Таємниця поглиблюється

БІЛЯ смертного ложя нас спіткає дійсність. Однак, смерть зостається страхаючим, а навіть жахаючим, досвідом. Не дивно, що виникає багато здогадів і таємниць коли людина помирає. Життя коротке, і так як сказав Шекспір, «смерть матиме свій час».

Що це фізична смерть? Це перше запитання на якого слід відповісти.

Неприйнятний факт

Британська енциклопедія пояснює смерть бути «відсутність життя». Незважаючи на те, що людині не трудно погодитись з тим, що риби, тварини, і птахи природно гинуть, то її власна інтелігентність каже їй, що смерть людини є ворог так як Біблії заявляєa.

З усіх створінь на цій землі, тільки людина має спроможність обмірковувати свою смерть. Людина теж винятково ховає своїх померлих. Часто, так як пояснює в Британській енциклопедії, ритуальне поховання померлих «виникає з підсвідомої неспроможності або відмови людини повірити що смерть припиняє життя людини. Незважаючи на жахаючий доказ, що фізичне тіло розкладається, то людина таки наполягає, що щось у особі переживає досвід помирання».

Результатом цього, смертні звичаї часто бувають насичені стародавніми традиціями й таємничими забобонами.

Звичаї й вірування

Наприклад, у багатьох давніх гробницях поміщаються не тільки кості померлих, але лишки харчів і напитку, закопані з переконанням, що померла людина матиме потребу в загробному світі. На єгипетських дерев’яних трунах вимальовували карти й очі на керівництво померлому. Робочі інструменти й такі особисті речі, як дорогоцінності, теж ховали з померлими на припущенні що вони радітимуть з них у потойбічному світі.

Декотрих кістяків викривали в позиції присідання так як утробний плід, який декотрі вчені вірять, натякає на переконання в переселення душі. Греки й римляни вірили, що померлих треба було перевозити через річку Стікс, головна річка потойбічного світу. Цю службу виконував Харон, демон-човняр. За цю службу йому платили монетою покладеною в рот померлого, практика яка продовжується до цих пір по багатьох частинах світу.

«Ясно, що кожна головна релігія має своє переконання про процес вмирання, саму смерть і потойбічне життя»,— каже Словник релігійної освіти (англ.). Це правда — але чому? Тому що дуже трудно обмірковувати закінчення свідомого існування. «Ніхто не вірить у свою власну смерть», твердив психіатр Зігмунд Фрейд, і у нашій «несвідомості [розумовій] кожен з нас є переконаний про своє власне безсмертя».

Звичайно, таке міркування довело до розвитку багатьох популярних переконань. Розгляньте декотрі з головних.

Чистилище й пекло

Якщо мертві живуть, то мусять бути в якомусь місці — але де? І тут проблема, тому що не всі вмираючі є злі, а також не всі є добрі. Через своє почуття правосуддя, за традицією людина завжди відокремлювала померлих, добрих від злих.

Ця рабинська думка, у Єврейській енциклопедії (англ.), читається так: «Під час останнього дня суду, душі поділяться на три класи: праведні відразу будуть записані в книгу вічного життя; лукаві для Геєни; але ті яких чесноти зрівноважуються з гріхами підуть у Геєну, щоб носитися, то в гору то в долину, аж поки не виплинуть очищені». Багато вірять, що в цьому реченні знаходиться опис чистилища.

Цікаво, Нова католицька енциклопедія, офіційно вияснюючи догмат про чистилище, просто каже: «У кінцевому підсумку, догмат про чистилище римсько-католицької церкви грунтується на традиції, а не Святому Письмі». Це не дивно, тому що те слово не знаходиться в Біблії, і вона навіть не навчає ідеї про чистилище. Але що сказати про Геєну, в яку іудть лукаві за розясненням Єврейської енциклопедії?

Геєна — це грецьке слово яке походить з єврейського гег гін·номʹ, долини Гінома, на південнозаході Єрусалима. У цій колишній місцевості жертвували дітей богові Молеху й, так як заявляє Єврейська енциклопедія (англ.): «З цієї причини вважали долину бути проклятою, й згодом Геєна в переносному значенні, дорівнювала пекло».

«Пекло, за уявою багатьох релігій,— каже Уорлд бук енциклопедія,— це місцевість або становище поселене демонами, у якому карають лукавих людей після смерті». Церкви так званого християнства як також інші релігії ще до цих пір активно проповідують цей догмат. Результатом цього, багато людей виростали з дійсним страхом що підуть у пекло.

«За моїх молодих літ,— написав англійський письменник-романість Джером К. Джером у 1926 р.,— побожні люди досі вірили в матеріальне пекло. Трудно перебільшити страждання дитини багатої уяви. Через це я зненавидів Бога, а пізніше, коли мій зростаючий інтелект зовсім відкинув це поняття бути безглуздим, то я почав ставитись із презирством до релігії, яка навчала його».

Байдуже що ви думаєте про пекло (дивіться інформацію в рамках «Пекло й Геєна — різниця» за більш докладними деталями) багато людей вірять у щасливішу долю — небо або нірвану.

Небо й нірвана

«Небо — це блаженне місце вічного щастя в присутності Бога й Його ангелів і святих»,— каже Католицька релігія — посібник інструкцій членами англіканської церкви (англ.). У ньому додає: «Людина йде на небо до вічного з’єднання з усіма улюбленими, яких вона мала на землі, але які померли в Божій ласці. На небі ми будемо назавжди зовсім добрі й святі».

З другого боку, у нірвані поміщається буддійське переконання, що стан «досконалого миру й блаженства» здобувається тільки по закінченні «боліснних і безперервних циклів помирання й перевтілень». Якби там не було, на небі чи в стані нірвани, релігія передбачає закінчення страждань у цьому житті, а тоді життя в ідилічному світі.

Чи ці суперницькі навчання відповідають на наше запитання, тобто, Що стається коли ми помираємо? Або чи таємниця поглиблюється? Як же нам упевнитись, що наша віра є правдива? Чи релігія навчає нас факт чи вигадку?

Наша доля в потойбічному світі була б замкнена в таємниці — хіба можливо відповісти на основне запитання в якому знаходиться ключ: Що це душа? Необхідно відповісти на це запитання.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 6]

Кріогенна техніка й безсмертя?

Кріогенною технікою заморожують померлих. Трупа тримають у посудині наповнені плинним азотом під температурою —385 Фаренгейта (—196 Цельсія), або дехто вибирає ставати «невропацієнтами», тобто яким заморожують голову. «Я не вірю в потойбічне життя,— каже президент британської фірми кріогенної техніки,— але дуже люблю життя й по моїй думці припинення свідомості є дуже погана річ». У рекламах пропонують, що в майбутньому, наука матиме змогу відновлювати життя, а навіть робити нові тіла для відрізаних голов. Це один спосіб, каже лондонський «Сондей таймс», «здобуття безсмертності».

[Рамка на сторінці 7]

Пекло й Геєна — різниця

Слово «пекельний вогонь» — це спотворення англійського слова «Геєна», ім’я давнього смітника поза містом Єрусалимом, яким то словом Ісус користувався, як символ на вічне знищення (Матвія 10:28). Але що ж сказати про саме пекло (з єврейського «ше’олʹ» і грецького «хаіʹдес»)? Якщо це місце муки, то чи ж хтось бажав би піти до нього? Не зовсім. Однак патріарх Йов просив Бога, щоб Він заховав його в тому місці (Йова 14:13). Коли Йона потрапив у шлунок великої риби, то був неначе в біблійному пеклі, і звідти молився до Бога про визволення (Йони 2:1, 2). Біблійне пекло — це звичайний гріб людства, у якому померлі спочивають у Божій люблячій пам’яті, чекаючи воскресіння (Івана 5:28, 29).

[Ілюстрація на сторінці 5]

На трунах у стародавньому Єгипті намальовували очі вірячи, що «це дасть можливість душі померлої людини виглядати».

[Відомості про джерело]

З ласки British Museum, London

[Ілюстрація на сторінці 7]

Сьогоднішня долина Гіннома, на південному заході від Єрусалима.