Як через багато років зерна принесли плід

Цей лист надійшов після виходу в світ статті «Виховання сімох синів. Труднощі й благословення» у «Пробудись!» за 8 січня 1999 року.

Дорогі брате і сестро Дікман!

Щойно я закінчила читати вашу історію і просто мушу написати до вас. Я знала вашу сім’ю багато років тому, коли жила в штаті Міссісіпі [1960—1961]. Я вчилася з вашими синами в одній школі і досить часто бавилася з ними у вашому домі. Але не це найглибше закарбувалося в дитячій пам’яті. На мене, хоча й була я тоді дитиною, велике враження справляло те, що хлопці, керуючись християнським сумлінням, не салютували прапору у школі. Хоч я належала до баптистської церкви м. Ґрандв’ю, однак коли один з ваших синів пояснив свою позицію, мені стало ясно, що вони чинять правильно.

Один з хлопців або дав мені, або ж я вкрала книжку «Від раю втраченого до раю відновленого»a. Не пам’ятаю вже, як то було, але я прочитала її всю. На ту пору ця книжка була для мене просто чудовою збіркою оповідань. Не знала я, що тоді були посіяні зерна правди, які довгі роки чекатимуть свого часу.

У 1964 році ми переїхали на північ, там я перестала ходити до церкви. Лицемірство в церквах розчарувало мене, тож багато років я трималася якнайдалі від релігійних організацій.

Пройшли роки, і коли я серйозно задумалася над метою життя, то зрозуміла, що потребую стосунків з Творцем. Я хотіла, щоб вони були позбавлені релігійного лицемірства. Зерна правди, посіяні багато років тому, почали проростати; я й не здогадувалася про це.

Мені не давало спокою те, що я не хотіла іти на небо; я хотіла жити тут, на землі. Міркувала так: ця планета сама по собі є чудовим творивом, навіщо ж Богові знищувати її? Крім того, я не вважала Ісуса Богом. Якби він був ним, тоді його жертва — обман. Ці думки, почуття та переконання, якщо можна їх так назвати, ніяк не узгоджувалися з тим, що я дізналася у баптистській церкві. Я почала молитися, щиро молитися, і Єгова швидко мені відповів. Через декілька днів на моєму порозі з’явилися Свідки і ми тоді ж таки почали біблійне вивчення. Від часу знайомства з вашою сім’єю до початку вивчення я ніколи не зустрічалася зі Свідками Єгови, але завжди поважала їх за мужній захист того, що правильне. Як тільки розпочалось вивчення і я набувала більше знань, усе ставало на свої місця. Півтора року мені знадобилося, щоб упорядкувати своє життя. В 1975 році я нарешті охрестилася.

Щоразу, коли обговорюється інформація про те, як ми свідчимо своєю поведінкою, навіть не помічаючи цього, я згадую вашу сім’ю. Коли підкреслюється, як важливо щедро сіяти зерна Царства, — бо не завжди ми знаємо, де чи коли вони пустять коріння, — я з власного досвіду можу підтвердити, наскільки це правильно.

Хочу подякувати вам за те, що належите до народу Єгови і за вашу вірність своїм переконанням. Ви, не знаючи цього, допомогли людині знайти правду. Завдяки вашій поведінці й переконанням засяяла істина. Я й не сподівалася колись дізнатись про ваше подальше життя і подякувати вам. Ще раз дякую.

З великою християнською любов’ю

Л. О.

[Примітка]