«Дари у вигляді людей», котрі піклуються про овець Єгови

«Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари [«дав дари у вигляді людей», НС]» (ЕФЕСЯН 4:8).

1. Як одна християнська сестра висловилась про старійшин свого збору?

«ДЯКУЮ, що ви так піклуєтесь про нас. Ваші усмішки, сердечність і турбота настільки щирі. Ви завжди готові вислухати та поділитися словами з Біблії, які дуже піднімають дух. Я молюся про те, аби ніколи не сприймати вас як належне». Ці слова написала одна християнська сестра старійшинам свого збору. Безумовно, любов, виявлена дбайливими християнськими пастирями, зворушила її серце (1 Петра 5:2, 3).

2, 3. а) Як, згідно з Ісаї 32:1, 2, співчутливі старійшини піклуються про овець Єгови? б) Коли старійшину можна вважати даром?

² Старійшини — це знаряддя Єгови, за допомогою якого його вівці мають належний догляд (Луки 12:32; Івана 10:16). Вівці Єгови дорогі його серцю — настільки дорогі, що він купив їх дорогоцінною кров’ю Ісуса. Тож не дивно, що Єгові приємно, коли старійшини обходяться із отарою з ніжністю (Дії 20:28, 29, НС). Зверніть увагу на пророчий опис цих старійшин, або «князів»: «Станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі» (Ісаї 32:1, 2, Ог.,1988). Як видно, вони повинні захищати, відсвіжати й потішати овець Єгови. Отже, старійшини, котрі співчутливо пасуть отару, намагаються таким способом робити те, чого від них сподівається Бог.

³ Такі старійшини названі в Біблії «дарами у вигляді людей» (Ефесян 4:8, НС). Слово «дар» викликає у вас в уяві певну річ, котру дають людині або для того, щоб задовольнити якусь потребу, або щоб принести цій людині радість. Старійшину можна вважати даром, коли він використовує свої здібності, аби надавати необхідну допомогу та сприяти радості збору. Як він може це робити? За відповіддю звернімося до Павлових слів з Ефесян 4:7—16; вони допоможуть ліпше зрозуміти, з якою любов’ю Єгова турбується про своїх овець.

«Дари у вигляді людей». Звідки?

4. Як, на сповнення слів із Псалма 68:19, Єгова ‘піднявся на висоту’ та хто був тими «дарами у вигляді людей»?

⁴ Коли Павло вжив вираз «дари у вигляді людей», він цитував слова царя Давида, котрий говорив про Єгову: «Ти піднявся був на висоту, полонених набрав, узяв дари ради людини [«у вигляді людей», НС]» (Псалом 68:19). Через деякий час після того, як ізраїльтяни ввійшли в Обітовану землю, Єгова символічно «піднявся» на Сіонську гору та зробив Єрусалим столицею ізраїльського царства, царем котрого був Давид. Але хто ж був тими «дарами у вигляді людей»? Ними були чоловіки, взяті в полон під час завоювання Обітованої землі. Деяких із цих полонених згодом віддали на допомогу левитам для виконання роботи при скинії (Ездри 8:20).

5. а) Як Павло звернув увагу на те, що слова з Псалма 68:19 сповняються на християнському зборі? б) В якому розумінні Ісус ‘піднявся на висоту’?

⁵ У листі до Ефесян Павло вказує на те, що слова псалмоспівця сповнились у більшому масштабі на християнському зборі. Перефразувавши Псалом 68:19, Павло пише: «А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового. Тому й сказано: «Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари [«дав дари у вигляді людей», НС]!» (Ефесян 4:7, 8). У цих віршах Павло застосовує 68-й Псалом до Ісуса як Божого представника. Залишившись вірним, Ісус «світ переміг» (Івана 16:33). Завдяки здійсненому Богом воскресінню, він також отримав перемогу над смертю та Сатаною (Дії 2:24; Євреїв 2:14). У 33 році н. е. воскреслий Ісус піднявся «високо над усі небеса» — вище, ніж усі інші небесні сотворіння (Ефесян 4:9, 10; Филип’ян 2:9—11). Будучи переможцем, він забрав у ворога «полонених». Як саме?

6. Як, починаючи з П’ятидесятниці 33 року н. е., Ісус, котрий зійшов на небо, почав розоряти дім Сатани і що він робив з ‘полоненими’?

⁶ Ще коли Ісус був на землі, він показував свою владу над Сатаною, визволяючи людей, поневолених демонами. Ісус, так би мовити, нападав на дім Сатани, його самого зв’язував, а його добро відбирав (Матвія 12:22—29). Подумайте лише, скільки здобичі міг взяти Ісус після того, як воскрес і отримав ‘всяку владу на небі й на землі’! (Матвія 28:18). Починаючи з П’ятидесятниці 33 року н. е., Ісус, котрий зійшов на небо, почав як представник Бога розоряти дім Сатани, ‘набираючи полонених’ — чоловіків, котрі довго були рабами гріха й смерті, підвладними Сатані. Ці ‘полонені’ з готовністю ставали ‘рабами Христовими й чинили від душі волю Божу’ (Ефесян 6:6). Ісус визволяв їх з-під влади Сатани та від імені Єгови давав їх зборові як «дари у вигляді людей». Уявіть лише, як лютував Сатана, коли в нього з-під самого носа забирали цих людей, а він абсолютно нічого не міг зробити!

7. а) На яких становищах «дари у вигляді людей» служать у зборах? б) Яку можливість Єгова дав кожному чоловікові, котрий служить старійшиною?

⁷ Чи в сьогоднішньому зборі також є такі «дари у вигляді людей»? Звичайно! Ці чоловіки служать старійшинами; у більш як 87 000 зборів Божого народу по всій землі вони трудяться в поті чола як ‘благовісники, пастирі та вчителі’ (Ефесян 4:11). Сатана був би просто в захваті, якби старійшини погано обходилися з отарою. Але Бог зовсім не для цього дав їх через Христа зборові. Єгова дав цих чоловіків для добробуту збору, і вони мають дати звіт за ввірених їм овець (Євреїв 13:17, Хом.). Якщо ти служиш старійшиною, Єгова дав тобі чудову можливість стати даром, або благословенням, для твоїх братів. І ти можеш стати таким даром, виконуючи чотири важливі обов’язки.

Коли виникає потреба у «виправленні»

8. У чому всім нам потрібно час від часу виправлятись?

⁸ По-перше, «дари у вигляді людей» даються «з метою виправлення святих», як каже Павло (Ефесян 4:12, НС). Грецький іменник, перекладений як «виправлення», несе в собі думку про надання «відповідного положення» чому-небудь. Оскільки всі ми — недосконалі люди, то час від часу потребуємо виправлення, аби наше мислення, погляди та поведінка були приведені у «відповідне положення» стосовно мислення й волі Бога. Єгова з любов’ю дав нам «дари у вигляді людей», щоб допомогти робити необхідні зміни. Як вони це роблять?

9. Як старійшина може допомогти виправитись вівці, котра допустилася помилки?

⁹ Деколи старійшину можуть попросити допомогти вівці, котра допустилася помилки, можливо, ‘зробила якийсь хибний крок перед тим, як усвідомила це’. Як старійшина може допомогти? «Намагайтеся виправити такого чоловіка в дусі лагідності»,— говориться в Галатів 6:1 (НС). Отже, даючи пораду, старійшина не буде гостро критикувати провинника та вживати в розмові з ним різкі слова. Порада має підбадьорювати, а не «лякати». (2 Коринтян 10:9; порівняйте Йова 33:7). Людина й так може почуватися присоромленою, тому люблячий пастир намагатиметься не пригнічувати її духу. Коли чітко видно, що порада, а навіть суворий докір, дається з любові та в дусі любові, вона, напевно, виправить мислення чи поведінку провинника та допоможе йому відновити духовність (2 Тимофія 4:2).

10. Що включає в себе виправлення інших?

¹⁰ Даючи для нашого виправлення «дари у вигляді людей», Єгова передбачив, що старійшини нестимуть духовне відсвіження його народу й будуть гідні наслідування (1 Коринтян 16:17, 18; Филип’ян 3:17). Щоб виправляти інших, треба не лише корегувати тих, хто пішов неправильним шляхом, але також допомагати вірним залишатися на правильному шляхуa. Сьогодні існує чимало проблем, що так легко можуть знеохотити, тому багатьом потрібно підбадьорення, аби не здатися. Дехто, можливо, потребує ніжної допомоги, аби узгодити своє мислення з Божим. Наприклад, декотрі вірні християни борються з глибоким почуттям неповноцінності чи навіть нікчемності. Такі «пригнічені душі» можуть вважати, що Єгова ніколи не полюбить їх і, хоч би скільки вони робили в служінні, він ніколи не буде задоволений (1 Солунян 5:14, НС). Однак такий спосіб мислення не відповідає Божому; насправді Бог зовсім інакше дивиться на своїх поклонників.

11. Що можуть зробити старійшини, аби допомогти особам, котрі борються з почуттям нікчемності?

¹¹ Старійшини, що́ ви можете робити, аби допомагати таким людям? Люб’язно зверніть їхню увагу на біблійні докази того, що Єгова піклується про кожного зі своїх служителів, та запевніть, що ці вірші з Біблії стосуються їх особисто (Луки 12:6, 7, 24). Допоможіть їм зрозуміти, що Єгова ‘притягнув’ їх, аби вони йому служили, а значить вони, безперечно, цінні в його очах (Івана 6:44). Запевніть їх, що вони не одні: багато вірних слуг Єгови мали подібні почуття. Пророк Ілля був якось настільки пригнічений, що хотів померти (1 Царів 19:1—4). Деякі помазані християни в першому сторіччі почувалися, немов би їх ‘винуватили’ власні серця (1 Івана 3:20). Коли ми пам’ятаємо, що вірні служителі за біблійних часів мали «почуття, подібні до наших», це також потішає (Якова 5:17, НС). Окрім того, допомогою може бути перегляд разом із занепалими духом особами підбадьорливих статей з «Вартової башти» та «Пробудись!». Коли ви намагатиметесь допомогти таким особам відновити впевненість у собі, ваші сповнені любов’ю зусилля не залишаться непоміченими Богом, який дав вас як «дари у вигляді людей» (Євреїв 6:10).

«Збудування» отари

12. Що означає вираз «збудування тіла Христового» і що є ключем до збудування отари?

¹² По-друге, «дари у вигляді людей» дані з метою «збудування тіла Христового» (Ефесян 4:12). У цьому вірші Павло послуговується образною мовою: «збудування» несе в собі думку про спорудження чогось, тимчасом як ‘тіло Христове’ стосується людей — членів помазаного християнського збору (1 Коринтян 12:27; Ефесян 5:23, 29, 30). Старійшини повинні допомагати своїм братам ставати духовно сильними. Їхня мета — ‘збудування, а не зруйнування’ отари (2 Коринтян 10:8). А ключем для збудування отари є любов, оскільки ‘любов будує’ (1 Коринтян 8:1).

13. Що означає бути співчутливим і чому важливо, аби старійшини виявляли співчуття?

¹³ Одна з граней любові, котра допомагає старійшинам збудовувати отару,— це співчуття. Бути співчутливим означає переживати за інших, тобто перейматися їхніми думками й почуттями, зважаючи на їхні обмеження (1 Петра 3:8). Чому важливо, аби старійшини виявляли співчуття? Перш за все тому, що Єгова — той, хто дає «дари у вигляді людей»,— є Богом співчуття. Коли його служителі страждають або відчувають біль, він переживає за них (Вихід 3:7; Ісаї 63:9). Він бере до уваги їхні обмеження (Псалом 103:14). Тож як старійшини можуть виявляти співчуття?

14. Як старійшини можуть виявляти іншим співчуття?

¹⁴ Коли до них приходить знеохочена людина, вони вислуховують її та висловлюють розуміння щодо її почуттів. Вони намагаються зрозуміти своїх братів: їхнє походження, особистість, їхні обставини. І коли пізніше старійшини збудовуватимуть овець, надаючи їм біблійної допомоги, тим буде легше прийняти таку поміч, оскільки вона походитиме від старійшин, котрі справді розуміють їх та про них піклуються (Приповістей 16:23). Співчуття також спонукує старійшин зважати на обмеження інших та пов’язані з цим почуття. Наприклад, деякі сумлінні християни можуть почуватися винними через те, що старість чи погане здоров’я не дозволяє робити більше в служінні Богу. Іншим же, можливо, потрібне заохочення, аби поліпшити своє служіння (Євреїв 5:12; 6:1). Співчуття спонукуватиме старійшин шукати «вирази гарні», котрі збудовуватимуть інших (Екклезіяста 12:10, Хом.). Якщо овець Єгови збудовувати й заохочувати, любов до Бога спонукуватиме їх віддавати служінню всі свої сили!

Чоловіки, котрі сприяють єдності

15. Що означає вираз «з’єднання віри»?

¹⁵ По-третє, ці «дари у вигляді людей» дані для того, аби ‘всі ми досягли з’єднання віри й пізнання Сина Божого’ (Ефесян 4:13). Вираз «з’єднання віри» означає не лише єдність вірувань, але і єдність віруючих. Отже, це є ще однією причиною, чому Бог дав нам «дари у вигляді людей»,— аби вони сприяли єдності його народу. Як вони це роблять?

16. Чому старійшинам важливо зберігати між собою єдність?

¹⁶ Перш за все вони повинні підтримувати єдність між собою. Якщо між пастирями існують поділення, вівці можуть постраждати через недогляд. Деколи трапляється, що дорогоцінний час, який можна було б присвятити пастирській праці, марно витрачається на дуже довгі зустрічі та суперечки навколо незначних питань (1 Тимофія 2:8, Хом.). Старійшини не завжди будуть відразу погоджуватись у всіх обговорюваних питаннях, адже кожний з них має свою неповторну особистість, деколи зовсім не схожу на інші. Єдність не виключає можливості існування різних поглядів і навіть зрівноваженого висловлювання таких поглядів під час безстороннього обговорення. Старійшини дбають про єдність, шанобливо й неупереджено вислуховуючи один одного. І доти, доки не порушується жодного біблійного принципу, кожен повинен бути готовим поступатися й підтримувати кінцеве рішення ради старійшин. Дух поступливості серед старійшин показуватиме, що вони керуються ‘мудрістю зверху’, яка є «спокійна, лагідна [«поміркована», НС]» (Якова 3:17, 18).

17. Як старійшини можуть допомогти зберігати єдність у зборі?

¹⁷ Старійшини також пам’ятають про необхідність сприяти єдності в зборі. Коли миру загрожують роз’єднувальні фактори,— скажімо, шкідливі плітки, тенденція приписувати погані мотиви чи сварливий дух,— вони готові дати відповідну пораду (Филип’ян 2:2, 3). Для прикладу: старійшинам може стати відомо, що деякі особи в зборі є надмірно критичними або схильні втручатися в справи інших і набули за це відповідну репутацію (1 Тимофія 5:13, Хом; 1 Петра 4:15, Хом.). Старійшини спробують допомогти цим особам зрозуміти наступне: по-перше, така поведінка суперечить тому, чого нас навчив Бог, а по-друге, кожний повинен ‘нести власний тягар’ (Галатів 6:5, 7; 1 Солунян 4:9—12). Послуговуючись Святим Письмом, вони пояснять, що Єгова залишає багато справ на наше власне сумління і жоден з нас не повинен у таких справах судити інших (Матвія 7:1, 2; Якова 4:10—12). Для того щоб усі в зборі служили в єдності, в ньому має панувати атмосфера довіри та поваги. Даючи в разі потреби біблійні поради, ці «дари у вигляді людей» допомагають зберегти наш мир та єдність (Римлян 14:19).

Захист отари

18, 19. а) Від кого захищають нас «дари у вигляді людей»? б) Від якої ще небезпеки потрібно захищати овець і як в таких випадках діють старійшини?

¹⁸ По-четверте, Єгова дає «дари у вигляді людей», аби захистити нас від впливу «усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду» (Ефесян 4:14). За деякими джерелами, в мові оригіналу слово, перекладене як «омана», означає «шахрайство під час гри в кості» або «вміння маніпулювати костями». Чи це не нагадує нам спритних дій відступників? Використовуючи слизькі аргументи, вони маніпулюють Святим Письмом, намагаючись облудою відвести правдивих християн од віри. Старійшини повинні стерегти отару від таких ‘вовків лютих’! (Дії 20:29, 30).

¹⁹ Овець Єгови необхідно захищати і від інших небезпек. Старожитній пастир Давид безстрашно захищав отару свого батька від різних хижаків (1 Самуїла 17:34—36). У наш час також можуть виникати ситуації, коли небайдужим християнським пастирям треба виявити мужність, аби захистити отару від будь-кого, хто погано обходиться з вівцями Єгови або пригноблює їх; і особливо такої охорони потребують більш уразливі члени отари. Старійшини без зволікань усуватимуть зі збору умисних грішників, котрі обдумано використовують обман, підступ та інтриги, для того щоб чинити беззаконняb. (1 Коринтян 5:9—13; порівняйте Псалом 101:7).

20. Чому ми можемо почуватись безпечно, перебуваючи під опікою «дарів у вигляді людей»?

²⁰ Як же ми вдячні за ці «дари у вигляді людей»! Перебуваючи під їхньою сердечною опікою, ми можемо почуватися безпечно, оскільки вони з ніжністю виправляють нас, з любов’ю збудовують, з готовністю зберігають нашу єдність, а також мужньо нас захищають. Але як ці «дари у вигляді людей» повинні розглядати свою роль у зборі? І як ми можемо показати, що цінуємо їх? Ці питання обговорюватимуться в наступній статті.

Цінуймо «дари у вигляді людей»

«Шануйте тих, хто тяжко трудиться серед вас... Любіть їх і ставтеся до них з якнайбільшою повагою за труди їхні» (1 СОЛУНЯН 5:12, 13, СМ).

1. Що, згідно з Дії 20:35, може принести давання? Проілюструйте.

«БЛАЖЕННІШЕ давати, ніж брати!» (Дії 20:35). Чи ви можете пригадати собі, коли останній раз відчули правдивість цих слів Ісуса? Можливо, це було тоді, коли зробили подарунок людині, котру ніжно кохаєте. Ви старанно вибирали його, бо хотіли, щоб вона справді ним дорожила. І коли ви побачили на обличчі коханої людини непідробне задоволення, ваше серце просто завмерло від зворушення! Коли давання походить із правильних спонук, воно є, безперечно, виразом любові, що може принести нам щастя.

2, 3. а) Чому можна сказати, що щасливішої особи, ніж Єгова, немає, і як завдяки його «дарам у вигляді людей» може тішитись його серце? б) Чого нам не слід робити з даром від Бога?

² Чи може тоді хтось бути щасливішим, ніж Єгова, Дарівник ‘усякого доброго давання’? (Якова 1:17; 1 Тимофія 1:11). Усі свої дари він дає з любові (1 Івана 4:8). Це, безумовно, стосується і того дару, який Бог через Христа дав зборові,— «дарів у вигляді людей» (Ефесян 4:8, НС). Бог дав старійшин, котрі мали доглядати за отарою, і це є виразом його глибокої любові до свого народу. Таких чоловіків вибирають дуже старанно: вони мусять відповідати біблійним вимогам (1 Тимофія 3:1—7; Тита 1:5—9). Вони знають, що повинні «ніжно обходитися з отарою», оскільки тоді вівці матимуть усі підстави почуватися вдячними за таких люблячих пастирів (Дії 20:29, НС; Псалом 100:3). Коли Єгова бачить, що серця його овець сповнені такою вдячністю, як же це має тішити його серце! (Приповістей 27:11).

³ Звичайно, ми не повинні применшувати цінності того чи іншого дару від Бога; ми також не повинні бути невдячними за ці дари. Отже виникає два запитання: як старійшинам слід розглядати свою роль у зборі? І як позостала частина отари може показувати, що цінує ці «дари у вигляді людей»?

‘Ми ваші співпрацівники’

4, 5. а) До чого Павло прирівняв збір і чому ця ілюстрація є влучною? б) Яким, згідно з Павловою ілюстрацією, повинно бути наше ставлення один до одного?

⁴ Єгова довірив цим «дарам у вигляді людей» певну владу в зборі. Звичайно, старійшини не повинні зловживати нею, але вони знають, наскільки легко недосконалим людям потрапити в таку пастку. Тож як старійшини повинні розцінювати свою роль в отарі? Розгляньмо ілюстрацію, котру навів апостол Павло. Обговоривши, для чого Єгова дав «дари у вигляді людей», Павло пише: ‘У любові в усьому зростаймо в Нього, а Він — Голова, Христос. А з Нього все тіло, складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю’ (Ефесян 4:15, 16). Як бачимо, Павло прирівнює збір — як старійшин, так і всіх інших членів — до людського тіла. Чому ця ілюстрація є влучною?

⁵ Людське тіло складається з багатьох різних членів, але має лише одну голову. Однак ніщо в тілі — жодний м’яз, жодний нерв, жодна вена — не є зайвим. Кожний член у ньому — цінний і так чи інакше сприяє здоров’ю та красі всього тіла. Те саме можна сказати і про збір: він складається з багатьох різних членів, однак кожний з них — молодий чи старий, міцний чи кволий — може так чи інакше сприяти загальному духовному здоров’ю та красі збору (1 Коринтян 12:14—26). Ніхто не повинен вважати себе занадто незначним. З іншого боку, ніхто не повинен вважати себе вищим від інших, оскільки всі ми — як пастирі, так і вівці — є частиною тіла і маємо лише одну голову — Христа. За допомогою цього прикладу Павло змальовує чудовий образ збору, в якому кожний з нас повинен виявляти до інших любов, турботу й повагу. Усвідомлюючи суть цієї ілюстрації, старійшини зможуть дотримуватися смиренного, зрівноваженого погляду на свою роль у зборі.

6. Як, незважаючи на свій авторитет апостола, Павло виявляв смиренний дух?

⁶ Ці «дари у вигляді людей» не намагаються контролювати життя або віру своїх співпоклонників. Павло, наприклад, хоча й мав авторитет апостола, проте смиренно писав коринтянам: «Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати — вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно» (2 Коринтян 1:24, Хом.). Павло не хотів контролювати віру або спосіб життя своїх братів. Фактично він навіть не вважав це потрібним; він висловив свою впевненість у тому, що брати й сестри вже є вірними і належать до організації Єгови, бо бажають робити те, що правильно. Тому суть Павлових слів (а говорив він про себе й свого партнера у роз’їзному служінні Тимофія) зводилася до наступного: «Наша робота — співпрацювати з вами, аби служіння Богові приносило вам радість» (2 Коринтян 1:1). Який смиренний дух!

7. Що усвідомлюють смиренні старійшини стосовно своєї ролі в зборі і в чому вони впевнені щодо своїх співпрацівників?

⁷ Сьогодні «дари у вигляді людей» мають таку ж саму роботу. Вони є ‘співпрацівниками — нам на радість’. Смиренні старійшини усвідомлюють, що не вони вирішують, скільки інші можуть робити в служінні Богові. Хоча пастирі й можуть заохочувати братів розширити або поліпшити своє служіння, однак пам’ятають: служіння Богові має походити з охочого серця. (Порівняйте 2 Коринтян 9:7). Старійшини впевнені, що коли їхні співпрацівники будуть радісні, то віддаватимуть служінню всі свої сили. Тому вони від усього серця прагнуть допомагати своїм братам ‘служити Господеві з радістю’ (Псалом 100:2).

Допомагайте всім служити з радістю

8. Як старійшини можуть допомагати своїм братам служити Єгові з радістю?

⁸ Старійшини, як ви можете допомогти своїм братам служити з радістю? Ви можете заохочувати їх власним прикладом (1 Петра 5:3). Показуйте свою ревність і радість у служінні: це може заохотити інших до наслідування вашого прикладу. Хваліть інших за щиросерді зусилля (Ефесян 4:29). Сердечна й щира похвала допомагає іншим почуватися корисними й потрібними. Вона викликає в овець бажання служити Богові якнайліпше. Уникайте негативних порівнянь (Галатів 6:4). Такі порівняння швидше знеохочують, ніж спонукують до поліпшення. Крім того, кожна вівця в Єгови — неповторна, вона має свої особливі обставини й здібності. Подібно до Павла, висловлюйте впевненість у своїх братах. Любов «вірить у все», тож було б добре вірити, що наші брати люблять Бога й хочуть йому догоджати (1 Коринтян 13:7). Коли ви ‘випереджаєте один одного пошаною’, то допомагаєте їм виявляти свої найліпші сторони (Римлян 12:10). Будьте впевнені: коли вівці підбадьорені та відсвіжені, більшість із них робитиме все можливе в служінні Богові, і це приноситиме їм радість (Матвія 11:28—30).

9. Який погляд на співстарійшин допоможе кожному з них служити з радістю?

⁹ Коли ти, старійшино, смиренно дивитимешся на себе як на ‘співпрацівника’, це допоможе і тобі служити з радістю та цінувати унікальні дари, котрі мають співстарійшини. Кожний з них має власні таланти й здібності, які може використовувати на благо збору (1 Петра 4:10). Один може бути обдарованим учителем. Інший — умілим організатором. Третій, можливо,надзвичайно доступний, бо має сердечний і співчутливий характер. По суті, ні один старійшина не виявляє всі ці дари однаковою мірою. Але якщо старійшина має якийсь особливий дар,— скажімо, дар навчання,— то чи стає він вищим від іншого старійшини? Аж ніяк! (1 Коринтян 4:7). З іншого боку, немає жодних підстав відчувати заздрість через дар, котрий має інший, або вважати себе непридатним, коли іншого старійшину хвалять за якусь здібність. Не забувай: ти також маєш певні дари і Єгова їх бачить. Він може допомогти тобі розвинути ці дари та використовувати їх на благо твоїх братів (Филип’ян 4:13, Хом.).

‘Слухайтесь та коріться’

10. Чому цілком доречно виявляти вдячність за «дари у вигляді людей»?

¹⁰ Коли ми отримуємо якийсь дар, то цілком доречно висловити подяку. «Вдячними будьте!» — говориться в Колосян 3:15. А що можна сказати про «дари у вигляді людей» — той дорогоцінний дар, який нам дав Єгова? Звичайно, перш за все ми вдячні Єгові, щедрому Дарівнику. А якщо говорити про «дари у вигляді людей», як ми можемо показати, що цінуємо їх?

11. а) Як ми можемо показувати свою вдячність за «дари у вигляді людей»? б) Що означають слова «слухайтесь» та «коріться»?

¹¹ Ми можемо довести свою вдячність за «дари у вигляді людей», коли з готовністю зважатимемо на їхні засновані на Біблії поради та рішення. Біблія радить нам: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм,— вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи,— бо це для вас не корисне» (Євреїв 13:17). Зауважте: ми повинні не лише ‘слухатись’ тих, хто бере провід, але й ‘коритися їм’. Грецьке слово, перекладене як «коріться», буквально означає «піддавайтеся». Коментуючи значення слів «слухайтесь» та «коріться», біблеїст Р. С. Г. Ленський пише: «Людина слухається тоді, коли згідна з тим, що їй кажуть робити, переконана в правильності й корисності цього; людина піддається... коли її погляд протилежний». Коли ми розуміємо й погоджуємось із керівництвом тих, хто бере провід, то їх неважко слухатись. А що, коли ми не розуміємо причини прийняття певного рішення?

12. Чому нам слід підкорятися, або піддаватися, навіть тоді, коли ми не до кінця розуміємо причини прийняття якогось рішення?

¹² Саме тоді, мабуть, і треба підкоритися, або піддатися. Чому? По-перше, потрібно вірити, що ці духовно кваліфіковані чоловіки всім серцем цікавляться нашим добробутом. Зрештою, старійшини повинні дати Єгові звіт за овець, ввірених їхній опіці, і вони добре про це знають (Якова 3:1). Крім того, варто пам’ятати, що ми, можливо, не знаємо всіх конфіденційних фактів, на підставі яких старійшини прийняли обґрунтоване рішення (Приповістей 18:13).

13. Що допоможе нам коритися, коли старійшини виносять якісь судові рішення?

¹³ А як можна коритись, коли виносяться якісь судові рішення? Слід визнати: це не завжди легко, особливо коли вирішують позбавити спілкування зі збором особу, котру ми любимо,— родича чи близького друга. У цьому випадку також ліпше поступитися й погодитись із судовим рішенням «дарів у вигляді людей». Вони можуть об’єктивніше оцінити ситуацію, ніж ми; крім того, вони, мабуть, ліпше обізнані з фактами. Нерідко подібні рішення коштують цим братам величезних зусиль і переживань; авжеж, ‘судити для Господа’ — це надзвичайно серйозна відповідальність (2 Хронік 19:6). Вони роблять усе можливе, аби бути милосердними, оскільки пам’ятають, що Бог «вибачливий» (Псалом 86:5). Але старійшини також повинні підтримувати чистоту в зборі, і Біблія наказує, щоб для цього вони позбавляли спілкування нерозкаяних правопорушників (1 Коринтян 5:11—13). У багатьох випадках правопорушник погоджується з прийнятим рішенням. Можливо, щоб опам’ятатися, йому потрібне саме таке покарання. І коли ми, його улюблені особи, підкоряємось рішенню старійшин, то цим можемо допомогти правопорушнику винести з покарання пожиток (Євреїв 12:11).

«Ставтеся до них з якнайбільшою повагою»

14, 15. а) Чому, згідно з 1 Солунян 5:12, 13, старійшини заслуговують нашої поваги, тобто уважності? б) Чому можна сказати, що старійшини ‘тяжко трудяться серед нас’?

¹⁴ Ще одна можливість показати свою вдячність за «дари у вигляді людей» — це ставитися до них з повагою, тобто уважністю. У своєму листі до збору в Солуні Павло заохочував тамтешніх братів: «Шануйте тих, хто тяжко трудиться серед вас, керуючи вами і навчаючи вас у Господі. Любіть їх і ставтеся до них з якнайбільшою повагою за труди їхні» (1 Солунян 5:12, 13, СМ). ‘Тяжко трудяться’... Хіба ж не влучно цей вираз описує працю відданих старійшин, котрі безкорисливо віддають всі свої сили для нашого з вами блага? Замислимось на хвилинку над тим важким тягарем, котрий несуть ці дорогі брати.

¹⁵ Багато з них — це сімейні люди, котрі повинні працювати на світській роботі, аби матеріально забезпечувати своїх домочадців (1 Тимофія 5:8). Деякі старійшини мають дітей, а ті потребують часу й уваги свого батька. Очевидно, йому доводиться допомагати їм з домашніми завданнями; він також має відводити час на корисні розваги, щоб діти могли дати вихід своїй кипучій енергії (Екклезіяста 3:1, 4). І найбільш важливе — він дбає про духовні потреби членів своєї сім’ї, регулярно проводячи сімейне вивчення Біблії, співпрацюючи з ними в польовому служінні та беручи їх на християнські зібрання (Повторення Закону 6:4—7; Ефесян 6:4). Не забуваймо, що на додаток до таких звичайних для багатьох з нас обов’язків старійшини мають чимало інших: готувати пункти на зібрання, робити пастирські відвідини, дбати про духовний добробут збору і, коли необхідно, розглядати судові справи. Деякі з них виконують додаткові обов’язки, пов’язані з районними та обласними конгресами, будівництвом Залів Царства та працею Комітетів зв’язку з лікарнями. Справді, ці брати ‘тяжко трудяться’!

16. Опишіть, як ми можемо виявляти повагу до старійшин.

¹⁶ Як ми можемо виявляти до них повагу? У біблійній приповісті говориться: «Слово на часі своєму — яке воно добре!» (Приповістей 15:23; 25:11). Як видно з цього вірша, слова щирої подяки та підбадьорення можуть показати старійшинам, що ми не сприймаємо їхню тяжку працю за належне. Ми також повинні бути поміркованими в тому, чого від них сподіваємось. З одного боку, ми повинні без жодних вагань звертатися до них за допомогою. Часом наше ‘серце тривожиться’, і нам потрібно біблійного підбадьорення, керівництва або поради від людини, яка ‘здібна навчати’ Божого Слова (Псалом 54:5, Дзьоба [55:5]; 1 Тимофія 3:2). При цьому слід пам’ятати, що час, який нам у стані приділити старійшина, не є необмеженим, адже він не може нехтувати потребами власної сім’ї та інших членів збору. Необхідно бути ‘спочутливими’ до цих працьовитих братів і не ставити до них надмірних вимог (1 Петра 3:8). Натомість цінуймо хоча б той час та увагу, яку вони в межах розумного можуть нам приділити (Филип’ян 4:5, НС).

17, 18. Чим жертвують багато дружин старійшин і як ми можемо показати, що не сприймаємо цих вірних сестер як належне?

¹⁷ А що можна сказати про дружин старійшин? Хіба не заслуговують і вони нашої поваги? Зрештою вони діляться своїми чоловіками зі збором. Нерідко це вимагає від них певних жертв. Іноді, замість того щоб провести вечір у сімейному колі, старійшинам доводиться вирішувати зборові питання. У багатьох зборах вірні християнські жінки з готовністю йдуть на такі жертви, аби їхні чоловіки могли піклуватися про овець Єгови. (Порівняйте 2 Коринтян 12:15).

¹⁸ Як ми можемо показати, що не сприймаємо жертв цих вірних християнських сестер як належне? Відповідь ясна: не вимагаючи надто багато від їхніх чоловіків. Але також не забуваймо про силу простих слів вдячності. У Приповістей 16:24 говориться: «Приємні слова — щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості». Розгляньмо це на прикладі. Після християнського зібрання одна подружня пара підійшла до старійшини: вони хотіли поговорити з ним про свого сина-підлітка. Поки старійшина розмовляв з цими батьками, його дружина терпеливо чекала збоку. Після бесіди мати підійшла до дружини цього старійшини й сказала: «Я хочу подякувати тобі за час, який віддав твій чоловік, аби допомогти нашій сім’ї». Ці прості, приємні слова вдячності до глибини душі зворушили дружину старійшини.

19. а) Які обов’язки вірно виконують старійшини як група? б) Що повинен постановити кожний з нас?

¹⁹ Єгова дав старійшин, котрі мали доглядати за його вівцями, і це є одним із ‘добрих дарів’ Єгови (Якова 1:17). Ці чоловіки зовсім не є досконалими; як і кожний з нас, вони допускаються помилок (1 Царів 8:46). Проте як група, старійшини, котрі служать у зборах по всьому світі, вірно виконують покладені на них Єговою обов’язки, а саме: виправляють, збудовують, об’єднують та захищають отару. Тож нехай кожний старійшина постановить і надалі з ніжністю піклуватися про овець Єгови, стаючи завдяки цьому даром, або благословенням, для своїх братів. І нехай кожний з нас рішучо постановить виявляти вдячність за ці «дари у вигляді людей», будучи слухняними й покірними їм, а також виявляючи повагу за їхню тяжку працю. Як же ми можемо бути вдячні, що Єгова у своїй любові дав нам чоловіків, котрі кажуть його вівцям: «Наша робота — допомагати вам служити Богові з радістю!»