ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»
ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА
Товариства «Вартова башта»
Українська
  • БІБЛІЯ
  • ПУБЛІКАЦІЇ
  • ЗІБРАННЯ
  • bsi08-2 с. 3–4
  • Біблійна книга 52. 1 Фессалонікійців

Немає відеоматеріалів для виділеного уривка.

На жаль, не вдалося відтворити відеофайл.

  • Біблійна книга 52. 1 Фессалонікійців
  • «Усе Писання» достовірне й корисне. Частина 17
  • Підзаголовки
  • ЧОМУ КОРИСНА
«Усе Писання» достовірне й корисне. Частина 17
bsi08-2 с. 3–4

Біблійна книга 52. 1 Фессалонікійців

Письменник: Павло

Місце написання: Коринф

Написання закінчено: бл. 50 року н. е.

БЛИЗЬКО 50 року н. е. апостол Павло під час своєї другої проповідницької подорожі відвідав македонське місто Фессалоніки і заснував там християнський збір. Того ж року Павло, перебуваючи в Коринфі з Силуаном (у книзі Дії він названий Силою) і Тимофієм, був спонуканий написати свій перший лист до фессалонікійців, щоб їх потішити та зміцнити у вірі. Ймовірно, це було наприкінці 50 року н. е. Визначним є те, що цей лист, очевидно, є першим з Павлових листів, який увійшов до біблійного канону, і, за винятком, мабуть, лише Євангелія Матвія, він був першою написаною книгою Християнських Грецьких Писань.

2 Існує надзвичайно багато доказів того, що цей лист достовірний і що він дійшов до нас незміненим. Павло сам представляється як його письменник, а зміст книги узгоджується з рештою натхненого Слова (1 Фес. 1:1; 2:18). Це послання згадується в багатьох найраніших списках натхнених Писань, в тому числі у фрагменті Мураторіa. Багато ранніх церковних письменників цитують Перший лист до фессалонікійців або ж посилаються на нього, серед них Іриней (друге століття н. е.), який згадує назву листа. Папірус Честера Бітті 2 (Р46), датований приблизно 200 роком н. е., містить Перший лист до фессалонікійців, а інший папірус третього століття (P30), який зберігається нині в місті Гент (Бельгія), містить фрагменти і Першого, і Другого листа до фессалонікійцівb.

3 Якщо коротко розглянути історію збору у Фессалоніках ще до того, як було написано цей лист, то стає зрозуміло, чому Павло так переживав за братів у тому місті. Від самого початку збір зазнавав жорстоких переслідувань та протидії. У 17-му розділі книги Дії апостолів Лука розповідає про візит Павла й Сили до Фессалонік, «де була юдейська синагога». Павло три суботи проповідував там, ведучи з присутніми обговорення на основі Писань. Але він, як видно, залишався в цьому місті ще довше, адже мав достатньо часу, щоб зайнятися своїм ремеслом, а головне, встиг заснувати там збір і організувати його діяльність (Дії 17:1; 1 Фес. 2:9; 1:6, 7).

4 Розповідь у Дії 17:4—7 яскраво показує, яким був результат проповідування цього апостола у Фессалоніках. Юдеї, які заздрили успішному служінню Павла, зібрали натовп та здійняли в місті бучу. Вони напали на дім Ясона, витягли його та інших братів до начальників міста і почали вигукувати: «Ці люди збаламутили всю населену землю, а тепер прийшли ще й сюди, і Ясон їх гостинно прийняв. Усі вони бунтують проти постанов кесаря і кажуть, що є інший цар — Ісус». Ясон та інші були змушені дати заставу, і лише тоді їх звільнили. Задля блага братів у зборі, а також заради власної безпеки Павло та Сила вирушили вночі до Верії. Але у Фессалоніках уже був заснований збір.

5 У Верії євреї теж чинили лютий опір Павлові, тож він не міг би там далі проповідувати. Тоді Павло перебрався до Греції, в Афіни. Та все ж він прагнув дізнатися, як долають труднощі його брати у Фессалоніках. Павло двічі намагався повернутися до них, але «Сатана щоразу перешкоджав» йому (1 Фес. 2:17, 18). Турбуючись про молодий збір і болісно переживаючи про страждання тамтешніх братів, Павло послав назад до Фессалонік Тимофія, щоб той потішив їх та укріпив у вірі. Павло дуже зрадів, коли Тимофій повернувся з добрими вістями про їхню незламну непорочність у час жорстоких переслідувань. Своїми вчинками вони подали добрий приклад віруючим у всій Македонії та Ахаї (1:6—8; 3:1—7). Павло був вдячний Богу Єгові за вірну витривалість цих братів, але він також усвідомлював, що для досягнення духовної зрілості їм потрібно подальшого керівництва й порад. Тому, перебуваючи в Коринфі з Тимофієм і Силуаном, Павло написав фессалонікійцям свій перший лист.

ЧОМУ КОРИСНА

6 У цьому листі Павло проявив сердечну турботу про своїх братів. Він та його співслужителі подали чудовий приклад у тому, як виявляти ніжні почуття, адже були готові не лише передати своїм улюбленим братам у Фессалоніках добру новину від Бога, але навіть віддати заради них власні душі. Нехай усі наглядачі намагаються розвивати такі ж узи любові зі своїми зборами! Такі вирази любові спонукуватимуть усіх виявляти любов один до одного, як і сказав Павло: «Хай Господь допоможе вам зростати в любові й дедалі більше сповнюватись нею — любов’ю один до одного і до всіх, так само, як ми сповнені любові до вас». Якщо усі Божі поклонники охоче виявляють любов, це дуже їх зміцняє. Ця любов ‘зміцняє серця і робить їх бездоганно святими перед нашим Богом, Батьком, під час присутності нашого Господа Ісуса з усіма своїми святими’. Вона відділяє християн від зіпсутого, неморального світу, щоб вони могли ходити у святості і так догоджати Богові (3:12, 13; 2:8; 4:1—8).

7 Цей лист є гарним прикладом того, як тактовно і з любов’ю давати поради в християнському зборі. Хоча фессалонікійські брати були ревні й вірні, усе ж таки їм треба було дещо виправити. Але Павло щоразу хвалить цих братів за їхні хороші риси. Наприклад, застерігаючи фессалонікійців проти моральної нечистоти, Павло спочатку хвалить їх за те, що вони ходять так, аби догоджати Богові, а тоді заохочує їх робити це «ще повнішою мірою», зберігаючи кожен своє тіло у святості й честі. Потім, похваливши їх за братерську любов, Павло настійно заохочує їх далі виявляти її «ще повніше», займаючись власними справами і поводячись пристойно в очах сторонніх. Павло тактовно радить своїм братам: «Намагайтесь чинити добро як один одному, так і всім іншим» (4:1—7, 9—12; 5:15).

8 Чотири рази Павло згадує «присутність» Ісуса Христа. Очевидно, новонавернених християн у Фессалоніках дуже цікавило це вчення. Під час перебування в їхньому місті Павло, безсумнівно, сміливо проповідував про Боже Царство під правлінням Христа. Це видно з того, яке обвинувачення висунули проти нього та його товаришів: «Усі вони бунтують проти постанов кесаря і кажуть, що є інший цар — Ісус» (Дії 17:7; 1 Фес. 2:19; 3:13; 4:15; 5:23). Фессалонікійські брати покладали надію на Царство і, віруючи в Бога, чекали «з небес його Сина, котрого він воскресив з мертвих,— Ісуса», аби він визволив їх від прийдешнього гніву. Подібно усі, хто надіється на Боже Царство сьогодні, повинні прислухатись до доброї поради з Першого листа до фессалонікійців дедалі більше сповнюватись любов’ю, маючи міцні та бездоганні серця, аби їм і далі ‘ходити гідно перед Богом, який покликав їх до свого царства й слави’ (1 Фес. 1:8, 10; 3:12, 13; 2:12).

[Примітки]

a Дивіться таблицю «Визначні ранні списки Християнських Грецьких Писань» на сторінці 7 у брошурі «„Усе Писання“ достовірне й корисне» за 2005 рік.

b Курт і Барбара Аланд, «Текст Нового Завіту», 1982, с. 108, 109 (нім.).

    Публікації українською (1950—2025)
    Вийти
    Увійти
    • Українська
    • Поділитись
    • Налаштування
    • Copyright © 2025 Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsylvania
    • Умови використання
    • Політика конфіденційності
    • Параметри конфіденційності
    • JW.ORG
    • Увійти
    Поділитись