Тоді настав час на те велике змагання описане в початковій частині цього оповідання. Хто ви думаєте виграв? Домашній герой перевершив чемпіона світу! Не дивно, що натовп став несамовитим.

Після того, мене вибрали представляти Квінсленд у змаганні з Британськими Левами. Вони вигравали всі змагання по цілій Австралії, а я вигравав усі мотогонки в яких брав участь. Англійці вже не були першими. Тепер я відчув перші торгання націоналізму. Мене вибрали представляти Австралію в прийдешньому змаганні між Англією а Австралією.

Ударяє лихо

Я одружився з Сузетою. Вона поїхала зі мною на те велике змагання в Англії. Прибувши до мотодрому, ми відчули напругу. Розгорявся націоналізм. Це були австралійці проти англійців. З серйозним наміром ми постановили виграти. Мене спарували з дуже близьким другом проти двох англійців-мотоциклістів.

Кев, мій партнер, був першим вирушити, а я з одним англійцем гнались слідом за ним. Тоді той англієць почав перешкоджати моєму другові. Я зрівнявся з ними з наміром перегнати його. Він побачив мене і стараючись перешкодити мені, заскоро навернув — і ми зіткнулись. Мене вже багато разів скидало з мотоцикла, але ніколи не так серйозно як тепер. У цьому випадку я майже загубив своє життя. Мене взяли до лікарні з переломаним черепом, прорваними нирками, і потрісканою спиною.

Сузеті наказали залишитись у лікарні, бо не сподівались, що я переживу ту ніч. Я опритомнів аж кілька днів пізніше. До цього дня я не пам’ятаю, що зі мною сталось того першого тижня в лікарні, крім одного — я молився до Бога, щоб не помер! До того часу я ніколи не думав серйозно про Бога, але в крайній потребі звернувся до Нього.

Чи мотоциклетний спорт був все, що є в житті?

Моя теща думала, що бувши прикутим до дому, тепер був добрий час для нас установити свіжий контакт із свідками Єгови. Отже, вона написала листа предсідникові-надзирателеві збору в нашому сусідстві, і попросила, щоб Свідки відвідали нас.

Нас відвідали Свідки, чоловік з дружиною, і я погодився студіювати з ними Біблію за одною умовою — що покину студіювати коли мені тільки захочеться. Нудьга була одною причиною чому я погодився студіювати. Я теж хотів доказати, що свідки Єгови, так як усі інші релігії, цікавились тільки грішми. Проте, після кількох студій, я почав бачити, що це було щось зовсім інакшого. Я почав розуміти Біблію, і взнав, що те, що вони мені говорили було правдою. Вони навіть не згадували про гроші.

Як місяці минали, я видужував і прагнув вернутись назад до мотогонок. Це було моє життя, і я хотів вернутись до мотоциклетного спорту так скоро як тільки можливо. У мене були дві головні причини на це: По-перше, засоби відомостей й декотрі друзі казали, що моя кар’єра вже закінчилась; по-друге, я мусив переконати самого себе й інших, що не загубив компетенцію владного мотоцикліста.

Дійсно, я так скоро видужав, що міг приготовитися до змагань на 1969-1970 рік. На здивовання всіх людей, я видужав і вернувся до мотоциклетного спорту.

Мусив вибирати

Пізніше, ми переїхали на іншу місцевість, і той молодий Свідок з його дружиною продовжували студіювати з нами. Тепер я головно цікавився мотогонкою і студіюванням Біблії, але мотогонка таки переважала. Мало-помалу я почав бачити різницю між Свідками а моїми друзями. Я вже починав розрізняти. Неморальність між чоловіками й дружинами на гоночному треку була відома мені, але дотепер це не турбувало мене. Я вірив, що це було їхнє діло, але я не буду брати своєї дружини на їхні вечірки або забави.

Зрозумівши погляд Єгови в справах неморальності, і як це шкодило іншим людям, я почав ненавидіти того, що знав відбувалось, хоч сам не брав участі в ньому. Неморальність, прокляття, лаяння, і богозневага почали дуже дратувати мене. Як я навчався біблійних принципів, то почав ще більше зауважувати брак пошани до влади та інших людей.

Десь тепер мені трапилась чудова нагода на змагання в Америці як також повернутись до Англії. Я знав, що міг здійснити мою мрію бути між десятьма найкращими мотоциклістами в світі. Мені чогось не щастило. Я вже не міг товаришувати з мотоциклістами так як колись. Я не міг викинути з голови турбуючої фрази: ,Колись буду мусив вибирати!’

Я пам’ятаю моє останнє змагання на мотоциклі, тому що обставини примусили мене зробити те важливе рішення. Відколи я вступив до велодрому того вечора, нічого не йшло як слід. Прокляття рознервувало мене. У змаганні брав участь з’ять офіційного стартера на той вечір, і всі мотоциклісти дуже лютились через те, що він очевидно підтримував його. Коли він дискваліфікував мене, хоч усім було відомо, що це інший мотоцикліст порвав стрічку старту, то це була остання крапля.

Я вернувся додому того вечора зовсім обурений, знаючи, що вже не міг служити двом панам — мотогонці й Єгові. „Буду покидати мотогонку”, я оголосив недовірливій Сузеті. І дійсно покинув її,— відразу! Незважаючи на жорстоку опозицію від родини, я попродав свої мотоциклі й приладдя до їзди. Декотрі з моїх друзів думали, що я став релігійним фанатиком.

Радість із служіння одному Панові

Тепер, перший раз у моєму житті, ми пішли до Залу Царства. До цих пір мої зобов’язання були мені перешкодою. Ми ніколи не забудимо щирих привітів, яких ми відчули на тому першому зібранні в неділю. Я почувався дуже добре в знанні, що вже не був рабом мотоциклетного спорту. Я вже не служив двом панам. Уже міг відповісти на запрошення приходити на всі християнські зібрання. Я прагнув розказувати людям те чого навчався, а головно чудову надію, яка поміщається в таких біблійних віршах, як Об’явлення 21:4, де каже: „І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше [колишнє, НС] минулося”.

Я з дружиною охрестились у Брісбені 1970 році. Після того, ми якийсь час служили в Папуа — Новій Гвінеї, допомагаючи проповідувати добру новину людям тієї країни великої потреби вісників. Ми вже вернулись до Австралії з трьома гарними синами. З допомогою Божого Слова, Біблії, ми виховуємо їх, не на фанатиків мотоциклетного спорту такими, як я колись був, але на послідовників Христа, любителів правди, і поклонників Єгови.— Так як розказав Лес Бентзен.

[Вставка на сторінці 17]

Спішачись, я з’їхав з треку й виїхав на другий бік мотодрому на одному колесі!

[Вставка на сторінці 18]

На мотодромі розгорявся націоналізм.