«Вони не могли досягти досконалості без нас». Розглянувши історію вірних Божих служителів, які жили з часів Авеля до Христа, апостол Павло каже, що ніхто з них не дочекався «сповнення обіцянки, оскільки Бог передбачив дати нам щось ліпше, і вони не могли досягти досконалості без нас» (Єв 11:39, 40). Говорячи про «нас», Павло, безперечно, має на увазі помазаних християн (Єв 1:2; 2:1—4), які отримали «небесне покликання» (Єв 3:1) і для яких Христос відкрив «новий та живий шлях» у святе місце — небеса, де перебуває Бог (Єв 10:19, 20). Це небесне покликання включає в себе їхнє служіння небесними священиками Бога та Христа протягом Христового Тисячолітнього царювання. Також їм «дана влада судити» (Об 20:4—6). Тож логічно, що небесне життя та почесні обов’язки, які отримують покликані,— це і є «щось ліпше», що Бог передбачив для помазаних християн (Єв 11:40). Коли настане їхнє виявлення, вони почнуть діяти з небес разом з Христом і знищать злу систему, щоб звільнити з неволі тління усе створіння, яке прагне отримати «славну свободу дітей Божих» (Рм 8:19—22). У Євреїв 11:35 показано, що вірні служителі дохристиянських часів, зазнаючи страждань, трималися своєї непорочності, «адже вони хотіли мати ліпше воскресіння». Очевидно, це воскресіння ліпше за воскресіння «померлих», згаданих на початку вірша,— тих, хто воскрес, проте згодом помер знову. (Пор. 1Цр 17:17—23; 2Цр 4:17—20, 32—37.) Отже, ці вірні служителі дохристиянських часів будуть «зроб[лені] досконалими» в тому розумінні, що воскреснуть і звільняться від «неволі тління» завдяки священицькому служінню Христа Ісуса та його священиків протягом Тисячолітнього правління.

Досконалими стануть як люди, так і умови життя на землі. На це вказують слова з Об’явлення 5:9, 10, де про людей, куплених для Бога (пор. Об 14:1, 3), говориться: «Ти сформував з них царство та зробив їх священиками нашого Бога, і вони царюватимуть над землею». Коли діяла Закон-угода, священики не лише представляли людей перед Богом, приносячи жертви, але й мали обов’язок дбати про фізичне здоров’я народу. Зокрема вони виконували церемонію очищення тих, хто був нечистим, і визначали, коли хворі на проказу одужували (Лв 13—15). Більш того, священики були зобов’язані підбадьорювати народ і дбати про його емоційне та духовне здоров’я (Пв 17:8—13; Мл 2:7). Оскільки Закон був «тінню прийдешніх благ», логічно очікувати, що протягом Тисячолітнього правління (Об 20:4—6) небесне священство під керівництвом Христа Ісуса виконуватиме подібні обов’язки (Єв 10:1).